ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.05.25 08:10
А музика звучить завжди по-різному:
То хвилею бурхливою, а то дощем,
То громовицею здається грізною,
То зігріває сонцем теплим серця щем.

А музика легка летить пір*їною,
Мов вільна пташка лине до святих небес.
Здається світ навкруг аквамариновим,

Микола Соболь
2024.05.25 07:20
У вранішнім тумані клекіт,
бузьки вернулися на став,
і на стовпі стоїть лелека,
неначе птах не відлітав
і хоч весна не надто рання
та буде тепла ще бодай,
птахів не стримати бажання
вернутися у ріднокрай.

Віктор Кучерук
2024.05.25 05:29
Тіло пронизує вітер холодний
І порожніє садок гамірний, –
Як же так сталось, що я відсьогодні
Буду надалі незвично сумний?
Згнічений вітром спішить перехожий
Швидше потрапити в затишний дім, –
Як же так сталось, що я вже не зможу
Тішити губи цілу

Наталя Мазур
2024.05.25 01:46
У час війни, у час біди,
Щоб Україну зберегти,
Ти не втікав бозна-куди,
Зробив свій вибір.
До оборони мужньо став,
Життя свого не шкодував!
Тобі – спасибі!
Ти бачив ворога в степах,

Наталя Мазур
2024.05.25 01:43
Чую, як шепче до мене велика ріка,
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Час, що ловила, сюди, поміж товтри втікав,
От якби він все болюче із пам’яті витер.

«Що у минулім? Дивись безупинно вперед!» -
Рада хороша і їй опиратися марно.
Тільки минул

Артур Курдіновський
2024.05.25 01:38
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.

Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...

Ілахім Поет
2024.05.25 00:11
Переводиться сірим побутом
Кількість днів у нічну неякість.
Ось тому і пропало пропадом
Все, чим жив я до тебе якось.
То й займаюся побудовою.
З цегли слів та цементу рими
Вийшло з сірістю побутовою
Апріорі непримириме.

Борис Костиря
2024.05.24 23:32
Крик пролунав у пустелі.
Як у просторах німих,
У безкінечній пожежі
Здибався я із людьми?

Крик пролунав… Хтось на поміч
Кличе безтямно мене.
Хочу побачити поруч

Роксолана Вірлан
2024.05.24 20:32
Мандрівка пахне димом і золою,
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.

Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер

Володимир Каразуб
2024.05.24 19:46
Гучні слова: любов, відвертість, докір,
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл

Леся Горова
2024.05.24 18:09
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.

І всотавши

Юрій Гундарєв
2024.05.24 12:07
У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…

Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,

Іван Потьомкін
2024.05.24 11:28
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.

Віктор Кучерук
2024.05.24 07:28
Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати

Микола Соболь
2024.05.24 04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина? Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.

Артур Курдіновський
2024.05.24 01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.

Ілахім Поет
2024.05.24 00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми

Євген Федчук
2024.05.23 18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.

Микола Соболь
2024.05.23 12:32
Людина яка пише про високі рими і ставить себе у приклад. Ось його робота з "надскладними" римами і красою слова: Блок СО-СУ-КУР - свято культур, група поетів, кузня сонетів, вир транспорантів, подзвін курантів, рими-ракети, строфи-букети, в гр

Козак Дума
2024.05.23 11:05
Коли високий, симпатичний чоловік середнього віку увійшов до сірої, напівтемної кімнати, вона лежала цілком знеможена і бліда, як навколишні стіни. Руки складені на грудях, ніби у покійника. На її майже прозорому обличчі практично не було ознак життя. Зат

Юрій Гундарєв
2024.05.23 11:03
Мені приємно, що прем‘єра моєї драми «Тріо поетичів» отримала такий резонанс. На жаль, дехто сприймає все буквально, приміряючи на себе, хоча це - не документальний твір і не стенограма. Це - роздуми над тими питаннями, що, судячи з кількості прочитань,

Ярослав Чорногуз
2024.05.23 09:35
Я лежу, я камінь спотикання... І болить мені оця епоха, Що спіткнулась об судьбу мою. с. 22. Як глобально неординарно сказано. Ця мерзенна епоха швондерів і мізерних душею чи взагалі бездушних грошолюбів спотикнулася об долю Ігоря Павлюка, яка

Микола Соболь
2024.05.23 09:07
Скунс роботу знає на ура,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
страхопуду це дикунство гра –
завше тхір до збочення охочий.
Поетичний дивиться бомонд,
як Пегасик тіпається в муках,
от скажена кляча, кинь цей понт,
це ж душок поета, твого друга.

Артур Курдіновський
2024.05.23 05:50
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!

Віктор Кучерук
2024.05.23 05:08
Скрипнуть двері, дзенькне шибка,
Чи раптово гавкне пес, -
Я виходжу з хати швидко,
Хоч уже не жду чудес.
Все сумую за тобою
Та печаль, як брагу, п'ю,
Бо ніяк не заспокою
Душу страдницьку свою.

Ілахім Поет
2024.05.23 01:31
Що ж, дівчинко… Твій головний екзамен.
Бо це – найделікатніша з наук.
Яка вивчає, далебі, те саме
У порівнянні з чим все інше - звук
Пустий і беззмістовний… То й природа
Твоя наполягала – ну ж бо, вчись!
Є речі – від часу та від народу
Залежать ма

Юрко Бужанин
2024.05.22 19:19
Я вибравсь із тенетів "вебу",
Бо пробива мене на вірш.
Чи написать його для тебе? -
Так ти мене за нього з'їш.

Чи написати про кохання? -
Так Муз поб'ється із десяток.
Я не знаходжу це гуманним.

Володимир Каразуб
2024.05.22 18:37
Неосяжна повнота очей твоїх, серця, жестів твоєї душі
Що й на кутику вуст підносилась лиха погорда
Дратівливої жінки, яка цитькала олівцю
Мого погляду,
Що описував зустріч немов би складав молитву.
Сумно, сумно, як сумно
Дивилися інші на постаті

Іван Низовий
2024.05.22 12:38
Нас нічого біда не навчила…
Все співаємо «Ще не вмерла…»,
А в тумані чорніє нова вже могила –
Рукотворна Говерла.

Грабарі вже лаштують лопати,
А багнети – давно готові
Українські серця протинати, щоб взнати

Світлана Пирогова
2024.05.22 11:35
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.

Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,

Іван Потьомкін
2024.05.22 11:30
Немов ті гулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Освітлюють нам лиця,-
Такими всі ви бачитесь мені,
Вагітні різномовні молодиці.
Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
Лякають війнами в словесному двобої,
Інші громи вчуваються мені:

Юрій Гундарєв
2024.05.22 09:07
БАНАЛЬНА ДРАМА ДІЙОВІ ОСОБИ: ЛИЦЕДІЙ - актор і поет, моложавий, симпатичний, такий тип зазвичай подобається жінкам за 50. СЕНСЕЙ - поет, спортивної статури, вже не першої свіжості, володар чорного поясу, отриманого на районних міжнародних змаганнях

Віктор Кучерук
2024.05.22 06:37
Зручно влаштувавшись за столом на кухні,
Перед тим, як далі бесіду вести,
Наповняю пивом череп’яні кухлі,
Бо міцніш напою не бажаєш ти.
Я також не хочу вводити в оману
Ні тебе, мій друже, ні себе в цю мить, –
І від склянки пива теж буваю п’я

Микола Соболь
2024.05.22 05:33
Нічний гадючник: музика, вино,
у караоке хтось волає Лепса
і на пілоні крутиться – воно…
не зрозуміло принц то чи принцеса.

У нас 200-тим їде тракторист,
а комбайнеру відірвало руки.
В столиці не почути міни свист,

Артур Курдіновський
2024.05.22 02:03
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,

Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають

Ілахім Поет
2024.05.22 00:07
Не дивуйся, що я дуже різний та непростий.
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Людмила Кибалка
2024.05.17

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Гундарєв - [ 2024.05.24 12:25 ]
    Серго Горнакашвілі, воїн Світла
    У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
    Серго Горнакашвілі.
    Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
    У нього залишилося троє дітей…

    Він покинув свою родину,
    хоч у серці забрав Грузію…
    Та для себе відкрив Україну,
    тут знайшов собі вірних друзів.

    Ось його омріяна доля -
    український футбольний «Колос»,
    в білих смугах зелене поле,
    сльози щастя від забитого голу…

    Та як поле стало червоним,
    він пішов боронити волю…
    Чуєте, б‘ють по ньому дзвони!
    Він сам обрав свою долю.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  2. Галина Украйна - [ 2024.05.23 19:03 ]
    Вірш десятий
    І спокою,
    І панщини нема,
    А жнем
    Провину нашу,
    Таки ж винні,
    Вмирати тихо
    Всі ідем.
    Рахує доля всіх
    Запильно.
    Як задрімаєм -
    Знов біда, бо
    Волю бачим,
    Синів миру
    І працю в них …
    І рай наш край
    Прокинемся,
    Залачем гірко.
    О, горе мніʼ,
    Моя земля!
    Майбутнім вже нас
    Накормила …
    А в сьогоденні -
    Кріпаки
    Тарасе, чуєш?
    Біда нині!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  3. Галина Украйна - [ 2024.05.23 00:49 ]
    Вiрш дев'ятий
    Капоти мiй дощику,
    не зварю я борщику,
    бо ти не капотиш,
    бо ти ллєш й колотиш
    сльози iз водою,
    бiду iз журбою.
    День встане бiленький,
    сядає чорненьким,
    бо кров пролилася,
    спинити не вдасться,
    там де вона ллється,
    п'є, не захлинеться
    ворог у прокляттi,
    без батька дитятi
    жити вiк думками -
    тату, чом не з нами?
    Вже нiхто не смiє,
    правдоньку сказати,
    цвинтар лише мовчки
    вмiє розмовляти.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Бойко - [ 2024.05.21 11:05 ]
    Десь війна
    Вертить римами поет,
    Віршики ладнає.
    То ронделик, то сонет -
    Він війни не знає.

    Знову зрада і любов,
    Пристрасні сюжети...
    Що там жертви, що там кров,
    Дрони та ракети.

    Кажуть, десь війна іде
    В морі і на суші.
    Хтось життя своє кладе.
    Хтось марудить душу.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  5. Галина Украйна - [ 2024.05.20 11:37 ]
    Вiрш четвертий
    На перехрестi ...
    Невíдомо куди податись,
    куди тихенько просто йти.
    З усiх бокiв iдуть,
    а також
    вертаються, вже там були.
    Спитати? Хто тут скаже?
    У кожного своя бiда.
    Лише мовчання, час й надiя
    розумно стеляться в думках.
    Розумно вже, бо спроб багато,
    а висновки, тут хто вже як ...
    Стоiть розбита катом хата ...
    Знов перехрестя ...
    смерть i страх ...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Бойко - [ 2024.05.20 01:23 ]
    Зараза
    Московська зараза гидка і брутальна,
    Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
    Затьмарює мізки, засмічує душі
    І смородом трупним, як зашморгом душить.

    Немає рятунку, не буде пощади,
    Допоки болотні біснуються гади,
    Допоки не вибиті свинособаки,
    Не стромлений кіл до грудей упиряки.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  7. Галина Украйна - [ 2024.05.18 19:05 ]
    Перший вірш
    Стражданням душі набрякають …
    Так день за днем,
    вже й рік за роком …
    Тече десь кров й сльоза гірка спадає …
    Крок за кроком
    ідем усі народом
    до … куди?
    Вже аж ніхто про це і не питає,
    бо знаєм всі, ми добре знаєм,
    що біль і сіль позаду нас …
    Попереду? Можливо час,
    якиий минуле неможливим
    поробить раз і назавжди …
    лише тоді, лише тоді
    зійде в душі те сонце миле,
    що є народ, що воля й ми!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Юрій Гундарєв - [ 2024.05.12 09:37 ]
    Збирач душ Олексій Юков
    Від самого початку війни Олексій Юков очолює групу «Плацдарм», яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
    За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інколи стрілка годинника продовжує рухатися, коли серце його власника вже зупинилось…
    «Тіло треба повернути додому, - стверджує Юков, - щоб душа могла відродитися…
    Часом відчуваєш, що з тобою хтось розмовляє уві сні, або навіть бачиш рядки з листа загиблого…»


    З поля бою виносить загиблих
    в паузи між атаками,
    щоби матір перед могилою
    сина могла оплакати.

    Із фрагментів збирає ціле -
    сам, ніхто не примушує…
    Перед ним не скалічене тіло -
    розтерзані душі!

    А коли всі лягають спати,
    бачить літер дитячий ряд:
    «Ти не хвилюйся, тату!
    У нас все гаразд…»

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  9. Юрій Гундарєв - [ 2024.05.07 12:54 ]
    «Фартовий Арлекін» Микола Біленький
    Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
    У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
    Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
    Недаремно він отримав такий позивний - «Фартовий Арлекін»...


    Серед крові і гару,
    серед суму і мін
    тішить щедрим даром
    фронтовий Арлекін.

    Позивний «ФартОвий».
    Професія - сміх.
    Враз знімає втому,
    заряджає всіх…

    Серед крові і гару
    світлим дням навздогін,
    мов дитинства примара, -
    фронтовий Арлекін.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  10. Леся Горова - [ 2024.05.02 08:05 ]
    Голубі троянди
    Голубі троянди

    Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
    Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
    Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
    То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.

    Той куточок наснився мені: із тканини м'якої,
    З тихим лагідним голосом - де ж це поділось
    дитя?
    Я у снах повертаюсь в дитинство по краплю
    спокОю,
    Де квітОк пелюстки вниз по шторі віконній
    летять.

    Тепла ніжна тканина під вікнами рідного дому -
    Там троянди блакитні цвіли на рожевому тлі,
    Мені рисочка кожна була в тім малюнку знайома,
    Відбивалась казковим вбранням на вечірньому
    склі.

    Утікаю у вІрші, хоча не надійний цей сховок -
    Бо до мене туди заповзають тривога і біль.
    Та вмокаю у фарби яскраві я слово за словом,
    І вінки заплітаю в рожевих рядках голубі.
    05.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  11. Леся Горова - [ 2024.04.26 07:07 ]
    І знову бузок

    Розхлюпалось тепло бузкових чар,
    Так, ніби хоче зцілити медово.
    Зелений кущ, одягнений в обнови,
    Де променем запалена свіча
    Загіркла, оповита у печаль,
    Вслухається у тишу вечорову.

    У тишу ненадійну, нестійку.
    Її минула ніч порвала в клапті.
    Вона не стала зоряною справді,
    І попіл осідає на бузку.
    Смеркає, у безмовність боязку
    Спішать за вітром хвилі ароматні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  12. Леся Горова - [ 2024.04.25 07:54 ]
    Після дощу

    В смолистих бурунах лежить рілля.
    Вилискує, залита після суші.
    І вороннЯ, не видне іздаля,
    Серпанку рядна крилами ворушить.

    Узбіччя із пожухлої трави -
    Невипране дощем чадіння шляху.
    Два кроки в поле зробиш, і лови
    Весняний дух - чорнозему подяку

    За те, що зораний, засіяний, за те
    Що вирви не скалічили, як рани.
    Гуляє мирно птах, ясніє день,
    Зерно пускає паросток старанно.

    А плата за оброблені поля
    Жаска у непоправності до крику:
    До Чопу рани Бахмуту болять,
    Щоб ти стояв тут, і весною дихав.


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  13. Володимир Бойко - [ 2024.04.19 22:37 ]
    Мінус краса
    Високі небеса, далекі виднокраї,
    Галяви і луги виблискують в росі,
    Прадавнішні дуби дива оповідають
    І молоді гаї чудуються красі.

    Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
    Зо світом гомонить одвічна давнина,
    Але ота краса не вернеться ніколи,
    Як смерчем через край прокотиться війна.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  14. Юрій Гундарєв - [ 2024.04.18 19:59 ]
    Чернігів: діти не винні!

    Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
    Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


    Старенький Чернігів - в крові без сил…
    Кремлінський палець униз: вбий його!
    Святі мовчки виходять з могил.
    Сльози в очах Коцюбинського.

    Син бачить розірвану мати.
    Мати з-за хмари за сином тужить.
    А на валу бастіонні гармати
    відповідь готують потужну…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  15. Вікторія Лимар - [ 2024.04.18 15:44 ]
    До миру
    Терпіти несила, мовчати не можу,
    бо замість весільного – траурне ложе.
    Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
    В матусі життя обірвалось неначе.

    Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
    Бо після такого – дорога печалі.
    Дорога постійного смутку та болю.
    Ніколи свою не змінити їй долю.

    Спинити ж війну – небагато охочих.
    Хто може сприяти – байдужі їх очі.
    Яка б не була в українців відвага,
    та кількісна в ворога є перевага.

    До того ж оснащення в небі й на морі.
    Численна орда, що повзе суходолом.
    Ви що там задумали, в ложах розкішних?
    Забули, що є бумеранг щодо грішних?

    Повинні негайно війну зупинити!
    Для вас території цінні чи діти???
    Збирайтеся хутко, крокуйте до миру,
    бо станете тáкож мішенями в тирі.
    ***
    В кривавому тирі не дійдете згоди,
    словесну та мирну шукайте нагоду
    про щось домовлятись, позбавтесь пихú
    та розум включайте в години лихі.

    …НІКОЛИ, ще жодна війна – не на благо…
    В жалобі втрачає й земля рівновагу.
    Не може утримати стільки могил…
    О Боже, зумій запровадити мир.

    17.04.2024 23.05 – 18.04.2024 00.30



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  16. Леся Горова - [ 2024.04.18 08:33 ]
    Чайки
    Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
    Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
    Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
    І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

    Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
    З-під гніздів'я незвично каміння у пил розсипається.
    Ти подай мені руки, натруджені й щемно мозолисті -
    Я торкну їх устами досіль незнайомої страдниці.

    Ми - два серця, два голоси, та з однією надією:
    У чотири крила несемо її вперто над бурею.
    Сном одним не спимо, і одною душею боліємо.
    Ми з тобою дві мрії, розгублені й кимось обдурені


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  17. Леся Горова - [ 2024.04.15 08:18 ]
    Весняний вітре
    Пташиний мікс звенить по гаю,
    З туману сонце вирина,
    Шпаки на всі лади співають -
    Прийшла весна!

    Між співом тим сирена дико
    Відлунням котиться з війни,
    Ти, вітре, по окопах тихо
    Теплом війни.

    Торкнися поцілунком рідних,
    За плечі ніжно обійми -
    Нескорених, хоробрих, гідних!
    Закрий крильми

    Святої нашої любові
    Від куль, вогню і хижих рук.
    Та хай змететься з поля бою
    Ворожий крук.
    03.2022!!!


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  18. Леся Горова - [ 2024.04.14 08:29 ]
    Сади заквітнуть
    Думки важкі, в рядки, немов у скали,
    Складаються базальтові слова...
    Птах до гнізда вернувся, і співа
    Вже кольору рожевого набрали

    Бруньки у яблунь - пелюсткИ тендітні
    На волю хочуть, запахом сп'янить,
    І суму тінь розвіється на мить,
    А в скалах дум важких сади заквітнуть.

    Від квіту того буде ждати осінь
    Плодів духмяних в сонячних боках.
    До сонця піднімають на гілках
    Своє цвітіння ранні абрикоси.

    Бо йде весна, не йти вона не може,
    Насіння з рук земля прогріта жде,
    Обпалена, розбомблена - цвіте,
    Й шепоче вітер - поможи нам Боже ...
    04.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  19. Ніна Виноградська - [ 2024.04.12 14:49 ]
    Не перерветься родовід


    Позичили очей в Сірка,
    Про гідність, честь не чули зроду.
    І кинули свої війська
    У пащу дикому народу.

    Щоби підтримав і кричав
    Про їхню вічну перемогу.
    І двоголове їх курча
    Порушило усі чертоги

    Країни іншої. Тепер,
    Свої зібравши дикі сили,
    Оцей воєнний вояжер
    Копає тут свої могили.

    Очей позичили в Сірка
    Й пішли сусідів убивати.
    І не здригнулася рука,
    Коли горіли люди, хати.

    Та ненадовго виклик цей,
    Бо прийде їм страшенна кара.
    Спотворить програш їм лице,
    І здохне, врешті, той нездара.

    Що хтів перевернути світ,
    Собі загарбати країну,
    Оту, що тисячі вже літ
    Козацьку має Україну.

    Її уберегли волхви,
    Землі святої світлі діти,
    Щоб ми могли через рови
    Життю спокійному радіти.

    І берегти народ від бід
    І ненажерливих сусідів.
    Тисячолітній родовід
    Не перерветься вже завсіди.
    12.04.24


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  20. Леся Горова - [ 2024.04.04 09:08 ]
    Про слово

    У вірші давно не просилося слово,
    Завмерло під гулом сирен знахабнілих,
    Встромилося ціпко в колючку тернову.
    Та гомін пташиний розплескався, й знову
    Подумала - ось воно, слово казкове!
    Аж ні. Заніміло.

    Бо в ньому відчулися присмаки чаду,
    Оселі згорілі, дороги без краю.
    А чи повернулась там пташка до саду,
    Де кицька забута гнізду буде рада,
    Де будуть незірвані яблука падать?
    То слово - "не знаю"

    Самотньо зависло, зронило трикрапку.
    Пташине ураз обірвало сюрчання
    Хрипким звукорядом, що ворон накаркав,
    Повідавши чуте від тітки-пліткарки
    Про те, як колись тут недоля-митарка
    Гуляла востаннє.

    Та знову руїни за садом розквітлим,
    Розорює гнізда покинута кішка,
    І котяться, котяться долі по світу.
    Спориш застелився на залишку сліду,
    Й до хати без вікон заледве помітна
    Плететься доріжка.

    То промінь по ній пробіжиться, то повів,
    То Мурка голодна, що пташку учула.
    І загубиться сумом окутане слово
    Про райдугу, квіти, про пломінь любові,
    Про щастя і радість. Та я його знову
    Шукаю в минулім.



    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  21. Юрій Гундарєв - [ 2024.04.01 11:53 ]
    Високоточний біль
    У Кремлі цинічно запевняють, що завдають високоточних ракетних ударів…


    Високоточні удари…
    На когось чекає дитсадок чи робота…
    Високоточні вандали
    плюють на Бога.

    Високоточні удари…
    У вогні палає будинок пологовий…
    Високоточні вандали
    плюють на Бога.

    Високоточні удари…
    Голос з-під завалів кличе на допомогу…
    Високоточні вандали
    плюють на Бога.

    Високоточні удари…
    Хтось вкотре втрачає чи руку, чи ногу…
    Високоточні вандали
    плюють на Бога.

    Високоточні удари…
    До самого дна випито чашу скорботи…
    Високоточні вандали
    плюють на Бога.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  22. Ольга Олеандра - [ 2024.03.30 08:59 ]
    Знов вийшло сонце
    Знов вийшло сонце. Наче й не було
    цієї довгої безжальної зими.
    Чому ж хрестами, вбитими в минуле,
    подвір’я так препишно поросло?

    Отут жили ромашки. У траві
    повсюд кульбабки із берізками рясніли.
    Знов сяє сонце. У спустілому дворі
    ростуть хрести. Хрести ростуть живі.

    Хтось зерня їх у дворище завіз.
    Щоб посадити, виламав ворота.
    Знов світить сонце та нема нікого
    полити ті хрести потічком свіжих сліз.

    Вони цвітуть. Незлічимі ряди,
    й нові періодично виростають.
    Над ними сонце безтурботно сяє.
    Знов видно сонце понад паростю біди.

    26.03.24


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  23. Марія Дем'янюк - [ 2024.03.29 12:48 ]
    Чи не щоночі
    Знов гулкі тривоги звуки
    Повзуть Україною,
    Янгол крильцем прикриває
    Візочок з дитиною.

    Притуляє зайчика
    До грудей синочок,
    З мамою іде квапливо,
    Хоч спатоньки хоче.

    Он дівчатонька-двійнята,
    Рюкзачки на плечах,
    Знову смуток оселився
    В очицях малечі.

    Сестра братика веде,
    Йдуть трохи повільно,
    Їх доноситься розмова:
    "....Україна вільна..."

    Вже "відбою" гучні звуки
    Стеляться країною.
    Чи оселя уціліла
    В матусі з дитиною?


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  24. Світлана Пирогова - [ 2024.03.29 10:59 ]
    Ніколи не пробачить


    Війни жорстокість зашкалила давно:
    Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
    Де ж людськість? Лише́ свавілля - пекла дно.
    Орди нена́висть... вже не має меж розгул.

    Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
    А депортація агресором дітей -
    Це геноцид і божевільні цілі.
    Втрачаєм рівновагу від тяжких вістей.

    Побої полонених, катування...
    Не підкорити ворогу простий народ,
    Хоч стільки переніс в цім існуванні,
    І ріки материнських сліз течуть, скорбот.

    Безстрашні наші хлопці в обороні,
    В гарячих епіцентрах йдуть бої щодня
    За рідних, матерів, синів і доньок,
    І за людей, що знищила лиха війна.

    Одне лиш радує, що кара бу́де.
    На путіна арешт вже ордер видав суд.
    Геть із землі вкраїнської, приблуди.
    Ніколи не пробачить злочини вам люд.



    Рейтинги: Народний 6 (5.76) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (1)


  25. Леся Горова - [ 2024.03.26 09:45 ]
    У розпачі

    Так вияснилось небо, ніби погляд
    Твоїх очей, відкритих і живих.
    Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
    На довгій-довгій вулиці притих

    У розпачі. Це горе непоправне.
    Підставив друг тобі своє плече,
    Та не рука твоя на ньому, рану
    Стирає брус. І серце біль пече.

    Три дні підряд зливало сльози небо.
    І ось пливеш над сотнями голів.
    Палає сонце на останній требі,
    Як ти для всіх в житті своїм горів.



    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (1)


  26. Юрій Поплавський - [ 2024.03.25 10:39 ]
    Я бачив.
    Я бачив сильних і не зламних
    Я бачив тонких і гнучких
    Багатих бідних і розумних
    Тупеньких мудрих і дурних
    Я знав червоних, навіть білих
    А помаранчевим сам був
    Тепер блакитна зелень сірих
    На демократію табу
    Наклала, як в кутку собака
    І ходить радісно в лайні
    А той хто ржав, уже поплакав
    Бо втратив ноги на війні.
    Ось так живемо від Майдану
    І до Майдану… номер три.
    Чи ж знов порвемо ми кайдани
    Чи все ж присплять нас у труні???



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  27. Леся Горова - [ 2024.03.23 15:50 ]
    Весняна дорога
    Полущилось небо хмарами,
    І важко чадИть туман.
    У передранкове марево
    Розлився світанку жбан.

    Зірки, що недавно блимали,
    Згубилися між лушпин.
    Зарожевіло за спинами
    Засмучених тополин.

    Дорога до сходу котиться,
    Не стихла й на мить за ніч.
    І променів перші дотики
    Фарбують вершки обіч.

    Як хвилями, поле скибами,
    Малює розмітку тінь.
    І котиться гравій з вибоїн
    Облущеної путі.

    В гіллЯ, як у коси чесані
    Накинула чад журба.
    І третьою сходить вЕсною
    Червоного сонця жбан.

    А пісня пташина гулові
    Почулася лиш на мить,
    Про те, як селом обвугленим
    Із півдня весна спішить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  28. Юрій Гундарєв - [ 2024.03.19 11:24 ]
    Галина Алмазова
    Відома українська гонщиця, має міжнародний титул «Королева доріг».
    Волонтерка, парамедик, підприємець.
    На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад 110 поранених бійців.
    Народний Герой України.
    Позивний - «Вітерець».


    Ніч. Зима. В салоні - поранений.
    Фари вимкнено, інакше потрапиш на мушку.
    Ось таке надзвичайне ралі -
    виносити з пекла живу душу.

    Лети, «Вітерцю», на допомогу,
    твоя відвага інших гартує!
    А я помолюся за тебе Богу
    і за тих, кого ти рятуєш.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  29. Леся Горова - [ 2024.03.18 08:31 ]
    Поміж ромашок-штор...

    Поміж ромашок-штор
    Світла холодний проблиск.
    Над хутряним пальтом
    Профілю ніжний обрис.

    Витонченим пучком
    Коси тримають "краби".
    Стверджує щось кивком,
    Щось обіцяє, мабуть.

    Посеред пелюсток
    Тісно обняті тіні
    Заколихались - то
    ДИтятко на колінах

    Горнеться до грудей.
    Разом з пальтом нагрітим
    В ліжко його кладе.
    І вимикає світло.

    Стомлене від сирен,
    В синіх обіймах тиші,
    Місто таки засне,
    Й мати дитя вколише.



    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  30. Юрій Гундарєв - [ 2024.03.11 11:57 ]
    «Оскар» за «Маріуполь»
    За версією Кремля, трагедія Бучі, Ірпеня, Маріуполя - це «постановка для західної аудиторії»…
    Документальна стрічка українського митця Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» отримала «Оскар». Під час вручення нагороди режисер сказав, що не хотів би робити цей фільм і віддав би премію, аби росіяни не вбивали десятки тисяч українців…
    Тепер світова спільнота на власні очі побачить цю жахливу «постановку»…

    Постановка - це коли проти Бога:
    коли помирає хлопчик-каліка,
    коли у вогні будинок пологовий,
    коли просто в кадрі ридає лікар,
    коли на ношах - майбутня мати…
    Ми не хотіли такий фільм знімати.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  31. Леся Горова - [ 2024.03.11 08:32 ]
    Це не сон
    Б'є вітром у вікно - чи дощ, чи сльози?
    І небо хмуре в шибку заглядає.
    Птах у саду - співає, чи голосить?
    Чи грім, чи гул війни - доносить з далі?

    Чи може сон усе це - й зникне з ніччю?
    І лютий сонце розіллє надворі...
    То лиш приснився - біль і страх і відчай,
    Війни немає, і немає горя.

    Ми всі щасливі у весняних планах,
    Ранкова кава, і усе, як звично,
    Вечірня мелодрама на екранах,
    І знову - ранок, пурхає синичка.

    Що це не сон - не віриться і досі.
    Що це війна, а не відлуння грому.
    Чи то співає птаха, чи голосить -
    Про те, що бачила, вертаючись додому.
    04.2022.



    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  32. Леся Горова - [ 2024.03.09 08:30 ]
    Тарасе
    Ідемо ми до тебе, Тарасе, за словом, за духом.
    Щоб торкатися віршів не тільки очима - душею,
    Повсякчас мерехтіння минати облудно дешеве.
    Пильно слухати світ, уявляти, як ти його слухав.

    Мова-зброя твоя хай додасть нам палкої наснаги.
    Бо забули себе. У чужі подавались околи
    Та шукали достатку. А неміч свою побороли?
    Вгамували до волі тобою оспівану спрагу?

    То ж у тебе, Тарасе, черпаємо силу і нині.
    Ти із кручі дніпровської чуєш війни канонаду.
    То ми стали до бою за волю, за землю, за правду.
    Довго сліпли та глухли.
    І платимо борг Україні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  33. Леся Горова - [ 2024.03.07 13:46 ]
    Тривоги-терни
    Мої тривоги - у тернАх плоди.
    Пройшла зима, вони ростуть і далі.
    Не білий цвіт весни їх породив,
    І то не Бог злощасну зав'язь дав їм.

    Несу їх. Маю нерви за гілля.
    Тримаюся. Бо набирають соку
    Щомісяця, щороку, і гримлять
    Війни відлунням їхні сиві бОки.

    І я від них важнію. А терплю,
    Надіюся - гіркі плоди нестерпні
    Обірвуться, і втопчуться в ріллю,
    Й ніколи більше не посходять терни.


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  34. Леся Горова - [ 2024.03.06 12:21 ]
    Озиме поле
    Потягнулись до сонця озимі напружені стебла-
    В мирну землю пшениця посіяна ще восени.
    Знову грім - то не злива збирається ждана і тепла.
    Знову котиться полем загрозливий голос війни.

    Підминають під себе стебло знавіснілі зетанки,
    Підіймається вибух до неба - з чорнОзему пил.
    Тут заліза і тіла пшениця обгорне останки...
    На зеленому полі воронки, мов сотні могил

    Залишає війна.
    А зерно проростало щосили,
    Убираючи жовтня тепло, листопада росу.
    Ти заплатиш й за поле, що танки твої замісили,
    Окрім плати за кров і невинну дитячу сльозу,

    Окрім плати за те, що десь батько чи син вже не дома,
    Десь коханий чи брат не вернУться на рідний поріг.
    Будеш довго платить, ще і внуків розплата ця стомить.
    ...
    Ну а поки - лягай, тут, в озимих, обабіч доріг.
    05.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  35. Володимир Бойко - [ 2024.03.05 22:06 ]
    Наче й люди
    Димлять довкола виднокраї,
    Вогонь роздмухують вітри,
    Післанці смерті скрізь чигають
    І стрімко падають згори.

    Їх спорядили наче й люди,
    Що народились на землі.
    Не бусурмани, не Іуди,
    А православні москалі.

    Такі святі вони і божі,
    Про братню цвенькають любов,
    А по ділах – на дідьків схожі,
    А на руках – ще свіжа кров.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (2)


  36. Ольга Олеандра - [ 2024.03.04 10:22 ]
    Вам то не боляче, бо ви...
    Вам то не боляче, бо ви – далеко?
    Бо це не з вами, бозна де, чуже?
    Бо ваша власна ледь надтріснута безпека
    суцвіттями нечуйності цвіте?

    Два роки вже. Уважне споглядання.
    Подачки помочі. Промови співчуття.
    Співучасть в людожерському жуванні
    покинутого у біді життя.

    Яке ж м’ясце вам більше до вподоби?
    В наявності сьогодні немовля.
    Ну ж бо жеріть, насичуйтесь, панове.
    Як носить вас, дворушників, земля?

    Вдається ж вам дивитися й не бачить.
    Чи профітами заліпило зір?
    Не щезне ваша головна нестача –
    не відає насичення упир.

    Було далеко, може стати ближчим.
    Було чужим – наблизитись впритул.
    Будинок. Ніч. Влучання. Попелище.
    Господь засудження промовити забув.

    03.03.24


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  37. Володимир Бойко - [ 2024.03.03 12:51 ]
    За все
    Відповідатимуть за все!
    Горітимуть в огні геєни
    За всіх невинно убієнних –
    Ніщо від кари не спасе.

    І буде суд. І буде кара.
    І лю́дський суд. І Божий суд.
    І буревії занесуть
    Сліди московської почвари.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  38. Олена Побийголод - [ 2024.03.03 11:18 ]
    Шашличне
    Жартуна́ – керувати собою
    обирали зі сміхом дядьки;
    і коли уже йшлося до бою –
    він усім обіцяв шашлики.

    А дядьки – геть наївні, як діти!
    Рахувати їм щось – не з руки...
    От і йдуть – за свій кошт боронити
    і Кринки́, й будь-які Шашлики.

    Зате лідер – завзяття не втратив,
    не прогаяв нагоду таки:
    «панібратів» (та й не панібратів) –
    перетворює на шашлики.

    (Лютий 2024)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (3)


  39. Світлана Пирогова - [ 2024.03.03 10:02 ]
    Нескорена Одеса
    Суцільна чорнота. Ніхто не відав,
    Що нелюди пришлють кривавий вітер.
    Одеса плаче і нема споко́ю.
    Який мерзотник злодіяння скоїв
    У березневу першу нічку сонну,
    В будинок запустивши смерті дрони.
    Руїни і завали - сон навічно,
    Ніколи діти не розплющать вічки.
    Невинні янголята...Біль проймає.
    У когось вбито підло батька й маму.
    Одеса плаче, у гіркій жалобі,
    Але нескорена ворожій пробі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.76) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  40. Юрій Лазірко - [ 2024.03.01 20:40 ]
    не складається якось братику
    не складається
    якось
    братику
    уціліти
    наступному
    авелю
    у війни
    своя математика
    і свої
    недотримані
    правила
    стріляючи мені
    в потилицю
    не забудь відхилитися
    каїне
    кров
    як бризне в очі
    по вилиці
    сповзатиме
    неохайно
    знаємо
    ми обоє
    вразливість відстані
    в притаманності
    ставати кривдою
    я
    незрячість твоя
    і відданість
    ідеалам
    що пахнуть
    не битвою
    а бажаннями
    скаженілими
    ґвалтуваннями
    геть божевільними
    то над прірвою
    так присіли ми
    небеса
    не здаються вже
    щільними
    то в мені
    ще на подих
    відчаю
    у тобі
    насолода
    з погордою
    руки зв'язані
    в добрих звичаях
    у традиціях
    в пекло всіх
    мордою
    ой не відаєш
    чорна душенько
    що чекатиме тебе
    за прірвою
    за заламані
    долі
    й рученьки
    за хрипіння
    гортанне
    враз вирване
    плач
    і скрегіт зубів
    увічнений
    ця константа для мук
    у приреченні
    а я
    догоратриму свічами
    новоприбулим
    та понівеченим
    онде янголи
    в очі глянули
    та твої
    глевкі брили каменю
    то вони
    в мої тихо канули
    поки білий світ
    чужим
    не став мені

    14 Лютого, 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  41. Володимир Бойко - [ 2024.02.27 12:51 ]
    Торги
    Осяває свічка віртуальна
    Слід від одлетілої душі,
    А убивці, підлі і реальні –
    Ось вони, втішаються в олжі.

    О, які вони багатоликі –
    І святі, і грішні, і страшні,
    І цивілізовані і дикі,
    Моляться і богу й сатані.

    Убивають ближніх і далеких –
    Їм авансом прощено гріхи.
    Світ не усвідомив небезпеки,
    Провертає з вбивцями торги.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  42. Світлана Пирогова - [ 2024.02.23 08:18 ]
    Зажурений лелека


    Очі у журбі, думки снують далеко.
    І ніяк не вгамувати щем сердечний,
    Не забути його людськість, давню ґречність,
    Погляд в мирне небо і політ лелечий.

    Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
    Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
    Десь пропала в прірві праведності тиша.
    На землі тепер стражденній, наче пекло.

    Дошкуляє невідомість, лихо спеки.
    Втома нелюдська. Сумую: як ти, друже?
    Лиш би ти живий, хвилююсь дуже-дуже...
    Пролетів вгорі зажурений лелека.


    Рейтинги: Народний 6 (5.76) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  43. Володимир Бойко - [ 2024.02.19 23:11 ]
    Традиція?
    Боротьба не припиняється,
    Україна – поле бою.
    І найгірше розпаляються
    У розбірках між собою.

    Як себе перекалічимо –
    Ворогам робити нічого.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  44. Леся Горова - [ 2024.02.19 08:21 ]
    Де межа...
    Ще не встигло зніміти одне, розболілося інше.
    Крила гублять перо від важкої тужби. Світе мій!
    Заливаєшся болем і виєш усе голосніше,
    І мільйони життів у вогні ненажерливих війн.

    Де межа, за якою не буде чого виглядати
    Ні з високого трону царів, ні з бідняцьких халуп?
    Не за сина одного взиває молитвою мати -
    Просить світу усьому простити на Бога хулу.

    Обгоріле крило ще біліє, хоч ледве тримає.
    Вперто помах тяжіє, залізо спадає із хмар.
    Молитов тих сильнішого в світі нічого немає.
    Піднімаються ввись і спадають пером на вівтар.
    18.02.2024.


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (4)


  45. Олександр БУЙ - [ 2024.02.16 19:28 ]
    Чорний пістолет
    Блищить спокусливо мій табельний ПМ.
    Сталь вороне́на в колір снігової хмари.
    У нім – чотири пари рішення дилем.
    А як не вистачить, є ще чотири пари.

    Шістнадцять шансів поборотися зі злом,
    Набитих дозами свинцю по дев’ять грамів.
    Для себе не зали́шу, що б там не було,
    Я жодного із них, хоч сам мішенню стану.

    Усе – по ворогу! Спокійно, без вагань –
    Негоже козакові в битві нервувати.
    А схиблю – то не треба зойків і ридань.
    Ми мусим з гідністю і жити, й помирати.

    Нехай мою підніме зброю побратим,
    Теплом руки своєї хай її зігріє,
    Бо я такий на цьому полі не один –
    На єдність і звитягу вся наша надія!

    Допоки гріють руки вороне́ну міць,
    Ми ні на дюйм не спустим синьо-жовтий прапор,
    А люті вороги, упавши долілиць,
    Відчують переможне: «Нас не подолати!».

    Лютий 2024 року


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Володимир Бойко - [ 2024.02.15 12:26 ]
    Сини сатани
    Два роки війни – а сини сатани
    Іще не наситились кров’ю війни,
    Іще їм замало руїн і смертей,
    Іще не набридло вбивати людей.

    Бо їх надихає злочинство батьків,
    Проклятих у світі на віки віків,
    Таких же убивць і таких же катюг –
    Зійшов «русскій дух» на диявольських слуг.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Бих - [ 2024.02.14 12:00 ]
    2024...
    ... Новий рік, пора чудес, дарунків на свята, сніг літає за вікном, одна мати, жінка, та дитина, тихо плаче в унісон...
    "Його везуть двухсотим" - сказав гучно телефон.
    "НІ, не вірю, я у сні" - вмить стікає по стіні
    Але правду гірко прийнять, так же гірко як і всим, поки мерзнуть хлопці за країну, хтось святкує новий рік. Щастя, буря, мить емоцій, навіть сліз. Одна мати й жінка не святкує, думи тягнуть їх вниз.
    І поки хтось святкує, розривая глотку на шматки, хтось у мракі тихо плаче, змінивши цифру в календарі ...
    💔

    28.12.2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Марія Дем'янюк - [ 2024.02.12 10:34 ]
    Гірка доба

    Привітайте його з Днем народження,
    Як вітали матуся і тато,
    Привітайте його з Днем народження,
    Вже немає кому вітати.
    Привітайте його з Днем народження,
    Як вітала раніше дівчИна,
    Як отримав важке поранення,
    Стала іншому гарна дружина.
    Привітайте його з Днем народження,
    Як вітали колеги і друзі...
    Забарилися, підзабули:
    Україна в журбі та тузі...
    Побратимів слова підбадьорливі,
    Наказове хірурга: "Живи!",
    Капелановий погляд проникливий,
    Хрест в долоні ... Терпи і неси...
    Все згадалось у День народження,
    Кому вірив, кого любив...
    "Привітайте мене з Днем народження,
    Я ...ніколи ще так не просив...."


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  49. Леся Горова - [ 2024.02.09 08:19 ]
    Північ
    Я і північ. І з нами тиша.
    Ці незвично безмовні ночі
    Журно просяться у вікно.
    Знову жду - ти мені напишеш
    Що мене цілувати хочеш,
    Я для тебе - хмільне вино.

    Знов проснусь на твоїй подушці,
    Зовсім мокрій, та я ж не плачу,
    Бо не плакати ти просив.
    Я слухняна. То північ тужить,
    Ти ж приїдеш і не побачиш
    Сліду жодного від сльози.

    А заправлену чемно постіль
    Не тривожать твої зізнання,
    Тихо сум постелився в ній.
    Із подушки вдихаю досі
    Дух сигари, як мить останню
    У розлуці цій затяжній.

    Ми з тобою удвох на фото,
    Ніби вчора такі щасливі.
    Тільки світ в одну мить змінивсь.
    Не було в наших планах фронту,
    Від кохання ми ждали дива.

    Буду спати. А ти приснись...
    06.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  50. Леся Горова - [ 2024.02.08 11:52 ]
    Заграви
    Пролився знову у кімнату захід,
    А з ним тривога болісно-гірка,
    Малює променем останнім сонце знаки
    На стінах, відбиває від зеркал.

    Розсипались по стелі самоцвіти,
    Як бризки від шматочків кришталю.
    Так хочеться сміятись і радіти
    І говорити, що тебе люблю.

    Здається, промайне знайома постать
    Ген за вікном. Ключі звенять в замку...
    А захід свій багрянець ллє на пОстіль,
    Самотність вистеляючи щемку.

    Палає спека обрієм кривавим.
    Горить на сході дикий смерч війни.
    У надвечір'ї я у двох загравах.
    ...І ти мені за день не подзвонив.
    06.2022.



    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   22