Пані Любове, вітаю! З приємністю згадую цьогорічний Форум видавців і знайомство з багатьма цікавими, талановитими митцями. Зокрема й наше з Вами, після презентації збірки "Материнська молитва". Заглянула на вашу сторінку у ФБ - яка Ви молодець! Стільки заходів та різних корисних справ організовуєте!

Щодо опублікованої пісні: дуже щиро і справді пісенно. Особливо, починаючи з другого куплету.
Стосовно першого, то я пробувала його наспівували і мені паралелізм "приспала хіть" - "спалахи" на слух сприймається як "при спалахіть" - щось не зовсім зрозуміле. Може варто над цим рядком ще помізкувати. (Їх невситне нутро, не приспаНа хіть. - бо, як на мене, виникає запитання "Чи хіть може приспати нутро? навпаки вона збуджує... А так: на нас пруть зайди зі своїм нутром і не приспаною хіттю. Така моя логіка, як читача).
І ще одне побажання: третій приспів подати у оптимістичному варіанті - як продовження третього куплету :
І знову – розквітнуть квіти!
І знову – засяє небо!
Бо ти – поруч в цьому світі,
Хоча і летиш від себе...
І не загасити сонця,
І не затулити неба.
Молитва - моє віконце,
Єдиний мій шлях до тебе!.. - ну щось у такому роді...

Такі міркування виникли в мене після ознайомлення з цим Вашим твором як читача. Ви - автор, вирішувати - тільки Вам.
З повагою і щиро!

Дякую, пані Галино, що заглянули на мою сторінку! Вельми приємно, що пам"ятаєте нашу зустріч! :) Мені вона теж - незабутня! ШкодА, що мало було чАсу на спілкування... :(
Дякую на доброму слові про цю пісню! Це - поки що - лише проект. Бо співається лише мені. Так, як вона наснилася, мені співається без проблем. Але, звісно, може бути й інша мелодія, й тоді можливі "збої". Цей вірш (сАме таким) не написався б, якбИ не чула мелодії. Ваша логіка змусила задуматись... Дякую! Ваша строфа - довша на один склад. Свою останню строфу я теж намагалася подати оптимістично. Тепер задумаюсь і перегляну, можливо, щось і зміню. Бо досі зауважень не було. Ще раз дякую Вам! Заходьте! Успіхів Вам!

Дякую Вам, пані Галино, за помічену ваду. Я тоді на емоціях і не помітила... Зараз текст уже такий:
Мені наснилася пісня, чітко наснилася жінка-виконавиця, навіть мелодія, а слів не пригадую… Слова зродилися зі сльози, виплакалися з пісні, вранці, коли прокинулася від хлипу зі сльозами на очах.
Ця мелодія не виходить із голови, співаю і плАчу... Можливо, хтось із фахівців-композиторів зуміє відчути її. Або йому вчується власна мелодія...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Знову пруть на нас зайди непрохані,
Їм ніщо людське не приспало хіть.
Вже не чутно пташиного тьохкання,
Тільки спалахи, спалахи, спалахи!..
Приспів: На мить завмерли квіти!
І враз – урвалось небо!
І ти – не в цьому світі,
І ти летиш від себе...
На мить погасло сонце,
І враз не стало неба.
І вже нема віконця,
Нема шляху до тебе!..

Із чоти народиться тисяча,
Кожна тисяча вродить мільйони.
Кожен з нас – у тобі, як і ти – в серцях.
Йдуть на клич нові батальйони.
П – в.
Будуть квіти й країна оновлена,
Буде бігати син по травичці...
Бо герої лишились не зломлені,
Бо для нас Україна – найвище!

П – в: На мить завмерли квіти!
І враз – урвалось небо!
І ти – не в цьому світі,
І ти летиш від себе...
На мить погасло сонце,
І враз не стало неба.
І вже нема віконця,
Нема шляху до тебе!..
Катам утнули руки
Одвічно загребущі,
Бо в нас – одна спонука:
Вкраїнські вільні душі.
Бо в нас – одна спонука:
Вкраїнські вільні душі.
Вкраїнські вільні душі!!
Вкраїнські вільні душі!!!
(© Любов СЕРДУНИЧ, 19 – 20 вересня 2014).