ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Почуття, що приходить тихо, наче тінь. Воно не гримить громом, не кричить, не з'являється з-за рогу зненацька, а просто підповзає і щось шепоче, змушуючи нас опустити очі. Воно важким каменем лягає на серце, навіть якщо ніхто, крім тебе, про нього не зна

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2025.09.13 22:13 ]
    * * *
    Я не хочу, щоб далі зима
    Нас заковувала у кайдани.
    Я оновлення жду, як права
    Неповторні і Господом дані.

    Я не хочу, щоб варта льодів
    На холодних жорстоких багнетах
    Нас тримала в тюрмі холодів,
    Де не бачимо сонця букетів.

    Я не хочу в галері зими
    Запрягтися навік, безстроково.
    Хочу бачити усміх трави
    І порвати сталеві закови.

    20 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2025.09.12 22:42 ]
    Монолог сліпого
    Усюди - лиш пітьма,
    Суцільний знак питання.
    І дихає зима,
    Як гугенот останній.
    Безмежна Колима
    І птаха трепетання.

    Померкло світло враз.
    І світ кудись подівся.
    Мов осяйний алмаз,
    Погасили всі події.
    Страшніше від проказ
    Це лихо, о Маріє!

    Я бачу вдалині
    Диявола і Бога.
    За обрієм мені
    Судилася дорога,
    Яку в негоди дні
    Пройду я, мов знемогу.

    До отчого порога
    Мені не добрести.
    Надія і тривога
    Скували, мов кати.
    Зника дорога строга.
    Руйнуються мости.

    Безгудість обійма.
    Намацую я нитки.
    Мене несе зима,
    Як трепетна молитва.
    А сенсу більш нема.
    Руїни після битви.

    20 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2025.09.11 22:16 ]
    * * *
    Спадають останні хвилини
    Важкого безумного дня.
    Не ляжуть вони у билини
    Розлогі, немовби стерня.

    Зникають хвилини безслідно.
    І крапля спаде в нікуди.
    Години згоряють безплідно.
    Пурга замітає сліди.

    І щось монотонне, бездушне
    Лягає важким тягарем.
    Конвеєр безжалісно душить,
    Мов сотні залізних ярем,

    Штовхає в отруйну пучину,
    Руйнуючи творчість в душі.
    І замість троянд у долині
    Ростимуть рясні спориші.

    19 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2025.09.05 21:43 ]
    Сніг
    Мене жене гостроконечний сніг,
    Мов кара неба чи лиха примара.
    Як Жан Жене, наздоганяє сміх.
    Примарою стає гірка омана.

    Мене жене непереможний сніг.
    Він вічний, він біблійний і арктичний.
    Сніг падає, немовби пес, до ніг
    І вмить стає тілесний і античний.

    Ніщо в мені не спинить цей політ,
    Цю манну, що спадає ледь відчутно,
    Ту, що дарує цей тендітний цвіт,
    Який за комір потрапляє чуло.

    Мене женуть списи жахних снігів,
    Вони мене прохромлюють, мов тура.
    І сиплеться завія із віків
    На мене, як на флейту трубадура.

    11 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2025.09.04 21:45 ]
    Фантазія
    Ці марення і візії природи
    Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
    Фантазія народиться в пологах,
    Як повінь із бетонних берегів.

    Фантазію ніщо уже не спинить,
    Її сніги на крилах понесуть.
    Ти в космос запускаєш довгий спінінг,
    Впіймавши лиш вигадливий абсурд.

    Фантазія, настояна на спирті
    Стрімких снігів і навісних вітрів,
    Несеться полем у нестримнім спринті
    І падає в безмежності морів.

    9 грудня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  6. Борис Костиря - [ 2025.09.03 21:19 ]
    * * *
    Стілець вибвають з-під ніг
    Та так, що ти ледве встигаєш
    Ступить на небесний поріг.
    Луна пронесеться над гаєм.

    І як же писати, творить,
    Коли навіть столу немає?
    Така зачарована мить
    У вічність загляне безкраю.

    Стоїш серед степу один,
    Шукаєш стілець, як рятунок.
    І хтось принесе із годин
    На небі настояний трунок.

    Ти вип'єш його аж до дна
    Й сп'янієш навік, як заклятий.
    І скосить невинна вина,
    Повівши нечутно на страту.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2025.09.02 22:47 ]
    Спектакль
    Танцюють порожні віки.
    Всміхається маска в загрозі.
    Простягне подібність руки
    Сатир у вигадливій позі.

    В палкому натхненні спектакль
    Розігрує хтось у абсурді.
    В нім кожен намічений такт
    Звучить, як оголеність суті.

    На сцену зайдуть кістяки,
    Актори, яких не чекали.
    Ці долі лихі жебраки
    Зіграють на арфах печалі.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  8. Борис Костиря - [ 2025.08.31 22:00 ]
    * * *
    Всесвітній холод, як тюрма німа.
    Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
    Безлюдність так жорстоко обійма.
    Лягає тиша так велично й мудро.

    І птах замерзне й тихо упаде
    У невідомість, як в обійми страху.
    Не знайдеш прихисток уже ніде,
    Втонувши в плазмі болісного краху.

    Кричи у поле, в хугу, в німоту,
    І голос розчиняється в просторах.
    А відповідь замерзне на льоту,
    Упавши в прірву в невблаганних горах.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  9. Борис Костиря - [ 2025.08.25 21:40 ]
    * * *
    Я хочу затьмарити мозок,
    Я хочу пірнути в імлу,
    Я хочу дивитися в морок
    І падати в сон-ковилу.

    Вино простягає долоні
    Для радості і забуття.
    Відчую в космічному лоні
    Усю повноту каяття.

    Та розум згасити не здатні
    Всі пекла потуги страшні.
    Впаде переможений зрадник
    На полі в палкій боротьбі.

    Кулак підійматиме розум
    З руїн, із уламків цеглин.
    Він здатен розширити розмах
    З кутка до вселенських вершин.

    Отрута для тіла і духу
    Відступить, як військо німе.
    Лише для чутливого слуху
    Безодня відкриє себе.

    29 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  10. Борис Костиря - [ 2025.08.23 21:06 ]
    * * *
    Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
    Так пробирає до самих глибин.
    Реальність відчувається, як голод,
    Як море без коралів і рибин.

    Ідеш у парк віддалений, забутий
    У цю зимову пору, мов чернець,
    Встромивши ніж у нестерпимий будень,
    Який виходить, як поважний жрець.

    Тут голос розчиняється у ваті
    Невизначеності і німоти.
    Ідеш у невідомість, як заклятий,
    Без жодної вагомої мети.

    28 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  11. Борис Костиря - [ 2025.08.22 21:57 ]
    Посмішка скелета
    У кожній посмішці є посмішка скелета.
    У кожному початку є кінець.
    Усе потопить невблаганна Лета,
    Наблизивши нежданий реченець.

    Ця посмішка скелета нам розкриє
    На дні надії голі черепки,
    Шпилі високі, хижі чорториї,
    Куди впадуть незлічені роки.

    Ця посмішка - завершення процесу,
    Округлість долі, кпини небуття.
    Як вияви фатального ексцесу,
    Це буде крапка в сяйві каяття.

    27 серпня 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  12. Борис Костиря - [ 2025.08.18 21:27 ]
    * * *
    Іду у ліс розбійницький, таємний
    Там, де чекає лезо і клинок.
    І тільки так досягнеш цілей певних
    Без жодних перепонів і морок.

    Приймає ліс екзамен доленосний,
    І винесе він вирок, як тиран.
    А ти ітимеш крізь серпанок млосний
    У безгомінності кривавих ран.

    Ініціація німого лісу -
    Це найжорстокіший шлях у нікуди.
    А листя сиплеться у горло бісу
    І залишає трепетні сліди.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Борис Костиря - [ 2025.08.17 22:08 ]
    * * *
    Я лезом ножа в невідомість іду,
    Пірнаю у ризик, немов у безодню.
    Жену я наосліп епох череду,
    Які зазирнули в спустошену бодню.

    У грі випадковостей знак впізнаю,
    Простягнутий в полі, як посох прадавній.
    В бутті я побачив стрімку течію,
    Яка промовляє, як мудре видання.

    У ризику є повноцінне життя.
    Над прірвою ти пізнаєш найповніше
    Ціну існування і сенс небуття,
    Які ти вливаєш в розпечені вірші.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  14. Борис Костиря - [ 2025.08.16 22:27 ]
    Перевтілення
    О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
    Для перевтілення немає меж.
    Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
    Ти роль нову, як душу, обереш.

    Ти входиш у новий потік буття,
    Змішавши Бога й біса у собі.
    І кров тече у ріку каяття,
    Яка зірвала голос у клятьбі.

    Лише б у зміні ролей і облич
    Не втратити себе, єдину вісь.
    Не падати у зміні рамп і свіч
    Перед кумиром, що глаголить вість.

    Тоді заглиблення у сотні лиць
    Не здатне стерти первісне, твоє.
    Перед мамоною не впавши ниць,
    Писатимеш ти небом житіє.

    6 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. Юрко Бужанин - [ 2025.08.14 15:02 ]
    ***
    Весною уже сонце повернулось...
    До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
    Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
    Тож мотлох видно, викинутий з вікон.

    Підсніжники заполонили місто.
    В спустошеному лісі таловини
    Чорніють, зяють траурним намистом...
    Це – матері, що втратили дитину.

    Голосить покалічене довкілля
    Над звичаями нашого народу…

    Колись Надсила, пі́дстилка застільна...
    Весна іде! Тремти і плач, Природо!
    2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  16. Борис Костиря - [ 2025.08.12 21:17 ]
    * * *
    На стадіоні перемог і втрат
    Стоїш, як початківець перед боєм,
    І дивишся на сонце із-за брам,
    Що не дають наповнитись собою.

    Попереду ще стільки рубежів,
    Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
    І доля піднімає на ножі
    Тебе в безжальності спекотних прерій.

    Була ти переможцем тут не раз
    У спорті, і науці, і мистецтві,
    Шліфуючи для неба свій алмаз,
    Небачену чарівність і майстерність.

    1 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  17. Борис Костиря - [ 2025.08.04 21:08 ]
    * * *
    Прощальна засмага на пляжі -
    Останній осінній прибій,
    Що тихо й незаймано ляже
    На плечі жінок без надій.

    Прощальний цілунок природи,
    Що лине у безвість, як знак,
    Який прокричить у пологах
    І зникне в снігах, як жебрак.

