
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.10
07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Николай Таранцов (1960) /
Публіцистика
Если завтра война
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Если завтра война
Даже не знаю, какие определения найти происходящему на Украине.
Революция, или военная агрессия дружественной нам братской страны? Даже не знаю, это историки когда-то по прошествии времени разберутся, а пока.
Пока, кто-то пытается жить, не вникая в перипетии нюансов жизни политической, кто-то же наоборот целыми днями сидит перед телевизором за перипетиями этими, затаив дыхание наблюдая .
А события разворачиваются с неимоверной скоростью. И страсти накаляются и от дискуссий около-политических просто голова кругом. Но самое страшное не это, а кровь. Кровь, к которой понемногу начинаем привыкать. И ещё страшно то, что мы уже почти не верим в то, что политики к чему-либо договорятся.
И всё более и более в неопределённости дня завтрашнего теряется смысл как таковой. И, кажется, что так давно было то, что мы жили, растили детей, обустраивали, как могли свою страну. Не всегда всё было хорошо, но мы надеялись на лучшее. На что надеяться теперь ...
А если завтра, один из автоматов в руках российского оккупанта выстрелит?
Будем реалистами. Теперь уже совершенно не верится, что Америка и Европа нам помогут. Пока не коснётся их территорий. А пока, пока Украина, да что Украина, весь народ Украины заложники вот такой пикантной ситуации.
Можно возразить, войны пока ещё не началась, может, даст Бог, /будем, о том молится/, как-то и обойдётся.
А пока пройдёмся по улицам ещё мирной Украины.
На улицах не стреляют, магазины и базары работают, с продуктами перебоев нет, гривна замедлила падение, цензуры нет, интернет работает, Верховная Рада тоже, президент, бывший естественно, вместе со своей бандитской сворой далеко, и на улице тепло, и почти наступила весна. Живи и радуйся.
Мы и будем жить, с радостью жить на своей земле, а если понадобится, с оружием в руках защитим эту землю.
Эту несчастную и прекрасную землю.
Ибо, кто кроме нас.
Революция, или военная агрессия дружественной нам братской страны? Даже не знаю, это историки когда-то по прошествии времени разберутся, а пока.
Пока, кто-то пытается жить, не вникая в перипетии нюансов жизни политической, кто-то же наоборот целыми днями сидит перед телевизором за перипетиями этими, затаив дыхание наблюдая .
А события разворачиваются с неимоверной скоростью. И страсти накаляются и от дискуссий около-политических просто голова кругом. Но самое страшное не это, а кровь. Кровь, к которой понемногу начинаем привыкать. И ещё страшно то, что мы уже почти не верим в то, что политики к чему-либо договорятся.
И всё более и более в неопределённости дня завтрашнего теряется смысл как таковой. И, кажется, что так давно было то, что мы жили, растили детей, обустраивали, как могли свою страну. Не всегда всё было хорошо, но мы надеялись на лучшее. На что надеяться теперь ...
А если завтра, один из автоматов в руках российского оккупанта выстрелит?
Будем реалистами. Теперь уже совершенно не верится, что Америка и Европа нам помогут. Пока не коснётся их территорий. А пока, пока Украина, да что Украина, весь народ Украины заложники вот такой пикантной ситуации.
Можно возразить, войны пока ещё не началась, может, даст Бог, /будем, о том молится/, как-то и обойдётся.
А пока пройдёмся по улицам ещё мирной Украины.
На улицах не стреляют, магазины и базары работают, с продуктами перебоев нет, гривна замедлила падение, цензуры нет, интернет работает, Верховная Рада тоже, президент, бывший естественно, вместе со своей бандитской сворой далеко, и на улице тепло, и почти наступила весна. Живи и радуйся.
Мы и будем жить, с радостью жить на своей земле, а если понадобится, с оружием в руках защитим эту землю.
Эту несчастную и прекрасную землю.
Ибо, кто кроме нас.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію