ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

хома дідим
2026.10.25 14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і

Тетяна Левицька
2026.10.24 16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.

Борис Костиря
2026.10.24 13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.

Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі

хома дідим
2026.10.24 10:38
благочинність
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому

Віктор Кучерук
2026.10.24 09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.

Марія Дем'янюк
2026.10.23 21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Артур Сіренко
2026.10.23 11:02
Буденність відходить
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Золота Жінка - [ 2007.07.12 11:46 ]
    Кохання в кавунах...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані...
    О, ці таємні ночі на баштані,
    Де ми з тобою - молоді та п"яні
    Чергуємо любов і кавуни.

    Таємний гріх, солодкі, теплі губи...
    Тихіше, милий, сторож ще не спить...
    Під головою светрика блакить...
    Стисни сильніше... Чуєш, як рипить?
    Кавун дозрів.
    І я дозріла, любий...

    Поміж вагітних ягід дикий тан
    Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
    Чекає чоловік.
    Піду додому
    Удосвіта...
    Посічкану солому
    Везли з гармана - даленів гарман...


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (72)


  2. Старий Сірко - [ 2007.07.10 12:12 ]
    Сентиментальний романс
    Мадам, я Вас запрошую до танцю!
    Нам музикою стане шепіт трав..
    Тобі весна нашіптує: зостанься,
    З тобою так ніхто не танцював...
    Мадам, о, як пашіють Ваші щічки,
    І перса, наче пара голубів...
    Послухайте, то Вам шепоче річка:
    З тобою так ніхто не говорив...
    Мадам, невже нас ніч не приголубить...
    Вже й соловейко плаче між гілля...
    Тебе ніхто так більше не полюбить –
    Ви чуєте, то шепочу Вам я...
    Мадам, у вас такі бездонні очі...
    Вже зорі запалилися вгорі.
    Один лише недолік цеї ночі -
    Кусають за сідниці комарі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (18)


  3. Галантний Маньєрист - [ 2007.07.01 20:51 ]
    * * *
    Весняного проміння променад -
    не дихати, не пити алкоголю!
    Та мить не вічна - і собі глаголю -
    все проминає, крім набутих вад.

    А ти смієшся наді мною, над
    недоосвіченістю ловеласа,
    сильцем ноги стрункої пружиш м’яза,
    і той пружніє, спраглий до менад.

    Розпущу шати. По твоїх плодах
    змій виноградною ковзне лозою,
    цю мить залишу читачу „Плейбою”,
    собі ж тебе, з цигаркою в губах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  4. Олег Король - [ 2007.06.29 14:20 ]
    Сільський блюз
    Тиха ніч. Теплий світ.
    І тобі (or not to be) тільки-но 15 літ…
    Пригорнись до мене, люба, пригорнись…
    Ми з тобою разом підемо кудись…
    В тиху ніч спить село.
    Птах нічний сонно стріпує крило.
    Ми з тобою разом йдемо до ставка,
    Не лякайсь, кохано, то ж моя рука…

    Сільське кохання…
    Захриплий тенор солов`я.
    Сільське кохання…
    Струнка німфеточко моя…
    Сільське кохання, де нам постелені поля…
    Сільське кохання, ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля,
    Ля-ля-ля-ля…

    Светр мій геть зіпрів,
    В ніч таку я давно тебе хотів…
    Хай над нами зорі сяють досхочу,
    У твою м`яку безодню я лечу…
    Не ридай… I love you, my crazy…
    Тож знімай білу блузочку свою…
    Ще до ранку ціла вічність, не спіши,
    Тільки ж матері нічого не кажи…

    o Скачати і послухати цей блюз - (1,0 Mb)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (16)


  5. Золота Жінка - [ 2007.06.22 23:27 ]
    Про недоліки подружніх любощів серед білого дня...
    І золотої, й дорогої
    Тобі, на жаль, мене не жаль,
    Твоєї жінки молодої,
    Що під тобою… І печаль
    Охопить душу – аж заплачу…
    З-під тебе стелю я побачу –
    Брудний могильник комариний…
    - О, так! О, ще! О, мій, єдиний!

    …Змінили позу… Гарцювати
    У безладі цієї хати
    Так болісно для господині….
    - О, так! О, ще! О, мій єдиний!

    Position three… Стіна нівроку –
    Брудна, подерта, кособока…
    - Ще хочеш знизу? Збоку?
    - Ні!
    Зміни шпалери на стіні!!!


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (30)


  6. Золота Жінка - [ 2007.04.19 17:38 ]
    Із минуложиттєвого
    Панночко, гой-ці, не плачте!
    Місяць торкається пліч.
    Лізе гадюччям ледачим
    Потяг в скривавлену ніч.

    З олова злитий солдатик —
    Біло базякає сніг…
    – Панночко, годі ридати…
    - Юнкере, як же ти міг…


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  7. Золота Жінка - [ 2007.03.20 16:40 ]
    Покинь мене...
    Бурштин на оксамиті капелюшка,
    Зміїність вуст і сно-едемський гріх.
    Вреднюче пасмо. Романтична мушка.
    І зверху - біль.
    І зсередини - сніг.

    Яка криштальність тріснутого тіла!
    Яка безкрилість, втомленість і синь...
    Я не могла!
    Не знала!
    Не хотіла!
    Покинь мене, будь ласочка, покинь!!!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.52)
    Коментарі: (11)


  8. Золота Жінка - [ 2007.02.21 23:49 ]
    Тема №5
    Котячі любощі затихли, врешті-решт,
    І тьмяний місяць завітав до спальні...
    Кохай мене навально і повально,
    І аморально- як зумієш - теж.

    І ще, і ще... І та пророча мить,
    Коли вже місця мало у квартирі...
    Моя білизна відлетить у вирій
    (та бог із нею, хай собі летить!)

    Шерше ля фам, бонжур, мон шер, шарман,
    До ранку розмовляли по-французьки,
    Дифтонги розбивалися на друзки,
    Текло мовчання і скрипів диван...

    І простирадла - як в бою знамена,
    Бо в тілі - ти, і поза тілом - ти...
    Як ми любились... довго і шалено...
    Нам заздрили сусіди і коти...


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (12)


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2007.01.20 14:52 ]
    Мить
    Вона чекає,
    заглядаючи тирану в очі,
    напруження зростає -
    в того хоч і
    незмінний вираз,
    та їй видиме уже тремтіння
    важких повік:
    І РАЗ!
    Летять вони донизу...Вільна!

    В цей час вона
    в коханці й збуджує
    надію,
    діставшись усмішкою дна.
    ...І ДВА!

    1997


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (2)


  10. Володимир Ляшкевич - [ 2006.07.23 14:18 ]
    * * * (Спокуси)
    Без вад, сестричко, - я не маю вад,
    прозоро-цілісний, як діамант.
    Як небо і старий Атлант,
    як сад, сестричко - твій розкішний сад...

    Вперед-назад зробивши променад,
    переломивши промені собою
    в союз веселки з втіхою земною
    очей-ночей, відіб'юсь у намисті
    на шийці ніжній - у новий карат.
    О, він залишиться з тобою.
    А я залишуся без вад.

    Пустунко, я не маю вад...


    2001


    Рейтинги: Народний 0 (5.6) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Прокоментувати:


  11. Володимир Ляшкевич - [ 2006.04.07 22:10 ]
    Інструкція по захопленню
    Передусім, дивитися в обличчя!
    Але вдавати захват не потрібно.
    Вони це відчувають, вірогідно
    оголеним єством, що поцейбіччя
    проймає глибиною з-під повік.

    Будь обережний з цим - гляди на брови,
    на носик чарівний. І за розмови
    вдавай щось загадкове, чоловік,
    коли із дамою, - не тільки вухо,
    а тінь її бажань, її примара,
    і насолода (спільна!), “гарна пара” -
    повір у це, але увіруй сухо.

    Тут в захисті у них мала шпарина -
    вони у світі цім крізь неї плачуть...

    Така стезя угору від коліна,
    де і візьмеш за талію удачу!


    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (2) | "маньєризм"


  12. Володимир Ляшкевич - [ 2006.04.06 12:15 ]
    * * * (Спокуси куртуазного маньєризму)
    І
    Запахло літом
    звісно всюди дами -
    у гречці,
    коноплі,
    у житі.
    Багатоликі груди не прикриті
    повсюди
    геть усюди
    дами.
    Феміна-сонце лине світом -
    над коноплею,
    гречкою
    і житом.

    ІІ
    У погляді твоєму ключ,
    замок, вірніше замок, надто близько,
    і хоч попід ногами слизько,
    я понесу тебе, о моя кицько!

    і кину до безодні круч:

    бо в замку - міць, замки ж збивати - низько.
    У прірві рішення -
                        урешті-решт,
    безмежжя саме те, що прагне дати ключ.

    Я понесу тебе, моя кохана кицько...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Прокоментувати:


  13. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.17 11:47 ]
    Маньєристичні рубаї. Жінка
    * * *
    Ці диво-грона нам уже довіку
    не перепробувати - їх без ліку! -
    та й вина з них смакує тільки Бог,
    який плекати дав їх чоловіку.


    * * *
    Лише одну вкусити ягідку із грона
    і вже властителя на голові корона!
    Та від ковтка божественності жінки
    зринає Всесвіт із мужчино-електрона!


    * * *
    Жінки і квіти, миті звернуті у вічність,
    де магія і пристрасть, свята безтурботність -
    за це і неба вам блакить, і щира вдячність,
    і над усе - за Вами вдавану обачність!


    * * *
    На вершині здобутків захолодно, друже,
    серце мучиться там, до життя небайдуже...
    А мудріший із келихом сяде внизу,
    в гарних ніжках, і очі щасливо примруже.

    2010


    Культурологічна хиба

    І знову восьме березня! Було ж, неначе,
    і вчора, й нині?! Чортзна-що... Таки, Рибаче,
    дарма у Рибки Золотої ти просив
    собі щасливих дам... о українська вдаче!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (1)


  14. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:36 ]
    6 Колекція коханок
    Любаска повна і важка -
    Люблю таких! Тілиста - щедра.
    Лиш голос їй подам - готова
    Лягти у слухавку і ждать...

    Конячко радісна! Як ми
    З тобою вволю нагасались.
    О, буде що
    нам
    спогадати
    На вбогім
    смертному одрі!


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу"


  15. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:56 ]
    5 Колекція коханок
    Мов пес побитий, я приповз
    До тебе. Мовчки, прохолодно
    Ти відчинила. Порятуй!

    Казав я: бий мене, топчи!
    Возненавидь! Або розсердься.
    Мовчала ти. Але уперто
    Я каявся...

    ... І ляпаси твої, і стогін,
    І зуби гострі, молоді,
    І крик розпачливий, і ласе,
    Немилосердне катування -

    Ця відомста мені дала,
    Упорснула шалену силу -
    Кусай, кусай у серце голе:
    Я сам благаю, аж кричу!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  16. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:12 ]
    4 Колекція коханок
    Їй хочеться! Але боїться:
    Я чую нюхом. Невротична
    Ся кітка, ніжна, боязка.

    Прикриє очі - та повіки
    Тремтять, гарячі... Я веду
    По линві натяків і ласки.

    Її напруження мені
    Передається... Що зі мною? -
    Я наче підліток... Ураз

    У ній спалахує вино,
    Хоробре, владне і зухвале -
    Я, нею пійманий, горю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  17. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:28 ]
    3 Колекція коханок
    Я тебе впіймаю, видро кучерява!
    ...Золоті коліна блимали в пітьмі.
    В рестораннім раї очі обіцяли,
    І бокал шампану
    шал підігрівав.

    Ти підігрівала? Видро кучерява,
    Досі я не знаю - як розтала ти.
    І лише кружало, там де ти лежала.
    Зібгана, мов постіль, сиротлива ніч..


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  18. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:44 ]
    2 Колекція коханок
    Вона іде - і грає шовк:
    Він ліпить звивини і форми
    Її невичахлої плоті.

    Сховався: темно ув очу.
    Заласся
    тягнеться, мов слина.
    І вже повзе по спині хтивій
    Слимак-я-хочу!...
    Диво з тіла: ось тільки спало -
    Наче хто
    зненацька струм ввімкнув, і лиса
    Чманіє бідна голова...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  19. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:31 ]
    1 Колекція коханок
    Груди гостренькі та очі дитячі - за ними
    Бачу я сплячий, іще не відкритий вогонь...
    Дівчинко люба, не шарпайся - я ж не почвара:
    Я научу тебе розкошам і таїні...

    Сад я досвітній люблю, нетолочені трави:
    Стежки немає, незбита дрімає роса...
    Та сторожка огорожа впівока дрімає,
    Тиша незаймана вабить - не знає сама...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  20. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:57 ]
    * * *
    Ти нестерпна у вроді своїй,
    Хоч я знаю: для себе самої
    Ти цвітеш.
    І один лише раз
    Ти дала мені розкіш
    владання.

    Вполювати, украсти навіки!
    Прикувати ланцем...
    Але ні!
    Одягнути на стегна тремтячі
    Я жадав би
    цнотливості пояс.

    Він зі срібла кується? Зі сталі
    Виливається? І — чи на ньому
    Викарбовують гострі погрози
    Чи оздоблюють?
    Де там замок?

    У музеї Британськім, у Луврі,
    Я шукав за зразком... Та не бачив.
    І тепер, засинаючи, креслю —
    Аж в очу мені темно стає...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  21. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:04 ]
    * * *
    Якби не дбав про власне сім’я —
    Од мене в тяж
    зайшла б не ти
    Одна...
    Я списків не складаю,
    Але подумати... Усі,
    Якби зібралися, — добірне
    І вишукане товариство!

    У кожної — свій потаємний
    Мід пелюсток дозрілий мед,
    У кожної лежить насподі
    Волога матова перлина,
    Яку, пірнувши, дістаю...

    Але від кожної — дитя?
    Садок дитячий і життя
    Засмикане? Побійтесь Бога!
    Хіба що у страшному сні
    Таке привидиться...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  22. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:17 ]
    * * * З “НОВОЇ КОЛЕКЦІЇ КОХАНОК”
    Коли у танці грудь її танцює —
    Губами хочу персо уловить,
    І прямо тут уп’ястися, на людях,
    І випити її усю до дна.

    Але ж одразу тягнеться рука
    Униз, де вільгістю
    вже зайнялося лоно.
    Отут, при всіх, затиснути в куток!
    Однак нічого темними не бачу.

    Ти, спалахнувши, вирвалась, побігла —
    А я мов грім.
    Який у тому гріх,
    Що я тебе хотів?І не збагнути
    Цих довгоногих
    вітряних істот.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  23. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:24 ]
    * * *
    Ти молода, як ніж, який зробили вчора.
    Сяйлива і гнучка — з колодочки до вуст.
    Але найперш — сама
    собі ти небезпечна.
    Краса — це ніжний ніж, який шукає крові,
    Хоч ріже тільки хліб, і тільки воду п‘є, —
    Але хто знає, що
    у нього є на мислі?

    Хтось — хоче напоказ, а хтось — притрусить сіном
    Чи попелом — аби спокусою не буть
    І не нарватися на невблаганний гріх.

    О лестощі вузькі і погляди олійні,
    Що тягнуться, мов сіть, як мимовільна хіть.
    Ти молода — яке сумне випробування...


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  24. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.10 17:08 ]
    Діаманти
    Стільки розмаїтих варіантів
    гартування серця, все дарма -
    сяйво нездобутих діамантів
    одлучає розум од керма.

    І якби вони були ще справжні,
    у сяйливі сховані тіла!
    Ти береш їх, мужній і одважний,
    а в руці - чудесного зола! (

    Чортівня одна з їх маскуванням,
    грою світла, виблисками дна!
    Думаєш - утілення жаданням?
    Тільки передчасна сивина!


    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Прокоментувати:


  25. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.02 16:16 ]
    ЛІКІЄЦЬ
    Пригадуючи вечір учорашній,
    бурмочу, що усе, усе даремно.
    Сидів би краще тихо, мудро, чемно
    і поглядав на персики і вишні,
    поспілі у садах чеснот і цноти...
    А нині божевілля - "що́-ти!", "що́-ти!"

    А усього́ ж - дивився на долоні,
    читав собі з очей і лиць буденне
    життя садів, між нами - не богемне,
    і шепотів у вушка про солоні
    сліди на квітниках, про сухостій,
    нестачу пташих і засилля змій.

    Питається - навіщо ти сердилась?
    Гадала, я освідчуюсь в коханні.
    Та й інші так гадали. Ці, останні,
    і зіпсували вечір... Те, що сталось,
    було моїм повтором Фермопіл,
    і з тим же результатом. Навіть тил,

    ворожа отруїла пропаганда.
    Утім, спартанки персів краще знали,
    і на політ стріли не підпускали,
    а ти, довірлива, як дика Панда
    мою звитягу стріла пазурами.
    Усе звела до рівня мелодрами!

    О, Лао-Дзи з Конфуцієм! - я, певно,
    іще не гідний мудрих церемоній,
    чи то сади у нас такі? - в полоні
    ми запашних цвітінь, і фей, - не дивно,
    що осідлала Вчителя* гетера,
    і так доїхала до Олександра.

    О, схоже, сад каміння, люба Пандо,
    єдиний вихід, що, усе ж, досадно.



    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Прокоментувати:


  26. Володимир Ляшкевич - [ 2006.01.16 22:58 ]
    * * * (Спокуси)
    О, розкіш тіла вашого, так прикро,
    огорнута в тверді переконання.

    Здійнявши хвилі, руйнувати скелі?
    Виточувати мальовничий острів?
    А у ногах улесливо і хитро
    в'язати візерунки залицяння,
    промінням ніжити рельєфи плоті.

    Взамін отримати: чуттєві млості,
    піски,
    сліди померлої води,
    веризми виконавчого накалу, *
    відлуння важчої щодень ходи, -
    і відчуття порожнього бокалу...

    Чи я бажав цього до повноти?


    Рейтинги: Народний 0 (5.6) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Прокоментувати:


  27. Володимир Ляшкевич - [ 2006.01.16 22:51 ]
    Кладовище веселих поетів I
    U 1
    А як завважите моє життя
    не в призму зроговілого лорнета,
    а у неспокою серцебиття, -
    угледите тоді судьбу поета.

    Ні, ні, не хочу зашкарублих слів,
    я винен вам. Але не тільки гроші,
    згадайте інше - я любив, жалів…
    Ви знов у бійку. А були хороші,

    були ніжненькі, милі, звабні. Руки!
    І нігті від погруддя... Моя рибко,
    нема між нашими світами злуки,
    і в цьому суть мого спасіння, видко.

    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (2)



  28. Сторінки: 1   ...   12   13   14   15   16