ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Адель Станіславська
2025.04.07 22:28
І суд, і осуд, й просто пересуди,
і вічний торг, і душі на вагу
між тих, хто носить горде ймення - люди,
від тих, кому хтось завжди у боргу...

Плітки батожать люто з-поза плотів
поставу тим, хто кроку не спинив,
а вперто рай будує по голготі,

Адель Станіславська
2025.04.07 22:17
Янголу боляче.
Янгол не плаче -
мовчить...
Чую...
Лиш серце у грудях
заб'ється гучніше...
Скрапне сльоза...
Забринить недописаним віршем....

Борис Костиря
2025.04.07 21:47
Вічність сідає на листя сакури.
Повітря, пропахле лихом,
стає ядучим, але воно
не може заглушити
потужну хвилю,
яка йде від листя.
Схід і Захід перетнулися
у цьому прикордонному місті,

Борис Костиря
2025.04.07 21:35
Пастка для фазана -
це пастка для людей,
які купилися на фальшиві ідеї.
Пастка для фазана -
це пастка для енергії
у ноосфері.
Пастка ловить ті ейдоси,
які не зміцніли

Світлана Пирогова
2025.04.07 18:09
Де тільки не блукало, по яких стежках,
між осокорами, спориш топтало,
крутилось, гралось на стрімких семи вітрах
і не одне дістало, звісно, жало.
Але були так любі - рідне поле й сад,
пахучі різнотрав'ям і любистком,
город і виноградник, весь родин

Юрій Лазірко
2025.04.07 17:20
у розбитім серці -
хрест на хрестику,
більше
ніж в забутому селі...
п’ятка мліє,
тягне з табуретика
трохи вище шиї
і петлі...

Юрій Гундарєв
2025.04.07 13:48
Розривається серце:
ракетою спалені
діти на небесех…
Де сором, вандали?

Після ночі вертаєтесь,
донька й син зустрічають:
-Як справи, тату?

Козак Дума
2025.04.07 08:38
Як на далекій півночі – мете…
Укрились снігом ізумрудні віти
лише за місяць до жаркого літа!
Не часто зустрічається оте…

Все утонуло в білій пелені,
накрила побережжя хуртовина,
для цих широт небачена картина –

Віктор Кучерук
2025.04.07 05:52
Поєднані бідою люди,
Украй стривожені та строгі, –
Ідуть зажурено зусюди
До дитмайданчика німого.
Приносять іграшки і квіти,
Щоб світлу пам’ять вшанувати
Загиблих від ракети діток,
У бійні цій невинуватих.

Ярослав Чорногуз
2025.04.07 00:09
Спотворили хвороби нас обох.
І смерть уже чигає недалека.
Життя не пестить більше - бачить Бог --
А ти у нім - філософ, як Сенека.

Усе минає - і кохання теж,
Вогонь згасає у горнилі серця,
Все менше в нім лавандових пожеж,

Іван Потьомкін
2025.04.06 22:25
Москалики-зубоскалики, там, у вашій бучі,
бойовій, кипучій, далеко не"лучше",
бо ж за цукор і за хліб навкулачки б'ються.
Ви ж, мов ті вовки, навесні не ситі,
приперлися на Вкраїну голод свій втолити.
Уже Київ маячів золотом Софії,
та не дали н

Борис Костиря
2025.04.06 21:47
Після зимової сплячки
розпускається листя на осокорі
боязко, нерішуче, несміливо.
Дерево промовляє до нас
зеленими язиками
різними мовами,
але ми не в силі
їх зрозуміти. Словників

Тетяна Левицька
2025.04.06 21:45
Не дивилась в дзеркало давно,
а оце сьогодні подивилась.
Скільки б не минуло, все одно,
як була колись струнка й красива,
так і залишилася тепер.
Не даремно голова сільради
залицявся, шкода, що помер,
не пізнавши всі мої принади.

Артур Курдіновський
2025.04.06 16:20
Відтепер в пакунку для сміття
Всі мої слова та перспективи.
Муштрувало так мене життя:
"Пам'ятай: правий або щасливий!"

Я на шию почепив жабо,
Тупотів ногою, щось доводив.
За одвічне це "або-або"

Євген Федчук
2025.04.06 15:06
На луках вогонь палає, аж від села знати.
Сидять хлопці навкруг нього, хмизу підкладають.
Щоб сидіти веселіше, щось розповідають.
Вибралися в нічне хлопці коней випасати.
Коні луками блукають, траву випасають,
Хлопці зрідка поглядають, щоб десь не по

Ольга Олеандра
2025.04.06 11:43
Кожного дня в якомусь нашому місті траур.
Й загальний траур по всіх українських містах.
Світе, ти маєш на нього управу?
Світе, ти знайдеш на нього управу?
Бо якщо ні, він тебе перетворить на прах.

Світе, ти можеш його і усіх його служок прибрати?

Юрій Гундарєв
2025.04.06 09:49
Сьогодні, 6 квітня, День жалоби за жертвами варварської російської атаки на Кривий Ріг.
Унаслідок цинічного удару, що припав на житловий мікрорайон, загинуло 18 українців, 9 із них – діти…

Приспущений стяг.
Загиблі дорослі і діти.
Холодні вуста.
Х

Віктор Кучерук
2025.04.06 06:09
Коли молодший трохи був,
То я, на безголов’я,
І закопилював губу,
І нехтував здоров’ям.
І папіросами димів,
І пив не тільки воду, –
І поперек за кілька днів
Не віщував погоду.

С М
2025.04.06 06:06
Зірка Терен
Тліє кришиться у темінь
Змісту клоччя
І рвуться сили геть із осі
Промінь скаче
До вад у хмарини ілюзій

Ідемо ~ ти і я ~ скільки ще?

Микола Соболь
2025.04.06 04:54
Цей білий день і білий світ,
і сніг до сивини збілілий,
бреде по снігу білий кіт,
муркоче щось зарозуміло.
Уже пора весні прийти
у ці краї молочно-білі,
стоять насуплені хати
і абрикоси побілілі.

Тетяна Левицька
2025.04.05 22:27
Нехай біснуються, а я люблю —
переплелися душами й тілами
до божевілля, присмаку жалю.
Обоє сунем голови в петлю
і за життя чіпляємось губами.

Ніколи не косила лободу,
та цього разу, як лихий попутав.

Борис Костиря
2025.04.05 21:52
Колишнє життя, як Атлантида,
потонуло на дні океану.
Чи існувало воно насправді?
Чи не було воно маренням?
Колишнє життя стало
материком, який пішов
під воду чи розчинився
у кислоті забуття.

