ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2020.05.06 03:33 ]
    Радість
    Знову скрізь химерних ліній плетиво –
    І черемхи і бузку – вогні.
    На душі мені так фіолетово,
    І так тепло й радісно мені.

    Піниться весна п`янкими хвилями,
    Пахощі розлиті навкруги.
    В небо підіймають і окрилюють…
    Друзями мов стали вороги.

    Дивовижно: з «ахами» і «охами»
    Аромати веселять людей.
    І пливе душа моя закохана,
    Ніби виривається з грудей.

    Аж під лоба оченька закочує
    Ув обіймах милая моя.
    Світ увесь тепер обняти хочу я,
    Що красою й ніжністю сія.

    5 травня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  2. Сергій Губерначук - [ 2020.05.04 09:14 ]
    Мінлива
    Я всі ночі не сплю,
    мов палаю в котлі…
    З кожним віршем лягаю на ноти…
    Так страждаю й люблю,
    як ніхто на землі!..
    Й до сих пір сумніваюся: хто́ ти?..

    24 січня 2007 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 82 "


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2020.05.01 14:55 ]
    Ніжність
    Ридає дощик аж до рана,
    Любов даруючи садам,
    Я за твою сльозу, кохана,
    Всю кров, повір, свою віддам.

    Лиш не печалься. Думам кволим
    Ти душу не даруй свою.
    Хай серце, виповнене болем,
    Усе розчиниться в маю,

    В його медовому цвітінні…
    В долонях теплих принесу
    Отого цвіту, щоб і тіні
    Не було смутку, щоб красу –

    Оцю голівку, ручки, ніжки,
    Чарівні оченьки твої –
    Поїв собою. Щоб усмішка
    Розквітла знову й солов`ї

    Тобі витьохкували трелі,
    І сум утік у темний схов.
    Думки вернулися веселі,
    І щастя з ними, і любов.

    1 травня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  4. Сергій Губерначук - [ 2020.04.30 08:56 ]
    Деінде
    Деінде, та вже не в мене
    лишайся й лишайся на́ ніч.
    Деінде, де зло знаме́нне
    усіх зажене в пара́ліч.
    Деінде, де гори й доли
    у го́рі і до́лі вкупі,
    або у сумній гондолі,
    або у веселій ступі!..

    Покинь моє серце літнє,
    як сонна весна відходить.
    Це сонце – моє, обіднє!
    Це жито – для мене, родить!
    А ти вже таке не рідне,
    загублене в кожнім слові…
    деінде, де-де, деінде…
    забуду тебе в любові!

    7 лютого 2001 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 185"


  5. Сергій Губерначук - [ 2020.04.27 08:30 ]
    Народилося третє диво!
    Два ключі на пам’ять, без яких
    не буває ні зими, ні літа.
    Каруселька диптихів моїх,
    де твою тривогу за́́вжди вбито!

    Дві ціни, і на одне́ і те́ ж,
    ті, що ти і я так ріжно склали,
    ні від вогких стін, ні від пожеж
    так шедеврів цих і не сховали!

    Двоє діток, спільних панацей,
    схожих то на тебе, то на мене,
    ні в музей, ні навіть в мавзолей
    не здадуть моє життя шалене!

    8 лютого 2001 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 181"


  6. Сергій Губерначук - [ 2020.04.26 08:11 ]
    Поли́н
    На серці гірко сіється поли́н.
    Я той чорнобиль п’ю з тобою разом
    і проводжаю журавлиний клин
    настрі́ч зимі, як довгу метостазу.

    Цим проводам уже над двадцять літ,
    але лічильник Ґейґера завзято
    пищить на ліс, на воду і на лід,
    на цвіт і плід, у будні дні й на свято.

    По кладови́щах більшає хрестів,
    і на гробки вже багатьох не вгледиш.
    Провідаєш дитинство, як хотів,
    і в космос гірко все віденерґетиш…

    Ми знов до Києва пове́рнемось удвох.
    В очах і снах ввижатимуться зи́му
    гриби, чорниці, річка, поплавок…
    Усе лишилось тут і більш не стимул.

    Хоч, звісно, все мине, смішне й сумне.
    Закине час у далечінь цю казку.
    Полісся стане іншим, а мене
    живе минуле видасть за поразку.

    Але щора́з, між будь-яких цілин,
    (я проґрамую це, що́ б не казали),
    як розцвіте гірким вогнем полин,
    то хоч би та́к весну́ розпізнавали.

    23 липня 2007 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 234"


  7. Марія Дем'янюк - [ 2020.04.18 12:25 ]
    Дотик Світла
    Це так просто
    в людині сканувати Небо
    і дивитися в душу
    на відсоток хмарин.
    Це так ясно,
    коли сяєво ллється на тебе,
    огортає і ніжить,
    відчуваєш, що ти не один.
    Це так світло,
    коли вогник вселився в сердечко,
    як ознака довіри -
    пурпурове Пасхальне яєчко,
    променисто молитись
    та щиро благати прощення
    і яскриною Світла
    торкнутись Його Одкровення...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Сергій Губерначук - [ 2020.04.17 08:13 ]
    Пливу всім плином по Тобі…
    Пливу всім плином по Тобі,
    де зупинилися два серця.
    Поміж рожевих голубів,
    між світлих душ і чорних вдів.
    Тепер не смійся і не сердься!

