ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Борис Костиря
2025.09.07 21:52
Я вкриюсь теплою ковдрою снігу
від усіх нещасть, від усіх гризот.
Я перестав існувати для цього світу,
бо я під заметами снігу.
Замети снігу обігріють узимку,
вони занурять у зимовий сон.
Казка снігу повинна бути доброю.
Від усіх катаклізмів

Борис Костиря
2025.09.06 21:50
Я в'язну в снігах, ніби в пісках часу.
Я в'язну в часі, наче в снігах.
Погана видимість через снігопад
створює плівку, через яку
можна побачити драму століть.
Сніги засмоктують мене,
як трясовина. У снігах
я потрапляю в пастку,

Артур Сіренко
2025.09.04 12:44
Сойка-віщунка
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).

Борис Костиря
2025.08.30 23:03
Гармонія розладнується
під гуркотом дисонансів.
Коли душа найбільше потребує
прекрасного, звідкись виникає
огидний лик цинізму,
монструозне обличчя страху,
думки, ніби ратиці диявола,
цапина борідка банальності,

Борис Костиря
2025.08.29 22:36
Є краса квітки,
а є мудрість каменя.
Вона незмінна,
вона тверда, як вічність.
Скільки слів мудрість каменя
містить у собі,
а скільки мовчання!
Скільки крику,

Борис Костиря
2025.08.28 22:01
Крізь хмару тютюнового диму
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити

Борис Костиря
2025.08.27 21:20
Голоси із покинутого будинку,
голоси із далеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.

Борис Костиря
2025.08.26 21:33
Ти - груднева, ти - холодна зима,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Борис Костиря
2025.08.21 21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

Тамара Ганенко
2025.08.19 22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію

Борис Костиря
2025.08.15 21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити

Борис Костиря
2025.08.14 21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.

Борис Костиря
2025.08.13 22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,

Іван Потьомкін
2025.08.12 22:40
Без кори й коріння
Про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в деревв,-різні:

Борис Костиря
2025.08.10 21:55
Мій телефон вимкнувся.
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність

Артур Сіренко
2025.08.10 15:37
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,

Тамара Ганенко
2025.08.10 07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Іван Потьомкін
2025.08.03 23:39
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Езоп де тільки вже не побував.
От тільки в Дельфах не довелося бути.
І ось він там. І як повсюди байкою частує.
Та якось тут не так, як всюди.
Слухати слухають дельфійці, а платити – ні.
Гада

Борис Костиря
2025.08.03 21:53
Я шукаю істину в лісі,
де нічого не відбувається,
а насправді відбуваються
найважливіші події
у царстві духу.
Я шукаю слова, які загубилися,
звуки, які ввібралися в землю,
образи, які вкрилися листям.

Борис Костиря
2025.08.02 22:23
Сон має своє чистилище
і пекло, а рай провалився
крізь щілини пам'яті.
Сон - це природний наркоз
з проваллями в потойбіччя.
Хто може сказати,
що є справжньою реальністю:
цей світ чи сон?

Борис Костиря
2025.08.01 21:50
Як почути голоси
із царства мовчання?
Коли впаде камінь
у плесо мовчання,
ми почуємо резонанс,
який відлунить
у всьому світі.
Царство мовчання

Артур Сіренко
2025.07.30 12:24
Стежка до ільмової левади
Вологої, наче першопочаток подиху,
Поросла зачарованими лунаріями
Не тільки у снах їжаків
Колючих, як наша буденність*
(Торкнись).
Мовчання гостя окрайчика «завтра»
Зазирає зіницями білими

Борис Костиря
2025.07.29 22:10
Окуляри стали жити
окремим життям від мене,
вони вступають до мафії,
плетуть інтриги,
зраджують і знаджують,
укладають угоди,
вступають до профспілок.
Окуляри взяли моду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Борис Костиря - [ 2025.09.10 21:00 ]
    Постмодернізм
    Гасла стають антигаслами,
    а антигасла - гаслами.
    Постмодернізм вріс у твою кров,
    проліз у ДНК, закріпився
    у кістках. І вже постпостмодернізм,
    як бутон, виростає з нього.
    Розмальовані люмпенами паркани
    стають поезією,
    а малюнки на стінах -
    полотнами новітніх Леонардо да Вінчі
    і Мікеланджело, лише невизнаних
    і загублених у сипучих пісках часу.
    Нікому не потрібний молодик -
    новітній Аллен Гінзберг,
    а колишні кумири
    повалені з п'єдесталу.
    Ні з чим не можна боротися
    без наслідків для себе, без того,
    щоб воно стало частиною
    тебе самого. Так постмодернізм
    спорудив свій шпиль
    на уламках історії.

    17 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2025.09.09 21:09 ]
    Нескінченність
    Іти в поле
    і впасти в сніги,
    злитися з нескінченністю,
    злитися з тим,
    що тебе породило
    і куди ти підеш,
    отримати гарячку
    і в маренні
    пізнати нові світи,
    пізнати нові сутності.
    У маренні відкриється те,
    що недоступно
    здоровому глузду,
    ти вимовиш
    поему поля,
    епос лісів,
    сагу річок,
    ту лірику, яка непідвладна
    звичайній мові,
    це буде література
    новими буквами,
    новими словами.
    І останній зойк,
    як оргазм природи,
    буде промовлений,
    коли ти, знесилений,
    упадеш на кучугури снігу,
    аби поставити крапку
    у творі,
    написаному полем.

    16 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2025.09.08 22:59 ]
    Тиша
    Тиша шепоче вночі,
    тиша заплітає темні коси ночі.
    Тиша і музика нерозривно
    пов'язані між собою,
    вони не можуть існувати
    один без одного, як інь і ян.
    Із тиші народжується музика.
    Із тиші народжується грім душі.
    Тиша лягає
    осіннім листям на душу.
    Тиша спадає білим снігом.
    Коли відгримлять бої,
    переможцем буде
    всевладна тиша.
    Тиша крапає з крана
    фатальними секундами.
    Вона ступає
    обережним звіром.
    Тиша шепоче шафранну молитву.
    І добре, коли
    останньою крапкою тиші
    стає крик оргазму.

    15 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2025.09.07 21:37 ]
    Замети снігу
    Я вкриюсь теплою ковдрою снігу
    від усіх нещасть, від усіх гризот.
    Я перестав існувати для цього світу,
    бо я під заметами снігу.
    Замети снігу обігріють узимку,
    вони занурять у зимовий сон.
    Казка снігу повинна бути доброю.
    Від усіх катаклізмів
    урятують лише білі кучугури.
    Зі снігу можна виліпити
    дівчину мрії чи нову реальність.
    Замети снігу стануть
    вічним одягом, якого
    не торкнеться час.
    Крижаний світ стане
    уособленням незмінності,
    непорушності.
    Коли все у світі руйнується,
    недоторканими стануть
    лише витвори снігу.
    Коли все поринуло в марноту,
    величність зберігає лише сніг.
    Льодові пам'ятники непідвладні
    кон'юнктурі епохи.
    Сніг простягує білі пальці
    як запрошення до вічної творчості.

    12 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2025.09.06 21:19 ]
    * * *
    Я в'язну в снігах, ніби в пісках часу.
    Я в'язну в часі, наче в снігах.
    Погана видимість через снігопад
    створює плівку, через яку
    можна побачити драму століть.
    Сніги засмоктують мене,
    як трясовина. У снігах
    я потрапляю в пастку,
    із якої не можна вибратись.
    У снігах я шукаю вільний світ,
    я шукаю споріднену душу.
    Сніги закривають видимість,
    і я потрапляю до позачасся,
    у координати, у яких
    не можна зрозуміти,
    який це рік чи епоха.
    Усе зливається в безлику масу,
    у картину, яку створила стихія.
    Сніг ліпить мене таким,
    як йому потрібно.
    Я стану скульптурою,
    яка буде показувати напрямок руху
    іншим, але для себе
    я його не знайшов. Світ стає
    сніговим потоком. Сніг тече
    у пісочному годиннику вічності.
    Сніг виліплює
    апокаліптичне майбутнє,
    яке поступово стає сучасністю.
    Я забув, яка сьогодні дата,
    бо екран застилає сніг
    безмежним білим полем.