Іван Потьомкін
2025.04.05 20:00
Не бузувір я, хоч і не в жодній вірі.
Хрещений ( як і заведено було в моєму роді).
Сам, без помочі дяка (батька хрещеного, до речі),
По-церковнослов’янськи одспівував померлу бабу Ганну.
Заворожений, стояв перед ворітьми на кладовище,
Як реквієм невт

Віктор Кучерук
2025.04.05 11:42
Розпізнаю війни запеклість
І лють, і злість її щодня, –
Іще засмучує далекість
І душу точить незнання.
Я так давно тебе не бачив,
Через появу в нас біди,
Що знемагаю без побачень,
Як степ улітку без води.

Віктор Насипаний
2025.04.05 07:02
В село якось примчав дорослий внук
До свого діда врешті в гості:
- Авто я маю, хату, ноутбук.
Мене шанують на роботі.

І непогана, звісно, зарплатня.
Я, діду, програміст хороший.
До долара прив’язана вона.

Микола Соболь
2025.04.05 06:55
Осяде пил на убиті тіла,
понівечені жили доріг,
моя любове, аби ж ти могла,
врятувати в ту мить Кривий Ріг,
ще кров гаряча стікає з чола,
лежать дітки убиті, поглянь,
моя любове, аби ж ти могла…
я б віддав тебе всю без вагань.

Хельґі Йогансен
2025.04.05 00:14
— Добрий ранок, кохана! Як спалось?
— Жартівник! Це вже майже обід.
Таки справді без чогось дванадцять,
Лиш спросоння не видно мені.
На столі пахне тепла ще кава,
Сонце сяє грайливо в вікні.
Ти усміхнена, ніжна і гарна,
Наче Еос, мов цвіт навесні.

Борис Костиря
2025.04.04 21:50
Ця синиця вміщає в собі
цілий Всесвіт.
Синиця вміщає в собі
голку Кощія.
Так велике ховається
у малому.
Зруйнуєш малий Всесвіт,
розвалиться великий.

Борис Костиря
2025.04.04 21:45
Руйнується немічне тіло, мов замок.
Руйнується плоть, як уламки сторіч.
Руйнується те, що виходить із рамок,
Немовби відлуння лихих протиріч.

І те, що цвіло, переходить в занепад.
А те, що буяло, упало в труху.
І нас поглинає ненависті невід

Тетяна Левицька
2025.04.04 21:17
Нестерпілось, незлюбилось,
навіть уві сні...
Ніч заквецяла чорнилом
зорі чарівні.
Вітер хмари поганяє
пружним батогом...
Сніг пухнастим горностаєм
стелиться кругом.

Ігор Терен
2025.04.04 21:16
І
Ніколи кажуть не кажи, – ніколи.
Не має сенсу парадигма ця,
немає ні початку, ні кінця
абсурду, що вертається по колу
сансарою во ім’я гаманця.
Америка «кришує» Україну
як рекетир і поки тліє край,

Іван Потьомкін
2025.04.04 19:13
«Чому розладналися твої заручини з Томом?» «Бачиш, він обдурив мене: казав, що є фахівцем з печінки й нирок,а насправді працює в м’ясній лавці». 2 «Чому ти не відповіла на мій лист?» «Я не отримала його. З іншого боку, мені не подобається, що в ньому

Ольга Олеандра
2025.04.04 12:06
В міцних обіймах прохолоди
Після тягучого дощу
Хвилюються Дніпрові води
Розходяться Дніпрові води
По змоченому згарищу.
Віки прокочуються ними
І чайки звично ґелґотять
Середньовічні довгі зими

Микола Соболь
2025.04.04 10:50
Хай квітень нас розсудить і мине.
Впаде на землю квітом абрикоси.
За все, що не збулось, пробач мене
і за холодні, світанкові роси.
Переродись у дрібочку тепла,
почуй, як вітер небозвід колише,
коли сльоза по шибі потекла,
хай не карає спогадами бі

Козак Дума
2025.04.04 09:25
Гаптується часом верета вінчальна,
вкриває гілля білий квіт,
та вітер навіює присмак печалі
і линуть думки у політ,
а цвіт опадає із віт…

Доносить віола безмірності звуки,
лунає прийдешнього суть –

Юрій Гундарєв
2025.04.04 09:16
квітня - День народження видатної американської співачки українського походження.
До речі, зверніть увагу, як римуються: Квітень і Квітка…


Українка Квітослава Цісик народилася і все життя прожила у США. Батько, скрипаль родом зі Львова, називав її К
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Королева Гір - [ 2020.02.10 12:27 ]
    Сивина
    Ой чому ти, мамо, рано посивіла,
    Сивина та звідки у тебе взялась?
    Ой чому ти, мамо, чому побіліла,
    Сивині чому ти в обійми далась?
    Ой чому ти, мамо, її не спитала –
    То тобі навіщо сива та коса?
    Ти ж на неї, мамо, рано не чекала.
    Тепер сиві коси, іншая краса.

    Чом не говорила ти із сивиною
    Щоб вона до тебе рано так не йшла.
    А вона присіла в тебе над косою,
    І ті пасма сиві для тебе знайшла.
    Як нам тепер бути ,мамо , з сивиною?
    Бо вона продовжить пасма ті вплітать.
    Буде пролітати все над головою
    І тих пасем, мамо, буде додавать.

    Де знайти те зілля, сивині зарадить,
    Щоб ти знову, мамо, русою була?
    Сивина та знову, знов тебе погладить,
    І погладить знову, мамо, від чола.
    Мусиш залишатись тепер з сивиною,
    Бо чар-зілля, мамо, такого нема.
    А я завжди буду, буду я з тобою,
    Хоч пофарбувала тебе сивина.

    28.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  2. Королева Гір - [ 2020.01.28 00:43 ]
    Моя Богине
    Я знов очей своїх не стулю
    В нічку кохання цю чудову,
    Тебе до себе я притулю
    І заспіваю колискову.

    ПРИСПІВ

    Моя єдина, люба і кохана,
    За тебе долі дякую завжди.
    Краса твоя ні з чим є незрівнянна,
    Свій вогник щастя у мені знайди.
    Моя Богине ніжна і жадана,
    Краса твоя в полон мене взяла,
    Ти долею і Богом мені дана,
    Й вуаль кохання ти вже одягла.

    До вуст медових доторкнуся,
    Я в ту мить чомусь зніяковів.
    До тебе люба притулюся,
    Ніжно обійняти захотів.

    ПРИСПІВ

    А очі твої – намистини,
    Наче діаманти два блищать,
    Нам солов’їна пісня лине,
    Хочу тебе ніжно цілувать.

    ПРИСПІВ

    10.12.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Королева Гір - [ 2020.01.27 00:16 ]
    Різдвяна заметіль
    Замело снігами край Карпатський,
    Різдвяна нічка білою була.
    Пригадую я вік свій же юнацький
    Й стежину, що до хати пролягла.
    Замело снігами всі дороги,
    Біла ковдра знов прикрила все .
    Та заметіль забрала всі тривоги
    І зустріч із батьками нам несе.

    ПРИСПІВ

    Заметіль Різдвяна, заметіль,
    Замела усі стежки й дороги,
    Линуть діти до своїх батьків,
    Їх вітають ріднії пороги.
    Заметіль Різдвяна, заметіль,
    Одягла усе в казкові шати.
    Святковую відкрила нам артіль,
    А вдома нас чекають батько й мати.

    Замело снігами, закурило,
    Родини хата у вуаль вдяглась.
    А серцю все так любо тут і мило -
    Батьківськая святиня збереглась.
    Замело снігами всі стежини,
    В дитинство повернула заметіль.
    Та пісня від батьків і до дитини,
    Знайомі звуки линуть звідусіль.

    ПРИСПІВ
    22.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  4. Королева Гір - [ 2020.01.26 12:59 ]
    Зим і осені нема
    В кохання осені нема
    І зим у нього не буває,
    Хоч і на скронях сивина,
    Та серце щиро все кохає.
    В кохання осені нема,
    Його в багрянець не фарбує,
    Й не підкрадається зима,
    І візерунків не гаптує.

    ПРИСПІВ

    Нема в кохання лютих зим,
    Йому вітри не дошкуляють.
    В житті так дуже легко з ним,
    Якщо обоє так кохають.
    Нема в кохання холодів,
    Нема у нього і морозів.
    Є струн душевний переспів,
    Неначе пісня верболозів.

    В коханні весни і літа,
    П’янкий дурман і насолода.
    Тепло в кохання лиш впліта.
    Цього коханню їм не шкода.
    В коханні весни і літа,
    Воно у зими не прямує.
    І осінь в нім не золота…
    З весни у літо лиш мандрує.

    ПРИСПІВ

    30.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.07 14:20 ]
    Тетяна Левицька Рапсодія любові*
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!

    2019р


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  6. Ірина Вовк - [ 2019.11.07 12:04 ]
    Старовинний романс "О не іди..." (переспів)
    О не іди, побудь ще хвилю,
    Так серце радістю зійшло.
    Я поцілунками покрию
    Уста і очі, і чоло…

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, побудь зі мною,
    Я так давно тебе люблю.
    Своєю ласкою-жагою
    І обпалю, і притомлю.

    О не іди, побудь… побудь!..

    О не іди, душа благає,
    Нестерпно так палає грудь.
    Кохання безум нас чекає,
    Тож не іди – побудь, побудь!

    Кохання безум нас чекає,
    О не іди, прошу…
    Побудь!



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2) | "Романс із кінофільму "Пізня любов" (1983)"


  7. Олена Лоза - [ 2019.09.09 10:20 ]
    Вальс пам'яті
    Схилим доземно древка своїх знамен.
    Матінко-земле, скільки в тобі Імен!
    Писані кров'ю звитки твоїх доріг,
    Мужністю й болем тих, хто у тебе ліг.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!

    Схилимо голови там, де дорожній пил
    Порохом пахне на свіжих рядках могил,
    Перед стражданням тих, хто живцем горів,
    Перед чеканням змучених матерів.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!
    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  8. Сергій Губерначук - [ 2019.08.23 12:20 ]
    Гімн Президенту України
    Коли кордони розривали Україну,
    єдиний розділяючи народ,
    з громади за́вжди піднімалася людина
    і рятувала від лихих негод.

    За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
    що Україна в нас – на всіх одна,
    що той, якого люди більшістю обрали,
    встановить мир, і відійде війна!

    Чи то у княжий час, за ге́тьманства чи панства,
    чи то в роки імперій, орд чи рад –
    з народу за́вжди справжній лицар піднімався,
    щоб повернути незалежний лад.

    Нерідко гинули в борні святі герої,
    та нашу пам’ять не розбити вщент!
    І на фундаменті історії старої
    постав наш Український Президент!
    _______________________________
    Приспів:

    Президент України –
    наша гідність і слава!
    Перше слово країни
    і обличчя держави.

    Хай лунатиме за́вжди
    вільний голос людини!
    Є апостолом правди –
    Президент України!
    _______________________________

    Не раз останньою надію обирали,
    коли планета гинула в диму.
    Все ж, незалежність ми без воєн відстояли,
    свободу всю довіривши йому.

    Нас до майбутніх ер ведуть далекі гони
    по українських вистиглих житах.
    Йому вручив Господь ключі для охорони –
    тризубий герб і синьо-жовтий стяг!

    Бо доля нації робити і творити
    історію сьогодні й повсякчас,
    а Президент хай вознесе молитви
    за нашу Україну і за нас!
    _______________________________
    Приспів.

    12 вересня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 288–289"


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2019.05.04 22:32 ]
    Денники (2) Танок

    Дами захоплені вже кавалерами,
    зори палають, і мчаться думки, -
    мила красуне, твоїми манерами,
    в’яззю вагання за кроком струнким,
    подиху зривом у муки тремкі,
    я зачудований, знай – зачарований!
    в серці моєму надії п'янкі!


    Наче малює, танцює на кухні, сама,
    обмаль одежі, розкуті рухи, щось підгорає -
    в тоні з леткою засмагою тіла її,
    мрій перекатами, пульсу прибоями,
    снами, видіннями, - недоціловані
    линуть, кружляючи, тіні захоплені,
    чайного квіту трояндові подихи


    Те, що сльоту зав`южить, буде не ця зима,
    що за вікном, і ти вже знаєш про це сама, -
    доки ж тобою сяйно, доки біди нема,
    барвиться на долонях, і на його також,
    радості юний сонях - листячками уздовж
    нотного стану долі спільну виводить в’язь
    вдячної ніжності надто схожої на іпостась


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12) | "Денники (1) Неповторність"


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.14 21:34 ]
    Не печаль брови ясної (український романс)*
    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Не тривож сердечну рану,
    Не роз`ятрюй самоти.
    Ще веселка за туманом
    Буде квіткою цвісти.

    Не суши свого личенька –
    Гіркне туга, як полин.
    І до свого козаченька
    Веселенькі думи шли.
    Він повернеться ізнову –
    Промениться місяць-ріг! –
    Бережи з коня підкову –
    Твого щастя оберіг!

    Не печаль брови ясної
    Ти, красуне чарівна.
    За холодною зимою
    Сонцесяйна йде весна.
    Ще свої розгорне крила,
    Луг постелить запашний.
    І жагучий Бог Ярило
    Візьме вас на свій рушник.

    13.10.7526 р. (Від Трипілля) (13.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  11. Юрій Лазірко - [ 2018.12.14 04:48 ]
    де ти янголе
    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я себе не впізнаю
    мов слова молитву
    бо так тихо як в раю
    наче горлом бритва

    чи думки не вигнані
    а киплять смолою
    чи беззора вийшла ніч
    вкрила серце млою
    де ти янголе прилинь
    променем лелечим
    гості всі мої пішли
    і забрали вечір

    скільки випито вина
    істини не видно
    де той совісті дзвонар
    що покличе зридно
    на останню з барикад
    чи Святу Вечерю
    все якось воно не в лад
    в душному етері

    де ти янголе не спи
    на порозі Божім
    вже зап’ястя цвях пробив
    світ на пекло схожий
    і усі хто цілував
    обіймав леліяв
    стали тихі мов трава
    що без вітру мліє

    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я тебе очікую
    як Святе Причастя
    крука вже покликали
    і душа ще настіж

    17 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (6)


  12. Юрій Лазірко - [ 2018.11.15 06:02 ]
    Оснiжений вальс
    плачуть листям осінні гаї
    відпускають у вирій зозуль
    не жалій моє серце ти їх
    небо чисте і вільне від куль

    за ночами проносяться дні
    та за ними тужити не варто
    і шукати притулку у сні
    наче щастя у краплених картах

    легкодухих сніжинок танок
    та дитинна розвага і втіха
    хай зігріє надію вино
    не сумуй моє серце а дихай

    хай кружляє у віхолі світ
    і готує для кроку знемогу
    та не вічний той білий політ
    як терниста дорога до Бога

    то так просто іде то іде
    біль небесний що душами хворий
    моє серце вертайся ти де
    там де мрії злітаються й зорі


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  13. Тетяна Левицька - [ 2018.10.03 09:58 ]
    Сьогодні в батька день народження!
    1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
    Аби трояндами прикрасити кімнати.
    Наш батько - вірний друг, найкращий оберіг.
    Так міцно хочеться обняти, привітати,
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    Сьогодні в батька День народження.
    Тож ресторан - місце знаходження.
    Яскравий день не по сезону,
    Гуляє в батька піврайону.
    Чекають танці на продовження.
    Сьогодні в батька День народження!

    2) За батькове здоров'я на многія літа
    Фужери повні із шампанським піднімаєм.
    Хай повниться життя, мов осінь золота
    Щедротами добра і сонячним розмаєм.
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    2018


    Рейтинги: Народний -- (6.12) | "Майстерень" -- (6.21)
    Коментарі: (4)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.14 23:42 ]
    Надія Козак Магнолія (пісня)*
    Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
    Розпустили крилонька попід небеса.
    Як в саду напровесні зацвіла магнолія
    Квітом приголубивши і мої літа.

    Приспів:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.

    Пелюстки мережкою лебедять над скронями
    До моєї осені проситься зима.
    Та в саду завесненім віхола-магнолія
    Як уперше – нам на двох – знову зацвіла.

    ПРИСПІВ:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  15. Ірина Вовк - [ 2018.08.13 22:32 ]
    "Дві ружі" (старовинний романс, переспів)
    Випарів краплини – сльози небайдужі -
    Затемняють синій різьблений кришталь.
    Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
    А на них німая, мертвая печаль.

    Одна із них білая-білая
    Була, наче спроба невмілая,
    А інша – червона… вогне́нная,
    Була, як мета нездійсне́нная.
    Обидві – манили і звали,
    Обидві ... зів’яли.

    Одна із них ніжная-ніжная,
    Була, як сопілка невтішная,
    А інша, як пристрасть, захланная –
    безумна, нахабна, ще й п’яная…
    Обидві – манили і звали,
    І врешті... зів’яли.

    Вони зів’яли – не цвісти їм знов,
    А з ними зів’яла і ласка, й любов…

    Щастя було стільки – наче крапель в морі,
    Наче з листя кужіль на сирій землі…
    І зостались тільки, як «мементо морі»*,
    Дві зів’ялі ружі в синім кришталі.


    * memento mori - з латини, пам'ятай про смерть.

    13 серпня 2018




    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Сушко - [ 2018.08.07 09:08 ]
    Мир
    Усе гаразд. Машина є, курник,
    Прагматик я розважливий, не цинік.
    З цицьками у руці дрімаю вік,
    Ковбасами забитий холодильник.

    Аж тут війна. Пливе народ на фронт,
    У мене ж - ятка з м'ясом у Росії.
    Сиджу тихенько, бо не ідіот,
    Орду не подолають гречкосії.

    В Донбасі - траур, у Криму - терор,
    А я цвіту, клієнтів є чимало.
    Гукає фсбешник: - Ей, хахол!
    Вєзі єщьо! Солдати любят сало!

    І я везу. Колеги - цигарки,
    Ідуть вагони з крамом зарізяці.
    Та змалку тупуваті земляки
    Не хочуть хана, підло риють шанці.

    Але меча не втрима Гавриїл,
    Чортяка ззаду наштрикне на вила.
    Бо в Києві не влада - гультяї,
    А у Москві - тверда рука та сила.

    Піду кришити бульбу кабану,
    А потім поваляюся на жінці.
    Країні мир потрібен! Геть війну!
    Закуйтесь у кайдани, українці!

    07.08.2018р.

    Народження

    Любов сліпа, не тільки топить лід,
    А й душу висисає до останку...
    Прибив цвяхами жінку до землі,
    Посіяв сім'я і - "Гудбай, коханко!".

    Крізь тінь мою сумну струмує час,
    Втомилась копирсатся у вадах.
    Ворушиться під серцем дитинча,
    Ховаю живота в широких фалдах.

    Молилась: - О, мій Боже! Забери!
    Любові прагла, а послав лиш фалос.
    Веселе око глипнуло згори
    І в хмару сонцесяйну заховалось.

    Втекти б із гіркоти в країну Оз,
    Але довкіл не казка - маски, блазні.
    Скрутило... біль шматує... почалось:
    - Стрічай, мій сину, всесвіт цей прерасний.

    07.08.2018р.

    Світло

    Прагнуть ізмалку мене причесати,
    Хочуть побачити в ямі, на дні.
    Заздрісник шепче: - Вдавися талантом,
    Плахтою ліру Орфея запни.

    В світі комах вогнептахи - потвори,
    Бог мій - це сонце! А їхній - Аїд.
    Гупну ногою - ховаються в нори,
    В небо злітаю - прокльони услід.

    Знизу благають: "Лети но у вирій".
    Добре, негайно рушаю у путь.
    А на крилі умостилися мрії,-
    Ці дивочуда зі мною жвуть.

    Інше крило - це домівка фантазій,
    Музи грайливі вчепились у чуб.
    З ярмарку шумного в тиху оазу
    Між громовицями пеклом лечу.

    Настіж Едему відчинені двері,
    Тьма поклонилася світлому дню.
    Здрастуйте, ангели! Сядем на скелі,
    Вип'ємо радісно кубок вогню.

    07.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  17. Олена Лоза - [ 2018.06.24 13:17 ]
    Різдвяна пісня
    На Свят - вечір
    У душах поселяться
    Спокій і мир,
    І любов переможе,
    Загояться давні рани.
    У будинках сільських
    І мільйонах звичайних квартир
    Однією надією світлою
    Більше стане.