    Тепер ми зернятко одне,
    хай вітер нас закине в гори.
    Хто знав Тебе або Мене –
    нехай ті гори обмине..,
    бо наше щастя – їхнє горе!

    Не забувай! Прости!
    Не забувай про сни,
    про всі мої пісні,
    які Тобі я присвятив.
    Не забувай! Прости!

    30 травня 2013 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«У колисці мрій», с. 27"


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2020.04.17 04:04 ]
    Без тебе
    Вись укрита сірою габою
    І ридає, б`ється у вікно.
    Серце плаче-тужить за тобою,
    І не знає спокою воно.

    І життя таке мілке без тебе,
    Мов калюжі висохлої твань.
    А в душі – висока спрага неба
    І давкий клубок німих страждань.

    І тяжка печаль за горло тисне,
    Груди розриває на шматки.
    Як мелодія сумної пісні
    Жалить тоскним болем крізь віки.

    Мов на обрій повсідались круки
    І сапфірну випили блакить.
    Чорні хмари сивої розлуки
    Білий світ зуміли затулить.

    …Тільки світла мрія серед ночі
    Розриває темну пелену.
    Любі очі сяєвом урочим
    Повертають сонячну весну.

    17 квітня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  10. Сергій Губерначук - [ 2020.04.16 08:46 ]
    Ти лівшею лишаєшся чи правшею…
    Ти лівшею лишаєшся чи правшею?

    А з ким мрієш одружитися?.,
    з кулею чи з мішенню?

    Мабуть, з душею…

    14 червня 2008 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 238"


  11. Марія Дем'янюк - [ 2020.04.15 13:08 ]
    Ніченька
    Ніченька до люльки
    Підійшла навшпиньки,
    Усміхнулась місяцем -
    Глядить сон дитинки.
    Ніченька побачила
    Дивосни казкові
    Як гуляють вогники
    У гіллі діброви.
    Птах із ниток золота
    Сплів гніздо на стрісі.
    Ніченька замислилась:
    "Схоже так на місяць..."
    В те гніздечко бережно
    Зіроньки поклала,
    Щоб яскраві птахи
    Звідти вилітали.
    Ніченька схилилася
    Ніжно над дитятком -
    Малюку наснилися
    Зорі-пташенятка.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  12. Сергій Губерначук - [ 2020.04.14 09:57 ]
    У бажаннях моїх загубися тепер…
    У бажаннях моїх загубися тепер
    і ховайся по снах таємничих.
    Знову виринь на світ у пречистий четвер,
    збута болю й думок войовничих.

    Від кривавої п’ятниці вийди на шлях
    і на Бога чекай аж допоки –
    не завию без тебе в північних полях,
    провіщаючи вічний наш спокій.

    9 липня 2007 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 246"


  13. Сергій Губерначук - [ 2020.04.12 15:12 ]
    Ховаймося, люди, від смерті своєї…
    Ховаймося, люди, від смерті своєї,
    чужій – оддаваймо дану.
    Погляньмо, як чисто домножують феї
    квітками всіляку труну!

    Не будьмо сумні у поточному часі.
    Я ще озиваюсь до вас!
    Я вас так люблю! Як на іконостасі!
    Кохаймо себе – і свій час!

    7 лютого 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 16"


  14. Сергій Губерначук - [ 2020.04.10 09:26 ]
    Даремне твоє обличчя…
    Даремне твоє обличчя.
    Воно не ціловане зовсім.
    Ти – ніби між середньовіччя –
    блукаєш не люблена досі.

    Немов на якусь звірицю,
    на тебе я викопав яму
    й чекаю, коли знадобиться
    звільнити тебе так само!

    А ти, моя та́ткова доцьо,
    своїми стежка́ми обходиш –
    і спиш у шовко́вій сорочці,
    і темні вогні виводиш…

    8 лютого 2001 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 186"


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2020.04.09 02:20 ]
    Красуня, яка мене любить
    Красуня, яка мене любить,
    Про мене лиш думає все.
    І пестить цілунками в губи,
    І квіти найкращі несе
    Красуня, яка мене любить.

    Красуня, яка мене любить.
    Зітхає… Все «Ох!» їй та «Ах!»
    Врятує мене від погуби,
    І сяє у ніжних піснях
    Красуня, яка мене любить.

    Красуня, яка мене любить,
    Розвіє всі думи сумні.
    І поглядом теплим голубить,
    Дарує смарагди мені
    Красуня, яка мене любить.

    Красуня, яка мене любить –
    Дощами умита земля,
    Що словом пестливим, не грубим,
    Збадьорює і звеселя
    Красуня, яка мене любить.

    Красуня, яка мене любить –
    Вінець мрій усього життя.
    І ось до небесного шлюбу
    Зі мною іде в майбуття
    Красуня, яка мене любить.

