"У понеділок, 9 грудня, о 16.00 в Луганську відбудеться Форум депутатів усіх рівнів та громадськості, присвячений обговоренню політичної ситуації в країні. Обговорювати вони будуть проблеми федералізації України та фактичного територіального поділу по Дніпру.Це спроба витягнути зі скрині притрушену пилом ідею ПІСЮАРу..."

Дмитро Снєгірьов (ФБ, 07.12.2013)

Як громадянин держави Україна, ветеран праці, член республіканської партії «Собор» я відверто й принципово заявляю: моя «категорично антилірична» книжка «Серпентарій» є моєю адекватною відповіддю на явні прояви ворожості або й лютої зненависті окремих політиків до моєї незалежної, суверенної, гордої та славної Української держави, до її історії, до традицій і звичаїв мого народу, до нашої чудової мови, культури, літератури. Лицемірні політики своєю діяльністю роздерли українське суспільство, поставили його на межу громадянської війни. Протягом багатьох років, а особливо останнім часом, вони постійно та щоденно-повсякчасно принижували мою людську гідність, обпльовували все, що для мене є святим одвіку і довіку, ганьбили державні атрибути й народні святині. Своєї величезної провини перед Україною і мною особисто не визнають, вибачатись не збираються і надалі працюють на розвал держави, на розбрат народу. Це – їхнє покликання, головна мета їхнього життя.
То що ж маю робити я? Мовчки слухати словесну маячню лідерів і риторів антиукраїнських партій, партійок і «рухів»? «Доволі! – волає моя сторозтерзана душа. – Не патріоти всі ті, хто ганьбить мою Україну, принижує честь і гідність мого народу!».
Я ніколи не прощу вам, сепаратисти, того болю, який я відчув у дні вашої найгучнішої антиукраїнської діяльності! Я дивився на карту України і мимоволі хапався за серце. Ви не тільки вбивали мою мрію про велику й неділиму Україну – ви забирали в мене право спілкування з моїми друзями, рідними та близькими, які живуть за межами вашої так званої «піссуарної республіки»! На моїй рідній Сумщині зосталися двоюрідні та троюрідні брати й сестри зі своїми численними родинами… У Харкові – єдина рідна сестра зі своїми дітьми та онуками… У Львові – мій рідний син і рідний онук… У Рівному, Кам’янці-Подільському – сестри й племінники моєї дружини… А ще ж десятки моїх щирих друзів у всіх куточках України… Невже вони мені, «жителю-піссуаристу», чужі, більше того, ворожі мені й моєму луганському оточенню?!
Книжечка «Серпентарій» – плоди моїх роздумів, результат ваших, панове піссуарники, ораторських закликів. Як гукнулось – так і відізвалося! Отож, не волайте, що я ображаю вас, не тягніть мене до суду, не кричіть, що я «перегнув палицю», характеризуючи вас і ваші діяння. Ви – політичні банкрути, бездарні актори-лицедії великого театру абсурду! Адже геть забули або й свідомо викинули зі своєї пам’яті багатовікову історію борінь українського народу за свою свободу і незалежність.
Знайте ж, що народ мудріший від вас і долю свою визначить сам – на користь українства і України. А вас прокляне та й забуде. Ось так!

2005

https://fbcdn-sphotos-d-a.akamaihd.net/hphotos-ak-ash3/p480x480/581111_243703489128631_900474636_n.jpg