ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Костянтин Мордатенко (1975) /
Вірші
Знай люба! (поема про кохання, що випалює Господа)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Знай люба! (поема про кохання, що випалює Господа)
коли Ти вінчалася в церкві
з майбутнім своїм чоловіком,
я був за спúною в тебе –
в тілі дрýжки, яка
тримала корону:
в ту мить, коли «Я» ввійшов у тіло дрýжки,
в неї затерпла рука, що тримала вінець,
почалась менструація,
в голові затарахкотіли думки,
мов колеса в плацкартному пóтягу:
«боржійотче – отлихо – боржійотче –
отлихо – боржійотче – отлихо»;
душа дружки звільнила тіло
і, скоцюрбившись під склепінням храму
саме на оці намальованого Бога, тремтіла так,
що коли один із весільчан здійняв голову
й зустрівся поглядом із намальованим Богом,
цей Бог йому видався справжнім,
наче сон, коли прокидаєшся весь заплаканий;
я стояв позаду Тебе у жіночому тілі
(таке вперше зі мною трапилось)
і кайфував:
у мене перед очима промайнули
усі оргазми жіночої плоті,
пройшли гей-паради вулицею Придушених Спогадів,
я проплакав три дні після аборту
і прокляв того турботливого хлопця,
від якого завагітнів,
який мене обіймаючи утішав,
а усі його правильні слова
були огиднішими за слину ґвалтівника,
яка скрапує на тіло поваленої цнотливої дівчинки;
бо ґвалтівник – це ґвалтівник,
а цей пекельний вúплодок, насолодившись,
улесливо підвів до прірви і підштовхнув,
бо від споглядання, як я падав, він ще більше збуджувався і ще більше втішав мене,
а моїми слíзьми вигодовував Звіра;
у ту мить я хотів його сране кохання
запхати в утробу його матері,
щоб та – замість мене –
вишкребла з плоті своєї цього батька-абортника
ще сімнадцять років тому…
я стояв у тілі дрýжки і відчував, як з піхви тече Лéта:
у цій річці чорти й ангели миють кінцівки,
в ній вмивається Смерть
споглядаючи, як коливається
її віддзеркалення: вона бачить Життя і навпаки);
коли Ти йдеш, люба,
твоя сідниця, улúпнута джинсами,
схожа на кубик Рубіка в руках Господа,
який провертає навперемінно –
туди-суди – бічні грані сідниці;
коли Ти спиш, люба,
ти схожа на осяяння Шекспіра
«Ромеом і Джельєттою»;
коли Ти смієшся, люба,
твій сміх схожий на звуки скрипки,
яку змайстрував і випробовує Страдіварі;
в тілі дружки я почувався задоволеним,
наче двадцятидворічний Шолохов
з краденим рукописом,
що за тридцять років
сміючись із жартів Вєшенських станичників,
згадуватиме Сартра…
ти знаєш, що мені хотілося кинути до біса корону,
уперіщити з усієї люті твого коханого,
схопити тебе і поцілувати справжньо і глибоко,
щоб язик, наче Ісус, що відвалив камінь,
вийшов з печери
і зустрівся з твоїм язиком-Марією;
… але ж Ти не відала, що в тілі дружки «Я»,
а не «дружка», тому все це було б дико й безглуздо…
Я легенько-легенько торкнувся весільної сукні
й уявив найстрашніше:
як тебе роздягатиме Він,
як цю сукню зриватиме з тебе,
як оголишся Ти –
від думок цих, від люті я збýджувався й шаленів:
перемінив руку з короною,
посміхнувся (не «Я», а «дружка»),
як щаслива дурепа, що радіє за подругу:
такими посмішками
люди обгортають свої нещастя й самотність,
наче патологоанатоми ганчірками
мізки і легені небіжчика,
якого зашивають після розтину,
щоб нічого не брязкало й не хлюпало,
як його нестимуть…
в моїх («дрýжки») очах замість зіниць
лежали дві збиті автівками дворняги,
які залиті кров’ю і обліплені мухами
посеред розпеченої асфальтованої дороги
згадували руки п’яного безхатьки,
що їх гладили і годували,
в якого бліх було більше ніж у всієї їхньої зграї,
