ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олег Загоруйко - [ 2019.01.13 16:20 ]
    «В далині від дому»
    Тут думи в відчаї проходять
    Бринить душа, немов струна
    І знов спокою не знаходить
    Кругом де глянь, скрізь далина.

    Немає милого обличчя
    Очей блакитних теж нема,
    Тут все чуже і все незвичне
    Навколо лиш одна зима.

    Де ти кохана, серце моє
    В цей хмурий і зимовий час?
    Немов у кішки тіло твоє
    Хотів би пригорнуть хоч раз.

    Відчути губ медових дотик,
    Серденька палкого биття,
    Твій блиск очей немов наркотик
    Нема без тебе тут життя.

    Лиш існування день від днини,
    Із дому спогадів тепло,
    Тебе б на мить, хоч на хвилину
    З тобою все щоб ожило.

    Щоб знов хотілися літати,
    Щоб серце знов, як в юнака
    У грудях почало стрибати
    Й накрила хвиля враз п’янка.

    Жага і пристрасть, знов зізнання…
    Пірнуть у вихор почуттів,
    І кожен раз, немов в останнє,
    Щоб весь у полум’ї горів.

    Та ось я відкриваю очі,
    Це все - думки, і все - дарма...
    З тобою поряд бути хочу,
    Але навколо знов зима.

    Січень 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Петро Скоропис - [ 2019.01.13 16:39 ]
    З Іосіфа Бродського. Фонтан
    З пащі лева
    дзюрок не струмує, не чути рику.
    Гіацинти цвітуть. Ні свисту, ні крику,
    ні тобі голосів. Нерухома листва.
    І обстава ця ніби і осторонь грізного лику,
    і нова.
    Пересохли вуста
    і гортань проржавіла: метал, до речі.
    Ба, заглушений напріч кран перетечі
    у гущавіні сховку, в кінці хвоста,
    кропивою оплутаний вентиль. Настоявся вечір;
    неспроста
    тіней тьма
    оточила фонтан, буцім леви з хащі.
    І – уплиг до скрушного сородича в центрі чаші,
    – гайда через бар’єр, сновигають круг недарма.
    Лижуть морду та лапи свого вожака. І, що м’якші,
    то нема
    їх темніш. Залюбки
    він, урешті, зливається з ними увесь і
    оживає, зістрибує вниз. І орава, в бентезі
    чезне разом у млі. Ба, зірки
    криє хмара в півнеба, і гадці тверезій
    узнаки
    у шитві звисока –
    у покрапленій лавиці в поміч крадіжці –
    дощ, поплічник отій потрочі – крадій вожака.
    Сіє дощ над землею навкісні косиці,
    буцім сіті плете або кліті котятам, левиці
    без вузлів і гвіздка.
    Теплий
    дощ
    моросить.
    Ним, як леву, гортань
    не остудиш.
    Ти не будеш жаданим й забутим не будеш.
    І тебе в пізню пору з землі воскресить,
    коли чудиськом був ти, збіговисько чудищ.
    Повістить
    з ким ти збіг
    дощ і сніг.
    І не лячна застуда,
    на нічліг ти вертаєш в сей світ ще і ще.
    Бо немає самотности глибшої спомину чуда.
    Так вертають із волі до тюрем бувалі там люди
    і голубки – в ковчег.







    -------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (7)


  3. Вікторія Лимар - [ 2019.01.13 15:38 ]
    Поклик до волi, у краще життя
    Сповнені розпачу, відчаю очі
    У перехресті один на один
    Погляди наші: то чий же ти син?
    Хто ж тобі сниться, приходить щоночі?
    Мати чи батько? Чи постать дівоча?

    Хлопчик в колонії зовсім недавно.
    Сталося так: розум десь заблукав.
    Збився зі шляху – злочинцем він став,
    Жертвою підлих спокус та підстав.
    Всі сподівання змінити щось – марні.
    Дуже шкода: мав же задуми гарні.

    Саме тому зустріч конче потрібна!
    Слухай же вірш – і проросле зерно
    Дасть урожай – пропаде геть багно!
    Годі, топтався ти в ньому давно.
    Зараз потрібно відчути: є рідні
    Люди на світі і їм не огидно

    Щирим, проникливим словом поета
    Поспілкуватись з такими, як ти,
    Може, нагода прийшла, щоб зрости,
    Термін відбувши, сягнути мети!
    Вчинками добрими прямо до злету!
    Свіжий відчуєш ти подих планети!

    Велич її дасть можливість творити,
    Вчинки свої шліфувати і жити
    Далі, із вірою в краще життя!
    В прірву злочинну нема вороття!

    13.01.2019
    Свидетельство о публикации №119011306644


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  4. Віктор Кучерук - [ 2019.01.13 08:43 ]
    * * *
    Нема нікому справ до того,
    Що я нічого вже не жду
    В житті крім спогаду сумного
    Про тебе, гарну й молоду.
    Неначе згадкою пошану
    В безмовній тузі віддаю
    Тобі, незміряно коханій,
    За дні і ночі у раю.
    Таку, до болю серцю милу,
    Надалі доля не знайде,
    Бо ти одна мене любила,
    Як хтось нікого і ніде.
    Немає завтра віднедавна,
    Сную без прагнень і без мрій, –
    Пойнятий смутком неугавним
    В гіркій буденності своїй.
    13.01.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  5. Олександр Сушко - [ 2019.01.13 08:15 ]
    Поезія чи проза?
    Як правило, кортить писати зрання,
    Але обсіли думоньки сумні:
    Не справдилися люду сподівання,
    Не вилупився з мене геній! Ні!

    Опуклі музи вабили ізмалку
    І збуджували хтивий інтерес.
    Моє ж письмо важезне, мов ломака,
    Пегаса по хребтині грубо "Гепс!".

    Злизав котко у глечику сметану,
    Упав з небес наляканий Антей:
    Тонка це грань - між бевзем і титаном,
    Розсудливе писання непросте.

    Малює муж пейзажі, натюрморти,
    Нірванно-пасторальнії хмарки.
    А я, лопух, описую городик,
    Дружину, що сапає буряки.

    Не виклянчив у читача пошани,
    Усю загамав лірики акин.
    А за вікном клубочаться тумани,
    Неначе у голівоньці думки.

    Не здатен римувати лози-сльози!
    А на додачу - наче і немов!
    Хоча добу в блокнотику ялозив,
    Словес ліричних купу намолов.

    Трагедія! Безсилля мучить душу!
    Терзають вуха жінки хропаки.
    А може, друзі, в прозі надолужу?
    Писну щось патетичне! На віки!

    11.01.2019р.

    Теща

    Зобидили. Укотре сльозотеча,
    У роздумах - чи жити, чи не жить...
    Бо глипнула спросоння люто теща,
    Лечу на працю хутко, аж курить.

    Вона зучора чорна від обиди,
    Яга ще та - попробуй догоди!
    Забув учора пса її помити,
    То вирвала жмутину бороди.

    За те, що випадково стукнув лобом
    По носі тиждень лускала мене.
    Гризуть жінки, і добре хоч не скопом,
    Дружинонька вночі сіднички мне.

    Розумна теща. В мене ж ніц кебети,
    Між звивинами січка, пилюга.
    Позичила півсотні під проценти,
    Вже десять тисяч їй заборгував.

    Забув коли жував востаннє курку,
    Гризу лише хрящі та мослаки.
    Ісхуднув, козаки, на шабатурку,
    Крізь ребра світять місяць і зірки.

    ...Прокинувся в раю, в опочивальні,
    Упала з пліч безвиході плита.
    Це просто сон! Моя душа в нірвані,
    А теща в мене кльова! Золота!

    11.01.2019р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  6. України Сокор - [ 2019.01.13 04:38 ]
    Крок за кроком до Волі. (оновлено)
    Скорботні слова душу крають.
    Шостий рік триває війна,
    За Неньку воїни вмирають,
    Україна-Ненька в нас одна.

    Ми є твердіше криці,
    Нащадки славних Родів.
    Ми є мирні Українці,
    Та долали ворогів.

    Ми єдині рід із родом,
    Слава нас життям веде!
    Праця вільна всім народом,
    Україна в Славі розквіте.

    Нам засяє зірка Слави,
    Чутно в серці Божий глас:
    Пильний будь, народе України,
    Шлях Святий лежить для Вас!
    Січень 2019 р.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Володимир Бойко - [ 2019.01.12 20:48 ]
    Пахана пов'язали вранці (переклад з Олександра Галича)
    Пахана пов'язали вранці,
    Порішили всю охорону.
    Ні бельмеса він не второпав,
    Тільки трясся і воду пив
    Він витав у захмарних висях
    І катав по старих шаблонах
    І ніхто не прийшов на поміч,
    І ніхто його не любив.

    Це кумедним, либонь, здавалось,
    Як усе, що вважалось вічним,
    Пощезає неначе порох,
    Мов крижинка в чужій руці.
    Секретарша в стіну ридала
    І папери жбурляв зі столу
    Їх очільник на кокаїні,
    З білим бантом на піджаці.

    Генерал застрелився першим
    Як належиться генералу
    Він був завжди прямий, як шпала –
    Вірнопідданий ідіот.
    Заграницю чкурнули троє
    За зелені повідкуплялись,
    Чи пронюхали щось зарання
    Про майбутній переворот.

    А по вулиці йшли народи
    Майоріли у небі стяги
    Хтось нестямно кричав "Свобода"
    І котилась луна "Ура"
    І, як в давні часи, здавалось:
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і пра...

    Президент на залізних нарах
    Не чекав свого адвоката.
    Погуляли добряче, годі –
    Відпочинем в сирій землі.
    Та все думав: «Наївні люди!
    Ви купилися знов на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі.

    Ох, наївні, наївні люди
    Як ведетеся ви на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі...»


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (8)


  8. Іван Потьомкін - [ 2019.01.12 15:14 ]
    Наївність
    Які ж бо ви наївні, вишні, абрикоси і мигдаль!..
    Варто теплу запанувати взимку,
    Як ви своїм брунькам даєте волю -
    Явитися на світ рожево-білим квітом.
    А ще ж попереду і холоди, і хвища.
    Та сонцю ви всміхаєтесь довірливо.
    Точнісінько, як та малеча недоріка.
    Не чуєте мене, бо пелюстки розкрили
    Таким же, як і самі, наївним бджолам,
    Що пахощами весни розбуджені,
    Прокинулись. Несуться льотом реактивним....
    ...Та що це я про вишні та мигдаль, та бджоли?
    А чи ж і сам я не такий наївний,
    Хоча і створений Всевишнім
    Начебто на Його подобу?
    Себто сприймать усе тверезим глуздом.
    А натомість - досить почути од вітіїв
    Слова про волю, демократію, добробут,
    Як мчусь голосувать за нездійсненну мрію.
    Тому-то й вибачаю деревам і бджолам.
    І тішусь, як вони, весною посеред зими.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.12 15:47 ]
    Снігова куля

    Вдягла сережки-зайчики:
    енергії ловці.
    Песиголовці - крайчиком,
    горобчики в руці...

    Отак мені тут хороше -
    немовби на Балі.
    Просію слово... борошно...
    Наснились ковалі,

    три квітки із металу
    шкварчали... і цвіли...
    Відбила Зла навалу,
    відмила крап хули.

    Січнево і рахманно.
    Ні бганки на лиці.
    ...а небо сіє манну
    на сітку манівців...

    Звукописом, тайнописом
    утішуся, авжеж...
    Хатинки сняться обриси...
    тиночок... бульденеж.


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Ольга Калина - [ 2019.01.12 09:27 ]
    Завіруха
    А сьогодні мете завіруха.
    На полях розляглися сніги.
    - Просинайся скоріш, відчайдухо,
    Глянь в снігу і поля, й береги.

    Небо хмарне, неначе в тумані.
    - Запрягай ти швидкого коня.
    Попереду сніги нездоланні..
    Нехай віхола нас доганя.

    Вітер ми обігнати в незмозі.
    Залишаючи санні сліди,
    Промчимо ми удаль, по дорозі,
    Розкидаючи білі сніги.




    20.02.2016р


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.12 01:44 ]
    Жадання
    Я не того тебе жадаю,
    Поставить галочку аби.
    І не доведений до краю,
    Й не хочу втіхи від журби…

    Тебе жадаю не для того,
    Мов Казанова молодець,
    Аби додати перемогу
    До списку скорених «фортець».

    Не хочу, ні, упасти низько,
    Бо течія то не моя!
    Відчув твою – ДУХОВНУ близькість,
    І рідну душу в тОбі* я.

    І не потрапив у тенета,
    Що їх сплела Цірцея** зла.
    Ми – два крила одного лету,
    Одного тіла – два крила.

    Немов два промені в імлі є,
    Які до сонця потяглись!
    І хто мене так зрозуміє,
    Мені красу відкриє й вись?!

    Хто серед холоду узимку
    Дарує душу золоту?
    І щастя дружньої підтримки,
    І свого серця теплоту?!

    Гармонію єднань любовних
    Створити можеш тільки ти.
    Хіба жадання те гріховне,
    Що прагне щастя повноти?!

    12.11.7526 р. (Від Трипілля) (12.01.2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  12. Серго Сокольник - [ 2019.01.11 21:21 ]
    Гімн волонтерів. Пісня
    пісня
    **присвячується чудовій людині, Едуарду Сколінчуку, водію нашого волонтерського підрозділу "Вбережу", до його ювілею**
    ***мелодія авторська***

    Вдома мати чекає.
    Водію, не засни!
    Як машину гойдає
    На дорогах війни...
    Снів солдатських химери
    Снігу мла замела.
    І везуть волонтери
    Їм частинку тепла.

    ПРИСПІВ 1
    Закружляли орли
    І воєнна химера
    Палить тіло землі,
    Що воліла повстать.
    В ДОПОМОЗІ пройшли
    Хресний шлях волонтери,
    Щоб Христу донести
    До Голгофи хреста.
    (2-й раз...)
    Чесно й гідно ПРОЙШЛИ
    ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ВОЛОНТЕРИ,
    ЩОБ ХРИСТУ ДОНЕСТИ
    ДО ГОЛГОФИ ХРЕСТА.

    І чекають солдати
    Знов на зустрічі мить.
    Хоч самі небагаті,
    Всім поділимось ми.
    У нелегку годину
    Вам священний наказ
    Рятувать Україну.
    Ми врятуємо вас.

    ПРИСПІВ 2
    А часи надійдуть-
    Крізь розчинені двері
    Шляхом тим поведе
    Нас Апостол Петро,
    Бо ЧУМАЦЬКИЙ цей путь,
    Хресний шлях волонтерів,
    Мов до Раю, важкий,
    Довгий, мов до зірок.
    (2-й раз...)
    Бо шляхетний ЦЕЙ ПУТЬ,
    ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ВОЛОНТЕРІВ,
    МОВ ДО РАЮ, ВАЖКИЙ,
    ДОВГИЙ, МОВ ДО ЗІРОК.

    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Св. №119011109863


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (30)


  13. Нінель Новікова - [ 2019.01.11 17:50 ]
    Симфония снега
    Эта симфония снега
    Околдовала сады…
    Рыженький пёсик с разбега
    Вышил узоры-следы.

    Белыми струнами ветер
    Тихо играет в ночи…
    И, словно ноты, на ветках
    Чёрные сели грачи.

    В сказке серебряной – нега.
    Ты помечтай, не спеша…
    В белой симфонии снега
    Пусть растворится душа!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (8)


  14. Вікторія Лимар - [ 2019.01.11 16:16 ]
    Життя в колонії
    Життя різнобарвне: відтінків багато.
    І погляд, потрапивши якось за грати,
    Побачив обличчя сумні та байдужі.
    Юнацькі ці долі застрягли в калюжі,

    В жахливій, життєвій нестерпній пригоді,
    Надовго про волю забути їм годі.
    Бо скоїли злочини різні і лихо.
    Сидіти в колонії треба їм тихо

    Весь термін, назначений, надто сумлінно
    І щоб поведінка була на відмінно!
    Тоді тільки з’явиться знову надія,
    Що воля настане й здійсняться їх мрії.

    Тому необхідні добра ці краплини,
    Щоб впали до кожного в душу хлопчини!
    А поклик, мелодія серця поета
    Проллється бальзамом цілющим з куплету.
    Повірити треба у зміни на краще!
    Бажаємо, щоб усміхнулось вам щастя!

    11.01.2019
    Свидетельство о публикации №119011106733


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  15. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.01.11 10:16 ]
    Всехвальну співає коляда
    Легкокрилим білим-білим птахом
    Понад світом проліта колядка,
    Сину Божому співа вона всехвальну,
    Всіх віншує із різдв"яним святом.

    Та з добром заходить в хату кожну,
    Зичить миру, злагоди, здоров"я,
    Розливає радості скрізь вина.
    Христос народився!
    То ж Його славімо!

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Віктор Кучерук - [ 2019.01.11 04:23 ]
    * * *
    Сніжинки, звихрені вітрами,
    Шурхочуть срібними крильми
    Над спорожнілими шляхами
    Неподоланної зими.
    Вона, неквапна і безкрая,
    Мов зупинилася в ході,
    І ні на мить не відпускає
    Мене за межі холодів.
    Не ваблять погляд побілілі
    Ялини пишні вздовж узбіч,
    Коли мороз судомить тіло
    І витискає сльози з віч.
    Німіє далеч похолола,
    Замети всюди, як вали, –
    Немов мене минуле в коло
    Із сьогоденням вже взяли.
    І в сніг нетанучий загорнуть,
    Щоб я востаннє зміг уздріть,
    Як неминуче стане чорним
    Зимою вибілений світ.
    09.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  17. Світлана Ковальчук - [ 2019.01.10 19:10 ]
    Це ліхтарів таємні письмена
    Це ліхтарів таємні письмена
    зриває вітер, в ніч жене причинно.
    Війна снігів, миттєвостей війна.
    У цій війні хтось плаче, мов дитина.

    А письмена впираються «під дих»,
    аж тисне в груди, млояться завії.
    Проз другу ніч – елегій вищий стих.
    Проз третю ніч – молитва до Марії.

    Падуть рої сніжинок у сувій.
    І слів нема, нема числа і ліку.
    Іде війна миттєвостей і мрій.
    Одну лиш ніч, і віч
    -ність, і
    довіку.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  18. Володимир Бойко - [ 2019.01.10 17:14 ]
    * * *
    Самоклоновані поети
    Летять нізвідки, мов комети,
    Розсіюючи інтернетом
    Недоримовані куплети.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (8) | "Прахфесія"


  19. Тата Рівна - [ 2019.01.10 16:55 ]
    Рефлексії безсоння
    місяць схожий на келих повний вина й туману
    зорі розсипались салом на сковорідці
    сонце дрімає у запічку мертво-п'яне
    хмари як чоботи
    тонуть у синій річці
    неба

    мені не треба навіть снів при такій яві
    пасу небесних корів горілиць поночі
    мої реальні світи не всякій уяві
    під силу
    не кожен це бачити схоче
    треба визнати врешті
    решті людей не до небесних корів —
    їм аби земного узяти сповна
    зібрати усю свою решту
    не потопити човна
    моя ж душа бездонна тому
    що світ навколо неї не має дна
    немає стін
    перепон немає
    щоночі ви засинаєте —
    а я відлітаю
    у цьому різниця між нами
    смисли наших цілей —
    ви хочете бути ситими
    виспаними умитими
    закоханими багатими

    я — хоча би цілою
    не розіп'ятою



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  20. Тетяна Левицька - [ 2019.01.10 15:37 ]
    Сніг
    Склювали глід червоні снігурі
    на білосніжнім полотні у сквері.
    Розсипала намистом на папері
    і я свої думки - сніги вгорі.

    Внизу парчі чеснота світова,
    пишу на ній, ще поки сніг не витер,
    допоки вистачає срібних літер,
    в мелодію складаються слова.

    Сніжниця мрій розрадою мені,
    єлеєм, амброю у ці хвилини,
    хоч небеса ховають морок синій,
    врунисті хмари, місяць у човні.

    Зникає пульс за обрієм зими...
    Моя душа збентежена, свавільна
    чекає на світанки... Сніг на віях
    тремтить сльозою… Боже, обійми...

    2019 р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (10)


  21. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2019.01.10 13:19 ]
    Вітер стих
    вдих-видих-вдих –
    вітер стих,
    під стелею висне морок,
    мені далеко до сорок,
    свій диптих,
    а то й триптих –
    я ще напишу не раз...
    багато думок,
    менше – фраз...

    я вдячна тобі за те,
    що ти відштовхнув мене...
    тоді б я не втрималась – втримав,
    не я, і не ти на колінах,
    про тебе жену думки...
    як добре так, не навпаки!

    гартований сумом й слізьми,
    і криками, й ляпасом долі –
    отой, що кохає – той поряд.

    а той, що лиш «хоче» – хрін з ним!

    я вдячна, що ти відштовхнув,
    звільнилась від дум я лукавих,
    ранкову заварюю каву тому,
    кого тихо люблю...

    я вдячна за все й не тобі,
    а тим, хто плітки і образи,
    і тим, хто без дяки щоразу,
    вони – колами на воді...

    вдих-видих-вдих –
    вітер стих,
    під стелею висне морок,
    мені ще навіть не сорок,
    свій диптих,
    а то й триптих –
    я ще напишу не раз...
    багато думок,
    менше – фраз...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (4)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.10 12:45 ]
    Свічу...

    1

    Ні голосу в текстах, ні музики... регіт...
    Овальні м'ячі - напівздуті. Це - регбі.
    До мене прихильний бреде чолов'яга.
    А я відлітаю... Париж... Рим... Гаага...

    Слона нагрузили, о ні, не відбрили,
    когут позбирав артефакти і брили,
    сидить, розсупонює бабині клунки,
    мені сумовито, просвітлено, лунко.

    На фальш я сказала: оце не справдешнє,
    не смажила конику бульби, яєшні,
    не слухала з тиждень пригадки, співала.
    Повзла на мій голос півсонна коала...

    2

    Папуги злетіли, бо лячно, волого.
    Писати в'юнам про ті днини еклоги.

    І хто я - для світу? Світлана чи Майя.
    Свічу, штангенциркуль міцненько тримаю.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Олехо - [ 2019.01.10 11:32 ]
    Без пасиву
    Спинися, друже, і посидь.
    Склади хулу і оду віку.
    В одну торбину – що болить.
    У іншу – гожого без ліку.
    Лиш дрібка ліку? Не біда.
    Додай туди блаженні мрії.
    І ось вона вже не худа
    ноша своя, що добре гріє.
    А ту торбину, де лихе
    (її підняти стане сили?),
    пусти із горба, хай хе-хе…
    летить до біса, до могили.
    Тепер дивися: зла нема,
    а щирого достатньо міри.
    Як добре жити без ума,
    коли залатані всі діри!
    Вага набутків і невдач
    на користь щасного активу.
    Купи з горіхами калач,
    іди у завтра без пасиву…

    01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  24. Мирохович Андрій - [ 2019.01.10 07:40 ]
    беґбеде
    любов живе три роки
    так писав беґбеде
    йому можна вірити
    в нього доглянута борода
    і красивий піджак
    любов вмирає три роки
    ах блять це так довго
    беґбеде пиздабол і мудак
    любов вмирає болісно
    і так тягуче повільно
    як старий дворовий пес
    відтягуєш його в кущі
    нервово озираєшся
    а ось він знову шкандибає
    нє-нє-нє, не здох, воскрес
    та з чого ти думав
    що будеш щасливий
    який такий у тому сенс
    світ досконалий тим що він є
    усміхаєшся в дзеркало
    що втратив це воістину твоє


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  25. Віктор Кучерук - [ 2019.01.10 06:27 ]
    * * *
    Я безмірно багатий коханням, –
    Це його животворне тепло,
    Наче ярого сонця дихання,
    На світанні тебе обпекло.
    Зазирнуло грайливо у вічі,
    Напівсонні в німій самоті, –
    Розбудило наразі та кличе
    Нетерпляче в обійми мої.
    Це воно, наче небо бездонне,
    Не змінило природжену суть, –
    І ясніє тобі за віконням,
    І не змеркне ніколи, мабуть…
    09.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  26. Вікторія Лимар - [ 2019.01.09 23:19 ]
    Веселка
    Веселка засміялась в небі,
    «Грайливо вії підняла».
    Всміхнеться радо і земля,
    Бо людям втішитися треба
    Й подумати колись про себе.

    Зустріти свято незабаром:
    Прикрасити свій рідний дім,
    Купити гарне щось, а втім
    Найголовніше: бути в парі.
    Погода сонячна, а хмари

    Розвіються – і чисте небо
    Над головою – дивна мить!
    В душі – веселка і блакить!
    Зустрітись вдвох їм конче треба.
    Послухати пташиний щебет,

    Долати різні перешкоди
    І цінувати мить життя,
    Йдучи разОм у майбуття.
    Все піднімаючись на сходи,
    Дари приймати від природи,
    Не заподіявши їй шкоди.
    Радіти щоб була нагода.

    09.01.2019
    Свидетельство о публикации №119010910537




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  27. Серго Сокольник - [ 2019.01.09 22:56 ]
    Сп'яніла ніч... (16+)
    ***авангардна ритміка, авторські знахідки***

    Сп'яніла ніч
    У винному тумані,
    Судомі танцю,
    Вихорі вогню.
    Ковзнула з пліч "об-
    кладинка" сукняна
    На "фоліант" цей...
    Вишукане НЮ

    Намалюва-
    лось, темне серед світла,
    Відбитком тіла
    Ночі на стіні.
    І диво сталось,
    Нібито розквітла
    Троянда... -Хочеш,
    Так її, чи ні?

    -Звичайно, хо-
    чу! І усю жадаю...
    Та й не прозовий
    Фоліант узяв.
    Вінком сонетів
    Я тебе сплітаю
    (чи то... читаю,
    Мов уявну яв...)

    Ти не тотем
    Злий... Зараз розцілую,
    Лиш губи б не скри-
    вавлені були,
    Бо з терня пензлем
    Я тебе малюю,
    ОголенНЮ від-
    давши шанобли-

    во дань митця,
    Цінуючи кохання,
    Яке в мені збу-
    дила ніч п'янка...
    Картина ця сю-
    жет для малювання...
    Чи ТАК?.. Чи НІ?.. -Ти
    Вся така!.. -Яка?..)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119010909989


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.09 19:20 ]
    Відпливла
    1

    Висисає дрібнота по крапельці хист.
    Хоче міці комар, і знеболення зайве.
    Репетує на шкірі: "...та я ж танцюрист!!!" -
    яблуневий черв'як і обмацує айви.

    Скільки ж вас у природі - у млі ойкумен?
    Я принадила тьму ненаситців убогих.
    Майталаються клапті нікнеймів... імен...
    "...ти чужа, поріднись..." - націляються роги.

    Відступаю... хрещусь... молитовна яса.
    Знов очищено чакри, задраєно люки.
    Залітає у шпарку осіння оса.
    Все гаразд - то по каві дозовані глюки.

    2

    Ось на чортове колесо кличе вампір,
    нецікаві йому горобець і синиця.
    Між стоног збайдужілих, іржавих рапір
    перевиховать хочуть ненатлі та ниці.

    Я верталась не раз. Все ж потрібно піти.
    Не відпустять, побачили слово чи плазму.
    Виринають (фонтани пускають) кити...
    Відпливаю - змивати гадючі міазми.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  29. Павло ГайНижник - [ 2019.01.09 17:33 ]
    ЦНОТА РОСИ
    ЦНОТА РОСИ

    На пальців кінчиках трима́ цноту роси
    І пещу світ джерельних див. Господні
    Світанки Всесвіту у ній і пе́рвісні часи
    Злилися в краплю Бога. В цій безодні
    Тремтять віки́ таїн буття і Неба епоси
    Вчаровані в прозорий перл. Природні
    Смаки життя і геном чистоти краси
    В ній закодовані, всі ча́ри первородні.

    Павло Гай-Нижник
    9 січня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Сушко - [ 2019.01.09 15:04 ]
    Звільнення
    За пихату зневагу і купу образ аз воздам,
    Недовіри вручаю заочно віршований вотум.
    Ви мене знецікавили повністю, мудра мадам,
    І читати творіння безсмертні убили охоту.

    Це - розплата за підлий і мстивий у душу плювок,
    Руки друга в кишенях, не хочуть здоровкатись навіть.
    Розбігаються пахолки і цілувальників полк,
    Від шматочків пітьми поступово очиститься пам'ять.

    Пробачаю усе. Огортаюсь у зоряну шаль,
    Прохолодою ночі споліскую думи гіркаві.
    Нащо тиснете й досі на серце, немов на педаль?
    Краще йдіть у садочок свій кинутий сіяти мальви.

    Відпочити бажаю од вереску хвильку одну,
    Від мурашок вельбучних втомивсь одгризатися велет.
    Зняв навроки гаргарячі, тишею в тирло хлюпнув
    І на місяць пожбурив за коси настирливий шепіт.

    Я для вас недосяжний. Звільнився урешті від пут,
    Забирайте і вірші, і торби з грошима, і лахи,
    І чалапайте далі, полюйте деінде - не тут,
    Місце зайняте сонцем і мною - обпаленим злом вогнептахом.

    09.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (17)


  31. Сонце Місяць - [ 2019.01.09 14:03 ]
    là-bas
     
    помірно~ квітчаний & філіґранний рідше
    при тій самій борні
    скресає вдосвіта для епіфаній інших
    лишаючи ясні
    обставин
    згуби
    несуперечливе
    наступне & минуле
    увсебіч
    підступні
    безпутні сріблотілі дні

    за твоїми дверима Суламіто
    & за дверми до тебе
    Ісаїс

    свята що
    моторошні
    скрізь



    ✴




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  32. Іван Потьомкін - [ 2019.01.09 12:28 ]
    ...Щоб триматись матері та рідної хати

    Вертали козаки в рідну Україну
    І так говорили молодій дівчині:
    «У нас Дніпр – як море, де там твому Дону.
    В нас хати біленькі у садочках тонуть.
    В нас пісні вогнисті, наче січа, танці,
    Та ж і сотник, бачиш, мов у лихоманці».
    Повірила Галя клятим бузувірам
    І сповна пізнала плату за довіру…
    …У густому лісі кружеляли чари.
    Як сп’яніли хлопці, почалися чвари –
    Чи не поділили красуню-дівчину,
    Чи, може, з якоїсь іншої причини.
    Тоді хтось тверезіший кинув до кагалу:
    «На якого біса нам потрібна Галя?
    Та невже ж ми гірші Разіна Степана,
    Що втопив царівну в морі-окіяні?»
    І ліс реготався п’яних голосами,
    Як в’язали Галю до сосни косами,
    Як до купи зносили оберемки хмизу,
    Як сосну палили від гори до низу...
    ...Кричить Галя криком. Не до хлопців, звісно,
    Бо вони зі свистом подалися з лісу,
    А до тих, хто дочок зможе научати,
    Як триматись матері та рідної хати...
    ...Кричить Галя криком із тієї пісні,
    Від якої серцю так нестерпно тісно,
    Бо то ж не якісь там кляті яничари
    У люті згубили Богом дані чари,
    А брати по крові знічев’я зламали
    Тую дивну квітку, що розквітнуть мала.

    Р.S.
    Пройдисвіти всякі дурять Галю й нині,
    Як вона зневіриться в спроможності гривні,
    Обіцяють долари ще й житло даремне,
    А натомість звозять в новітні гареми.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  33. Олексій Кацай - [ 2019.01.09 11:37 ]
    Геометрія
    Не ховаючись вперто у фетрі
    атмосфери, тривожать мій світ
    неевклідові сни геометрій
    у фракталах забутих орбіт.

    Я вже креслив – і я в цьому певен! –
    топологію їхніх таїн…
    Та будильник громить теореми,
    не доведених мною, країн.

    І тому, припиняючи спати,
    в день посунувши будень руслом,
    намагаюся сон пригадати
    на планеті пласких аксіом.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  34. Тамара Швець - [ 2019.01.09 10:29 ]
    Малюю...
    Малюю
    Біль пройшла
    Слід залишився
    9.01.19 10.58


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.01.09 09:58 ]
    Всі пори року пречудові
    Чого за літом сумувати? -
    Я запитати хочу вас.
    Золото осінь розсипати
    Вже почала навколо нас.

    А як вона прощатись буде,
    За нею плакать теж не слід,
    Бо зима-зимонька прибуде
    І сіятиме всюди сніг.

    Він ляже на поля й дерева,
    На сонці сріблом засія,
    Як піде - жалкувать не треба,
    Прилине лебедем весна.

    Всі пори року пречудові,
    Принади в кожної свої.
    Їх зустрічать будьте готові,
    Радіти їм, співать пісні.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.09 08:28 ]
    Сонячно дивлюся...
    http://maysterni.com/user.php?id=8483&t=4&type=2
    Блакитна королівська кров - єдиний вірш

    ось така сторіночка...
    нова...
    зазирніть...

    Поетичний сайт. Неоцінені вірші талановитих чекають на увагу.
    Кимось підступно створюється клон Василь Василенко.
    Виставляє один віршик, оцінює неутомимий Олександр Сушко.
    5,5
    автор потрапляє на головну, анонсується цей віршик.
    Доробок: лише оцей дошкульний текстик. Хвалить вчора Сушко те.
    Коментує Ярослав Чорногуз.
    Оцінює на 4. Я теж. Вірш зникає з анонсування. Коментарі видаляються.

    Зранку дивлюся: клон має право анонсуватися, бо відмінив оцінювання сам собі. Тепер він буде писати дошкульності, у стрічці те.
    І маємо автора з одним віршем. Недоторканого.
    Ні оцінити, ні з анонсування зняти тепер.

    Ніхто не дивиться, не зауважує таких дій.
    Нікейми, клони травлять відомих. Можна прочитати образливі слова... на адресу Любові Бенедишин (пацючиха).
    У віршику Василя "корона голову розчавила"... це поезія? Поле бою чи болото...
    Я вирішила, на радощі декому, піти із ПМ.
    Напишуть: вона лише обіцяє!!!!!!! не йде...
    рахують години мого не-перебування...
    Ату її!
    Кому вигідний такий кламат на цікавому, зручному ресурсі?
    Вчора вкотре пішла по-англійськи Любов Бенедишин, я задля збереження енергетики залишаю сайт.
    Кого тут привабить жабомишодраківка, яку розвели не сьогодні.
    Я мусила не раз відбивати напади негації, виправдовуватися...
    Стомило все це.
    Озвалася, бо прикро.
    Василь Василенко анонсується.
    Мене Сушко називає "левицею в цирку". Сам коментувати неоцінених переметнувся, діяльний, запопадливий.
    Для його місії назву інші вигадають.
    Деякі "суперстар" мають зуба на мене, бо не хвалила, не змовчала...
    Прошу долучатися до коментування.
    Нікого не дивує, що клони та нечеми мають забагато повноважень, а колишні недруги (Ереміт, Сушко) вже дружать проти майстрів, тролять, примушують залишати ПМ.


    http://maysterni.com/publication.php?id=136852
    допис Тетяни Левицької




    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  37. Віктор Кучерук - [ 2019.01.09 08:13 ]
    * * *
    Про що наспівують вітри
    Мені в цю ніч зимову –
    Чи заохочують до гри,
    Чи грають колискову?
    Чи, може, звістку містить спів
    Про ту, котру лелію
    І бережу в уламках снів,
    Як затяжну надію?
    Вглядаюся щомить у скло
    Напівзамерзле й темне,
    Але нікого, мов на зло,
    Окрім вітрів недремних.
    Розпізнаю незримих їх
    Дихання й шарудіння,
    І вирізняю плач та сміх,
    Як запахи креміння.
    Про що наспівують вітри
    Морозно-сніговійні, –
    Ночами думає старий
    І безнадійний мрійник.
    08.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  38. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.09 00:33 ]
    Коло
    Ти обійняв мене і утворилося
    коло. Я в центрі кола.
    Та небосині ріка
    розлилася довкола.

    Стишена ніжність
    навшпиньках ступала чутливо -
    Світло блискуче
    в долоньках несла чарівливо.

    Лагідне сяйво
    торкалось купелі-зіниці:
    Дотиком Бога
    ясніють закохані лиця.

    Я обійняла тебе
    у твоїм колі,
    і закружляли слова -
    дякують долі.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  39. Вячеслав Семенко - [ 2019.01.08 22:10 ]
    Hidalgo Ідальго
    Санчо, брате, руку дай з екрану -
    важко встати в нинішній добі.
    Лицарем з відомого роману
    я виходжу на нерівний бій.

    Тіло ще важке і безпорадне...
    Ми не розуміємо - чому
    доля нас розстрілює нещадно,
    давить танками майданів брук.

    Знаю - зловживали пустослів'ям,
    за любов померти кожен міг.
    Нагороду вітер нам розвіяв
    порохнявою уздовж доріг.

    Лицар, вмію грати й говорити,
    знаю кулеметів мову злу.
    Я не вперше буду знову вбитий,
    і не вперше знову оживу.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.08 19:54 ]
    Дрібно


    Імітації дружби, інтелекту, брусниці...
    Десь чаяться хороші, заморочують ниці.
    У святенника ложка для причастя осібна.
    Заміняла Сизифа...
    врівноважую...
    дрібно...

    Обтрушуся...
    умиюсь...
    повитісую блоки.
    За життя деміургу не позбутись мороки.

    Акуратно постукаю... Мо', відкриється брама -
    а за нею стежина мухоморна... та сама...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  41. Володимир Бойко - [ 2019.01.08 19:11 ]
    * * *
    Багатозначність поглядів твоїх,
    Коротких стріч притишена нірвана,
    Розлук невідворотність невблаганна
    І міражі незвіданих утіх.

    Заплутана потаєна стезя
    До лабіринту зводить манівцями...
    Та все, що зледеніло поміж нами,
    Розтопить несподівана сльоза.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2019.01.08 18:29 ]
    О, часи!
    Спермотоксикоз - тяжка хвороба,
    Нумо, озирніться навкруги!
    Бачите,- страждалець супить лоба,
    Прагне ласки молодих богинь.

    Хоче мавку стиглу обійняти,
    Трохи поносити на руках.
    Парубок у силі! Гей, дівчата!
    Пожаліти варто козака.

    Та, на жаль,- невиорані "нивки",
    Вітер тільки плахти надима.
    Від бичка розбіглися корівки,
    Легінь моцний, а грошей нема.

    Та даремно читачі ридали,
    Хлопець -надсучасний, не вандал.
    Має вдома з гуми причандали,
    Еротичний на TV канал.

    У державі котрий рік гармидер.
    Обвикають хутко мужики
    Утішатись дешево й сердито -
    Не дай Бог лишитися руки.

    22.01.2019 р.

    Сусіди виручать

    Буцімто і розумний, у літах,
    Німотна теща, і жона не гавка.
    Але в гніздечко шершнів (от біда!),
    Іздуру язиком поліз у шпарку.

    Виною всьому - клятий самогон,
    Унюхав випадково на городі.
    Крізь соломинку висьорбав його,
    Півмісяця щасливий колобродив.

    Аж тут весілля! Донька на сносях!
    Секрет розкрився, всіх довів до сказу.
    Кричить кохана, наче порося,
    А теща люто проклинає басом.

    - Ну, випив би з каністру,- то пусте,
    А двісті літрів - чи не забагато?
    Тебе у домовину покладем,
    За те, що зіпсував дитині свято!

    Найліпше блюдо, звісно - самогон,
    А магазинна трута дорогезна.
    Іди шукати випивку бігом,
    Інакше кров закрапає із леза!

    Від горя трохи не зійшов з ума,
    Без буль-буль-буль жінки не пустять в хату!
    Та...еврика! Згадалася кума
    І запах спирту між зелених грядок.

    Знайшов я бодню. Вгруз в ріллю до пліч,
    Замурзав пику, джинси із котону.
    Пійло качав насосом цілу ніч
    І зціджува потроху у бідони.

    Нектар моцнячий! І на смак як мед!
    Тепер жінкам я знову вельми любий.
    А на весіллі гарний був бенкет,
    Сусідку вечір цілував у губи.

    08.01.2019р.

    Горе-творець

    Розумним став. Аж сива борода,
    Тому, сестриці, слухайте уважно:
    Як муж плаксивий - це страшна біда,
    Якщо поет - "простітєльно", не страшно.

    Мистецтво без сльозавих горопах
    Немислиме! Повсюди хлипи, нюні.
    Від захвату читач белькоче" Ах!",
    Аж на Парнасі чується відлуння.

    Той не поет, хто в рот набрав води
    Й заліг у ліжку, мов усохлий бублик.
    Тож не соромтесь,- хлипайте, брати,
    Розчулюючи душі дів опулих.

    Підлатую стару ліричну сіть,
    Ерато обціловуючи руки.
    Я теж сльозавець. Аж рука дрижить,
    Коли описую любовні муки.

    Трагедію умочую в печаль,
    У музи та Пегасика судоми.
    Авторитетний гуру я в дівчат,
    Поези хоч плаксиві та вагомі.

    Ну, що ж,- сонета хутко дострочив,
    Вліпив з інета фото - прілий грицик.
    Ходіть до мене, любі читачі,
    Не залишайте з "горем" наодинці.

    08.01.2019р.

    Селяві

    Із хмарини дощ урешті капнув,
    Висохла травиченька довкіл.
    Важко розлюбити окаянну,
    А терпіти вже не маю сил.

    В хаті є усе: дітки та гроші,
    І землиці стогектарний пай.
    А жона невірна рулить "Поршем"
    До коханця ув альковний рай.

    Згасли юність і чуттєвий спалах,
    Час руйнує невмолимо шлюб.
    Дякую, що в очі не брехала,
    Відрубала чесно "Не люблю".

    Ні, не буде криків, шарпанини,
    В серці й так достатньо ям і вирв.
    Чистий одягається напірник -
    Марно сподіватися на мир.

    Посадив себе на цеп за грати,
    Ну, а ти із гавані пливи.
    Без любові буду доживати,
    Може це й на краще. Селяві.

    08.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  43. Віктор Ковіпа - [ 2019.01.08 12:34 ]
    До Кобзаря
    ** ** **
    Де наш кобзар-перебендя?
    Якщо хтось те знає,
    Просіть нехай в Україну
    Він мерщій вертає.

    Поки він рихтує кобзу,
    Чи десь притомився,
    Тут у нас на президента
    Блазень зголосився.

    Певно зиск із того має,
    Чи вдачу зміїну,
    Бо паплюжить рідну мову,
    Ганьбить Україну.

    Блазень блазнем, навіть має
    Зовнішність негожу,
    Невластиву українцю,
    На пацюка схожу.

    Недолугий і зелений
    У серйозних справах.
    Де й коли ще правлять блазні?
    У яких державах?

    Вертай швидше, наш кобзарю,
    Заспівай, щоб очі
    Відкрилися на облуду
    Тим, хто блазня хоче
    Обирати на гетьмана,
    Щоб весь світ сміявся
    І всяк ворог України
    З радощів ус-ався…

    Склав Ковіпа
    4-5 січня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.08 11:54 ]
    Лев`ячі алгоритми
    1

    Не личить левиці ловити форелі.
    Із прихистку вийшла.
    Міазми… тунелі…
    Стрибки триметрові... Ущелини, кручі...
    Кігтиська міцнющі, ліани тягучі...

    Руде левенятко примружить очиська.
    Сердитий татусь повернув з бойовиська.
    Не варто кусати за гриву чи бока!
    Граційна левиця, криваві патьоки...

    Лежать кісточки від газелі та зебри.
    Назавтра всім прайдом – на зоряне дербі.
    А тропи колючі. За хвилю до трапа
    Лиши найслабкішим замурзану шкапу.

    2

    Втекли антилопи. В бік сонця – гієни...
    Тягни носорога з імлавої сцени.
    У лігві просторо.
    Облизуйся, кішко...
    Пригадуй суперниць ошкіри-усмішки.
    Залатуй циганською голкою рану.
    Тобі прокидатися, золотце, рано.
    Канапку зжуєш, та й відсунеш заслони.
    Дими...
    Алгоритми війни-оборони.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  45. Козак Дума - [ 2019.01.08 09:17 ]
    Легеню з синіх гір
    Той „Незрівняний світ краси“
    заворожив мене навіки –
    стрункі реліктові ліси,
    „Осінній лист“, кохання ріки.

    „Червона рута“ й „Водограй“ –
    як перші кроки до вершини.
    Шумить там „Гай, зелений гай“,
    горить карпатська горобина.*

    „Стожари” та „Чумацький шлях“ –
    як заклик: „Гей ви, козаченьки!“
    І „Килим з маків“ у полях,
    і „Скрипка грає“ – рве серденько!

    Ще „Сонце у твоїх очах“
    і смерекова рідна хата.**
    „Ліхтарики“ там по ночах
    зорять нам шлях до мами й тата.***

    А „Пісня буде поміж нас“,
    здійснилась заповітна мрія.
    „Дай Боже“ нам, „У добрий час“,
    чарівна „Квітка-розмарія“.

    Твій рідний край – мій рідний край,
    єдина русичів „Родина“.
    Квітує вічно хай розмай,
    не заросте твоя стежина!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.07 23:32 ]
    Краса, що темряву перемагає
    Приходжу знову я сюди
    Немов у пазуху до Бога.
    І тут милуюся завжди
    Красою Києва нічного.

    Спостерігаю вкотре он
    Як грає барвами ліниво,
    Переливається неон,
    Мов усміхається мені він.

    Давно поганий настрій зник,
    Розкішне видиво розквітло –
    Сяйний неоновий квітник,
    Розливши золотаве світло.

    І я від подиву німів,
    І завмирав, як вітер в гаю.
    Бо ця краса – без зайвих слів –
    І темряву перемагає!

    7.11.7526 р. (Від Трипілля) (7.01.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  47. Нінель Новікова - [ 2019.01.07 20:43 ]
    Иней

    Словно сказочный, в инее лес –
    Свой наряд получил ниоткуда…
    Это диво из зимних чудес,
    Белоснежно-ажурное чудо!

    Даже ветер, проказник шальной,
    Притаился за мягким сугробом.
    Поиграть не решился с сосной,
    Притворился порядочным снобом.

    Наблюдая за всем на лету,
    Покружит осторожная птица.
    Веток хрупких щадя красоту,
    Потревожить наряд их боится…

    Вот и я, замирая, стою
    И боюсь даже след здесь оставить…
    Словно в сказочном зимнем раю,
    Где лишь Господа хочется славить!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  48. Олександр Олехо - [ 2019.01.07 12:19 ]
    Ці кола...
    Ці кола… вужче, ширше, рівно.
    За роком рік минає час.
    Життя духовне і комірне.
    Дві шістки в прикупі – я пас.

    Молюся, марю, медитую.
    Я повернуся за віки.
    Нагода буде – не спасую
    Два рази поспіль не з руки…

    07.01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.07 11:49 ]
    Вірш із кепі
    1

    Красиво плине жінка,
    дитинка-херувим.
    Штовхає бабцю Зінку
    хлопчак - бреде на ви.

    Дивлюся, мовкну, сяду -
    незручні є місця.
    Люблю обійми саду.
    Де ж фаетон митця?

    2

    Лякають пси бродячі,
    печалять жебраки.
    Я вельми добра... наче,
    а стрічні - навпаки.

    Не звикну до матюччя.
    Обходжу ромських пань.
    Хотіла жити лучче...
    Намріяла Шампань.

    І брудно, і святково...
    І кепі набакир...
    Полюють казанови.
    Панянок - звабний вир.

    3

    Вітання із-за Ласпі
    отримане, авжеж.
    На ялинковій лапі -
    провісники пожеж.

    У ніздрі вдарить гостро
    пахотнява - шашлик.
    Ліпила Майя острів.
    А волхви рипко йшли...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  50. Іван Потьомкін - [ 2019.01.07 11:09 ]
    ...Щоб тішився Всевишній нами

    А краще б нам було не знать
    Про чвари, що коїлись поміж дідами,
    Про те, що хтось когось там обдурив,
    До нитки обібрав чи за межу священну виліз...
    Ми, зрештою, як і вони, так звані вороги,
    Вийшли на світ оцей безгрішними.
    Навіщо ж каятися привселюдно в тім,
    Що просто не могли ми бачити й чинити?
    Бо ж каяття – постійно оглядатися назад.
    На поступ уперед – сили потрібні...
    То ж чи не краще в злагоді та мирі
    Свої й чужі нам доглядать могили?
    Хай квіти й дерева, посаджені отам,
    Загоять давні чвари й рани.
    Може, тоді Всевишній скаже нам:
    «Отак живіть, щоб тішився Я вами!»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   432   433   434   435   436   437   438   439   440   ...   1855