ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2025.09.03 09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.


Пензликом

Віктор Кучерук
2025.09.03 05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Олег Герман
2025.09.02 21:26
Реалії змінюються, а разом із ними трансформуються й батьківські стратегії поведінки. Якщо раніше психотравми найчастіше були результатом перманентного контролю, жорстокості, емоційного ігнорування чи маніпуляцій (про це йдеться в першій частині), сьогодн

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олег Герман
2025.09.01 21:14
Згорів на роботі" — це не про пожежника, як в чорному анекдоті, а про багатьох із нас. Навколо терміну "вигорання" існує багато спекуляцій і недостовірних тверджень, що вкотре розповсюджує поп-психологія. Це не про перевтому і не "забагато роботи". Т

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!

Віктор Кучерук
2025.08.31 07:37
Жовтіє й сохне бадилиння
Чортополоху, бо в цей час
Пора осіння безупинно
Виносить твори напоказ.
Поля вбирає в позолоту,
А в дрантя – вкутує сади,
Мов демонструє так роботи
Своєї плавної ходи.

Володимир Бойко
2025.08.31 01:53
Тим, хто нічого доброго не сотворив, найлегше зневажати творчість інших. Аби розібратися із чимось, окрім півлітри потрібна ще й клепка. Шукав істину, а знайшов саме вино. Поїв добрив і стало недобре. Від сюрпризу зостався лише сюр. До гарн

Борис Костиря
2025.08.30 23:03
Гармонія розладнується
під гуркотом дисонансів.
Коли душа найбільше потребує
прекрасного, звідкись виникає
огидний лик цинізму,
монструозне обличчя страху,
думки, ніби ратиці диявола,
цапина борідка банальності,

Олександр Буй
2025.08.30 20:43
У забутім гнізді розоренім
Не оселиться знову птах.
На душі, що ганьбою зорана,
Із журби проростає страх:

Він підніметься чорним колосом –
І зневіри впаде зерно,
У думках, у очах, у голосі

Юрій Гундарєв
2025.08.30 19:46
Одного з найяскравіших політиків націонал-демократичного руху України зухвало розстріляли посеред дня у Львові

Такі не помирають від мікстур і ліків,
через тривалу душевну втому,
серед онуків у ліжку -
вдома…

Такі у Лету тихенько не кануть,

М Менянин
2025.08.30 12:43
Якщо ж засмутишся і перестанеш просити, то
скаржся на себе, а не на Бога, що Він не дає тобі.
. Єрм, Пастир. Заповіді, 9.

Просити у Бога

Будь для Духа Святого офірою
що живе в тобі Божою мірою.

Віктор Кучерук
2025.08.30 07:12
Цей грішний світ затьмарює чимсь розум
І змушує на блуд, штовхає на обман, –
Він знає все про тонкощі гіпнозу,
Як духівник про слабкості прочан.
Він володіє сутністю і плоттю,
І легко здійснює всі наміри свої,
Раз я не можу крок зробити проти
Й

Юрій Лазірко
2025.08.30 05:12
Ніч засиляє,
мов нитку у голку,
серце у біль
одинокому вовку.

Туго стискає
слухняність за шию –
волю чи смерть

Олександр Сушко
2025.08.30 02:10

Борис Костиря
2025.08.29 22:36
Є краса квітки,
а є мудрість каменя.
Вона незмінна,
вона тверда, як вічність.
Скільки слів мудрість каменя
містить у собі,
а скільки мовчання!
Скільки крику,

Артур Сіренко
2025.08.29 17:35
Дід Василь перебирав важкі стиглі качани кукурудзи, які перед тим щойно позривав на полі, здирав з них зелену листяну шкіру, обтинав жовті бороди і сортував на три великих полив’яних миски: - То для онучків, то на продаж, а то для хрума. Кукурудзу нин

Віктор Кучерук
2025.08.29 05:46
Прогриміли вибухи і зразу
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.

Борис Костиря
2025.08.28 22:01
Крізь хмару тютюнового диму
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити

Олена Побийголод
2025.08.28 21:43
Із Бориса Заходера

– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?

«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2025.09.02 22:47 ]
    Спектакль
    Танцюють порожні віки.
    Всміхається маска в загрозі.
    Простягне подібність руки
    Сатир у вигадливій позі.

    В палкому натхненні спектакль
    Розігрує хтось у абсурді.
    В нім кожен намічений такт
    Звучить, як оголеність суті.

    На сцену зайдуть кістяки,
    Актори, яких не чекали.
    Ці долі лихі жебраки
    Зіграють на арфах печалі.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2025.08.31 22:00 ]
    * * *
    Всесвітній холод, як тюрма німа.
    Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
    Безлюдність так жорстоко обійма.
    Лягає тиша так велично й мудро.

    І птах замерзне й тихо упаде
    У невідомість, як в обійми страху.
    Не знайдеш прихисток уже ніде,
    Втонувши в плазмі болісного краху.

    Кричи у поле, в хугу, в німоту,
    І голос розчиняється в просторах.
    А відповідь замерзне на льоту,
    Упавши в прірву в невблаганних горах.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2025.08.25 21:40 ]
    * * *
    Я хочу затьмарити мозок,
    Я хочу пірнути в імлу,
    Я хочу дивитися в морок
    І падати в сон-ковилу.

    Вино простягає долоні
    Для радості і забуття.
    Відчую в космічному лоні
    Усю повноту каяття.

    Та розум згасити не здатні
    Всі пекла потуги страшні.
    Впаде переможений зрадник
    На полі в палкій боротьбі.

    Кулак підійматиме розум
    З руїн, із уламків цеглин.
    Він здатен розширити розмах
    З кутка до вселенських вершин.

    Отрута для тіла і духу
    Відступить, як військо німе.
    Лише для чутливого слуху
    Безодня відкриє себе.

    29 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2025.08.23 21:06 ]
    * * *
    Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
    Так пробирає до самих глибин.
    Реальність відчувається, як голод,
    Як море без коралів і рибин.

    Ідеш у парк віддалений, забутий
    У цю зимову пору, мов чернець,
    Встромивши ніж у нестерпимий будень,
    Який виходить, як поважний жрець.

    Тут голос розчиняється у ваті
    Невизначеності і німоти.
    Ідеш у невідомість, як заклятий,
    Без жодної вагомої мети.

    28 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2025.08.22 21:57 ]
    Посмішка скелета
    У кожній посмішці є посмішка скелета.
    У кожному початку є кінець.
    Усе потопить невблаганна Лета,
    Наблизивши нежданий реченець.

    Ця посмішка скелета нам розкриє
    На дні надії голі черепки,
    Шпилі високі, хижі чорториї,
    Куди впадуть незлічені роки.

    Ця посмішка - завершення процесу,
    Округлість долі, кпини небуття.
    Як вияви фатального ексцесу,
    Це буде крапка в сяйві каяття.

    27 серпня 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2025.08.18 21:27 ]
    * * *
    Іду у ліс розбійницький, таємний
    Там, де чекає лезо і клинок.
    І тільки так досягнеш цілей певних
    Без жодних перепонів і морок.

    Приймає ліс екзамен доленосний,
    І винесе він вирок, як тиран.
    А ти ітимеш крізь серпанок млосний
    У безгомінності кривавих ран.

    Ініціація німого лісу -
    Це найжорстокіший шлях у нікуди.
    А листя сиплеться у горло бісу
    І залишає трепетні сліди.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2025.08.17 22:08 ]
    * * *
    Я лезом ножа в невідомість іду,
    Пірнаю у ризик, немов у безодню.
    Жену я наосліп епох череду,
    Які зазирнули в спустошену бодню.

    У грі випадковостей знак впізнаю,
    Простягнутий в полі, як посох прадавній.
    В бутті я побачив стрімку течію,
    Яка промовляє, як мудре видання.

    У ризику є повноцінне життя.
    Над прірвою ти пізнаєш найповніше
    Ціну існування і сенс небуття,
    Які ти вливаєш в розпечені вірші.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний 0 (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  8. Борис Костиря - [ 2025.08.16 22:27 ]
    Перевтілення
    О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
    Для перевтілення немає меж.
    Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
    Ти роль нову, як душу, обереш.

    Ти входиш у новий потік буття,
    Змішавши Бога й біса у собі.
    І кров тече у ріку каяття,
    Яка зірвала голос у клятьбі.

    Лише б у зміні ролей і облич
    Не втратити себе, єдину вісь.
    Не падати у зміні рамп і свіч
    Перед кумиром, що глаголить вість.

    Тоді заглиблення у сотні лиць
    Не здатне стерти первісне, твоє.
    Перед мамоною не впавши ниць,
    Писатимеш ти небом житіє.

    6 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  9. Юрко Бужанин - [ 2025.08.14 15:02 ]
    ***
    Весною уже сонце повернулось...
    До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
    Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
    Тож мотлох видно, викинутий з вікон.

    Підсніжники заполонили місто.
    В спустошеному лісі таловини
    Чорніють, зяють траурним намистом...
    Це – матері, що втратили дитину.

    Голосить покалічене довкілля
    Над звичаями нашого народу…

    Колись Надсила, пі́дстилка застільна...
    Весна іде! Тремти і плач, Природо!
    2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  10. Борис Костиря - [ 2025.08.12 21:17 ]
    * * *
    На стадіоні перемог і втрат
    Стоїш, як початківець перед боєм,
    І дивишся на сонце із-за брам,
    Що не дають наповнитись собою.

    Попереду ще стільки рубежів,
    Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
    І доля піднімає на ножі
    Тебе в безжальності спекотних прерій.

    Була ти переможцем тут не раз
    У спорті, і науці, і мистецтві,
    Шліфуючи для неба свій алмаз,
    Небачену чарівність і майстерність.

    1 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  11. Борис Костиря - [ 2025.08.04 21:08 ]
    * * *
    Прощальна засмага на пляжі -
    Останній осінній прибій,
    Що тихо й незаймано ляже
    На плечі жінок без надій.

    Прощальний цілунок природи,
    Що лине у безвість, як знак,
    Який прокричить у пологах
    І зникне в снігах, як жебрак.

    Торкнеться цей сонячний промінь
    Рамен, як невинне дитя,
    Роменом дихнувши в долоні
    Для радощів і каяття.

    16 вересня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  12. Борис Костиря - [ 2025.07.31 21:54 ]
    * * *
    Проляже творчість у тривозі.
    Зло у добрі, добро - у злі.
    І світ застиг на півдорозі,
    Як сойка на однім крилі.

    Ці парадокси й силогізми
    Над нами виснуть, ніби меч,
    Як не відстріляні ще гільзи,
    Що принесуть вогненний смерч.

    Оці питання проростають
    З глибин душі, неначе сни.
    Вони згущаються, мов зграї,
    Щоб нападати з-за стіни.

    Удар же їхнього кастета
    Нас кине в присмерк, у хаос.
    Це почерк їхнього стилета,
    Що жалить гірше сотні ос.

    11 серпня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  13. Борис Костиря - [ 2025.07.30 22:01 ]
    * * *
    Ця книжка окроплена кров'ю
    Моєю із вічних начал.
    Настане кінець славослов'ю.
    І прийде в надійний причал

    Те слово вогненне, омите
    Потоками, що принесуть
    Прозріння, немовби столику
    Освячену космосом суть.

    І крапля червона упала
    На білий священний папір,
    Немов на небес покривало,
    Позначивши жертвою твір.

    30 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  14. Борис Костиря - [ 2025.07.28 21:22 ]
    Вичерпаність
    Вичерпаність моря, вичерпаність долі.
    У долині свічі гаснуть, як тополі.

    Запанує пустка у гаю печальнім
    І на землю ляже, як шатро мовчання.

    Перегрів таланту є нічим не кращим,
    Ніж брести у лісі лайдаком пропащим.

    Перегрів таланту, він знецінить вартість
    Тих потуг, що вперлись об небесну варту.

    Вичерпаність долі висушить оазу,
    Де шукав спочинок споконвічний в'язень.

    Вичерпаність долі гейзером заб'ється,
    Де осколки бризок доторкнуться серця.

    29 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  15. Борис Костиря - [ 2025.07.27 21:45 ]
    * * *
    Упав із яблуні пізнання плід.
    Немов снаряд, упав об невідомість.
    Ніщо не похитне його політ,
    Що в'язне у незнану невагомість.

    Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
    Вже ядерна зима над нами висне.
    І встромить спис у землю сам Плутон.
    Небесний меч, як невблаганний вирок.

    Цей плід червивий, немічний, гнилий.
    У нього знвйдеш вхід, але не вихід.
    Ти у садку, знесилений, сумний,
    Ідеш в єдиний нездоланний вимір.

    24 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  16. Борис Костиря - [ 2025.07.24 21:11 ]
    * * *
    У полі, в лісі чи в саду
    Не клич біду, не клич біду.

    У самоті чи на виду
    Не клич біду, не клич біду.

    Не клич біду на свій поріг,
    Пізнавши таємний гріх.

    Жени її подалі геть.
    Вона підступна, ніби смерть.

    Немов змія, повзе в траві.
    Її бенкет лиш на крові.

    Вона сама прийде, як тать,
    Калічити і убивать.

    Її обличчя у рубцях.
    Там промінь істини зачах.

    11 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  17. Борис Костиря - [ 2025.07.17 21:32 ]
    Місто-привид
    Місто-привид, в якому втонули серця,
    Місто-привид, в якому втонули надії.
    Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
    Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

    Місто-привид здіймається, ніби скелет,
    І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
    І даремно шукать рятівний амулет,
    Аби вийти із нього в погожу долину.

    Місто-привид як наслідок лютих боїв,
    Де зійшлись дві армади, страшні і нещадні.
    А тепер тут панує лиш сон кураїв,
    Лиш руїни споруд у молитві нещасній.

    5 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  18. Борис Костиря - [ 2025.07.06 22:04 ]
    Молода трава
    Я радію молодій траві.
    Хай народяться мрії живі!

    Ця трава пробилась до нас
    Крізь зими ворожий спецназ,

    Крізь зими надійну тюрму,
    Крижану, жорстоку, німу.

    Я іду і рву на шматки
    Ці пагілля терпкі і шорсткі.

    Я укритись не можу, на жаль,
    В трав'яну турботливу шаль,

    Прочитати книгу її,
    Де злилися букви живі.

    Я впаду в траву, в забуття,
    Де кінець і початок життя.

    17 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  19. Борис Костиря - [ 2025.06.30 21:04 ]
    Аритмія
    Аритмія в думках, аритмія у вірші.
    Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

    Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
    У стихії шукаємо знаків творіння.

    У безликості прагнем побачить обличчя.
    І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

    Неможливо знайти в аморальності совість,
    У розрізнених звуках - гармонії повінь.

    Ти пірни у криницю німих парадоксів,
    Ніби в трюм до розгнузданих диких матросів.

    Не знайшовши там сенсу, ти вийдеш на волю,
    Відкарбуєш у скелі призначену долю.

    Але як подолати лиху аритмію,
    Від якої і розум безсило німіє?

    Мабуть, ніяк, бо час відбиває нещадно
    Аритмію, в якій не написано щастя.

    9 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  20. Борис Костиря - [ 2025.06.29 22:15 ]
    Трава
    Безконечно росте трава,
    Невідчутна і ледь жива.

    І траві цій ніщо не указ,
    Вона дивиться в нас і про нас.

    Ця трава - ніби вічне зерно,
    Що проб'є асфальт все одно.

    Ця трава закриває красу,
    Поховавши у путах ясу.

    Філософський камінь впаде
    У траву, не здійснившись ніде.

    І гарячі сльози впадуть
    У траву, не зьагнувши суть.

    Що тепер ми шукаємо в ній?
    Сенс, який заніс сніговій.

    Чи збагнемо її письмена
    У стихії, де править мана?

    Ця трава поглинає усе,
    Що натхнення святе принесе.

    Ми б'ємося об ґрати її,
    Об темниці її вікові.

    8 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  21. Борис Костиря - [ 2025.06.28 21:13 ]
    Загублений твір
    Цей твір, який сховався у пучині
    Глибинних вод, потоків, бурунів,
    Пропав у невідомості, що нині
    Диктує нам свій первозданний гнів,
    Який нам світить із очей вогнів.

    Цей текст не є сакральним чи пророчим,
    Він народився у боях терзань
    Палаючого розуму, що ночі
    Спалив для праведних палких дерзань,
    Пожертвувавши маревом бажань.

    Цей текст згубився на полях просторів
    Комп'ютерних чи, радше, бісівських.
    Рукопис не горить, а тоне в морі
    Новітніх технологій нищівних,
    Які змішали доброту і гріх.

    6 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  22. Борис Костиря - [ 2025.06.27 22:07 ]
    Раптовий сніг
    Раптовий сніг, немовби кара неба.
    Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
    Нам кари іншої уже не треба.
    Сама ненависть падає до ніг.

    Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
    Раптовий сніг, як марення вві сні.
    Раптовий сніг крізь марево алюзій
    Явився парадоксом навесні.

    Що нам робити з цим нежданим ритмом?
    Куди втекти від Господа гримас?
    Космічний холод падає нестримно
    У хаотичність й невгамовність мас.

    2 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  23. Борис Костиря - [ 2025.06.25 21:08 ]
    Діалектика
    Це запах гною чи троянди?
    То діалектика страшна.
    І невідомо, чим же пахне
    Така полинна чужина.

    У розквіті вже є падіння,
    І у тріумфу є кінець.
    Вінок троянд несе прозріння,
    Що це диявольський вінець.

    І у вершині є низина,
    В багатолюдді - самота.
    Так відкололась половина
    Від тебе, де цвіли жита.

    Ця діалектика вершиться
    У душах і на небесах.
    І справедливість не здійсниться,
    Поки у клітці буде птах.

    12 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  24. Борис Костиря - [ 2025.06.24 21:40 ]
    Роздвоєння
    Це грім звучить чи гуркіт канонади?
    Роздвоєння, як вістря боротьби,
    Як відгомін Господньої тиради,
    Доноситься противенством доби.

    Не знаємо, де можемо спіткнутись -
    На міні чи на грудах кам'яних.
    Ми навіть не встигаєм озирнутись,
    Як доля б'є прямісінько під дих.

    Роздвоєння не тільки у людини -
    Так Всесвіт розколовся, мов яйце.
    І в поєдинку люті половини
    Пекельним вітром дихають в лице.

    8 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  25. Борис Костиря - [ 2025.06.23 21:09 ]
    Останній сніг
    Останній сніг вже сходить із арени,
    Як сивина, як марево із хвиль,
    Що напливає з підсвідомих терен.
    Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

    Останній сніг напливами прибою
    Нечутно попід двері підповза,
    Де зло й добро злилися у двобої.
    У гулі не почуєш крики "за".

    Останній сніг, як барс чи як пантера,
    Під ноги ніжно й лагідно приліг.
    Немовби білими грудьми Венера,
    Останній сніг закриє твій поріг.

    1 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  26. Борис Костиря - [ 2025.06.21 21:04 ]
    Сніги
    Я хочу пірнути в сніги,
    У сон, невідомість, пургу,
    В пекельне обличчя жаги,
    У білу безмежну труху.

    Я питиму сніжне вино,
    До краплі, до самого дна.
    Простелеться біле руно,
    Явивши небес письмена.

    Я хочу пірнути туди,
    До краю небесних святинь.
    Сніги замітають сліди,
    Ховають надії до скринь.

    Слова упадуть назавжди
    В яругах крутих, як змія.
    Лиш тільки прозріння не жди,
    Воно розчинилось в полях.

    20 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (3)


  27. Борис Костиря - [ 2025.06.17 21:02 ]
    * * *
    Порожня сцена і порожній зал,
    Порожній простір, пристрастей вокзал.

    Ряди порожні, як полеглі роти,
    Стоять в чеканні неземної ролі.

    Усе вже сказано, проспівані пісні,
    Немов заховані під снігом сни.

    Де ті слова, що здатні породить
    В душі урочу і величину мить?

    Де ті слова, що пронизають нас
    І над якими непідвладний час?

    Слова, які розтоплять пустоту,
    Які глаголять істину просту.

    Порожня сцена вимовить слова,
    Які не розуміє голова.

    Та це єдино правильні, живі
    Слова, що проростають у траві.

    Це слово первозданне, як струмок,
    Яке здолає навіжений смог.

    13 січня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  28. Борис Костиря - [ 2025.06.11 21:01 ]
    * * *
    Кленки в недобудованому домі -
    Це сутності, що рвуться врізнобіч.
    В думок і дій невидимім огромі
    Проглянуть голоси незгасних свіч.

    Кленки до нас промовлять нескоримо
    Крізь цеглу і руїну навкруги.
    І родяться від неба дані рими,
    Які прокреслять нам святі круги.

    Руїни не лише у цьому домі -
    Руїни у думках і почуттях.
    Ти вийдеш і у просторі, як морі,
    Співатимеш, як визволений птах.

    30 грудня 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  29. Борис Костиря - [ 2025.06.08 21:45 ]
    Перший сніг
    Перший сніг, як послання Бога.
    Перший сніг - полотно небес.
    І розкриє дорога строга
    Пустоту недалеких словес.

    Перший сніг ліг невинно й сонно.
    Перший сніг, ніби скромний жест.
    І листів непрочитаних сонми
    Проглядають крізь білий текст.

    Перший сніг, ніби марево хворе,
    Мовби привида помах руки.
    Перший сніг відкриває море,
    Де впадають трагічні віки.

    23 листопада 2022


    Рейтинги: Народний 0 (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  30. Валерія Коновал - [ 2025.05.06 13:38 ]
    По відчуттю
    По відчуттю - мені зв’язали руки й ноги,
    Мене кинули в прірву перед цим,
    Навчивши дихати під водою.
    Мене не залоскоче русалка,
    В мене не проріжуться зябра.
    Не потрібно було мені бути такою зухвалою.

    По відчуттях я у підвалі,
    Ззовні все руйнується, гримить,
    Наче знову двадцять друге,
    Наче я і є минуле.

    По відчуттю краще мене б поховали,
    А я ховаю свої думки й далі.

    12.03.2025 03:17


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  31. Леся Горова - [ 2025.04.08 14:25 ]
    В чому ми схожі...
    В мене очі вечірнього неба, чи неба з грозою.
    А твої - теплі хвилі весни з молодих ковилів.
    Схожість, мабуть, шукати між нами немає резону
    Ми з тобою, як погляди наші, ми - різносезонні.
    Стали ж поруч, побачили, світ навкруги посвітлів.

    Стали поруч, і пісня зарянки, що зиму страждала,
    Розлилася по саду, розкидала нот блискітки,
    А по різнофарбованих райдужках стеляться далі:
    Що зелені, що сині - та з гартом негнучої сталі.
    То ж відчуємо врешті у чому ми схожі таки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  32. Леся Горова - [ 2025.04.02 23:49 ]
    Непокора
    Губи стисну: мовчати. Та рветься моя непокора,
    Галасує у думці, колотить розмірений пульс,
    Вутлі паростки спокою косить, подібна серпу,
    З-під химерних мостів потурань вибиває опори.

    Зверху ще притискаю долоню - ні звуку досади!
    Звісно, лівою, бо права спритно хватає перо,
    І приймає слухняно папір мою оповідь про
    Непокору, що вкотре зродилася правди заради.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  33. Леся Горова - [ 2025.03.16 19:42 ]
    Розчиняюся...
    Розчиняюся в передвЕсні.
    ПередрАння хрустить морозом.
    Небо-море і хмари-весла,
    Човник-місяць на обрій зносить.

    В зорях-блискітках розсипаюсь
    І в колоїднім сниві висну:
    В часі, де лиш пускали парость
    Мрій моїх надважливі смисли.

    В часі тім, де лиш починали
    Малюватися перспективи:
    В них що слово, то досконалість,
    Що параграф - незмінно диво.

    Сон гойдає, світає в шибі.
    Човник-місяць у раму носом.
    Де, питає, твій поступ схибив?
    ..
    Ранок. Час випадати в осад.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Терен - [ 2025.02.17 21:06 ]
    Ентропія житія
    І
    Ми не уми, але запам’ятали –
    кінця немає, як нема начала.
    Що час іде – ідея не нова.
    Хоча і це є емпірична штука,
    та апріорі визнає наука –
    матерія усесвіту жива.
    Вона існує у взаємодії
    з природою, якій і віддала
    невичерпну енергію тепла,
    та попри сподівання і надії,
    зростає планетарна ентропія
    пануючого хаосу і зла.

    ІІ
    Ще спокою немає, але сниться,
    що Україна буде... і живе,
    і кров’ю, як водою, освятиться,
    хоча буває, дзеркало криве
    відображає істину – столиця,
    яка ночами квантами іскриться,
    переживає хрещення нове.
    Ракети, ізотопи і шахеди
    не панацея миру, а війни,
    яку ініціюють брехуни,
    аби по ходу вічної вендети
    таємні незаконні дивіденди
    отримували слуги сатани.
    Як на балах Людовіка щоночі
    зав'язували музикантам очі,
    так і донині леді і пани
    перед народом стягують штани.
    Людей смішать, а не лякають мавпи:
    трухляві пні, і вовики, і трампи,
    і сцикуни, і суччині сини.

    ІІІ
    Комедія кінчається... напевне,
    кумекає агенція зелена,
    кому буває весело в кінці
    за ті діяння темні на арені
    війни... які із вироком в руці
    Феміда на суді їм зачитає...
    ................................................
    усе тече, але не все минає –
    не знаю як, та відаю, коли
    ті душі, що у засвіти пішли,
    охороняють нашу ойкумену,
    то заодно – і ці notate bene,
    аби вони у пам’яті жили.

    02/25


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. Леся Горова - [ 2025.02.08 21:33 ]
    Лютий
    Пронизує весна обідню пору:
    Як тільки сонце вмоститься на дах,
    Туди, де лютий з ночі присідав
    Легеньким інеєм несміливо прозорим,
    Дзвінкоголосо крапає вода:
    То чується весни легка хода,
    Постукують її тонкі підбори.

    Послідують долонями алеї,
    Загрузнуть у немощені стежки,
    І на газоні поступ сторожкий
    Затримають, в пусті місця наклеїть
    Смарагдових урун тонкі голки.
    У тім для неї загад клопіткий,
    І в тім її весняні привілеї.

    А вечором він знову підморозить,
    Непевний лютий. Звати ж його так,
    Бо завше лютувати був мастак,
    Чесав зимі вітрами білі коси,
    Узорами на шибах зацвітав.
    Та щось переплелося у світах:
    Не був затятим, то, мабуть, і досить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  36. Леся Горова - [ 2024.11.26 12:19 ]
    На межі зими

    Стоїмо на межі зими.
    Пухом білим спадає тиша.
    Ти за руку мене візьми,
    Може, стане тоді тепліше.

    Бо за коміром перший сніг,
    А попереду лід тонкий, ну
    Ти скажи - це лише ві сні,
    Розбуди мене, я прокинусь.

    Підведи мене до вікна:
    Сніг лежить, але він останній.
    Сонце високо стане на
    Синім небі, і лід розтане.

    Поки вийдемо у садок,
    З яблунь цвіт облетить рожевий.
    Літа мить. Рудокоса. До
    Краю, що холодив межею

    Знов підійдемо. Знову сніг.
    Дні зимові - короткі блиски.
    Знову руку давай мені,
    Бо і холодно там і слизько.

    Час нестримно несеться над
    Сум'яттями у сподівання.
    Ти скажи мені, що весна
    Ще у лютому прийде. Рання.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  37. Ігор Шоха - [ 2024.11.15 14:28 ]
    Пігмеї, ви куди?
    Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
    Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
    між нами є, але на жаль
    ти хочеш на... бо ми, таки, планета
    в якій і на якій ти нам чужа..

    Ой, ненажера! Як її розперло
    і як іще витримує земля
    оце звіряче рило москаля...
    усього ж бо не донесе у пекло,
    хоча воно і близько відсіля.

    Загарбане не вивезе обозом,
    не відає, які вони дурні
    і москалі із далеку смішні,
    і косоокі бонзи під наркозом,
    і янкі, укорочені на розум,
    і ліліпути цирку на війні.

    11.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  38. Ігор Терен - [ 2024.10.30 14:59 ]
    Стихії епопеї
    І
    І три літа канули і роки,
    поки параноя у кремлі
    опухає на чотири боки
    шостою частиною землі.
    Міль велика надуває щоки
    і заметушилися малі.

    Кожне пише архі-епопею
    і пером, а то й у вояжі
    зазіхає на краї чужі:
    геній тиражує ахінею,
    а ніщо хизується бронею
    і йому ніде нема межі.

    ІІ
    Марять мародери, дуремари,
    віршомази, що кому до пари.
    Є кому гадати уночі,
    хто за що не уникає кари,
    роздуває світові пожари
    і кує орала на мечі.

    Хліба і видовища хотіли?
    Мало сміху, болю і крові?
    Ось вам... нате ваше селяві!
    і « неначе, люди подуріли...»
    як немає ні душі, ні тіла,
    то і глею ніц у голові.

    Те, що пасіює, меле воду
    на млини кацапії і зла,
    що за двоголового орла,
    і стають обранцями народу
    не пасіонарії свободи,
    а колаборація осла.

    Всі вони одне на одне схожі,
    поки не міняється меню
    у Європі, що у позі ню
    ще чекає...
    ........... та не дай то, Боже,
    Україну раша переможе –
    дійде і до їхніх авеню.

    ІІІ
    Епопея вимотала душі.
    Путіноїд атакує трон
    і в самому НАТО, і в ООН...
    мало їм кривавої калюжі,
    острови посоленої суші,
    нехотя, ковтає Посейдон.

    За Амура узялись поети.
    Ловеласи, ласі на тенета
    і повії, і енкаведе...
    та якщо не дійде, то дійде
    і навіщо голови поклали,
    і за що роками воювали,
    і чому не бачили ніде
    маячні, якої ще чимало
    є, допоки ласує змія
    тим, що не сонети, а ракети
    нині домальовують сюжети
    у новій стихії житія.

    10/24


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  39. Тата Рівна - [ 2024.08.10 10:34 ]
    щоденна мантра
    священна геометрія ймовірності
    теорія випадкових чисел у вулику джойса чи джобса —
    немає сенсу
    буття
    у якому ти постійно щось чистиш
    у якому тебе постійно хтось чистить і обчищає до найглибших контекстів
    до останньої нитки нижнього шару
    під епідермісом мʼязами — у кістках
    колупаючись в твоєму тілі мізках як ганібал лектор
    немає сенсу вмикати проектор —
    у сипких неозорих пісках
    там його ніхто не побачить —
    богу і чорту це буде однаково нелегко
    зробити

    світи тільки там де множаться твої світи
    де лунко звучить твій голос —
    а найчастіше сміх
    грай лише ті ігри в яких є ти
    твоя земля твоя трава твій сніг
    твої стежки й дороги падіння й лет
    все те що має — твою — анатомічну памʼять

    але завдання таке не з легких —
    усі вершини
    відомо ж
    — мечі солдат
    ти можеш зранити ноги чи вхопивши хвіст якоїсь з комет —
    літати
    вихоплюючи за вістря найгострішу зброю з темряви небуття
    цей вибір існує завжди

    тим з ким ти граєшся в ці ігри
    не варто знати що битва твоя — ціною в життя
    а не просто знамено
    не маніфест не ода — а хрип і рик
    медитація буде потім за чашкою чаю
    і в ту хвилину як тільки помітиш що тебе обчищають тебе помічають
    і не дай бог величають —
    намивають солять і перчать
    прикрашають стрічками
    хапай найближчу комету за хвіст —
    злітай над мечами
    шукай свій власний зміст
    всього що відбувається навколо твоєї планети
    викидай увесь баласт і в першу чергу
    хейт компліменти респекти — намисто з каменів неминуче потягне на дно

    ти ж прийшла у цей вимір не за лайками і не за свічками при дорозі у царство мертвих
    не за холодними бовванами зі зіницями повними осуду та зневаги
    а за смішними яскравими світлячками
    за паперовими вітряками
    за само-оцінкою і само-повагою
    за тим щоб спочатку про-жити а лиш тоді померти

    усе що навколо — рандом теорія випадкових чисел
    у вулику джойса чи джобса —
    немає сенсу
    буття
    у якому ти постійно щось чистиш
    у якому тебе постійно хтось чистить

    дівчинко
    знімай взуття коли заходиш у священний грааль своєї душі
    дихай
    смійся
    пиши вíрші
    кажи на них віршí —
    Боже! ти вільна
    і не міняй місцями ці слова
    ти вільна — поки жива

    10.08.24 (с) Тата Рівна


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  40. Олег Герман - [ 2024.03.16 23:29 ]
    Втрачаючи себе
    Всі розваги невдовзі наводять печаль,
    А веселощі сум закриває.
    Споглядаєш минуле, немов сіру даль,
    Без любові, без мрії, без планів.
    Бути «вашим і нашим» — насправді ні з ким.
    В цьому фатум, кінець та початок…
    Безхребетний, безликий, ні добрий, ні злий
    При житті... Та й по смерті ніякий.
    І збираються в купу, летять в нікуди
    Твої принципи, воля, бажання.
    А із уст ані слова, застиг, як завжди,
    У мовчанні, можливо, востаннє …

    Ігноруєш життя
    Чи втікаєш від нього
    Невідомо
    Різниці нема
    Ти втрачаєш себе
    Ти живеш непритомно
    Непримітно
    Безглуздо
    Дарма



    10/2013
    03/2024











    Рейтинги: Народний 0 (5.53) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  41. Ігор Шоха - [ 2024.03.09 23:21 ]
    Маніфест поета
                            І
    Ідуть одні за одними літа
    у пошуку апостола науки,
    який узяв би голову у руки,
    і не боявся, що вона пуста.
    Уже і друга сотня проминає,
    а Вашинґтона у людей немає,
    а як і є, то і його, таки,
    із бойового головного краю
    послали... майже-що, на Соловки.

                            ІІ
    Ну, а кому ще є до того діло,
    як діють паразити-шахраї
    і спадкоємці яника-дебіла
    зелені нині, а учора білі –
    борімося, щоб викурити їх.
    Але не чують цього лоботряси,
    яким нема чого іти у бій
    ані за край осиротілий свій,
    ані за себе, бо... немає часу
    або немає іншої мети
    як від війни подалі утекти.
    У владі окопалися пірати,
    у офісі зарилися кроти,
    у рясах – біси ряжені, кати,
    лакеї, вірні слуги окупанта,
    щоб армію на фронті грабувати
    і змитися із палуби у тил.

                            ІІІ
    Караюся і мучусь, та не каюсь, –
    але навіщо, не гадав Тарас.
    У неосяжне небо плине час,
    а відтіля видніша доля краю
    і заповіт, який не забуваю,
    аби останній промінь не погас.
    Аби в ярмі кацапа не ходити
    і не боятися його вночі,
    коли перекликаються сичі...
    ...............................................
    пора уже усім обух сталити
    тай знову заходитися будити
    ту волю, що приспали паничі.

    03.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  42. Мамутова Кістка - [ 2024.01.23 03:30 ]
    Квітка Н.
    Романтизм героїв з прочитаних віршів
    Вони ідеальні, вони за нас чищі
    У них є мотиви і спротив режиму
    У зла нема шансів, добро є красивим
    Стою проти дзеркала з середини ночі
    Торкаюся шкіри, закручую коси
    Хіба лиш наблизитись ненароком губами
    Та я і не вартий себе обійняти
    Вийшов в пустелю засипану пилом
    Не тутешні ці люди, чого поруч із ними
    Чого маю плутатись лабіринтом на рівних
    Дайте пароль до невидимих дверей
    Де за ними, нарешті, буде все як по-маслу
    Індуїзм би прийняв мене у вищую касту
    Прокинься в трамваї, пробий свій квиток
    Поринути в мрії - повітря ковток
    Зібратися, вийти, навіть всміхатись
    Годин вісім у рабстві, достойно триматись
    Не зважати на тих хто нижче за класом
    Планую вікенд цього тижня з начальством.
    І ось я у дома, мовчанка, почуй
    .
    .
    .
    .
    .
    Ну ти хочаб спробував, не зважай що не вийшло
    Не всі індивіди здатні відчути
    Здатні поринути в музику тиші.
    Тут все як треба, кожна дрібничка на місці
    Речі розкладені за алфавітом
    Тут моє місце, фортеця, планета
    Де я закон і вибухова комета
    Дістаю свій рукопис - молитовник і біблію
    Де мною сказано у прозі і віршах
    Там усе правильно, як має бути
    Я на вершині плебейного світу
    Тут я викопую моря до ядра
    А насипом створюю гори і скелі
    Тут я пускаю вітри у поля
    Тут я зливаю дощі на пустелі.
    Гортати сторінки власних історій
    Торкатись себе там де не можна
    Горе самотності мені не знайомо
    Я сам собі - товариство найвище.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Тата Рівна - [ 2024.01.01 17:15 ]
    моя колядка на 2023 Різдво
    у ранах і гематомах — час звузився до хвилин
    тривога відміна удома не вдома — твої?
    в окопах чи в покривалі блискучому наче лати
    ми знову воюєм
    Боже —
    ми вмієм в ці ігри грати
    своєї чужої волі навʼязані схеми патерни
    ми
    сука
    кіногерої примати і діти Праматері

    дзвіночки дитячих голівоньок тремтять ніби тнуть мелодію
    і кача пливе понад вічністю
    над кожним Сашком та Володьою
    Сірожкою Анькою — нашими
    голодними та холодними
    колишніми одноклашками
    смішними колись і модними
    над рідними над нерідними — старими чи зовсім ніжними
    це
    Боже
    погана історія —
    нам
    Боже
    давно не смішно вже

    навіщо ти катакомбами
    крізь море крові та пороху
    ведеш нас до свого берега
    або до нового мороку
    до чого ведеш?
    признаєшся?
    вкладаєш детальки в пазики?
    доводиш?
    виводиш?
    граєшся? —
    складаєш якісь там пазлики

    ми — дивний народ в оточенні
    зневірені знеохочені
    у темних водах історії оплутані та обточені
    усе хазяйнуєм клопочемось —
    усе бʼємось як заведені
    сусіди ж облизують збочено
    немовби намазано медом їм

    сусіди навколо — зрадники
    а — наші двори —
    бойовища
    вже третя війна вигарцьовує —
    комусь —
    видовища —
    а нам — підземелля сховища непевні часи та згарища
    навчилися бути у пеклі й гасити пожарища
    і все безкінечно боремось з ріднею фальшивою й дикою
    столикою бездуховною двоязикою

    так тяжко ходити в темряві
    у мороку невідомості
    де свічкою править тонесенька нитка свідомості
    горить і тікає в безвісти
    ледь жевріє тихо міниться
    століттями ми виживаємо —
    коли це нарешті зміниться

    чи на світовім полóтнищі
    в твоїм казані бездонному
    народ наш дарами жертовними
    священною гекатомбою
    щоразу тобі приноситься
    кладеться офірою щедрою
    а світ закриває очі та
    виспівує нашого «Щедрика»

    і ти приймаєш —
    Божечко —
    і ти всім киваєш —
    божечки
    і мило їм усміхаєшся
    прислужникам-сороконожечкам
    береш наші діти вбитими
    береш наші землі вмитими
    священною кровʼю нашою
    слізьми матерів підлитими

    ще скільки триватиме
    Божечко
    ця дивна любов з гематомами
    коли наш нарід приноситимуть
    у жертву тобі гекатомбами
    до ста вівтарів — ще трошечки —
    міста наші й села димляться

    куди твої янголи
    Божечко
    Юрко та Михасик дивляться?

    зроби вже нарешті паузу
    на років хоча б що триста
    дай нам прорости і вирости
    і трон свій посісти —

    щокожній ясній родинонці
    у домі своєму чистому
    дай смертю своєю скінчитися
    і знов прорости та вирости

    у ранах страхах прокльонах —
    час звузився до хвилин

    ти хочеш щоб з українців
    лишився лиш ти один?

    (С) Тата Рівна / Tata Rivna, 2023


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  44. Леся Горова - [ 2023.12.22 09:55 ]
    Камедь
    Гілля-руки, ріки-русла.
    Там камеддю сік загуснув,
    Як застиглі звуки слова,
    Як зачаття бурштинове.

    Ріки-гілля, русла-руки.
    Пульсом - серця перестуки,
    Нерви - спалахи нейронів,
    Поки думка не схолоне.

    Руки-ріки, русла-гілля.
    Стане що у рýсі ціллю?
    Сік у віття, кров у вени,
    Доки гріє сокровенне.

    Руки-русла, гілля-ріки.
    Не замовкнути б довіку,
    Не зламатися б дочасно,
    Соку плин в камеді гасне.

    Русла-вирви, руки - низу.
    Чур! - нечистого репризу!
    Від безвір'я в темінь ночі
    Злам камеддю кровоточить.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  45. Леся Горова - [ 2023.12.08 08:40 ]
    По білому ступаю
    По білому ступаю і стікає
    Із мене хмуровиння сірих снів,
    Досада від чужих колючих слів,
    Все губиться у білому безкраї.
    Іду по білому, немов лечу по раю!
    Не віриться, що то звичайний сніг.

    Не знаю, зваба в тім мені, чи мука-
    Ця білість неймовірна для очей.
    Немов душі єлей, сльоза тече.
    І серце збуджене рахує миті гулко,
    Незаймані відтворюючи звуки,
    Й пороша чиста палає плащем.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (4)


  46. Мамутова Кістка - [ 2023.10.29 04:27 ]
    Ремесло
    Двірник на дворі збирає блювоту
    Механік лаштує двигун під капотом
    Санітар рехабу опускає верх пляшки
    А я доїдаю черговий твір Кафки
    Хто я й для чого, могли б підказати
    За кого сьогодні бюлетень свій віддати
    Яка партія зробить мене щасливішим
    З трибуни не чутно, зберися повище

    Хрускіт зрізаних нігтів шумить під ногами
    Не хвилюйтеся панове, тепер і я з вами
    Такий же, не знаю чого сам бажаю
    Мушу бігти до точки прийому товару
    Мушу зле і хороше міняти місцями
    В святковий пакунок тротилу напхати
    Відпроситись у боса, поки в штани не наклав
    Сховайте шапки до кишень
    Марний марш балаклав


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Мамутова Кістка - [ 2023.10.26 04:06 ]
    Хостел
    Пріючи зупиняюсь посеред дороги
    Тягну сумки у місце де крапка на моєму смартфоні
    Новий хостел, авжеж, ну хоч не на дворі
    Не забути спитати від вайфаю паролю.
    Зупиняюсь перед залізним парканом
    Зухвалість пропала
    Мрію про сигарету
    Нарешті приймає мене якась дама
    Потягало її життям напевно.
    Жалкую, невдовзі, що не слухав ту жінку
    З повним мішком шукаю вбиральню
    Вриваюсь в кімнату, де є добрі люди
    Схоже завадив їм, та все ж підказали.
    Пройшовся районом, в такому не був ще
    Не був як жилець, а так звісно ходив
    Всюди лиск автівок, акуратні газони
    Відчував себе злодієм серед тих хто це життя приручив.
    Кімната забита, всі сплять перед працею
    Гори сумок під столом і ліжками
    Веду себе тихо, лягаю на нижню
    Яка дивна удача, не люблю високо спати
    День другий, 12-та, не дихаю носом
    З вакансією мене таки намахали
    Читаю дурниці що пише куратор
    Не довга зупинка, час знову речі збирати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Терен - [ 2023.09.30 20:32 ]
    Розчарування
    ІНам помагають, бо іде війна
    Європою і мало є надії,
    що не чіпає того сатана,
    у кого на зелене алергія.

    ІІ
    Немає віри в те, що має шут
    зіграти роль в історії країни,
    тому немає іншої причини,
    чому його у НАТО не беруть.

    Америку узути мало шансу...
    удруге не пускають у сезам –
    і у конгресі не дають авансу,
    і у сенаті долари... фіг вам.

    ІІІ
    Чи то пуста кишеня у ґаранта,
    чи то в Опе агенти окупанта,
    чи то в репертуарі попурі
    актору рано носа задирати...
    ................................................
    поляки й ті побачили по факту
    хорошу міну при поганій грі.

    09/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  49. Мірлан Байимбєков - [ 2023.09.24 20:43 ]
    Про сучасність
    Війну перетворили на ток-шоу,
    Жартуємо в мережі,немов Бернард Шоу.
    Ухилянтів розплодилось, як собак,
    Населенню у військкоматах все не так!
    -"ВІЙСЬКОВИМ ПЛАТЯТЬ СОТКУ, А Я - ЖЕБРАК!",
    -Так підіть, позаробляйте на війні!
    - Краще най солдати, а я - ні!"....
    Як це все набридло, аж за край!
    Хочеться поїхати за небограй,
    Щоб це все не бачити, аж ніяк
    Й тих всіх ухилянтів, яким все не так...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  50. Леся Горова - [ 2023.08.08 09:10 ]
    Буря
    Шматає протягом фіранку. Гілка вишні
    Діставши рами, кинула плоди
    На підвіконня . Червень, вже колишній,
    Останнім вечором не догодив:

    Відірване злітає вгору листя,
    Важкезні краплі б'ють вікно гуртом ,
    І буслу, що в польоті забарився,
    Не сісти у розхитане гніздо.

    Нестримний вітру шал тріпає бляху
    Що б'ється, як поранене крило,
    І утікають хмари з переляку.
    Ще мить, і бурі ніби не було.

    Скрипковий ключ обірваного дроту,
    Сік по вікні трояндами розцвів .
    Та зламана суха верба напроти
    Вцілілого гнізда, де бусол сів.

    Незваний шквал відрізав червня скибку,
    Та звично скупо землю заросив.
    І відголос розкочується хрипко
    Важкого року дальньої грози.

    2023.07.01.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   15