ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Андрій Людвіг
2026.03.27 02:55
В рожевім кришталі
Сіяють дні і ночі,
"Мій друже, mon ami":
Говорять її очі.
Австрійська лілія
В саду версальському —
Самотня Лівія
На капищі поганському.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2017.12.28 15:26 ]
    Як завжди?
    Ось-ось в державі запалає ватра,
    Злітають іскри і валує дим.
    Ушкваримо циганської халяндри,
    І кожному воздасться за труди.

    Голосував за мідь? Не буде грошей.
    Із хати геть! Перебирайся в хлів!
    Сусіда - депутат, кермує "Поршем",
    А ти кляни на кухні москалів.

    В цю мантру ледар вірить навіть досі.
    Насправді - винуватий тільки ти.
    Раби завжди і скрізь голодні й босі.
    Немає честі. Є лише роти.

    Замкнулось коло. Ретязі вціліли,
    І недосяжний берег в молоці.
    Не знаю, чи в собі знайдемо сили
    Затиснути сокиру у руці.

    Благає в неба горопаха манки,
    Сказився люд на лахах і харчах.
    Пора іти. Лютують гайдамаки.
    Ти з нами? Чи, як завжди, у кущах?

    28.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (6)


  2. Ігор Шоха - [ 2017.12.28 14:19 ]
    Ребуси Майстерень(3)
    Серія ІІІ

    ***
    На цьому місці і по праву,
    і за законами наук
    повинен бути не лукавий
    і тихий Ві???? ?????ук.

    ***
    Нехай не рветься там, де тонко.
    У Тель-Авіві – не єлей.
    Але у час цікавий цей
    доказує поет По?????ін,
    що українець – це єврей.

    ***
    Чи я не кумекаю дечого,
    чи логіки – як не було?
    За Г?????о – аж загуло.
    «Десятники» із ХХІ-ого
    лягають на євро-крило?

    ***
    Ык на читаку ыкавка напала
    и ся уже не чуе мыломан,
    айби за тоє зайве не ячали,
    що ґарувати мову – айно мало,
    то то́ рече корейкою Ку???.

    ***
    І нині, і далеко не тепер,
    а посеред надії і омани
    поза каньйони, прерії, тумани
    я буду заглядати до озер
    ясних очей самої Ро???????.

    ***
    Давненько не навідує ПееМ
    поетка етнології русалок.
    Та най собі наяди – у гарем,
    до валіде, у партію Гюррем…
    А нам, аби усміхнена – Ми????ик.

                                          Далі буде


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (10)


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.28 11:35 ]
    Абриси-штрихи
    1

    Хотіла Пава чоловіка нью
    (і визирала, малювала, шила),
    щоб він сказав "у хугу заслоню",
    умів гострити ніж, тупити шило.
    А сніг замів дорогу і дахи,
    Сідали на карниз граки, синиці.
    Патьоки.
    Сніжки.
    Абриси-штрихи
    мандрівців, що ішли в бік залізниці...

    2

    Петелька до петлі... десятий снуд.
    Мололась кава і черствіли кекси.
    Будилася.
    Торочила: "...засну,
    побачу Любомира чи Олексу".

    3

    У квітні повернувся утікач -
    зеленоокий перс - і ліг у кошик.
    Кіт загубив єдину поміж дач,
    стомив цілодобовий марний пошук.

    А Пава дочекалася, авжеж.
    Прилинув із Алупки бриз осінній.
    І мушлями обтицяв бульдонеж,
    і намагався призабути Інну.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  4. Козак Дума - [ 2017.12.28 10:24 ]
    Місяць-поет?
    В чорному безмірі неба нічного
    місяць блукає яркий.
    Поряд зі старцем не видко нічого,
    зорі закрили хмарки.

    Що він шукає, отой волоцюга,
    котре століття підряд?
    Вперто сканує до ранку округу…
    Хоче надибати клад?

    Чому не спиться нічному гульвісі
    десь між хмаринок-перин?
    Що розглядає у темному лісі,
    чом зазирає за тин?

    М’яко ступає по площах, майданах,
    мимо нових бутиків.
    Лиш за околицю випливе – стане,
    струсить пилюку віків.

    Мовчки огляне стрімнини і гори,
    пройдеться поміж вершин,
    сумно у далеч вдивляється моря…
    Може він пише вірші?!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Любов Бенедишин - [ 2017.12.28 09:31 ]
    Скрипка
    1.

    О, не змовкай!
    Ні під овацій шквалом,
    ні в тиші,
    де нікого, крім химер.
    Торкайся зір
    Божественним хоралом.

    Чому ж смичок
    розгублено завмер?

    2.

    Терзань душевних
    муки безгомінні, -
    і рвуться в небо
    звуки чарівні.
    Моя любов,
    як скрипка Паганіні,
    останній
    сповідається струні.

    12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  6. Федір Трох - [ 2017.12.28 07:34 ]
    * * *
    Всякому Бог дав і нрав, і права
    Та не у кожного є голова.
    Шапки та зачіски майже у всіх,
    З розумом щоб - небагато таких.

    Часто буває, живуть як трава,
    Думать не хочуть, пуста голова.
    Інші знають, розмовляють,
    Але ж розуму не мають.

    Важко між дурнями бути тому,
    Хто розуміє що, як та чому,
    Хто навколо світ вивчає
    Та себе про все питає.

    Розум тільки той і має
    Втямив хто, що мало знає.
    Може він щось пояснити,
    Хоче й далі зрозуміти.

    Так вже влаштований
    Світ наш складний:
    Той лиш розумний,
    Хто зна, що дурний!
    27/05/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Федір Трох - [ 2017.12.28 07:45 ]
    * * *
    Гей, наливаймо! Та й випиваймо,
    Повною чарку не залишаймо!
    Пили і п’ємо, будемо пити,
    Щоб веселіше, щоб легше жити!

    Чарку піднімем, будьмо здорові!
    Знову наллємо, вип’ємо знову.
    Вип’ємо куме, вип’ємо свате:
    Будем веселі – станем багаті.

    П’ємо горілки, п’ємо наливки
    Від понеділка й до понеділка.
    Щоби і пиво завжди лилося,
    Щоб нам хотілось, щоби моглося!

    Вип’єм на коней і на дорогу
    Та забуваєм болі й тривоги.
    Як гарно пити поки живемо,
    То й в домовині не зігніємо.

    П’ють всі та кожен. Різнії люди.
    Щоби не думать, як далі буде.
    Будемо пити, будем любити,
    Хоч і не знаєм навіщо жити.
    13/05/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Федір Трох - [ 2017.12.28 07:07 ]
    Нечисть
    Чортами нас усіх лякають,
    А що воно – погано знають.
    От хто вам скаже: як робить,
    Нечисту силу щоб зустріть?

    Також ніхто не уявляє
    Що справді з нечисті буває,
    А що лише якісь чутки,
    Або для остраху плітки...

    Дійсно, відьом є багато,
    Домові живуть по хатах,
    В темних хащах лісовий,
    А в болоті – водяний.

    Ще русалок зустрічали
    Та про Вія написали...
    Десь по світі чаклуни,
    Феї, джини, шайтани...

    Може то лише казки,
    В нас не водяться такі.
    Але щось, напевне-ж є:
    Теж нечисте, хоть своє.

    І чому таке буває?
    Нащо нас воно лякає?
    Як рождається, вмирає?
    Адже все, що є, зникає...

    Зло тому пітьма ховає,
    Що добро наш світ тримає.
    Так в житті було і буде:
    Зло й добро – завжди і всюди...
    1/02/ 2006


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Федір Трох - [ 2017.12.28 07:50 ]
    * * *
    Чому ми бідні? Бо дурні!
    Дурні-ж – тому що бідні.
    Хоч митикуєм ночі й дні,
    Але все бідні та дурні.

    Батьки колись злидарювали,
    Тепер нам черга бідувать.
    Нічого ми не збудували,
    Лінуємось і світ вивчать.

    Проворніші вже повтікали,
    Десь у достатку жити стали.
    Ми-ж по домівках сидимо
    Колись покращення ждемо.

    Не знаємо як нам робить,
    Щоби життя своє змінить.
    Поводирів де нам знайти?
    Куди до щастя треба йти?

