Кінець чогось одного неодмінно стане початком чогось нового…Це закони життя…Або ще один закон про те що виживає сильніший, це ми знаємо з уроків біології у школі… Але чи живучи за цими принципами ми робимо правильний вибір? А хто в житті люди які відмовляються жити за цими принципами… чи мають вони право на всім так потрібне щастя? Думки що власне таке щастя часто витали в голові у Анюти, але за 21 рік свого життя вона так і не змогла дати чітку відповідь на це запитання , адже кожна людина дає визначення що таке щастя виходячи з того що найбільше її не вистачає в цьому житті.
Аня часто вважала що прожила ці всі роки даремно, просто використала їх не за призначенням. Дитячі роки пройшли в самотності , може саме тому вона так не любить залишатися на одинці, її душить почуття покинутої душі. Вона часто кричала про себе те що її хвилює , але не випускала це на волю, можливо вона була занадто сором’язлива. Не один раз Аня намагалася викоренити з себе сором всі ці роки, але як відомо симптоми хвороби можна залікувати , але щоб вилікувати її повністю , безслідно потрібно знайти ліки , а самі найсильніші ліки в світі любов, саме її і шукала Анюта , так віддано так необачно.
Не було напевне в її буденності людини, яку б вона хотіла бачити поруч , або такого ідеалу просто не існує в природі.. Та взагалі нема нічого ідеального кричать нам з усіх сторін ЗМІ, але як же мрії в них все ідеальне…
День був сонячний , Анюта потягалася на ліжку і після того як будильник продзвонив четвертий раз підряд попросила його передзвонити пізніше. А чого він дзвонить , сьогодні ж вихідний? – подумала Анюта.
Знов завтикала виключити! - крикнула подружка Люся з сусіднього ліжка. Вона жила з Анею в одній кімнаті в гуртожитку, і дуже , ну дуже любила поспати до обіду, Анені завтики доводили її до сказу. Але Ані було все рівно, вона прагнула менше паритися тим що про неї думають оточуючі, але на жаль це рідко коли виходило. Людина може змінитися але щось потужне має статися, якийсь крутий поворот, який покаже , що існують і інші шляхи, якщо не закрити одних дверей, то ніколи не побачиш , що є ще одні.
Анька скочила з ліжка і пішла умиватися, щоб зустріти новий день свіжачком і з усмішкою. На її шляху зустрічалися різні мущини, різного віку, але до кожного вона сильно прив’язувалася і часто не розуміла тонкої грані між любовю і привичкою. Останнім її любовним досвідом був він, високий, кароокий брюнет з обеззброюючою посмішкою, яка в одну мить робила всі її дамські штучки недієвими. Він і був тим самим ідеалом з її дитячих мрій, коли вона дивилася фільми про супергероїв і їх супутниць, в ролі яких побувала не раз в своїй уяві. Запустити свої тонкі ніжні пальці в його скуйовджене волосся , ось про що вона мріяла з першої зустрічі , він був неприступний …але вона готова була взяти цей маленький еверест. Любити таємно , це вона вміла прекрасно з юності, вмирати від почуттів , поки жертва навіть цього не підозрює.
Але за стільки років спостереження , Аня перейшла до практики. А діяла вона рішуче, при першій зручній можливості дала йому зрозуміти що він їй зовсім не цікавий і просто огидний. Ось тоді і активувалася бомба сповільненої дії, яка зірвалася рівно через місяць він признався їй в коханні, і вона оступилася , відійшла від війни і оголосила мир, ось тут і була головна помилка. Але зараз не про це. Те що в них було можна порівняти з вулканом , який спав тисячі років і вибухнув. Він був тим вулканом який спав тисячі років, а вона тим що спричинило вибух. На уроках фізики нас вчать що протилежності притягуються , але нехай це залишиться в фізиці. В житті все набагато складніше. Повернемось до кімнати Ані, вона була простора , затишна і завжди наповнена сміхом. Коли Аня закінчила свої ранкові процедури вона повернулася до кімнати , в неї вже третій раз дзвонив телефон, Люсі це явно не сподобалося і вона голосно сопіла на своєму ліжку. А дзвонив він , той самий вулканомен, якого вона так жадала всім своїм єством. До цього він ніколи так рано не дзвонив.