    Кришталевими дзвонами
    Звістка розноситься вмить.
    Доленосна зоря
    В піднебессі світити буде.
    Він – ще зовсім дитя,
    У колисці спокійно спить.
    Народилось Маля,
    Що надію дарує людям.

    Най усі молитви,
    Що від чистих сердець ідуть,
    Будуть Богом почуті,
    Розвіються всі тривоги,
    Підростають здорові діти,
    Сади цвітуть,
    Хай широкими завжди будуть
    Усі дороги!

    На Свят- вечір
    У душах поселяться
    Спокій і мир,
    І любов переможе,
    Загоївши давні рани.
    У будинках сільських
    І мільйонах звичайних квартир
    Однією надією світлою
    Більше стане.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.22 08:02 ]
    Надія Козак Королева (пісня)*
    Неначе диво в Божім раю,
    В гаю троянду я стрічаю...
    Не відвести очей, та й годі!
    Таку красу не бачив зроду!

    Коханням серце зайнялося
    І до троянди потяглося...
    Душа, та й тіло, аж тремтіли.
    Й зірвати дуже захотілось...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну милу і пахучу,
    Та чомусь таку... колючу!

    Аж кров’ю пальці узялися,
    Як колючки в них уп’ялися.
    Тут засміялось райське диво:
    – Моя ж то кара – справедлива:

    Я неприступна і цнотлива,
    А гонориста, бо ж вродлива.
    Та й колючки мої для того,
    Щоб не топтали цвіту мого...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну, милу і пахучу,
    Та... колючу, ой колючу!..

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.13 07:01 ]
    Владислав Бойко Куплети Сідалковського*
    Пахнуть в Києві каштани,
    Ходять Києвом кияни,
    І киянок незаміжніх — тьма…
    А у мене ні квартири, ані М-24,
    Ні прописки в Києві нема.

    Мав дівчат знайомих, друзі,
    Я в Неаполі й Тулузі,
    Маврітанки падали до ніг.
    Розставляли хитрі сіті,—
    Та нема у цілім світі
    Кращих за киянок чарівних!

    В скверах парочки гуляють,
    Бистрі «Волги» жигуляють —
    Скрізь тобі ідилія сама!
    Був я в Лондоні й Брюсселі,
    У Вапнярці і Марселі —
    Краще міста Києва нема.

    7487 р. (Від Трипілля) (1979)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.30 18:00 ]
    Пролетіла весна (пісня)*
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.23 23:47 ]
    Катерина Каленіченко Чи ми удвох?*
    Усе частіш у вікна заглядає
    В зелених шатах весняна краса.
    Усе частіше я себе питаю:
    Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох торкалися зірок.

    Лютує хуга в нашому ваганні,
    Замовклі припорошує слова,
    Якщо вони між нами не останні,
    То й музика ще й досі в них жива?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох, що ми удвох торкалися зірок?

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.17 23:14 ]
    Вишиванка
    Одягну я тебе на світанку,
    Наче світла у душу ввіллю,
    Українська моя вишиванко,
    Я тебе до безтями люблю.

    На тобі, чарівна одяганко,
    Знаки світлих і сонячних врун.
    Щоб торкалася ти, вишиванко,
    До душі найтаємніших струн.

    В твоїм сяйві поблідне й шляхтянки
    Дорогий, найсучасніший стрій.
    Сама Леля тебе, вишиванко,
    Прикрашала квітками із мрій.

    Не архаїка ти, що як бранка,
    У музеї забута висить.
    Вічна модо моя, вишиванко,
    Я щодня тебе прагну носить.

    Крізь пітьму лихоліть, до останку,
    Я твій образ у серці беріг.
    О квітуча моя вишиванко,
    Ти народу мого оберіг.

    Як тебе одягну іще зранку,
    Цілий день омина мене зло.
    Ти вкраїнців усіх, вишиванко,
    Під божествене тулиш крило!

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  23. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:51 ]
    Цiлуй..
    Мені твій цілунок миліше за все,
    і запах парфумів аж пряний,
    Лоскочуть вуста до нестями мене,
    і подих мій, наче останній.

    Ти, як побажання, таке таємне,
    що дибки волосся береться,
    Якби тілько знав як я люблю тебе,
    як Бога благаю про те, що..

    І, ось, я вчуваю тепло твоїх вуст,
    Ти знову цілуєш, коханий,
    Я хочу тебе! Я так хочу й боюсь,
    боюсь що не прийду до тями.

    А в твоїм цілункі кохання палке,
    я в ньому тону, потопаю,
    Цілуй же мене! Ти цілуй дотепер,
    коли так потрібен й надалі.

    22.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Терен - [ 2018.02.26 18:54 ]
    Мій край
    У краю червоної калини
    по траві й росі
    йду я до моєї України,
    плаями Русі.

    Де мене у світі не носили
    білі журавлі,
    та оберігає Божа сила
    рідної землі.

    Поки сутеніло вечорами
    небо угорі,
    бачив я, що сяє за морями
    полум'я зорі.

    Все, що є, і все, що мало бути,
    доля віддала.
    Залишилось тільки не забути
    стежку до села,

    де, не «окацаплений» ордою,
    я одне зумів –
    чути голос пісні за рікою
    мовою дідів.

    Поки є міцне коріння роду
    по усіх краях,
    не завіє віхола негоди
    мій життєвий шлях.

    1991


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  25. Анатолій Ткачук - [ 2017.12.26 03:58 ]
    Віхола
    Рине світом віхола непроста,
    Оббиває долі і рве літа,
    На рятунок з неї й гроша не став:
    Уціліє, може, один зі ста.

    Тут реальність рветься на «ми» й «вони»,
    Тут бракує мудрості й глибини,
    У коктейлі люті, страху й вини
    Душі йдуть на дно мов старі човни.

    Хтось іде на прощу і на поклін,
    В руки взявши пращу, в уста – проклін,
    Зі стіни Плачу хтось майструє дім;
    Молитвами литими стогне дзвін.

    Ти ж, ген-ген на сотому рубежі,
    Поміж друзів, недругів – скрізь чужий,
    Серце знов очищуєш від іржі.
    Скільки сили матимеш – бережи…

    https://www.youtube.com/watch?v=_gQKKv4WhPQ



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  26. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:50 ]
    Осінній карнавал
    Терпке вино по вінця у бокалах!
    Любов і осінь - кругом голова,
    З тобою нам сьогодні світу мало,
    Дощем на щастя небо засіва.
    Листки каштанів мокнуть у калюжах,
    Весь тротуар у плямах парасоль,
    До перемін погоди нам байдуже,
    Налити ще вина тобі дозволь.
    Вино п'янке, як особлива осінь,
    Забудь печаль, надія в серці є!
    Твій поцілунок... ще його не досить
    Хай ніч нам світлом зоряним стає!
    У ритмі танцю листя закружляло,
    Мелодії похитують бокал...
    Тобі мене, мені тебе так мало
    Та є для нас - осінній карнавал!
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:33 ]
    "ГОНДОЛІ-ГОНДОЛІ, ГОНДОЛА…" (пісенне)
    В легкій гондолі леді привітна
    пісню співає, п'яна від мрій.
    Раптом англійку пекар помітив,
    з мо́ста почав підспівувать їй.