    12 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Артур Сіренко - [ 2025.09.04 12:18 ]
    Кіт, що любив баклажани
    Сойка-віщунка
    Пророчить журбу
    (Бо осінь – як тінь неминуча)
    (Бо трохи малярством
    Заповнює вічність
    Гончар кулястих глеків
    Бородатий філософ –
    Майстер Бо).
    У пошуках квітів осінніх
    (Що пахнуть холодом)
    На березі водяних курочок
    І дірявих човнів
    Знайшов кам’яні сандалі
    Поета глиняних істин,
    Що вмів сумувати
    (Бо все проходить,
    Минає, як цвіт латаття
    На воді спокою
    Чи на річці Ідігна,
    Що тече з очей Тіамат).
    Збираю по краплям
    У розмальований синім глек
    Медову офіру
    Повелителю черевиків –
    Божеству в крилатих мештах
    (Чи то мокасинах,
    Бо кожен бог черевиків
    Ледь-ледь Маніту).
    А на скелястій горі
    (Може й оливній*),
    Де росте самотнє дерево
    (Можливо, інжир**)
    Живе смугастий кіт-мислитель,
    Що над усе любив
    Баклажани***.

    Примітки:
    * - Гар га-Зейтім. Та гора досі стоїть – ніхто на неї не зазіхає бульдозером.
    ** - Ficus carica Linnaeus, 1753. Зеленими плодами цього дерева любив ласувати римський імператор Август. Нині вітер шалений зриває стиглі плоди цього дерева. Час їсти їх солодкий м’якуш.
    *** - мене тут вже запитували знавці і поціновувачі текстів звідки той кіт довідався про баклажани (Solanum melongena Linnaeus, 1753)? Хто йому про них повідав? Відверто признаюсь – не знаю…



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2025.08.30 23:32 ]
    * * *
    Гармонія розладнується
    під гуркотом дисонансів.
    Коли душа найбільше потребує
    прекрасного, звідкись виникає
    огидний лик цинізму,
    монструозне обличчя страху,
    думки, ніби ратиці диявола,
    цапина борідка банальності,
    загиджена шерсть брутальності.
    Ми не можемо бути вільними
    від людей, які наповнюють нас
    духовним шлаком,
    який потім вибухає
    неозорим морем
    сміттєвих полігонів.
    Хворобливе зерно
    проростає в нас і стає
    цілим полем чортополоху.
    Краса і потворність -
    як антиподи, які не можуть
    один без одного.
    Чарівна троянда виростає
    із купи мотлоху.
    Серце людини перероджується
    під дією невідомих землетрусів.
    Остання крапля краси, як кинджал,
    вривається в серце.

    7 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2025.08.29 22:06 ]
    Мудрість каменя
    Є краса квітки,
    а є мудрість каменя.
    Вона незмінна,
    вона тверда, як вічність.
    Скільки слів мудрість каменя
    містить у собі,
    а скільки мовчання!
    Скільки крику,
    волі й ненависті!
    Мудрість каменя розсікає
    твердиню віків,
    вона проходить там,
    де безсилий меч.
    Мудрість каменя така байдужа,
    така маєстатична
    до всіх благань,
    до всіх звернень.
    Вона самодостатня, як Сфінкс.
    До неї не докричишся,
    не проб'єш твердої броні
    оборони, наче брам космосу.
    Коли від каменя впаде шматок,
    у світі відбудуться катаклізми,
    перевороти, стихійні лиха.
    Мудрість каменя ніщо
    не може похитнути,
    ніби чатового на варті світобудови.

    7 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  9. Борис Костиря - [ 2025.08.28 22:04 ]
    * * *
    Крізь хмару тютюнового диму
    не можна побачити істину,
    а лише диявола.
    Сон розуму породжує чудовиськ.
    Літери стають
    так само розпливчатими,
    як дим. Крізь смог безумства
    не можна побачити
    коштовні камені краси.
    У ньому задихається
    усе живе, крізь смог
    не можна продертися
    до вершин смислу.
    У ріці задихаються риби,
    вибиваючись на берег.
    Крізь хмару тютюнового диму
    диявол простягне своє берло,
    але воно виявиться пасткою.
    Не можна приймати від нього
    жодних дарунків, усі вони
    втявляться черепками,
    вино буде отрутою,
    а вода занурить до вічного сну.
    Хмара диму
    створює світ кривих дзеркал.
    Прийти до чистої галявини
    майже неможливо.
    Усе завалене сміттям,
    пляшками, пакетами.
    Подих чистого повітря
    буде милістю небес,
    виграшем у лотерею.
    Цей демонічний кросворд
    зводить із глузду,
    штовхаючи у прірву абсурду.
    Остання затяжка
    стане човном Харона.

