Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Передноворічна казочка для тих, кому за...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Передноворічна казочка для тих, кому за...
Скоро Новий рік. Ти знаєш? А я відчуваю. Тому що під Новий рік я стаю дуже чутливою. Не смійся, це не сантименти. Дитина... в мені оживає дитина – ота маленька дівчинка, яка чекала чуда... Яка в нього щиро вірила. Це все мабуть через сніг...
Якось я прочитала, що нинішні діти стали дуже меркантильними. Вчителька дала їм написати визначення – що таке щастя. І написали – кар’єра, гроші, машина... А одна дівчинка написала – щастя – це коли падає сніг...Так правда ж!
А телебачення починає показувати різні казки для дорослих – про чудеса, про жінку, яка перестала бути куркою. А стала зіркою. А стала жінкою. Знайшла свого принца... А зла колишня дружина гірко пила шампанське цілими бокалами... Казки для тих, кому за... Бо їх, отих, що за... так багато...так багато ... вгрузли у стару колію, не реалізували себе, діти виросли, чоловік звик до круглодобової опіки, а вона... має берегти сім’ю, традиції, мораль... Спаси Боже, яка закоханість, які романи, яке нове життя – ти вірний вартовий на власній кухні... А для кого її вартувати – для отого килимка на дивані – чоловік так гарно опанував цю роботу – працює увесь вільний від роботи час... килимком на дивані...
І ти, відстоявши вахту, як стійкий олов’яний солдатик, повертаєшся до кімнати... Де тебе не бачать. Ти надто непомітна в домашньому інтер’єрі...
- Мамо, - питаю - навіщо так жити?
- Доню, та всі так живуть... Подивися...
Дивлюся. Бачу. Господи, що стало з цим світом? Чи мені такі трапляються люди, чи я не вмію побачити інше ... а кожен у своїй колії, кожен плаче під новорічну казку, кожен біжить – бо треба... а не живе...
Смішно... Суцільна філософія і мудрість – бути щасливою від того, що тебе не бачать, що... тебе він не любить – отой уже прирослий до шкіри твоєї чоловік...чи любить так, що ти цього і не можеш помітити...
Господи, то чого ж я плачу під оті передноворічні фільми? чого так боляче і мулько мені на серці від казок про принців і принцес? Дівчинка, яка щиро вірить у чудо... Що воно таки станеться...
08.12.2008
Якось я прочитала, що нинішні діти стали дуже меркантильними. Вчителька дала їм написати визначення – що таке щастя. І написали – кар’єра, гроші, машина... А одна дівчинка написала – щастя – це коли падає сніг...Так правда ж!
А телебачення починає показувати різні казки для дорослих – про чудеса, про жінку, яка перестала бути куркою. А стала зіркою. А стала жінкою. Знайшла свого принца... А зла колишня дружина гірко пила шампанське цілими бокалами... Казки для тих, кому за... Бо їх, отих, що за... так багато...так багато ... вгрузли у стару колію, не реалізували себе, діти виросли, чоловік звик до круглодобової опіки, а вона... має берегти сім’ю, традиції, мораль... Спаси Боже, яка закоханість, які романи, яке нове життя – ти вірний вартовий на власній кухні... А для кого її вартувати – для отого килимка на дивані – чоловік так гарно опанував цю роботу – працює увесь вільний від роботи час... килимком на дивані...
І ти, відстоявши вахту, як стійкий олов’яний солдатик, повертаєшся до кімнати... Де тебе не бачать. Ти надто непомітна в домашньому інтер’єрі...
- Мамо, - питаю - навіщо так жити?
- Доню, та всі так живуть... Подивися...
Дивлюся. Бачу. Господи, що стало з цим світом? Чи мені такі трапляються люди, чи я не вмію побачити інше ... а кожен у своїй колії, кожен плаче під новорічну казку, кожен біжить – бо треба... а не живе...
Смішно... Суцільна філософія і мудрість – бути щасливою від того, що тебе не бачать, що... тебе він не любить – отой уже прирослий до шкіри твоєї чоловік...чи любить так, що ти цього і не можеш помітити...
Господи, то чого ж я плачу під оті передноворічні фільми? чого так боляче і мулько мені на серці від казок про принців і принцес? Дівчинка, яка щиро вірить у чудо... Що воно таки станеться...
08.12.2008
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