    В місячну ніч - ах, от в чому річ! -
    ніжно всміхалися вічка до віч.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...

    Літо минуло, бурі вляглися,
    білі вітрила пне корабель...
    Дармо втікаєш - долі скорися,
    леді примхлива...Озвися, гей!

    В юних серцях - ах, де й дівся страх! -
    Любов розвилася в шлюбних вінцях.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...


    poiskm.net/show/детский.../гондоли-гондола-р-карозоне

    (Для вечора італійської класичної музики з голосу Олександри Ленишин. Львів,1997).


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  28. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:51 ]
    "ТІРІТОМБА…" (пісенне, ліричний жарт)
    Кожен вечір, кожен вечір йду до моря, -
    там красуня, як та зо́ря...
    В неї кучері, мов сонечко промінні,
    сік малини на устах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Я на неї подивлюсь - вона сміється,
    їй подобаюсь, здається.
    Де тендітний тонкий стан її проб'ється,
    сміх злітає, наче птах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Раптом бачу, наче дуб стає старезний,
    її батечко кремезний.
    Його тон не делікатний, не облесний -
    бук важкий в його руках...

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Чим скінчилось, догадайтеся самі ви -
    про лункі ударів зливи...
    Та смішливе біле личенько вродливе
    сяє лагідно в очах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!


    (Для вечора італійської музичної класики з голосу Олександри Ленишин. - Львів,1997)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  29. Володимир Бандура - [ 2017.08.20 05:45 ]
    Твої вуста, осене.
    Вже відлетає в синю даль
    ключ журавлиний,
    Курличе, наче на прощання обгорта.
    Мої тривоги засипляє клич пташиний,
    Цілують, осене, мене твої вуста.

    Іще відблискують теплом осінні зорі,
    Ще літо бабине снує
    тонку вуаль,
    Той журавлиний клич зове небесним хором,
    Та залишає по собі щемку печаль.

    Як тінь на березі стою - над океаном,
    Де душу роздирає самота,
    Вже вічність не зігрітий твоїм станом.
    Цілує осінь лиш мої німі вуста.
    2017
    музика автора


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Лариса Пугачук - [ 2017.08.02 23:01 ]
    Наодинці
    А як прийде, то як – впустиш?
    – Впустиш…
    І до серця його приймеш?
    – Приймеш…
    І що любиш – йому – скажеш?
    – Скажеш…
    А утримати як, знаєш?
    – Знаєш…

    Як захоче піти, пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?!
    – Пустиш…

    Ти вже любиш його? Любиш?!
    Любиш…

    02.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  31. Ігор Шоха - [ 2017.07.28 11:31 ]
    Дзвони весни у літню пору
                   I
    Лірою, тихою ласкою,
    вірою, сивою казкою
    віють гаї і лани.
    За позолотою обрію
    сяє палітрою повною
    літо у небі весни.

    Ніччю, і рано, і вечором
    чути її голоси.
    Арії-оргії щебетом
    заполонили ліси.

    Це – весна! Це вона
    і голосна її луна
    мрії несе із колись.
    Кинь жалі. Ми одні
    на цій землі ночі і дні.
    Слухай і не журись.

                   II
    Падає сонце за горами,
    а поза тучами чорними
    стогне далека гроза.
    Бронзою, мідними дзвонами,
    громом, новими акордами
    б'ють у набат небеса.

    Сіє тихесенько
    дощик дрібнесенький.
    Сонце над кресами
    роси уже не зіп'є.
    А поза хатами
    з рутами-м'ятами
    літо співатиме
    соло вечірнє своє.

    У долині
    десь далеко
    чую пісню.
    Бачу одну
    зо́рю ясну.
    Лебединий
    чую клекіт.
    Нічка пізня.
    Та не засну.
    Ой не засну.

                                  2011,2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2017.07.08 17:02 ]
    Залишилась лише любов*
    Я був – немов суцільна рана –
    Так розпач душу розпоров.
    Та в ній навік, моя кохана,
    Залишилась лише любов.

    За хмари зсунувся подалі
    Розпуки час в осінній схов.
    Минули дні тяжкі печалі –
    Залишилась лише любов.

    Нехай це сталось не одразу,
    Та біль у серці охолов.
    Забулись лайки і образи,
    Залишилась лише любов.

    Хай лицар я не без догани,
    Знов квіти в твій несу альков –
    Усе забулося погане –
    Залишилась лише любов.

    Хоч гордий, на коліна стану,
    Життя нове будуймо знов.
    У нім навіки, до остану
    Залишилась лише любов.

    4.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2017.07.01 00:13 ]
    Ворожбитко моя ласкава*
    Усміхається ген далина,
    Мов до світла ворота відкрила,
    Тиха пісня десь долина
    І свої розпросторює крила.

    ПРИСПІВ:

    Ти – любов моя, ти – печаль,
    Ти – веселка ясна над гаями,
    Піднімає хмара вуаль,
    Знову сонце – між нами, над нами.

    О світи, о знову, світи,
    Наче мрія – у вись тополину,
    Я в незнані твої світи
    Мов лелека, полину, полину.

    Приспів.

    Я зійду з твоєї гори,
    Прийде нічка, пахуча, мов кава,
    Ув обіймах, люба, гори,
    Ворожбитко моя ти ласкава.
    Приспів.

    3.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  34. Лариса Пугачук - [ 2017.06.25 22:10 ]
    На пам'ять
    Цей запах полуниць,
    і дощ по підвіконню,
    і усмішка м’яка,
    що губи стереже
    вiд щастя.
    Та бринить тонісінько у лоні…
    Помішує рука
    пахкий тягучий джем.
    У пам’ять занесу
    світлиною п’янкою
    цей вечір, це вікно,
    і цей солодкий щем.
    Даровану ясу
    вишневою дугою
    полоником на дно
    вливаю.
    Ще… іще…

    25.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  35. Олена Балера - [ 2017.05.21 00:13 ]
    ***
    Виснажлива одноманітність, заблудлі голоси і тіні
    Зринають, множаться і тануть в долонях нетривкого часу.
    Тонка межа лише умовна між дійсністю і сновидінням,
    Роки ідуть квапливим кроком і нас, неначе свічку, гасять.

    І відключив жорстокий всесвіт нахабно мікрофон сумлінню,
    А лицемірство так природно й підступно одягає рясу.
    Наш зір звикає поступово до світлотіней мерехтіння,
    Цинічний розум не дивує сумна реальність без прикраси.

