ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.06.07 01:22
Окремі москалі нібито і не страшні. Вони, як і вовки, небезпечні, коли збиваються у зграї. Без московської мавпи з гранатою світ поки що не здатний уявити собі миротворчий процес. Гіркий досвід – незамінний інгредієнт у кулінарії. Людям найпрості

хома дідим
2026.06.06 22:03
не перевершуй не жени
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні

С М
2026.06.06 19:21
В оп’янінні усякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду

Вячеслав Руденко
2026.06.06 17:36
…подуєш на людську біду -
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,

де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух

Охмуд Песецький
2026.06.06 17:26
Готовий сплакнути, раніш як бувало,
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.

Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина

Борис Костиря
2026.06.06 12:53
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.

Я прийду в невідомі краї,

Олена Побийголод
2026.06.06 09:04
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)

Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!

    Так хай червоний

Іван Потьомкін
2026.06.06 08:56
Що може порізнить навіки батька з сином? В родині Штрауса до того спричинилась... скрипка. Був батько вже на троні «короля вальсів», Коли син з-під столу всотував чарівні звуки скрипки. Батько боявся невдовзі поступитись троном, тож заборонив маляті

Костянтин Ватульов
2026.06.06 08:21
— Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.

— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре

Віктор Кучерук
2026.06.06 07:41
Темні хмари, дощ і вітер, -
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.

Тетяна Левицька
2026.06.05 23:37
Зливи лютої — грім і зірниці — вогонь —
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.

Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:

хома дідим
2026.06.05 19:18
веселка над районом
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть

Юрій Лазірко
2026.06.05 16:46
ані миші
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин

Ірина Вовк
2026.06.05 15:47
VIII. Останній акорд: ПАРОСТКИ КИЄВА НА ПІВНІЧНИХ ПРЕСТОЛАХ Коли дим великих битв розвіявся, а море заспокоїлося, Єлизавета Ярославна зрозуміла, що її власна історія ще не завершена. Вона була донькою Ярослава Мудрого, і в її жилах текла кров правите

Борис Костиря
2026.06.05 14:39
Зима посріблила гілки,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.

Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,

Світлана Пирогова
2026.06.05 13:23
Ми йшли крізь вечір: тільки я і дощ.
Він щось шептав на перехрестях сонних,
змивав тривогу із мовчазних площ,
лишав сліди на вікнах і долонях.

Старий каштан розправив мокру стать,
сховавши нас у затінку густому,
щоб погляд не тривожив із сум'ять,

Татьяна Квашенко
2026.06.05 12:32
Півонії розквітлі за криницею
У вогниках черешневих гірлянд.
Спокусник-червень пахне полуницею,
Заманює у затишок троянд.

І встигнути на все життя надихатись
Не вистачить чарівних вечорів,
Де сонце достигає понад хатами,

Вячеслав Руденко
2026.06.05 12:07
Вони досконало перлинні -
Цвяшки їх з дзвінкої латуні -
Шляхи малахітових стрілок
Повільне життя мотивують,
Ведуть до межі прикордоння
Садити в січневі морози
У сніг кришталеві троянди
Аби уникати загрози

Віктор Кучерук
2026.06.05 06:05
Миготять блискавиці, гуркочуть громи,
Не залишилось зовсім ніякої суші, -
Доокола вода безперервно шумить
І охоплює смуток покинуту душу.
Хлине сильно згори і хлюпоче внизу,
І все дужче мокріє взуття і мій одяг, -
Та ніхто не гукає: Сідай, - підвезу

хома дідим
2026.06.04 21:26
настало літо йшла війна
був золотистий вечір
нікого я не обіймав
нічому не перечив
не усміхалися мені
дошкульні антитези
немов у сні
чи майже сні

Іван Потьомкін
2026.06.04 21:19
Поначалу он заинтересовал меня рассказом о своем приятеле Йоне. Всю жизнь тот прожил под именем Леня. История житейская, когда в угоду славянскому уху Сруль, Мошке, Пинхас, Натан... вынуждены были становиться Александром, Михаилом, Анатолием... Но в отл

Євген Федчук
2026.06.04 19:39
Боротьба за владу після смерті Сталіна.

Війна уже закінчилась. Сталін став дряхлішим.
З «однодумців» себе кожен вже думками тішив,
Що, як Сталін вріже дуба, можливість настане.
Він по головах пройдеться і вище всіх стане.
І Молотов, й Каганович – п

Артур Курдіновський
2026.06.04 15:44
Летіть, ангелики, летіть!
Війна вам зшила білі крила,
А землю - чорним всю покрила.
Для вас тепер - небес блакить.

Ми тут завершимо наш бій
За розіп'яту Україну,
Від зла залишимо руїни,

С М
2026.06.04 15:15
Усе кручу регулятора під цицькою з екраном
Шукаю хоч якесь життя у пустелі
Ось іще програма, щось на тему Мері Джейн
Готуйсь у подорож на стелю
Огидний Джо явився на екрані
В гостях у нього самолюбний Сем
Там ще один тип, наче не при чім
У нього па

Борис Костиря
2026.06.04 12:31
Ти біжиш в невідомість, у пустку,
У ненависть, у магму століть.
Ти біжиш у незайману пущу,
У розлогі обличчя столиць.

Невідомість розкриє картини
Поза часом і простором нам
І простягне дарунки невинні,

Ірина Вовк
2026.06.04 09:26
VII. КОРОЛЕВА ТІНЕЙ: САГА РОЗБИТОГО СЕРЦЯ Вітер на Оркнейських островах рвав поли чорного плаща королеви, наче благав повернути кораблі назад. На порозі великої війни за англійську корону Гаральд залишив Єлизавету та доньок у безпечній гавані. Це б

Віктор Кучерук
2026.06.04 06:09
Мутні потоки обіцянок,
Холодний пил розчарувань, -
Тримаю знов порожній дзбанок,
Як між ганьбою й честю грань.
Не мучить зовсім спрага помсти,
Чи рідних сміх та дружній глум, -
Лише досада від знайомства
Мене вганяє різко в сум...

хома дідим
2026.06.03 18:59
на злобу дня повістка ця
хоча її не просять
усякий знає все і сам
а втім усім не досить
на фоні втрат і не до свят
хмарує дощовиння
хтось тягне фронт
брудний полон

Ірина Вовк
2026.06.03 17:32
VI. ЧУЖІ БЕРЕГИ Дракари розрізали важкі, свинцеві хвилі Північного моря, несучи Єлизавету все далі від родинних обіймів теплого, залитого щедрим вечірнім сонцем, Києва. Норвегія зустріла її непривітними, гострими скелями, які чорними велетнями врізал

М Менянин
2026.06.03 12:59
Гімн України починається з очікування неминучого, але ж минуло і не здійснилось! Тож на сьогодення замість: «Ще не вмерла України…» доречні слова: «Жити має України…» 03.06.2026р. UA

Вячеслав Руденко
2026.06.03 12:40
Я знайомий вогням Волопаса.
Я готель для незайманих дів,
Де залишив поштар із Мадрасу
На порозі рудих гризунів,
Що згубили і пашпорт і долю,
Забобонів крапчастий кришталь.
Не шукай біля мене тополі.
Не проси надягнуть пектораль!

Борис Костиря
2026.06.03 11:23
Я іду у пустельному лісі.
Мідна тиша самотньо дзвенить.
Зависає печаль у горісі,
Ніби втомлена, зморена мить.

А навколо не бачу нікого.
Ні душі. Говорю у світи.
Все принишкло. Ні біса, ні Бога.

Віктор Кучерук
2026.06.03 07:00
Вуж плазує на городі
І городину не шкодить,
А ось курка при нагоді
Поклює коренеплоди,
Повисмикує розсаду
І грядки втрамбує радо,
Викликаючи досаду
В тих, що сіє те і садить...

С М
2026.06.02 22:13
Кейданс і Кескейд
Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть

Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”

Іван Потьомкін
2026.06.02 21:44
Як той Мойсей, що міг би стати спадкоємцем трону, та з волі Всевишнього обрав долю народу, вивівши його з єгипетського рабства, пройшовши з ним сорокалітній шлях до Землі Обітованої і не ввійшовши в неї,отак і Володимир (Зеев) Жаботинський, кому на Олімпі

Світлана Пирогова
2026.06.02 17:31
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.

У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Жорж Дикий - [ 2007.01.04 19:23 ]
    ПРОЩАННЯ
    Не тривож мене, друже i брате,
    не тривож, бо щось серце болить.
    Час прийшов, час прийшов помирати,
    дай побути самому в цю мить.

    Так живемо - неначе ми вiчнi,
    нецiкаво i брудно живем.
    Душi нашi порочнi, калiчнi -
    що з собою у Вiчнiсть вiзьмем?

    Кожен день - то чарiвна прикраса,
    день пройшов - i нема вороття.
    Кожен день - нова tabula rasa
    День життя!
    день життя?
    день життя...

    Мiй товаришу, хто ми з тобою?
    Що для Всесвiту нашi життя?
    Дай же серцю покою й спокою
    в день останнiй мойого буття.

    Ось i все - я iду зустрiчатись
    з усiма, хто до мене помер...
    Ось i все... Я iду... час прощатись -
    ти без мене живи вiдтепер.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (19)


  2. Жорж Дикий - [ 2006.11.30 20:12 ]
    ВСЕ СКІНЧЕНО
    Ти не зможеш мене простити
    i я сам себе не прощу -
    ми умiли тiльки любити,
    простягаючи руки дощу...

    Ця раптова печальна повiнь
    каламуттю усе покрива...
    Ось погаснув останнiй пломiнь
    i твого, i мого тепла...

    Серце вкрилося кригою болю -
    там надворi буяє весна!
    Я полишився вдвох із Журбою,
    Ти ж зі Смутком разом пiшла.


    Рейтинги: Народний 4.89 (5.15) | "Майстерень" 4.83 (5.21)
    Коментарі: (11)


  3. Андеграунду Айстра - [ 2006.11.12 16:38 ]
    Приступ песимізму
    Радієш: воля, повітря, простір!
    Мов із психушки чи втік із зони.
    Мені ж ті зорі – то пера гострі,
    На мене небо тисне озоном.

    Не піду в гості, посиджу вдома.
    Не хочу, друзі, з вами до столу.
    Бо мої мізки корчить судома,
    Я бачу склянку напівпустою.

    Може посплю чи піду до парку,
    Зберу (котрий вже?) сумний гербарій,
    Сприйму людину, як пусту чарку,
    А всіх докупи – як чарки в барі.

    Увесь світогляд свій перегляну
    Крізь призму ока. О сірий погляд!
    Я бачу сонце, як сіру пляму,
    Слова – обгризки перекотиполя.




    Рейтинги: Народний 5.13 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.17) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  4. Жорж Дикий - [ 2006.10.22 14:38 ]
    Осінній етюд
    Листок жовтіє на землі...
    Чарівна витонченість листу -
    Неначе золото в багні
    Осінніх смутків падолисту.

    Я смуток осені люблю -
    Люблю тривожний цей неспокій.
    Опале листя не топчу
    І роблю пару зайвих кроків.

    Сіріє далеч позаду -
    Хто зна як довго буду жити?
    Ось дощ іде... Ось я іду -
    Чи варто з прикрощів тужити?

    Кружляє листя навкруги...
    І на щоці сльоза зависне -
    Невже й моє життя в багні
    Ніколи золотом не зблисне?


    Рейтинги: Народний 5.21 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.21)
    Коментарі: (12)


  5. Жорж Дикий - [ 2006.03.21 19:50 ]
    ВСЕ СКІНЧЕНО
    Ти не зможеш мене простити
    i я сам себе не прощу -
    ми умiли тiльки любити,
    простягаючи руки дощу...

    Ця раптова печальна повiнь
    каламуттю усе покрива...
    Ось погаснув останнiй пломiнь
    i твого, i мого тепла...

    Серце вкрилося кригою болю -
    там надворi буяє весна!
    Я полишився вдвох із Журбою,
    Ти ж зі Смутком разом пiшла.


    Рейтинги: Народний 4.65 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.21)
    Коментарі: (6)


  6. Жорж Дикий - [ 2006.03.10 18:01 ]
    Про кохання
    Я думав, що то - цвітіння,
    а бачу: це просто цвіль.
    Метелика, барв творіння,-
    в руках моїх: блякла міль.

    І серце моє зачахло,
    як мокре горить душа...
    Кохати жінок? - чи варто:
    не люблять вони без гроша.

    Всихає в штанах коріння,
    в очах порожнеча і біль...
    Таке моє покоління:
    на ранах гримуча сіль.


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.15) | "Майстерень" 5.38 (5.21)
    Коментарі: (15)


  7. Жорж Дикий - [ 2006.02.10 12:59 ]
    БУВ І ПІШОВ
    Що хотiлося - не збулося.
    Посивiло моє волосся.
    Загрубiли думки i тiло.
    Тiльки серце не відболiло...
    Що в майбутньому - я не знаю.
    Але смерть свою розпiзнаю.
    І скажу їй: - Привiт, Безноса.
    Вкороти і менi того носа.
    Хай не лiзе в дiла i душi.
    Черепи ж до всього байдужi.
    Це живi кiстяки ворушать,
    як подiбних до себе не душать...

    Як менi все осточортiло!
    Та гуляю по свiту смiло,
    хоч плювати, що далi буде, -
    хто мене спом'яне, хто забуде.
    Я не знаю й знати не хочу -
    бо стезю не топчу пророчу,
    бо живу, поки дано звище,
    поки вітер в кишенях свище.
    Я живу i вже цього досить.
    Нехай терпить земля і зносить -
    Я живу... А помру - так що?..
    Був нiщо i пiшов у нiщо...


    Рейтинги: Народний 0 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (7)


  8. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:19 ]
    Донєцкий драйв
    Не марную свого часу
    день новий! -
    чарку, другу, літер квасу -
    я такий!

    В день впливаю, мов у байку,
    наче рак
    у фiрмову влажу майку -
    щось не так?
    Знайду у кишені грошi -
    скiльки там?
    Бродять люде, наче вошi
    по "сто грам".

    Й зразу Вечiр. Фініш драми -
    зiрка - гах!
    Фiра суне за волами
    на рогах.

    Хтось підсовує корито.
    Хто свиня?
    В пику в'їхало копито -
    у, драння!

    У багнi i серед гною –
    красота!
    Слава краю! і герою –
    лєпота.


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21)
    Коментарі: (6)


  9. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:16 ]
    Так негарно
    Тепла й любовi просить серце, просить,
    а Смерть у відповідь свої покоси косить...

    Для наших душ нема у свiтi мiсця -
    на землю опадають, наче листя,
    i пропадають в перегної часу...
    І Ангел слід Творця відносить в касу.

    І зрозумiлiшим із дня у день стає:
    нiхто нiчого за життя не виграє.

    А серцю хочеться тепла й любовi,
    й душа бунтує, рветься із неволi...

    Та все однаковісінько пройде,
    любов i щастя колом омине:
    туди - мене,
    а в iнший бік - тебе...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (6)


  10. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:12 ]
    ТЬХУ!
    І вдома - не я,
    i ти - не моя,
    і світ - не цвiт…
    В тобі я – крiт,
    земле моя,
    черва твоя,
    твій дивний гнiт, -
    мій темний мiт.


    Рейтинги: Народний 4 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.21)
    Коментарі: (5)


  11. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:08 ]
    № 2
    Болить душа - чого?
    Не знаю.
    Болить i все -
    мовчу, страждаю.
    Балачки зайвi,
    у менi
    горить душа
    в святiм вогнi.

    “Вогонь добра
    вогонь любовi” -
    а все довкiл
    зiйшло од кровi,
    i треба бить,
    аби любить,
    і мертвих вже
    боготворить.

    Та ти ж людина
    чом оце
    тебе я битиму
    в лице?
    І раз, i другий,
    i добить
    А потiм мертвого
    любить.

    І шкодувать
    за тим, ким був,
    та рiзать далi,
    хто поснув...


    Рейтинги: Народний 0 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (8)


  12. Жорж Дикий - [ 2006.02.02 12:49 ]
    ЗЕРО
    Перехились над
    гранню Вiчностi -
    побачиш темряву,
    що випалить вуста.

    Всiєю масою
    ти досягнеш
    критичностi,
    але не вибухнеш -
    душа твоя пуста...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (4)


  13. Жорж Дикий - [ 2006.02.02 10:50 ]
    № 1
    Сльози безсилля
    зла не зупинять
    сльози - не зброя,
    кривава вiйна,
    люди вбивають,
    о! люди всесильнi!
    правда даремна,
    де совiсть нiма.

    Я все питаю:
    - Для чого? Для кого?
    жити, творити,
    палити серця,
    вити вiд болю
    від щастя радiти
    в кожнiй билинцi
    зріти Творця?

    Треба спокiйно
    дивитись на речi:
    ми, як i Всесвiт -
    все гра, тiльки гра,
    гра випадковостей -
    бавтеся ж, діти,
    виграє кращий -
    то Божi слова...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.21)
    Коментарі: (6)



  14. Сторінки: 1   ...   12   13   14   15   16