ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі

С М
2025.08.22 19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“

Світлана Майя Залізняк
2025.08.22 18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Лев`ячі алго

Світлана Пирогова
2025.08.22 13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.

Прильоти нечисті щоночі:

Іван Потьомкін
2025.08.22 09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».

Віктор Кучерук
2025.08.22 06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови

Ярослав Чорногуз
2025.08.21 23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.

Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...

Борис Костиря
2025.08.21 21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,

Євген Федчук
2025.08.21 19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві

Олена Побийголод
2025.08.21 14:46
Із Бориса Заходера

Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.

І скарги йдуть навперебій:

М Менянин
2025.08.21 14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….

21.08.2025р. UA

* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Віктор Кучерук
2025.08.21 06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.

Олег Герман
2025.08.20 21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття

Юрій Гундарєв
2025.08.20 09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко


Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев

Віктор Кучерук
2025.08.20 05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.

Артур Курдіновський
2025.08.20 05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.

Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2022.06.14 22:54 ]
    Чаклунка*
    Ти покличеш мене на світанні,
    Як ранкова засяє зоря.
    Заквітує взаємне кохання,
    Океани осяє й моря.

    Я не бачив такого ніколи
    Наяву і у мареннях-снах.
    Як буяє у серці й довкола,
    Наче молодість, вічна весна.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.

    В несказанному цьому величчі -
    Таїна дивовижна снаги.
    Знову врода цвіте на обличчях,
    Наче ми - всемогутні Боги.

    І немовби незвідана сила
    Нам нові відкриває світи...
    І підносить, неначе на крилах,
    У святі небеса доброти.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  2. Ігор Шоха - [ 2022.05.04 17:15 ]
    Вікторія
    ***
    Вікторіє, журо моя! О, серце, не ридай
    І рабською покорою – любові, не карай.

    Ганьбою опорочене лишаємо юрмі;
    Оманою зурочене, щезає у пітьмі;

    Лукавої історії минає чорний час,
    що у їдкому полум’ї не опікає нас.

    За пеленою темною яріє світла мить,
    Та раною смертельною у грудях ще ятрить:

    В пориві духу вищому, чужій душі на зло
    Усі тенета нищимо і їх – як не було!

    05.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Шоха - [ 2022.03.19 15:39 ]
    Реінкарнація зла
    Наполеон Москву «завоював»...
    Адольф Європу кинув у руїни...
    ну, а пуйло животик надірвав
    у суїциді проти України.
                 Ой, немає ума у нащадків орди,
                осліпила усіх оковита.
                 Эй, московіє, брись! Вимітайся! Іди
                ...у фарватері свого корита.
    Та хоч кілок на лобі їй теши,
    а на чуже усе ще ласі свині.
    Немає у кацапії душі –
    лише інстинкти, та і ті звірині.
                Ми із піснею ворога били не раз,             та, на жаль, не давили як гниду.             Ей, парафіє пекла, а хто це за вас             відспіває собі панахиду?
    На вас чекає лава у суді
    і на віки дурною буде слава,
    але радійте, мудаки Чуді,
    йдучи слідами Сталіна і Мао.            
                 У злодіїв іще вистачає ума
                йти розбоєм на биту дорогу,             та чекає тюрма, і сума, і чума
                цю імперію злу та убогу.
    Багато вас лишилось без імен,
    що у землі отримали медалі.
    Не лізьте баранами на рожен!
    Ми об'єднали світ, а ви – пропали.
                І було би у небі чистіше, якби
                сатани не боялась Європа...             хай щезають у пеклі запеклі раби
                і ніщо не рятує холопа!

    03.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  4. Олена Лоза - [ 2022.02.06 13:56 ]
    Пісенька про тигреня
    1. - Чому жовтіє листя?
    Куди біжить струмок?
    Чом олені плямисті?
    І падає сніжок
    Чому такий пухнастий? -
    Цікавиться щодня
    Допитливе, смугасте,
    Веселе тигреня ( повтор. двічі)
    2. - Чому співає птиця?
    Вдивляється в пітьму
    Й пояснює тигриця
    Стотисячне "чому".
    - Де ходить лев гривастий? -
    Запитує щодня
    Довірливе, смугасте,
    Маленьке тигреня (двічі)
    3. Про всі важливі речі
    Питає без вагань,
    Й надвечір у малечі
    Ще купа запитань.
    Скрипить сніжок сріблястий,
    Навчається щодня
    Допитливе, смугасте,
    Розумне тигреня (двічі)

    Лютий 2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  5. Олена Лоза - [ 2022.01.24 13:51 ]
    Ода Харкову (Місто)
    Сяє вогнями ledo вечірнє місто.
    Сотні машин біжать, наче кров по венах.
    Маєш життєве кредо?
    Цьому таксисту байдуже в кедах ти,
    Чи на лабутенах.

    Місто немовби вбралось в яскраві шати,
    Вабить заможним лоском, святковим блиском,
    Тільки не варто декому поспішати
    Аплодувати місту, немов артисту.

    Зблякне з приходом ранку нічна омана,
    Вся мішура фальшива і позолота.
    Сіро й буденно ув органзі туману
    Місто почне щоденні свої турботи.

    Повз галасливі ятки і вічний сморід
    Люди-мурахи тягнуть свої проблеми.
    Модних крамниць десятки й болючі теми:
    Здирництво, безгрошів'я, затори, ковід.

    Місто зі скла й бетону ковзне байдужо
    Поглядом перехожих, з людської зграї.
    Гордо несе корону, жалю не знає.
    Місто слабких ламає, цінує мужніх.

    Купу взуття стоптати, теж божевільним бути,
    Щоби його кохати, щоби його відчути -
    Тишу тінистих парків, свіжість рясних фонтанів!
    Несамовитий Харків, місто - моє кохання!
    Харкове, палке моє кохання!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2022.01.16 09:46 ]
    Співчуття Олександру Сушку
    Попри всі наші дикі сварки з Олександром Сушком, настає момент у житті, коли в нього вривається смерть близької людини, і відбувається переоцінка духовних і життєвих цінностей, коли вона, смерть, урівнює всіх і примирює ворогуючі сторони. Такою сумною подією в житті Олександра Сушка стала смерть його рідного брата Віктора Сушка, який і мені був добрим другом і старшим товаришем по багатьох наших спільних концертних виступах у як мінімум 8-ми регіонах України. Віктор написав музику до 4-х пісень на мої слова, і ці пісні у виконанні братів - Сушків Віктора і Олександра - постійно звучали у наших виступах. З нами брала участь у концертах і заслужена артистка естрадного мистецтва України Алла Васик. Віктор Сушко був більше музикантом, у дуеті братів співав другим голосом і був концертмейстером. Читцем і ведучим концертів, виконавцем першої партії в дуеті братів був Олександр Сушко. Алла Васик і я, тоді співак-бандурист, були окремими концертними одиницями. Разом ми складали концертний гурт, який я жартома називав "Морські еноти" після нашого виступу у морському місті на Донеччині Маріуполі. Чому єноти? Може тому, що це - рідкісні і милі тварини.

    В цей печальний день - день поховання Віктора Сушка, (помер позавчора, відірвався тромб) пропоную Вашій увазі сумну пісню про любов на музику Віктора Сушка і мої слова "Запечалюся я за тобою" (аранжування Євгена Клименка, відео - теж покійного ПМівця , поета і кліпмейкера Олексія Тичка.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2021.12.20 18:38 ]
    Андрій Демиденко Душі криниця*
    Висиха душі криниця,
    І життя як не було,
    Якщо раз чи два на місяць
    Не поїду у село.

    ПРИСПІВ:

    Як побачу рідну хату -
    Завеснію, наче цвіт!
    Здрастуй, мамо! Здрастуй, тату!
    І мого дитинства світ.

    Сяду з Вами на порозі,
    Поклонюся я землі.
    Стану справжнім, як Природа,
    Як вечеря на столі.

    ПРИСПІВ:

    Як побачу рідну хату -
    Завеснію, наче цвіт!
    Здрастуй, мамо! Здрастуй, тату!
    І мого дитинства світ.

    І хоч так мені привітно,
    Та щемить душа сама:
    Я ще літо, я ще літо,
    А батьки — уже зима.

    ПРИСПІВ:

    Як побачу рідну хату -
    Завеснію, наче цвіт!
    Здрастуй, мамо! Здрастуй, тату!
    І мого дитинства світ.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  8. Юрій Лазірко - [ 2021.12.02 02:43 ]
    тепла вгасаюча лелiтка
    коли тобою світ вже відболить
    як сад грозою в літнім завіконні
    коли любов’ю випалена мить
    золою опадатиме в безсоння

    я відбиратиму у тиші ніч
    і вибиратиму для слова клітку
    а зрізи крил гоїтиме мені
    твого тепла вгасаюча лелітка

    до сну забутого приб’юсь чолом
    як човен без рибалки безпорадний
    що має статится з твоїм теплом
    моя ще недоспівана баладо

    кому тепер я подарую бій
    що серце розголошує натхненно
    стає глибоким видих по тобі
    сніжинки щедро уквітчають вени

    я зупиняюся немов життя
    світлиною прикутою на спалах
    ховаю у блокнотик почуття
    у ямби і хореї у несталість

    світ катеринку крутить і пливе
    до перших нот бентежної стихії
    твоя лелітка раптом оживе
    і по щоці покотиться надія

    я загадаю сто тобі бажань
    і сто свічок палитиму до ранку
    хай розмивається у них межа
    де будувалися пісочні замки

    17 Лютого, 2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  9. Сергій Губерначук - [ 2021.08.10 10:22 ]
    Серпневі сни
    Я заблукала у серпневому бажанні
    під зорепадом по нічному дну.
    Я запросила, любий мій, тебе востаннє
    у передпокій до свойого сну.

    Давно не чула я признань таких солодких
    і в поцілунках довгих не була.
    Невже я сплю на глибині ночей коротких,
    а десь любов зорею пропливла?

    Приспів:

    Серпневі сни –
    мого бажання цвіт.
    Серпневі сни –
    бездумний наш політ.

    Ще сплять вони,
    а я весь час люблю.
    Серпневі сни,
    продовжте ніч мою!

    Я заблукала у серпневому бажанні
    під зорепадом по нічному дну.
    Ти зрозумій, коханий мій, моє прохання,
    а я всі почуття твої збагну.

    Приспів.

    Я стану вірною, щоб завтра впасти з неба
    у зорепаді до твоїх долонь.
    Я стану вічною, якщо тобі це треба –
    і сни серпнево допливуть аж до безсонь.

    Приспів.

    13 вересня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 308"


  10. Сергій Губерначук - [ 2021.07.01 15:16 ]
    Коста-Ріка
    Через океани
    з рифів і лагун
    їду по банани,
    каву та тютюн.

    Там, де гори й ріки,
    сам не знаю де,
    райська Коста-Ріка
    українця жде.

    На всесвітній карнавал!
    Прямо з корабля – на бал!

    Приспів:

    Коста-Ріка, Коста-Ріка –
    справжній рай для чоловіка!
    Полум’яні сеньйорити
    і блакитні кораблі.

    Коста-Ріка, Коста-Ріка –
    відшукаю бухту дику.
    Вічне сонце, вічне літо,
    як кохання на землі!

    Огорнулась пристань
    в сонця обідок.
    Пальма золотиста
    тягне в холодок.

    Залишу́сь до ранку
    зовсім без монет.
    Там костеріканки
    й стукіт кастаньєт!

    Я до вас на карнавал!
    Прямо з корабля – на бал!

    Приспів.

    7 грудня 1997 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Матіоловий сон", стор. 62"


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2021.06.28 23:33 ]
    А любов не минає (пісня)*
    1
    Вже розтанули, люба, останні сніги,
    І трава висівається в гаю.
    Ген із висі ясної послали Боги
    Нам любов, що живе, не минає.

    Комашинка найменша, стеблинка мала,
    І берізка із рідного краю
    Оживає, цвіте од любові тепла,
    Що навколо усе огортає.

    ПРИСПІВ:
    Понад світом бринить, як весна чарівна,
    Ця божествена музика наю.
    Все недобре мине, наче пісня сумна,
    А любов, а любов — не минає.
    2
    Зникла з неба холодна зимова імла,
    Сяє сонце і синь неокрая...
    Доторкнулась до твого й мойого крила
    Та любов, що живе, не минає.

    Дай же руку, моя найдорожча, мені,
    Хай ворота одчиняться раю.
    І підемо назустріч ми вічній весні,
    Де любов, що живе, не минає.

    ПРИСПІВ:
    Понад світом бринить, як весна чарівна,
    Ця божествена музика наю.
    Все недобре мине, наче пісня сумна,
    А любов, а любов — не минає.

    12 квітня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  12. Сергій Губерначук - [ 2021.05.15 07:19 ]
    Дощ цілує нам кінчики пальців
    Прийди, в мій дім старий постукай,
    спочинок дай душі.
    Стає нестерпною розлука,
    коли ідуть дощі.

    Приспів:

    Є тут у мене тобі сюрприз:
    серце, що тоне в шаленому танці,
    руки – назустріч і крок – на карниз.
    Хай дощ цілує нам кінчики пальців.

    Дощ цілує нам кінчики пальців,
    дощ цілує нам кінчики пальців,
    дощ цілує нам кінчики пальців,
    дощ…

    Вночі тут затишно і тепло,
    тут ще живе любов.
    Все, що, здавалося, померло,
    назви коханням знов.

    Приспів.

    Нехай погасне мокре місто
    в далекій суєті.
    Хай серце молотом іскристим
    проб’є по темноті.

    Я був веселим – став монахом
    твоїх сумних очей.
    Твій поцілунок повен страху,
    бо ти хотіла б ще.

    Приспів.

    1, 15 листопада 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Матіоловий сон", стор. 119"


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2021.05.13 21:08 ]
    Тетяна Левицька Територія любові
    Віч-на-віч щастя слухаю сонет,
    мій візаві - ясний, багатогранний.
    Твій поцілунок - бурштиновий мед,
    смакую ніби вперше і востаннє.

    У погляді хмільних бузкових чар
    від магнетичності не відірватись.
    Збираю серця ніжності нектар
    з твоїх долонь любистку, рути, м'яти.

    Вдихаю Неба свіжий аромат
    і за мовчання дякую й розмови.
    Рожево квітне яблуневий сад
    на чуйній території любові.

    Годинник зупинився у душі.
    на позначці дванадцять в напівтиші.
    Заграй, на чорно білі клавіші
    лягають неповторним вальсом вірші.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2021.04.15 20:40 ]
    Справжній чоловік (До 85-ліття батька Олега Чорногуза) (пісня)
    Батьку, ти один у мене є,
    А матусі більше вже немає.
    Ти здоров`я бережи своє,
    Не спіши іти за небокраї.
    Ти завжди є синові взірцем
    У родині, в праці – гордість роду.
    Бо завжди відмінним є борцем
    За свободу рідного народу.

    ПРИСПІВ:
    Батьку мій ти – справжній чоловік,
    Збудував будинок всій родині.
    По-козацьки захищати звик
    Мир, добро і щастя в Україні.

    На твоєму дружньому плечі
    Змалку був я: грали у футбола,
    Ти мене писати вірші вчив
    І уся пишалась мною школа.
    Не Морозов Павлик мій герой,
    Бо від тебе слушні чув поради,
    Гріх найтяжчий чинить в світі той,
    Хто свою родину підло зрадив.

    ПРИСПІВ:
    Батьку мій, ти – справжній чоловік,
    Збудував будинок всій родині.
    По-козацьки захищати звик
    Мир, добро і щастя в Україні.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2021.02.23 20:41 ]
    Таїна*
    Ти покличеш мене на світанні,
    Як ранкова засяє зоря.
    Заквітує взаємне кохання,
    Океани осяє й моря.

    Я не бачив такого ніколи
    Наяву і у мареннях-снах.
    Як буяє у серці й довкола,
    Наче молодість, вічна весна.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.

    В несказанному цьому величчі -
    Таїна дивовижна снаги.
    Знову врода цвіте на обличчях,
    Наче ми - всемогутні Боги.

    І немовби незвідана сила
    Нам нові відкриває світи...
    І підносить, неначе на крилах,
    У святі небеса доброти.

    ПРИСПІВ:

    Ти чаклунка моя, ти - чаклунка,
    Таїна причаїлась в очах.
    Я жадаю твого поцілунку,
    Огортаю крильми, наче птах.

    І злітаю увись і співаю -
    Всі думки - лиш про тебе одну...
    До небесного втрапив я раю,
    Мов твою розгадав таїну.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  16. Олена Лоза - [ 2021.01.19 19:22 ]
    Новорічна пісенька про мишку
    Якось бігла по сніжку
    Мишка-сіроспинка,
    В полотняному мішку
    Несла під ялинку
    Десять макових зернят
    І шматочок сала,
    Для маленьких мишенят
    Матінка поклала.
    R
    Макові зернята
    Хрумали малята
    І сальце масненьке
    Різали тоненько.
    Тупу-тупу ніжки.
    - Змерзли? Анітрішки!
    Разом веселіше,
    Знає кожна миша.

    Танцювала до зорі
    Мишача родина!
    Смакувала дітворі
    Мамина гостина.
    R
    Макові зернята
    Схрумали малята,
    І сальце масненьке
    З'їлося хутенько.
    Тупу-тупу ніжки.
    - Змерзли? Анітрішки!
    Разом веселіше,
    Знає кожна миша.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2020.10.12 16:29 ]
    Олександр Печора Нічка на Купайла
    До себе нічка-чарівниця приманила.
    У теплі луки срібну стрічку заплела.
    На плесі зоряне намисто променилось.
    Купальське вогнище у споминах пала.

    Я і ти в нічку на Купайла.
    Ти і я – рученька в руці.
    Над вогнем радісно стрибали.
    Миті нам не забути ці.

    Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
    Чи навмання їх табунцями підганяв.
    Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
    Адже сьогодні нас Перун охороня!”

    Я і ти в нічку на Купайла.
    Ти і я – рученька в руці.
    Ти моя зіронько кохана.
    Чари нам не забути ці.

    Ми не змогли усіх пісень переспівати.
    Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
    Купальська ватра буде душі зігрівати.
    Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.

    Я і ти в нічку на Купайла.
    Ти і я – рученька в руці.
    Ти моя ладонько кохана.
    Слізонька сяє на щоці.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  18. Зоряна Ель - [ 2020.09.06 16:45 ]
    Не забувай
    1
    Промінь – сонця ковток.
    Море гладить пісок,
    стелить стежку вузьку.
    Слід на піску
    лине за небокрай.
    Здоганяй
    чи зникай,
    тільки не….
    Не забувай.
    Тільки не забувай.
    Тільки не забувай.
    Пам’ятай

    2
    Далеч – небо моє.
    Вечір морем стає,
    сушить срібне весло,
    пахне терпко зело.
    Все, що було,
    лине за небокрай.
    Здоганяй
    чи зникай,
    тільки не..
    Не забувай.
    Дотик не забувай.
    Подих не забувай.
    Пам’ятай.

    3
    Заки вернеш сюди,
    море змиє сліди.
    Слухай серце і йди.
    Бачиш стежку вузьку?
    Слід на піску
    лине за небокрай.
    Здоганяй,
    не зникай,
    чуєш, не….
    Не забувай.
    Голос не забувай.
    Усміх не забувай.
    Ти пам’ятай.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  19. Ірина Вовк - [ 2020.08.19 01:54 ]
    Янка Купала. СПАДЩИНА (переклад з білоруської)
    В другій половині 70-их років ХХ століття у нас в Україні добре був знаним білоруський ВІА "ПЕСНЯРИ", в репертуарі якого було дуже багато автентичних білоруських текстів. Серед них - провідним і візиткою цього колективу була пісня "Спадчына" ("СПАДЩИНА") за поезією Янки Купали "Родны край", написаної в 1918 році.

    Пропоную власний переклад з білоруської тексту пісні "СПАДЩИНА".

    Перед перекладом даю посилання на інтернет-сторінку, де молоді "ПЕСНЯРИ" виконують" свою "Спадчыну".

    https://www.youtube.com/watch?v=hDyHHsypioc

    Янка Купала. Рідний край (1918)

    Від прадідів спокон віків
    Мені зосталась спадщина;
    Поміж своїх і чужаків
    Вона як ласка мамчина.

    Про неї бають казки-сни
    Веснянії проталини,
    I лісу шелест ве́ресний,
    І в полі дуб опалений.

    Про неї будить упоми́н
    На липі бусел клекотом,
    І цей старий замшілий тин,
    Що ліг на боці покотом …

    І те зануднеє ягня
    Що блеє на пасо́вищі,
    І крик воронячих громад
    На могилка́х кладо́вища.

    І в білий день, і в чорну ніч,
    Я вдовж роблю оглядини –
    Не змитий скарб цей пріч сторіч
    І трутнями не вкрадений…

    Ношу його в живій душі
    Як вічний світоч-паливо,
    Що серед темряви в тиші
    Палає над вандалами.

    Живе із ним моя сім’я
    І снить з ним сни незвідані.
    І зветься спадщина моя
    Сторонкою ще й рідною…

    19 серпня 2020 року.
    ЯБЛУНЕВИЙ СПАС


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (8) | "https://www.youtube.com/watch?v=hDyHHsypioc"


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2020.07.06 15:10 ]
    Смарагдові очі (пісня)
    Смарагдове сяйво, як полум`я ніжне,
    Голубить воно, не пече.
    Тону у вогні я оцім дивовижнім –
    Смарагдових бранець очей.

    ПРИСПІВ:
    Смарагдові очі, смарагдові очі
    Мене огорнули теплом.
    Іскряться, чарують, немов серед ночі
    Смарагдове сонце зійшло.

    Не знаю, чи може мене хто зурочив,
    Як доброї феї крило –
    Мені світ закрили смарагдові очі,
    Й у казку мене понесло.

    ПРИСПІВ:
    Смарагдові очі, смарагдові очі
    Мене огорнули теплом.
    Іскряться, чарують, немов серед ночі
    Смарагдове сонце зійшло.

    І я - у шаленій стихії цій милій –
    На гребені долі – мій путь.
    Мене чарівливі смарагдові хвилі
    У море кохання несуть.

    ПРИСПІВ:
    Смарагдові очі, смарагдові очі
    Мене огорнули теплом.
    Іскряться, чарують, немов серед ночі
    Смарагдове сонце зійшло.

    31 травня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  21. Ніна Виноградська - [ 2020.05.27 11:21 ]
    Помолимося


    Помолимося за померлих, друзі,

    За наших рідних, вбитих у боях.

    За тих, що у безмірнім вічнім прузі

    В степах упали, на чужих полях.


    Помолимось за тих, які тілами

    Нам вистеляли путь до перемог.

    Вони вже не побачать очі мами

    І не погасять в них вогню тривог.


    В Барвінковім, у Києві. Із ними

    В серцях були родини, діти, бог.

    За всіх померлих у холодні зими,

    Що йшли у бій без остраху, знемог.


    Помолимось за тих, чиї онуки

    Їм свічку нині ставлять на столі.

    Вони зазнали стільки горя й муки

    Й невпізнані лежать в сирій землі.


    Помолимося, люди, за солдата,

    Який безвусим вийшов за поріг,

    Якого так і не діждалась мати,

    Усе чекає із чужих доріг.


    Помолимось за тих, хто у сибірах

    Помер, убитий владою катів.

    За тих, що із війни прийшли до миру

    Каліками під Валаамський спів.


    За тих, хто умирав в отих катівнях

    Всього за п’ять пшеничних колосків.

    За тих, кого погнали з Криворівні

    В ГУЛАГ, забути рідну мову, спів.


    Помолимось за всіх сьогодні, люди.

    Померлі - гнані вітром ковили.

    В думках вони злітались звідусюди

    До краю, де вкраїнцями були.

    11.05.20


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  22. Володимир Ляшкевич - [ 2020.05.06 14:14 ]
    За Рабіндранатом Тагором (1861-1941),
    Що, скажи, це за край?..

    За часами услід я у паводі літ
    плив – і ні берегів, ані водам просвіт.
    Я не знаю куди - уві сні й наяву
    тягне й досі мене хвиля наче траву,
    море смерті все ближче і ближче шумить,
    і омана вже не відпускає й на мить,
    не збагнути чому я запав у пітьму,
    прагне серце півмертве довічного сну,
    це самотнього розсуду тільки й вина -
    помирає любов, залишившись одна.
    Що за кара мене у нікуди веде?
    Супровіднице-Зоре! Не видно тебе…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  23. Володимир Ляшкевич - [ 2020.04.26 21:48 ]
    За Рабіндранатом Тагором (1861-1941),
    Виспівує Світ, увінчавши свої торжества -
    у спільному Співі усі поєднались єства,
    і Сонце-поет - у розміренім хорі планет,
    і пісня Сузір'їв нова, завше синню жива.

    Не знаю, як може Краса та рости із імли,
    не знаю, які п’ються Роси, щоб зорі цвіли;
    не знаю, куди, у яку Благодать ця хода,
    та радістю Сяйною сутність проходить Свята.

    Чому з неба сиплять проміння униз Сіячі,
    як вічна струмує краса, б’ють котрою Ключі,
    як вік свій дивлюсь я на нашу одвічну Зорю -
    і радий звістити б мій Дух, але де ж ті Слова?


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  24. Ігор Шоха - [ 2020.02.29 13:08 ]
    Червоні коні
    Знову снилися коні червоні...
    Чи на радощі, чи – на біду?
    Ой ви коні, ви ще на припоні.
    Почекайте мене, я іду.

    Коні! Коні – загнуздані мрії
    мчать алюром у інші світи,
    поки є ще останні надії
    на шляху до ясної мети.

    Охрестила вогнем і потопом
    наші душі любов до життя.
    По Майдану летіли галопом
    і немає назад вороття.

    Одійдуть у минуле печалі
    і опалений іконостас,
    ну а коні все далі і далі
    полетять, обганяючи час.

    Пломеніють гривасті надії
    на щитах бойової версти,
    а мені крізь усі буревії
    із небес усміхаєшся ти.

    Коні, коні! Мені – у дорогу.
    Не даю пережите журбі.
    За ідеї подякую Богу,
    а за цілі високі – тобі.

    За обіцяні миті щасливі,
    і за ті, що бували щодня...
    Пам’ятай і тримайся за гриву
    у сідлі вогняного коня.

    Мрії, мрії – загнуздані коні
    полетіли у інші світи.
    Я тобі простягаю долоні
    і до мене вертаєшся ти.

    **************************
    Знову снилися коні вогненні
    і на радощі, і на біду…
    Поки небо чекає на мене,
    я одна по Хрещатику йду.

    29.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  25. Королева Гір - [ 2020.02.23 01:00 ]
    Почуття збереглись
    Стелиться барвінок біля хати,
    Медом пахне липа під вікном,
    Аромат доноситься від м’яти,
    Співи чути за старим млином.

    Височіють мальви під стіною,
    І зацвів любисток у саду,
    Молодість згадаємо з тобою,
    Знов до вуст солодких припаду.

    Місяць показався ясночолий,
    У саду співають солов’ї,
    Листям шелестять вгорі тополі,
    І дзюрчать красиво ручаї.

    Зорі мерехтять високо в небі,
    Вітер заколисує траву,
    Плаває на ставі красень лебідь,
    Чути із гущавини сову.

    А стара верба рипить щоночі,
    Коники заграють, як колись,
    Подивлюсь в твої, кохана, очі,
    Почуття у серці збереглись.

    23.02.2020 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  26. Королева Гір - [ 2020.02.19 11:38 ]
    Тату
    Прийду до тата, сяду на порозі
    І все я розпитаю про життя,
    За мене він в молитві і в тривозі.
    Дорослий я, та для батьків – дитя.
    Пройдуся залюбки батьківським садом,
    Нап’юсь води з криниці досхочу,
    Торкнуся до лози із виноградом,
    Думками у дитинство полечу.

    ПРИСПІВ

    Таточку мій, тату дорогий,
    Я щиро тобі вдячний за науку,
    Уклін доземний ,любий мій, низький,
    Я тисну по-синівськи твою руку.
    Таточку мій, тату дорогий,
    Для мене ти – взірець в житті назавжди,
    Обов’язок свій виконав святий:
    Навчив іти дорогою лиш правди.

    Я вийду з татом у широке поле
    І пісню, як в дитинстві, заведу,
    Колише вітер жито, наче море.
    В шовкові трави в росах упаду.
    А сонечко зійде’ за небокраєм
    І поцілує потайки мене,
    Вівчар овець поведе в гори плаєм,
    Й зозуля з гаю в ліс кудись майне.

    ПРИСПІВ

    17.02.2020 р.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (1)


  27. Королева Гір - [ 2020.02.10 12:27 ]
    Сивина
    Ой чому ти, мамо, рано посивіла,
    Сивина та звідки у тебе взялась?
    Ой чому ти, мамо, чому побіліла,
    Сивині чому ти в обійми далась?
    Ой чому ти, мамо, її не спитала –
    То тобі навіщо сива та коса?
    Ти ж на неї, мамо, рано не чекала.
    Тепер сиві коси, іншая краса.

    Чом не говорила ти із сивиною
    Щоб вона до тебе рано так не йшла.
    А вона присіла в тебе над косою,
    І ті пасма сиві для тебе знайшла.
    Як нам тепер бути ,мамо , з сивиною?
    Бо вона продовжить пасма ті вплітать.
    Буде пролітати все над головою
    І тих пасем, мамо, буде додавать.

    Де знайти те зілля, сивині зарадить,
    Щоб ти знову, мамо, русою була?
    Сивина та знову, знов тебе погладить,
    І погладить знову, мамо, від чола.
    Мусиш залишатись тепер з сивиною,
    Бо чар-зілля, мамо, такого нема.
    А я завжди буду, буду я з тобою,
    Хоч пофарбувала тебе сивина.

    28.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  28. Королева Гір - [ 2020.01.28 00:43 ]
    Моя Богине
    Я знов очей своїх не стулю
    В нічку кохання цю чудову,
    Тебе до себе я притулю
    І заспіваю колискову.

    ПРИСПІВ

    Моя єдина, люба і кохана,
    За тебе долі дякую завжди.
    Краса твоя ні з чим є незрівнянна,
    Свій вогник щастя у мені знайди.
    Моя Богине ніжна і жадана,
    Краса твоя в полон мене взяла,
    Ти долею і Богом мені дана,
    Й вуаль кохання ти вже одягла.

    До вуст медових доторкнуся,
    Я в ту мить чомусь зніяковів.
    До тебе люба притулюся,
    Ніжно обійняти захотів.

    ПРИСПІВ

    А очі твої – намистини,
    Наче діаманти два блищать,
    Нам солов’їна пісня лине,
    Хочу тебе ніжно цілувать.

    ПРИСПІВ

    10.12.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  29. Королева Гір - [ 2020.01.27 00:16 ]
    Різдвяна заметіль
    Замело снігами край Карпатський,
    Різдвяна нічка білою була.
    Пригадую я вік свій же юнацький
    Й стежину, що до хати пролягла.
    Замело снігами всі дороги,
    Біла ковдра знов прикрила все .
    Та заметіль забрала всі тривоги
    І зустріч із батьками нам несе.

    ПРИСПІВ

    Заметіль Різдвяна, заметіль,
    Замела усі стежки й дороги,
    Линуть діти до своїх батьків,
    Їх вітають ріднії пороги.
    Заметіль Різдвяна, заметіль,
    Одягла усе в казкові шати.
    Святковую відкрила нам артіль,
    А вдома нас чекають батько й мати.

    Замело снігами, закурило,
    Родини хата у вуаль вдяглась.
    А серцю все так любо тут і мило -
    Батьківськая святиня збереглась.
    Замело снігами всі стежини,
    В дитинство повернула заметіль.
    Та пісня від батьків і до дитини,
    Знайомі звуки линуть звідусіль.

    ПРИСПІВ
    22.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  30. Королева Гір - [ 2020.01.26 12:59 ]
    Зим і осені нема
    В кохання осені нема
    І зим у нього не буває,
    Хоч і на скронях сивина,
    Та серце щиро все кохає.
    В кохання осені нема,
    Його в багрянець не фарбує,
    Й не підкрадається зима,
    І візерунків не гаптує.

    ПРИСПІВ

    Нема в кохання лютих зим,
    Йому вітри не дошкуляють.
    В житті так дуже легко з ним,
    Якщо обоє так кохають.
    Нема в кохання холодів,
    Нема у нього і морозів.
    Є струн душевний переспів,
    Неначе пісня верболозів.

    В коханні весни і літа,
    П’янкий дурман і насолода.
    Тепло в кохання лиш впліта.
    Цього коханню їм не шкода.
    В коханні весни і літа,
    Воно у зими не прямує.
    І осінь в нім не золота…
    З весни у літо лиш мандрує.

    ПРИСПІВ

    30.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.07 14:20 ]
    Тетяна Левицька Рапсодія любові*
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!

    2019р


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  32. Ірина Вовк - [ 2019.11.07 12:04 ]
    Старовинний романс "О не іди..." (переспів)
    О не іди, побудь ще хвилю,
    Так серце радістю зійшло.
    Я поцілунками покрию
    Уста і очі, і чоло…

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, побудь зі мною,
    Я так давно тебе люблю.
    Своєю ласкою-жагою
    І обпалю, і притомлю.

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, душа благає,
    Нестерпно так палає грудь.
    Кохання безум нас чекає,
    Тож не іди – побудь, побудь!

    Кохання безум нас чекає,
    О не іди, прошу…
    Побудь!



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2) | "Романс із кінофільму "Пізня любов" (1983)"


  33. Олена Лоза - [ 2019.09.09 10:20 ]
    Вальс пам'яті
    Схилим доземно древка своїх знамен.
    Матінко-земле, скільки в тобі Імен!
    Писані кров'ю звитки твоїх доріг,
    Мужністю й болем тих, хто у тебе ліг.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!

    Схилимо голови там, де дорожній пил
    Порохом пахне на свіжих рядках могил,
    Перед стражданням тих, хто живцем горів,
    Перед чеканням змучених матерів.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!
    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  34. Сергій Губерначук - [ 2019.08.23 12:20 ]
    Гімн Президенту України
    Коли кордони розривали Україну,
    єдиний розділяючи народ,
    з громади за́вжди піднімалася людина
    і рятувала від лихих негод.

    За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
    що Україна в нас – на всіх одна,
    що той, якого люди більшістю обрали,
    встановить мир, і відійде війна!

    Чи то у княжий час, за ге́тьманства чи панства,
    чи то в роки імперій, орд чи рад –
    з народу за́вжди справжній лицар піднімався,
    щоб повернути незалежний лад.

    Нерідко гинули в борні святі герої,
    та нашу пам’ять не розбити вщент!
    І на фундаменті історії старої
    постав наш Український Президент!
    _______________________________
    Приспів:

    Президент України –
    наша гідність і слава!
    Перше слово країни
    і обличчя держави.

    Хай лунатиме за́вжди
    вільний голос людини!
    Є апостолом правди –
    Президент України!
    _______________________________

    Не раз останньою надію обирали,
    коли планета гинула в диму.
    Все ж, незалежність ми без воєн відстояли,
    свободу всю довіривши йому.

    Нас до майбутніх ер ведуть далекі гони
    по українських вистиглих житах.
    Йому вручив Господь ключі для охорони –
    тризубий герб і синьо-жовтий стяг!

    Бо доля нації робити і творити
    історію сьогодні й повсякчас,
    а Президент хай вознесе молитви
    за нашу Україну і за нас!
    _______________________________
    Приспів.

    12 вересня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 288–289"


  35. Володимир Ляшкевич - [ 2019.05.04 22:32 ]
    Денники (2) Танок

    Дами захоплені вже кавалерами,
    зори палають, і мчаться думки, -
    мила красуне, твоїми манерами,
    в’яззю вагання за кроком струнким,
    подиху зривом у муки тремкі,
    я зачудований, знай – зачарований!
    в серці моєму надії п'янкі!


    Наче малює, танцює на кухні, сама,
    обмаль одежі, розкуті рухи, щось підгорає -
    в тоні з леткою засмагою тіла її,
    мрій перекатами, пульсу прибоями,
    снами, видіннями, - недоціловані
    линуть, кружляючи, тіні захоплені,
    чайного квіту трояндові подихи


    Те, що сльоту зав`южить, буде не ця зима,
    що за вікном, і ти вже знаєш про це сама, -
    доки ж тобою сяйно, доки біди нема,
    барвиться на долонях, і на його також,
    радості юний сонях - листячками уздовж
    нотного стану долі спільну виводить в’язь
    вдячної ніжності надто схожої на іпостась


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (12) | "Денники (1) Неповторність"


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.14 21:34 ]
    Не печаль брови ясної (український романс)*
    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Не тривож сердечну рану,
    Не роз`ятрюй самоти.
    Ще веселка за туманом
    Буде квіткою цвісти.

    Не суши свого личенька –
    Гіркне туга, як полин.
    І до свого козаченька
    Веселенькі думи шли.
    Він повернеться ізнову –
    Промениться місяць-ріг! –
    Бережи з коня підкову –
    Твого щастя оберіг!

    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Ще свої розгорне крила,
    Луг постелить запашний.
    І жагучий Бог Ярило
    Візьме вас на свій рушник.

    13.10.7526 р. (Від Трипілля) (13.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  37. Юрій Лазірко - [ 2018.12.14 04:48 ]
    де ти янголе
    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я себе не впізнаю
    мов слова молитву
    бо так тихо як в раю
    наче горлом бритва

    чи думки не вигнані
    а киплять смолою
    чи беззора вийшла ніч
    вкрила серце млою
    де ти янголе прилинь
    променем лелечим
    гості всі мої пішли
    і забрали вечір

    скільки випито вина
    істини не видно
    де той совісті дзвонар
    що покличе зридно
    на останню з барикад
    чи Святу Вечерю
    все якось воно не в лад
    в душному етері

    де ти янголе не спи
    на порозі Божім
    вже зап’ястя цвях пробив
    світ на пекло схожий
    і усі хто цілував
    обіймав леліяв
    стали тихі мов трава
    що без вітру мліє

    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я тебе очікую
    як Святе Причастя
    крука вже покликали
    і душа ще настіж

    17 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  38. Юрій Лазірко - [ 2018.11.15 06:02 ]
    Оснiжений вальс
    плачуть листям осінні гаї
    відпускають у вирій зозуль
    не жалій моє серце ти їх
    небо чисте і вільне від куль

    за ночами проносяться дні
    та за ними тужити не варто
    і шукати притулку у сні
    наче щастя у краплених картах

    легкодухих сніжинок танок
    та дитинна розвага і втіха
    хай зігріє надію вино
    не сумуй моє серце а дихай

    хай кружляє у віхолі світ
    і готує для кроку знемогу
    та не вічний той білий політ
    як терниста дорога до Бога

    то так просто іде то іде
    біль небесний що душами хворий
    моє серце вертайся ти де
    там де мрії злітаються й зорі


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (1)


  39. Тетяна Левицька - [ 2018.10.03 09:58 ]
    Сьогодні в батька день народження!
    1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
    Аби трояндами прикрасити кімнати.
    Наш батько - вірний друг, найкращий оберіг.
    Так міцно хочеться обняти, привітати,
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    Сьогодні в батька День народження.
    Тож ресторан - місце знаходження.
    Яскравий день не по сезону,
    Гуляє в батька піврайону.
    Чекають танці на продовження.
    Сьогодні в батька День народження!

    2) За батькове здоров'я на многія літа
    Фужери повні із шампанським піднімаєм.
    Хай повниться життя, мов осінь золота
    Щедротами добра і сонячним розмаєм.
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    2018


    Рейтинги: Народний -- (6.14) | "Майстерень" -- (6.23)
    Коментарі: (4)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.14 23:42 ]
    Надія Козак Магнолія (пісня)*
    Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
    Розпустили крилонька попід небеса.
    Як в саду напровесні зацвіла магнолія
    Квітом приголубивши і мої літа.

    Приспів:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.

    Пелюстки мережкою лебедять над скронями
    До моєї осені проситься зима.
    Та в саду завесненім віхола-магнолія
    Як уперше – нам на двох – знову зацвіла.

    ПРИСПІВ:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  41. Ірина Вовк - [ 2018.08.13 22:32 ]
    "Дві ружі" (старовинний романс, переспів)
    Випарів краплини – сльози небайдужі -
    Затемняють синій різьблений кришталь.
    Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
    А на них німая, мертвая печаль.

    Одна із них білая-білая
    Була, наче спроба невмілая,
    А інша – червона… вогне́нная,
    Була, як мета нездійсне́нная.
    Обидві – манили і звали,
    Обидві ... зів’яли.

    Одна із них ніжная-ніжная,
    Була, як сопілка невтішная,
    А інша, як пристрасть, захланная –
    безумна, нахабна, ще й п’яная…
    Обидві – манили і звали,
    І врешті... зів’яли.

    Вони зів’яли – не цвісти їм знов,
    А з ними зів’яла і ласка, й любов…

    Щастя було стільки – наче крапель в морі,
    Наче з листя кужіль на сирій землі…
    І зостались тільки, як «мементо морі»*,
    Дві зів’ялі ружі в синім кришталі.


    * memento mori - з латини, пам'ятай про смерть.

    13 серпня 2018




    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  42. Олександр Сушко - [ 2018.08.07 09:08 ]
    Мир
    Усе гаразд. Машина є, курник,
    Прагматик я розважливий, не цинік.
    З цицьками у руці дрімаю вік,
    Ковбасами забитий холодильник.

    Аж тут війна. Пливе народ на фронт,
    У мене ж - ятка з м'ясом у Росії.
    Сиджу тихенько, бо не ідіот,
    Орду не подолають гречкосії.

    В Донбасі - траур, у Криму - терор,
    А я цвіту, клієнтів є чимало.
    Гукає фсбешник: - Ей, хахол!
    Вєзі єщьо! Солдати любят сало!

    І я везу. Колеги - цигарки,
    Ідуть вагони з крамом зарізяці.
    Та змалку тупуваті земляки
    Не хочуть хана, підло риють шанці.

    Але меча не втрима Гавриїл,
    Чортяка ззаду наштрикне на вила.
    Бо в Києві не влада - гультяї,
    А у Москві - тверда рука та сила.

    Піду кришити бульбу кабану,
    А потім поваляюся на жінці.
    Країні мир потрібен! Геть війну!
    Закуйтесь у кайдани, українці!

    07.08.2018р.

    Народження

    Любов сліпа, не тільки топить лід,
    А й душу висисає до останку...
    Прибив цвяхами жінку до землі,
    Посіяв сім'я і - "Гудбай, коханко!".

    Крізь тінь мою сумну струмує час,
    Втомилась копирсатся у вадах.
    Ворушиться під серцем дитинча,
    Ховаю живота в широких фалдах.

    Молилась: - О, мій Боже! Забери!
    Любові прагла, а послав лиш фалос.
    Веселе око глипнуло згори
    І в хмару сонцесяйну заховалось.

    Втекти б із гіркоти в країну Оз,
    Але довкіл не казка - маски, блазні.
    Скрутило... біль шматує... почалось:
    - Стрічай, мій сину, всесвіт цей прерасний.

    07.08.2018р.

    Світло

    Прагнуть ізмалку мене причесати,
    Хочуть побачити в ямі, на дні.
    Заздрісник шепче: - Вдавися талантом,
    Плахтою ліру Орфея запни.