    Торкнеться цей сонячний промінь
    Рамен, як невинне дитя,
    Роменом дихнувши в долоні
    Для радощів і каяття.

    16 вересня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  18. Борис Костиря - [ 2025.07.31 21:54 ]
    * * *
    Проляже творчість у тривозі.
    Зло у добрі, добро - у злі.
    І світ застиг на півдорозі,
    Як сойка на однім крилі.

    Ці парадокси й силогізми
    Над нами виснуть, ніби меч,
    Як не відстріляні ще гільзи,
    Що принесуть вогненний смерч.

    Оці питання проростають
    З глибин душі, неначе сни.
    Вони згущаються, мов зграї,
    Щоб нападати з-за стіни.

    Удар же їхнього кастета
    Нас кине в присмерк, у хаос.
    Це почерк їхнього стилета,
    Що жалить гірше сотні ос.

    11 серпня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  19. Борис Костиря - [ 2025.07.30 22:01 ]
    * * *
    Ця книжка окроплена кров'ю
    Моєю із вічних начал.
    Настане кінець славослов'ю.
    І прийде в надійний причал

    Те слово вогненне, омите
    Потоками, що принесуть
    Прозріння, немовби столику
    Освячену космосом суть.

    І крапля червона упала
    На білий священний папір,
    Немов на небес покривало,
    Позначивши жертвою твір.

    30 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  20. Борис Костиря - [ 2025.07.28 21:22 ]
    Вичерпаність
    Вичерпаність моря, вичерпаність долі.
    У долині свічі гаснуть, як тополі.

    Запанує пустка у гаю печальнім
    І на землю ляже, як шатро мовчання.

    Перегрів таланту є нічим не кращим,
    Ніж брести у лісі лайдаком пропащим.

    Перегрів таланту, він знецінить вартість
    Тих потуг, що вперлись об небесну варту.

    Вичерпаність долі висушить оазу,
    Де шукав спочинок споконвічний в'язень.

    Вичерпаність долі гейзером заб'ється,
    Де осколки бризок доторкнуться серця.

    29 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  21. Борис Костиря - [ 2025.07.27 21:45 ]
    * * *
    Упав із яблуні пізнання плід.
    Немов снаряд, упав об невідомість.
    Ніщо не похитне його політ,
    Що в'язне у незнану невагомість.

    Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
    Вже ядерна зима над нами висне.
    І встромить спис у землю сам Плутон.
    Небесний меч, як невблаганний вирок.

    Цей плід червивий, немічний, гнилий.
    У нього знвйдеш вхід, але не вихід.
    Ти у садку, знесилений, сумний,
    Ідеш в єдиний нездоланний вимір.

    24 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  22. Борис Костиря - [ 2025.07.24 21:11 ]
    * * *
    У полі, в лісі чи в саду
    Не клич біду, не клич біду.

    У самоті чи на виду
    Не клич біду, не клич біду.

    Не клич біду на свій поріг,
    Пізнавши таємний гріх.

    Жени її подалі геть.
    Вона підступна, ніби смерть.

    Немов змія, повзе в траві.
    Її бенкет лиш на крові.

    Вона сама прийде, як тать,
    Калічити і убивать.

    Її обличчя у рубцях.
    Там промінь істини зачах.

    11 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  23. Борис Костиря - [ 2025.07.17 21:32 ]
    Місто-привид
    Місто-привид, в якому втонули серця,
    Місто-привид, в якому втонули надії.
    Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
    Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

    Місто-привид здіймається, ніби скелет,
    І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
    І даремно шукать рятівний амулет,
    Аби вийти із нього в погожу долину.

    Місто-привид як наслідок лютих боїв,
    Де зійшлись дві армади, страшні і нещадні.
    А тепер тут панує лиш сон кураїв,
    Лиш руїни споруд у молитві нещасній.

    5 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  24. Борис Костиря - [ 2025.07.06 22:04 ]
    Молода трава
    Я радію молодій траві.
    Хай народяться мрії живі!

    Ця трава пробилась до нас
    Крізь зими ворожий спецназ,

    Крізь зими надійну тюрму,
    Крижану, жорстоку, німу.

    Я іду і рву на шматки
    Ці пагілля терпкі і шорсткі.

    Я укритись не можу, на жаль,
    В трав'яну турботливу шаль,

    Прочитати книгу її,
    Де злилися букви живі.

    Я впаду в траву, в забуття,
    Де кінець і початок життя.

    17 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  25. Борис Костиря - [ 2025.06.30 21:04 ]
    Аритмія
    Аритмія в думках, аритмія у вірші.
    Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

    Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
    У стихії шукаємо знаків творіння.

    У безликості прагнем побачить обличчя.
    І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

    Неможливо знайти в аморальності совість,
    У розрізнених звуках - гармонії повінь.

    Ти пірни у криницю німих парадоксів,
    Ніби в трюм до розгнузданих диких матросів.

    Не знайшовши там сенсу, ти вийдеш на волю,
    Відкарбуєш у скелі призначену долю.

    Але як подолати лиху аритмію,
    Від якої і розум безсило німіє?

    Мабуть, ніяк, бо час відбиває нещадно
    Аритмію, в якій не написано щастя.

    9 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  26. Борис Костиря - [ 2025.06.29 22:15 ]
    Трава
    Безконечно росте трава,
    Невідчутна і ледь жива.

    І траві цій ніщо не указ,
    Вона дивиться в нас і про нас.

    Ця трава - ніби вічне зерно,
    Що проб'є асфальт все одно.

    Ця трава закриває красу,
    Поховавши у путах ясу.

    Філософський камінь впаде
    У траву, не здійснившись ніде.

    І гарячі сльози впадуть
    У траву, не зьагнувши суть.

    Що тепер ми шукаємо в ній?
    Сенс, який заніс сніговій.

    Чи збагнемо її письмена
    У стихії, де править мана?

    Ця трава поглинає усе,
    Що натхнення святе принесе.

    Ми б'ємося об ґрати її,
    Об темниці її вікові.

    8 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  27. Борис Костиря - [ 2025.06.28 21:13 ]
    Загублений твір
    Цей твір, який сховався у пучині
    Глибинних вод, потоків, бурунів,
    Пропав у невідомості, що нині
    Диктує нам свій первозданний гнів,
    Який нам світить із очей вогнів.

    Цей текст не є сакральним чи пророчим,
    Він народився у боях терзань
    Палаючого розуму, що ночі
    Спалив для праведних палких дерзань,
    Пожертвувавши маревом бажань.

    Цей текст згубився на полях просторів
    Комп'ютерних чи, радше, бісівських.
    Рукопис не горить, а тоне в морі
    Новітніх технологій нищівних,
    Які змішали доброту і гріх.

    6 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  28. Борис Костиря - [ 2025.06.27 22:07 ]
    Раптовий сніг
    Раптовий сніг, немовби кара неба.
    Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
    Нам кари іншої уже не треба.
    Сама ненависть падає до ніг.

    Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
    Раптовий сніг, як марення вві сні.
    Раптовий сніг крізь марево алюзій
    Явився парадоксом навесні.

    Що нам робити з цим нежданим ритмом?
    Куди втекти від Господа гримас?
    Космічний холод падає нестримно
    У хаотичність й невгамовність мас.

    2 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  29. Борис Костиря - [ 2025.06.25 21:08 ]
    Діалектика
    Це запах гною чи троянди?
    То діалектика страшна.
    І невідомо, чим же пахне
    Така полинна чужина.

    У розквіті вже є падіння,
    І у тріумфу є кінець.
    Вінок троянд несе прозріння,
    Що це диявольський вінець.

    І у вершині є низина,
    В багатолюдді - самота.
    Так відкололась половина
    Від тебе, де цвіли жита.

    Ця діалектика вершиться
    У душах і на небесах.
    І справедливість не здійсниться,
    Поки у клітці буде птах.

    12 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  30. Борис Костиря - [ 2025.06.24 21:40 ]
    Роздвоєння
    Це грім звучить чи гуркіт канонади?
    Роздвоєння, як вістря боротьби,
    Як відгомін Господньої тиради,
    Доноситься противенством доби.

    Не знаємо, де можемо спіткнутись -
    На міні чи на грудах кам'яних.
    Ми навіть не встигаєм озирнутись,
    Як доля б'є прямісінько під дих.

    Роздвоєння не тільки у людини -
    Так Всесвіт розколовся, мов яйце.
    І в поєдинку люті половини
    Пекельним вітром дихають в лице.

    8 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  31. Борис Костиря - [ 2025.06.23 21:09 ]
    Останній сніг
    Останній сніг вже сходить із арени,
    Як сивина, як марево із хвиль,
    Що напливає з підсвідомих терен.
    Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

    Останній сніг напливами прибою
    Нечутно попід двері підповза,
    Де зло й добро злилися у двобої.
    У гулі не почуєш крики "за".

    Останній сніг, як барс чи як пантера,
    Під ноги ніжно й лагідно приліг.
    Немовби білими грудьми Венера,
    Останній сніг закриє твій поріг.

    1 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  32. Борис Костиря - [ 2025.06.21 21:04 ]
    Сніги
    Я хочу пірнути в сніги,
    У сон, невідомість, пургу,
    В пекельне обличчя жаги,
    У білу безмежну труху.

    Я питиму сніжне вино,
    До краплі, до самого дна.
    Простелеться біле руно,
    Явивши небес письмена.

    Я хочу пірнути туди,
    До краю небесних святинь.
    Сніги замітають сліди,
    Ховають надії до скринь.

    Слова упадуть назавжди
    В яругах крутих, як змія.
    Лиш тільки прозріння не жди,
    Воно розчинилось в полях.

    20 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  33. Борис Костиря - [ 2025.06.17 21:02 ]
    * * *
    Порожня сцена і порожній зал,
    Порожній простір, пристрастей вокзал.

    Ряди порожні, як полеглі роти,
    Стоять в чеканні неземної ролі.

    Усе вже сказано, проспівані пісні,
    Немов заховані під снігом сни.

    Де ті слова, що здатні породить
    В душі урочу і величину мить?

    Де ті слова, що пронизають нас
    І над якими непідвладний час?

    Слова, які розтоплять пустоту,
    Які глаголять істину просту.

    Порожня сцена вимовить слова,
    Які не розуміє голова.

    Та це єдино правильні, живі
    Слова, що проростають у траві.

    Це слово первозданне, як струмок,
    Яке здолає навіжений смог.

    13 січня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  34. Борис Костиря - [ 2025.06.11 21:01 ]
    * * *
    Кленки в недобудованому домі -
    Це сутності, що рвуться врізнобіч.
    В думок і дій невидимім огромі
    Проглянуть голоси незгасних свіч.

    Кленки до нас промовлять нескоримо
    Крізь цеглу і руїну навкруги.
    І родяться від неба дані рими,
    Які прокреслять нам святі круги.

    Руїни не лише у цьому домі -
    Руїни у думках і почуттях.
    Ти вийдеш і у просторі, як морі,
    Співатимеш, як визволений птах.

    30 грудня 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  35. Борис Костиря - [ 2025.06.08 21:45 ]
    Перший сніг
    Перший сніг, як послання Бога.
    Перший сніг - полотно небес.
    І розкриє дорога строга
    Пустоту недалеких словес.

    Перший сніг ліг невинно й сонно.
    Перший сніг, ніби скромний жест.
    І листів непрочитаних сонми
    Проглядають крізь білий текст.

    Перший сніг, ніби марево хворе,
    Мовби привида помах руки.
    Перший сніг відкриває море,
    Де впадають трагічні віки.

    23 листопада 2022


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  36. Валерія Коновал - [ 2025.05.06 13:38 ]
    По відчуттю
    По відчуттю - мені зв’язали руки й ноги,
    Мене кинули в прірву перед цим,
    Навчивши дихати під водою.
    Мене не залоскоче русалка,
    В мене не проріжуться зябра.
    Не потрібно було мені бути такою зухвалою.

    По відчуттях я у підвалі,
    Ззовні все руйнується, гримить,
    Наче знову двадцять друге,
    Наче я і є минуле.

    По відчуттю краще мене б поховали,
    А я ховаю свої думки й далі.

    12.03.2025 03:17


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Леся Горова - [ 2025.04.08 14:25 ]
    В чому ми схожі...
    В мене очі вечірнього неба, чи неба з грозою.
    А твої - теплі хвилі весни з молодих ковилів.
    Схожість, мабуть, шукати між нами немає резону
    Ми з тобою, як погляди наші, ми - різносезонні.
    Стали ж поруч, побачили, світ навкруги посвітлів.

    Стали поруч, і пісня зарянки, що зиму страждала,
    Розлилася по саду, розкидала нот блискітки,
    А по різнофарбованих райдужках стеляться далі:
    Що зелені, що сині - та з гартом негнучої сталі.
    То ж відчуємо врешті у чому ми схожі таки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  38. Леся Горова - [ 2025.04.02 23:49 ]
    Непокора
    Губи стисну: мовчати. Та рветься моя непокора,
    Галасує у думці, колотить розмірений пульс,
    Вутлі паростки спокою косить, подібна серпу,
    З-під химерних мостів потурань вибиває опори.

    Зверху ще притискаю долоню - ні звуку досади!
    Звісно, лівою, бо права спритно хватає перо,
    І приймає слухняно папір мою оповідь про
    Непокору, що вкотре зродилася правди заради.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  39. Леся Горова - [ 2025.03.16 19:42 ]
    Розчиняюся...
    Розчиняюся в передвЕсні.
    ПередрАння хрустить морозом.
    Небо-море і хмари-весла,
    Човник-місяць на обрій зносить.

    В зорях-блискітках розсипаюсь
    І в колоїднім сниві висну:
    В часі, де лиш пускали парость
    Мрій моїх надважливі смисли.

    В часі тім, де лиш починали
    Малюватися перспективи:
    В них що слово, то досконалість,
    Що параграф - незмінно диво.

    Сон гойдає, світає в шибі.
    Човник-місяць у раму носом.
    Де, питає, твій поступ схибив?
    ..
    Ранок. Час випадати в осад.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Терен - [ 2025.02.17 21:06 ]
    Ентропія житія
    І
    Ми не уми, але запам’ятали –
    кінця немає, як нема начала.
    Що час іде – ідея не нова.
    Хоча і це є емпірична штука,
    та апріорі визнає наука –
    матерія усесвіту жива.
    Вона існує у взаємодії
    з природою, якій і віддала
    невичерпну енергію тепла,
    та попри сподівання і надії,
    зростає планетарна ентропія
    пануючого хаосу і зла.

    ІІ
    Ще спокою немає, але сниться,
    що Україна буде... і живе,
    і кров’ю, як водою, освятиться,
    хоча буває, дзеркало криве
    відображає істину – столиця,
    яка ночами квантами іскриться,
    переживає хрещення нове.
    Ракети, ізотопи і шахеди
    не панацея миру, а війни,
    яку ініціюють брехуни,
    аби по ходу вічної вендети
    таємні незаконні дивіденди
    отримували слуги сатани.
    Як на балах Людовіка щоночі
    зав'язували музикантам очі,
    так і донині леді і пани
    перед народом стягують штани.
    Людей смішать, а не лякають мавпи:
    трухляві пні, і вовики, і трампи,
    і сцикуни, і суччині сини.

    ІІІ
    Комедія кінчається... напевне,
    кумекає агенція зелена,
    кому буває весело в кінці
    за ті діяння темні на арені
    війни... які із вироком в руці
    Феміда на суді їм зачитає...
    ................................................
    усе тече, але не все минає –
    не знаю як, та відаю, коли
    ті душі, що у засвіти пішли,
    охороняють нашу ойкумену,
    то заодно – і ці notate bene,
    аби вони у пам’яті жили.

    02/25


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Леся Горова - [ 2025.02.08 21:33 ]
    Лютий
    Пронизує весна обідню пору:
    Як тільки сонце вмоститься на дах,
    Туди, де лютий з ночі присідав
    Легеньким інеєм несміливо прозорим,
    Дзвінкоголосо крапає вода:
    То чується весни легка хода,
    Постукують її тонкі підбори.

    Послідують долонями алеї,
    Загрузнуть у немощені стежки,
    І на газоні поступ сторожкий
    Затримають, в пусті місця наклеїть
    Смарагдових урун тонкі голки.
    У тім для неї загад клопіткий,
    І в тім її весняні привілеї.

    А вечором він знову підморозить,
    Непевний лютий. Звати ж його так,
    Бо завше лютувати був мастак,
    Чесав зимі вітрами білі коси,
    Узорами на шибах зацвітав.
    Та щось переплелося у світах:
    Не був затятим, то, мабуть, і досить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  42. Леся Горова - [ 2024.11.26 12:19 ]
    На межі зими

    Стоїмо на межі зими.
    Пухом білим спадає тиша.
    Ти за руку мене візьми,
    Може, стане тоді тепліше.

    Бо за коміром перший сніг,
    А попереду лід тонкий, ну
    Ти скажи - це лише ві сні,
    Розбуди мене, я прокинусь.

    Підведи мене до вікна:
    Сніг лежить, але він останній.
    Сонце високо стане на
    Синім небі, і лід розтане.

    Поки вийдемо у садок,
    З яблунь цвіт облетить рожевий.
    Літа мить. Рудокоса. До
    Краю, що холодив межею

    Знов підійдемо. Знову сніг.
    Дні зимові - короткі блиски.
    Знову руку давай мені,
    Бо і холодно там і слизько.

    Час нестримно несеться над
    Сум'яттями у сподівання.
    Ти скажи мені, що весна
    Ще у лютому прийде. Рання.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  43. Ігор Шоха - [ 2024.11.15 14:28 ]
    Пігмеї, ви куди?
    Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
    Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
    між нами є, але на жаль
    ти хочеш на... бо ми, таки, планета
    в якій і на якій ти нам чужа..

    Ой, ненажера! Як її розперло
    і як іще витримує земля
    оце звіряче рило москаля...
    усього ж бо не донесе у пекло,
    хоча воно і близько відсіля.

    Загарбане не вивезе обозом,
    не відає, які вони дурні
    і москалі із далеку смішні,
    і косоокі бонзи під наркозом,
    і янкі, укорочені на розум,
    і ліліпути цирку на війні.

    11.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Терен - [ 2024.10.30 14:59 ]
    Стихії епопеї
    І
    І три літа канули і роки,
    поки параноя у кремлі
    опухає на чотири боки
    шостою частиною землі.
    Міль велика надуває щоки
    і заметушилися малі.

    Кожне пише архі-епопею
    і пером, а то й у вояжі
    зазіхає на краї чужі:
    геній тиражує ахінею,
    а ніщо хизується бронею
    і йому ніде нема межі.

    ІІ
    Марять мародери, дуремари,
    віршомази, що кому до пари.
    Є кому гадати уночі,
    хто за що не уникає кари,
    роздуває світові пожари
    і кує орала на мечі.

    Хліба і видовища хотіли?
    Мало сміху, болю і крові?
    Ось вам... нате ваше селяві!
    і « неначе, люди подуріли...»
    як немає ні душі, ні тіла,
    то і глею ніц у голові.

    Те, що пасіює, меле воду
    на млини кацапії і зла,
    що за двоголового орла,
    і стають обранцями народу
    не пасіонарії свободи,
    а колаборація осла.

    Всі вони одне на одне схожі,
    поки не міняється меню
    у Європі, що у позі ню
    ще чекає...
    ........... та не дай то, Боже,
    Україну раша переможе –
    дійде і до їхніх авеню.

    ІІІ
    Епопея вимотала душі.
    Путіноїд атакує трон
    і в самому НАТО, і в ООН...
    мало їм кривавої калюжі,
    острови посоленої суші,
    нехотя, ковтає Посейдон.

    За Амура узялись поети.
    Ловеласи, ласі на тенета
    і повії, і енкаведе...
    та якщо не дійде, то дійде
    і навіщо голови поклали,
    і за що роками воювали,
    і чому не бачили ніде
    маячні, якої ще чимало
    є, допоки ласує змія
    тим, що не сонети, а ракети
    нині домальовують сюжети
    у новій стихії житія.

    10/24


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Тата Рівна - [ 2024.08.10 10:34 ]
    щоденна мантра
    священна геометрія ймовірності
    теорія випадкових чисел у вулику джойса чи джобса —
    немає сенсу
    буття
    у якому ти постійно щось чистиш
    у якому тебе постійно хтось чистить і обчищає до найглибших контекстів
    до останньої нитки нижнього шару
    під епідермісом мʼязами — у кістках
    колупаючись в твоєму тілі мізках як ганібал лектор
    немає сенсу вмикати проектор —
    у сипких неозорих пісках
    там його ніхто не побачить —
    богу і чорту це буде однаково нелегко
    зробити

    світи тільки там де множаться твої світи
    де лунко звучить твій голос —
    а найчастіше сміх
    грай лише ті ігри в яких є ти
    твоя земля твоя трава твій сніг
    твої стежки й дороги падіння й лет
    все те що має — твою — анатомічну памʼять

    але завдання таке не з легких —
    усі вершини
    відомо ж
    — мечі солдат
    ти можеш зранити ноги чи вхопивши хвіст якоїсь з комет —
    літати
    вихоплюючи за вістря найгострішу зброю з темряви небуття
    цей вибір існує завжди

    тим з ким ти граєшся в ці ігри
    не варто знати що битва твоя — ціною в життя
    а не просто знамено
    не маніфест не ода — а хрип і рик
    медитація буде потім за чашкою чаю
    і в ту хвилину як тільки помітиш що тебе обчищають тебе помічають
    і не дай бог величають —
    намивають солять і перчать
    прикрашають стрічками
    хапай найближчу комету за хвіст —
    злітай над мечами
    шукай свій власний зміст
    всього що відбувається навколо твоєї планети
    викидай увесь баласт і в першу чергу
    хейт компліменти респекти — намисто з каменів неминуче потягне на дно

    ти ж прийшла у цей вимір не за лайками і не за свічками при дорозі у царство мертвих
    не за холодними бовванами зі зіницями повними осуду та зневаги
    а за смішними яскравими світлячками
    за паперовими вітряками
    за само-оцінкою і само-повагою
    за тим щоб спочатку про-жити а лиш тоді померти

    усе що навколо — рандом теорія випадкових чисел
    у вулику джойса чи джобса —
    немає сенсу
    буття
    у якому ти постійно щось чистиш
    у якому тебе постійно хтось чистить

    дівчинко
    знімай взуття коли заходиш у священний грааль своєї душі
    дихай
    смійся
    пиши вíрші
    кажи на них віршí —
    Боже! ти вільна
    і не міняй місцями ці слова
    ти вільна — поки жива

    10.08.24 (с) Тата Рівна


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  46. Олег Герман - [ 2024.03.16 23:29 ]
    Втрачаючи себе
    Всі розваги невдовзі наводять печаль,
    А веселощі сум закриває.
    Споглядаєш минуле, немов сіру даль,
    Без любові, без мрії, без планів.
    Бути «вашим і нашим» — насправді ні з ким.
    В цьому фатум, кінець та початок…
    Безхребетний, безликий, ні добрий, ні злий
    При житті... Та й по смерті ніякий.
    І збираються в купу, летять в нікуди
    Твої принципи, воля, бажання.
    А із уст ані слова, застиг, як завжди,
    У мовчанні, можливо, востаннє …

    Ігноруєш життя
    Чи втікаєш від нього
    Невідомо
    Різниці нема
    Ти втрачаєш себе
    Ти живеш непритомно
    Непримітно
    Безглуздо
    Дарма



    10/2013
    03/2024











    Рейтинги: Народний 0 (5.53) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  47. Ігор Шоха - [ 2024.03.09 23:21 ]
    Маніфест поета
                            І
    Ідуть одні за одними літа
    у пошуку апостола науки,
    який узяв би голову у руки,
    і не боявся, що вона пуста.
    Уже і друга сотня проминає,
    а Вашинґтона у людей немає,
    а як і є, то і його, таки,
    із бойового головного краю
    послали... майже-що, на Соловки.

                            ІІ
    Ну, а кому ще є до того діло,
    як діють паразити-шахраї
    і спадкоємці яника-дебіла
    зелені нині, а учора білі –
    борімося, щоб викурити їх.
    Але не чують цього лоботряси,
    яким нема чого іти у бій
    ані за край осиротілий свій,
    ані за себе, бо... немає часу
    або немає іншої мети
    як від війни подалі утекти.
    У владі окопалися пірати,
    у офісі зарилися кроти,
    у рясах – біси ряжені, кати,
    лакеї, вірні слуги окупанта,
    щоб армію на фронті грабувати
    і змитися із палуби у тил.

                            ІІІ
    Караюся і мучусь, та не каюсь, –
    але навіщо, не гадав Тарас.
    У неосяжне небо плине час,
    а відтіля видніша доля краю
    і заповіт, який не забуваю,
    аби останній промінь не погас.
    Аби в ярмі кацапа не ходити
    і не боятися його вночі,
    коли перекликаються сичі...
    ...............................................
    пора уже усім обух сталити
    тай знову заходитися будити
    ту волю, що приспали паничі.

    03.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  48. Мамутова Кістка - [ 2024.01.23 03:30 ]
    Квітка Н.
    Романтизм героїв з прочитаних віршів
    Вони ідеальні, вони за нас чищі
    У них є мотиви і спротив режиму
    У зла нема шансів, добро є красивим
    Стою проти дзеркала з середини ночі
    Торкаюся шкіри, закручую коси
    Хіба лиш наблизитись ненароком губами
    Та я і не вартий себе обійняти
    Вийшов в пустелю засипану пилом
    Не тутешні ці люди, чого поруч із ними
    Чого маю плутатись лабіринтом на рівних
    Дайте пароль до невидимих дверей
    Де за ними, нарешті, буде все як по-маслу
    Індуїзм би прийняв мене у вищую касту
    Прокинься в трамваї, пробий свій квиток
    Поринути в мрії - повітря ковток
    Зібратися, вийти, навіть всміхатись
    Годин вісім у рабстві, достойно триматись
    Не зважати на тих хто нижче за класом
    Планую вікенд цього тижня з начальством.
    І ось я у дома, мовчанка, почуй
    .
    .
    .
    .
    .
    Ну ти хочаб спробував, не зважай що не вийшло
    Не всі індивіди здатні відчути
    Здатні поринути в музику тиші.
    Тут все як треба, кожна дрібничка на місці
    Речі розкладені за алфавітом
    Тут моє місце, фортеця, планета
    Де я закон і вибухова комета
    Дістаю свій рукопис - молитовник і біблію
    Де мною сказано у прозі і віршах
    Там усе правильно, як має бути
    Я на вершині плебейного світу
    Тут я викопую моря до ядра
    А насипом створюю гори і скелі
    Тут я пускаю вітри у поля
    Тут я зливаю дощі на пустелі.
    Гортати сторінки власних історій
    Торкатись себе там де не можна
    Горе самотності мені не знайомо
    Я сам собі - товариство найвище.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Тата Рівна - [ 2024.01.01 17:15 ]
    моя колядка на 2023 Різдво
    у ранах і гематомах — час звузився до хвилин
    тривога відміна удома не вдома — твої?
    в окопах чи в покривалі блискучому наче лати
    ми знову воюєм
    Боже —
    ми вмієм в ці ігри грати
    своєї чужої волі навʼязані схеми патерни
    ми
    сука
    кіногерої примати і діти Праматері

    дзвіночки дитячих голівоньок тремтять ніби тнуть мелодію
    і кача пливе понад вічністю
    над кожним Сашком та Володьою
    Сірожкою Анькою — нашими
    голодними та холодними
    колишніми одноклашками
    смішними колись і модними
    над рідними над нерідними — старими чи зовсім ніжними
    це
    Боже
    погана історія —
    нам
    Боже
    давно не смішно вже

    навіщо ти катакомбами
    крізь море крові та пороху
    ведеш нас до свого берега
    або до нового мороку
    до чого ведеш?
    признаєшся?
    вкладаєш детальки в пазики?
    доводиш?
    виводиш?
    граєшся? —
    складаєш якісь там пазлики

    ми — дивний народ в оточенні
    зневірені знеохочені
    у темних водах історії оплутані та обточені
    усе хазяйнуєм клопочемось —
    усе бʼємось як заведені
    сусіди ж облизують збочено
    немовби намазано медом їм

    сусіди навколо — зрадники
    а — наші двори —
    бойовища
    вже третя війна вигарцьовує —
    комусь —
    видовища —
    а нам — підземелля сховища непевні часи та згарища
    навчилися бути у пеклі й гасити пожарища
    і все безкінечно боремось з ріднею фальшивою й дикою
    столикою бездуховною двоязикою

    так тяжко ходити в темряві
    у мороку невідомості
    де свічкою править тонесенька нитка свідомості
    горить і тікає в безвісти
    ледь жевріє тихо міниться
    століттями ми виживаємо —
    коли це нарешті зміниться

    чи на світовім полóтнищі
    в твоїм казані бездонному
    народ наш дарами жертовними
    священною гекатомбою
    щоразу тобі приноситься
    кладеться офірою щедрою
    а світ закриває очі та
    виспівує нашого «Щедрика»

    і ти приймаєш —
    Божечко —
    і ти всім киваєш —
    божечки
    і мило їм усміхаєшся
    прислужникам-сороконожечкам
    береш наші діти вбитими
    береш наші землі вмитими
    священною кровʼю нашою
    слізьми матерів підлитими

    ще скільки триватиме
    Божечко
    ця дивна любов з гематомами
    коли наш нарід приноситимуть
    у жертву тобі гекатомбами
    до ста вівтарів — ще трошечки —
    міста наші й села димляться

    куди твої янголи
    Божечко
    Юрко та Михасик дивляться?

    зроби вже нарешті паузу
    на років хоча б що триста
    дай нам прорости і вирости
    і трон свій посісти —

    щокожній ясній родинонці
    у домі своєму чистому
    дай смертю своєю скінчитися
    і знов прорости та вирости

    у ранах страхах прокльонах —
    час звузився до хвилин

    ти хочеш щоб з українців
    лишився лиш ти один?

    (С) Тата Рівна / Tata Rivna, 2023


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  50. Леся Горова - [ 2023.12.22 09:55 ]
    Камедь
    Гілля-руки, ріки-русла.
    Там камеддю сік загуснув,
    Як застиглі звуки слова,
    Як зачаття бурштинове.

    Ріки-гілля, русла-руки.
    Пульсом - серця перестуки,
    Нерви - спалахи нейронів,
    Поки думка не схолоне.

    Руки-ріки, русла-гілля.
    Стане що у рýсі ціллю?
    Сік у віття, кров у вени,
    Доки гріє сокровенне.

    Руки-русла, гілля-ріки.
    Не замовкнути б довіку,
    Не зламатися б дочасно,
    Соку плин в камеді гасне.

    Русла-вирви, руки - низу.
    Чур! - нечистого репризу!
    Від безвір'я в темінь ночі
    Злам камеддю кровоточить.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   15