що кублиться біля смітника;
в очах тих збитих автівками дворняг
замість зіниць стояла дружка і тримала вінець…
з майбутнім своїм чоловіком,
я був за спúною в тебе –
в тілі дрýжки, яка
тримала корону:
в ту мить, коли «Я» ввійшов у тіло дрýжки,
в неї затерпла рука, що тримала вінець,
почалась менструація,
в голові затарахкотіли думки,
мов колеса в плацкартному пóтягу:
«боржійотче – отлихо – боржійотче –
отлихо – боржійотче – отлихо»;
душа дружки звільнила тіло
і, скоцюрбившись під склепінням храму
саме на оці намальованого Бога, тремтіла так,
що коли один із весільчан здійняв голову
й зустрівся поглядом із намальованим Богом,
цей Бог йому видався справжнім,
наче сон, коли прокидаєшся весь заплаканий;
я стояв позаду Тебе у жіночому тілі
(таке вперше зі мною трапилось)
і кайфував:
у мене перед очима промайнули
усі оргазми жіночої плоті,
пройшли гей-паради вулицею Придушених Спогадів,
я проплакав три дні після аборту
і прокляв того турботливого хлопця,
від якого завагітнів,
який мене обіймаючи утішав,
а усі його правильні слова
були огиднішими за слину ґвалтівника,
яка скрапує на тіло поваленої цнотливої дівчинки;
бо ґвалтівник – це ґвалтівник,
а цей пекельний вúплодок, насолодившись,
улесливо підвів до прірви і підштовхнув,
бо від споглядання, як я падав, він ще більше збуджувався і ще більше втішав мене,
а моїми слíзьми вигодовував Звіра;
у ту мить я хотів його сране кохання
запхати в утробу його матері,
щоб та – замість мене –
вишкребла з плоті своєї цього батька-абортника
ще сімнадцять років тому…
я стояв у тілі дрýжки і відчував, як з піхви тече Лéта:
у цій річці чорти й ангели миють кінцівки,
в ній вмивається Смерть
споглядаючи, як коливається
її віддзеркалення: вона бачить Життя і навпаки);
коли Ти йдеш, люба,
твоя сідниця, улúпнута джинсами,
схожа на кубик Рубіка в руках Господа,
який провертає навперемінно –
туди-суди – бічні грані сідниці;
коли Ти спиш, люба,
ти схожа на осяяння Шекспіра
«Ромеом і Джельєттою»;
коли Ти смієшся, люба,
твій сміх схожий на звуки скрипки,
яку змайстрував і випробовує Страдіварі;
в тілі дружки я почувався задоволеним,
наче двадцятидворічний Шолохов
з краденим рукописом,
що за тридцять років
сміючись із жартів Вєшенських станичників,
згадуватиме Сартра…
ти знаєш, що мені хотілося кинути до біса корону,
уперіщити з усієї люті твого коханого,
схопити тебе і поцілувати справжньо і глибоко,
щоб язик, наче Ісус, що відвалив камінь,
вийшов з печери
і зустрівся з твоїм язиком-Марією;
… але ж Ти не відала, що в тілі дружки «Я»,
а не «дружка», тому все це було б дико й безглуздо…
Я легенько-легенько торкнувся весільної сукні
й уявив найстрашніше:
як тебе роздягатиме Він,
як цю сукню зриватиме з тебе,
як оголишся Ти –
від думок цих, від люті я збýджувався й шаленів:
перемінив руку з короною,
посміхнувся (не «Я», а «дружка»),
як щаслива дурепа, що радіє за подругу:
такими посмішками
люди обгортають свої нещастя й самотність,
наче патологоанатоми ганчірками
мізки і легені небіжчика,
якого зашивають після розтину,
щоб нічого не брязкало й не хлюпало,
як його нестимуть…
в моїх («дрýжки») очах замість зіниць
лежали дві збиті автівками дворняги,
які залиті кров’ю і обліплені мухами
посеред розпеченої асфальтованої дороги
згадували руки п’яного безхатьки,
що їх гладили і годували,
в якого бліх було більше ніж у всієї їхньої зграї,
що кублиться біля смітника;
в очах тих збитих автівками дворняг
замість зіниць стояла дружка і тримала вінець…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію