ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.

Леся Горова
2025.10.19 11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.

Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля

Сонце Місяць
2025.10.19 10:22
я не в курсі, хто такий насправді юрій гундарєв
(щоби йому казати "ти")

але мене завше бавлять психологічні моменти
& власне, про що йде річ –

особа, котра понтується всяко
("Заслужений журналіст України", етц.)

Тетяна Левицька
2025.10.19 09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо

Сергій СергійКо
2025.10.19 09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.

Віктор Кучерук
2025.10.19 06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.

Микола Дудар
2025.10.19 00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.

Татьяна Квашенко
2025.10.16 20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.

Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку

Євген Федчук
2025.10.16 20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і

Тетяна Левицька
2025.10.16 16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.

Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим

Артур Сіренко
2025.10.16 10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться

Ірина Білінська
2025.10.16 10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…

Я тобі в цій вічності побуду

Віктор Кучерук
2025.10.16 06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Леся Горова - [ 2025.01.28 21:05 ]
    Приснися
    Я і північ .І з нами тиша.
    Ці незвично безмовні ночі
    Журно просяться у вікно.
    Знову жду- ти мені напишеш
    Що мене цілувати хочеш,
    Я для тебе- хмільне вино.

    Знов проснусь на твоїй подушці,
    Зовсім мокрій- та я ж не плачу,
    Бо не плакати ти просив.
    Я слухняна. То північ тужить,
    Ти ж приїдеш , і не побачиш
    Сліду жодного від сльози .

    А заправлену чемно постіль
    Не тривожать твої зізнання ,
    Тихо сум постелився в ній.
    Із подушки вдихаю досі
    Дух сигари, як мить останню
    У розлуці цій затяжній.

    Ми з тобою удвох на фото,
    Ніби вчора такі щасливі.
    Тільки світ в одну мить змінивсь.
    Не було в наших планах фронту,
    Від кохання ми ждали дива... Буду спати. А ти приснись...


    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  2. Юрій Лазірко - [ 2025.01.25 17:49 ]
    Тихо в душі
    Тихо в душі - вже по грозі.
    Холод пробігся по венах і зникла тривога.
    Там у думках, прикрих словах
    Ми забували себе і ту світлу дорогу...

    Йшли по якій без нарікань
    І застережень про даль невідому і втому...
    Де ті мости в річки чекань?
    Де ті гаї, де мелодію чути знайому:

    Приспів:
    Часу не гай - люби-кохай,
    Не відпускай те колиме і рідне -
    Весен розмай, крихітний рай -
    Сонячний рай, у якому розлука не квітне...

    Важко коли стіни чужі
    І нестерпимо - кричати і серця не чути...
    Щастя - воно десь на межі
    Між поцілунком гарячим і кроком у смуток...

    Не відвертай ясних очей -
    Хай там попереду даль невідома і втома...
    Віримо в те - час потече
    У ті гаї, де мелодію чути знайому:

    Приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Лазірко - [ 2025.01.19 03:23 ]
    До Ноти Вибрана Тиша
    Коли́ душа́, набра́вши ві́ку,
    не відпуска́є час гірки́й,
    у кра́плі се́рця – мо́ре кри́ку,
    у срі́блі мі́сячнім – думки́

    скида́ють лебеди́не пі́р’я
    і зодяга́ються в луску́.
    В тобі́, забу́тий до сих пір я,
    буду́ю спо́мини з піску́.

    Піщи́ни вті́хи золото́ї
    вбира́ють теплоту́ доло́нь –
    і сті́ни ди́хають тобо́ю.
    Щоки́ моє́ї не соло́нь,

    над мо́рем ча́йкою озви́ся
    і накиги́ч вітра́м себе́ –
    до но́ти ви́браної ти́ші
    із тре́моло семи́ небе́с.

    І надиха́й – весни нади́хай
    непереве́ршено в рядки́.
    Коли́ в душі́ безме́жно ти́хо –
    ловлю́ на слу́хавку гудки́,

    на о́ко припада́ють ви́сі,
    перо́ наро́джує слова́.
    У срі́блі мі́сячнім – уми́вся,
    у кра́плі – мо́ре вколиса́в.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  4. Юрій Лазірко - [ 2025.01.08 17:11 ]
    Де моя душа
    1.
    Де моя́ душа́ -
    Туди́ не хо́дять поїзди́.
    Мі́дного гроша́
    У по́шуках не зна́йдеш ти.
    Де мої́ слова́
    Дару́ють сві́тло і тепло́,
    Со́нця перева́л
    Гребе́ по не́бу хмар весло́м...

    Приспів:
    А у снах
    по перелі́тних хви́лях
    йде весна́
    і розкида́є цвіт -
    бі́лий цвіт...
    За спи́ною
    на мі́сці шра́мів
    пророста́ють кри́ла
    і стук у се́рці
    набира́є хід...
    тууууук-тук, туук-тук, тук-тук...
    біжи́ть
    ця мить
    ця мить...

    2.
    Де моя́ любо́в?
    Вона́ у сло́ві та в душі́.
    Я її знайшо́в
    Коли́сь у лі́тньому дощі́...
    Там де дощ - там я,
    І курс до лі́та берегі́в...
    І твоє ім`я́
    Кида́ю на вітри́ла слів.

    Приспів.

    3.
    При́йде час -
    Твою́ моли́тву перерве́,
    Спле́тені доло́ні розірве́,
    По́дихом торкне́ уста́...
    І дощ цей переста́.
    І дощ цей переста́...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  5. Юрій Лазірко - [ 2025.01.01 05:20 ]
    Налий мені вина
    1.
    Дава́й... розли́й
    по ке́лиху вина́...
    Хай се́рце розм`яка́є
    і слова́ смілі́ють...
    Я розкажу́ тобі́
    про все,
    що снив і мав -
    Про сві́тло у душі́
    криї́вку для наді́ї,

    Про ти́сячі дорі́г
    і ту одну́,
    Що ви́лася,
    тули́лася до зваб
    края́ми,
    Про па́ростки гріхі́в
    і невину́
    Лелі́яне
    розві́яне
    і те,
    що ра́нить -
    невмоли́мо ра́нить

    Приспів:
    Ковто́к -
    За ща́стя молоде́...
    Ковто́к -
    За неося́жного поро́ги...
    А той оди́н -
    За те,
    що приведе́
    до ви́токів
    і до яски́нь триво́ги...
    Тож налива́й...
    на-ли-ва́й...

    2.
    Хай ста́нуть рі́дними
    обі́йми стін,
    На мить милі́шими -
    відлу́ння втрат
    у скро́нях...
    І кра́ще розчиня́тиметься
    сплін,
    Нена́че ранньости́глий і́ній
    на осо́нні...

    Тут і́стина -
    яко́ї не знайти
    У катако́мбах душ,
    чи в хре́стику приці́ла...
    Тут гу́бляться світи́
    кути́...
    і ти
    Мені́ за посере́дника
    між наболі́лим...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  6. Юрій Лазірко - [ 2024.12.28 19:08 ]
    Ой чому це чорне море
    1.
    Чо́рні рі́ки. Де ті зо́рі?
    Ой, чому́ це чо́рне мо́ре?
    А тому́ це мо́ре чо́рне,
    Бо до се́бе рі́ки го́рне.

    2.
    Ой, чому́ це не́бо хма́рне?
    Бо в житті́ усе́ прима́рно -
    Вчо́ра со́нце ще світи́ло,
    А сього́дні задощи́ло.

    3.
    Ой чому́ доро́га би́та
    бо прибо́ркана копи́том
    і веде́вона́ по кра́ю
    по́між ра́єм і нера́єм

    4.
    Ой, чому́ в душі́ так ти́хо?
    Бо засну́ло в се́рці ли́хо -
    Спить і со́нце обійма́є,
    А дріма́є - я літа́ю.

    5.
    Ой, чому́ кров не холо́не?
    Бо не спить мій охоро́нець -
    А́нгел сві́тла, перемо́жець.
    Дай йому́ насна́ги, Бо́же!

    6.
    Ой, чому́ уве́сь пала́ю?
    Бо наді́йних дру́зів ма́ю -
    Се́стри рі́дні, побрати́ми,
    Ти і я одна́ роди́на.

    7.
    Ой чому́ нас не здола́ти?
    Бо таки́х, як ми, бага́то.
    Хай же зра́да не раді́є,
    Хай наді́я сві́тло сі́є.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  7. Юрій Лазірко - [ 2024.12.25 21:28 ]
    Весна у снах
    1.
    Цей сві́жий сніг
    на мі́сто ліг...
    Та мі́ста сні́гу ма́ло -
    на скро́ні й се́рці бі́лий слід,
    розлу́ки, сльо́зи, перелі́т,
    доро́ги та вокза́ли.

    А десь весна́
    мандру́є в снах
    і сад коха́ння в цві́ті.
    І се́рце про́ситься туди́,
    там, де нема́є холоді́в,
    і чу́ти кро́ки лі́та.

    Приспів:
    Притули́сь, пригорни́сь
    і не ду́май про коли́сь
    бо вого́нь - цей вого́нь
    не пога́сне.
    Подиви́сь, як гори́ть
    ко́жне сло́во, ко́жна мить -
    від тепла́ двох доло́нь
    до́лі я́сно.
    Ой я́сно...

    2.
    Від забуття́
    до вороття́
    в чека́нні час і ві́ра.
    Люту́є в лю́тому зима́,
    земля́ у бі́лих килима́х,
    а о́чі в не́ба - сі́рі.

    Та не жури́сь,
    бо розійшли́сь
    на не́бі сні́жні хма́ри,
    не жде весна́ -
    мандру́є в снах
    і се́рце не́ю ма́рить.

    Приспів...1.
    Цей сві́жий сніг
    на мі́сто ліг...
    Та мі́ста сні́гу ма́ло -
    на скро́ні й се́рці бі́лий слід,
    розлу́ки, сльо́зи, перелі́т,
    доро́ги та вокза́ли.

    А десь весна́
    мандру́є в снах
    і сад коха́ння в цві́ті.
    І се́рце про́ситься туди́,
    там, де нема́є холоді́в,
    і чу́ти кро́ки лі́та.

    Приспів:
    Притули́сь, пригорни́сь
    і не ду́май про коли́сь
    бо вого́нь - цей вого́нь
    не пога́сне.
    Подиви́сь, як гори́ть
    ко́жне сло́во, ко́жна мить -
    від тепла́ двох доло́нь
    до́лі я́сно.
    Ой я́сно...

    2.
    Від забуття́
    до вороття́
    в чека́нні час і ві́ра.
    Люту́є в лю́тому зима́,
    земля́ у бі́лих килима́х,
    а о́чі в не́ба - сі́рі.

    Та не жури́сь,
    бо розійшли́сь
    на не́бі сні́жні хма́ри,
    не жде весна́ -
    мандру́є в снах
    і се́рце не́ю ма́рить.

    Приспів...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  8. Юрій Лазірко - [ 2024.11.28 22:04 ]
    доля - ниточка
    1.
    Ти тягни́ся, та не рви́ся, до́ле-ни́точко.
    Се́рце - клі́точка,
    а в ній та,
    що тріпо́че, залива́є спі́вом лі́течко
    хти́ве лі́течко
    на уста́х.

    По доро́зі подоро́жником стели́тимусь
    О́чі - при́види,
    о́брій зблід.
    А чека́ння безуста́нно полини́тиме,
    бо́лем ви́веде
    в я́сен світ.

    приспів:
    А душа́ - мов ра́на, дно
    перебли́знене,
    перео́ране,
    пересі́яне.
    І запо́внюється сном
    мить заму́лена,
    незамо́лена,
    переме́лена.
    І ні ві́тру від розмо́в,
    бо ні сло́ва про любо́в.
    Ті́льки му́зика німа́,
    бо все те, чого́ нема́
    таки́ було́...

    2.
    Чи зоста́ну та розта́ну в не́бі пта́хою?
    Кри́ла зма́хами
    рі́жуть край.
    Послужу́ я Бо́жій Во́лі ві́стрям й пла́хою,
    пе́кла жа́хами,
    па́льцем в рай.

    Не губи́ мене́, бо я прийду́ прови́ною,
    сло́во - бри́твою
    перейде́.
    А посі́яна любо́в зросте́ причи́нною
    і моли́твою
    розцвіте́.

    приспів:


    Рейтинги: Народний 7 (5.67) | "Майстерень" 7 (5.75)
    Коментарі: (4)


  9. Юрій Лазірко - [ 2024.11.16 19:57 ]
    де ти янголе
    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я себе не впізнаю
    мов слова молитву
    бо так тихо як в раю
    як по горлі бритва

    чи думки не вигнані
    а киплять смолою
    чи беззора вийшла ніч
    вкрила серце млою
    де ти янголе прилинь
    променем лелечим
    гості всі мої пішли
    і забрали вечір

    скільки випито вина
    істини не видно
    де той совісті дзвонар
    що покличе зридно
    на останню з барикад
    чи Святу Вечерю
    все якось воно не в лад
    в душному етері

    де ти янголе не спи
    на порозі Божім
    вже зап’ястя цвях пробив
    світ на пекло схожий
    і усі хто цілував
    обіймав леліяв
    стали тихі мов трава
    що без вітру мліє

    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я тебе очікую
    як Святе Причастя
    крука вже покликали
    і душа ще настіж

    Три мовні відеоверсії одного вірша:

    Українська

    Англійська

    Іспанська


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  10. Юрій Лазірко - [ 2024.10.28 17:13 ]
    Люблю тебе за очі
    Люблю тебе за очі, наче сон,
    бо засинаю в них.
    Твій усміх - колискова.
    Притулок для руки - вогонь зі скронь -
    я забуваю, як
    окрилювати слово.

    Нехай в чеканні - часу в'ється нить,
    співучий день летить
    на крилах солов'їних.
    Мені для щастя лиш потрібна мить,
    коли вуста твої
    зливаються з моїми.

    Цих дотиків хмільний приплив,
    це мить,
    Де поцілунки - повна невагомість...
    Немає я...
    немає ти...
    лиш ми...
    Переливаємось краями почуттів
    у незнайоме...
    Де лиш окличні знаки
    і відсутні коми...

    Коли немає, як спинити біг
    твоїх гарячих "так"
    та у волоссі пальців,
    а пелюстки-цілунки з рук до ніг
    розносяться теплом
    у розпашілім танці.

    Коли тебе на подих пізнаю
    і запаху твого
    наосліп набираю.
    Коли за очі й усмішку твою
    назву цю щастя мить
    ошаленілим раєм.

    Цих дотиків хмільний приплив,
    це мить,
    Де поцілунки - повна невагомість...
    Немає я...
    немає ти...
    лиш ми...
    Переливаємось краями почуттів
    у незнайоме...
    Де лиш окличні знаки
    і відсутні коми...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  11. Світлана Пирогова - [ 2024.10.27 08:39 ]
    Люби мене(2) (пісня)
    Люби мене щоліта, як веселку,
    Котра містком з усмішкою стрічає.
    Єдиному тобі віддам я серце,
    Наповню радістю і щастям чашу.

    Люби мене, мов осінь кольорову,
    Я подарую почуттів палітру,
    Лише тебе зігрію теплим словом,
    Божественна звучатиме нам ліра.

    Люби мене, мов перший сніг узимку,
    Що очищає душі від печалі.
    Неначе у нічному небі зірка,
    Сплітатиму із ніжності вуалі.

    Люби мене, мов первоцвіт весною,
    Кохай в промінні сонця до нестями,
    Бо тільки в парі, як в ковчезі Ноя,
    Любові збережемо вічність храму.


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  12. Юрій Лазірко - [ 2024.10.27 03:05 ]
    Харе Крішна
    Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
    Пил космічний, шлях по вічність із дитинства в старість.

    тим тілом крізь яке я інших їм та іншим п`ю,
    сльозами розпускаюся та розпускаю руки,
    торкаюся небес - як сплю, як плугом на ріллю
    одичавіле поле тну, як воскрешаю звуки.

    Воно вмирає - раз, нема, отримую нове -
    линяємо разом і маємо себе у спадок -
    довкілля, я - і вічно мертве і на мить живе -
    міняємо, міняємось, приводимо до ладу.

    Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
    Через ласку й кару - до Вселенського базару

    по колу, в нім карма - дві крейди - чорна й біла теж.
    Тут продаю себе і тут себе в богів купую,
    то зводжуся до крапки, то не знаю мір та меж -
    то акції душі - то "up & down", то сабантуї -

    то вибрики від сивої кобили у томах -
    канонах - вогневих драконах, що палили єресь.
    О, келіє судин, до крові збитий, я - монах,
    що коло описав, щоб відчинити в серце двері.

    Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
    Відчумачена Дорога, мій Небесний Царю,

    що кидає, що піддає та завдає. Мов лід,
    бурулькою із неба божа манна крап-за-крапом
    собою розмиває, умиває, гріє світ
    і кігті він хова, і відпускає - те що в лапах.

    І я вже пригадав себе, коли лежав на дні
    самім, самим, самотнім каменем у сеці Божім,
    отим самим, котрим його каменували дні,
    роки, століття, віхи, митці, на світло перехожі.

    О, Боже...
    Харе Крішна, Харе...
    Харе Рама...
    Мама миє раму.
    Хмари, мамо.
    А довкола - старість.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.27 01:09 ]
    Не ревнуй до осені, кохана
    Усміхнувся нам багряний ранок,
    Сяє день привітно золотий.
    Не ревнуй до осені, кохана,
    Я люблю природу, як і ти.

    Кажуть, Осінь — то вродлива пані,
    Промайнув у гаї силует.
    Може, то наснилась на світанні
    Мрія, котру виплекав поет?!

    У намисті з бурштину й опала,
    Птахою летіла між беріз.
    І красу так щедро розсипала,
    У багаття підкидала хмиз.

    Золотила ніжністю діброви,
    В озері лебідкою пливла --
    Щоб твої прекрасні очі, брови
    Променями сяяли тепла.

    Дихала після дощу озоном,
    Тихо уклонялася журбі,
    Осінь стала чарівливим фоном,
    Тим намистом гарним на тобі.

    Листя шурхотить безперестану,
    Стелить шлях до щастя золотий...
    Не ревнуй до осені, кохана,
    У моєму серці — тільки ти!

    26 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  14. Юрій Лазірко - [ 2024.10.22 21:57 ]
    у обіймах осені
    бувай любий-милий
    цей сон вже розтав
    тебе я любила
    як поле - вода

    тобі дарувала
    свій видих і вдих
    та серця - не стало
    і біль - не затих

    приспів:

    у обіймах осені
    холодно мені
    ночі - розпорошені
    облетілі - дні
    мандрами до вирію
    зайняті думки
    може там їх вигрію
    лід у снів тонкий

    бувай не запитуй
    ким був ти і став
    сльозу вже пролито
    солоні уста

    я серце відкрила
    щоб ти з нього збіг
    забрав - що хотіла
    лишити собі

    приспів:

    у обіймах осені
    холодно мені
    ночі - розпорошені
    облетілі - дні
    мандрами до вирію
    зайняті думки
    може там їх вигрію
    лід у снів тонкий


    Рейтинги: Народний 7 (5.67) | "Майстерень" 7 (5.75)
    Коментарі: (5)


  15. Володимир Ляшкевич - [ 2024.10.15 14:05 ]
    Омріяні обрії
    На околиці лісу він виклав омріяний дім.
    А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
    і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
    і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".

    На околиці раю вони полишили печаль.
    І мінялися весни у палахкотінні розмаю,
    і щоразу краси їх вкривала тілесна вуаль
    закохання, якому кінця не знайти, ані краю.

    На околиці часу вони загубили роки.
    Зачаровані дні закружляли у колі своєму.
    І коли усе інше потануло серед війни -
    ця одна їхня мить залишалась росточком Едему.

    Приспів:
    Я домальовую ранками світ наш -
    знову і знову -
    обрії,
    музику сонця,
    тебе кольорову.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  16. Юрій Лазірко - [ 2024.10.12 15:39 ]
    може я
    може я
    ще не Образ Божий
    не те світло
    не той мотив
    що лягає
    чи то ворожить
    чи вином
    утече з води

    може я
    не такий далекий
    не втаємнений
    не простий
    а чекання
    на дощ
    у спеку
    чи коли
    вже горять мости

    то злітаюся
    снами вічно
    на могили батьків
    і мрій
    то вмовкаю
    мов потойбічний
    після збору
    думок
    на рій

    то до себе
    іду
    на прощу
    то до кнайпи
    від самоти
    в мене
    ділиться світ
    на тощо
    і на те
    що не відпустив

    в мене
    все вигорає
    важко
    добре слово
    чи прикра мить
    і давно
    не співає пташка
    в грудях тісно
    коли щемить

    забуваю
    себе у римах
    там дракони
    не сплять
    та все ж
    Бог зі мною
    а може
    з ними
    Він шукає
    для себе меж

    і впирається
    в серця стінку
    словом дихає
    слово жне
    в кожнім подиху
    щось
    від жінки
    що любила
    колись
    мене

    14 Лютого, 2021


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  17. Світлана Пирогова - [ 2024.10.10 20:07 ]
    А він все грав (пісня)
    А ось і нічка в довгій темній сукні,
    Зірки шпильками заблищали,
    І неба з місяцем ясна сполука
    Пишалася на п*єдесталі.

    ...А він все грав і грав на саксофоні
    Мелодію чарівну ночі.
    І сумніви розвіяли мусони,
    Краплинки сліз з очей жіночих.

    Жадали так давно серця любові,
    Немов ковток води в пустелі.
    І снились серіали кольорові,
    І двоє в ролі менестрелей.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.05 14:55 ]
    А кохання цвіте (пісня)
    День весни новий лікує рани
    Лагідніє небо голубе.
    А кохання все цвіте, не в'яне,
    Дай же, люба, обійму тебе.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Ти пробач мене за горя сльози,
    Я цілую їх тремкий кришталь.
    Хай травневі чарівливі грози
    Змиють біль, і розпач, і печаль.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Глянь, сміються котики вербові,
    Вітер ніжні пестощі несе.
    Ти -- моє життя, моя любове,
    Ти для мене на цім світі -- все.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  19. Світлана Пирогова - [ 2024.10.01 12:16 ]
    Мужніє сила (пісня)
    Занапастили... Гріх навколо.
    Згоріло поле, зчорніло поле.
    Війни несамовите соло.
    Горланить гучно вороже воло.

    Хати-примари, вишень зойки.
    Димиться темінь, суцільна темінь.
    Хрипить самотня в смугах сойка.
    Стиснув вже душі печалі ремінь.

    Хронічна втома... Віра. Зранку
    Свинцеві оси, свинцеві крила.
    Крізь бинт тугий сочиться рана,
    Але мужніє, мужніє сила.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  20. Леся Горова - [ 2024.09.27 15:13 ]
    Косий дощ (пісня)
    Дощ у шибку стукає косий
    Вітром кинутий іздаля,
    Сотня крапель дзвінкоголосих
    Ніжно ім'я твоє промовля.

    Він малює й змиває букви ,
    Я вдивляюсь у мокре скло.
    Скільки ще цій розлуці бути ,
    В ній за щастя твоє "алло ".

    Вітер кидає краплі косо,
    Пам'ять лине в дні без тривог.
    І вертає в холодну осінь
    Де нам тепло було удвох.


    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  21. Юрій Лазірко - [ 2024.09.27 08:53 ]
    А війна війною
    Геееей!...
    Гея-гея-гея-Геееей.

    А війна війною,
    а поля кістками...
    Запеклися кров'ю
    імена у камінь,

    просочили груди
    журавлини соком,
    журавлино бились
    в небі одинокім,

    де осліплій кулі
    не сховатись в рані.
    Як війна війною –
    то й душа, мов камінь...

    Louder...
    Геееей!
    А війна війною,
    Геееей...
    Геееей!..
    І ридають маки
    болем, кров'ю в полі...
    Louder...
    Геееей!
    А серця
    не вірять до кінця,
    що війна
    тебе забрала
    Друже.

    Як війна війною –
    то й душа, мов камінь.
    Пеклом запеклося
    кожне серце мамі.

    Імена безсмерні,
    імена незнані -
    западають світлом
    в невигойній рані,

    закипають болем
    у червоних маках.
    Їх купає поле
    там, де вітер плакав.

    Боже... дай нам сили,
    аай своєї ласки -
    повернути сина
    у дитячу казку

    Louder...
    Геееей!
    А війна війною,
    Геееей...
    Геееей!..
    І ридають маки
    болем, кров'ю в полі...
    Louder...
    Геееей!
    А серця
    не вірять до кінця,
    що війна
    тебе забрала,
    Брате.

    Тож яка ти довга,
    зоряна дорого -
    від гіркої правди
    і до перемоги.

    Бо війна війною,
    а землі родити...
    І, немов сльозою,
    небом поле вкрите.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  22. Юрій Лазірко - [ 2024.09.23 02:41 ]
    не потрібні вже слова
    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла

    1.
    місячного сяйва мілина
    ти і я
    не випиті до дна
    ти і я
    бурхлива течія
    ти моя ти моя ти моя

    приспів:
    ---------
    дай мені
    твіого меду скоштувати
    доки ніч
    нерозлучна
    і жива
    у вогні
    серцю довго ще палати
    ми одні
    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла

    2.
    ніжне облітання пелюстків
    у думках
    бракує маяків
    ти і я
    бурхлива течія
    ти моя ти моя ти моя

    приспів:
    ---------
    дай мені
    твіого меду скоштувати
    доки ніч
    нерозлучна
    і жива
    у вогнІ
    серцю довго ще палати
    ми одні
    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла

    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла


    Рейтинги: Народний 7 (5.67) | "Майстерень" 7 (5.75)
    Коментарі: (2)


  23. Світлана Пирогова - [ 2024.09.22 14:11 ]
    Ми різні з Вами (пісня)
    Ми різні з Вами...Небо і земля,
    Холодний місяць і гаряче сонце.
    Мелодії старого скрипаля
    Примарою лягають у долоньці.

    Ми різні з Вами...Літо і зима,
    Як тиха осінь і весна квітуча.
    Ніщо й ніхто нас разом не трима.
    Згори дощить, внизу - глибока круча.

    Ми різні з Вами - відчуваю я,
    Бо в день квітневий срібний сніг щезає.
    Мелодії не чути скрипаля...
    Чому ж іще сльоза не висихає?


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  24. Світлана Пирогова - [ 2024.09.18 11:11 ]
    З тобою не запалювали свіч (пісня)
    З тобою не запалювали свіч,
    Не цілував мої ти ніжно руки.
    Звучала пісня в горобину ніч,
    Роїлися думки. Терпіння. Муки.

    Лежали пелюстки сухих троянд
    На клавішах холодних піаніно.
    Нанизані роки і блиск гірлянд -
    Співав дискант Лоретті Робертіно.

    Лиш не почула кроки тихі я
    В густих трояндах біля темних вікон.
    І досі у душі твоє ім*я,
    Хоч спільних не було у нас реліквій.


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  25. Юрій Лазірко - [ 2024.09.16 01:12 ]
    Ай-не-не-не
    1.
    Ай-не-не-не,
    котить пісню краями дорога,
    за кибиткою курява йде,
    а циганська земля десь у Бога -
    тільки він добре відає де...

    Ай не гріш, не гніздечко нагріте
    не замінять цигану коня,
    лиш на волі п`янкий віє вітер
    і так пристрасно струни бринять:

    Приспів:
    А у циган душа, як пісня,
    а у циган любов - вогонь,
    кохай мене - безтямно, грішно,
    гори-гори - не охолонь.
    Ай не-не-не - не треба знати
    куди дорога приведе
    кохай мене в цю ніч крилату
    аж доки сонце не зійде.
    Гоп-гоп-опа!
    Ай-не-не-не, ой нене нене,
    ай-не-не-не - вогонь палає,
    ай-не-не-не, ой нене нене,
    ай-не-не-не - тебе кохаю.
    Гоп-гоп-опа!

    2.
    Ай-не-не-не,
    що чекає нас завтра, цигане,
    у ворожки усе розпитай.
    Чи колись та година настане,
    як від пісні залишиться край?

    А від краю до краю лиш туга,
    а від болю до світла - струна.
    То не вітер - то Бог пісню слуха,
    ай навіщо ця пісня сумна:
    Співаймо ромале...

    Приспів
    ***


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  26. Юрій Лазірко - [ 2024.09.15 02:21 ]
    Моя Україно
    ці нестерпимі радості
    солодкий біль -
    оте
    що близну залишило
    по тобі

    майданний плач
    обітованої землі
    дрейфує серце
    на вітрильнім кораблі

    пересуваєш ватерлінію
    свою
    думки не тонуть
    в гіркоті німій
    снують

    оплакую
    твою скорботу в світлі
    втрат
    хреста піднесено
    із тернів райський сад

    правителів зневага -
    у зап'ястя цвях
    ці дотики душі
    не трелі солов'я


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  27. Світлана Пирогова - [ 2024.09.10 10:51 ]
    Мужніє сила (пісня)
    Занапастили... Гріх навколо.
    Згоріло поле, зчорніло поле.
    Війни несамовите соло.
    Горланить гучно вороже воло.

    Хати-примари, вишень зойки.
    Димиться темінь, суцільна темінь.
    Хрипить самотня в смугах сойка.
    Стиснув вже душі печалі ремінь.

    Хронічна втома... Віра. Зранку
    Свинцеві оси, свинцеві крила.
    Крізь бинт тугий сочиться рана,
    Але мужніє, мужніє сила.


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  28. Світлана Пирогова - [ 2024.08.18 18:52 ]
    А він все грав...
    А ось і нічка в довгій темній сукні,
    Зірки шпильками заблищали,
    І неба з місяцем ясна сполука
    Пишалася на п'єдесталі.

    ...А він все грав і грав на саксофоні
    Мелодію чарівну ночі.
    І сумніви розвіяли мусони,
    Краплинки сліз з очей жіночих.

    Жадали так давно серця любові,
    Немов ковток води в пустелі.
    І снились серіали кольорові,
    І двоє в ролі менестрелей.


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (5)


  29. Володимир Ляшкевич - [ 2024.08.05 21:21 ]
    Перша ведична симфонія «Заборонена симфонія»
    Симфонія складається з 4 частин, поєднаних в одному відео. Лібрето в субтитрах - українською і англійською мовами.
    В поясненнях під відео - повна структура симфонії.

    Сюжет:
    Загалом - це музикальна розповідь історії Духа, що утілився, як і кожен з нас, на Землі і після ряду драматичних подій щасливо повернувся до свого джерела, додавши загальній спроможності разом опановувати вище буття.
    "Заборонена симфонія" - значить, вихід за строгі академічні межі побудови і звучання симфоній. І це реалізований в музичній формі проект, що очікує на своє безпосереднє, живе виконання.

    Ці частини описують походження нашого Духа і його мандрівку до Землі.

    Пояснення :
    Подорож Духа стається в кожного з нас. Нехай і подорожі духів бувають різними, та вони завжди завершуються відповідними метаморфозами. Так кожен Дух з часом стає Дживою - новою цільністю місцевої душі і цього духу.
    І кожен з нас – це щоразу те, чи те «я». Де «я» - тимчасова цілісність, в якій перебуває дух в оточенні наданої нам на місці при тілі душі.
    На жаль, душа, як крона, за несприятливої поведінки духа, може страждати і опадати, і вже не оновлюється. Дух зі знищеною душею стає бісом.
    Якщо душа після тілесного буття збережена, то виникає нова Джива - вищих чи посередніх якостей в залежності від способу тутешнього тілесного життя. І на всіх рівнях галактичного буття все стандартно - потрібно набути відповідних якостей для всього подальшого.
    Для переходу з однієї своєї цілісності у вищу форму буття, потрібно вирощувати відповідні свої риси. А в більш високих формах можна додавати до старих і свої нові обличчя, до звучання колишніх струн – нові, адекватні вищим потребам і умовам. І це завжди нові, ширші простори для нашого "я".
    Фактично, ми створюємо їх для себе вдосконаленою своєю Гармонією, а отже, і власною музикою, яка ці простори, зрештою, організує для нас.
    І якщо кожен дух початково народжується особистим Призванням від Всесвіту, то душа є прив’язкою до того чи того світу, в якому ми (наша актуальна цілісність) тимчасово перебуваємо. В результаті виникає нова джива (джіва), що після смерті тілесної складової здатна до подальших переходів, вищих чи нижчих – до відповідних собі просторів, зазвичай, у вже існуючих формаціях з тілами. Аж доки не підніметься до рівня, де ті формації ще не створені. І тоді ми теж стаємо повноцінними Творцями.
    Саме про це йдеться у цій ведичній симфонії, з ескізом якої пропонується вам зараз ознайомитись.



    ________________________________________________________________
    00.24.04 хвилині - Пісня Душі і Духа - «Отче Сонячний мій» - із ІІ частини симфонії.

    Це третій, пісенний епізод з першої половини музично-поетичної ведичної містерії "Заборонена симфонія", "Forbidden Symphony", Vedism

    Пісня Душі охоплює собою пісню Духа - "Отче Сонячний мій", Ведизм.
    Мантровий характер композиції здійснює цілющий вплив на слухачів.

    Пісня

    Перший куплет співає Всесвітня Душа
    ***
    Ось у кола твої, яким тисячі літ,
    зваби ніжні вплітаються голоси,
    невідомого крою, незнаних ладів,
    та такої п’янкої в бажаннях краси!

    Далі йде пісня Духа

    "Отче Сонячний мій!"
    *
    Горі нами дзвени
    у блакиті земній,
    Згори нами веди,
    Отче Сонячний мій!

    *
    Днів небесних моїх, яким тисячі літ,
    зваби п’янко торкаються голоси -
    невідомих країв, незнайомих ладів,
    і такої палкої в бажаннях краси!
    *
    Їх тремкі пелюстки і незбираний мід,
    духу кожного здатні спинити політ!
    *
    Й далі жити у тілі і мареві снів -
    не кажи, що такого твій дух не хотів!
    *
    Хіба зоряні хвилі згасають в очах ,
    як в обіймах земних твій продовжиться шлях?!
    *
    Дай же знати, як бути сьогодні мені,
    слід який залишити в мирській пелені.
    *
    Як раніше – дзвени!
    у сяйній вишині!
    *
    За собою веди,
    Отче Сонячний мій!
    ________________________

    Далі продовжується пісня Душі, але вже Земної.

    ***
    Горі Сонцем дзвени у блакиті земній,
    Горі нами веди, Духу радісний мій!
    *
    Це мої пелюстки і незбираний мід,
    духу твого стрімкого зустріли політ!

    Жити далі удвох нам у сяєві днів,
    ти ж для цього до мене сюди прилетів?!
    З зірок прилетів!
    *
    Відтепер я з тобою – й ти пребудь у мені,
    і не згубиться доля у мирській пелені,

    і радітимо з тілом у небесно- земнім
    усамітненім щасті - дзвінко неголоснім.

    *
    І не дай нам змаліти у вирі подій,
    усім серцем веди, Духу Сонячний мій!

    Й наші зоряні хвилі не згаснуть в віках,
    у обіймах удвох ми продовжимо шлях.
    Наш продовжимо шлях!
    *
    Лиш не дай нам змаліти
    у вирі подій,
    за призванням веди,
    Духу Сонячний мій!
    пісенна частина завершується мелодією створення нового, земного "я" - з тіла, Душі і Духа.

    ______________________________________

    Музичні рішення і тексти - Ляшкевич В.

    This symphony is a musical story of the story of the Spirit, who was incarnated, like each of us, on Earth, and after a series of dramatic events, happily returned to its source, adding to the general ability to master the higher being together.
    "Forbidden Symphony" - so, a way out of the strict academic boundaries of the construction and sound of symphonies. And this is a project realized in musical form, waiting for its direct, live performance.

    Unfortunately, artificial intelligence tools do not perform their parts accurately enough, live performance, primarily piano parts, and appropriate arrangement are necessary to transform the project into a finished work.
    --------------------
    Content.
    Components:
    • Part I 00:00
    It shows the origin of our Spirit and its journey to Earth
    • Introduction. Isolation - 00:05
    • Vedic background journey to Earth - 15:20

    • Part II - 23:00
    Here the acquaintance of the spirit with the Earth is depicted, the formation of its soul around it is taking place.
    • Song of the Spirit - 23:55
    • Song of the Soul - 28:22
    • Final Coda 2 parts - 32:57

    • Part III - 33:30
    Here the difficult life of our Spirit on Earth, with a body and Soul, is shown.
    • Introductory part - 33:47
    • Birth - 37:45
    • Lullaby and children's dreams - 41:55
    • With a guardian angel - 47:12
    • Learning, growth - 48:50
    • Magic waltz - 55:13
    • Counter-waltz - 1:01:17
    • Tango waltz - 1:05:22

    • Part IV - 1:14:50
    It musically describes the posthumous journey of Juva and the return of nature to the higher spheres of its existence.
    • Farewell - 1:14:57
    • Union of Juva - 1:17:33
    • Astral pre-waltz 1 part - 1:20:07
    • Astral pre-waltz 2 parts - 1:25:17
    • Astral pre-waltz 3rd part - 1:30:19
    • Dichtonic waltz 1st part - 1:34:00
    • Dichtonic waltz 2nd part - 1:39:44 - 1:47:28
    • Vedic background - 1:47:29
    • Coda - the end of the symphony - 1:50:02
    _______________________________
    Support the project financially:

    Monobank ➡️ 4441 1144 6333 0272
    Privatbank ➡️ 4731 2196 5401 5480
    __________________________________________

    Оновлена версія симфонії.
    Повноцінне пояснення фабули і сюжету в першому коментарі та в субтитрах англійською і українською мовами.

    Ця симфонія - музикальна розповідь історії Духа, що утілився, як і кожен з нас, на Землі, і після ряду драматичних подій щасливо повернувся до свого джерела, додавши загальній спроможності разом опановувати вище буття.
    "Заборонена симфонія" - значить, вихід за строгі академічні межі побудови і звучання симфоній. І це реалізований в музичній формі проект, що очікує на своє безпосереднє, живе виконання.

    На жаль, інструменти штучного інтелекту недостатньо точно виконують свої партії, живе виконання, передусім партії фортепіано, і відповідне аранжування - необхідні для перетворення проекту в закінчений твір.
    -----------------------------------
    Зміст
    Складові частини:

    • І частина 00:00
    В ній показується походження нашого Духа і його мандрівку до Землі
    • Вступ. Виокремлення - 00:05
    • Ведичне тло
    подорожі до Землі - 15:20

    • ІІ частина - 23:00
    Тут змальовується знайомство духу із Землею, йде доформування навколо нього його душі.
    • Пісня Духу - 23:55
    • Пісня Душі - 28:22
    • Заключна Кода
    2 частини - 32:57

    • ІІІ частина - 33:30
    Тут показується непросте життя нашого Духа на Землі, при тілі і Душі.
    • Вступна частина - 33:47
    • Народження - 37:45
    • Колискова - 41:55
    • З ангелом-охоронцем - 47:12
    • Навчання, зростання - 48:50
    • Магік-вальс - 55:13
    • Контр-вальс - 01:17
    • Танго-вальс - 1:05:22

    • ІV частина - 1:14:50
    В ній музикально описується посмертна подорож Дживи і повернення єства до вищих сфер його буття.
    • Прощання - - 1:14:57
    • Єднання Дживи - 1:17:33
    • Астральний перед-вальс -
    1 част. - 1:20:07
    • Астральний перед-вальс
    2 част. - 1:25:17
    • Астральний перед-вальс
    3 част. - 1:30:19
    • Дихтон-вальс
    1 част. - 1:34:00
    • Дихтон-вальс
    2 част. - 1:39:44 - 1:47:28
    • Ведичне тло - 1:47:29
    • Кода - завершення симфонії - 1:50:02
    ______________________________________



    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (10)


  30. Світлана Пирогова - [ 2024.07.27 22:31 ]
    Між нами магія( пісня)
    Між нами магія, невидимий магніт.
    Хоч утікай, притягує всесильно.
    Експресія, емоції Піаф Едіт.
    (І як закралось в серце божевілля?)

    Між нами магія, то тиша, то гроза.
    Проміння сонця в золотистих злитках.
    Сплітаємось думками, мов гнучка лоза.
    Я, звісно, твій, ти - мій - живі відбитки.

    Між нами магія, що не торкнулась тіл
    І чистої печалі океани.
    І сяйво животворних мрій за виднокіл,
    Любові швидкорослої платани.


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  31. Ольга Буруто - [ 2024.07.25 18:20 ]
    ***
    Вітер грає у краплі, гості
    Позіхають моїм мовчанням.
    Вони грають сьогодні в кості
    На зеленім сукні печалю.

    Розкладаю весь час пасьянси
    Без потреби, автоматично:
    Нема сенсу, це надто ясно,
    Але туга мені не личить.

    Легкість думки і швидкість рухів,
    Звичка жити незвично вільно,
    Примха зору, омана слуху, -
    Я готую весняне зілля:

    Жовті травники, перші трави,
    Русі коси, біляві риси.
    Йти від мене - це ваше право.
    Моє право - збирати смисли.

    Монотонно веселі будні,
    Невиразно щасливі очі.
    Неодмінно, постійно - бути,
    Але іноді я не хочу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  32. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.24 14:58 ]
    «Панна з Середмістя / Очі чорні» Лицарська сага. Вступна частина
    Чорні ворони! Чари зронені,
    на біду мені уготовані.
    Чорні ворони і гіркі сніги,
    аж за обрії круговерть юги.

    Не спинитися – на семи вітрах!
    Не відкритися - душі на ножах!
    Не знайти тепла, усміху судьби,
    не закінчити пісню ворожби.

    Ох „Очі чорні! Не *
    Потамовані!
    Очі пристрасні!
    Начаровані!
    Як люблю я вас!
    Як боюся вас!
    Ой, зустрілись ми
    У недобрий час!”

    А було – не так говорили ми!
    Поцілунками пломенілими
    тамували вщерть свою жадобу -
    і розсудливу, і вигадливу.
    А тепер мені, як забутися?!
    І кричи-волай - не вернутися!
    І біжу від вас, і кохаю вас!
    Злі приречення розлучили нас!

    „І тому за тьму *
    Глибші ви з-під вій!
    Бо в жалобі ви
    По душі моїй,
    Переможне вас
    Тішить полум’я:
    Догораю в нім
    Бідним серцем я!”

    Що тепер мені пристрасті нові,
    і знаття про те, що на вівтарі.
    Добрести б у млі дому в далині,
    де гортають дні - винні повені.
    Та мелодія, і п’янкі слова
    про твої думки і мої діла!
    Але ворони! Кляті ворони!
    І біжать путі в різні сторони.

    „Та не плачу я, *
    Не печалюся,
    Бо така легка
    Доленька моя:
    Бо усе, що дав
    Бог на радість нам,
    Я віддав твоїм
    Огняним очам!”

    2009 - 2024



    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (5) | "Продовження - Подорожня. Лицарська сага - І"


  33. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.18 14:19 ]
    Пісня «Звірі», Лицарська Сага, частина ІІ
    Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
    На вустах вороння і зневажливий сміх.
    Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
    та втомився мій кінь і мете зусібіч.

    - За притулок, господарю, дам дві ціни.
    А одежі брудні, бо вертаю з війни,
    де не те щоби виграв, але не програв...
    Дивні очі у тебе - з огнями заграв.

    - Ще вина! Й вороному досипте вівса...
    А обличчя навкруг, як нічні небеса.
    Навіть хміль не бере! Чи й видіння дурні,
    мила панно, ви начарували мені?

    Чи пояснення інші загадці простій -
    як любив я без відповіді, без надій?..
    А розмови навкруг про мороку з людьми,
    і зітхання липкі й ворушіння пітьми.

    І господар глядить, як рибак на улов,
    багрянить рукава винна пляма, чи кров.
    Задрімав я в теплі, у щемкій далині,
    та пробудження стало дарунком мені.

    Ніж так близько, і інші - у помах руки.
    Кінь іржав, попереджуючи, це вовки.
    Знову брате рятуєш! Напевно для краль!
    І в долоні заграла гартована сталь!

    І кричав я, рубаючи морди криві:
    - Мила панно, ви на-ча-ру-вали мені?!
    І хрипів, під тілами згинаючись, їй -
    що любив і без відповіді і надій...

    Не засуджую – не кохала і все,
    і до гриви схиляю, все нижче, лице.
    І пливу над снігами, і серцю не жаль
    в рідну твердь віддавати багряний кришталь.

    2004 - 2024

    Слова і музика В.Ляшкевича


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (3)


  34. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.13 22:46 ]
    «Подорожня». Лицарська сага. Частина І
    * * *
    Сам на сам з недолі недожатим лихом
    зимньою порою я додому їхав.
    А мело, кружило, застилало очі -
    вороний мій дивом не зірвався з кручі.

    Забілило хащу і замовклу річку,
    завернуло обрій у дороги стрічку,
    затягло снігами, як зчорніле листя -
    там, де марив вами, панно з середмістя.

    Ну ж бо, милий друже, дійдемо до дому,
    обіцяю - кращу дам тобі попону,
    полум’я нестачі згасимо у грудях
    і духмяним сіном, і вином по людях.

    Буде ще нагода нам пораювати,
    милих і звабливих ласками вкривати.
    Але поки вуса покриває іній,
    і змикає вечір погляд темно-синій.

    Заблукали, змерзли, - надамо ж бо стрáху
    подорожнім, дай-но, вийдемо до шля́ху!
    Бо із головою не утратив хист я
    не губитись в світі, панно з середмістя!

    Ех! Та просто мерзти - не мої забави!
    Чи замало честі стрітися з вовками?
    Не лякайся, друже, не пряди вухами,
    найстрашніше – зрада, пустка за плечами.

    А у нас надійні за плечима друзі.
    Тож і не сахаймось на лихій дорозі.
    І знайдеться й серце, що не заморозить.
    А заночувати і копиці досить.

    Та невже це вітер без упину виє,
    нагортає тіні, люто бовваніє,
    ки́дається хижо з темного узлісся...
    Чи побачусь з вами, панно з середмістя?!


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати: | "«Звірі». Лицарська сага. Частина ІІ"


  35. Леся Горова - [ 2024.06.29 12:07 ]
    Поміж ромашок-штор (пісня)
    Поміж ромашок- штор
    Світла холодний проблиск.
    Над хутряним пальтом
    Профілю ніжний обрис.

    Витонченим пучком
    Коси тримають "краби".
    Стверджує щось кивком,
    Щось обіцяє, мабуть.

    Посеред пелюсток
    Тісно обняті тіні
    Заколихались - то
    ДИтятко на колінах.

    Горнеться до грудей.
    Разом з пальтом нагрітим
    В ліжко його кладе.
    І вимикає світло.

    Стомлене від сирен,
    В синіх обіймах тиші,
    Місто таки засне,
    Й мати дитя вколише.






    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (12)


  36. Володимир Ляшкевич - [ 2024.06.29 10:02 ]
    Різдвяна пісня
    Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
    І покій мирської, принишклої хвилі.
    Відчуй, Кесаріє, як входить тремтіння
    у намертво стягнуті латами груди,

    як сходить уроджена в далечі дальній
    забута в нестямах солодка належність,
    як відігнавши покари порядки,
    озорює сутінь її протилежність.

    О, де, - як не тут, - кругозору видніше -
    подалі від Цезарів, ближче до неба!
    Коли повертається найважливіше -
    дарована кожному дива потреба!

    Відчуй, Кесаріє, серцями еллінів
    і душами галів – обіцяне в тому,
    у чому нема ні погроз, ні докорів
    а тільки - усміхненість Отчого дому,

    Сяяння Зорі в леті до Віфлеєму -
    над залишками звироднілого саду --
    Зорі, що несе у промінні своєму
    до кожного серця новину-розраду!

    Плин мирри, цвітіння привитої Гілки,
    і подиху мова нова Немовляти.
    Відчуй, Кесаріє, як світу природа
    вдихає надії крізь темні догмати.
    ____

    О, невже не радіти
    Сонячно-новій статі?!
    О невже ми не діти,
    Отчій Руці раді?!

    2005-2024


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2) | "Ведичний цикл - із української минульщини."


  37. Леся Горова - [ 2024.06.28 14:52 ]
    Не сумуй
    В повечірній тиші не сумуй, мій друже.
    Пів зими пробігло, ближче до весни.
    Голос твій печальний розтривожив душу.
    Завіконня хмуре зашуміло тужно
    Барабанним танцем крапель крижаних.

    Не сумуй, минеться, і за ніччю сплине
    Все, що розболілось за короткий день.
    На світанку лапа доторкне коліна,
    Глянуть в душу очі незрадливо вірні.
    Хто ж кого гуляти в ранок поведе?



    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  38. Леся Горова - [ 2024.06.26 14:30 ]
    Сталяться нерви
    Сталяться нерви, як приходить злість,
    Як вовкулака завиває в північ,
    І мчить біда у хмарах білопінних,
    Бо він у сонне місто смерть поніс.

    Що - ненависть? Чи людяності крах,
    Що прирікає на пекучий відчай.
    Перевертень ожив середньовічний,
    Роззявив пащу й зорі з неба вкрав.

    Що - лють? І як не перейти межу?
    Аж цвіркуни принишкли. Темінь, темінь...
    Ти ж, воїне, стоїш над злом недремно,
    Там, де і місяць знічено пожух.

    І я молюся. Ця межа - із чим?
    За нею зло, воно повинно щезнуть .
    Бо граючись, підходить світ до бездни,
    Де вовкулака дні нам полічив.

    https://youtube.com/watch?v=iV7qTKXuPyw&si=_PUGypnxiLL997LB


    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  39. Леся Горова - [ 2024.06.25 13:03 ]
    Журавка
    Я тобі іще наснюся в шум дощу,
    Обійму і про любов нашепочу.
    Я наснюся, хоча думав, що забув,
    Загубив між ковилами у степу.

    Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
    А що роси зберегли, то не зібрав.
    Та усе, що відгоріло, заболить,
    Як відірве вітер іскру від золи,
    І підніме, невгасиму, до зірок,
    Щоб комусь кохання знову розцвіло.
    Коли ж сонце стане сниво проганять
    То залишиться в долонях пташеня.
    І примариться мені , що в ковилах,
    Де грайливий вітер з полум'ям гуляв,
    Там журавка не покинула гнізда,
    Я ж пішов, її ні разу не згадав.
    А сьогодні, як заплакав дощ за склом,
    Ніжне сниво гірко серце обпекло,
    І лягла дорога зоряна назад.
    Та не здійме вітер іскру в небеса .
    Сон розіб'ється об ранок на шматки,
    Журавлем до сонця зніметься швидким.

    Обіймала, шепотіла , як колись,
    А на ранок попросила- відболи .


    https://youtube.com/watch?v=GAyYfGnyHr8&si=26SlRBNAB6uZdAju



    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  40. Леся Горова - [ 2024.06.24 10:16 ]
    Лелеко ( музична версія)
    Ти про що, лелеко, стукотиш

    Ти про що, лелеко, стукотиш?
    Пісня з теплим дощепадом схожа,
    Скочуються звуки у шпориш,
    Сіється зерном надії кожен.

    Щедро обсипаєш зверху дім,
    З давніх весен оберегом ставши.
    У твоїй пташиній коляді
    Чутно замовляння на удачу.

    А крило розмашисто міцне
    Понад садом- ніби милість Божа.
    Хай гніздо розпука обмине,
    Ти ж на ньому, знаю, на сторожі.


    https://youtube.com/watch?v=mzUwnhxiL1w&si=VZ-RB7k451dRIljG



    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  41. Володимир Ляшкевич - [ 2024.06.23 22:13 ]
    Українські ведичні містерії з нагоди ведичного свята Івана Купала
    * * * (Гімни)
    "Слався Джива,
    квітни Жива."
    "Нам розрада – Світла Лада."
    Хор:
    "Слався Джива, квітни Жива.
    Нам розрада – Сяйна Лада,
    Нам розрада – Чиста Лада.
    Слався Джива! Квітни Жива!
    Слався Джива, квітни Жива!
    Нам розрада – Світла Лада!"

    Одним з найцікавіших і приваблюючих образів в українській давній міфології є антропоморфне зображення, яке нагадує жіночу постать. Ця жіноча фігура символізувала Велику Богиню Життя - "Живу", що охороняє, оберігає все живе на землі. Її голову часто зображували у вигляді ромба, трикутника або кола, обрамленого квітами. Інколи рук у Богині-Берегині може бути чотири або шість, що робить зображення схожим на дерево, або нагадує літеру «Ж», що в кирилиці прочитується як «живіте», тобто символізує вічне продовження життя.
    А ось її чоловіча половинка - Джива, ще більш цікаве явище космічного масштабу, та в наших умовах йшлося про того, хто патронував явище душі і духу всього живого, їхнє життєствердне поєднання ("дживу")...



    * * *
    Чуєш,
    як рівно,
    тихо,
    і невловимо тонко
    линуть давно забуті,
    линуть сюди з нізвідки
    рими цвітіння
    пряні?

    Як похітливо п’янко -
    з повних легень вростає
    в серце
    коріння
    квітки?

    Свідки,
    пропалі свідки,
    світу поза спиною,
    очі відкрили!

    З нитки
    Аріадни
    корою
    старозавітні плити
    давніх проклять
    зняті!

    О, невже не радіти
    Сонячно новій статі?!
    О, невже ми не діти,
    Отчій Руці раді?!

    2005-2024

    Слова і музична обробка - Ляшкевича В.





    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (21)


  42. Леся Горова - [ 2024.06.23 16:09 ]
    Сині води ( музична версія)
    Сині води, темні води
    Де ваш брід?
    По якому спомин ходить
    Стільки літ.

    То сідає зовсім близько
    В очерет
    В руки місячного блиску
    Набере ,

    То майне під берегами
    В листопад,
    Все шукає там намарно
    Шлях назад.

    Виринає із безсоння,
    Чи з води,
    Хоч любові він і повен
    Не завжди.

    А як стане потороча
    Та вогнем,
    Небо зоряну сорочку
    Одягне,

    То почну шукати знову
    Я той брід,
    Де минулої любові
    Канув слід.

    Та до ранку в синіх водах
    Зблідне все,
    Мої спогади від броду
    Віднесе.

    І до повні заспокоїть,
    Щоб відтіль
    Над водою мерехкою
    Пролетіть.
    ID:  966582

    https://youtube.com/watch?v=cN5zpE_v5Ik&si=Vm4ZKkTuRT-uZeH2


    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  43. Володимир Ляшкевич - [ 2024.06.20 22:14 ]
    Ти не один. Ти не одна
    Тебе накриє у найважчу мить
    тієї пісні давньої торкання,
    і всутеніле серце звеселить
    її давно забуте привітання.

    Посеред полум’я і самоти,
    на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
    тобі відкриється, що здатен ти
    пройти і ці скривавлені дороги,

    що не один,
    і не одна, що ми -
    оця мелодія:
    її лади і звуки,
    над тугою самотності сурми,
    над безміром жорстокості і муки.

    Над мороком,
    над обрієм війни,
    над полем болю,
    що вбирає роки,
    твоя душа і дух такі живі,
    й надземні нас виношують потоки -

    до сонця,
    тверді,
    павітрів,
    води,
    мелодіями понад замороки!
    Аби зійти собою й далі йти -
    ця музика:
    її лади і кроки.

    Тобі прилине
    у найважчу мить
    твоєї пісні
    давнє награвання -
    не відступи,
    нехай вона звучить,
    як світу завтрашньому
    твої привітання!

    Бо не один,
    і не одна, бо ми,
    і ця мелодія,
    її лади і кроки, -
    над бойовою тугою сурми,
    над безміром жорстокості і муки!


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  44. Володимир Ляшкевич - [ 2024.06.15 22:16 ]
    Пісня про щастя
    (Патетично - чоловічий голос)
    Досить, кохана, буденності віхоли,
    хочеться сонця і моря –
    Поїхали!
    У невгамовність прибою і синяви
    барвного свята над будніми тінями!

    (Іронічно – жіночий речитатив)
    І якнайдалі,
    то завжди барвистіше,
    і урочистіше,
    і особистіше.

    Можна і зорельотом в безмежності -
    щастя шукати -
    до повної трешності.

    (Повчальне резюме - чоловічий речитатив)
    Щастя - таке невловиме
    за мріями,
    далями,
    снами,
    емоцій завіями!
    Але ще є -
    над бажань аритміями -
    щастя, котре за коханої віями!

    І не важливо, де б ми опинилися,
    очі твої тільки б щастям світилися!



    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (4)


  45. Володимир Ляшкевич - [ 2024.05.25 10:11 ]
    Вероніка. Пісня
    Обійми мене, будь-ласка.
    Нічка темна,
    Нічка-казка -
    Відчуттями заворожить,
    Буде лячно - cкажу "досить".

    І тонкі п'янкі торкання,
    серця запальне дихання...
    І небесне ночі ложе
    зорі відвести не може.
    Може?

    Притули мене міцніше -
    У обіймах - наймиліше.
    Ти мій стовбур, а я - крона,
    у красі розквітлі грона.

    І тонкі п'янкі торкання,
    наше запальне дихання...
    І небесне ночі ложе
    зорі відвести не може!
    Може?

    Притуляй мене ніжніше -
    У обіймах - найрідніше.
    І над нами долі крона,
    визрілі плоди і грона.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (3)


  46. Леся Горова - [ 2024.05.21 10:00 ]
    Залишся (пісня)
    Мрії збуваються.

    https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k


    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (5)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2024.04.30 22:59 ]
    Небеса кохання (пісня)
    Ти була красива, наче юна Геба*,
    Як у поцілунку ніжному злились.
    Заясніле, чисте нам відкрилось небо
    Підняло на крилах у блакитну вись.

    Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
    Як рожеві щічки, сяяли вогні.
    В світлому багатті ми — найщасливіші --
    Зацвіли, неначе квіти навесні.

    ПРИСПІВ:
    Небеса кохання, небеса кохання --
    Огорнули хмари, мов перини пух.
    О яке солодке диво-раювання,
    Музика любові пестила наш слух.

    У нічному небі гомоніли зорі,
    Повний місяць виплив, наче коровай.
    Тішились любов’ю ми у млосній зморі,
    За життя відкрився нам небесний рай.

    ПРИСПІВ:
    Небеса кохання, небеса кохання --
    Огорнули хмари, мов перини пух.
    О яке солодке диво-раювання,
    Музика любові пестила наш слух.

    10 січня, 7529 р. (Від Трипілля) (2022)

    *Ге́ба у давньогрецькій релігії — богиня юності та розквіту життя.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2024.04.08 00:41 ]
    Пісня про Вінницю
    Понад Бугом-річкою — міраж,
    Видивом розкинулись Кумбари*.
    Там Іван Богун, звитяжець наш
    Шаблею розвіяв чорні хмари.

    Геніальний в музиці народ,
    Світ увесь повірити готовий,
    Бо співає на Різдво без нот --
    “Щедрик”, що створив наш Леонтович.

    ПРИСПІВ:
    Віннице, красуне осяйна,
    Вічноюна, як Богиня Леля.
    Бо лелек лелієш, як весна,
    В пісні кобзаря і менестреля.

    Пирогов тут лікував людей,
    Коцюбинський теж творив натхненно,
    Світло українськості ідей
    Стуса дух плекав так дерзновенно,
    Чорногуз плекав так дерзновенно.

    Літній вечір завмирає в млі,
    У цвіту магнолій, сакур тане.
    О яка краса! Бракує слів --
    Виграють рошенівські фонтани!

    ПРИСПІВ:
    Віннице, красуне осяйна,
    Вічноюна, як Богиня Леля.
    Бо лелек лелієш, як весна,
    В пісні кобзаря і менестреля.

    31 серпня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2024.04.03 21:28 ]
    Наснись мені, кохана мамо (пісня)
    Наснись мені, кохана мамо,
    Хоча б словечком обізвись…
    Уже лелеки за морями
    Полинули в холодну вись.

    Погомони зі мною, рідна,
    І розкажи, як далі жить,
    І що тобі із неба видно,
    Як тисне серце мимохіть?..

    ПРИСПІВ.

    Погомони, матусю мила,
    Мені здається, тільки ти
    Підтримала б і зрозуміла…
    Закрила б світ від гіркоти.

    Усе минає, й час розмаю
    Минув, одколи ти пішла.
    Не вірю, що тебе немає,
    Твоєї посмішки й тепла.

    Осінні хмари – мокрі рядна -
    Розпукою накрили світ.
    Душа зболіла й безпорадна
    Ридає птахою із віт.

    Погомони, матусю мила,
    Мені здається, тільки ти
    Підтримала б і зрозуміла…
    Закрила б світ від гіркоти.

    28 вересня 7527 р. - 8 березня 7532 рр. (Від Трипілля) (2019 - 2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  50. Леся Горова - [ 2023.12.03 09:23 ]
    Чекаю
    Ти руку підстав під сніг
    То сотні листів моїх,
    І в кожному про моє кохання .
    Сніжинкою звіддалік
    Цілунок на щоки ліг
    І крапля то чи сльоза стікає.

    Скоріше вернись живим,
    В розлуці вже скільки зим
    На білих снігах пишу - чекаю.
    Сніжинку мою злови,
    У ній тобі лист новий,
    І вірність моя тобі безкрая.

    Ти руку під сніг підстав-
    Все небо в моїх листах!
    Скидає зима із хмар вітання.
    Пороша летить густа
    Цілунками на уста.
    Долоні свої я теж підставлю.

    Слухати пісню

    https://www.youtube.com/watch?v=Hw_kX0NQckE


    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   8