- Алло – Ані голос прозвучав хрипло.
- Аня в мене до тебе серйозна розмова…
Ці слова переважно говорять дівчата, і вони викликають у хлопців неабияку агресію і злість. Що ж вони могли викликати в тендітної Ані?
- Добре , говори я слухаю.
- Це не телефонна розмова, внизу через 20 хвилин , я буду тебе чекати.
- Аааа… Аня тільки відкрила рот, але він вже встиг кинути слухавку.
Зустріч відбулася , від неї Аня могла очікувати всього тільки не того що відбулося. А відбулося ось що . Вони зустрілися біля її гуртожитку , вона була стривожена …
- Я тебе уважно слухаю – заледве почала розмову Аня.
- Чудо ти розумієш, ти стала променем в моєму житті , але я знаю ти чекаєш більшого , а я не з тих людей що зможе обзавестися сімєю і жити довго і щасливо. Шлюб це довге плавання в одній шлюпці, я не готовий стати її пасажиром. Думаю так буде краще для нас двох.
- Це напевно жарт такий , тонке в тебе почуття гумору , враховуючи що ми разом вже 4 роки. – Аня зайшлася голосним сміхом, але не побачила усмішки на лиці в вулканомена…
- Мала я не жартую – тихо промовив він.
- Тут до Ані дойшло заледве , що це не в нього такий гумор це в неї занадто рожеві окуляри. А це життя крихітко. Вона не знала як реагувати, дати пощочину, чи не відпускати з обіймів.
Аня сказала слова , яким сама відмовлялася вірити – Прощай назавжди, я не тримаю на тебе зла.
Він кивнув головою і пішов, не промовивши жодного слова.
Цікава штука життя , чи не так? Напевне це риторичне запитання. Любиш, мрієш, страждаєш, прощаєш, і що отримуєш взамін – розбите серце. Таке траплялося в її житті часто , але цей раз був вирішальний. Вона зміниться раз і на все життя, і всі хто покинув її будуть ковтати слину коли побачять її вдосконалену впевнену в собі , розквітлу жінку. Поки ця картинка вимальовувалася в Анютиній голові, серце страждало, чекало на принца з казок, який прискаче на коні з віником і суперклеєм, позбирає обломки серця і міцно склеїть, раз і назавжди. Роки проходили а принц не зявлявся, а серце все ще в’яло за вулканоменом, який вже давно женився на першій ліпшій, цікаво чого йому не вистачало: уваги, любові, піклування, чи може чого було занадто багато? Чоловіки з Марсу жінки з Венери. Жіноча логіка це крах чоловічої психіки. Жінки люблять тим що калатає в грудях , а мущини тим що пульсує в штанях. Звичайно на кожне правило є виняток , але не в даному випадку. Життя наше це величезна сцена, і тільки ти забудеш свої слова, або зімпровізуєш, твої вороги обов’язково скористаються можливістю посунути тебе в темний закуток.
Аня страждала , її серце помирало і воскресало неначе вогняний фенікс. Вона перестала вірити в любов. І вона розволочилася наніц… Таким могло бути завершення даної історії . Але ви ж пам’ятаєте що Аня затята мрійниця… Вона продовжувала мріяти і сподіватися…
І прийшов принц, чи то кінь це вже не важливо ….Навіть не важливо як його звали, важливо те що він прийшов.
Як відомо думки матеріалізовуються, коли ми віримо, коли стукаємо, рано чи пізно нам відкриють. Мрійте , не слухайте що вам нав’язує суспільство, не будьте стадом, і ви доб’єтеся свого…

2014