ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Олег Герман
2025.10.20 22:40
Більшість моїх розповідей є наболілими і базуються або на напрацьованому досвіді протягом тривалого часу, або інсайтах, що виникли в ході певного клінічного випадку. Ця історія не стала винятком. На прийомі молода жінка зі скаргами на тривожність, панічні

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.

Леся Горова
2025.10.19 11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.

Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля

Сонце Місяць
2025.10.19 10:22
я не в курсі, хто такий насправді юрій гундарєв
(щоби йому казати "ти")

але мене завше бавлять психологічні моменти
& власне, про що йде річ –

особа, котра понтується всяко
("Заслужений журналіст України", етц.)

Тетяна Левицька
2025.10.19 09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо

Сергій СергійКо
2025.10.19 09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.

Віктор Кучерук
2025.10.19 06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.

Микола Дудар
2025.10.19 00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Євген Федчук - [ 2025.10.16 20:48 ]
    Як Крим став «москальським»
    Які лиш не проживали з тих часів далеких
    У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
    І сармати, й печеніги, половці, хозари,
    Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
    Генуезці і вірмени торгували крамом.
    Москалі, якщо і були, то лише рабами.
    Та і то, таких рабів там не дуже цінили,
    Бо були ледачі дуже, погано робили.
    Коли в Крим прийшли татари, його звоювали,
    То спочатку незалежно в Криму проживали.
    Але потім прийшли турки та їх підкорили.
    Триста років під Стамбулом татари ходили.
    Аж поки їх не прогнали москалики звідти.
    І відтоді стали Кримом вони володіти.
    Спитаєте, чом до Криму вони отак пхали?
    Чого вони в степах, горах у Кримських шукали?
    А все просто. З боліт своїх стали виповзати,
    А хотіли й історію, й велич свою мати.
    Історію в України собі давню вкрали,
    Адже до боліт московських своєї не мали.
    Хани ж кримські – в Орді перші, що царями звались
    А улуси всі ординські цареві скорялись.
    В тому числі і Московський, данину платили,
    Вже і Петра на престолі в Москві посадили.
    Щоб з історії прибрати оту чорну пляму
    Й зародилося бажання поміж москалями
    Крим для себе захопити та бігом прибрати
    Все, що про москальський сором могло нагадати.
    Тож зчепилися із турком, часто воювали.
    Після війни чергової, як турка здолали,
    Підписали договір з ним, де гарантували,
    Що відтепер Кримське ханство незалежним стало.
    Підписати підписали та ж ми добре знаєм,
    Яку ціну саме підпис той москальський має.
    Поки чухалися турки, москалі обманом
    Посадили на престолі у Крим свого хана.
    Дали йому підписати договір. А в ньому,
    Що москальське військо буде у Криму отому.
    А, крім війська, ще агенти Крим заполонили
    І пускали чутки всякі та народ «дражнили».
    Отой хан не всидів довго, бо ж не по закону
    Москалі його всадили на ханському троні.
    Зібрались татарські беї і його прогнали,
    А на престол свого хана Девлета обрали.
    Той схилявся більш до турок – як народ бажає.
    То москалям в їхніх планах сильно заважає.
    Треба скоріш прибирати, бо плани угробить
    І Крим, справді незалежним дуже скоро зробить.
    Москалі й на той випадок уже плани мали,
    Задля того в Петербурзі в «запасі» тримали
    Брата хана молодого, що Шахіном звався.
    Жив у розкоші, пиячив, гучно розважався.
    За борги його держава постійно платила.
    Аж, нарешті і година його наступила.
    Викликали і сказали, що досить гуляти,
    У Криму тепер він має новим ханом стати.
    А той радий. Його спершу на Кубань послали.
    Там ногайці його ханом над Кримом обрали.
    Із ногайцями й подався він Крим воювати.
    А москальське військо слідом йому помагати.
    Розгромили військо хана, що мусив втікати.
    І Шахін-Герай на трона міг тепер сідати.
    Не такого собі хана татари хотіли.
    Воно у Бахчисараї зовсім не сиділо.
    Засіло собі у Кафі, там пило-гуляло.
    Збрило бороду, чим дуже людям дошкуляло.
    Навкруг нього москалі лиш одні і крутили.
    Щоб воно ще, не дай Боже, чогось не вчудило.
    А москалі «помагали», чутки розпускали,
    Щоб не надто хана того татари тримали.
    Бо підтримають і, справді. А воно із ними
    Забажає, щоб москалі забирались з Криму.
    Поки сидить на багнетах москальских, не зможе
    Проти москалів почати Шахін дій ворожих.
    То чутки пустили, наче хан рішив почати
    Християн і мусульман всіх у Криму рівняти.
    Мусульман то розлютило. Хоч віками склалось:
    Християни й мусульмани в Криму уживались.
    Та чутки ті дуже швидко народ розділили.
    І москалі «помагати» тут же поспішили.
    Вони ж в тому досвід мали віковий, як треба
    Завойовані країни в’язати до себе.
    Перше: треба якнайбільше народу прибрати,
    А край новий москалями щільно заселяти.
    Тож, під видом, християн щоб в Криму «захистити»,
    Вирішили в Приазов’я всіх переселити.
    Не питалися нікого, всіх скопом зібрали
    Вірмен, волохів і греків і з Криму погнали.
    Поселили серед степу, куди всіх приперли.
    Половина з них за зиму тоді перемерла.
    А москалі слідом встигли ще чутки пустити,
    Наче той Шагін зібрався мусульман хрестити.
    Ви спитаєте – навіщо? Та все ж зрозуміло.
    Поки у татар в Криму є ще багато сили,
    Їх потрібно бунтувати, побільше вбивати,
    Поки стоять на постої москальські солдати.
    Збунтували. Піднялися всі татари Криму.
    І татарськії солдати ішли разом з ними.
    Взяли Кафу. Шахін ледве у Керчі сховався,
    Де москальський чималенький гарнізон тримався.
    Народ у Бахчисараї узяв палац хана,
    Вбив візира та і знаті прийшлося погано.
    Бо будинки можновладців багатьох спалили.
    Полум’я страшного бунту запалахкотіло.
    Шахін кинувся одразу москалів просити,
    Щоби полум’я повстання помогли гасити.
    А тим тільки того й треба. Знов війська вступають,
    Вони винних і невинних всіх підряд карають.
    Пролилось багато крові татарської в краї.
    А Шахін на троні знову в Криму воссідає.
    Але скоро уже мурзи затіяли змову,
    Вже обрали собі й хана. Та москалі знову
    Навели в Криму «порядок», татарам дісталось.
    Невдоволених впливових майже не зосталось.
    Когось вони підкупили, когось залякали.
    З «незалежністю» кінчати година настала.
    В Московії все до того давно вже готове,
    Залишилось Катерині лиш сказати слово.
    І вона його сказала. Ще хан на престолі,
    А москалі вже рішили його дальшу долю.
    Приїхали «дипломати» хана умовляти
    Від престолу відректися й іншому віддати.
    Довго вони умовляли - таки удалося.
    «Жалованья» двісті тисяч на рік довелося
    Ханові пообіцяти та шахську корону,
    Якщо Персію здолають москальські загони.
    Про Персію то все була локшина на вуха.
    Як не дивно, Шахін-Герай москалів послухав.
    Тож про приєднання Криму всім оголосили,
    А Шахіна із гаремом з Криму попросили.
    Відправили у Воронеж, потім – до Калуги.
    Не хотіли біля Криму мати цього «друга».
    Бо ж йому вони сказали, що трон забирають,
    На нього другого хана посадити мають.
    А вийшло, що обдурили чи сам обдурився.
    Але із таким порядком зовсім не змирився.
    Став листи у Крим писати, що взяли обманом.
    Прибічники обіцяли підтримати хана.
    Москалі про те узнали, веліли збиратись,
    В Туреччину до султана звідсіль забиратись.
    Зрозумів, як не поїде, то йому не жити,
    Москалі зживуть хутенько його з цього світу.
    Тож поїхав. Але турки були злі на нього.
    Зустрічали спершу, наче гостя дорогого.
    А ступив на їхню землю, заарештували
    І на Родосі в темниці якийсь час тримали.
    А надумав утікати звідтіля «додому»,
    Султан велів його вбити негайно й по всьому.
    А що Крим? А москалі там взялись за роботу.
    Стали бігом будувати стоянки для флоту.
    Стали бігом москалями той Крим заселяти.
    А татар куди, спитайте, довелось дівати?
    Їх так стали утискати, що й життя не стало.
    Спершу татар з Приазов’я в Крим повиселяли.
    Землі «звільнені» віддали москальським вельможам
    Й колоністам іноземним, що тут жити зможуть.
    Далі вигнали ногаїв усіх із Кубані.
    Поселили в Московщині десь в «Тьмутаракані».
    Далі за татар із Криму добряче взялися.
    З москалями ті татари в Криму не вжилися.
    До Туреччини прийшлося бігом вибиратись.
    А куди їм було бідним ще тоді діватись?
    Чи Туреччина, чи, може зженуть до Сибіру.
    Москалям уже на слово ніхто і не вірив.
    Тож, якщо порахувати, скільки раз бувало,
    Що москалі татар з Криму кудись виселяли,
    То вийде шість хвиль. І сотні тисяч тих нещасних
    Мусили у чужих землях молитись Аллаху.
    Та татар було багато. Півтора століття
    Знадобилось москалям тим, щоб їх «відселити».
    Лише за царя Миколи Другого то сталось,
    Що татар у Криму менше москалів зосталось.
    Та москалі більш до моря теплого тулились,
    А у степу всі татари, як залишились.
    Села пусткою стояли. Москалі ж ледачі.
    Їх у селах серед степу ніхто і не бачив.
    Ото хіба українці землю піднімали.
    Та москалі їх до Криму не дуже й пускали.
    А вже Сталін остаточно вирішив «питання»,
    Коли виселив із Криму всіх татар останніх.
    Отож, як про Крим «расєйскій» москалі волають,
    Нехай перше історію оцю пригадають.
    Як із Криму татарського «расєйскій» зробили,
    Скільки задля цього люду у Криму згубили.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати: