Чорна піхота ( Синам України. ПіІСНЯ СМУТКУ )

Червоне зле сонце сіда за болотом,
І смерть невблаганно перелік загиблим веде.
То чорна піхота, то чорна піхота
В цивільній одежі в останню атаку іде.

Заплач бідна мати, заплач бідна мати,
Бо сина свого ти уже не побачиш повік.
Йде чорна піхота в останню атаку
З одною гвинтівкою на п"ятдесят чоловік.

Заплач, Україно. Заплач, Україно!
Навіщо садочки, навіщо дівчата тепер, солов"ї?
Це розум твій гине! Це розум твій гине!
Це кров"ю гіркою вмиваються діти твої.

Заплачеш, дівчино. Заплачеш, дівчино,
Бо нікому буде довіку тебе боронить-
Бо вже ні сім"ю ти собі, і ні дитину,
Із Нації Сином ніколи не зможеш створить.

Іди помолися. Іди помолися!
Покайся за те, що колись обдурили себе ми самі.
Це плата за вибір. За те, що здалися-
Здались на загин більшовицькій кривавій чумі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471471
рубрика: Лірика
дата поступления 10.01.2014
автор: Сокольник

Агрессивная тупость ( ликующим )

Вы играли словами,
Тупо веря в награду в Раю.
Вы махали флажками,
Агрессивно шагая в строю.

Звездам верили глупо.
Дождались. У дверей грянул гром.
Агрессивная тупость,
Как змея, заползает в ваш дом.

Агрессивная тупость-
Теперь вне тебя вам не жить.
Агрессивная тупость-
Что можешь ты им предложить?

Черно-белости мира
Своего в разноцветьи миров?
Сожжены все клавиры-
Пусть свирепствует скрип сапогов!

Агрессивная тупость-
Все в колоннах, в шеренгах, в строю.
Агрессивная тупость-
Всем диктуешь ты волю свою,

Эту волю неволи,
Безголовой толпы сладкий грех,
И бездарные роли,
И одна ты решаешь за всех.

Агрессивная тупость-
И восстал Кривоногий Кумир.
Агрессивная тупость-
Что ты можешь подать в этот мир?

Полусдавленный гений,
В час, когда все решают скоты?
И талантов, и мнений
Молчаливо закрытые рты?

Агрессивная тупость-
Этот выбор для вас- приговор.
Агрессивная тупость-
И свободу похитил не вор.

Это сами свободу
Променяли себе без затей
На бесправья породу,
Обрекая проклятьем детей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
рубрика: Лирика
дата поступления 31.03.2014
автор: Сокольник

У Раші фаза бойні, бучі і руїни.
Чечня і Сомалі виходять у тираж.
Для зручності взяли: сусідню Україну,
тупий ажіотаж і куций епатаж.

Але ось-ось – зима і буде фаза сплячки.
Бодай Мишко-прем’єр нап’ється і засне,
і буде ссати лапу гідра нетерплячки
і отоді зима уже не омине.

І поки ще вітри дрімають на осонні,
зальотний буревій і медом не корми,
а дай води Дніпра і паші оболоні
у пащу сe la vie суворої зими.

І обнімає жах інформаційний простір.
Усіх своїх собак, і всю чужу вину
навішує бабай на «йолку» ще одну.
І голий листопад веде його у гості
у віхолу боїв, у затяжну війну.

Новоросія є, а Україна «лишня» –
така програма дій новітнього совка.
І вигідно, коли закони, наче дишло,
і Раду обійме родина кунака.

І Віче не чутно, і завивають гусла.
У «генія війни» найвищий гонорар.
Осінні ручаї у поетичних руслах
бурульками лягли на мерзлий тротуар.

Примара Вована обшарює обійстя.
Незвані посланці обрубують кінці.
Росії все не те – по назві українське,
хіба що «булава» і у її руці.

Обзавелась рідня джентльменами удачі,
і не на порожняк орудує Донбас.
Всі на одне лице у кожній передачі,
і «денгі дай вперёд», і «перекроємъ ґаз».

І тіпає озноб усю «сім’ю» народів.
Ще не варили щі, а видно вже Москву* –
оскомина така, що щелепи порву**.

Гуляють у саду, крадуть – у огороді.
І не бере ніяк ебола кукловодів.
Росія підняла над світом булаву.

                              10.2014

Я до тебе в землянку прийду,
Я в окопі тебе накрию.
Де б не був ти, тебе знайду,
Подарую любов, надію.

Я загляну у очі твої
Обійму тебе ніжно, пестливо.
Мій солдате, герою війни,
Наша зустріч - це справжнє диво.

Я тобі прошепчу всі слова,
Про які ти марив ночами.
В серці в тебе любов ожива
До дружини, дітей, до мами.

Хай скінчиться прокляття війни,
Підлий ворог згине до ранку.
Тільки наша любов і сини
Будуть з нами навік до останку.

В нас попереду ціле життя.
Я про нього ночами мрію.
Жах війни відійде в небуття.
Маю в серці таку надію.

2014 р.

Минута встречи

В эпоху, когда рушатся миры,
И мера жизни слишком коротка,
И на пороге чУмные пиры,
Минута встречи- как же ты сладка!..

И ожиданье встречи сквозь тебя
Пройдет, как "дней связующая нить",
И из последних сил крепишь себя
Желанием единственным- дожить.

Дожить, чтоб из протянутой руки
Испить любви короткой звездопада.
Мы наших тел сплетенные венки
Наденем друг на друга, как награду

За все, за все, что испытали мы
Идя дорогою тернистой к этой цели.
Она, как свет среди кромешной тьмы-
Для этого мы только уцелели.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
рубрика: Лирика любви
дата поступления 24.02.2014
автор: Сокольник

Путники

Мы за счастьем идем по горящей земле.
Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
Мы как факел несем в сердце Веру свою.
И достойно займем наше место в строю.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
рубрика: Лирика
дата поступления 01.09.2014
автор: Сокольник

Гражданская война

Неба черную слизь луч рассвета рассек.
Обагренная высь истекает в песок.
Это ангелов трубы исторгают свой глас.
Это сжатые губы стонут песню о нас.
Это демоны ныне исполняют зарок-
Разорвать Украину за свободы глоток.
Напряженью разрыва есть предел и ответ
Разпрямленной пружины. И в огне брода нет.
Это наше былое разлетелось во прах.
Это время героев и мерзавцев в слезах.
И в прицел панорамы сквозь бредовые сны
Виден жутко-кровавый лик гражданской войны.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503509
рубрика: Гражданская лирика
дата поступления 06.06.2014
автор: Сокольник

Ця війна змінила багатьох,
Ця війна змінила Україну.
Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
Що перетворився на руїну.

Трупний запах, порох і вогонь,
Смерть приносять гради, міни, танки.
Піт із чорних, випалених скронь…
Глина, гільзи, попіл і уламки…

Та стоять:
Дев`ятий, Ворон, Гном,
Абрикос, Богема, Маршал, Цезарь…
А над ними – небо полотном,
А у них життя на вістрі леза.

То чиїсь батьки, брати, сини
З Харкова, із Києва, зі Львова.
Шахтарі, таксисти… В час війни
Кіборгами стали тимчасово.

Каска, бронник, берці, автомат,
Друг надійний, що прикриє спину.
Доброволець, патріот, солдат,
Наш Герой і гордість України!

21.10.2014р.

Ти знаєш, що таке війна?
Не приведи, не треба, друже.
Це тричі проклята карга.
Її принади – плем’я суче.

Це кров і піт, коли без сил,
коли надія утікає,
а привид смерті між могил
для тебе спочиву шукає.

Це очі вбитого бійця
і жах стальними пазурами
здирає шкіру із лиця,
життя випалює вогнями.

Це бруд і холод. Наче склеп –
над головою шар накату.
На сотні метрів – чорний степ
від засівання залпів «Граду».

А ще цигарка, що на двох.
А ще плече і лікоть друга.
І побажання, щоби здох
великох…йлівський катюга.

Ти знаєш, що таке війна?
Не із книжок, з реалій яви?
Не приведи… вона…вона
зіркової не варта слави.

Бо кожна слава – це герой,
його оплакане безсмертя.
Свіча горить – іде АТО,
вбиває клин в живе осердя.

21.10.2014

Червоно-чорна осінь в бліндажі –
земля і кров, холодний відчай болю…
Ми тут! Ми – є! Ми – наші! Не чужі…
Ту, невблаганну з вічною косою,
затримайте ще трохи на межі
блакитно-жовтий обгорілий прапорець,
той папірець потертий, що удвоє,
(дитячий почерк, синій олівець)
де «Небо – мирне!» і «Живі – герої!»…
Ми – тут! Ми – є! Ми – наші! Не кінець!..

20.10.2014

Беспилотник

Беспилотник кружит, беспилотник...
Взгляд суровый, как око грозы.
Беспристрастный такой и холодный,
Весь рельеф разложив на азы,

Безучастный к страданью и боли,
Как размеренный звездный предел,
Выявляя падение воли,
Все заметил. Учел. Улетел...

Тихий связи канал. Стонет ветер...
Вызвал бурю. И бурей накрыл.
Или- не доложил. Не заметил...
Тихо в мире. Не вызвал... Простил.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530181
рубрика: Лирика
дата поступления 15.10.2014
автор: Сокольник

Твоя осінь вдягла камуфляж,
і хоч він їй до бісу личить,
вітер, мов навіжений страж,
обриває пожовкле листя.

Твоя осінь - це злість і біль,
а моя - кошеня ласкаве,
твоя осінь стріляє в ціль,
а моя наливає каву.

Твоя осінь в диму й вогні,
а моя - у багряних шатах,
твоя осінь горить на війні,
а моя - на красу багата.

Твоя осінь вдягла камуфляж
і в броню закувала душу,
твоя осінь рятує Донбас,
а моя лиш тихенько тужить.

Лиш заплаче дрібним дощем,
вкотре погляд на двері кине,
витре сльози - не пропадем,
а біда у туманах згине!

2014

Повертайтесь живими, бо убиті мовчать.
На вустах убієнних – слів гарячих печать.
Хто розкаже про свято на цій грішній землі,
де у кожного ката персональні вогні?
Хто розкаже про розпач тих кривавих ночей,
де засіяна нива болем тисяч людей?
Хто розкаже про миті, що заповнили світ,
де живі, ще не вбиті, шлють з екрану привіт?
Хто розкаже про правду без табу-деліте,
де помпезне і пишне є насправді пусте?
Повертайтесь живими! Вас чекає рідня,
сонце ясного неба, праця мирного дня.

29.09.2014

КлЕкіт веселий лунає в дворі,
вчАться літати пташата малі,
cтЕжить за ними батько лелека:
крИла підставить ,коли небезпека .

ТАтові руки- політ в небеса.
БАтькове слово- це правда свята.
-ТАтку,живим повертайся із бою:
Я Ж БО не хочу рости сиротою.

Сумно ікона з стіни поглядає.
Холод й розпука всіх огортає...
Не звеселяють ні квіти, ні птиці...
ТІнню матуся снує по світлиці...

ТАтові руки- політ в небеса.
БАтькове слово- це правда свята.
-ТАтку,живим повертайся із бою:
Я Ж БО не хочу рости сиротою.


ТАтку, ти- гордість моя, ти- герой наш!!!
Ти Україну серцем борониш!!!
Я прислухаюсь з самого світонку:
крОки знайомі чекаю на ганку...

ТАтові руки- політ в небеса.
БАтьве слово-це правда свята.
-ТАтку,живим повертайся із бою:
Я Ж БО не хочу рости сиротою.

Пуйло ваш хутін. Ясно і дитині,
Хто він такий і з чим його їдять,
І те, що п’яна промосковська рать
Витворює з народом нашим нині.

Задумайтесь, кацапи (суки, гадь!!!) –
Що ваші діти роблять в Україні.
Чи їм знамена наші жовто-сині
Поперек горла кісткою стоять?!

Чи ви придурки, чи звичайне чмо? –
А як іще вас називати? – Мо,
Вам невтямки, і хата ваша з краю?

У вибухах триклятої війни
Вкраїнці гинуть. Ваші теж сини,
Та тільки їм нема шляху до раю.

стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
наче вістря списа в Божий Дім

облягає вибухами гніву
обіймає зашморгом боїв
градом б'є в налиті зерна ниви
в тихі груди матері моїй

неміччю з плечей солдат спадає
набирає світла в глухоту
та нічого в неї не питаю
на родинну ватру я іду

хай мене минає зла година
а як ні то проросту в ланах
паростком Чигирина прокинусь
і гірчитиме в мені війна

1 Серпня, 2014

непоранені тьмою
ранимі
неприборкані вітром
натхненні
розростається вглиб
архівимір
наливаються світом
легені

опікає гортані
убоге
то оголені нерви
і зруби
то озолення серця
небогом
і від оцту порепані
губи

новина пороста
новиною
а жалі повиваються
горем
і відкашлює сонце
війною
вийшло крові сухотної
море

вийшло мало
і дня
і хвилини
схаменутися
Бога згадати
тож немає
для смерті
провини
як і кулі святої
солдату

і влітає метал
відчайдушний
розриває пороги
і м’язи
ось така вона
зціплена мужність
в ній заходиться тіло
від сказу

і радіє душа
що вже вільна
бо не ріже нутро
крововилив
залишаючи жадобу
війнам
а надію
воюючим силам

подавайте
хуткіше набої
розгортайте
в блакиті пшеницю
і ведіть небокрай
за собою
ще не займаний
свій і без криці

ворогам наворожуйте
ями
новородженим зрадникам
гану
ваші душі
розбуджені храми
ваше серце
відкрите мов рана

ваші очі
важкі і глибокі
бо побачене
важко збагнути
побратимів
небеснії кроки
через місиво
тіл і мазуту

а зима
захлеснеться весною
мов черга кулеметна
в облозі
вічна пам’ять
пропахла війною
освятиться в піснях
й перемозі

18 Червня, 2014

кров прибуває
потяг швидкий
слово
як вікна
у білій палаті
з неба надія
вірш
від руки
марш патріотам
із фаршем що з вати

як тебе звати
трупе ти мій
в пасма зодягнений
в стиль колорадо
думки покруччя
капище змій
мріє
пройтися
кістками парадом

царство довічне
в ріст ковбаси
звивини всохлі
з часів сересеру

з ранку по сутінь
лезо коси
змащені люттю
мої машингвери

з пекла воскресло
енкаведе
ходить по душах
і мокне в набоях
бій наступає
біль не спаде
тут розминаються
світло із тьмою

тут переходить
правди межа
і спотикаються
хвилі заграви
клигає жертва
ниє хижак
душі висмикують
бог і лукавий

кепські ці справи
з крові вино
хочеш упийся
багряним безсонням
ось тобі місце
хрест і вінок
спи затиснувши
свій хрестик в долоні

спи
не турбуйся
і не казись
що над тобою
блакитніє нива
тіло зітліє
стане колись
юним колоссям
народженним в зливах

3 Червня 2014

Поети пишуть високі вірші
у час, коли розцвітають маки.
Поети пишуть все гірше й гірше
про зле кохання, про воду й Краків.

Поети мовчать, як ревуть гармати.
За залпами строфи майже не чутно.
Поети здібні в мистецтві чекати,
прикинувшись, ніби згодні й кутні.

В мовчанні поети за дниною днину
снують по готелях і грають у кості,
в той час як гармати вплітають в тканину
будови всесвіту точний постріл.

А потім, раптово спинивши втрати,
гармати чомусь обертаються в бонги.

Поети, в принципі, здатні мовчати,
але не витримують надто довго.
27.09.14

БОРОТИСЬ ВАРТО!

Не даремно були наші подвиги ратні –

Стало волею рабство.

І хвалебні співати хотілося оди,

Та з серця – квиління народу…



Ти був ройовим одного тільки рою,

А став усього народу героєм.

І падають в Лету нащадки повстанців,

І ти, на жаль, – не останній…



Тужно «Кача» пливе і портрети героїв,

Їм співаємо Тризну. Ох, Тризну!..

А хто горе наше важкезне потроїв,

Той – вигнанець Вітчизни!



Двоє виродків виром керують кривавим.

І пала небайдужа душа і вже й хата.

Та ще дибу й меча ми на них не скували,

Ще нема на катів

Ката.



І гуртуєм чоту до чоти, рій до рою.

Знов – пора

революційно-осіння.

І треба б осанну співати героям,

Та з серця – одні голосіння!..



Зайди знищують дух наш і пагони гарту,

Та боротись і жити – варто!

Бо

Всенародні сльози народжують ямби,

Й пливе «Кача» і чорні троянди…

(© Любов Сердунич, 20 вересня 2014).

стривожено
стриноженим конем,
криваволіто одійшло степами,
у часточці
лишилося із нами,
останками
обвуглених систем.


литаврами
гарматні позивні,
гримітимуть віками і роками,
в боях полеглих
гідно вояками,
обвітрені
обличчя у війні.


примарами
стоятимуть сини,
навічно оперезані плющами,
оплакані
осінніми дощами,
почесні
вартові весни...

24.09.2014

Ти його, благаю, збережи.
Під вогнем. Під кулями. Під зливами.
В мокрому хиткому бліндажі
Ти його зігрій
своїми крилами…

Сил додай і вірою зміцни…
Перемогу дай над лютим ворогом!..
І живого… Господи… верни.
Рідного до болю.
Невідомого…

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Мені наснилася пісня, чітко наснилася жінка-виконавиця, навіть мелодія, а слова – ні… Слова – зродилися зі сліз, виплакалися з пісні вранці, коли прокинулася від хлипу зі сльозами на очах...
Можливо, знайдеться фахівець-композитор, який зуміє відчути цю пісню душею... Або йому вчується власна мелодія...

Знову пруть на нас зайди непрохані,
Їм ніщо людське не приспало хіть.
Вже не чутно пташиного тьохкання,
Тільки спалахи, спалахи, спалахи!..

Приспів:
На вмить – завмерли квіти!
І враз – урвалось небо!
І ти – не в цьому світі,
І ти летиш від себе!..
На мить погасло сонце,
На мить не стало неба.
І вже нема віконця,
Нема шляху до тебе!..

Із чоти народиться тисяча,
Кожна тисяча вродить мільйони.
Кожен з нас – у тобі, як і ти – в серцях.
Йдуть на клич нові батальйони.
П – в.
Будуть квіти й країна оновлена,
Буде бігати син по травичці...
Бо герої лишились не зломлені,
Бо для нас Україна – найвище!

П – в:
На мить – завмерли квіти!
І враз – урвалось небо!
І ти – не в цьому світі,
І ти летиш від себе...
На мить погасло сонце,
І враз не стало неба.
І вже нема віконця,
Нема шляху до тебе!..
Катам утнули руки
Одвічно загребущі,
Бо в нас – одна спонука:
Вкраїнські вільні душі.
Вкраїнські вільні душі!!
Вкраїнські вільні душі!!!
(Любов Сердунич, 19 – 20 вересня 2014).

У горнилі всесвітньої спеки,
що роз`ятрює зболені рани,
ми - лінгвісти без бібліотеки
та належного фінансування.

Ми, що завжди занадто ретиві
в наріканні чумного зеленим,
несподівано для колективу
зіштовхнулися із феноменом:

там, де смертним стачало кебети
все продовжувати бойовисько,
червонясте арґо кулеметів
потіснило
з широт
авестійську.
18.09.14

Байдужим співвітчизникам и ватным патриотам

сколько еще должно
сбито быть самолетов
разрушено городов
прежде чем ты поймешь
что это война
- а то!
ухмыльнувшись за рюмкой горькой


сколько ты будешь ждать
закрывая глаза
зажимая уши
чтобы не слышать
(пусть лопнут твои
барабанные перепонки!)

рядом идут бои
стынет твой чай
с молоком
ты в сторонке
зажимаешь нос

запах гари

и не оформить словами
того, что сводит тебя на нет

да, говоришь, быть патриотом
модно, чего не отнять -
как узкие джинсы
над рыжими «тимберленд»…

солнце встает опять
вот появился просвет
как затишье перед грозой

человек, говоришь, он же тварь,
привыкает жить
и в помойной яме
и даже под дулами автоматов

(вот только здесь не надо
Не надо. Прости – заткнись.
раз зажимаешь уши –
учись молчать)

заглушая зов сердца и крови
опускаешь кровавые жалюзи
с легкой руки
быть патриотом – модно.

(Но
почему-то -
не той страны…)


17-23.07.2014

Мов козак, упевнено і хвацько
Бився, хоч мав двадцять юних літ…
В муках ти помер під Іловайськом.
Клята куля вцілила в живіт.

Жити б міг, кохати і творити
У любові й вірності сім’ю.
Не судилось… Мов метеорити,
Падають солдати у бою.

Ти – на фронт, бо відібрали хату
В друга, що на східнім рубежі…
Вся в сльозах, враз посивіла мати.
У скорботі – рідні і чужі.

Ти – один із сотні, що не згасла,
Хоч у лютій битві полягла.
Знову – Крути. Знову – давні гасла
Про свободу й смерть. Сумні діла…


Вересень 2014

Так просто: взяти й вимкнути війну –
натиснеш пульт – і тиша на екрані…
Лінивим сомом по грузькому дну,
байдужим страусом, замшілим на дивані, -

ким ти єси? Чи вимкнеш цю війну
відважним серцем, впавши на гранату,
рудою окропивши ярину,
якій віднині нам причастям стати?

Чи працею щоденною в тилу,
у волонтерській сотні, у молитві?..
О, Господи, та ж вимкни цю війну!!!...
Щоб хепіенд… жовто-блакитні титри…

08.09.2014

У котрий раз гуманістична Раша
з усіх усюд везе своє «добро»:
від Яника – триколірну парашу,
від Жирика, – я мать свою і вашу,
сіль – у Артемівськ, воду – у Дніпро.
               Від Путі – побажання помирати
               усім за нього і його бабло,
               за те, що Україна – наша мати,
               за те, що їм не хочеться за ґрати,
               і щоб Росії в Раші не було.
Аби була війна і конвоїри
украденого й іншого добра –
вонючі трупи вигиблого звіра,
надію – устаканити довіру
і нахлебтатись крові із Дніпра.
               Їздові опереткові герої
               еліту світу ставлять дубала.
               Антигуманна місія конвою –
               одне ла-ла із арії орла
               за перемир’я з рисами розбою.
А людям треба: наяву, у снах
не чути пла́чу матері й дитини
у ще не завойованих домах,
і щоб рахітик не стріляв у спину,
і ще аби не катував невинних
кацап-чеченець і донський «казак».
               А я молю і прошу битий час, –
               о, Боже правди, о, пророки націй,
               оракули земних реінкарнацій,
надію дайте – жити хоч би раз
без конвоїрів і такого миру,
коли вмирають за любов і віру.

                              06.09.2014

Ідуть батальйони до міноборони,
зривають погони із сук.
Верховний правитель в жіночій одежі
юрбі потрапляє до рук.

Над київським бруком – корупціонери.
Діждалися їх ліхтарі!
Безмірно тягнули щурі з України -
натягнуть їх і Угорі.

І зрада верховна нарешті змістовна -
в уранових шахтах пихтить.
Геть «демократичний» бруд олігархічний -
народовладдя рулить!

Бо це Україна й вона незборима!
Бо в серці дочок і синів!
Бо судна година і в змозі людина
позбутись диявольських снів!

Не впокореним стадом,
А народом-воїном
Ми під кулями й «Градами»
Свою волю виборюєм.
Не словами, а славою,
Кров’ю чесною, чистою,
Ми тіла свої сплавлюєм.
Ми єдині.
Ми вистоєм.
У окопі з солдатами
Ми до Господа молимось.
Б’ють нас танками. Й зрадами.
Не чекайте.
Не зломимось!
Б’ють брехнею лукавою.
Чуєш, Боже?... Ми зможемо!
Ми з Тобою і Правдою
Цю пітьму переможемо!!!
Лють орди брата-Каїна
На землі своїй спинимо.
…Нам не страшно – ми знаємо:
ТИ за НАШИМИ СПИНАМИ….

31/08/14

це літо закінчується слізьми
Боже! хіба ж так треба дощу?
не стало одного трьох восьми
були ще дітьми були мужами
були такими за кого б заміж
хоч завтра пішли дівчата строєм
а їх – в одностої на поле ратне
шукати болю долати атеро
гасити ватру, варту чи вату
чи те і те ну і…помирати


пішло туди їх кілька тисяч
вернулись – п’ятеро

ще сотня підвально чекає бартеру
лишився спомин як крик матері
німий
бо й задушений одностроями
зеленими плямами порожнечею


інші лишилися бути героями
і бити пам’яттю нас, - приречених
шукати у снах імена курсивами
обличчя між натовпу вирізняти
вони були гордими і красивими
вернулись - п'ятеро...


в них вилиці жовті в нас вулиці сиві
реальність немов атака хімічна
скажи мені, за що тебе сину
не мовчи за що тебе, батьку
прирекли на життя вічне?


все просто – ми стали зашкарубілі
немов підошва важкої бутси
ми деградуємо у дибілів –
Бог дав нам курси:
уроки людяності і права
уроки сумніву та сум'яття
уроки віри у добрі справи
і просто віри…вернулись - п'ятеро...


було у матері як волосся
синів прекрасних та світлоносних
а в травні раптом упало листя –
а з травня – осінь!
лишилась батьку одна правиця
лишилась дівці одна розрада

і наші сльози на їхніх лицях
попроростають ще виноградом


22.08.2014

Три - Майдана. П'ять - війни.
Зрада і колона п'ята.
Повій, вітре, і війни
На Вкраїну розіп'яту.

Три - Майдана. П'ять - війни.
Місяців. Неначе - років.
Схаменіться, пацани!
Заспокойтеся хоч трохи!

"Град"-и, "Бук"-и - що там ще?..
Балістичні - у запасі...
Ви там всі, що - "ваапще"?..
Світова - ще ж не на часі.


31.07.14

В Україні іде війна,
Оголошень ніде нема,
Гинуть люди, палають міста,
Дим над долею нависа...
Доля-доленька, будь милосердна,
Не дай Україну роздерти.
Так хочеться в мирі жити,
Веселці у небі радіти.
А ми сієм й печемо хліб,
Й проводжаємо хлопців на Схід,
Ми співаєм і молимось Богу,
І просимо легшу дорогу.
«Розкуйтесь, братайтесь!», – волає Тарас,
Це до нас він, друзі, до нас.
Не зникає дорога на Схід,
Від могил нескінчений слід,
Сльози, кров і туга матусі…
– Не плач, рідна, я скоро вернуся,
Ти не плач, це просто війна,
Оголошень ніде нема…
Тільки тиша поруч кружляє,
Синє небо не відпускає...

Дзвін й за нами напевно луна
Мак із серця мого пророста...
2014

Буває душу розбивають дзвони,
Буває ноша в спину проросла,
В лице сміється ім’ям забобонним
До тебе той, хто в темряві блукав

І плаче той, хто каявся в досвітах,
І проклинає той, хто в щасті зачинав,
У чорне небо мчать погаслі діти
Із небуття не роджених заграв

А Ти смієшся знову до світанку
Новими зморшками на звітрених устах,
Чи переможиця чи знову долі бранка
З святим хрестом у згрішених руках

Там б’ють гармати і кривавлять глини
Невинні й ті, хто заблудив в гріхах,
Слов'янське чрево – тіло України
Там червоточить й мироточить прах

Черлена кров на побілілих згустках
Солончаків – слізьми просяклих нив,
В десниці Божій тая глина – пустка
У тих горшках, що не святий ліпив

Захланих зайд змертвілі темні тіні,
На сланцях газу бухенвальда тлінь,
Героїв сотні на небесній ріні
Волають до прийдешніх поколінь

Сланцевий газ віднайшли на районі –
Сланцевий газ!
В Юзівці кубів трильйони й трильйони –
Лиш про запас!
Є і в Криму триста тридцять родовищ –
Сланцевий газ!
Думали ви, що Росія за мову?
Ні, за спецназ!
Газ у Криму є, і нафта на шельфі –
Знали про це?
Що ж не сказали тоді вам відверто,
Де золотце?
Конче-бо треба Росії забрати
Крим і Донецьк.
Палимо шини, складаємо скати –
Ро’ хід конем!
Не здогадається російськомовний
П’яний Іван -
Звідти його дуже швидко умовлять
У Магадан!


28.04.2014

Вліз ведмідь в палатку аж по вуха
І #ВізиткуЯроша знайшов...
Яроша - ні слуху ані духу:
Лиш #ВізитокЯроша був схов.

Схов - не схов, а типу схрон: "Бендери",
Що "бендерівців" у бій кривавий вів...
Там ще хід підземний був і двері
Аж у бункер Гітлера - без слів

Фюрер самотою сів у крісло
З #ЯрошаВізиткою в руках,
Подивився - молоко би скисло...
Взяв пістоля і у скроню: "Бах!"

От до чого довела фашистів
Лиш #ВізиткаЯроша - це знак,
Що із нею щось таки нечисто:
Хто знайшов - того трафляє шляк!


21.04.2014

Про ситуацію в країні:
Якось в палатку жовто-синю
Нахабно вліз ведмідь, в натурі,
Чи то коричневий, чи бурий,
Зачув смачненьке, мо’, м’ясце -
Жере, аж плямкає… На це
В кущах принишк, заліг на пузі
Мисливець з автоматом Uzi:
Лунає постріл – і за мить
Ведмідь, конаючи, лежить…


14.04.2014

Першоквітнева заметіль
Москву засипала й некрополь –
Оце тобі, Кремлю, за Крим,
За кораблі і Севастополь!

Дев'ятибальний неба знак,
Шкода, що тільки - завірюхи:
Оце тобі і Крим - «за так»,
І «референдум», «заварухи».

Москву заклали в давнині
У жерлі древнього вулкану,
У центрі кратера - і дні
Її в Господній Божій длані.

Росія ж марить про війну:
Гуркочуть чорні гвинтокрили,
А у Москві – та чули, ну! –
Квітневим снігом все укрило…


01.04.2014

Забирає Russia в України
Рідний Крим - «приєднує enclave»...
Бачить в Україні лиш Руїну,
Де "руйнівника" народ - "послав"...

"Меморандум Будапештський"? Не до нього -
Лиш папір перевели дарма.
Хтось себе вважає чи не Богом
Під «бурхливі оплески» й «ура».

«Зомбануті» маси в ейфорії -
Горілчані плинуть ручаї
І лунає всюди: «Крим - Расія!»
«Крим - Расія» - в п'яній голові.

Уливають «казачки́» «водяру»
У пащеки «заслані» свої -
Мо’, із алкогольного «угару»
Ще колись прокинуться? Як ні,

То нехай нап’ються злої крові,
Що тече по жилах навесні -
А удома в них реве корова,
А удома паші запашні.

Та в сусіда завше зеленіші
І трава, і море, і бур’ян.
Йшов би ти додому, «дядя Міша»,
Запалив там люльку чи кальян,

Тютюну насипав би у люльку,
В чарку влив якогось там вина,
А тоді на закусь - трохи тюльки...
Пий, приблудо, впийся - аж до дна

І забудь навік про Україну,
Правнуче поганий козака,
Що з Дніпра на Дон колись полинув:
З ним була шаблюка ось така,

На коні баскому у стреме́на
Запорожець хвацько заступав,
Закидав мушкет він за рамено
Й мчав щодуху до козацьких лав.

Ну, а ти, котрий з-під «балаклави»
На кримчанок вовком люто «зриш» -
З ким воюєш? Чи лихої слави
Захотілось? Киш додому, киш!!!


20.03.2014

Намалюй, морозе, на вікні
Все, що малював мені в маленстві:
Літній дощ у грозовім шаленстві,
Щоб аж по обличчю струменів.
Щоб усе, як і колись, було:
Під дощем ростеш собі, мов ясен,
А довкола – світ, росою рясен,
І сіяє Псло, неначе скло.

Не шкодуй, морозе, ні снаги,
Ані хисту – для добра ж, морозе, –
Не малюй лиш материні сльози
Та гарячі від крові сніги.

Намалюй, морозе, на вікні
Все недомальоване тобою,
Що заснуло радістю в мені,
Радістю – не сивою журбою:
Матір, щоб сміялась, як тоді,
Хату, щоб у соняхах біліла,
Землю, щоб війна їй не боліла,
Двоє сонць – у небі й на воді.

Ліг на ріллю перепочить…

Його несли чотири діви,
Чотири страдниці земні,
Несли любов свою
Й надію
У золотій, мов сніп, труні.
Одна була його кохана,
Друга нелюбою була,
А третя – просто давня рана,
Четверта – просто так ішла.

Зробили хату, як зуміли,
Поклали сонце в головах
І затужили-заніміли,
Не в змозі витужить слова.
А поле буйно бур’яніло,
Плуг іржавів у борозні…
Приспали діда, і – за діло
Чотири страдниці земні.

Одна була вдова печальна,
Друга була сама печаль,
А третя – просто так мовчала,
Четверта – вчилася мовчать.

І в наше обезлюдніле село,
Й до нашого печального порога
Воно прийшло і радість принесло –
Веснотравневе слово – перемога.
Як зазвучав нечувано майдан
Жіночими тонкими голосами!
– А де ж Петро?
– Микола де?
– Іван?
– Ок-са-на?

Цвіли сади,
Буяв зелений вир,
Гриміли над столицею салюти.
Сміявсь і плакав молоденький мир –
Себе самого ще не міг збагнути.

1977

Свята покрова наступає -
Захисників Вітчизни день.
Людський плач, стогін долинає
Народний дзвін БАМ-ДЗЕНЬ, БАМ-ДЗЕНЬ

Благають Матір Божу люди
ДАть сили їм життя вернуть.
Прийде Народ до панства, буде
Питать за що його гризуть.

Гризуть безбожно, безупину
і навіть продиху нема.
Прижме козак панка до тину
Спитає волі без ярма.

Покрова здавна була Святом
Що піднімало весь Народ,
До бою праведного з катом,
що люд відріже від свобод.

Підняли зброю гайдамаки,
і козаки збирали кіш,
Стрільці Петлюри рвали грати
Покрова йде, посвятить НІЖ.

На околиці лісу він виклав омріяний дім.
А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".

На околиці раю вони полишили печаль.
І мінялися весни у палахкотінні розмаю,
і щоразу краси їх вкривала тілесна вуаль
закохання, якому кінця не знайти, ані краю.

На околиці часу вони загубили роки.
Зачаровані дні закружляли у колі своєму.
І коли усе інше потануло серед війни -
ця одна їхня мить залишалась росточком Едему.

Приспів:

Я домальовую ранками світ наш -
знову і знову -
обрії,
музику сонця,
тебе кольорову

Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)
Сказав Ісус Христос: Хто має вуха, нехай слухає! (Від Матвія 11:15)
Я й Отець Ми одне! (Івана 10:30)
Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. (1Петр.2:24)
Сказав Господь Ісус Христос: Я є дорога, і правда, і життя! До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. (Івана 14:6,7)
Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! (Від Івана 15:7)
Ісус же відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! (від Марка 9:23)
Правду кажу вам: якщо двоє з вас на землі домовляться просити Мого Небесного Батька про щось важливе, то він виконає їхнє прохання. Бо, де двоє або троє зібралися в Моє ім’я, там і Я посеред них (від Матвія 18:20)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (Від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)



Борони нас, Боже. Борони Ти нас
Уночі й у скруті, в небезпечний час.
Дай надію, Боже. Боже, Ти - наш Спас!
Дай нам віру, Боже, кожному дай з нас.
Дай нам мудрість, Боже, силу й гідність дай,
У Новині Добрій милість нам являй.
Кров'ю бо Святою врятував Ти нас,
Полюбивши, Боже. Боже, Ти - наш Спас!
У Тобі дай жити та здоров'я дай,
На дорогах наших нас благословляй.
Величати Бога будемо весь час.
Не залиш нас, Боже. Боже, Отче наш!

ІВАНОВІ ГРИЦОВКАНИЧУ ...і всім, хто вижив присвячено...


Багато весен повертаюся з війни,
Ні, я – живий, я просто ліг поспати.
Мій однокласник уже має двох синів,
Мені судилося в чужій землі лежати.

Приспів:

Чи за гріх, спитайте в Бога, чи провину
Я не чую крик весняний журавлів.
Кожен п’ятий під Шиндандом з нас загинув,
До наказу залишалось дев’ять днів.

Мені не страшно, бо я тут лежу не сам :
Нас п’ятеро і кожен ще безвусий.
Іван, Борис, Микола, знов Іван –
Ніхто з нас не дожив до літ Ісуса.

Приспів.

Тут нам не треба ні багатства, ні добра,
В єдину мить ми стали всі братами.
Іван з Полтави і Микола з-під Дніпра,
Борис, Іван і я , єдиний в мами.

Приспів:
Чи за гріх спитайте в Бога, чи провину...

2001 р.

Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)

!!! ХАЙ БУДЕ ВЕЛИКИЙ ГОСПОДЬ, ЩО МИРУ БАЖАЄ СВОЄМУ РАБОВІ!
А язик мій звіщатиме Правду Твою, Славу Твою кожен день!(Псалом 35 (34))

Твоя, Господи, Могутність і Сила, і Велич, і Вічність, і Слава, і все на небесах та на землі!

Твої, Господи, царства, і Ти піднесений над усім за Голову!

І багатство та слава від Тебе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоробрість, і в руці Твоїй побільшити та зміцнити все.

А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я Твоєї величі.

(1 Хроніки 29:11-13)

Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! (Псалми 18:46-50)

Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик! (До Римлян 14:11)
Я, Я ГОСПОДЬ, І КРІМ МЕНЕ НЕМАЄ СПАСИТЕЛЯ!(Книга Пророка Ісаї 43:11)
Господь - то твердиня мого життя... (Псалом 26:1)
Сказав Ісус Христос: Хто має вуха, нехай слухає! (Від Матвія 11:15)
«Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!» (від Марка 10:14)
Я є Дорога, і Правда, і Життя! До Отця не приходить ніхто , якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. (Івана 14:6,7)
Сказав Господь Ісус Христос: Я і Отець - одно. (від Івана 10:30)
І ширилось Слово Господнє по цілій країні (Діяння 13:49)
Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Божественну Велич, Велич Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений Благодаті і Правди. (Івана 1:14)
Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло. (Євангеліє від Луки 19:10)
Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно. (1 Івана 5:7)
Благодать вам і Мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Перше послання апостола Павла до коринфян 1:3)

МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (від Матвія 6:9-13)
ЗАПОВІДІ БОЖІ (Біблія, Вихід 20:2-17)
ЗАПОВІДІ ЛЮБОВІ (від Матвія 22:35-40)


А

Цю Абетку ангелята
Адресують вам, малята –
Асі, Аллочці, Андрію...
Тим, читати хто воліє.


Б

Бог - буття Творець, малята,
Будівник Він безустанний.
Богом створено багато!
Він - наш Батько бездоганний.


В

Вам відомо, може. Ні?
Словом Бог творив наш світ,
Влаштував віки Він Словом.
Бог сказав – і все готове!


Г, Ґ

Гарний світ та гармонійний
Наш Господь шість днів творив.
Суші ґрунт, морські глибини…
Геть усе! Людей! Й спочив.


Д

Дітям першим Бог дає
Сад Едему в спадок,
В нім Адам хазяїн є,
Єві там достаток.


Е

Переступивши якось волю Бога,
Плід скуштувавши з дерева пізнання,
Адам і Єва по спокусі злого
З Едему вигнані в знак покарання.


Є

Єва діток породила,
Звісно, поза Раєм.
Каїн й Авель, як сповила,
Хлопців називає.


Ж

Каїн жниво жав, підрісши,
Богу жертвував убого.
Авель вівці пас, змужнівши,
Завжди жив по волі Бога.


З

Заздрість Каїна з’їдає,
Жертву знов приніс убогу.
Каїн брата забиває,
За його пошану в Бога.


И, І

Адама та Єви нащадки численні
Забули поволі про Господа Ймення.
Забули про честь, нечестивими стали.
Імення Святе майже скрізь утискали.


Ї

Бог навів на землю повінь,
За людей, за їх провини,
Врятував ковчег лиш Ною,
Їжу в нім та всю родину.


Й

По волі Божій увійшли
У той ковчег птахи й тварини.
А згодом голуб сповістив -
Вода зійшла, зросли маслини.


К

У коромислі веселки
Бог обітницю являє,
Що страшні потоки зверху
Землю більше не здолають.


Л

Знову стали заселяти
Люди Землю, Богом дану,
Башту хтіли будувати
Вавілонську, як погани.


М

Мали згинути негожі,
Та міняв Бог гнів на милість,
Як до Нього вірні Божі
Авраам й Мойсей молились.


Н

На горі Сінай Мойсею
Бог дав Книгу, дві скрижалі,
І у ній усі євреї
Десять Заповідей мали.


О

- Не майте бога окрім Мене, -
Так Бог до люду промовляє.
Не призивайте Боже Ймення
Ви надаремно, Бог бо знає.


П

Псалми Давида - гімни Богу,
Любов там знищує печалі.
А в мудрих Притчах Соломона
Знання ти знайдеш Божі сталі.


Р

Різдво Христове! У печері,
У дивнім місті Вифлеємі
Марія Діва Сина родить,
Дитя Святе у світ приходить.


С

Ласку Бог Свою являє,
Сина людям посилає.
Бо Ісус, Дитя сповите,
Є Спасителем для світу.


Т

Тесля Йосиф опікує
Сина Божого, рятує
У Єгипті від злочинця,
Ним був Ірод, цар-убивця.


У

А як Ірода не стало,
Уряд зник, що гнав Ісуса,
В Назарет, у місто знане,
Спас із Йосифом вернувся.


Ф

Теслі фах хоч поважає,
Все ж Спаситель поклик чує,
Він до Храму вирушає,
Слово Боже там вістує.


Х

Дух Святий зійшов на Спаса
У час Хрещення, як голуб.
“Це Мій Син…” почули глас всі.
Божий мир сягає долу.


Ц

Цар царів, Спаситель світу,
Всіх овець заблудлих знає...
День у день з-під смерті гніту
Пастир цей нас визволяє.


Ч

Заповіт Своєї Крові,
Чашу Божого Спасіння,
Дав Спаситель в учнів колі,
По молитві на Оливній.


Ш

Шепіт тихий поміж учнів:
- Хтось Ісуса зрадить,
Хліб Небесний, замість учти,
В муки запровадить.


Щ

Цілує Юда у щоку Ісуса,
За грудку срібла, здавши ворогам.
Та задум злий і до грошей спокуса
В нім втілять потім свій ганебний план.


ь, Ю

Дорога Хресна… І розп’яття.
- Юдейський Цар! – юрба кричала.
У серці ж Господа багаття
Любові й прощення палало.


Я

- Я – Воскресіння та Життя...
Я – Хліб Життя... Я – Світло світу... -
Ісус сказав. Отож, Буття
Забрав Христос з-під тління гніту.

Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! (Об'явлення 1:8)
Сказав Ісус Христос: Хто має вуха, нехай слухає!.. (Від Матвія 11:15)

!!! ... Господь буде з вами.
Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам!..
Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!.. (2 Хроніки 20)

Сказав Господь Ісус Христос:

Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.

А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.

Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. (від Івана 10:11-15)

А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву...
Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм [учням], і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!
(Від Марка 14:12,22-25)

...Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров'ю козлів та телят, але з Власною Кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення (до Євреїв 9:11,12)

Сказав Ісус: ... бо це Кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
(Від Матвія 26:28)



Господня Кров, за нас пролита,
Дає наснаги далі жити -
Не гнутися під тяжкістю гріхів,
Відкинути прокляття ворогів,
У душах мир плекати, в нім ходити...
В Любові Божій - неодмінно
Жити!