Дякую, Нінель, але, на мій погляд, не вірші такого роду допомагають стояти на Майдані, а внутрішній стержень спротиву. Накипіло, визріло і вилилось на вулиці. Влада розраховує на втому і погіршення погодних умов. Чим закінчиться - важко прогнозувати, але вірити хочеться у краще. Відступати нікуди.

"Затоптаних" владою завжди більшає, якраз, коли немає барикад... Тоді топчуть щодня, і навіть не спідтишка, а відкрито і цинічно.
В інших країнах - найменший привід - і вже протести.Наш народ занадто терплячий. А не буде протесту - топтатимуть далі...

Таких барикад, як ця, у нашій історії ще не було. Це наче символ усіх тих маленьких "барикад", що із клітинок спротиву, незгоди, прагнення до справедливості і гідності у душі небайдужої людини виросли у непохитне бажання змінити життя на краще, очистити його, наскільки це можливо, від лукавства, брехні, зневаги. А те, що завжди знайдуться незадоволені, то таки правда. Бо ніколи не було так, щоб людина людині була друг, товариш і брат, а, враховуючи глибоке соціальне розшарування, навіть навпаки. Тому будуть і далі виходити при будь-якій владі, а останній потрібно навчитися вислуховувати людей, а не розганяти їх.

Як нам там буде дуже зле - то вийдемо :))

Італія протестує. Ну і що? Там завжди була непроста економічна ситуація(бідний південь) і політичні процеси ніколи не були спокійними. Скільки пам'ятаю, італійці виходять на вулицю за найменшої нагоди. Нам би у них повчитися відстоювати свої переконання. Крім того, щоб наводити Італію як приклад недолугості ЄС, нам потрібно спочатку підрости до життєвого рівня середньостатистичного італійця, а потім вертати своє лице від тої Європи. Це ж наші жінки в Італії підробляють, а не навпаки. А хотілося б...

Дякую, Галино. Наголосами грішу менше, ніж раніше, але ще трапляється. Виправляю.

Дякую, Надіє. Будемо сподіватися.