    8-9 квітня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  16. Сергій Губерначук - [ 2020.04.07 08:07 ]
    Попід зіркою гірко́ю…
    Попід зіркою гірко́ю,
    понад гі́ркою парко́ю,
    серед ночі поміж літа
    проти вітру полетів ти…

    Хто міг знати, що так буде?
    Я гукав тебе крізь груди!
    Я не знав про хресні крила,
    бо любов не говорила…

    Богородиці в коханні
    був зізнався аж в останнє.
    І Вона сказала: хто́ ти,
    біль мій звівши до нудоти…

    Хай! Тепер сховаймо спомин.
    Ти вже попіл, я ще ко́мин.
    Хтось підходить, руки гріє.
    Це не гріх, Свята Маріє?..

    26 червня 2007 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 238"


  17. Сергій Губерначук - [ 2020.04.06 09:57 ]
    Зустрівши кілька снів…
    Зустрівши кілька снів, невидимих таких,
    закутаних у превелебну ніч нечу́тно, –
    на тиші днів нових, між проявів тонких,
    радію світлу я і посміхаюсь чудно.

    Достатньо вітру й трав, розпатланих по нім,
    аби згадати все до кінчиків коріння,
    коли конем-вогнем у табуні чумнім
    я мчав крізь смерть до кращого створіння!

    Не треба ані книг, малюнків чи пісень;
    ба, навіть солов’ї вже зайве нарочиті,
    коли ти знаєш сам, що це останній день,
    а всі майбутні сни завчасно відпочиті.

    10 грудня 2008 р., Богдани́




    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 40"


  18. Сергій Губерначук - [ 2020.04.05 10:16 ]
    Наперекір, усупереч…
    Наперекір, усу́переч
    мені відмовиш – ні!
    Коли ж тебе усю́ береш –
    дурні́ слова, дурні́.

    Такого наговорюєш,
    оспівуєш таке,
    що "ні!" вже перетворюєш
    на "так" м’яке й п’янке.

    Тобі видніше – з темного,
    глибокого кутка –
    як вірш мене приємного
    тобою дотика.

    Тобі так чутно здалечку,
    із ковили віків –
    як дириґентську паличку,
    зламав тебе мій спів.

    Захочу – зацілуюся,
    до дна душі дійду,
    всім серцем заворкуюся,
    візьму все доладу́.

    Захочу – завтра викину
    від голови й до ніг
    тебе, яку вже виконав
    і теж відмовив – ні!

    7 лютого 2001 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 187"


  19. Анастасія Романюк - [ 2020.04.03 14:26 ]
    Рятуй! Рятуй мене...
    Замість твоїх обіймів, втопаю в укривалі.
    Закрию двері, приспущу гардини
    І ляжу спати, щоб думки мої повсталі
    Поснули тихо й серце не будили.

    Чотири стінки, хоч-не-хоч шалієш.
    Безумлю я, од всіх мотивів горопашних,
    Та що мені то все, як ти мене пригрієш
    І зацілуєш, скриєш от всіх бід тих страшних.

    Рятуй! Рятуй мене, мій милий, мій пестивий!
    Я відчуваю втому усевладну.
    Залізь під ковдру, обійми се неквапливо,
    Відчуй мене безжурну, відчуй і безпорадну.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  20. Анастасія Романюк - [ 2020.04.03 14:17 ]
    Дійди
    Твої вуста кричать про мене
    І на слуху твоє кохання,
    Начебто серце незранене,
    Та бить тих чую затихання.

    Кричить, співа, малює словом,
    Дарма то все, мовчало б краще
    Вороже голосище твоє
    Усе, що каже - непутяще.

    Та я все вірю в кожний подих,
    Що ти здаєш, що ти зроняєш.
    І це мій біль, і це мій подвиг.
    Мені мій яв ти цим втинаєш.

    Тікай, іди, люби другую,
    Кричи про неї все, що хтів.
    Дійди, себе я не руйную -
    Шукай кохання в інших дів.

    03.04.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Сергій Губерначук - [ 2020.04.03 08:00 ]
    Аби в твої вуста – та й правда…
    Аби в твої вуста – та й правда..,
    я б зосередився на них.
    Вони – твоя кози́рна карта
    у грі, де мій затято вдих.

    Чим більше ці вуста цілуєш,
    чим солодше милуєш їх,
    тим швидше зрадженим ти будеш,
    тим віритимеш довше в них.

    Переступивши забобони,
    я склав усе своє майно
    до ніг прекрасної горгони –
    і обманувся все одно.

    Взамін я маю дуже мало –
    ні слова правди і тебе,
    у кого кожна лжа – це жало
    твого великого цабе.

    Однак, тебе любити варто
    за присмак ба́йок чарівни́х.
    Аби в твої вуста та й правда.., –
    я б не образився на них.

    6 березня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 240–241"


  22. Сергій Губерначук - [ 2020.04.02 09:18 ]
    Чудо
    Я вже був колись… Пам’ятаю
    цю осліпленість збожевілля,
    на навколішках власних останків
    неприховане незусилля,
    як літав сорок день без себе,
    але мав ще про себе згадку.
    Я вже був колись. Бачив небо
    на примруженні мо́го світанку…
    Я вже є – і мене немає.
    Я кричу – і ніхто не чує,
    як сьогодні мене приймають
    у обійми нового чуда.