    5 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  10. Борис Костиря - [ 2025.08.27 21:50 ]
    * * *
    Голоси із покинутого будинку,
    голоси із далеких епох,
    дитячий щебет.
    Як воскресити голоси
    із магми часу?
    Вони доносяться, ледь живі,
    ледве відчутні,
    майже нерозбірливі.
    Хто розшифрує їх?
    Старі речі іноді зітхають,
    згадують про минуле.
    Будинок, про який усі забули,
    відродиться старими голосами.
    Яка фонотека вмістить їх?
    Коли нічого не залишиться,
    до нас будуть промовляти
    старі голоси.
    Голоси відчаю, любові, розлуки,
    сподівання, віри, натхнення...
    Навіть старий диван
    має свій голос,
    лише не кожен
    може його почути.
    Голоси будуть
    найвищою нагородою,
    свідченням про минуле,
    на яке не вистачить
    істориків. Вони
    простягають руки.
    Коли голоси розпадаються,
    це найбільше горе.
    Поки вони є,
    пам'ять жива.

    4 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  11. Борис Костиря - [ 2025.08.26 21:15 ]
    * * *
    Ти - груднева, ти - холодна зима,
    укриваєш мене снігом,
    ніби поцілунками.
    На твою честь я п'ю
    снігове шампанське
    і п'янію від крижаного холоду.
    У зимовому полоні -
    ніби в царстві задзеркалля,
    де все навпаки.
    І тепер я застигну
    незмінним у кризі,
    я залишуся вічно молодим,
    як заморожена ягода.
    Ти як груднева дівчина
    укриваєш мене зимовою
    погордою, а я змітаю сніжинки
    твоїх непромовлених слів.
    Але твій погляд, де цвіте весна,
    красномовніший
    за будь-які слова,
    і він здатний
    протопити кригу,
    крізь яку проросте
    троянда твоєї любові.
    На твоїй рукавичці
    залишилися сліди
    пристрасних слів,
    які мали бути промовлені
    і вирвалися з полону.

    1 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  12. Борис Костиря - [ 2025.08.24 22:52 ]
    Черства жінка
    В її житті майже не було
    чоловіків. Останній залицяльник
    зник у пучинах часу.
    Його голос розчинився
    у сипучих пісках,
    доторки рук розтанули,
    поцілунки вицвіли.
    Самотність огортає жінку,
    як невідступний птах,
    як вірна сестра,
    як чорний ангел.
    Куди випарувалися
    ці чоловіки? Вони зникли
    в обіймах ночі. Їх забрала
    темрява. Вони були
    як вершники, які мчать
    невідомо куди,
    назустріч абсурду.
    Чоловіки були
    як пісок часу,
    який безслідно зникає.
    Жінка не могла їм дати
    жодного тепла, вона
    була нездатна до любові,
    нагадуючи порожню пустелю,
    де ростуть одні колючки.
    Чоловіки тікали від неї,
    як від самуму,
    пекельного вітру,
    який спопеляє.
    Після зустрічі з цією жінкою
    вони відчували себе
    ще більш порожніми,
    без жодної краплі води
    на дні серця.
    І тому вони тікали від неї,
    як від смерті,
    потрапляючи в пастку
    такого самого небуття.

    29 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Борис Костиря - [ 2025.08.21 21:38 ]
    Талант
    Талант - це дар чи прокляття?
    Грізне падіння метеориту,
    постріл сперми,
    вибух наднової зірки,
    пізнання незнаних пустель,
    стрибок у невідомість,
    по той бік добра і зла,
    по той бік здорового глузду,
    страху і сорому,
    ковзання на грані безумства,
    падіння у прірву,
    розрізання лезом пристрасті,
    поринання у плоть любові,
    пізнання духу землі.
    Талант - щось невагоме
    і водночас важке,
    що може вівітритися,
    як дим у кватирку.
    І цей невагомий дим вічності
    стає повітрям для художника,
    без якого неможливо дихати.
    І коли закінчується чорнило,
    далі він пише кров'ю,
    яка витікає з тіла космосу.