    То застигає час, то плине, то піниться в шаленім вирі.
    Він геніальний чи безумний? Цього напевне і не скажеш.
    В його ляльковому театрі наявні і вожді, й кумири,

    Сміється клоун, плаче блазень, ніколи не бракує вражень,
    Та дуже рідко у виставі побачити вдається щирість
    І відшукати у масовці упевнену поставу княжу.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (9)


  36. Олена Лоза - [ 2017.05.17 11:30 ]
    Елегія
    Він постукав у вікна -
    Бурлака, розхристаний дощ,
    Що блукав до пори
    У полоні захмарних ілюзій,
    А стожильні вітри,
    Перевірені вічністю друзі,
    Наче скіпки ламали
    Чубаті, круті явори.
    Він хотів наодинці побути
    І щось шепотів,
    Тарабанячи в шиби холодні
    Замерзлими пальцями.
    Кілька сотень віків
    Ми були з ним палкими коханцями.
    Я впізнала б його
    З-поміж тисяч звичайних дощів.
    Давні друзі, коханці і тільки...
    Отож-бо й воно.
    Покидав і вертався
    В ніким не заселений простір.
    Розривати стосунки з дощами,
    Зізнаюсь, непросто.
    Ми ридали обоє.
    Я не відчинила вікно.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Прокоментувати:


  37. Лариса Пугачук - [ 2017.05.16 16:58 ]
    ***
    О як же я до тебе лину,
    як притуляюся до губ...

    Кохання вибивала клином —
    я сподiвалася, що схлине,
    але прорвалось надглибинне
    і переклинило жагу!

    Так добре у твоїм полонi,
    я не пручаюся, о нi...
    Бажання починає гони,
    тепер не скоро охолону.

    Пройдусь дощем ледь-ледь солоним
    по несподiванiй веснi.
    Я не пручаюся, о нi...

    16.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  38. Лариса Пугачук - [ 2017.05.03 16:30 ]
    Аритмiя
    Ти до мене лиш крок —
    й в менi.
    Я ж до тебе все йду
    i йду.
    Ти вiд мене
    п’янiй —
    сп’янiй,
    не притишуючи
    ходу.
    Ти вiд мене не вiдступай,
    ти вiд мене не вiдмовляйсь.
    Ти неспійманий птах,
    мiй птах,
    я нескорене янголя.

    Йду, сповiльнюючи ходу,
    я до тебе — у ритмi "blues".
    Та нiяк не дiйду...
    Йду... Йду!!!
    А давно ж як люблю,
    люблю...

    03.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.04 19:43 ]
    Карб*
    І
    Як відсвіт сонячний Ярила,
    Засяє меч, Арею, твій.
    У нім – Перуна Божа сила,
    Що воїнів веде у бій.
    ІІ
    І воїни, загиблі побратими,
    На луки, на Сварожі відійдуть.
    Запам`ятаймо їх ми молодими,
    Вони Вкраїни нашої – могуть.

    Небесні сотні вирушать до Бога,
    І гірко їх оплачуть матері…
    Пролита кров у цій смертельній грі –
    Вона освятить нашу Перемогу!

    Жовтень-листопад 7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київ.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  40. Лариса Пугачук - [ 2017.03.17 13:30 ]
    Ой, летiло щастячко
    Ой летіло щастячко через пліт,
    Зерняточко гойне несло у світ.
    Поки вибігала із хати я,
    Щастячко завіялось у поля.
    Виглядаю щастячко я тепер
    В понедiлок, в середу і в четвер.
    Вже й сукенку вишиту одягла,
    Щоб зустріти щастячко край села.


    17.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  41. Олена Лоза - [ 2017.02.18 22:34 ]
    Ти на світі один
    На забутих стежках,
    Припорошених пилом сріблястим,
    У казковому царстві,
    Закутаних снігом, ялин,
    Закотилося зіркою з неба
    Загублене щастя,
    І тепер я на світі одна,
    Ти на світі один.

    На вустах ще не згасли
    Жагучі твої поцілунки.
    Серце плаче, мов скрипка,
    Закохана у скрипаля.
    Пересмішник - годинник
    Вистукує в темряві лунко.
    Ти вже більше не мій,
    Я також не твоя, не твоя...

    Знов метелики сніжні
    У тиші зимової ночі,
    Зігріваючи крильця,
    Літають округ ліхтаря,
    Тільки серце моє, навіжене,
    Мов пташка, тріпоче:
    - Ти на світі один!
    Але я не твоя, не твоя...

    Приспів
    За віхолами-крижмами
    Тендітного підсніжника -
    Кохання, цвіту ніжного
    Згубились пелюстки,
    А серце тихо схлипує
    Приреченою скрипкою.
    Завіяло, засипало
    Загублені стежки...

    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.08 22:33 ]
    Спогад про улюбленого співака
    Мій улюблений український співак, найкращий український і світовий тенор Анатолій Солов"яненко - воістину солов"їний голос України (1932-1999). "Стоїть гора високая" (сл. Л.Глібова, музика народна) у супроводі рідної йому і мені Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.Майбороди. ( запис 1982 року). На жаль, мені не довелося з ним співати у складі капели. Я прийшов у колектив 2002 року, а Солов"яненка не стало 1999 року. Останній прижитєвий концерт в палаці "Україна" це було 2 березня 1999 року, він співав у супроводі нашої капели і я мав щастя бути присутнім на цьому концерті. Як журналіст, я написав 3 матеріали про Анатолія Борисовича ще за його життя, спілкувався з ним. Він був простим, щирим і відвертим. Давав мені інтерв"ю по телефону. І опублікував ці матеріали: 2 - у журналі "Українська культура" та 1 - у журналі "Театрально-концертний Київ".

    В цьому році Анатолію Солов"яненку виповнилося б 85 років.

    Як поет, написав про нього такі, дещо емоційні, але щирі рядки:

    Солов"яненко, Солов"яненко -
    України вишневий цвіт.
    Й до коліна твого не дістане він -
    Паваротті-космополіт!

    7503 р. (Від Трипілля) (1995)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  43. Юрій Лазірко - [ 2017.02.03 23:11 ]
    ой жовнірики мої
    ой жовнірики мої
    зелен-свити
    море квітів море їх
    ран у світу

    море спалених доріг
    не злічити
    ой жовнірики мої
    де ви діти

    стихло серце у боях
    тиша мліє
    лине в пісні солов'я
    душу гріє

    на пагонах спить зоря
    сніг на віях
    храми у свічах горять
    дзвони сіють

    дзвони сіють імена
    незабутні
    проростає глибина
    в Божій студні

    скільки тої глибини
    світу треба
    від війни і до війни
    клаптик неба

    ой жовнірики мої
    кожен воїн
    що за правдою стоїть
    серце гоїть

    де надії по краї
    болю вилив
    ой жовнірики мої
    де ви милі

    4 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (12)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.02 23:34 ]
    Заклинання любові*
    Полюби мене знову, кохана,
    Відречись від огуди й журби,
    Хай на серці затягнеться рана,
    Полюби, полюби, полюби.

    Полюби мене знову - до болю,
    До тремтіння щемливого рук.
    Я страждання твої обезболю,
    В білі шати я сум уберу.

    Полюби мене знову… Як пісня –
    Хай життя наше лине в світи,
    Хай веселка у небі повисне –
    О світи мені, сонце, світи!

    Полюби мене знов. Хай зігріє
    Нас повітря жагуче весни.
    О прилинь, о прийди, наче мрія,
    Наче казка - в мої віщі сни.

    24.01.7520 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.29 22:57 ]
    Олексій Тичко Бій під Крутами*

    Сліди боїв у чистім полі.
    Сніги розтанули від гільз.
    Там знавіснілий од сваволі, Двічі
    Москаль на Україну ліз.

    Рядами пальта і шинелі
    На полі бою біля Крут.
    У рай для душ відкриті двері, Двічі
    Тризуб і стяг упали з рук.

    Прийшли під Крути тільки триста,
    Спартанський дух тоді воскрес.
    Упали, як у осінь листя, Двічі
    Тілами сніг укрили весь.

    Сусід північний - брат чи ворог?
    Усіх він вибив – до ноги.
    А вітер ніс на Київ порох Двічі
    І дим неволі навкруги…

    2010



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  46. Ігор Шоха - [ 2017.01.19 17:46 ]
    Пригодонька
    Я не йєті, але я живу
    біля лісу, а не у Парижі.
    Я шукаю бабу снігову
    і стаю на палиці і лижі.
                   У мене є і вуса, й борода,
                   і до зими претензії немає.
                   Ярило сяє, сіє Коляда,
                   а Берендей поляни накриває.
    Завірюха обрій замела,
    інеєм завіяла дороги.
    Їду по околиці села,
    аж іде снігуронька-небога.
                   – А Ви куди намилили лижню?
                   – А я… шерше... Снігуроньку шукаю.
                   – О, мій месьє, на цьому авеню
                   ніякої Снігуроньки немає.
    І помчала пасія моя
    по лижні у снігові замети
    мрією земного житія,
    за якою бігають поети.
                   Але услід натура бойова.
                   – Ану-ка, дєда, уступі дароґу!
                   Іноязична… Баба… Снігова!
                   І я тоді беру у руки ноги.
    Адже я шукаю не нову,
    а свою утіху під ялинку.
    Ігнорую бабу снігову
    і – гайда! Піймаємо сніжинку!
                   А я її – ось-ось і дожену.
                   Але вона не дуже і тікає.
                   Таку Снігурку я не омину,
                   бо іншої уже не доганяю.
    А мені ще рано у Аїд.
    Порадію ще на цьому світі.
    І нехай я нібито і дід,
    а мені ще є кого зігріти.
                   А я за нею когутом іду.
                   І хай сміються кури і кумири,
                   що я собі на щастя і біду
                   ще не цураюсь дідової віри.

    2002,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  47. Ігор Шоха - [ 2017.01.14 19:50 ]
    Траєкторія долі
    Коли переболить земне
    і одійде усе таємне,
    згадайте, що нема мене,
    коли почуєте про мене.

    Душа моя усе одно
    проб’ється зеленню сумління,
    де сіяла своє зерно
    і на поля, і на каміння.

    Аби рівняти кожен міг
    стезі, що падають під ноги,
    в надії, що одна із них,
    всього одна – веде до Бога.

    І хай не буде їй кінця,
    аби ішли до нас у гості
    веселі люблячі серця
    і при житті, і на погості.

    Тоді й зійде душа моя
    нехай у полі, та на волі
    ще оживуть, такі як я,
    для іншої моєї долі.

    14.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (9)


  48. Віктор Ох - [ 2017.01.08 11:11 ]
    За гранітним вітром
    Слова - Світлани Костюк

    За гранітним вітром – висохла трава…
    За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
    Ненька Україна зранено-жива
    Хлопчикам загиблим заповіти пише…

    Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
    У полях далеких ворон досі кряче…
    Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
    І оте знайоме: потерпи, козаче…

    У туманнім небі цятки журавлів….
    На душі неспокій і тяжка молитва…
    Важко проводжати на той світ синів…
    Бо іще не час їм…бо триває битва…

    Ой матусю мила, як тобі тепер…
    На шматки роздерта, розіп`ята всує…
    Доки дух свободи в серці не помер –
    Закричу над світом, може хто почує…

    ==================

    Виконали пісню на слова Світлани Костюк «За гранітним вітром» учні Нововолинського ліцею 2-го грудня 2015 р. у Нововолинську, в Палаці культури на творчому вечорі Світлани Костюк під назвою “Є цінність життя в неповторності кожної миті”.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (5)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.07 12:54 ]
    Живосил Лютий Меч Арея*
    Гуркоче грім в ковальні Бога,
    Стоять вої з кісьми до плеч,
    Рука зсивілого Сварога
    Кує Арею моцний меч.

    І ось знаряддя вже готове,
    Відблиснув меч в люстрах небес,
    Меча окропила Покрова,
    А рід нарік його Чаркес.

    Приспів:
    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.

    Чаркес - чарівний меч Арея -
    Тримали Тур і Святослав.
    Не раз Аратту і Борею
    І Русь він щиро захищав.

    Тримав Гатило**, Богом даний,
    Тримали витязі князі.
    Тримали лицарі-гетьмани,
    А зраз він в твоїй руці.

    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  50. Ігор Шоха - [ 2016.12.31 22:59 ]
    Новорічні візерунки
    Я один в одній хатині,
    і минає ще один
    новорічний вечір зимній
    із лубочної картини,
    синій вечір – у щілині
    занавісок і гардин.
    Іній пише візерунки
    на прозорому вікні.
    І спокусливі стосунки,
    і торішні подарунки,
    і недавні поцілунки
    пригадаються мені.
    Хороводами сніжинок
    запорошене вікно.
    І немає ні хатинок,
    ні засніжених стежинок...
    А досада від помилок
    не минає все одно.
    На віконній хрестовині
    леденіє тінь сумна.
    І щемить у серцевині,
    наче скло у деревині,
    та, не прощена донині,
    ще стара моя вина.
    І неждано за порогом
    тінь твоя прошелестить,
    і неначе ненароком,
    тишу міряючи кроком,
    привітати з Но́вим роком
    завітає-залетить,
    таїною оповита
    у прозорому вбранні,
    ніби інеєм укрита,
    наче росами умита
    і з таких матерій шита,
    що й малюнки на вікні.

                                  2001,12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (11)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7