ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.21 22:02
Вигнанець
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.

У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал

Леся Горова
2025.10.21 21:58
Імаго
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?

Сергій СергійКо
2025.10.21 21:37
Страждає небо
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.

Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Пустомедія
Сценка із життя

(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Він любить
Не знаю за що? —
Здогадуюсь,
він любить харчо
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
***
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
* * *
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Він - вона - вони - воно...
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь (рондо)
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
Фонтан сміявся
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Чекаю зустрічі
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? (The Doors)
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив...
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
* * *
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Орел двоголовий* – розсічена голова
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Обрій / Вірші

 Коли життя втрачає справжній смак
Образ твору Коли думки гнітять, немов тюрма,
І вже не вдовільняють глибиною,
Коли життя втрачає справжній смак,
Питаєшся: "Як жив? І що накоїв?".

Тваринний голод штучного життя
Нещадно нищить всю душі природу,
Зламавсь? - Тоді від стресу захистять
Лукаві наркотичні хороводи.

Ще добре як у грудях боротьба,
Що з вірою у світло поєдналась,
Назовні вихід прагне продовбать,
Радій - то не мовчить самоаналіз.

Хоча, не всім дано голодувать:
Хтось їсть та спить, цілком від цього ситий,
Бо просто ще не знає про дива,
Бо просто ще не знає, як це - жити.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-02-15 10:14:40
Переглядів сторінки твору 3346
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.617 / 5.5  (4.571 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 4.543 / 5.5  (4.519 / 5.36)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.709
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2016.04.09 22:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-16 12:25:41 ]
Мені подобається хід Ваших думок, але не все гаразд у часовому просторі, нмд. Тут усе змішалось - і теперішній, і майбутній, і минулий час. Звісно, так ми говоримо у побуті, але в поезії це усе варто упорядковувати. Н-д, коли Вас щось гнітить зараз, в даний час, чому "спитаєшся"? Це майбутній час, спитаєшся коли? Через роки, перед смертю, чи через хвилину?
Варто доопрацювати, бо вірш вартий того.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-16 12:45:11 ]
"Чи жив" - до кого запитання? До себе чи до того, кого гнітять? Може,
"Питаєшся(запитуєш, роздумуєш...): "Як жив? І що накоїв?". І якщо вже ставити лапки, то перед ними потрібна двокрапка. Це ж не в переносному значенні.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-16 13:07:54 ]
Ще одне, в Правилах сайту зазначено, що авторам треба бути обережними з використанням слів "Людина, люди".
"Людина, людська природа - це беззаперечне добро". Чи може людську природу щось душити? Сумніваюсь. Душити, це вже від лукавого. Тобто, у ті хвилини, коли хтось піймався на вудочку зла - він вже не людина. Людська подоба, за образом і подобою Божою не дасть себе упіймати.

От і з особами у Вас різнобій - то "спитаєшся" - ти, то уся людська природа, то "він"?
Взагалі, узагальнювати щось, на кшталт "вся людська природа" річ ненадійна. А Ви можете, маєте право за усіх говорити?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Обрій (М.К./Л.П.) [ 2014-02-17 17:24:15 ]
Дякую за рецензію, перший стовпчик виправив) що стосується "людини" - важке неоднозначне питання...Ви мене прямо розбомбили "в пух і прах"))) якщо чесно, то я трішки слабо орієнтуюся у таких слизьких питаннях, можете запропонувати свій варіант, якщо буде на те Ваша ласка?...Що міг, я відредагував, далі - повний ступор...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-17 19:40:15 ]
Та ну - в пух і прах:)
Лише - чуть строгіше)
Прочитайте допис Редакції Майстерень, тут усе однозначно.
Про «людину» і «добро», «світло» і «пітьму», «холод» і «зло»
Критика | Аналітика
Далі, дивіться:
"Тваринний голод штучного життя
Нещадно душить всю людську природу,
З турботою від стресу захистять
Лукаві наркотичні хороводи".

1)Невідповідність змісту - якщо "нещадно душить", то ж явна смерть, а у вас душить лише до стресу, не так вже й нещадно)))
2)Давайте, не будемо стверджувати, що "захистять".
3)Щоб не бути розгромленими в пух і прах РМ, краще оминути слово "людську".
4)Варто розібратися з особами. Якщо у першій строфі "Ти питаєшся", то нехай уже це "ти" проходить крізь увесь вірш.
Н-д:

Тваринний голод штучного життя
Нещадний до дитинної природи.
Тебе від стресу хочуть захистить
Лукаві наркотичні хороводи.

Ще добре як у грудях боротьба,
Що з вірою у світло поєдналась,
Назовні вихід прагне продовбать.
Радій - то не мовчить самоаналіз.

Хоча, не всім дано себе пізнать:
Хтось їсть та спить, цілком від цього ситий,
Бо просто ще не знає про дива,
Бо просто ще не знає, як це - жити.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-17 19:44:47 ]
А.., ще щоб оте "ти" перейшло і в четверту строфу, можна:
Повір, не всім дано себе пізнать:
і т.д.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Обрій (М.К./Л.П.) [ 2014-02-18 17:20:18 ]
спробував відредагувати, але трішки по-своєму, передивіться, будь ласка))