ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.06.18 14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.

Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -

Борис Костиря
2026.06.18 11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.

На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел

Володимир Ляшкевич
2026.06.18 10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.

Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,

Віктор Кучерук
2026.06.18 08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми

Мар'ян Кіхно
2026.06.18 03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,

Олена Побийголод
2026.06.17 22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)

Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.

    Наш паровозе, мчи притьма,

хома дідим
2026.06.17 21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно

Олег Герман
2026.06.17 20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.

Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети

Артур Сіренко
2026.06.17 13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:

Борис Костиря
2026.06.17 12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.

Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,

Вячеслав Руденко
2026.06.17 09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,

Тетяна Левицька
2026.06.17 09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.

Віктор Кучерук
2026.06.17 07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.

Мар'ян Кіхно
2026.06.17 04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.

П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.

Артур Курдіновський
2026.06.17 01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.

Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Нечуйвітер (1967) / Вірші

 ***
Зі мною ніч і дві сови вгорі…
Вони мовчать,
Вони іще чекають
На той ВОГОНЬ,
що тут колись горів,
На ті серця,
Що й досі не згасають…
Тому вночі тут ясно, ніби вдень
І навіть небо
Зорями розквітло!
Запалюю ліхтарики пісень,
Бо ТЕМРЯВА –
ЛИШЕ ВІДСУТНІСТЬ СВІТЛА…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-02-15 18:54:13
Переглядів сторінки твору 6550
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.999 / 5.5  (5.010 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.985 / 5.5  (4.982 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2026.05.14 21:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-15 19:02:49 ]
Ярославе,
Як на мене - то занадто банальна фраза:
"Бо ТЕМРЯВА –
ЛИШЕ ВІДСУТНІСТЬ СВІТЛА…"
Щиро,
Юрій


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-15 19:10:02 ]
Ви надзвичайно світла людина...
Не сумніваюся, що біля Вас вночі дійсно зовсім не темно, а просто - немає світла;))

Виділились мені якось у Вашому вірші ці дві сови... Виникла (підсвідомо) асоціація із Гаррі Поттером... )))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-15 19:26:31 ]
Насмілюся посперечатися з Юрієм: нещодавно говорили про те, що все геніальне просте; темрява подекуди асоціюється з чимось страшним, навіть катострофічним, але ж дійсно - то "ЛИШЕ ВІДСУТНІСТЬ СВІТЛА…"
Знайти світло в темряві - хіба ж не мистецтво?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-15 19:35:40 ]
Не знаю, але власне така дефіниція "темряви" мені завжди логічно спадала на думку... - Не бачу тут нічого геніального. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-15 19:40:52 ]
Рада за Вас, Юро. А Вам не спадало на думку, що люди різні бувають і сприйняття відповідно різне?
А, може, ліричний герой дійсно зробив відкриття, для себе, не для когось?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-15 19:44:13 ]
Ну добре, я замовкаю...
Прошу на мене не ображатись за щирість.
Нехай так буде - я радію разом з ліричним героєм. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-15 19:56:56 ]
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-15 20:45:50 ]
Ку-ку! А от і втомлений ліричний герой прийшов додому! Хотів внести ясність з приводу ТЕМРЯВИ...
Знаєте, друзі, якось так склалося у мене в житті, що я розглядаю його найчастіше як боротьбу ТЕМРЯВИ зі СВІТЛОМ, причому - майже в усіх проявах. Поле битви - у наших серцях, а боротьба йде не за гроші чи якісь блага, навіть не за Любов (як інстинкт), а за головне - НАШІ ДУШІ... Кожен ліхтарик запаленого нами СВІТЛОГО вірша - і є СВІТЛО!!!
І допоки воно горить - у ТЕМРЯВИ немає шансів.
Кожне наше прагнення, бажання, вміння створити СВІТЛО у своєму серці - запалює інші душі...
І тут Остапа понесло.... :-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-15 20:59:08 ]
Світло - це Правда, це Бог!
При ньому можна розледіти всі кольори Істини.
Темрява - це відтінок Світла... а докладніше - його Абсолютна Тінь.
Немає Світла-Правди-Бога - немає і Темряви... ;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-15 21:10:16 ]
Юрію! Це прекрасна глибока думка! От ми разом з Вами і прийшли до єдності і боротьби протилежностей, інь і янь! А ви кажете - банальна фраза... Все значно глибше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-15 21:24:07 ]
Ну так я ж вже погодився цитую власний коментар:
"Нехай так буде - я радію разом з ліричним героєм." :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-16 10:34:18 ]
Дякую, що підключились до обговорення, Володю!
Цікаво було б почути Вашу думку з цього приводу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-05-10 11:36:55 ]
Ярославе, вірш мені в цілому до вподоби.
І цікаве обговорення.
У мене, Ярославе, особисте враження, що то джерельце і та природня течія, які складають суть вашого твору, в кінці трохи неприродно затиснені ідеями?
Це взагалі досить серйозна проблема для всіх авторів - "вести вогонь у вибраному, добре усвідомленому напрямку", чи просто підживлювати природній процес поетичного горіння. Думаю, що тут важливою річчю є точне розуміння характеру вірша. У вашому випадку, як на мене, джерельце і природня течія - суцільна містерія, тобто прихованість від логічного, пряма дія на відчуття.
А ваші останні три рядки вихід із містерії в інший "жанр".
"Запалюю ліхтарики пісень,
Бо ТЕМРЯВА –
ЛИШЕ ВІДСУТНІСТЬ СВІТЛА…"

можливо, якщо брати за ціль відхід від еклектики до цільності, то потрібно було б вирішити деякі невеличкі завдання:
"І навіть небо
Зорями розквітло. ( ! - можл. ні до чого?)
Пливуть ліхтарики ... пісень, (більш таємничі рішення?)
у (по) ТЕМРЯВІ –
ВІДСУТНОСТІ не СВІТЛА… (?)

У випадку еклектичного вирішення, як на мене, варто змінити тільки "бо".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-18 10:49:29 ]
Спасибі, редакціє! Справді глибокий аналіз! Згоден з Вашими твердженнями щодо останніх рядків. Якщо чесно, то у вірші мова йде про контретне місце у Львові і справжніх двох сов, що завжди (от уже 3 роки) туди прилітають і сидять наді мною. Погодьтесь, що з врахуванням цих деталей і розуміння, що йдеться також про конкретні серця, сприйняття вірша дещо змінюється. :) Як Ви гадаєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-01-10 17:39:39 ]
Бо ТЕМРЯВА –
ЛИШЕ ВІДСУТНІСТЬ СВІТЛА… - особливо cподобалось!
З любов"ю, Варця;)---