ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.29 05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.

Ірина Вовк
2026.07.29 03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини Музичний супровід: продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo) Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То

С М
2026.07.28 20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так

Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &

Артур Курдіновський
2026.07.28 19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.

Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя

Вячеслав Руденко
2026.07.28 19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.

Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,

Ольга Садкова
2026.07.28 16:24
Щойно перетинаєш межу Харківської області — увагу привертає щит із закликом до обережності через замінування узбіч. За кілька сотень метрів — такий самий. За ним — іще. І так уздовж усієї траси. Лісосмуги тепер не проріджують, їхня молода парость подекуд

Світлана Пирогова
2026.07.28 15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.

Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

Редакція Майстерень
2026.07.27 17:24
Ця стаття ще раз наголошує - зберігайте свої матеріали і десь окремо! Ось фрагменти із актуальної переписки із провайдерами. Мар`яна М. 27/07/2026 (16:22) Оператор Доброго дня! Ми додатково перевірили сервер і, на жаль, можемо підтвердити, що

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.

Ірина Вовк
2026.07.27 06:01
Штрих II: Маска великого імені Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18 Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Лемберзькі музичні салони польської та австрійської

Артур Курдіновський
2026.07.27 01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.

Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог

Володимир Бойко
2026.07.27 00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.

Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,

Євген Федчук
2026.07.26 19:41
Москалі хвалитись люблять величним минулим,
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було

Роксолана Вірлан
2026.07.26 16:50
Пливу на тебе сонного дивитись,
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...

безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію

Ольга Садкова
2026.07.26 15:58
Ми познайомилися спочатку заочно — через його маму Валентину Дмитрівну, яка презентувала твори сина на поетичному фестивалі, що відбувся в Ізюмському будинку культури «Залізничник» року так 2008-го. На той час нашого земляка вже друкувала котрась із захі

Ірина Вовк
2026.07.26 13:33
Штрихи до сюжету кіноповісті) До 235-ліття маестро Ксавера Франца Моцарта і 270-ліття його геніального батька Вольфганга Амадея Моцарта П.С. Сьогодні, 26 липня 2026 року виповнюється 235 років від дня народження КСАВЕРА МОЦАРТА «КСАВЕР МОЦАРТ: С

Борис Костиря
2026.07.26 13:27
Сьогодні виспався на полі бою,
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.

Там ворони невтомно голосили,

Олександр Сушко
2026.07.26 12:36
Юрба "златоліфонна"* все ж дотисла —
забрала репутацію, ім'я,
і дерев'яні іграшки дитинства,
і право дерев'яне на стояк.

А ще можливість виграти в фіналі
сусально-золотий товстий ліфон.
І боячись, і прагнучи аналу,

Тетяна Левицька
2026.07.26 11:22
Війна гучна і все догори-дригом —
нестерпна ніч і день, немов смола.
Ятриться воском кров'яниста стигма,
мов поминальна свічка край стола.

В коморі погреба глибока вирва —
на три замки я ляду зачиню.
Таке чуття, що ворог серце вирвав

хома дідим
2026.07.26 10:04
іще поет спішить біжить додому
хоч літні грози поетична річ
вода спадає з пліч тече за комір
стікає по очах атож поет спішить
сушитися спивати чай ожиновий
який дружина заварила вже
ну а якщо не має він дружини
заварить сам чи джину споживе

Паб Лімерик
2026.07.26 08:56
На собі перевіз до Уганди
Балетмейстер кіло контрабанди.
І мішок панталон,
Бо спішив на поклон
До солістки балету Уганди.

Виступали хористки гуняві
З симфонічним оркестром на Яві.

Богдан Манюк
2026.07.26 08:27
Триптих
Художнику Ярославові Саландяку
1.
Ти намалюєш музику, як діву
з обличчям, розпашілім на вітрах,
і з усмішкою, що не облетіла,
і з косами, жвавішими од трав.
Вдихатиме та музика на повні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лія Ялдачка - [ 2007.12.21 12:14 ]
    осінь
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    розсотаного бабиного літа
    лелеки в синь впинаються ключем.
    І щербиться тонкий кришталь склепіння,
    небесні скалки ранять божий світ,
    і всупереч усім законам тління
    платан з останніх сил убрався в цвіт.
    Рожеві пелюстки спадають долу,
    спікаються, торкнувшись наших тіл...
    Приймає осінь нас з свого подолу,
    кладе між яблука на сонячну таріль.




    Рейтинги: Народний 5.13 (5.22) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (3)


  2. Іван Гонта - [ 2007.11.30 16:07 ]
    У перервах на роботі
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    Ти ніби в нормі, ніби й "хвіст трубою",
    На поцілунок відрубала "Киш"
    Та видалась тремтячою губою.

    - І що ж тепер? Напевно, до весни?
    - Мабуть. Ти ж хоч не забувай писати.
    - Угу. Писатиму... Але ж яка ти...
    Та ні, мовчу... Приходь хоча б у сни.
    Моя кохана, мій прекрасний кате.

    - Ну що, ти знов? Прошу тебе - не ний!
    - Пробач. То все вона виною - осінь.
    Я більш не буду. Дай, хоч до волосся
    Торкнутись. Я вже в нормі, ще сумний,
    Але ж не серджусь. Ось уже на носі

    Зима. І ні тебе, ні журавлів...
    - Ну перестань. Та, врешті, я не проти,
    Якщо ти заведеш когось...
                   - Ну що ти!...

    То я достатньо вже наплів
    Для конкурсу? Вертаюсь до роботи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (21)


  3. Ванда Нова - [ 2007.11.29 12:42 ]
    Під дощем
    Пастель осіння, подихи розмиті
    Тіла сплелись плющем - і під дощем,
    Що нас укрив плащем, промоклим вщент,
    Губами краплі ловимо, як миті…
    Можливо, ми самі у цьому місті
    Зосталися? Та листя золоте
    Безмовністю бруківку замете…
    Владарка у бурштиновім намисті
    Куйовдить вітру кучері русяві
    І розбишаку тулить до грудей:
    "Яке нам діло до отих людей?…"
    І заколише в променистім сяйві
    Очей-смарагдів…Наша перша осінь
    Безцінним скарбом сипле з рукава,
    І ми з дощем ковтаємо слова,
    Солодкі сльози в мокрому волоссі
    Ховаємо.. І прудконогий час
    Немов раптово уповільнив кроки…
    Тремтить в руці майстерній пензель вогкий,
    А дощ все ллє – на радість чи печаль…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (22)


  4. Олег Левченко - [ 2007.11.17 12:22 ]
    ПСЕВДОГОКУ
    • "Народна"
    Осінь. По вінця
    налити і випити...
    Слушна пропозиція.

    • "Високочола"
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    Стаєш взірцем, вона - терниною.

    • "Класична"
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    О леле, тать... Невже з тобою!?


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.14) | "Майстерень" 5.25 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  5. Василь Роман - [ 2007.11.13 22:41 ]
    Три осінні пт / х |/|
    [ СПІВ - автори ]
    ***
    пастель осіння...
    подихи розмиті,
    тіла сплелись плющем -
    і під дощем
    від почуттів гойдає...
    стилий вітер
    обійми рве
    і парасолю вщент
    з «трьома слонами»...
    омофóр Покрови
    вкриває нас...
    ти долю не кленú -
    нам добре разом...
    ліпляться кленові
    листки на груди
    ніби ордени
    за те, що небо
    нам сьогодні стеля,
    а «три слони»
    розірвані - тотем...
    тут долю
    - поцілунками пастельно -
    ми пишемо
    в співавторстві з дощем!

    [ віддзеркалення ]
    ***

    а журавлі летять…
    і ти летиш…
    і осінь
    відлітає за тобою…
    «курлú» прощання
    туляться до болю
    крилом багряним
    у смерканні тиш,
    до дзеркала душі -
    в живу глибінь,
    де плин вільги
    відмулює джерела,
    старих корінь
    підживлює дерева,
    що в рінь
    років
    ховають голу тінь,
    бо листя відлітає...
    і думки -
    у рідне небо
    з щирим Миколаєм -
    до дзвонів
    великодніх
    повертають,
    немов у гнізда
    з вирію птахи
    до тих дерев...
    в брунькову березіль,
    лишаючи у жовтнях
    літ простуди,
    ти знов летиш...
    і забираєш біль
    та ...
    пустка, що лишилась,
    коле в груди...


    [ ностальгія по старому вину ]
    ***
    осінь по вінця -
    налити і випити...
    чути вже пóдих
    зими -
    пари гуляють
    всі «пари» до іспитів
    (навіть здалося:
    це - ми?)

    пам’ять листи
    присилає ще досі нам
    в кóсу лінійку
    дощів...
    двадцять ключів
    загубилися в осенях
    від не відкритих
    замків...

    знов парасолі
    над парами вигнуті,
    парк розмальовує
    хна...
    осінь по вінця -
    налити і випити
    мовби старого
    вина.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (3)


  6. Володимир Замшанський - [ 2007.11.13 16:17 ]
    Святе і грішне...
    а журавлі летять... і ти летиш...
    і осінь відлітає із тобою -
    така у нас любов, що трусиків фетиш
    гріхи єднає в суміш з аналоєм.
    такої я пори не бачив ще з творіння:
    як падає листок на хмари від землі.
    і кинувши, верба, думок своїх коріння
    припала на крило до зграї журавлів...
    а осінь відліта, і небо з тілом всуміш...
    і шовковим листоком - по вигинах - фетиш...
    така у нас любов, що у сніги не втулиш,
    і золото ряснить з бузковим впереміш.
    ввібрала акварель всі подихи світанків
    (цілунком наших губ), що падають на тло
    осінніх вечорів...
    а в ременах альтанки
    налився виноград - на диво, чи на зло...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  7. Олег Левченко - [ 2007.11.12 09:55 ]
    СТИГМАТИ ОСЕНІ
    ОСІНЬ
    1: по вінця
    налити і випити
    альтернативу втраченої невимушености
    зловити себе на тому
    що творча самодостатність
    відтинає твій іржавий пошум жовтня
    від усіх спроможних уподобань
    серед окреслених простором
    облітань падінь самознищень
    дере горло оспівана взаємодія
    пережитків і пошуків нових ста законних
    або більше
    вдалих
    надійних
    впертих
    на всіх нас не вистачить
    сповнених гармонії
    із легким овіянням
    повз / проз / прости мене мать моя шизія
    до безумства спричинених
    спричинених до неподобств
    до неподобств глевку
    глевку для взаємодії з руками
    руками що втратили контроль над випитим
    в процесі творення
    усіх можливих і неможливих
    образів образ обрізів
    що ладні бозна-як збагатити
    збігти у глибокий яр смутку
    видряпатися на високу гору щастя
    зруділу / зріднілу / зріджену / зраджену
    струджену / страчену / стрижену / стражденну
    застуджену / засуджену на дослідження
    верезень-зовжень-листень
    сп’янілу г о л о в у
    ПАСТЕЛЬ ОСІННЯ
    2: подихи
    розмиті тіла
    сплелись плющем
    і під дощем
    шукаємо порятунку від таких як ми
    шукаємо владу над тими що мають
    щось менше за нас
    щось краще за нас
    щось інше від
    віднині і навіки вічні
    проголошуючи істину
    істина
    вона втратила для нас будь-яке значення
    вона втратила будь-які запобіжні елементи
    вона втратила цноту свого співуживання
    в наших – хіба то наші – душах
    вона нарвалася на коротке замикання
    всередині власної самоствердности
    затерпла в конструкції підсвідомого
    затерпла в соціологічних опитуваннях
    допитах
    викручуваннях рук / зарплатнею
    виколюваннях очей / телевізією
    знебарвленням душі / американською усмішкою
    знаходжу в руках
    прикутої по самісіньке „я” майстрині
    / тут я беру аналогію із Дівою Марією /
    плутані кружальця
    плутане небо
    плутані зорі
    очі що дивляться на нас згори
    / а ми на ті очі дивимося з-під лоба /
    і милосердно розкрапаються
    на поліетиленову поверхню
    прозорої до зір і взорів* парасольки
    в наших надійних
    ствердних справах
    / тікаю у „така то осінь” /
    А ЖУРАВЛІ ЛЕТЯТЬ
    3: і ти летиш
    і осінь
    / зопалу / відлітає із тобою
    дошкуляє реконструкцією іржавого міста
    хворобливо-п’янкого для легень
    скрушно звуженого в цілісності
    непристойно розширеного в новобудах
    серцево-судинного на щодень
    інтеліґентно-простудженого
    із носовичком
    зачовганим нежитем і сухим кашлем
    на таку вологу погоду
    як нинішня вона
    або ти / така схожа на неї /
    схожа на період сприятливий зародженню
    / або принаймні шанс на таку подію /
    ще одного міста
    міста в твоєму тілі
    / за аналогією до званої збірки
    Богдана-Олега Горобчука /
    так у часопросторі заховалися вири
    зіткані з берегів життя
    величних і водночас таких ницих
    в очах як наших так і Бога
    б е р е г і в - н о в о б у д о в
    б е р е г і в - р у ї н
    задля наших життєвих наснаг і виснажень
    отож
    шерехи / порухи / повіви / протяги
    пролягли закутками
    зраненого моральним виснаженням
    мозку
    спроможного
    щонайменше
    на черговий хід конем
    у нелегкій але привабливій бізнес-справі
    справді
    лише на околиці взаємопорозумінь
    і винятків
    щонайбільше
    доведеться зайнятися іншим –
    тим що лежить у площині
    сімейного часопростору –
    визбирати на підлозі смутку
    добру жменю бісеру
    розсипану моєю донечкою
    задля жвавого пізнання світу речей
    сповнених радости й любови
    але таких дражливих на дотик
    маленьких пальчиків
    _________
    *взори – арх.: узори


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  8. Світлана Лавренчук - [ 2007.11.07 18:32 ]
    Я тебе не відпущу!!!
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем...
    Вони душею ще мандрують в літі,
    ЛистОпад заховався під кущем…

    Сховався, поки є ще де ховатись –
    Останній лист додолу вже спада,
    Тіла … допоки змога є кохатись…
    У скронях осінь – пара молода.

    Надворі осінь, сіро і туманно,
    Нещадний вітер рве останній лист,
    В моїй душі хоч був ти ураганом,
    На тебе спогад все-таки моливсь.

    Пейзаж осінній… з присмаком дощу,
    Хтось сірих фарб розвів багато наче…
    Ти чуєш? – Я тебе не відпущу!!!
    Тебе кохаю, сивий мій юначе.


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (3)


  9. Олександр Некрот - [ 2007.11.05 19:53 ]
    ПІД ДОЩЕМ
    Пастель осіння... Подихи розмиті...
    Тіла сплелись плющем - і під дощем...
    Кохаються, палкі й несамовиті,
    Мов нічиї собаки за кущем.

    Всіх розігнала по домах погода,
    Тому чужих очей нема довкіл -
    Відсутня найсильніша перешкода
    Для шалу на повітрі голих тіл.

    Але цей дощ! Мов Путін у сортирах,
    Безжально мочить, пада без кінця...
    Якщо в тих двох весь час батьки
    в квартирах,
    В під'їзд зайшли б! Любов щось дивна ця.

    Чи раптом не забута сильна ланка
    У цім пейзажі з елементом ню?
    Між тіл плющем й дощем, либонь, альтанка
    Любові згаснуть не дає вогню.

    Ті двоє на сухому склали й одяг -
    Вони охайні люди й не бомжі.
    А холоду тілам боятись годі
    Тому, мабуть, що парочка - "моржі".

    Пастель осіння, подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (10)


  10. Олександр Некрот - [ 2007.11.05 19:47 ]
    А ТИ ЛЕТИШ
    А журавлі летять. І ти летиш.
    І осінь відлітає із тобою...
    Стривай! А до якої ти мети?
    Ой, вибач - із якою б це метою?

    "Летиш" - бо тільки тлієш, не гориш:
    Така твоя в поезії манера?..
    Летиш?! На Хацапецьк чи на Париж?
    Смішне питання: ти не є фанера.

    Летиш! Не їдеш по автошляху
    "Запором", бо негусто у кишені,
    А скрізь ДАІ перевіряє хук,
    Що й оспівав прегарно Збиток Зеньо?

    Летиш зиґзаґом - добре погуляв,
    За це даішник, власне, й оштрафує?
    Не збий же всмерть тараном журавля!
    В курсах - Павлюк у нього наймитує!*

    Летиш на схід Вкраїни, за Дніпро?
    Гляди лишень, не збийся з курсу, брате!
    А то нарвешся в Чехії на ПРО -
    І буде нам тяжка поета втрата!

    А журавлі все - чуєш? - "КРУ! КРУ! КРУ!"
    В корупції доланні - обмаль зрушень,
    Зате ж бо нашукало ГоловКРУ
    У відомстві Луценковім порушень.

    Журавлики, ну як же вам не фе?
    З "один для всіх" властивістю закону
    Так чи інакше силовий портфель
    Знов візьме лідер "Самооборони"...

    А ти летиш - і свистом рукокрил
    Злякав, мабуть, не одного зіваку.
    А слідом - малиновий крокодил.
    Скоріш лети, щоб не схопив за лоба!

    [Постскриптум]
    От "наваляв" (не навалив) рядків!
    Виходить, як багато, так і радий?
    Та не люблю страшенно літунів:
    Директор я, й нема на теє ради.**
    _______
    *Сподіваюся, всі згадали вірш
    Ігоря Павлюка "Наймит журавля"?
    **Гра слів: літунами спершу називали льотчиків,
    потім - тих, хто часто змінював місце роботи.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (2)


  11. Олександр Некрот - [ 2007.10.26 18:09 ]
    ПОРАДИ «ПСИХ-ОЛУХА» ПАНІ
    Осінь. По вінця налити і випити…
    Бо дозволяють здоров’я й конфесія.
    Потім - комусь би в жилетку похлипати,
    Бо загострилась у пані депресія.

    Вилити нІкому тугу страшнючую?
    Подруги давні також у прострації?
    Чи повважали Вас надто липучою,
    Вдатною тільки на маніпуляції?

    Видно, втомились жилетки Вам вірити,
    Вічно сприймати сердешною жертвою.
    Певне, вже й годі тих подруг вампірити,
    Бути в журбі та нещасності впертою.

    Вирийте з шафи кофтинку, що радує,
    Дозу прийміть вітамінів і магнію,
    Виведіть усміх на губках помадою
    І застосуйте підіть свою магію!

    Не переграйте з «відвички» лиш, панечко.
    Це Вам така терапія легесенька,
    Щоб заглядали якрідше у скляночку:
    Ох некрасивенька Ви, як п’янесенька!..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.11) | "Майстерень" 5.5 (5.22)
    Коментарі: (10)


  12. Кока Черкаський - [ 2007.10.25 00:36 ]
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    Тебе кохаю я, забувши все на світі,
    І відчуваю в точці „Я” солодкий щем.

    Цей щем солодкий треба притупити,
    Аби не закінчилося все враз,
    Щоб я тебе ще з півгодини міг любити –
    Я згадую огидний унітаз :

    На білому фаянсі... темні смуги....
    Вони не просто так.... а від лайна...
    Афроамериканські... два... бандюги...
    Цим унітазом скористалися сповна...

    А потім... ці подонки і уроди...
    Людей мочити стали... наче мух...
    І щоб тобі продовжить насолоду
    Я до уяви підключаю нюх.

    Та от, такої надивившись муті,
    Тебе кохать я раптом розхотів.
    І навіть щоб закінчити по суті
    У мене не знайшлося слів.

    Дивилась кішкою на мене ти, з-під носа
    Смачнючу мишку у котрої віднЯли.
    Але ж повір : ці афронегритоси –
    Ще ті казли !


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (3)


  13. Кока Черкаський - [ 2007.10.24 23:40 ]
    А журавлі летять... І ти летиш...
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою,
    З”явився в супермаркетах кишмиш,
    Він геннозмінений , так само як і соя.

    Летять не тільки журавлі : летять півні,
    Коти, собаки , кози й навіть свині,
    Бо їм генетики – розумні чи дурні ? –
    Вживили гени в організм пташині.

    Летять порушники на „Ладах”, „Москвичах”,
    А навздогін за ними – полісмени,
    І навіть Президент літа , мов птах, -
    Їм теж пташині в сраку ввели гени !

    Усі неначе подуріли, всі летять,
    У атмосфері - і дорослі, й діти,
    Для чого ждати з неба благодать,
    Коли за нею можна полетіти ?

    До мене теж приперлися вони :
    Давай – говорять- знімай брюки хутко!
    І будеш, як всі люди восени
    Літать у вирій, наче дика утка !

    Та я генетиків – розумних, чи дурних? –
    Не слухав і повиставляв за двері !
    Літать , на щастя, вмію і без них-
    Коли вірші складаю на папері....


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.18) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Кока Черкаський - [ 2007.10.24 22:59 ]
    Осінь. По вінця налити і випити,
    Осінь. По вінця налити і випити,
    І закусити сирком „Дружба” випите,
    І як пройме організм тепло трепетне –
    Дружно утрьох, не змовляючись, крякнути.

    Хай обивателі в теплому ступорі
    Дивляться ящик, насіння лузаючи,
    Ноги в гірчичному тазику парячи, -
    Ми ж не такі, ми – останні романтики !

    Вітер газету шматує безжалісно,
    Тьмяний ліхтар , як шалений, гойдається,
    Але допоки у пляшці щось хлюпає,
    Можна вважати – життя лупить гейзером !

    А як у пляшці раптово все скінчиться,
    Ми не підемо просити і жебрати,
    Маємо ще одну пляшку заховану !
    Ми ж не абихто тут. Ми – діти осені !


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.18) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  15. Антоніна Мілян - [ 2007.10.22 22:11 ]
    Народна
    Осінь...
    По вінця налити і випити
    Аромат
    (Доспіле листя і дощове повітря).
    Сонце...
    Востаннє пірнути і захлинутись
    Теплом
    Небесно-безкрайого довголіття.

    Посмішка—
    Останній дитячий промінь постарілої
    Природи.
    В очах мудрість віків і плинність
    Води.
    Душа як суміш щасливої і наболілої
    Згадки
    Про все, що бачили ми і до нас.


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Прокоментувати:


  16. Анна Світлячок - [ 2007.10.21 16:28 ]
    І осінь...
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    Твоя краса – змарнований фетиш,
    І звичка запивати долю болем…

    А журавлі летять... Роки летять…
    Наповнюється кошик із серцями,
    Тобі вже сорок,може, сорок п’ять, -
    А ти ще досі ходиш манівцями….

    На підвіконні жмуток хризантем…
    Дивись, в сусідів підростають діти…
    Сьогодні хто поповнить твій гарем?
    А журавлі… Їм є куди летіти…



    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (11)


  17. Ольга Анноун - [ 2007.10.20 20:59 ]
    ***
    Осінь. По вінця налити і випити
    Щастя крихкого опівночі чарку,
    В гойдалці слухати мовчки, зі скрипотом,
    Цокіт хвилин на старому дзиґарку.

    Вже посивіли світанки туманами,
    Жовтень холодними росами точить,
    Невипадково здаються оманою
    Цих вечорів аметистові очі.

    Бо як завжди, в передвечір шикуються
    Згадки - розлуки сумні міністранти,
    Гаснуть поволі вогні в нічних вулицях
    Перед безсоння важким фоліантом...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Коментарі: (12)


  18. Люта Ольга Козіна - [ 2007.10.19 18:02 ]
    ***
    Осінь - по вінця налити і випити
    Впасти у листя. І щоб не самій...
    Вкрасти кохання, здивовано кліпати,
    Пізно збагнути, що ти вже не мій!

    Осінь. У вікнах буденність і затишок,
    Смуток та легкість. А це вже - самій.
    Осінь. Налити і випити залишок...
    Дякую, осінь! За гарний напій...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (12)


  19. Варвара Черезова - [ 2007.10.13 08:34 ]
    Осіннє
    А журавлі летять… І ти летиш…
    І осінь відлітає за тобою…
    Прийде зима і білою габою
    укриє все… А потім… Втім, облиш!

    Це буде потім, і мабуть, не з нами.
    Ми лишимося в осені. Повір!
    Із ніжністю меланхолійних лір,
    магічних скрипок… Боги над Богами…

    Цей жовтень дні, немов за віршем вірш
    без поспіху гортає самотою…
    А журавлі летять… І ти летиш…
    І осінь відлітає за тобою…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (10)


  20. Ольга Анноун - [ 2007.10.13 02:43 ]
    Запізніла осіння гроза...
    Пастель осіння... Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    Цілунки спраглі і несамовиті
    Як на прощання...
    А я хочу ще
    Відчути тіла Твого смак і запах
    Розплинутись у Тобі,
    Ще хоч мить
    Читати серцем потаємну мапу
    Де пристрасті солодкий слід лежить
    Я буду знову блискавкою,
    Громом
    Сьогодні будеш Ти,
    Без слів і нот
    Я вип‘ю з Тебе днів самотніх втому
    Зрікаючись удаваних чеснот...
    ...Шалені ночі ласкою прошиті
    Не вистигає в жовтні літа жар
    І знову я дивлюсь на календар
    Пастель осіння... Подихи розмиті


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Коментарі: (19)


  21. Зеньо Збиток - [ 2007.10.12 23:35 ]
    А журавлі летять
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    Пихтиш, бурчиш, волаєш: "Киш!",
    Бебехкаєш - же світ іде луною.

    ДАІ перевіряє ближній хук,
    Хитаєшсі, як флюгер на виходку,
    Хитаютьсі з тобов гаї, ДАІ-мук,
    Макітра їде і робить фотки.

    І кіко б ти на лапу не давав,
    Усім розхитаним в цю ніч ДАІ-мукам,
    Усі вони на їдь жадають прав
    І в кожне слово прибав`яють "сука".

    Та дідько з ними - журавлі летять,
    Вони мені в дорозі не в заваді
    Чого ж то ті ДАІ-муки ще не сплять?
    І палкою махають, наче... кампазітори.

    12 Жовтня 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (19)