ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Адель Станіславська
2025.04.07 22:28
І суд, і осуд, й просто пересуди,
і вічний торг, і душі на вагу
між тих, хто носить горде ймення - люди,
від тих, кому хтось завжди у боргу...

Плітки батожать люто з-поза плотів
поставу тим, хто кроку не спинив,
а вперто рай будує по голготі,

Адель Станіславська
2025.04.07 22:17
Янголу боляче.
Янгол не плаче -
мовчить...
Чую...
Лиш серце у грудях
заб'ється гучніше...
Скрапне сльоза...
Забринить недописаним віршем....

Борис Костиря
2025.04.07 21:47
Вічність сідає на листя сакури.
Повітря, пропахле лихом,
стає ядучим, але воно
не може заглушити
потужну хвилю,
яка йде від листя.
Схід і Захід перетнулися
у цьому прикордонному місті,

Борис Костиря
2025.04.07 21:35
Пастка для фазана -
це пастка для людей,
які купилися на фальшиві ідеї.
Пастка для фазана -
це пастка для енергії
у ноосфері.
Пастка ловить ті ейдоси,
які не зміцніли

Світлана Пирогова
2025.04.07 18:09
Де тільки не блукало, по яких стежках,
між осокорами, спориш топтало,
крутилось, гралось на стрімких семи вітрах
і не одне дістало, звісно, жало.
Але були так любі - рідне поле й сад,
пахучі різнотрав'ям і любистком,
город і виноградник, весь родин

Юрій Лазірко
2025.04.07 17:20
у розбитім серці -
хрест на хрестику,
більше
ніж в забутому селі...
п’ятка мліє,
тягне з табуретика
трохи вище шиї
і петлі...

Юрій Гундарєв
2025.04.07 13:48
Розривається серце:
ракетою спалені
діти на небесех…
Де сором, вандали?

Після ночі вертаєтесь,
донька й син зустрічають:
-Як справи, тату?

Козак Дума
2025.04.07 08:38
Як на далекій півночі – мете…
Укрились снігом ізумрудні віти
лише за місяць до жаркого літа!
Не часто зустрічається оте…

Все утонуло в білій пелені,
накрила побережжя хуртовина,
для цих широт небачена картина –

Віктор Кучерук
2025.04.07 05:52
Поєднані бідою люди,
Украй стривожені та строгі, –
Ідуть зажурено зусюди
До дитмайданчика німого.
Приносять іграшки і квіти,
Щоб світлу пам’ять вшанувати
Загиблих від ракети діток,
У бійні цій невинуватих.

Ярослав Чорногуз
2025.04.07 00:09
Спотворили хвороби нас обох.
І смерть уже чигає недалека.
Життя не пестить більше - бачить Бог --
А ти у нім - філософ, як Сенека.

Усе минає - і кохання теж,
Вогонь згасає у горнилі серця,
Все менше в нім лавандових пожеж,

Іван Потьомкін
2025.04.06 22:25
Москалики-зубоскалики, там, у вашій бучі,
бойовій, кипучій, далеко не"лучше",
бо ж за цукор і за хліб навкулачки б'ються.
Ви ж, мов ті вовки, навесні не ситі,
приперлися на Вкраїну голод свій втолити.
Уже Київ маячів золотом Софії,
та не дали н

Борис Костиря
2025.04.06 21:47
Після зимової сплячки
розпускається листя на осокорі
боязко, нерішуче, несміливо.
Дерево промовляє до нас
зеленими язиками
різними мовами,
але ми не в силі
їх зрозуміти. Словників

Тетяна Левицька
2025.04.06 21:45
Не дивилась в дзеркало давно,
а оце сьогодні подивилась.
Скільки б не минуло, все одно,
як була колись струнка й красива,
так і залишилася тепер.
Не даремно голова сільради
залицявся, шкода, що помер,
не пізнавши всі мої принади.

Артур Курдіновський
2025.04.06 16:20
Відтепер в пакунку для сміття
Всі мої слова та перспективи.
Муштрувало так мене життя:
"Пам'ятай: правий або щасливий!"

Я на шию почепив жабо,
Тупотів ногою, щось доводив.
За одвічне це "або-або"

Євген Федчук
2025.04.06 15:06
На луках вогонь палає, аж від села знати.
Сидять хлопці навкруг нього, хмизу підкладають.
Щоб сидіти веселіше, щось розповідають.
Вибралися в нічне хлопці коней випасати.
Коні луками блукають, траву випасають,
Хлопці зрідка поглядають, щоб десь не по

Ольга Олеандра
2025.04.06 11:43
Кожного дня в якомусь нашому місті траур.
Й загальний траур по всіх українських містах.
Світе, ти маєш на нього управу?
Світе, ти знайдеш на нього управу?
Бо якщо ні, він тебе перетворить на прах.

Світе, ти можеш його і усіх його служок прибрати?

Юрій Гундарєв
2025.04.06 09:49
Сьогодні, 6 квітня, День жалоби за жертвами варварської російської атаки на Кривий Ріг.
Унаслідок цинічного удару, що припав на житловий мікрорайон, загинуло 18 українців, 9 із них – діти…

Приспущений стяг.
Загиблі дорослі і діти.
Холодні вуста.
Х

Віктор Кучерук
2025.04.06 06:09
Коли молодший трохи був,
То я, на безголов’я,
І закопилював губу,
І нехтував здоров’ям.
І папіросами димів,
І пив не тільки воду, –
І поперек за кілька днів
Не віщував погоду.

С М
2025.04.06 06:06
Зірка Терен
Тліє кришиться у темінь
Змісту клоччя
І рвуться сили геть із осі
Промінь скаче
До вад у хмарини ілюзій

Ідемо ~ ти і я ~ скільки ще?

Микола Соболь
2025.04.06 04:54
Цей білий день і білий світ,
і сніг до сивини збілілий,
бреде по снігу білий кіт,
муркоче щось зарозуміло.
Уже пора весні прийти
у ці краї молочно-білі,
стоять насуплені хати
і абрикоси побілілі.

Тетяна Левицька
2025.04.05 22:27
Нехай біснуються, а я люблю —
переплелися душами й тілами
до божевілля, присмаку жалю.
Обоє сунем голови в петлю
і за життя чіпляємось губами.

Ніколи не косила лободу,
та цього разу, як лихий попутав.

Борис Костиря
2025.04.05 21:52
Колишнє життя, як Атлантида,
потонуло на дні океану.
Чи існувало воно насправді?
Чи не було воно маренням?
Колишнє життя стало
материком, який пішов
під воду чи розчинився
у кислоті забуття.

Іван Потьомкін
2025.04.05 20:00
Не бузувір я, хоч і не в жодній вірі.
Хрещений ( як і заведено було в моєму роді).
Сам, без помочі дяка (батька хрещеного, до речі),
По-церковнослов’янськи одспівував померлу бабу Ганну.
Заворожений, стояв перед ворітьми на кладовище,
Як реквієм невт

Віктор Кучерук
2025.04.05 11:42
Розпізнаю війни запеклість
І лють, і злість її щодня, –
Іще засмучує далекість
І душу точить незнання.
Я так давно тебе не бачив,
Через появу в нас біди,
Що знемагаю без побачень,
Як степ улітку без води.

Віктор Насипаний
2025.04.05 07:02
В село якось примчав дорослий внук
До свого діда врешті в гості:
- Авто я маю, хату, ноутбук.
Мене шанують на роботі.

І непогана, звісно, зарплатня.
Я, діду, програміст хороший.
До долара прив’язана вона.

Микола Соболь
2025.04.05 06:55
Осяде пил на убиті тіла,
понівечені жили доріг,
моя любове, аби ж ти могла,
врятувати в ту мить Кривий Ріг,
ще кров гаряча стікає з чола,
лежать дітки убиті, поглянь,
моя любове, аби ж ти могла…
я б віддав тебе всю без вагань.

Хельґі Йогансен
2025.04.05 00:14
— Добрий ранок, кохана! Як спалось?
— Жартівник! Це вже майже обід.
Таки справді без чогось дванадцять,
Лиш спросоння не видно мені.
На столі пахне тепла ще кава,
Сонце сяє грайливо в вікні.
Ти усміхнена, ніжна і гарна,
Наче Еос, мов цвіт навесні.

Борис Костиря
2025.04.04 21:50
Ця синиця вміщає в собі
цілий Всесвіт.
Синиця вміщає в собі
голку Кощія.
Так велике ховається
у малому.
Зруйнуєш малий Всесвіт,
розвалиться великий.

Борис Костиря
2025.04.04 21:45
Руйнується немічне тіло, мов замок.
Руйнується плоть, як уламки сторіч.
Руйнується те, що виходить із рамок,
Немовби відлуння лихих протиріч.

І те, що цвіло, переходить в занепад.
А те, що буяло, упало в труху.
І нас поглинає ненависті невід

Тетяна Левицька
2025.04.04 21:17
Нестерпілось, незлюбилось,
навіть уві сні...
Ніч заквецяла чорнилом
зорі чарівні.
Вітер хмари поганяє
пружним батогом...
Сніг пухнастим горностаєм
стелиться кругом.

Ігор Терен
2025.04.04 21:16
І
Ніколи кажуть не кажи, – ніколи.
Не має сенсу парадигма ця,
немає ні початку, ні кінця
абсурду, що вертається по колу
сансарою во ім’я гаманця.
Америка «кришує» Україну
як рекетир і поки тліє край,

Іван Потьомкін
2025.04.04 19:13
«Чому розладналися твої заручини з Томом?» «Бачиш, він обдурив мене: казав, що є фахівцем з печінки й нирок,а насправді працює в м’ясній лавці». 2 «Чому ти не відповіла на мій лист?» «Я не отримала його. З іншого боку, мені не подобається, що в ньому

Ольга Олеандра
2025.04.04 12:06
В міцних обіймах прохолоди
Після тягучого дощу
Хвилюються Дніпрові води
Розходяться Дніпрові води
По змоченому згарищу.
Віки прокочуються ними
І чайки звично ґелґотять
Середньовічні довгі зими

Микола Соболь
2025.04.04 10:50
Хай квітень нас розсудить і мине.
Впаде на землю квітом абрикоси.
За все, що не збулось, пробач мене
і за холодні, світанкові роси.
Переродись у дрібочку тепла,
почуй, як вітер небозвід колише,
коли сльоза по шибі потекла,
хай не карає спогадами бі

Козак Дума
2025.04.04 09:25
Гаптується часом верета вінчальна,
вкриває гілля білий квіт,
та вітер навіює присмак печалі
і линуть думки у політ,
а цвіт опадає із віт…

Доносить віола безмірності звуки,
лунає прийдешнього суть –

Юрій Гундарєв
2025.04.04 09:16
квітня - День народження видатної американської співачки українського походження.
До речі, зверніть увагу, як римуються: Квітень і Квітка…


Українка Квітослава Цісик народилася і все життя прожила у США. Батько, скрипаль родом зі Львова, називав її К
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2022.11.26 13:47 ]
    Приборкання вакханалії
                 І
    У цивілізованій Європі
    ще немає Лисої гори
    і не риють, поки-що, окопи,
    а пора... хоча би до пори,
    поки емігрують мізантропи,
    вішати ногами догори
    кожного, бо орки безголові
    тупорилим обирають путь –
    шабаші кацапів є і тут:
    швондєри завжди напоготові,
    шарікови гадять і плюють.
    Наша раша! «Віденці-мальтійці»,
    де-не-де і темношкірі є...
    видають себе за українців,
    та коли почуєш «поляніца»,
    то вимова інше видає.

                  ІІ
    Вулицею суне із плакатом
    «Russia hail», колоною – юрма,
    (очевидно, це колона п’ята)
    та увиділи поліціянта
    і як здуло... жодного нема.
    Це і весь майдан, і їхня смута.
    Інше діло – в Україні... чути
    ще і досі матюки ідей
    із якими зеки і манкурти
    убивають і катують люто
    полонених, немічних, дітей...
    Знову чути, –
            та не може бути!?
    Цього ні умом не осягнути,
    ні дірою в пам’яті людей.
    Та нарешті і Європі дійде,
    що немає місця кацапні
    ні у себе, ані у сусіди,
    поки не палає у вогні
    і собі на голову та біди
    потурає світовій війні.

                 ІІІ
    Судимо по дії і... по пиці –
    це і не обличчя, і не лиця...
    напинає маску на лице
    чучело... опудало ординця...
    приміряють ряси... українці –
    гниди ефесбе і ерпеце.
    Діє і парафія чимала –
    вівці і рогаті барани
    подають дияволу сигнали,
    що готові сили сатани.
    Це останній козир окупанта –
    посварити віруючу тьму,
    стукнути лобами цю юрму
    лаври, храму... і нема ґаранта,
    що не забажає царювати,
    як оте плішиве... і тому
    нагадаю, – думай-те, гадай-те,
    що очікує колаборанта
    і за віщо садять у тюрму.

    11.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  2. Ігор Шоха - [ 2022.11.20 22:40 ]
    За межею спокою
                І
    «Мало-мало, шекель, упарсин...» –
    три вагомі рівні виживання,
    а мені лишається один –
    дряпати листи «до запитання»
    Валтасару, що уже почив.
    Ну, а я живу... а як загину,
    хай би й не поет, але людина...
    і, можливо, не даремно жив.
    Із усіх непояснимих див
    пізнаю останнє і єдине,
    що то є – поезії мотив
    і... не знаю, бо заполоняє
    читача кудахкаюча зграя
    і її суєтний наратив,
    у якому логіка, буває –
    наче... сіяв і не покосив...
    мова і граматика кульгає,
    і неологізмами «вражає»,
    і ведмідь на вухо наступив.

                ІІ
    Віддаю належне патріоту,
    що пародіює ворогів
    під гітару і веселий спів...
    може, це й не воїна робота –
    чути за осанною вітрів
    пісню – панацею від скорботи,
    соло арфи, чари голосів,
    навороти соковитих слів...
    думки феєричні повороти,
    і ні се, й ні те... і золоте,
    і ніяке, й де-не-де високе,
    що зігріє душу одиноку,
    та іще видумується те,
    що сьогодні, ніби... не на часі,
    а комусь і зайве... а наразі
    ліра музи нагадає нам,
    що були веселими учора,
    поки мали...
                мали свій «фіґвам»
    і не мали...
                ні біди, ні горя.

                ІІІ
    А тепер і горе не біда...
    тільки-що досада не щезає,
    що слугує у попа балда,
    а слуга народу – тамада,
    що відвоювати обіцяє
    те, що «скомуніздили» брати,
    (і за це нас, Господи, прости)
    і за те, що ідемо до раю
    ворогами армії орди...
    ..........................................
    як би не казилися кати,
    а деокупація триває,
    заодно – очищення душі,
    поки захищають рубежі
    не піїти, а обранці долі
    ті, яким війна гартує волю...
    та влізають в образи чужі,
    нібито герої і мужі –
    претенденти на фальшиві ролі.
    Не лише поезія одна
    пише і карбує імена
    у літопис нації нової,
    поки є один у полі воїн
    і його історія сумна:
    за межею спокою – війна,
    на межі із ворогом – герої.

    11.2022


    Рейтинги: Народний 7 (5.56) | "Майстерень" 7 (5.91)
    Коментарі: (2)


  3. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.17 11:04 ]
    Фортепанна
    Він грає на фортепіано,
    а кішка поруч, наче панна.

    Тож уявляє, що він Ріхтер,
    що має полум‘ям горіти…

    Вона не вірить, що він Ріхтер:
    про що тут, пане, говорити?

    А сни вусатій цій корові
    приходять тільки кольорові.

    Вона сама там грає в поті,
    а він - перегортає ноти….

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  4. Ігор Шоха - [ 2022.11.11 10:44 ]
    Об’явлення нечисті
    ІМоже й рано усміхатися,
    та утриматися сил немає,
    шоу має починатися
    і неясно, хто кого чекає.
    Хоче подивитися на моську
    світова аристокра́тія
    Matka Boga, –
    мовлячи по-польськи, –
    co to będzie? Демократія!
    Мафія на саміті являє
    другий рейх Малайзії і Криму,
    може й Україну подолає
    на путі до третього... до Риму.
    Мама мія... мовою Езопа –
    захотіла другого потопу
    войовнича охлократія...
    дивиться налякана Європа,
    як дебільна нація холопа
    знищує цивілізацію...
    .....................
    знають не лише американці
    всі полішинелеві секрети
    хто й коли поїде на G20...
    як повідомляють папарацці,
    це рішає офіс президента,
    тобто, із московії агенти,
    що уже нічого не бояться.

    ІІПроминає ера сатани,
    та продовжити її не проти
    українофоби-ідіоти...
    витріщили очі барани
    і овечки на нові ворота,
    як диявол узурпує світ,
    а народи, не протерши очі,
    забувають Божий Заповіт
    і Його об’явлення пророчі.
    А війна дрімати не дає,
    головує кожне за своє...
    на трибуні місця вистачає,
    віщуни-оратори то є,
    але змін у головах немає.

    ІІМіфами наповнений етер,
    як жили за межами терпіння
    вимерлі нещасні покоління
    у щасливу еру есесер
    геноциду та оціпеніння.
    І кому за це відповідати
    як не уособленню орди,
    дикої мерзоти, окупанта,
    емісара смерті і біди?
    У руці Феміди є гостинець.
    Можна відшмагати батогом
    і запакувати у звіринець...
    та якщо це світовий злочинець,
    то заарештуйте ви його,
    етапуйте у Гаагу голим
    через Україну охололу...
    а якщо не бачите, кого,
    то коняку посадіть на Балі
    у гарячій сауні... на палю...
    .............................................
    чуєте коняче, – i-го-го?
    Може й не почуєте ніколи,
    хоч усі ми знаємо, чого
    зайняли анциболи престоли.

    11.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  5. Сергій Губерначук - [ 2022.11.10 11:56 ]
    Очі – як у тамаґочі…
    Очі – як у тамаґочі.
    Губи – наче дверці з гру́би.
    Скули – мов масла́ в кобили.
    А саме́ – таке щасливе!

    29 березня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 279"


  6. Ігор Шоха - [ 2022.10.30 18:34 ]
    Мандри у майбутнє
    ІПакую у суму усе своє
    і залишаю легші за вагою
    ряди Коші у множині Фур’є
    та хімію часів Лавуазьє,
    зазубрені і не забуті мною.
    Мені не заважає цей багаж,
    та ну його... коли дивує інше,
    що є кому видумувати вірші
    і не минає цей ажіотаж,
    коли на часі іспити війною –
    кому тікати і кому – до бою,
    а бути чи не бути – не міраж,
    коли мене блокують опоненти
    і банять непомітні вороги
    та ігнорують, як не до снаги
    поширити позицію поета
    злорадні типи, ідоли Інету...
    напевне-що такі мої борги
    і карма нараховує проценти.

    ІІМіняється навколишнє моє,
    яке уже не пахне чужиною,
    а те, що не обтяжений сумою,
    то це не діє на моє досьє
    і на сімейні селфі іноземця...
    Я маю найціннішу із ознак –
    усміхнене обличчя європейця,
    а ось... ну, ясно, що переселенці:
    із пикою надутою – русак,
    який і досі вішає собак
    на Україну за руїну краю,
    он малорос, якого упізна́ють,
    коли глаголить мовою русні...
    а я... а я двоїтись не бажаю,
    та псевдоніми до лиця мені,
    кому-кому, а діду ся прощають
    гріхи, що не убитий на війні.
    Всі українці нині волонтери
    і на найвищій частоті етеру
    у майбуття долаємо поріг...
    ще є окопи у тилу Європи,
    усі ми поневолі філантропи,
    коли хоч де-не-де один за всіх.

    ІІІПереосмислюємо віще слово,
    пересіваємо вагоме знову
    з надією на буйні врожаї...
    не марні намагання і мої –
    охороняю самобутню мову,
    та не калічу правила її.
    В поезії що майстер, що любитель
    на чужині не має визнання,
    але удосконалює щодня
    себе без номінації на титул...
    і поки не прийме його земля
    є стимул бути... і як довгожитель
    та ще й умотивований творити,
    діждусь і я руйнації кремля.

    10.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2022.10.18 18:10 ]
    По вибоїнах долі
    ІЕх, якби то керувати часом
    і літати у дитячі сни,
    упіймати на льоту Пегаса...
    і весну... і літо восени,
    як було далеко до війни,
    та уже не буде цього разу.

    ІІПовернути би літа назад,
    поки не постала на порозі
    посивіла у дорозі осінь –
    наш дешевий лікар і Пілат.

    Пам'ятати, що́ лікує рани
    і допомагає голові,
    а своїй найпершій і останній
    берегти волошки польові.

    Бігати по воду до криниці,
    поливати яблуневий сад,
    оминати очі молодиці
    і ловити погляди дівчат.

    Линути у небо як у гості,
    де панує не війна, а мир,
    і гойдається у високості
    бабиного літа пасажир.

    Як учора... як всього не стало,
    наче сонця у височині,
    як тепер буває уві сні,
    як раніше наяву бувало,
    і не жалкувати, що мені
    як було, так і лишилось мало.

    ІІІ
    Поки-що надія на одне –
    є кому довіритись у герці,
    поки вистачає духу серця...
    поки очевидне не мокне
    у криваве місиво м’ясне...
    не мене... а душу європейця.

    10.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  8. Сергій Губерначук - [ 2022.10.18 14:31 ]
    Загадка
    Я не маю горя бути вбитим
    чи у землю заживо заритим,
    я не маю щастя покохати
    і дитя в колисці колихати,
    я себе ніколи не побачу,
    і не засміюсь, і не заплачу,
    навіть, голос свій я не почую,
    бо мене нема, бо я ночую…

    8 лютого 1989 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 96"


  9. Сергій Губерначук - [ 2022.10.13 11:24 ]
    Іронія мінорів
    Тремчу на паралоні,
    де бомжі ночували.
    До космосу – долоні,
    а тіло – по підвалу.
    На стінах – цвіль і сирість,
    десь очі твої сонні
    кодують співчутливість
    у фібровім осонні.
    Спіткать-то ти – спіткала,
    п’янка і подорожня,
    вустами дотикала
    до святості – безбожжя,
    де пропивав я гривни,
    й хотілось бути битим,
    тим темним, тим інтимним,
    аби тебе любити.
    Зустріть-то ти – зустріла,
    але були провидці,
    котрі вбачали трилер,
    кінець якого сниться.
    Які кричали – Боже!
    ти з нею станеш бомжем,
    ти з нею очманієш,
    не поділивши ложе.
    Я впав з гори та й в горе,
    зламавши крил мажори
    об нотки найчерствіші –
    іронію мінорів.
    Яке прекрасне тіло
    під вражими дахами!
    пітніло і смерділо
    незмитими духами.
    Воно перерождалось.
    Воно звелось поволі.
    Бо сталось те, що сталось –
    іронією долі.

    19 лютого 1991 р., Красноармійськ;
    3–4 березня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 147"


  10. Валерій Хмельницький - [ 2022.10.12 17:40 ]
    Актуальне
    Генерал-лейтенант Складновимовити
    За два дні запустив (тобто вимів)
    Зо дві сотні крилатих ракет,
    Підірвавши військовий бюджет.

    Половину з них збили ПС,
    Півдесятка потрапили в РЕС,
    Ну, а інші - куди попало.
    ВКС відрапортувало,

    Що усі вони влучили в ціль.
    Ім збрехати - хоч падай, хоч стій -
    Як два пальці об чорний асфальт.
    Не вилазять із білих пальт

    І кричать на трибунах ООН,
    Що напав на них батальйон
    І 100500 солдат
    Польських найманців й інших НАТ.

    12.10.22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Шоха - [ 2022.10.05 22:57 ]
    Обов'язок вижити
    Виконую задачі дідусеві.
    Закрию хату... і сезон... і сад,
    і очі... на чаруючий наряд
    цієї осені... прощаюся, напевне.
    Останню шану віддаю деревам,
    надія є, що вернуся назад.
                    Уміємо на долю нарікати,
                    неначе є ще інші варіанти,
                    аніж тинятися по чужині,
                    та нічого жалітися мені,
                    бо ми, як пересічні еміґранти,
                    кочуємо по світу не одні.
    Усі путі ведуть людей у лету.
    Ніяк не відцуратись і поету,
    коли прийде на те його пора...
    але біди немає без добра
    аборигену іншої планети
    межи земної братії пера,
                    що видає томи макулатури
                    та ілюструє кадри із натури –
                    себе на фоні себе і... війни,
                    немов герої із передової,
                    що дуже задоволені собою –
                    і ряжені... і пані... і пани.
    Та виживати є ще ради кого,
    і є за ким іти до перемоги,
    і вести за собою у бої...
    у цьому світі зайві самовидці,
    але пасіонарні одиниці
    виконують обов'язки свої.
                    Одному є кого обороняти,
                    а іншому у долі на крилі
                    летіти до окраїни землі
                    учасниками фінішу регати,
                    в якій агенти, шулери, пірати
                    щезають як у морі кораблі.

    10.2022


    Рейтинги: Народний 0 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Герасименко - [ 2022.10.05 18:19 ]
    Твір про двір
    За вікном каштани обсипались,
    вже з руки злетів останній палець.
    Не двірник – митець печаль змете
    в товариство листя не смутне.

    Симпатичне молоде насіння –
    карооке, гіркоїстівне –
    зношені емоції здійме
    на вершину, та на жаль, насильно.

    В канонаді лазив безпорадним,
    утішався: не високоточним
    обпекло стегно смачним снарядом.
    Ще й іржаво-золоті листочки

    мчалися кометами упертими.
    Під метеоритами бродив,
    де з каштанів падали плоди
    в спориші рошенками-цукерками.

    Жовтень 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  13. Сергій Губерначук - [ 2022.10.02 18:24 ]
    Колобок
    Я раніше – був добрішим?..
    Злі́шим став – то й став старішим!
    (З лішим спав – і пострашнішав…)
    Але більш не подобрі́шав…
    Тільки колобка зліпивши –
    дещо віршики поліпшив…

    24 липня 2007 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 277"


  14. Сергій Губерначук - [ 2022.09.28 11:25 ]
    На пальмі жіночої статі…
    На пальмі жіночої статі
    розказує какаду,
    як я в полотняному платті
    з Платоном по Азії йду.

    Під руку взявши Платона,
    здіймавсь на гірське плато
    оддать на поживу тритонам
    бажань гріхопадлих притон.

    По пласі жіночої статі
    котяться дві голови.
    Усі, неприсутні на страті –
    ви, азіяти, ви.

    Дурний, не читаю Платона –
    люблю платонічно я.
    Безплідна краса – незаконна.
    Його голова і моя.

    Думок подолавши табір,
    зірвавсь обопільний груз
    у море, що пахне крабом
    з кружлявих чашок медуз.

    Дурний, не читаю Платона,
    живу платонічно я
    у морі, де завжди тоне
    його голова і моя.

    3–4 листопада 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 139"


  15. Ігор Терен - [ 2022.09.28 08:37 ]
    Мертві душі окаянного електорату
    Історії далекі відголоски
    усе іще даються у знаки.
    Нікуди не поділися «совки –
    брати», які і нині неазовські,
    урядники і наймити московські,
    іуди, куплені за мідяки.

    Напевне еволюція людини
    іде по колу, ліплену із глини,
    її удосконалює життя,
    але катівні, тюрми і підвали
    народжують нового канібала,
    що пожирає наше майбуття.

    В агонії поезія і муза...
    на боці окупанта... боягузи.
    Не можуть називатися людьми
    любителі союзної тюрми.
    Їм не торкає душу: «Ой, у лузі...»
    Її немає в ідола пітьми.

    Феміда упізнає їхні лиця
    і покарає кожного убивцю
    і бункерну заразу заодно...
    а поки-що у мене за тином
    опудало місцевого чужинця
    ще зазирає у моє вікно.

    09/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  16. Юрко Бужанин - [ 2022.09.20 12:04 ]
    Отруйна залоза
    Отруйну залозу хто вклав
    до твого рота?
    В теорії, нема підстав
    що бу́ла цнота.
    Із твого язичка салат -
    рідня кураре.
    Впустив у вуха цей снаряд -
    душа на хмари.
    Зі смерча швидкістю проніс
    повз твої вікна
    Марусю Попінс, диво-міс,
    цей змінний вітер.
    Граф Дракула і Франкенштейн
    з тобою поряд,
    Як двійко зляканих дітей,
    ховали б погляд.
    А грізна тета фрекен Бок,
    мов купідончик,
    Для нас би спорожнила двох
    зі стріл вагончик.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (4)


  17. Ігор Шоха - [ 2022.09.12 07:50 ]
    Пасіонарії буття
    Нема чого радіти і ридати,
    немає як узяти й написати, –
    ще нічого жалітися мені,
    що ми у цьому світі еміґранти
    усупереч і завдяки війні.

    Нікому не цікаві ні поети,
    ані тобі великі, ні малі...
    все більше відчуваю на селі,
    що я уже із іншої планети
    межи людей далекої Землі.

    І там колись опишуть самовидці
    ментальну роль у спільній боротьбі,
    де воїн – кожний на своєму місці
    долає ненависного ординця
    не зраджуючи вірі і собі.

    09.2022


    Рейтинги: Народний 7 (5.56) | "Майстерень" 7 (5.91)
    Коментарі: (5)


  18. Сергій Губерначук - [ 2022.09.11 09:32 ]
    Вночі мене душить мавпа…
    Вночі мене душить мавпа.
    Від сорому в глупий час
    згоріла двадцята лампа.
    Однаковий резус у нас.

    Залізного ліжка вольєра
    алжирським пропахла піском.
    Ми з нею зіграли Мольєра
    і звірячий скрегіт оском.

    Коли б нам горилова врода,
    коли б нам у руки банан, –
    я вийшов би родом з народу
    під гордим ім’ям – африкан.

    Але за вікном – копиця,
    аж хмари захрясли в ній.
    І мавпа моя – молодиця,
    що їсть екзотичний гній.

    11 листопада 1992 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 130"


  19. Ігор Герасименко - [ 2022.09.10 09:28 ]
    Лагідний ранок
    Я вітаю посріблену зграю,
    і злотисту хмаринку пилючки,
    й діамантові трави. Я ставлюсь
    до усього довкола по-людськи.

    Мов на жилки, дивлюсь на стежинки –
    на ґрунтовку й асфальтом покриту.
    Не пораню холодним, чужинським,
    а закоханим поглядом грітиму,

    добрим, теплим і вічно здивованим.
    Я словами подяки спалахую.
    На роботу шкільним стадіоном,
    ніби святом, ступаю тим шляхом –

    і хвилястим, і трішки гористим –
    не потужно, а ніжно-шляхетно,
    відчуваючи ласку доріжки
    крізь підошву й пелюстку-шкарпетку.

    Вересень 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  20. Сергій Губерначук - [ 2022.09.06 15:52 ]
    Закляття
    Оселися в останній молитві грішника,
    кому самий лише вид храму вже настрій псує.
    Тягнися в сумнім існуванні
    межи всіх людиноненависників
    несказаним словом, предметом неназваним
    і кричи: "Я –– є!"

    3 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 118"


  21. Сергій Губерначук - [ 2022.08.31 14:06 ]
    В одній кімнаті з годинником
    10-та година.
    10-та хвилина.
    10-та секунда.
    Десяте коліно.

    10-та година.
    20-та хвилина.
    30-та секунда.
    У когось дитина.

    20-та година.
    20-та хвилина.
    20-та секунда.
    Чогось середина.

    30-та година.
    20-та хвилина.
    10-та секунда.
    Померла людина.

    30-та година.
    30-та хвилина.
    30-та секунда.
    Мого переклину.

    25 березня 1995 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 96"


  22. Ігор Шоха - [ 2022.08.30 20:27 ]
    Генезис відродження
    Винищуємо братію лукаву...
    а що робити? Є ясна мета –
    будуємо свою нову державу,
    відроджуємо села і міста.

    Не даємо війні себе убити
    і сонце правди нашої зійде,
    бо нас, як маку, по усьому світу
    посіяно... і вродить де-не-де.

    А кацапні – у пеклі догорати
    і то не довго ще на цій землі
    в юдолі сказу, у своїй імлі
    біситися іуді-окупанту.

    Така у світі настає доба.
    Зоря свободи не кіношні кадри...
    і те, що заслуговує юрба,
    їй пророкує не одна Кассандра.

    Не розуміє помело орди,
    що означає генетична пам'ять,
    та дні прозріння нації настануть
    і явиться як лотос із води
    та істина, що радує завжди,
    і їй нечиста сила не завадить.

    08.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  23. Ігор Шоха - [ 2022.08.25 20:21 ]
    Несумісне і природне
    ***
    Які не обираємо краї,
    усе це – шапіто... а ми – на дроті:
    знайомі, друзі, рідні, нічиї...
    та необхідне для душі і плоті
    і те, що залишаємо на потім,
    не повертає на круги свої.

    ***
    Не помагає успіху нещастя,
    але не роню зайвої сльози,
    що не угодний особливій касті
    козирної колоди тої масті,
    де, нібито, тасуються тузи.

    ***
    Нема любові у розлуці,
    немає щастя у біді.
    Біда, коли свої скубуться,
    тому що... чорні і руді...
    і не відмиєш у воді,
    а друзі... друзі пізнаються.

    ***
    Усе це діється, либонь,
    але... неначе, не зі мною...
    я не воюю із ордою,
    але беру її вогонь
    на себе... хмарою, водою.

    ***
    Існують якось гади і примати...
    Чого лише немає на землі,
    коли за тебе є кому писати.
    Найтяжчий хрест, який ти можеш мати,
    це існувати серед москалів.

    ***
    Ми незалежні, вільні, самостійні,
    та місія у кожного тяжка –
    не тільки дослухатися до гімну,
    а класти тіло під ворожі міни
    і вичавити із душі совка.

    Нотація
    Якщо сміюся, то і над собою.
    Ніякої зарази не боюсь,
    що нехотя, собі допишу плюс.
    Розбуджений сиреною нічною,
    звикаюся з буденною війною
    і про ніщо не пишеться чомусь,

    08.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  24. Сергій Губерначук - [ 2022.08.20 19:24 ]
    Троянди розцвіли в Китаю…
    Троянди розцвіли в Китаю.
    Я Книгу Перемін гортаю.

    У Києві – церковний дзвін.
    А я гортаю Книгу Перемін.

    Художники свої портрети
    теж продають за три монети.

    Я кину дріб’язок, щоб знати цінне –
    чому життя важке, чому незмінне?

    Сказала Книга Перемін мені,
    що в місто треба в’їхать на коні.

    Якщо уважно прочитав я Книгу,
    то можна потім з’їздити в Пекін, у Рим і Ригу…

    2 листопада 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 145"


  25. Ігор Герасименко - [ 2022.08.13 15:15 ]
    Жалко усіх
    1
    Відкрилась дорога́ доро́га

    2
    Шляховики асфальт поклали
    так, що автівки, мов коали,

    3
    пересувалися – нерівна:
    що крок, як не горбок, то прірва.
    Хмарина вулицю накрила.

    4
    Розвідав дощ, тож не до жартів.
    О, ЗМІ, дорожників не жальте!
    Лежать на свіжому асфальті
    калюжі – юні парижанки.

    Липень 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  26. Ігор Герасименко - [ 2022.08.07 13:35 ]
    Натхнення два крила
    1
    Дивись, на стовбурі живопис!

    2
    Малює золотом і сріблом
    лишайник те, що нам потрібно.

    3
    Ні, не звичайний, а сакральний
    на конюшині, бачиш, пагін.
    Нову мелодію заграє,
    запалить магію наснаги.

    4
    Пегасе, Музонько, рушаймо
    в сонети, оди, серенади!
    Політ підвищить і пришвидшить
    художник-модерніст – лишайник
    і конюшини зеленавий,
    ні, не трилисник, а трисвічник!

    Липень 2022





    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  27. Ірина Залюбовська - [ 2022.08.07 10:09 ]
    Килина-колаборантка
    Чорний відчай бідне серце стиснув:
    пісню Цоя лайкнула, та ще й
    учинила акт сепаратизму,
    майже зраду: наварила щєй.

    Є картопля, морква, капустина,
    зарядили капосні дощі,
    неохота йти до магазину,
    буряка немає – ось і щі.

    Білий гриб морожений для сма́ку,
    на засмажку пара цибулин –
    «руський мір» здіймається в атаку,
    «руський дух» повзе з усіх щілин.

    Видиш, Боже, як я ся встидаю,
    Україно-ненько, вибачай:
    лупить злива, буряка немає,
    лиш картопля, морква і качан.

    Справа честі – милий допоможе,
    вріжу сала, чарочку наллю –
    ліквідую вариво вороже
    до кінця, нещадно, без жалю!

    Серпень 2022



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Герасименко - [ 2022.08.01 11:11 ]
    Липневі проводи
    Замрії – прямо, спогади – наліво,
    про зустріч тридцять першого нуль сьомого,
    неначе сонця тет-а-тет із соняхом,
    не зменшаться і в січні до нулів.

    Та римами написані нерівно-
    складовими подію цю знецінює.
    О, як поет окрилився: з ночівлею
    у лірника в неприбраній норі

    залишиться медовий липень місяць!
    Завершиться віршований портрет,
    в якому геть усі принади вмістяться
    і повне задоволення потреб.

    Вони на брудершафт наливки випили
    і поспівали кременчуцький реп.
    А на світанку рушив місяць липень
    у невідоме з велетнями ЛЕП.*

    *опори Лінії ЕлектроПередач

    31.07. 2021


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  29. І Батюк - [ 2022.07.31 01:28 ]
    ***
    постать стоїть на високóсті,
    щось додає їй висóкості,
    чи-то присмак хліба із плісінню,
    чи то марення одинокістю...
    ніс без горбинки зухвалістю
    тичиться в небо безкровності,
    руки схрестилися в дальності,
    поза смілива духовністю.
    ніч - оберемок Гюго,
    дихає ліс вологістю,
    гості прийшли у кіно:
    приквел - ознака самотності.
    може людині лиш треба
    горда, тужлива безрíдина -
    вітер між пасм волосся
    грав щоб слова "потрібен ти"?
    може для того створені
    губи, що гнуться хортами, га?
    тихо, почуло повітря щоб:
    "вмієш кадить фіміами ти?" ...

    30.VII.MMXXIIp.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Герасименко - [ 2022.07.29 10:51 ]
    Відпочинок по-французьки
    Притомилися – на трави впасти.
    Музонько, Пегаса припаркуй!
    Ні, припни в легкій, ласкавій казці,
    на галявці, де розцвів буркун.

    Спалахнув. У сяєві кружляє
    сонцекрила і дзвінка сім’я.
    Та у рухах золотої зграї
    незвичайне щось побачив я:

    у сузір’ях білосніжних, пишних
    плетиво не злетів, а стрибків.
    І тому чотирьохстрофний віршик
    завершу катреном ось таким:

    білий світ аби не жалив чорним
    і змережив долю не марку –
    завтра до п’янкого щастя бджоли
    на буркун помчаться, на паркур!

    Липень 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.18 09:14 ]
    Рубаї
    * * *
    Коли війна -- ненависть лиш панує --
    Не поминай любов “безглузду” всує.
    Ну що Шевченко там і Котляревський?!
    Нас істиною Шоха лиш “дивує”.

    * * *
    Язичники — звичайно ж це погани --
    Ісусовірці мовлять без догани.
    Та Божий бумеранг і їх дістане,
    І вже погани — горе-християни.

    * * *
    Любов висока схована у висі...
    Це — мусі-пусі, так кохають шизі --
    На дно життя опущений, повчає --
    Поет прищів на попі, бульок, слизі.
    * * *
    До вірності він заклика в любові,
    І зрадників таврує гострим словом.
    Та трапиться в житті йому красуня --
    І сам у гречку стрибнути готовий.
    * * *
    Краса жіноча — то випробування,
    Вже дружба чоловіча — річ остання.
    Духовні імпотенти скрізь навколо,
    Що хіті віддаються без вагання.

    18 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  32. Ігор Шоха - [ 2022.07.16 21:10 ]
    Запізнілий візит
    Додому їду... жевріє надія,
    що пригасає полум’я війни
    і на городі ще овес посію,
    аби не уродили бур'яни.

    Ніхто у шию діда не ганяє...
    та як без нього маки, спориші,
    а пасіка... а крутояри гаю...
    віддушини опалої душі.

    Ніде не заховаєшся від смерті,
    нікого не обмежує земля...
    але удома є за що померти,
    то як на це дивитися здаля.

    Упізнаю... обдерті від погромів
    мої знайомі – Буча та Ірпінь...
    не бачу танка на подвір’ї ромів,
    але і їм передаю уклін.

    Уклін одноколійці із Варшави.
    Позаду – зеленіє оксамит...
    а до війни мели сніги... отави
    уже опередили мій візит.

    А попереду – віра в перемогу,
    якою запасався на дорогу...
    і довго пам'ятатиму ще я
    те місто, де, – ку-ку – мене будило
    і на прощання дарувало сили
    мені ранкове соло солов'я.

    07.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  33. Сергій Губерначук - [ 2022.07.12 08:06 ]
    Бог терпів…
    Бог терпів –
    і Нам велів!
    Тілько ж Ми не чули слів
    після того до волів:
    "Не терпіте ж, поготів!!!"

    23 грудня 2005 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 228"


  34. Ігор Шоха - [ 2022.06.30 13:55 ]
    Окультурення по-рашеськи
                    І
    Колись були ми не такі
    як нині... що й казати?
    Хоча літа мої тяжкі,
    не хочу помирати.
    Поїду, може, у село,
    де рідного – нікого,
    зате згадаю, як було,
    коли не помічали зло
    і не любили Бога,
    гадали, що лише царі
    неситі їли сало,
    а миші – цукор, сухарі,
    а люди... що попало.

                    ІІ
    Було не гірше і тоді,
    коли бувало мало
    цілушки хліба на воді,
    та якось виживали.
    Не знали ми, що угорі
    сиділи зайди-упирі
    ділили сіль і м'ясо
    пайками... дулю дітворі
    давали, щоб у кошмарі
    повимирали маси
    і за чуже, і за «святе»,
    що має до культури
    і до освіти саме те,
    що загрібають кури,
    куди і досі їх несе
    за течією есесесер...
    ...............................
    до самої могили
    я ненавидитиму все,
    що нас любити вчили
    відомі генії-лиси:
    вмирати за «отчизну»,
    за ласий кусень ковбаси,
    коли очільники яси
    вели до комунізму.

                    ІІІ
    І наче... з «легкої руки»
    і досі не забуті,
    і ніби, наші на віки
    усесоюзні кла́сики́:
    гарматні, леви тлусті,
    яких обожнюють совки,
    а їх... ну... визволяють
    від Ґете, Байрона, Гюго...
    ракетами навчають
    і невідомо, хто кого –
    диявол нас, чи ми його,
    але, якщо по суті,
    то хай би їхні язики
    імперії у ці роки
    були на вік забуті.

    06.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Терен - [ 2022.06.28 15:07 ]
    Пожертвування лепти
    Йдемо у церкву. Жити – не умерти.
    Ми не скупі і маємо капшук,
    з якого можна дати Богу лепту,
    аби пожити і не мати мук.

    Усі побожно сіли, помолились...
    Капелою виспівують отці...
    аж тут мені до носа опустилась
    торбина благодійна у руці.

    Зважаю на неписані закони,
    кладу у торбу лепту перший раз
    і... посуворішав іконостас,
    і, наче... очі відвели ікони.

    Враховую оказію таку
    і мощі діда соваю до стінки,
    але й туди підсовують корзинку
    на довгому дубовому дрючку.

    Що Богу – Боже... це я пам'ятаю
    і що царю – цареве, знаю теж
    і кожен щось у торбу опускає,
    аби грішити далі і... без меж.

    І я, за чек моєму херувиму,
    купую індульгенцію... на чай,
    аби колись поніс мене у рай.

    Дивлюсь у небо чесними очима,
    радію, що за брамою незримо
    мене вітає Юлій Цезар Гай.

    06/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Ігор Терен - [ 2022.06.24 15:41 ]
    Викрадення Європи
    Як то файно, що ми не герої
    і не мічені поміж людьми –
    у Європі одною ногою,
    а на другу кульгаємо ми.

    Рідна влада одною рукою
    показала кудою іти,
    але другою, від параної,
    не втирає більмо сліпоти.

    Ще тримає свою агентуру
    од юродивих до верхотури
    мафіозна держава сусід.

    Умирає нікчемна культура
    примітивної карикатури,
    алегорій, злодіїв і бід.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  37. Ігор Шоха - [ 2022.06.21 12:13 ]
    Червоточина сумніву
                І
    Що означає, – не моя війна, –
    ніхто по суті, наче, і не знає,
    якщо чужої, нібито, немає...
    та й досі ще триває не одна
    і хто вмирає, і чия вина
    у декого Феміда запитає.

                ІІ
    Не винуваті юні... а старі
    усе шукають істину... одначе,
    уже не усміхається удача
    найти її тепер... о цій порі,
    у пору цю, подіями мінливу,
    коли нікого вік не береже,
    а ми усе питаємо, – невже
    і наша доля – яблуко червиве?

    Рахує і мені мої літа
    зозуля у гаю, що біля дому,
    і кожному... як і мені самому
    ще сяє середина золота
    як досі не досягнута мета,
    яка веде у далеч невідому.

                ІІІ
    І я не розраховую на сто,
    і явно, що лишилось небагато,
    відтоді, як на світ родила мати...
    .......................................................
    Окраєць долі з’їло... шапіто,
    але не переймається ніхто,
    що є кому за це відповідати.

    06.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  38. Сергій Губерначук - [ 2022.06.20 09:40 ]
    Я у мами, я і в тата…
    Я у мами, я і в тата
    хлопчик, синчик, пацифіст.
    Хай у ко́гось скраю хата,
    а у мене вся планета
    як у справжнього поета
    повна фантастичних міст!

    Кожна за́гадка чи гадка
    мають місце в різний час.
    Я у мамки, я і в татка
    вимагаю миру й рими
    на фронтах між нами й тими,
    хто тероризує нас!

    Краще я нашлю прокляття
    в поетичній формі цій,
    аніж буду чужим платтям
    руки мазати на герці
    чи носити кулю в серці,
    чи ґранату у руці!

    З нами Бог, і віра з нами,
    і талан з талантом спіль,
    як і в тата, як і в мами!
    А на ворогах моїх
    хай стоїть цей вірш на сміх,
    наче хрест у зла наті́ль!

    29 березня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 83"


  39. Ігор Терен - [ 2022.06.18 19:21 ]
    Довга дорога безмовності
                І
    Імперія щезає у імлі,
    а заодно і нелюди ординці.
    Шукають долю нації малі,
    виборюючи волю наодинці,
    і сіються, і родять на землі
    пасіонарні люди... українці.
                ІІ
    Лишаються якихось кілька літ
    із сорока – блукання по пустелі...
    і поки в’яне на калині цвіт,
    поети, скоморохи, менестрелі –
    які не є, не завоюють світ.

    Війна – лише для воїна робота.
    У кожного лише одна забота –
    відвоювати крадене... але й
    біда, коли керує фарисей
    і поки поклоняємося чорту,
    у нас і чукча буде Моісей.
                ІІІ
    Вітрами розвівається полова,
    а от зерно іде у закрома...
    отак і люди... немічна юрма,
    як правило, ніяка, безголова...
    і їй усюди буде зайва мова,
    де біомаса нації – німа.

    06/22


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  40. І Батюк - [ 2022.06.14 21:32 ]
    ***
    Розбий графін, махни руками,
    І з шалем вибіжи назовні,
    Неначе прірва поміж нами,
    Й легені дихають на повні.
    Неначе день добою прожить,
    І ранок й ніч - немов біном,
    Що лиш квадрати дані множить
    Зміїной стрічкою кіно!
    Ти анфіладою провулків
    Неси шалену тінь,
    Протерши поміж мостовими
    Гріхи прийдешніх поколінь.
    Захекавшись, бика помацай,
    Зібравши бруд на пальці,
    Перверсії буває гірше
    Лише душа неандертальця!
    Стуляй повіки, тільки осінь
    Нашепче ново-ґвінейським яле,
    І не питання, не питання -
    Лише мовчання про невдале...

    6.VI.MMXXIIp.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Шоха - [ 2022.06.12 17:12 ]
    Грубо кажучи
    ***
    Увійти в історію – не гріх,
    заодно і «вляпатись» – не варто...
    бути параноїком... не жарти,
    бо усюди вистачає їх:
    шут, паяц, убивця, імператор...
    це серйозно викликає сміх.

    ***
    Верблюда рятувати не реально.
    Яке воно було, таке і є –
    і скоєне уже, не визнає,
    і хоч тягни за вуха із провалля,
    усе одно у душу наплює.

    ***
    І в онлайні можна воювати...
    у тік-тоці... а чому б і ні?
    Он воно... на білому коні
    у окопі... знайте, окупанти,
    хто перемагає на війні!

    ***
    Героя помічають у бою,
    політика, очільника народу –
    у бойовому осередку роду...
    то й не шукай на голову свою
    або на дупу зайвої пригоди.

    ***
    Діла забуті, та уроки є,
    і є таке напучення ґаранту, –
    перевіряй оточення своє,
    аби й тебе, і реноме твоє
    за цю війну не оточили ґрати.

    ***
    Ця візія не має моветону
    у дусі оголтілої Москви.
    Про що це я? А-а-а... є такі закони
    неписані, табу і заборони...
    і риба не гниє із голови.

    Істина
    Йде боротьба і це уже не жарти,
    що доля наша кинута на карти,
    де і тузи – найняті вороги...
    Нема пророка у своєму краї
    і я нікого не переконаю,
    що істина не додає снаги.

    06/22


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Губерначук - [ 2022.06.12 16:37 ]
    Цей поцілунок сонцем цвів…
    Цей поцілунок сонцем цвів
    у свіжім холодку лісів,
    цих евкаліптових лісів,
    куди нас цей танок завів!

    Цей поцілунок довгим був,
    де вітерець легенько дув,
    де вітерець у флейту дув,
    якої голос я забув!

    Тропічну польку танцював,
    з вустами цими розмовляв,
    з моїм я щастям розмовляв –
    у губи щастя цілував!

    Цей поцілунок не вщухав
    для мавп, для какаду і ґав,
    хто не ловив тропічних ґав,
    той заразився й танцював!

    Цей поцілунок довго цвів
    для тигрів, зайців і слонів,
    п’ять фіолетових слонів –
    і кожен танцювать хотів!

    Тропічну польку танцював,
    з вустами цими розмовляв,
    з моїм я щастям розмовляв –
    у губи щастя цілував!

    11–12 серпня 1995 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 98"


  43. Сергій Губерначук - [ 2022.06.11 17:27 ]
    Уже сьогодні ввечері йду містом…
    Уже сьогодні ввечері йду містом.
    Під душ – і в ванну хочеться, аж-аж!..
    Важка валіза. Час додому пізній.
    Тягну з вокзалу мертвий цей багаж…

    Як за́вжди, форс-мажор у понеділок.
    Банальна зрада. Ревнощі з ножем.
    А потім зранку задзвенів будильник.
    За сім хвилин – я в електричці вже…

    Не повернуся в ті краї ніза́що.
    Мене не бачили – і не побачать більш.
    У го́стях добре – тільки ж дома краще!
    Відкрив валізу – ти лежиш і ніж…

    Четвер, 10 листопада 2005 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 89"


  44. Ігор Терен - [ 2022.06.08 21:43 ]
    Виродок союзу
    Казав Уеллс, – росія уві млі...
    вона і нині, як у всі епохи
    і не живе як інші, і не дохне,
    аби було чистіше на землі.

    Ясне майбутнє... а часи минулі...
    крові жадає жадібний вампір,
    допоки буревій земної кулі
    не витрясе лукавий «рускій мір».

    А як інакше? Нелюди – не люди.
    Союз і той не виховає їх
    і де вони не є, пора усюди
    винищувати до ноги усіх.

    Інакше не подужати кощія...
    його не зупиняє пандемія
    і не конає бісів... сучий син,
    що вилупила у грязі повія...
    але якщо упир цей не один,
    то як не озвіріє вся росія?

    06/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. І Батюк - [ 2022.06.08 20:59 ]
    Еребі теж нестача місця
    Ти самому собі темрява,
    Простріл в пропалений лист.
    Поліаморами кревними
    Сиплеться зміст на Париж.

    Сірою шкваркою мороку,
    Тліє обвуглений світ:
    Згірклими недомовками,
    Зграйками зляканих свит.

    Не долетіти до ирію,
    Та не побачить кінця:
    Кроками міряю камеру -
    спадок від праотця.

    Розчарування в прогресії:
    Кривляться в болю вуста,
    Ніж недобитого Цезаря
    Падає з-попід хреста.

    Місто химерами сивими,
    Анахоретом блука,
    Тихо спускається темрява:
    - Дайте зробити ковтка!

    8.VI.MMXXIIp.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Сергій Губерначук - [ 2022.06.08 07:31 ]
    Ранок…
    Ранок.
    А зрештою, скільки ще ранків,
    так мало сумних
    і веселих так мало,
    так само, як мало молочних сніданків
    даєш з кожним днем від народження,
    мамо.

    Дорослий, багатий, високий, як скеля;
    могутній, як сто в купу зігнаних скель!
    Це я – твій щоранковий син-пустомеля –
    прийшов привітати батьків-пустомель.

    17 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  47. Сергій Губерначук - [ 2022.06.05 13:03 ]
    Йоллаапуккі
    У Зиимовій Країні Еесті
    Сееред Таартуу наа перехрестіи
    П’ятогоо роокку, у грудніи,
    Маайже у день буудніий,
    Стааласяа диивна подіияа.
    Яа про такке й не мріияув!

    Ну-у, Аннє Веескі!
    Ну-у, Тиинніс Мяґґі!
    Ну-у, Йаак Йолла!
    Чи Канделлааккі!?
    Аа туут знеенацка піид переестуккі
    Попаувсь піид траанмваай сам Йоллаапуккі!

    Аа що ж у мішкуу в Йоллаапуккі?
    Аа де ж подарункии? Неемаа подарунків!
    Лишее дваа по дваа віискіи –
    Й калюужа гоорілки з пердцеем поо-украаїнскіи!
    Віин ніис синіий ніис піид яалинку роозпукки!
    Яак сооромноо діитяам заа Йоллаапуккі.

    П’ятниця, 23 грудня 2005 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Переді мною...", стор. 90"


  48. Ігор Шоха - [ 2022.06.02 17:48 ]
    Вимушена «одіссея»
    ІЗнаю, що Дунай не перескочу
    як по соломині черевик
    і ніхто не тягне за язик
    насмішити бульку... і не хочу
    скімлити, що голову морочу,
    нібито до спокою не звик.

    ІІЩе тече у пам'яті Славута,
    напуває і годує Крим...
    а вода червона... каламутна...
    та сумую іноді за тим,
    що хвилює як солодкий дим
    батьківщини... це моя покута.

    Бо не буде спокою ніде,
    ані покаяння, ані тризни,
    поки перемога не зійде
    апогеєм нео-катаклізму
    і енуклеація рашизму
    блискавкою кари упаде:

    за Азов, за Бучу, Маріуполь,
    за мільйони біженців...
    за трупи
    у своїй опаленій землі...
    за нечувані жорстокі муки,
    за непередбачені розлуки,
    за усі печалі і жалі.

    ІІІМоже, й не чекає Пенелопа
    свого Одіссея... до потопу...
    а весною дні – як ті роки-
    повені широкої ріки...
    .............................
    а війною – мовою Езопа, –
    мало є надій на філантропа.
    Та живучі ми усе-таки.

    06.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Шоха - [ 2022.05.27 14:49 ]
    Западня і кацапня
    ІДесь за горою отією,
    де канули літа мої
    услід за долею моєю...
    отамечки... за течією
    ріки, ще точаться бої.

    А онде Альпи, де з натури
    великий Гейне для культури,
    що кане в полум'ї заграв,
    фантасмагорії писав...
    а осьде біснуватий фюрер
    свої пейзажі малював...

    ІІЩе тліють викопні скелети.

    Готують бійню на планеті
    головорізи у кремлі.

    А ось у вигляді ракети
    літає відьма на мітлі...
    Які казкові силуети!

    Щезають каїни в імлі...
    а далі... далі по сюжету –
    кати, злодії і поети
    не уживуться на землі.

    Є цьому видимі ознаки...
    не знаю, добре це чи ні,
    що між собою... і мені...
    отутечки... коти й собаки
    чомусь рідніші кацапні.

    Якщо таке в собі тримати,
    то далі нікуди іти...
    пересікаються світи,
    та дурня краще обійти,
    якщо не забетонувати
    чи випалити з висоти.

    Нехай сміються очевидці...
    ніяк у голову не йде,
    що й тут було енкаведе,
    і рейху світова столиця...
    і довго ще серед людей
    сіяли одіозні лиця
    аматорів дурних ідей.

    ІІІТо ось воно – язик іуди.

    І тут на голову мою
    вони ще «какают» усюди.

    Як дихати на повні груди,
    коли повітря у гаю
    пекучіше молочаю?

    Не знаю, що із того буде
    і як було у цім краю,
    коли неначе добрі люди
    ліпили ідола в раю.

    05.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.25 02:01 ]
    Порада Візаві
    Хоч ворог смертоньки бажає
    Мені — своєму візаві,
    Та я люблю його без краю --
    Всі будьмо сильні і живі.

    Бо нам разом іще стояти
    Супроти інтернетозла,
    Що нині розпускає вата --
    Раби рашистського козла.

    І ти козлом не будь безрогим,
    І вузьколобо не трактуй
    Святу любов до Перемоги,
    Яку здобути маєм тут.

    Не радь вживать гидку цикуту -
    Згадалась істина стара -
    Порада може повернутись
    До тебе, наче бумеранг!

    25 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   45