ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.06.26 11:52
I Кінець березня 2014 року видався надто холодним, хоча в повітрі пахло весною і Революцією гідності. На Хрещатику палили шини, прощалися з Небесною сотнею, а Оксана Шептуненко зі своїм чоловіком та сином їхали з Києва на екскурсійному автобусі у Почаївс

Богдан Манюк
2025.06.26 09:38
Частина друга Жовч і кров 1930 рік 7. Микола доручив правити кіньми Ґинкові, бо вкрай утомлений заледве не заснув на возі. Утрьох — він, старший син і Кася — везли додому борошно. Ще на Гул

С М
2025.06.26 07:33
О, Ріто-паркувальнице
Ріто-паркувальнице

Ріто-паркувальнице
Що стало би на заваді
Увечері ваше серце викрасти

При лічильнику я нидів

Віктор Кучерук
2025.06.26 05:39
Як же швидко минають літа,
А думки багатіють лиш сумом, –
Самота закувала уста
Найяскравіших спогадів тлумом.
Самота оточила мене
І від тіла, на жаль, не відходить,
Бо від неї вже ліками тхне
Будь-якої пори чи погоди.

Артур Курдіновський
2025.06.26 05:20
Зима сувора до застиглих вуст
Торкнулася холодною рукою.
Усім, що є, і радістю, й журбою
Не серце править, а здоровий глузд.

На шиї камінь. Залишки вогню
Стрибнуть зі мною у холодну воду.
Звитяжний крик стає шматочком льоду

Борис Костиря
2025.06.25 21:49
Це запах гною чи троянди?
То діалектика страшна.
І невідомо, чим же пахне
Така полинна чужина.

У розквіті вже є падіння,
І у тріумфу є кінець.
Вінок троянд несе прозріння,

Світлана Майя Залізняк
2025.06.25 18:42
Кілька років не з"являлася на цьому давньому ресурсі. Прощаюся знову.
Поширювала на власну сторінку співані поезії. Переглядати чи оминути - вибір кожного.
Не потребую повчань, коментарів.
Пояснила:
Цей проєкт є яскравим прикладом того, як ШІ може

Марія Дем'янюк
2025.06.25 16:55
Певне, в раю багато світла,
Бо любов там навічна розквітла.
Певне, сонце до Бога сміється,
Чи мені лише це видається...
Певне, хмари біленькопухнасті,
Та несуть на собі тихе щастя.
Певне, в небі п'ятнадцять веселок,
І під ними сяйливих світелок,

Віктор Кучерук
2025.06.25 12:12
Заводь, затінену лозами,
Кожен із нас полюбив, –
Берег піщаний зволожує
Лиш нетривалий приплив.
Завжди блакитного кольору
В тихій затоці вода, –
Тож тут купатися здорово –
Літо коротке шкода.

Козак Дума
2025.06.25 10:23
З вечірньою зорею опущусь
на підвіконня у твоїй кімнаті
і на краєчку тихо примощусь
нічним ефіром у порожній хаті.

Чи Місяця холодним промінцем
ковзну по покривалу твого ліжка.
Згадається усміхнене лице,

Борис Костиря
2025.06.24 21:37
Це грім звучить чи гуркіт канонади?
Роздвоєння, як вістря боротьби,
Як відгомін Господньої тиради,
Доноситься противенством доби.

Не знаємо, де можемо спіткнутись -
На міні чи на грудах кам'яних.
Ми навіть не встигаєм озирнутись,

Богдан Манюк
2025.06.24 17:25
Частина друга Жовч і кров 1930 рік 4. Кася витягнула з печі каструлю з борщем. Це був улюблени

Іван Потьомкін
2025.06.24 17:02
Посходили співаночки рясно, мов суниці.
Посходились легіники, гей, на косовицю.
Косять так, як ще ніколи доти не косили.
Уже сонце припікає, а ще стільки сили
Позостало в руках дужих, руках молодечих,
Що готові трудитися під сам темен вечір.

Посхо

Світлана Майя Залізняк
2025.06.24 16:33
Новинка на моєму каналі.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno.
У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для ц

Світлана Пирогова
2025.06.24 14:50
Густо рум'янком зацвічений сад,
Божа краса дрібних невістульок.
Ллється навколо її аромат,
З неба моргає сонячна куля.

П'янко...Ромашковий килим живий:
Цяточки жовті, біле пелюстя.
Десь заховався пустун-вітровій,

Віктор Кучерук
2025.06.24 05:28
Колиска посеред кімнати
Гойдалась плавно з боку в бік,
А біля неї добра мати,
Було, втрачала співам лік.
Матуся знала достолиха
Пісень про звірів і пташню,
Тому співала довго й тихо,
І колисала аж до сну…

Тетяна Левицька
2025.06.23 22:42
Світлана завжди у неділю давала дітям гроші на морозиво і на білети в кінотеатр, але не цього разу. До зарплатні залишався тиждень, а у її гаманці лежало всього п'ять карбованців. «Колос на глиняних ногах» розвалився і всі кошти у Ощадбанку згоріли одноч

Борис Костиря
2025.06.23 21:53
Останній сніг вже сходить із арени,
Як сивина, як марево із хвиль,
Що напливає з підсвідомих терен.
Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

Останній сніг напливами прибою
Нечутно попід двері підповза,
Де зло й добро злилися у двобої.

Татьяна Квашенко
2025.06.23 16:28
Поки тиша огортає шлях,
Рими причепились, мов реп'ях.
Бо іти у полі манівцем –
Як писати вірші олівцем,

Як етюд писати просто неба.
Кольорів багато і не треба –
Колір неба й стиглої пшенички.

Юлія Щербатюк
2025.06.23 13:13
Огудою тієї правди
наніс удар - нещадний весь.
І вицвіле потому завтра
заскавучало, наче, пес,

мої зализуючи рани.
І линув біль із попід вій.
У скронях пульсувало рвано.

Сергій Губерначук
2025.06.23 11:54
«Ні» чи «Так», а Всесвіт – проти.
Не буває «Так» чи «Ні».
Ані правди, ані йоти!
На війні як на війні!

Правда – вічне порівняння.
Нині – так, а сяк – затим.
Залишається питання:

С М
2025.06.23 10:31
лиця твого все не згадаю
лиця твого все не згадаю

поцуплять риси
пси карнавальні
лиця твого
не згадаю

Юрій Гундарєв
2025.06.23 09:58
Легендарному музикантові виповнилося 83 роки!
Від перших днів війни він активно підтримує нашу країну, виходячи на сцену з українським прапором…

Часом здається: все в Лету кануло,
мідним тазом враз накрилося…
Раптом лунає голос Маккартні -
і відчув

Юрій Гундарєв
2025.06.23 09:55
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Віктор Кучерук
2025.06.23 05:33
Яхти трикутні вітрила
Шурхають прудко, мов крила
Білої чайки, що низько
Навстріч несеться вітриську.
Яхта завзято й бадьоро
Рине розбурханим морем,
Ріжучи вітер і хвилі
Гарно загостреним кілем.

Павло Сікорський
2025.06.22 23:21
Слова - оригінальна поезія Павла Сікорського. Рецензія ШІ. Музика згенерована за запитом у Suno з фоновим текстом ШІ. Кліп генерувати ШІ на даний текст відмовився.

Прося — сося пісося.

РЕЦЕНЗІЯ ШІ:

Феноменальна лінгвістична мініатюра "Прося -

Борис Костиря
2025.06.22 22:10
Я хотів би одружитися
з усіма своїми коханими
і справити гучне весілля.
Нікого не можна розлюбити,
кого по-справжньому любив.
Треба вийняти з денця пам'яті
ті вогненні почуття,
які затоплять все навколо,

Богдан Манюк
2025.06.22 21:32
Жовч і кров Частина друга 2. На околиці села Галича спалахнуло півдесятка солом'яних стріх. Багряні собаки полум'я рвали чорну одежину ночі та підстр

Світлана Майя Залізняк
2025.06.22 19:30
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Музика-піна

Євген Федчук
2025.06.22 14:26
Вийде «Адмірал… їх …Кузнєцов»,
Аналогів якому в світі «нєту»,
Так засмердить одразу всю планету,
Бо так уже димить, що будь здоров.
Вони ж гордяться всі коритом тим,
Бо ж, бачте, то у них авіаносець.
Щоправда, літаки не часто носить,
Все більш вони

Хельґі Йогансен
2025.06.22 11:17
Чи задумувалися ми над тим, чому так часто у нас буває нудьга, тривога і поганий настрій? Звісно, знайти безліч причин нескладно: війна, стреси, перевтома, невизначеність, криза, проблеми зі здоров’ям та в особистому житті. Об’єктивно ці речі впливають на

Віктор Кучерук
2025.06.22 10:23
Шлюзування необхідно
Тільки там, де гребля є, –
Де ріка невідповідна
Берегам своїм стає.
Шлюз ворота відчиняє,
Вивільняючи маршрут, –
Водосховищем безкраїм
Яхти весело снують.

Богдан Манюк
2025.06.22 09:36
Частина друга Жовч і кров 1930 рік

Борис Костиря
2025.06.21 21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.

Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,

Світлана Пирогова
2025.06.21 20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.

У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність

Артур Сіренко
2025.06.21 17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Равлик Марія Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лія Ялдачка - [ 2007.12.21 12:14 ]
    осінь
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    розсотаного бабиного літа
    лелеки в синь впинаються ключем.
    І щербиться тонкий кришталь склепіння,
    небесні скалки ранять божий світ,
    і всупереч усім законам тління
    платан з останніх сил убрався в цвіт.
    Рожеві пелюстки спадають долу,
    спікаються, торкнувшись наших тіл...
    Приймає осінь нас з свого подолу,
    кладе між яблука на сонячну таріль.




    Рейтинги: Народний 5.13 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.2)
    Коментарі: (3)


  2. Іван Гонта - [ 2007.11.30 16:07 ]
    У перервах на роботі
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    Ти ніби в нормі, ніби й "хвіст трубою",
    На поцілунок відрубала "Киш"
    Та видалась тремтячою губою.

    - І що ж тепер? Напевно, до весни?
    - Мабуть. Ти ж хоч не забувай писати.
    - Угу. Писатиму... Але ж яка ти...
    Та ні, мовчу... Приходь хоча б у сни.
    Моя кохана, мій прекрасний кате.

    - Ну що, ти знов? Прошу тебе - не ний!
    - Пробач. То все вона виною - осінь.
    Я більш не буду. Дай, хоч до волосся
    Торкнутись. Я вже в нормі, ще сумний,
    Але ж не серджусь. Ось уже на носі

    Зима. І ні тебе, ні журавлів...
    - Ну перестань. Та, врешті, я не проти,
    Якщо ти заведеш когось...
                   - Ну що ти!...

    То я достатньо вже наплів
    Для конкурсу? Вертаюсь до роботи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (21)


  3. Ванда Нова - [ 2007.11.29 12:42 ]
    Під дощем
    Пастель осіння, подихи розмиті
    Тіла сплелись плющем - і під дощем,
    Що нас укрив плащем, промоклим вщент,
    Губами краплі ловимо, як миті…
    Можливо, ми самі у цьому місті
    Зосталися? Та листя золоте
    Безмовністю бруківку замете…
    Владарка у бурштиновім намисті
    Куйовдить вітру кучері русяві
    І розбишаку тулить до грудей:
    "Яке нам діло до отих людей?…"
    І заколише в променистім сяйві
    Очей-смарагдів…Наша перша осінь
    Безцінним скарбом сипле з рукава,
    І ми з дощем ковтаємо слова,
    Солодкі сльози в мокрому волоссі
    Ховаємо.. І прудконогий час
    Немов раптово уповільнив кроки…
    Тремтить в руці майстерній пензель вогкий,
    А дощ все ллє – на радість чи печаль…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (22)


  4. Олег Левченко - [ 2007.11.17 12:22 ]
    ПСЕВДОГОКУ
    • "Народна"
    Осінь. По вінця
    налити і випити...
    Слушна пропозиція.

    • "Високочола"
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    Стаєш взірцем, вона - терниною.

    • "Класична"
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    О леле, тать... Невже з тобою!?


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.14) | "Майстерень" 5.25 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  5. Василь Роман - [ 2007.11.13 22:41 ]
    Три осінні пт / х |/|
    [ СПІВ - автори ]
    ***
    пастель осіння...
    подихи розмиті,
    тіла сплелись плющем -
    і під дощем
    від почуттів гойдає...
    стилий вітер
    обійми рве
    і парасолю вщент
    з «трьома слонами»...
    омофóр Покрови
    вкриває нас...
    ти долю не кленú -
    нам добре разом...
    ліпляться кленові
    листки на груди
    ніби ордени
    за те, що небо
    нам сьогодні стеля,
    а «три слони»
    розірвані - тотем...
    тут долю
    - поцілунками пастельно -
    ми пишемо
    в співавторстві з дощем!

    [ віддзеркалення ]
    ***

    а журавлі летять…
    і ти летиш…
    і осінь
    відлітає за тобою…
    «курлú» прощання
    туляться до болю
    крилом багряним
    у смерканні тиш,
    до дзеркала душі -
    в живу глибінь,
    де плин вільги
    відмулює джерела,
    старих корінь
    підживлює дерева,
    що в рінь
    років
    ховають голу тінь,
    бо листя відлітає...
    і думки -
    у рідне небо
    з щирим Миколаєм -
    до дзвонів
    великодніх
    повертають,
    немов у гнізда
    з вирію птахи
    до тих дерев...
    в брунькову березіль,
    лишаючи у жовтнях
    літ простуди,
    ти знов летиш...
    і забираєш біль
    та ...
    пустка, що лишилась,
    коле в груди...


    [ ностальгія по старому вину ]
    ***
    осінь по вінця -
    налити і випити...
    чути вже пóдих
    зими -
    пари гуляють
    всі «пари» до іспитів
    (навіть здалося:
    це - ми?)

    пам’ять листи
    присилає ще досі нам
    в кóсу лінійку
    дощів...
    двадцять ключів
    загубилися в осенях
    від не відкритих
    замків...

    знов парасолі
    над парами вигнуті,
    парк розмальовує
    хна...
    осінь по вінця -
    налити і випити
    мовби старого
    вина.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (3)


  6. Володимир Замшанський - [ 2007.11.13 16:17 ]
    Святе і грішне...
    а журавлі летять... і ти летиш...
    і осінь відлітає із тобою -
    така у нас любов, що трусиків фетиш
    гріхи єднає в суміш з аналоєм.
    такої я пори не бачив ще з творіння:
    як падає листок на хмари від землі.
    і кинувши, верба, думок своїх коріння
    припала на крило до зграї журавлів...
    а осінь відліта, і небо з тілом всуміш...
    і шовковим листоком - по вигинах - фетиш...
    така у нас любов, що у сніги не втулиш,
    і золото ряснить з бузковим впереміш.
    ввібрала акварель всі подихи світанків
    (цілунком наших губ), що падають на тло
    осінніх вечорів...
    а в ременах альтанки
    налився виноград - на диво, чи на зло...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  7. Олег Левченко - [ 2007.11.12 09:55 ]
    СТИГМАТИ ОСЕНІ
    ОСІНЬ
    1: по вінця
    налити і випити
    альтернативу втраченої невимушености
    зловити себе на тому
    що творча самодостатність
    відтинає твій іржавий пошум жовтня
    від усіх спроможних уподобань
    серед окреслених простором
    облітань падінь самознищень
    дере горло оспівана взаємодія
    пережитків і пошуків нових ста законних
    або більше
    вдалих
    надійних
    впертих
    на всіх нас не вистачить
    сповнених гармонії
    із легким овіянням
    повз / проз / прости мене мать моя шизія
    до безумства спричинених
    спричинених до неподобств
    до неподобств глевку
    глевку для взаємодії з руками
    руками що втратили контроль над випитим
    в процесі творення
    усіх можливих і неможливих
    образів образ обрізів
    що ладні бозна-як збагатити
    збігти у глибокий яр смутку
    видряпатися на високу гору щастя
    зруділу / зріднілу / зріджену / зраджену
    струджену / страчену / стрижену / стражденну
    застуджену / засуджену на дослідження
    верезень-зовжень-листень
    сп’янілу г о л о в у
    ПАСТЕЛЬ ОСІННЯ
    2: подихи
    розмиті тіла
    сплелись плющем
    і під дощем
    шукаємо порятунку від таких як ми
    шукаємо владу над тими що мають
    щось менше за нас
    щось краще за нас
    щось інше від
    віднині і навіки вічні
    проголошуючи істину
    істина
    вона втратила для нас будь-яке значення
    вона втратила будь-які запобіжні елементи
    вона втратила цноту свого співуживання
    в наших – хіба то наші – душах
    вона нарвалася на коротке замикання
    всередині власної самоствердности
    затерпла в конструкції підсвідомого
    затерпла в соціологічних опитуваннях
    допитах
    викручуваннях рук / зарплатнею
    виколюваннях очей / телевізією
    знебарвленням душі / американською усмішкою
    знаходжу в руках
    прикутої по самісіньке „я” майстрині
    / тут я беру аналогію із Дівою Марією /
    плутані кружальця
    плутане небо
    плутані зорі
    очі що дивляться на нас згори
    / а ми на ті очі дивимося з-під лоба /
    і милосердно розкрапаються
    на поліетиленову поверхню
    прозорої до зір і взорів* парасольки
    в наших надійних
    ствердних справах
    / тікаю у „така то осінь” /
    А ЖУРАВЛІ ЛЕТЯТЬ
    3: і ти летиш
    і осінь
    / зопалу / відлітає із тобою
    дошкуляє реконструкцією іржавого міста
    хворобливо-п’янкого для легень
    скрушно звуженого в цілісності
    непристойно розширеного в новобудах
    серцево-судинного на щодень
    інтеліґентно-простудженого
    із носовичком
    зачовганим нежитем і сухим кашлем
    на таку вологу погоду
    як нинішня вона
    або ти / така схожа на неї /
    схожа на період сприятливий зародженню
    / або принаймні шанс на таку подію /
    ще одного міста
    міста в твоєму тілі
    / за аналогією до званої збірки
    Богдана-Олега Горобчука /
    так у часопросторі заховалися вири
    зіткані з берегів життя
    величних і водночас таких ницих
    в очах як наших так і Бога
    б е р е г і в - н о в о б у д о в
    б е р е г і в - р у ї н
    задля наших життєвих наснаг і виснажень
    отож
    шерехи / порухи / повіви / протяги
    пролягли закутками
    зраненого моральним виснаженням
    мозку
    спроможного
    щонайменше
    на черговий хід конем
    у нелегкій але привабливій бізнес-справі
    справді
    лише на околиці взаємопорозумінь
    і винятків
    щонайбільше
    доведеться зайнятися іншим –
    тим що лежить у площині
    сімейного часопростору –
    визбирати на підлозі смутку
    добру жменю бісеру
    розсипану моєю донечкою
    задля жвавого пізнання світу речей
    сповнених радости й любови
    але таких дражливих на дотик
    маленьких пальчиків
    _________
    *взори – арх.: узори


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  8. Світлана Лавренчук - [ 2007.11.07 18:32 ]
    Я тебе не відпущу!!!
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем...
    Вони душею ще мандрують в літі,
    ЛистОпад заховався під кущем…

    Сховався, поки є ще де ховатись –
    Останній лист додолу вже спада,
    Тіла … допоки змога є кохатись…
    У скронях осінь – пара молода.

    Надворі осінь, сіро і туманно,
    Нещадний вітер рве останній лист,
    В моїй душі хоч був ти ураганом,
    На тебе спогад все-таки моливсь.

    Пейзаж осінній… з присмаком дощу,
    Хтось сірих фарб розвів багато наче…
    Ти чуєш? – Я тебе не відпущу!!!
    Тебе кохаю, сивий мій юначе.


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (3)


  9. Олександр Некрот - [ 2007.11.05 19:53 ]
    ПІД ДОЩЕМ
    Пастель осіння... Подихи розмиті...
    Тіла сплелись плющем - і під дощем...
    Кохаються, палкі й несамовиті,
    Мов нічиї собаки за кущем.

    Всіх розігнала по домах погода,
    Тому чужих очей нема довкіл -
    Відсутня найсильніша перешкода
    Для шалу на повітрі голих тіл.

    Але цей дощ! Мов Путін у сортирах,
    Безжально мочить, пада без кінця...
    Якщо в тих двох весь час батьки
    в квартирах,
    В під'їзд зайшли б! Любов щось дивна ця.

    Чи раптом не забута сильна ланка
    У цім пейзажі з елементом ню?
    Між тіл плющем й дощем, либонь, альтанка
    Любові згаснуть не дає вогню.

    Ті двоє на сухому склали й одяг -
    Вони охайні люди й не бомжі.
    А холоду тілам боятись годі
    Тому, мабуть, що парочка - "моржі".

    Пастель осіння, подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (10)


  10. Олександр Некрот - [ 2007.11.05 19:47 ]
    А ТИ ЛЕТИШ
    А журавлі летять. І ти летиш.
    І осінь відлітає із тобою...
    Стривай! А до якої ти мети?
    Ой, вибач - із якою б це метою?

    "Летиш" - бо тільки тлієш, не гориш:
    Така твоя в поезії манера?..
    Летиш?! На Хацапецьк чи на Париж?
    Смішне питання: ти не є фанера.

    Летиш! Не їдеш по автошляху
    "Запором", бо негусто у кишені,
    А скрізь ДАІ перевіряє хук,
    Що й оспівав прегарно Збиток Зеньо?

    Летиш зиґзаґом - добре погуляв,
    За це даішник, власне, й оштрафує?
    Не збий же всмерть тараном журавля!
    В курсах - Павлюк у нього наймитує!*

    Летиш на схід Вкраїни, за Дніпро?
    Гляди лишень, не збийся з курсу, брате!
    А то нарвешся в Чехії на ПРО -
    І буде нам тяжка поета втрата!

    А журавлі все - чуєш? - "КРУ! КРУ! КРУ!"
    В корупції доланні - обмаль зрушень,
    Зате ж бо нашукало ГоловКРУ
    У відомстві Луценковім порушень.

    Журавлики, ну як же вам не фе?
    З "один для всіх" властивістю закону
    Так чи інакше силовий портфель
    Знов візьме лідер "Самооборони"...

    А ти летиш - і свистом рукокрил
    Злякав, мабуть, не одного зіваку.
    А слідом - малиновий крокодил.
    Скоріш лети, щоб не схопив за лоба!

    [Постскриптум]
    От "наваляв" (не навалив) рядків!
    Виходить, як багато, так і радий?
    Та не люблю страшенно літунів:
    Директор я, й нема на теє ради.**
    _______
    *Сподіваюся, всі згадали вірш
    Ігоря Павлюка "Наймит журавля"?
    **Гра слів: літунами спершу називали льотчиків,
    потім - тих, хто часто змінював місце роботи.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (2)


  11. Олександр Некрот - [ 2007.10.26 18:09 ]
    ПОРАДИ «ПСИХ-ОЛУХА» ПАНІ
    Осінь. По вінця налити і випити…
    Бо дозволяють здоров’я й конфесія.
    Потім - комусь би в жилетку похлипати,
    Бо загострилась у пані депресія.

    Вилити нІкому тугу страшнючую?
    Подруги давні також у прострації?
    Чи повважали Вас надто липучою,
    Вдатною тільки на маніпуляції?

    Видно, втомились жилетки Вам вірити,
    Вічно сприймати сердешною жертвою.
    Певне, вже й годі тих подруг вампірити,
    Бути в журбі та нещасності впертою.

    Вирийте з шафи кофтинку, що радує,
    Дозу прийміть вітамінів і магнію,
    Виведіть усміх на губках помадою
    І застосуйте підіть свою магію!

    Не переграйте з «відвички» лиш, панечко.
    Це Вам така терапія легесенька,
    Щоб заглядали якрідше у скляночку:
    Ох некрасивенька Ви, як п’янесенька!..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.11) | "Майстерень" 5.5 (5.22)
    Коментарі: (10)


  12. Кока Черкаський - [ 2007.10.25 00:36 ]
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    Тебе кохаю я, забувши все на світі,
    І відчуваю в точці „Я” солодкий щем.

    Цей щем солодкий треба притупити,
    Аби не закінчилося все враз,
    Щоб я тебе ще з півгодини міг любити –
    Я згадую огидний унітаз :

    На білому фаянсі... темні смуги....
    Вони не просто так.... а від лайна...
    Афроамериканські... два... бандюги...
    Цим унітазом скористалися сповна...

    А потім... ці подонки і уроди...
    Людей мочити стали... наче мух...
    І щоб тобі продовжить насолоду
    Я до уяви підключаю нюх.

    Та от, такої надивившись муті,
    Тебе кохать я раптом розхотів.
    І навіть щоб закінчити по суті
    У мене не знайшлося слів.

    Дивилась кішкою на мене ти, з-під носа
    Смачнючу мишку у котрої віднЯли.
    Але ж повір : ці афронегритоси –
    Ще ті казли !


    Рейтинги: Народний 5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  13. Кока Черкаський - [ 2007.10.24 23:40 ]
    А журавлі летять... І ти летиш...
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою,
    З”явився в супермаркетах кишмиш,
    Він геннозмінений , так само як і соя.

    Летять не тільки журавлі : летять півні,
    Коти, собаки , кози й навіть свині,
    Бо їм генетики – розумні чи дурні ? –
    Вживили гени в організм пташині.

    Летять порушники на „Ладах”, „Москвичах”,
    А навздогін за ними – полісмени,
    І навіть Президент літа , мов птах, -
    Їм теж пташині в сраку ввели гени !

    Усі неначе подуріли, всі летять,
    У атмосфері - і дорослі, й діти,
    Для чого ждати з неба благодать,
    Коли за нею можна полетіти ?

    До мене теж приперлися вони :
    Давай – говорять- знімай брюки хутко!
    І будеш, як всі люди восени
    Літать у вирій, наче дика утка !

    Та я генетиків – розумних, чи дурних? –
    Не слухав і повиставляв за двері !
    Літать , на щастя, вмію і без них-
    Коли вірші складаю на папері....


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Кока Черкаський - [ 2007.10.24 22:59 ]
    Осінь. По вінця налити і випити,
    Осінь. По вінця налити і випити,
    І закусити сирком „Дружба” випите,
    І як пройме організм тепло трепетне –
    Дружно утрьох, не змовляючись, крякнути.

    Хай обивателі в теплому ступорі
    Дивляться ящик, насіння лузаючи,
    Ноги в гірчичному тазику парячи, -
    Ми ж не такі, ми – останні романтики !

    Вітер газету шматує безжалісно,
    Тьмяний ліхтар , як шалений, гойдається,
    Але допоки у пляшці щось хлюпає,
    Можна вважати – життя лупить гейзером !

    А як у пляшці раптово все скінчиться,
    Ми не підемо просити і жебрати,
    Маємо ще одну пляшку заховану !
    Ми ж не абихто тут. Ми – діти осені !


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  15. Антоніна Мілян - [ 2007.10.22 22:11 ]
    Народна
    Осінь...
    По вінця налити і випити
    Аромат
    (Доспіле листя і дощове повітря).
    Сонце...
    Востаннє пірнути і захлинутись
    Теплом
    Небесно-безкрайого довголіття.

    Посмішка—
    Останній дитячий промінь постарілої
    Природи.
    В очах мудрість віків і плинність
    Води.
    Душа як суміш щасливої і наболілої
    Згадки
    Про все, що бачили ми і до нас.


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Прокоментувати:


  16. Анна Світлячок - [ 2007.10.21 16:28 ]
    І осінь...
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    Твоя краса – змарнований фетиш,
    І звичка запивати долю болем…

    А журавлі летять... Роки летять…
    Наповнюється кошик із серцями,
    Тобі вже сорок,може, сорок п’ять, -
    А ти ще досі ходиш манівцями….

    На підвіконні жмуток хризантем…
    Дивись, в сусідів підростають діти…
    Сьогодні хто поповнить твій гарем?
    А журавлі… Їм є куди летіти…



    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (11)


  17. Ольга Анноун - [ 2007.10.20 20:59 ]
    ***
    Осінь. По вінця налити і випити
    Щастя крихкого опівночі чарку,
    В гойдалці слухати мовчки, зі скрипотом,
    Цокіт хвилин на старому дзиґарку.

    Вже посивіли світанки туманами,
    Жовтень холодними росами точить,
    Невипадково здаються оманою
    Цих вечорів аметистові очі.

    Бо як завжди, в передвечір шикуються
    Згадки - розлуки сумні міністранти,
    Гаснуть поволі вогні в нічних вулицях
    Перед безсоння важким фоліантом...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Коментарі: (12)


  18. Люта Ольга Козіна - [ 2007.10.19 18:02 ]
    ***
    Осінь - по вінця налити і випити
    Впасти у листя. І щоб не самій...
    Вкрасти кохання, здивовано кліпати,
    Пізно збагнути, що ти вже не мій!

    Осінь. У вікнах буденність і затишок,
    Смуток та легкість. А це вже - самій.
    Осінь. Налити і випити залишок...
    Дякую, осінь! За гарний напій...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (12)


  19. Варвара Черезова - [ 2007.10.13 08:34 ]
    Осіннє
    А журавлі летять… І ти летиш…
    І осінь відлітає за тобою…
    Прийде зима і білою габою
    укриє все… А потім… Втім, облиш!

    Це буде потім, і мабуть, не з нами.
    Ми лишимося в осені. Повір!
    Із ніжністю меланхолійних лір,
    магічних скрипок… Боги над Богами…

    Цей жовтень дні, немов за віршем вірш
    без поспіху гортає самотою…
    А журавлі летять… І ти летиш…
    І осінь відлітає за тобою…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (10)


  20. Ольга Анноун - [ 2007.10.13 02:43 ]
    Запізніла осіння гроза...
    Пастель осіння... Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    Цілунки спраглі і несамовиті
    Як на прощання...
    А я хочу ще
    Відчути тіла Твого смак і запах
    Розплинутись у Тобі,
    Ще хоч мить
    Читати серцем потаємну мапу
    Де пристрасті солодкий слід лежить
    Я буду знову блискавкою,
    Громом
    Сьогодні будеш Ти,
    Без слів і нот
    Я вип‘ю з Тебе днів самотніх втому
    Зрікаючись удаваних чеснот...
    ...Шалені ночі ласкою прошиті
    Не вистигає в жовтні літа жар
    І знову я дивлюсь на календар
    Пастель осіння... Подихи розмиті


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Коментарі: (19)


  21. Зеньо Збиток - [ 2007.10.12 23:35 ]
    А журавлі летять
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    Пихтиш, бурчиш, волаєш: "Киш!",
    Бебехкаєш - же світ іде луною.

    ДАІ перевіряє ближній хук,
    Хитаєшсі, як флюгер на виходку,
    Хитаютьсі з тобов гаї, ДАІ-мук,
    Макітра їде і робить фотки.

    І кіко б ти на лапу не давав,
    Усім розхитаним в цю ніч ДАІ-мукам,
    Усі вони на їдь жадають прав
    І в кожне слово прибав`яють "сука".

    Та дідько з ними - журавлі летять,
    Вони мені в дорозі не в заваді
    Чого ж то ті ДАІ-муки ще не сплять?
    І палкою махають, наче... кампазітори.

    12 Жовтня 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (19)