    В світі комах вогнептахи - потвори,
    Бог мій - це сонце! А їхній - Аїд.
    Гупну ногою - ховаються в нори,
    В небо злітаю - прокльони услід.

    Знизу благають: "Лети но у вирій".
    Добре, негайно рушаю у путь.
    А на крилі умостилися мрії,-
    Ці дивочуда зі мною жвуть.

    Інше крило - це домівка фантазій,
    Музи грайливі вчепились у чуб.
    З ярмарку шумного в тиху оазу
    Між громовицями пеклом лечу.

    Настіж Едему відчинені двері,
    Тьма поклонилася світлому дню.
    Здрастуйте, ангели! Сядем на скелі,
    Вип'ємо радісно кубок вогню.

    07.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  43. Олена Лоза - [ 2018.06.24 13:17 ]
    Різдвяна пісня
    На Свят - вечір
    У душах поселяться
    Спокій і мир,
    І любов переможе,
    Загояться давні рани.
    У будинках сільських
    І мільйонах звичайних квартир
    Однією надією світлою
    Більше стане.

    Кришталевими дзвонами
    Звістка розноситься вмить.
    Доленосна зоря
    В піднебессі світити буде.
    Він – ще зовсім дитя,
    У колисці спокійно спить.
    Народилось Маля,
    Що надію дарує людям.

    Най усі молитви,
    Що від чистих сердець ідуть,
    Будуть Богом почуті,
    Розвіються всі тривоги,
    Підростають здорові діти,
    Сади цвітуть,
    Хай широкими завжди будуть
    Усі дороги!

    На Свят- вечір
    У душах поселяться
    Спокій і мир,
    І любов переможе,
    Загоївши давні рани.
    У будинках сільських
    І мільйонах звичайних квартир
    Однією надією світлою
    Більше стане.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.22 08:02 ]
    Надія Козак Королева (пісня)*
    Неначе диво в Божім раю,
    В гаю троянду я стрічаю...
    Не відвести очей, та й годі!
    Таку красу не бачив зроду!

    Коханням серце зайнялося
    І до троянди потяглося...
    Душа, та й тіло, аж тремтіли.
    Й зірвати дуже захотілось...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну милу і пахучу,
    Та чомусь таку... колючу!

    Аж кров’ю пальці узялися,
    Як колючки в них уп’ялися.
    Тут засміялось райське диво:
    – Моя ж то кара – справедлива:

    Я неприступна і цнотлива,
    А гонориста, бо ж вродлива.
    Та й колючки мої для того,
    Щоб не топтали цвіту мого...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну, милу і пахучу,
    Та... колючу, ой колючу!..

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.13 07:01 ]
    Владислав Бойко Куплети Сідалковського*
    Пахнуть в Києві каштани,
    Ходять Києвом кияни,
    І киянок незаміжніх — тьма…
    А у мене ні квартири, ані М-24,
    Ні прописки в Києві нема.

    Мав дівчат знайомих, друзі,
    Я в Неаполі й Тулузі,
    Маврітанки падали до ніг.
    Розставляли хитрі сіті,—
    Та нема у цілім світі
    Кращих за киянок чарівних!

    В скверах парочки гуляють,
    Бистрі «Волги» жигуляють —
    Скрізь тобі ідилія сама!
    Був я в Лондоні й Брюсселі,
    У Вапнярці і Марселі —
    Краще міста Києва нема.

    7487 р. (Від Трипілля) (1979)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.30 18:00 ]
    Пролетіла весна (пісня)*
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.23 23:47 ]
    Катерина Каленіченко Чи ми удвох?*
    Усе частіш у вікна заглядає
    В зелених шатах весняна краса.
    Усе частіше я себе питаю:
    Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох торкалися зірок.

    Лютує хуга в нашому ваганні,
    Замовклі припорошує слова,
    Якщо вони між нами не останні,
    То й музика ще й досі в них жива?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох, що ми удвох торкалися зірок?

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.17 23:14 ]
    Вишиванка
    Одягну я тебе на світанку,
    Наче світла у душу ввіллю,
    Українська моя вишиванко,
    Я тебе до безтями люблю.

    На тобі, чарівна одяганко,
    Знаки світлих і сонячних врун.
    Щоб торкалася ти, вишиванко,
    До душі найтаємніших струн.

    В твоїм сяйві поблідне й шляхтянки
    Дорогий, найсучасніший стрій.
    Сама Леля тебе, вишиванко,
    Прикрашала квітками із мрій.

    Не архаїка ти, що як бранка,
    У музеї забута висить.
    Вічна модо моя, вишиванко,
    Я щодня тебе прагну носить.

    Крізь пітьму лихоліть, до останку,
    Я твій образ у серці беріг.
    О квітуча моя вишиванко,
    Ти народу мого оберіг.

    Як тебе одягну іще зранку,
    Цілий день омина мене зло.
    Ти вкраїнців усіх, вишиванко,
    Під божествене тулиш крило!

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  49. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:51 ]
    Цiлуй..
    Мені твій цілунок миліше за все,
    і запах парфумів аж пряний,
    Лоскочуть вуста до нестями мене,
    і подих мій, наче останній.

    Ти, як побажання, таке таємне,
    що дибки волосся береться,
    Якби тілько знав як я люблю тебе,
    як Бога благаю про те, що..

    І, ось, я вчуваю тепло твоїх вуст,
    Ти знову цілуєш, коханий,
    Я хочу тебе! Я так хочу й боюсь,
    боюсь що не прийду до тями.

    А в твоїм цілункі кохання палке,
    я в ньому тону, потопаю,
    Цілуй же мене! Ти цілуй дотепер,
    коли так потрібен й надалі.

    22.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Терен - [ 2018.02.26 18:54 ]
    Мій край
    У краю червоної калини
    по траві й росі
    йду я до моєї України,
    плаями Русі.

    Де мене у світі не носили
    білі журавлі,
    та оберігає Божа сила
    рідної землі.

    Поки сутеніло вечорами
    небо угорі,
    бачив я, що сяє за морями
    полум'я зорі.

    Все, що є, і все, що мало бути,
    доля віддала.
    Залишилось тільки не забути
    стежку до села,

    де, не «окацаплений» ордою,
    я одне зумів –
    чути голос пісні за рікою
    мовою дідів.

    Поки є міцне коріння роду
    по усіх краях,
    не завіє віхола негоди
    мій життєвий шлях.

    1991


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8