    26 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  14. Борис Костиря - [ 2025.08.20 21:48 ]
    Скелети дерев
    Скелети дерев - як легіон,
    розбитий на полі бою
    у битві з безглуздям.
    Скелети дерев - як оголений смисл,
    позбавлений зайвих слів,
    зайвої метушні, театральності,
    непотрібних ефектів.
    Скелети дерев - як застиглі
    непромовлені слова,
    заледенілі у просторі,
    крики і благання,
    які лунали з відчайдушних вуст.
    Скелети дерев - як наслідок
    померлої краси, утраченного
    буйства фарб і фантазії,
    сліди загубленого письма,
    похованого під завалами віків.
    Коли життя втрачає силу,
    залишаються тільки скелети,
    їхні безглузді посмішки
    відчинять двері
    до потаємних глибин.
    Скелети дерев стоять
    із гострими списами,
    на яких тримається
    вічність.

    18 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. Артур Сіренко - [ 2025.08.20 18:02 ]
    Сховане тимчасово
    У кожному дереві –
    Мертвому чи квітучому,
    Старому чи щойно зміцнілому,
    Ховається (до часу) ідол –
    Іноді гнівний і невблаганний,
    Іноді життєдайний і життєлюбний
    (Як теплий весняний дощик).
    У кожній камінній брилі –
    Замшілій чи то блискучій,
    Омитій зливою чи то порохнявій
    Зачаївся спокійний Будда –
    Лише звільніть його,
    І можна буде йому поклонятися,
    Запалювати ароматні палички
    Зазираючи в Порожнечу.
    У білому небі відчаю
    Квіти вохряного смутку
    І синьої павучої меланхолії
    Бубнявіють легендами
    Про вересове диво і людське торжище.
    Як писав один принц на пергаменті
    Чи то княжич бородатих варварів
    (Бо писарів було годі шукати –
    Повтікали хто міг до Аркадії,
    Бузиновим чорнилом фарбуючи
    Гречні воскові спогади),
    Марево візерунок малює
    Судомами горобинового жадання,
    Знаками бруслинової дикості
    Повість про цю ілюзію
    Сьогодення.
    Бо нині сухий хмиз писання
    Запалює рожева троянда буття –
    Спалахом невблаганного неминучого,
    Пожежею, якій відчиняють двері –
    Важкі, цвяховані та скрипучі,
    Двері до чорної кам’яниці,
    Де ховали два облудних пророки
    (Яких боялися кликати по імені)
    Книгу Судного Дня.



    Рейтинги: Народний 6 (5.13) | "Майстерень" 6 (5.38)
    Коментарі: (4)


  16. Борис Костиря - [ 2025.08.15 21:29 ]
    Старий
    Старий шукає ровесників,
    але їх уже більше
    у царстві мертвих, а не живих.
    З ким йому розмовляти?
    Він бачить молодих,
    яких зовсім не розуміє.
    Як перекинути місток
    до померлих? Як відновити
    зв'язок поколінь,
    зв'язок часів?
    Тепер старий розмовляє
    лише із дзеркалом,
    намагаючись побачити в ньому
    відблиски минулого,
    почути голоси померлих,
    але бачить у дзеркалі
    лише дим
    спалених сигарет
    чи згорілих почуттів.
    Ровесники десь там,
    на іншому березі,
    махають руками,
    проте їх розділяє серпанок,
    простір із розбитого скла.
    І старий тоне
    у руїнах спогадів,
    серед битої цегли,
    продираючись в інший простір
    камінням згаслої любові.

    21 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  17. Борис Костиря - [ 2025.08.14 21:24 ]
    Натовп
    Ти намагаєшся когось знайти
    у натовпі, але все марно.
    Натовп - це магма,
    це хаотичний потік.
    Ти думаєш, що знайомі
    прийдуть на цей захід,
    але вони десь забарилися,
    щезли у випадкових справах.
    Натовп поглинає тебе,
    і ти стаєш таким само
    безликим, частиною потоку.
    Може, із натовпу прогляне
    якась звістка, ніби з моря,
    але він мовчить, як Сфінкс.
    Ти чекаєш бурі,
    проте промовляє штиль.
    Ти хочеш кинути якір,
    але йому ні за що зачепитися.
    Скільки часу ти когось
    чекаєш у юрбі.
    Минають роки, десятиліття,
    а вони не з'являються.
    Ти шукаєш у натовпі
    вродливу дівчину,
    а трапляються невиразні.
    І хоч би скільки ти тікав
    від нього, усе одно
    ти прикутий ланцюгами.

    21 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: