ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.

Сергій СергійКо
2025.10.09 12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм

Юрій Гундарєв
2025.10.09 09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.

Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл

Борис Костиря
2025.10.08 22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Леся Горова
2025.10.08 15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.

І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком

Володимир Мацуцький
2025.10.08 13:20
грудня 2025 року Норвезький Нобелівський комітет винесе рішення: «нікому з глав держав не присуджувати премію миру». До такого рішення потенційні члени комітету прийшли заздалегідь, ознайомившись з дослідженнями міжнародної групи науковц

Володимир Бойко
2025.10.08 11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло. У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів. Право сильного сильне, але не праве. Малодушним завжди мало загублених душ.

Віктор Кучерук
2025.10.08 06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...

Борис Костиря
2025.10.08 00:05
Скільки часу ми втрачаємо
на сон! Як шкода,
що безліч годин
іде в нікуди.
Сон - це ніби інша реальність,
але часом така моторошна.
Важко зрозуміти,
яка реальність є справжньою:

Олег Герман
2025.10.07 23:14
Давайте чесно, ми всі вже давно живемо не просто з телефонами, а в телефонах. Колись електронна пошта була чимось "вау", тепер це приблизно як відправити голуба. Ми досягли такого рівня спілкування, де відповідь є функцією швидкості пальців, а не мозку.

Олександр Буй
2025.10.07 21:12
Останнє золото кленове
Здимає осінь із палітри...
Зими морозна передмова
Уже вчувається в повітрі...

Довкілля стане чорно-білим,
Де півтони – у сірій гамі...
Вітри мереживні метілі

С М
2025.10.07 15:15
Відусюди чую кроки марші тисяч ніг бо
Уже літо і знову час настав
Для уличних утіх бо!
На що ти годен отут
Самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні не треба
Уличних вояків
От

Юрко Бужанин
2025.10.07 14:17
В пухнастому світі
Пухнасті створіння
Пухнасто щасливі
У всіх поколіннях.
І сонце пухнасте
Їм світить ласкаво.
В пухнастому небі –
Пухнасті заграви.

Сергій Губерначук
2025.10.07 12:23
Материк.
Атмосфера.
Зирк!!!
Птеродактиль – Неандерталець.
Далі
просто
людей
п

Олександр Сушко
2025.10.07 12:01
Поховах і донечок, й синів,
Нащо жити? Може, ліпше вмерти?
Бо осліп від горя, онімів,
Бо від горя став чорніший смерті.

Плюнула вогнем у рай орда
І потік в Дніпро ручай кривавий.
Боже! Я б своє життя віддав

Віктор Кучерук
2025.10.07 05:55
Темні хмари, а під ними
Міцнокрилі журавлі
Подаються невдержимо
До заморської землі.
Сіра далеч, а з-за неї,
Добре чутно звіддаля, -
Кличе теплістю своєю
Облюбована земля.

Борис Костиря
2025.10.06 22:11
Похмурий горіх
із зів'ялим після морозу листям.
Він нагадує старого,
який просить милостиню.
Голосіння дідугана
ударяються об небо
і осипаються
не золотими монетами,

Віктор Кучерук
2025.10.06 16:04
На отому далекому березі,
Де було веселіше стократ, -
Гожу днину догулює вересень, -
Мій зрадливий поплічник і брат.
Не подався за мною в бік сирості,.
Не проник до осінніх глибин, -
Не явив аніякої милості,
Щоб не був я один на один

Олег Герман
2025.10.06 15:49
Приходить осінь в дім
Неквапно, тихо. Втім,
Ніяк я не збагну, чому настільки сумно.
Застудженій душі не хочеться вже мрій,
Лише холодний дощ і роздуми абсурдні.

Нема вогню в зірках,
Змінили просто так

Світлана Пирогова
2025.10.06 13:45
Р-апсодія жовтня журлива,
А-фіші розвісила осінь.
П-рислухайся: ліра чутлива,
С-крипаль милозвучно доносить.
О-рнамент мальований листям,
Д-ерева у міді та охрі,
І килим на землю встелився,
Я-ворик старенький заохав.

Іван Потьомкін
2025.10.06 13:00
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити. 2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що. 3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх. 4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Іван Потьомкін
2025.10.06 12:47
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Ольга Олеандра
2025.10.06 10:55
Страх з усіх радників, мабуть, найгірший.
Страшно російському вурдалаці, тож кількість обстрілів він вчергове збільшив.
Більше смертей. Більше руйнувань. Щось бажане він отримує з цього?
Титул недолюдка, кровопивці, нездари. Більше нічого.

Геовеличч

Артур Курдіновський
2025.10.06 05:53
Зустрілись ми в короткому рядку
Написаного спільним болем вірша.
Моя душа злітала вище й вище
Та мріяла про долю не таку.

Жорстока правда: я тобі ніхто.
Для тебе я навряд чи кимось буду.
Навколо мене - чорний попіл всюди,

М Менянин
2025.10.05 23:31
Коли промінь сонця
сягне твоїх вій –
гайда від віконця
і більше не стій.

Пора, мудрий брате,
настав вже той час
дорослішим стати –

Борис Костиря
2025.10.05 22:40
Чому молода дівчина
так часто буває на кладовищі?
Чому вона ходить туди
щоразу? Молодість і небуття -
що може бути
більш протилежним?
Пам'ять, яка застрягла
у глибоких тріщинах граніту,

Тетяна Левицька
2025.10.05 22:29
Мела вишнева заметіль
і падала додолу цвітом,
як потягло їх звідусіль
одне до одного магнітом.

Він воював, як на війні,
за право бути тільки з нею.
У непроглядні дні сумні

Олександр Буй
2025.10.05 21:01
Мед із полиновим присмаком –
Твій поцілунок п’янкий...
Плутать кохання із пристрастю,
Богом благаю, – не смій!

Губи чуттєво калиняться,
Світять смарагди очей...
Жаль тільки час не зупиниться
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Євген Федчук - [ 2025.10.09 20:30 ]
    1594 рік. Татари, козаки, Наливайко та інші…
    Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
    А козаки запорозькі уже про то знають.
    Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
    На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
    Тобто через Україну – вже козаки взнали
    І ту вістку королеві одразу й послали.
    Наче, вибухнула бомба посеред Європи,
    Бо у всіх-усіх одразу появився клопіт.
    Перш за все, татари мали в похід готуватись.
    Розуміли, що їм ляхів нічого боятись.
    Ті не стануть на дорозі. Усе ж зі Стамбула
    До короля із вимогою посланці прибули.
    Зажадали, щоб татарам там не заважали
    І в похід Галичиною пропустити мали.
    А ще мали приструнити козаків. Татари
    Боялися, що в поході ті на них ударять.
    Ляхи, звісно, відмовили, гонор показали,
    Але потім заважати татарам не стали.
    Потім ще татари в турків поміч попросили,
    Щоби флотом перехід їх за Дніпро прикрили.
    Бо ж козаки… А, крім того, щоб підстрахуватись,
    Кинулися і з Москвою також домовлятись.
    Щоб Січі не помагала, зброї не давала.
    Та й сама на Кримське ханство часом не напала.
    Москалі на все пристали та наобіцяли.
    Хоч татари обіцянкам тим віри не мали.
    Знали, що москаль, що хочеш може обіцяти,
    Але слово оте царське нічого не варте.
    Щоб козаки за ордою не швидко ганяли,
    То татари табуни в них за весну покрали.
    Тож, як видно, хоч татари на угрів збирались
    Та найбільше в тім поході козаків боялись.
    За тим часом вже і цісар про похід дізнався,
    Ґвалт страшенний у Австрії одразу піднявся.
    Бо ж Угорщиною цісар володів в ту пору.
    Папа римський того ґвалту долучився скоро.
    Стали думати-гадати, як сили збирати.
    Узялись просити ляхів татар не пускати.
    Ті відмовити не сміли, адже папа просить.
    Та ото наобіцяли і вважали – досить.
    А ще удвох до козаків посланців послали,
    Бо на одних сподівання, мабуть тільки й мали.
    Вся Європа на ту пору про них говорила,
    Як вони непереможних не раз турок били.
    Ляхи, що на Україні з Жолкевським стояли
    Війська всього дві тисячі кварцяного мали.
    А хан, чули сотню тисяч в похід піднімає.
    Тож Жолкевський зупинити його сил не має.
    На козаків ляхи перше звисока гляділи,
    Тепер же самі в козацтва помочі просили.
    Та козаки і без ляхів руки не складали,
    А загони вже зарані для бою збирали.
    Один з таких Наливайко набирати взявся.
    Він із князем із Острозьким таки розпрощався.
    Може, тому, щоби турки князя не винили.
    Звісно, що ті всі б загони орду не спинили
    Та пошарпали б добряче, сили б підірвали.
    Отож, значить, папа й цісар посланців послали
    Аж на Січ – бо на козаків була в них надія,
    Що вони орду спинити на шляху зуміють.
    Тож, куди не кинь, одначе, козаки - єдина
    Сила, що татар і турок не один раз била.
    Тож іще у листопаді про похід дізнались,
    А вже весна проминає – орда все збиралась.
    Арон-деспот, що на троні у Молдові всівся,
    Наче вуж на сковорідці у той час крутився.
    І з цісарем вів таємні весь час перемови,
    І татарам помагати давав чесне слово.
    Кому більше прихилявся – то важко сказати.
    Але на шляху ординськім складав провіанти.
    Табуни коней зусюди для татар зганяли,
    Аби вони у поході собі свіжих мали.
    Тож не дивно, що козаки про те усе взнали.
    То взимку із Лободою туди завітали.
    Погромили весь Оргеєв, здобичі набрали.
    Та й пішли, хоч молдовани вслід за ними гнали.
    У березні запорожці в Аккерман сходили,
    Де вони багато турок тоді перебили,
    Які теж в похід угорський звідтіля збирались.
    Отож там багата здобич козакам дісталась.
    Щоби отих запорожців в море не пускати,
    Туркам довелось в Очаків цілий флот прислати.
    Час ішов, орда із Криму досі ще збиралась.
    Наливайківці діждатись вже й не сподівались.
    Тож надумав Наливайко в розвідку сходити,
    Склади на шляху ординськім трохи пошерстити.
    Узяв хлопців та й подався в похід до Тягині,
    Де турки тоді сиділи. По дорозі кинув
    Цю ідею, узяв міста Ягорлик й Паркани,
    Де на орду уже склади чималі чекали.
    Набрав добра та полону ще й табуни коней
    Та і погнав на Поділля здобич ту законну.
    Коней було кілька тисяч, на татар чекали.
    Наливайкові та здобич у нагоді стала.
    Чув, що, наче в запорожців проблема із кіньми.
    А йому ж то замиритись треба було з ними.
    Від Косинського ненависть поміж ними стала.
    Наливайківці ж на військо козацьке напали.
    Якби не його гусари, то кому то знати,
    Чи зумів би той Острозький Криштофа здолати?
    Тож надумав тими кіньми з Січчю поділитись,
    Через те з січовиками, врешті замиритись.
    Саме так воно і сталось. Образи забулись….
    А тут скоро з Криму сурми похідні почулись.
    Хоч похід ще з листопада, наче ж готувався,
    Лише на початку липня хан в похід зібрався.
    Вже півроку всі сусіди про похід той знали,
    Вже півроку з усіх боків його виглядали.
    Довгождане дійство, врешті-таки почалося.
    Видавалось, усе ханство раптом піднялося.
    Рушили, хай не сто тисяч, але близько того,
    До лиману подалися, аби мати змогу
    На другий бік перебратись. Не йшли до Тавані,
    Бо там козаки їм точно на заваді стануть.
    Та козаки ледь почули, що татари вийшли,
    Із гетьманом Микошинським зібралися спішно,
    Під Очаків подалися, щоб татар напасти
    І всій їхній переправі там кінець покласти.
    Тих козаків, правда було тисяча і триста.
    Та їх вся орда татарська не лякала, звісно.
    Налетіли на ті судна, що татар возили,
    Ще і вибрались на сушу та і там побили.
    Та примчався флот турецький – каторги й сандали.
    Тож козаки уже з ними битися почали.
    Захопили кілька суден, скількись потопили.
    Та, під натиском турецьким, усе ж відступили.
    Переправились татари, в Березані стали,
    Бо там на орду Буджацьку вони зачекали.
    А тоді вже й подалися всі Волоським шляхом
    Туди, де їх не пустити обіцяли ляхи.
    А що ляхи? Та нічого. Жолкевський із військом
    Під Заліщики спинився і не рушив з місця.
    У Галичині татари опору не стріли.
    Снятин, Жуків, Тисмениця у вогні згоріли.
    Галич, Калуш і Долина руїнами стали.
    А татари по дорозі полону не брали.
    Не хотіли через гори той полон таскати,
    Отож, усіх кого стріли, мусили вбивати.
    Брали тільки те, що цінне, все інше палили,
    Бо затримуватись довго вони не хотіли.
    Отак дійшли до Самбора, де стояв Замойський
    Із коронними полками й ополченським войськом.
    Українські на поталу землі залишили,
    Лише польські предковічні від татар закрили.
    Та татари не збирались з ними в бій вступати,
    Обминули й подалися звідти за Карпати.
    Перейшли за перевали, до Хуста дістались,
    А вже звідти й в Угорщину шляхи відкривались.
    Наливайко із загоном на татар чекали,
    Саме тому над Кучманським шляхом і стояли.
    Думали, що то татари брехні розпускають,
    Наче вони в Угорщину простувати мають.
    А самі повернуть раптом в Україну, кляті:
    І ходити не далеко, і землі багаті.
    Отож тут їх і чекали. Як тільки почули,
    Що в Галичину татари усе ж повернули,
    Кинулись услід за ними, аби наздогнати
    І копняка добрячого, хоча б орді дати.
    Гнались, гнались – не догнали. В Теребовлі взнали,
    Що татари повернули вже на перевали,
    Тож і назад повернули. А тут чом сидіти?
    Чом би до татар і турок в гості не сходити?
    Кілька тисяч мав охочих, сила чималенька,
    Тож з Поділля до Тягина подався хутенько.
    Місто усе попалили, полону набрали.
    Добра різного у місті собі нахапали.
    Замок, правда захопити все ж не спромоглися
    Тож пустошити околиці тоді узялися.
    Добра стільки назбирали, що аж вози гнулись,
    Ще «ясиру» кілька тисяч за ними тягнулось.
    Задоволені вертались із походу того –
    Відомстити бусурманам отримали змогу.
    Дійшли Дністра, де на той бік переправу мали.
    Ножа в спину від Арона, звісно не чекали.
    Він же обіцяв козакам в бійку не встрявати.
    А тут встиг сім тисяч війська до себе зібрати,
    Підкрався, як тхір смердючий і напав раптово.
    Козаки, хоча до того були не готові,
    Узялися відбиватись. Вороги нависли,
    Та до Дністра козаченьків силою притисли.
    А берег той був високий, водою підмився.
    Як зібрались козаченьки, то він й обвалився.
    Небагато з Наливайком вибралося звідти,
    Довелося і полон весь, і обоз лишити.
    Злий був страшно Наливайко, на той бік дістався,
    Тому підлому Арону помстить обіцявся.
    Та то інша історія. Може, іншим разом
    Розповім я, чи помстився він за ту образу…
    А татари краєм угрів вихором пройшлися,
    Купу здобичі набрали й у Крим подалися.
    Тож хто іще, крім козаків, більше зміг зробити,
    Щоб татарську ту навалу, хоча б зупинити?


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Софія Пасічник - [ 2025.10.06 23:40 ]
    Шепіт осені
    Жовтне́вий дощ шепоче нам про втому,
    І листя сипле міддю у журбі,
    А я шука знайому вже дорогу –
    Де вперше ти вплелáся у мені.

    В багря́нці, що змальовує епічне,
    І теплім світлі мрії-маяка
    Я відчуваю – це кохання вічне,
    Хоч осінь листям* шлях наш проклада

    І хай туман встеляє дні розпуки,
    А небо плаче в сивому жалю́, –
    Я все одно, крізь холод і розлуки,
    В цій осені тебе одну люблю́..

    *смутком


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: