Він голиться й дивиться в люстерко,
І лишенько, як же він голиться!
Він мені не казав "я люблю тебе",
Не крутив кардамонове колесо.

Він одягається з поглядом Кубріка,
Я відчуваю себе у ролі,
З ним пороблено, з ним порублено,
В його посмішці сотні іроній.

Він кохається, мов щиро кохає!
З Джамалунгми кидає в вирій,
Він останній із племені майя,
З покоління ще гідних кумирів.

Він керується, чим він керується?
Його пальці мені метеликом,
В нього погляд як в Леннокса Л'юіса,
В нього стан молодого Демону.

Він ховається, він себе змучує
І щоразу, в Карпатах узимку,
Відпускає пшеничні він кучері,
Ніби це особлива родзинка.

Він дивується свято й незаймано
І хизується жовтими мештами,
Я хрещуся й шепочу, що най йому
Буде все і ще більше належати.

Він говорить і до його голосу
Я вже стала, звернулася, звикла,
Я ніколи в житті не відмовлюся
Зазирати у його вікна.

2013