    19 грудня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Учорашнє", стор. 32"


  23. Ксюша Мишанич - [ 2020.04.01 23:39 ]
    Весною тебе любитиму
    Весною тебе любитиму,
    У нас буде шалений роман,
    Милим тебе називатиму,
    Любові буде повен океан.

    Я по-новому оживу,
    Як той підсніжник весною,
    Тільки одного тебе люблю,
    І думками я лише з тобою.

    Люби красиво,ніжно,
    Тільки мене одну,
    Люби безмежно, страстно,
    Не забувай Весну.

    У світі так багато всього,
    Але мало щирості,


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  24. Світлана Ковальчук - [ 2020.03.31 16:10 ]
    ***

    Перша брунька, перша цьомка –
    То весна.
    Плеще, плеще у долоньки, чарівна.
    І сокоче, і цвіркоче горобцем:
    «Хочу, хочу, хочу, хочу бруньок ще».

    Друга брунька, друга цьомка –
    То весна,
    Королева, в місті Лева, чарівна.
    І співає, і цвіркоче наш трамвай:
    «Хочу, хочу, хочу, хочу в ліс і гай».

    Третя брунька, третя цьомка –
    То весна,
    Вся в обновах, кольорових, чарівна.
    І сокочуть, і цвіркочуть малюки:
    «Хочем, хочем, хочем, хочем до ріки».


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  25. Марія Дем'янюк - [ 2020.03.30 13:03 ]
    Світанок
    Розчісує вітер волосся мені,
    А небо вплітає хмарину,
    І я вже лечу наче в дивному сні,
    В блакить світанкову полину.

    І сонечко ясно цілує вуста,
    До серця мене притуляє,
    І пагони світла в душі вироста
    Із зерен, що Бог засіває...

    Те світло в долонях тобі принесу,
    Хай серце відчує Небесну красу,
    Проміння засяє у нашій душі,
    Мелодія скрипки проллється в тиші.

    Мить й промінь-смичок доторкнеться землі,
    Карпати заграють, мов скрипалі...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  26. Сергій Губерначук - [ 2020.03.28 08:52 ]
    З маленькою любов’ю
    Створю тобі вірша
    для тих, кому за тридцять,
    а для тих, кому за сорок,
    хай чекають ще п’ять років.
    Про цей намір
    складеться дивне враження,
    ніби це й не вірш,
    а якесь відображення
    мене – від тебе,
    як анґела – від неба.
    Але не забувай про час,
    про те, що для нас
    хотілося б мати все навпаки,
    ніж в інші віки́.
    То ж ліпше лишаймося
    при великій вірі,
    середній надії
    і маленькій любові…

    29 березня 2004 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове…", стор. 226"


  27. Нінель Новікова - [ 2020.03.24 18:13 ]
    Катрени в карантині
    ***
    Ти на хвилинку завітав до мене –
    Крізь сірий сум проглянула любов!
    Як первоцвіти, весняні катрени
    В душі моїй порозцвітали знов…

    ***
    Списи зелені підняли іриси –
    Вони пошану віддають весні,
    А на газонах золоті нарциси
    Палають, наче сонечка ясні…

    ***

    Он абрикоса, наче люстра світла.
    Холодний вітер гілочки хитає.
    Самотній джмелик з квіточки на квітку
    Невесело якось перелітає…

    21.03.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  28. Сергій Губерначук - [ 2020.03.24 09:31 ]
    Велика Ніч
    Там, за вікном, живе Велика Ніч,
    а я сховався тут і помираю.
    Мої думки – така маленька річ
    у безконечності нічного зорекраю.
    Мої думки – така маленька річ…

    Я вже не знаю: хто я і нащо́?
    На що я?.. Що́ я? Що себе шукаю?
    Усе, що вічне – вічне поки що́?
    Чи все, що вічне поки що, буває?
    І вже не знаю, хто я і на що́!

    Життя – це закодований Псалтир.
    Що зміг порозуміти – те і маю.
    Мої думки – маленький поводир:
    веде сліпого, а куди не знає.
    Мої думки – маленький поводир.

    Думки мої… Говорячи, мовчу
    і сам з собою у мовчанку граю.
    А що було б, якби мене хто чув?
    Подумали б, що, справді, я вмираю…
    Говорячи, я подумки мовчу...

    Я чую стукіт сонних поїздів.
    Я чую: дише та, кого немає…
    Ця Ніч – вода на дні колодязів,
    де я дрімаю…

    Велика Ніч. Велика Ніч.
    Я сам з собою знову віч-на-віч.
    Я сам з собою знову тет-а-тет.
    На всіх один секрет –
    Велика Ніч!..

    21, 22 червня 1989 р.;
    19, 20, 27 березня 1990 р.,
    Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Учорашнє", стор. 37"


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2020.03.24 00:45 ]
    Водограї кохання
    Наче музика ллється із раю –
    Далі неба ячать голубі.
    Обіймаю тебе, пригортаю,
    Розчиняюсь, кохана, в тобі.

    Обіймаю так солодко, ніжно…
    І по шкірі шовковій рука –
    Як по струнах смичок – дивовижно
    Лебедіє пестливо й шука

    Чарівливі долини і гори,
    І печери в лісах потайні…
    Буйний стогін, як море, говорить
    Як нам солодко, наче у сні.

    Мов зітхання нічного зефіру,
    Теплий подих лоскоче вуста.
    Я кохаю тебе понад міру,
    Чарівнице моя золота.

    Божевільно красиві очиці
    Випромінюють щастя нектар.
    Ми з тобою – дві пристрасті птиці –
    Підіймаємо хвилі до хмар.

    Підіймаємо знову і знову,
    Фантастично, в усіх кольорах
    Водограї танцюють любові
    У закоханих наших очах.

    Незабутні кохання хвилини
    Під широкими щастя крильми…
    О життя дивовижні перлини! –
    Умліваємо в спогадах ми!

    23 березня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  30. Сергій Губерначук - [ 2020.03.21 10:30 ]
    Цей березень на рівностої днів…
    Цей березень на рівностої днів
    так задубів і так закрижанів,
    що на віконниці захмарних храмів
    святих рівноапостольських Авраамів,
    дочок небесних і благи́х синів,
    посипав сніг, а з ним і Божий гнів!

    Три блискавки, звиваючись в одну,
    вдаряли в неба сніжну глибину,
    валяли ліс, на річці лід трощили,
    хрестили цей безбожний світ щосили!
    Я скільки жив-не-жив, а не збагну
    таку ману весни, чи ба, ціну́!

    Ще до беріз не доточився сік,
    а їх – під лід, гатилом у потік!
    Ще сосни зовсім не попросинались,
    а вже, де ліс, – розвалля позостались!
    Та цур мені! Ні слова про людей!
    Давно в селі ані душі ніде́!..

    4 березня 2003 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 218–219"


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2020.03.21 03:13 ]
    Ренесанс любові
    Знов дорога в небо верне,
    І весна красою дзенька…
    Очищатися від скверни
    Починаю помаленьку.

    Це - душа твоя і слово
    Мою нову долю пишуть.
    І зникають поступово
    Всі захоплення колишні.

    В небі голубому тануть
    Хмари темні, почорнілі…
    Ренесанс душі, світанок
    В серці набирає сили.

    І поволеньки, потроху
    Вабиш і до себе кличеш…
    Ти нову життя епоху
    Твориш, наче Беатріче*.

    І у слові обережний –
    Вибухаю полум`яно!
    Я люблю тебе безмежно,
    Серденько моє кохане!

    Шал обіймів. Серце вирви
    У солодкім поцілунку…
    Відтягла мене від прірви
    Для життя мого рятунку.

    Божого не втратить лику,
    Вирвати розпусти жало!
    О, любов яку – велику! –
    Ви, Боги, мені послали!


    20-21 березня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  32. Сергій Губерначук - [ 2020.03.17 10:27 ]
    Вогонь
    Тремтять вогні в космічній далині –
    дурманить ніч їх зоряне безсоння…
    Я не боюсь стрічати нові дні,
    хоч що не день, то вогняна безодня.
    Безодня невідомих відкриттів,
    непередбачених, непередчутих!
    Я вже давно торкнутися хотів
    їх праскелетів, згорблено прикутих…
    Я коло них збагну своє єство:
    мене погасить тільки час всевладний!
    Виходить, я – покірливий вогонь?
    і безпорадний…

    13 листопада 1998 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 46"


  33. Сергій Губерначук - [ 2020.03.16 09:32 ]
    Як солодко відчути повне право…
    Як солодко відчути повне право
    на вільний дотик до хмільного тіла,
    до губ, зволожених жагою, до яскравих,
    до рук, підсолених перемаганням сили,
    до ластовиння на твоєму лоні,
    до мочок вух, не стомлених чутками,
    до скарбу вій, перлин твого безсоння, –
    до тих очей, які зорять зірками.
    В одному оці я, твій полонений,
    а в другім оці ти, моя безмежна,
    чаклуємо у червнях літ белених
    два простори любовей протилежних!
    Вони зійду́ться у єдину воду,
    у ту вологу, що при поцілунках
    продовжує непереривність роду,
    народжує історію в малюнках,
    у пам’ятях, у дотиках, у злетах,
    у ностальгічних пориваннях в очі,
    назад, але в святі моменти,
    у менти перших почуттів пророчих.
    Такою я тебе пізнав спочатку,
    блудницею священною і злою.
    але як лоскотно зависла в серці гадка,
    що лиш зі мною ти була такою.
    Бо тільки тіло буде потерпілим,
    а те, що доторкнулося – вже вічне:
    моя душа з твоєю полетіли,
    тримаючи зв’язок міжгалактичний.

    18 грудня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 146"


  34. Петро Дем'янчук - [ 2020.03.15 08:24 ]
    ВАРТІСТЬ
    Зустріти щастя первоцвіт
    Така оманлива спокуса
    Його блакитний колорит
    Не писана ніким картина

    Чекає кожного душа
    Моменту істини , польоту
    Відверту лірику пера
    Де ми втрачаємо рівновагу

    Не нами писані пісні
    Яскраві запозичать фарби
    Моменти кращі у житті
    Ніколи не порушать клятви

    Пліч о пліч, вірністю в займи
    Долаючи поточні скрути
    Порадою ціна в ціні
    Ми змушені за все віддати.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Петро Дем'янчук - [ 2020.03.15 08:29 ]
    МЕЛОДІЯ
    Мовчали дні , мовчали ночі
    В тій тиші забувалось все
    Струмки єднаються в потоки
    Хвилює кожного своє

    Над горизонтом сходить сонце
    Лунає співами весна
    Скидає осінь жовте листя
    Роки фарбує сивина

    Сумує за вікном десь погляд
    Радіє зустрічі зоря
    Хтось заспіває , хтось заплаче
    Цвіте , і в*яне рух життя

    Посмішка дня , затишок ночі
    Минуле пригадалось все
    Струмки єднаються в потоки
    Бентежить кожного своє.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Губерначук - [ 2020.03.14 09:23 ]
    Якийсь таємний запах у весни…
    Якийсь таємний запах у весни,
    він проникає в душу, як проміння.
    Тремтить, мов спомин, лиє віщі сни,
    які ти жив давно і без сумління.

    Леткі уривки древніх повістей
    про незбагненну розкіш і злиденність
    моїх життів, життів моїх ідей
    зліпили цю доречність і щоденність.

    Я – глина. Ідеальний матеріал
    для виправлення помилок минулих.
    Життя істот – предовгий серіал,
    в якому тільки титри обминули.

    Між серіями чорно повсякчас.
    Ми знов з’являємось, лише одкриєм очі:
    то Космос – безіменний автор нас –
    трембітами безсмертності урочить.

    Якби ж усі побачили себе
    у повний зріст від кінчика коріння –
    ніхто б із нас по-справжньому не вмер,
    була б весна, відродження, горіння…

    Я так люблю той запах від весни,
    що будить зранку, вітерцем тріпоче:
    "Ну що, філософе, сьогодні віщі сни
    тебе не налякали серед ночі?"

    7 серпня 1990 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 49"


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2020.03.14 02:34 ]
    Я купаюсь в твоїй любові
    Серце плавиться в ніжнім слові,
    Відчуває життя весну…
    Я купаюсь в твоїй любові,
    У волоссі яснім тону.

    І на зустріч до тебе лину –
    Над землею, мов Аполлон.
    Щоб потрапить – не на хвилину
    В чарів світлих оцих полон.

    Вітерець весняний повіє
    І до хмар нас обох здійме.
    Ув обіймах палких – німію,
    З губ солодкий спиваю мед.

    У гойдання пестливій хвилі
    Я у стогонах в рай летів.
    Ув очах божествено-милих -
    Щастя промені золоті.

    - Любий, любий, - сяйні зіниці
    Промовляють мені без слів.
    Ми злітаємо, наче птиці…
    Як без тебе раніш я жив?!

    У повітрі, понад Землею,
    Так голубимося крильми…
    Ні! Завжди ти була моєю!
    Це зустрілися нині ми!

    14 березня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  38. Оранжевый Олег Олег - [ 2020.03.12 11:59 ]
    Отдохновение в Малореченском совхозном саду с фантазиями
    ...однажды вечером
    усталый и потухший
    войду-вползу
    в уснувший старый сад
    свалюсь в траву
    своей неловкой тушей
    а надо мной висят
    земные груди -
    груши
    а надо мною
    перси -
    персики висят
    и я прильну
    приникну к ним губами
    не отрываясь
    пью земное молоко
    не чуя под спиной
    колючий камень
    а надо мною небо
    высоко


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Прокоментувати:


  39. Сергій Губерначук - [ 2020.03.12 10:06 ]
    Відкинь щодення…
    Відкинь щодення!
    Твердощі ствердінь.
    Залиш печаль на покуті спонуки.
    Відзнач любов на тлі як світлотінь,
    моя художнице, моя розлуко!

    Зажди ще мить…
    Зажди маленьку мить,
    яка в життя обгорнута чужими.
    Мені щемить – тобі не менш щемить.
    Вони помруть між нами ще живими.

    А лабіринт?
    О, Боже, Лабіринт!
    Сама весна суцільна поміж нами!
    Ми не зганьбили мить. Ми – миті мить.
    Прости мене. Прости мене! Вустами…

    23 липня 2003 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 207–208"


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2020.03.11 10:01 ]
    Таїна зваби
    Отака вже воля неба –
    Вроди-зваби таїна.
    Ти притягуєш до себе
    Все навколо, як весна.

    Сіються слова і квіти
    Всі – красі душі й лиця.
    Вже не знаєш де подітись
    Од відвертих залицянь.

    У приваті і відкрито
    Все плетуть словес вінки.
    В захваті несамовитім –
    І жінки й чоловіки.

    Пелюстками вся дорога
    Стелиться тобі до ніг.
    Ти ж кохаєш лиш одного,
    Ще й ревнуєш до усіх.

    І бува, в німім одчаю,
    (Дивно бачить річ оцю!)
    І зальоти пробачаєш
    Ти своєму молодцю.

    Хто розкаже, в чім тут справа?
    Він у ліжку, певне, ас.
    Має чубчик кучерявий
    З ловеласів ловелас?!

    Ні, волоссям він сивіє,
    І на вроду – не Делон.
    Але мліє жінка-мрія…
    Чим він взяв її в полон?!

    Бо поезію, як вишні,
    Любить королева фей.
    Він чудові пише вірші
    І співає, як Орфей.

    Бо неначе стиглі дині
    Твори – діаманти мрій.
    Їх вирощує єдиній,
    І дарує тільки їй!

    10 березня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  41. Сергій Губерначук - [ 2020.03.10 10:29 ]
    Передчуття
    На кінчиках пальців твоїх
    миттєвості, стиснені в вічність.
    Лише доторкнися смичком –
    і ти їм даси свободу…
    Вони утічуть аритмічно
    повз нерви натягнених струн.
    Це буде твій власний струм
    із звуків чужого століття…
    Це сльози моєї скрипки
    на кінчиках пальців твоїх…

    30–31 березня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 44"


  42. Світлана Ковальчук - [ 2020.03.09 13:39 ]
    ***
    ***
    А вже весна цвірінькає в кущах,
    а вже «угу» провадить з голубами,
    а вже комашка, гілочка і птах
    до сонця пнуться, мов дитя до мами.

    Ми спали, Боже, той зимовий сон
    такий солодкий і такий цілющий.
    І пагін кожен з лагідних долонь
    росте царем, дитиною та учнем.

    «Життю віват!» – цвіркочуть горобці.
    «Угу! Угу!» – знов голуби на хаті.
    Он первоцвіти мліють в молоці.
    Тож нумо, люди, весноньку вітати.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  43. Сергій Губерначук - [ 2020.03.08 08:43 ]
    Древньокитайська притча на український лад
    Коли всевладний майстер-Бог
    створив в екстазі чоловіка,
    то той мав сплачувати борг
    лише добром, лише до віку.

    Так і було б. Але юнак
    зненацька занедужав дуже,
    занудьгував, та так, та так,
    що світ йому став осоружним.

    І тут замислився Господь,
    і дивлячись на хлопця муки,
    почав творити іншу плоть,
    піднявши вище неба руки.

    Він взяв сто променів палких,
    зірниці загадкову казку
    і тихий плескіт хвиль морських,
    і вітру трепетную ласку,

    далекий жур прекрасних зір,
    цнотливість місячного сяйва,
    величність непокірних гір,
    принадність ночі, сонця барви

    і ґраціозність диких сарн,
    і запах першої троянди,
    ще й іскру блискавки, та з хмар
    невтримний дощ із діамантів,

    і гнучкість ви́ткої лози,
    і жар вогню, й солодкість меду,
    і свіжість ранньої роси... –
    краси довічної прикмети!

    Господь все воєдино склав –
    і виліпив богиню, Жінку,
    життя вдихнув і так сказав,
    той дар вручивши чоловіку:

    – Бери, що є, і не сумуй.
    Її змінити ти не пробуй.
    Блаженствуй з нею, рід заснуй.
    Добром плати свій борг до гробу!

    6 березня 1990 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 25"


  44. Тамара Швець - [ 2020.03.08 06:22 ]
    Жінка...
    Жінка -творіння Творця,досконалого і вищого Митця,
    Рисами наділив її такими, задум цей слід зрозуміти,
    Щоб життя на Землі процвітало, щасливо дорослі і діти жили...
    Чоловіки – це мужність, сила і відвага,
    Щоб на Землі був мир і спокій, головна їх роль...
    Якщо ці ролі не ганьбити, не рватись до багатства, і сумнівних утіх,
    Гармонічно жити в мирі, природу і людей навколо цінувати, поважати,
    Багато кращим стане все, що бачить зір...
    Доросле покоління, передасть наступним,той приклад – кращий всяких слів, законів,
    Що є хороше, а що ні, чого слід уникати, чого не слід робити... 4.03.18 10.40

    О, жінка, ти досконалість,
    Природою в дар тобі дано,
    Народжувати дитя, і не одне
    Ти стимул в житті для чоловіків,
    Не потрібно їм інших причин,
    Щоб в політ завжди прагнути,
    І честі, слави їм домогтися,
    Така граціозна, така красива,
    По життю, ти йдеш як диво,
    Блаженство, радість випромінюючи,
    Завжди впевнено крокуючи,
    Хочеш зробити світ добріше,
    Створити затишок і виховати дітей ...2009
    (переклала на українську мову 22.05.18 6.10)

    Что может женщина – не счесть,

    Природа главную ей роль дала

    И материнством наделила,

    Рожать, воспитывать детей,

    Свое тепло и душу им отдать,

    Чтобы потом гордиться ими…

    18.06.17

    ​


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Мессір Лукас - [ 2020.03.08 00:53 ]
    *****
    А тут – інакші гульки...
    В шафранному провулку
    Торгує цибулинням,
    Тюльпановим насінням

    Майстриня.

    Охайна та привітна
    Приваблює вітрина.
    І сонячний промінчик
    Засліплюючи, тішить
    Настійно.

    Забувши про цигарку
    У нетрях маринарки,
    Мурен літературних,
    Улесливу байдужість,
    Всміхнуся.

    Мене чекає офіс,
    Відвідувачі тоскні,
    В яких усе непросто...

    В тюльпановій лілеї
    Живе казкова фея
    І мріяти про неї –
    Спокуса.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  46. Ірина Вовк - [ 2020.03.07 15:09 ]
    …І сік калини на устах...
    …І сік калини на устах, і образ чистий і прекрасний,
    Коли витає диво-щастя і спів злітає, наче птах.
    Коли старі гаї шумлять мелодію палкої ночі,
    Коли трикриле серце хоче освідчень тихих при свічах…
    Відкрий цих митей вищу суть, вчитайся в долі віщу мову,
    Вбери яскраву одіж нову, яку три ангели спрядуть.
    Ти – вічна юність молода, вогонь, що в серці не згасає,
    Вино, що присмак волі має і ллється-п’ється, як вода.
    Ти – у купавах, у вінку. Ти – у намисті із гранату,
    Запам’ятай цю мить, як свято, як мітку на своїм віку.
    Бо що життя – іскриться пломінь, в огні тріщить деревина…
    А далі – спомин… дим… і повінь… і срібна чаша від вина…
    І не твоя у тім вина, що дим розвіється дочасний,
    Ти – діва, світла і сумна. Твій образ чистий і прекрасний.

    7 березня 2020


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  47. Ірина Вовк - [ 2020.03.06 14:02 ]
    Вже весна. І пнуться первоцвіти...
    Вже весна. І пнуться первоцвіти
    На промерзле груддя… а проте –
    Я про серце жінки золоте
    І про вміння цілий світ любити.

    Я – про сонця усміх... про розлите
    Повеління буйності святе!..
    Вже весна – і пнуться первоцвіти
    На промерзле груддя. А проте…

    Уповаю: жити, жити, жити! –
    Хай цей світ любов’ю проросте,
    Відбуяє все, що молоде,
    Що уміє вищати й радіти…
    Вже весна. І пнуться первоцвіти…

    6 березня 2020



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  48. Сергій Губерначук - [ 2020.03.06 11:41 ]
    Місячна пісня
    Зорі в криниці холодні, як пальці.
    Крик веселить село.
    Олесе-Олесе, твоїй панні Ґандзі
    компреса би на чоло…

    Сюніч приповз поранений Фавн,
    м’якуш кришив на поріг совенятам,
    і знову нещасний пан Ян
    місячний стовп шукав обійняти.

    На довгих ліанах гойдався звук!
    недовго … воронячий кар
    вирвав у Яна скрипку із рук,
    крапнувши жирний бекар.

    І світ спростувався; і зорі недобрі,
    де мріявся спів;
    і місяць так вірно і рівно за обрій
    професор якийсь довів…

    Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
    Так вже призвівся світ,
    що поцейбічних істот свавілля
    нищить незвичний цвіт…

    Русалка ключем від нотного стану
    лоскоче не тих осіб…
    Скрипко, дай змогу панові Яну,
    бодай, заробити на хліб…

    27 лютого 1992 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 106"


  49. Сергій Губерначук - [ 2020.03.02 09:02 ]
    Докладно про погоду
    Лавра всто́їть. Час розщепить стронцій.
    Ще один легенький землетрус,
    мінус тридцять, дощ – і довге сонце
    переважить з мінусів на плюс!

    Ще один буран у атмосферах
    пополоще наші кісточки,
    що не встигли в Лавру, де в печерах
    заточились вічні балачки.

    Десь електропоїзд зійде з рейок,
    чи автобус упаде в Дніпро,
    чи голодний страйк старих єврейок
    десь провалить станцію метро.

    Це ще буде тільки раз, останній –
    і мине диявольський гіпноз.
    Київ оживе. І диктор зрання
    помилковий виправить прогноз!

    Дням і душам, свіжим і погожим
    Бог відчинить сонця довгий шлюз.
    Вірю я: Він мріє серцем кожним
    переважить з мінусів на плюс!

    23 грудня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Перґаменти", стор. 152"


  50. Надія Мезрина - [ 2020.03.01 16:49 ]
    На душі кайдани
    Сяє сонце в небі,
    Легкий весняний вітерець.
    Це для весни початок ,
    А для зими кінець.

    Перші проліски,
    зійшли тюльпани,
    І загоюються давні рани

    Квітом скоро вкриються поляни.
    У всіх щастя,
    А в мене,
    на душі кайдани.

    Ці замки,
    Не просто так зламати.
    Нема кохання ,
    Його ще треба відшукати.

    Того, з ким справді
    Зможу відчувати.
    Того з ким справжньою
    Я зможу стати.


    Рейтинги: Народний -- (4.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   125