    Нащадкам звалище лишаєм,
    Що далі ми не уявляєм,
    Лиш мріємо, щоб тут колись
    Багатство з розумом зійшлись.
    10/03/2005


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2017.12.27 20:28 ]
    Ребуси Майстерень(2)
                                          Серія ІІ

    ***
    Не побіліє Чорне море.
    Ай-Петрі не найвищий пік.
    Боротись – місія сувора.
    Але на інші – вищі гори
    ладнає арфу До?????.

    ***
    – Архаїка не умирає, –
    намотую собі на вус.
    Якщо запасу слів немає,
    читаю поетесу М??ю
    і я за Музу не боюсь.

    ***
    Я дихаю, але не ди́шу
    і вже не пи́шу, а пишу́.
    На те і ???а ???????ин,
    аби читали люди вірші,
    а не «подобіє віршу́».

    ***
    Нема претензії до Музи,
    що інде кумкає у лузі,
    у очереті, на вербі...
    І у лагуні Лаперуза,
    де ще немає Ч???????а,
    поети квакають собі.

    ***
    Сяду, почитаю «бранзольєти»
    і почую ліру без доган.
    Ой, гуцули, ви таки поети,
    поки є в поезії ????ан.

    ***
    На ліру надихає молодь,
    та іноді – біда лиха,
    і поки юнь есе готовить,
    то номінацію очолить,
    якщо не ????, то Ш??а.

                                          Далі буде


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (19)


  11. Дмитро Куренівець - [ 2017.12.27 19:18 ]
    Із прийдешнім Роком Собаки!
    Хто вірить, а хто – майже ні,
    У знаки й зодіаки,
    Та знають всі: вже на коні
    Прийдешній Рік Собаки.

    За це – респект країні Хань
    І східним друзям іншим!
    А я тут зграю побажань
    Зв’язав на шворку віршем.

    Проблем довкола – як собак,
    Та ще й життя – собаче…
    Хай це нас не гнітить, однак.
    Нехай наш ворог плаче!

    Проте ж не все зійшло на пси:
    Є ми, живі-здорові,
    Є час і місце для краси,
    Для праці й для любові.

    Хай квітне все, на чому нам
    Вдалось собаку з’їсти!
    (Корейці скажуть тут «ням-ням»,
    Та це – геть інші змісти…)

    Щоб не навішали на нас
    Усіх собак на світі,
    Але щоб знали ми в цей час,
    Де́ всі вони зариті!

    Сумління й гідність – ось яка
    Хай стане рать на чатах,
    Щоб ми не мусили в Сірка
    Нічого позичати…

    Хай рік новий, мале щеня,
    Стає своїм для зграйки,
    А ми – щоб ставили щодня
    Життю самі лиш лайки!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  12. Козак Дума - [ 2017.12.27 16:20 ]
    Перший трофей мисливця-початківця

    Пішла учора на охоту з чоловіком,
    усі отримали невидану потіху –
    після тринадцятого пострілу за ліком
    трофей мій перший все ж помер… від сміху!

    27.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  13. Козак Дума - [ 2017.12.27 16:41 ]
    То не моя війна
    І вічний бій, нам спокій тільки сниться, –
    писав колись відомий всім поет.
    Початок цей для оди знадобиться б,
    але боюсь, що вийде все ж памфлет.

    Одна фіндюрка, розпустивши пір’я,
    казала якось – нудять чоловік,
    одноманітність: дім, сім’я, ганчір’я…
    Стомилась коротати так свій вік.

    Що захисник і добувач, то ясно,
    машина, дача, кошти – все його.
    Що вдячна чоловіку вона красно,
    та мало їй уже всього того.

    Що їх, красунь, потрібно дивувати,
    війну вести за серце всякий раз,
    чарівністю своєю покоряти…
    Кормити ж і поїти – водночас.

    Такі завжди бажають рибку з’їсти
    і разом з тим на тепле місце сісти…
    Але скажу відверто, – Ні хріна,
    підтіпанки, то не моя війна!

    27.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Сушко - [ 2017.12.27 12:51 ]
    Самота
    У руці ескулапа пульсує життя.
    Під ногами - залізне корито.
    На кюретці висить і волає дитя:
    - Зупинися! Я теж хочу жити!

    Ріжуть люди людей. І старих, і малих,
    Копирсаються в душах і плоті.
    Ненароджене щастя згубити не гріх -
    Є закони й шкребки для абортів.

    То мій друг у відрі. Має теж Божий дар,
    Я хотів дарувати віолу.
    Мати кров'ю спливла - заробив санітар,
    Акушер і анестезіолог.

    Каже гірко Господь: - Бідолах не суди,
    Геть осліпли, не бачать далеко.
    Ще уп'ються удосталь людці самоти,
    Облетять їх домівки лелеки.

    Черга в пекло земне. Вже заплачено гріш.
    Неня долю односить на страту.
    О, мій Боже! Прошу, забери в ката ніж!
    Бач, схиляються білі халати?

    У геєнні товпища. Усе у диму.
    У раю - мертва тиша. Ні звуку.
    Бачу бабцю стару, одиноку, німу:
    Ні дітей, ні тепла, ні онуків...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  15. Ігор Шоха - [ 2017.12.27 12:14 ]
    Ребуси Майстерень
    Серія І

    ***
    Учитель віку. Мій буквар –
    його поезія, і Слово,
    і наша українська мова,
    якою володів ????ар.

    ***
    Славити поета не берусь,
    осягти його – пуста затія.
    У шести-десяті – златоуст
    і убита нації надія –
    одіозний, неповторний ??у?.

    ***
    Усе, що пишеш – не твоє,
    не плагіат, але заміна
    всього, що у своє досьє
    вписала і напише Л??а.

    ***
    Не у раю, не у пеклі,
    а на ПееМі як свій,
    ще височіє живий
    і на горі не померклий,
    а у миру́ – ?????ий.

    ***
    Виводять лірику євреї
    на поетичний апогей.
    У Чернівецькій епопеї
    усі Мойсеї як Мойсеї,
    єдиний геній лиш Фі?????

    ***

    Еней і січа бойова,
    і донжуани, й казанови –
    усе це не одні слова,
    але й поезії основа.
    У Л??і – музика жива,
    а у І???а – рідна мова.

                                         Далі буде



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (10)


  16. Іван Потьомкін - [ 2017.12.27 12:30 ]
    ***

    ...Цей світ оточує мене...
    Могутній подих ріллі.
    Відкрита рана – погук журавлів.
    Струмки випростуються в ріки.
    Рожевим квітом вибухнула брунька...
    ...Цей світ оточує мене...
    Ластів’ята вперше помічають землю.
    Про щось своє шепочуться сини.
    Замість уроків в «класи» грають школярі.
    Поміж формул професор тулить чортенят...
    ...Цей світ оточує мене...
    Хруснула галузка.
    Стадіон завмер в передчутті рекорду.
    Бібліотечну тишу розірвало: «Евріка!»
    Вода хлюпоче колискову лозам.
    Вві сні заговорило раптом немовля...
    ...Цей світ оточує мене...
    Як усе переплелось в лункому слові ЖИТЬ!!!
    Де межа наших світів?
    Роками чи століттями лічить свій вік?..
    ...Цей світ оточує мене...
    Розгортає пам’ять сувої чорні воєн.
    Невже й онукам судилося пізнати
    Тортур, каліцтва, затірки, кандьору?..
    З букварем зустрітись аж у десять?..
    ...Цей світ оточує мене...
    «Тільки б уточнювать слова, –
    Заповідав Декарт, –
    I світ позбувся б половини своїх нещасть...»
    Цей світ оточує мене...
    Як хочеться, аби сини не знали
    Про слів багатозначність.
    Власне, про наругу,
    А то й дочасну смерть,
    Що криються за ними…




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  17. Валерій Хмельницький - [ 2017.12.27 10:44 ]
    Le roi est mort! Vive le roi!
    в країні заколот на носі
    але спецслужби й в ус не дують
    що два підпільники дорослі
    усіх вітають "алілуя!"

    в кав'ярні випивши дві кави
    ідуть і узурпують владу
    на жаль вдається це на славу
    на жаль тепер усе позаду

    за рік втекли за два зреклися
    казну з короною забравши
    мо’ повернуться ще колись як
    на краще вийде чи як завше


    27.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9) | "Наталя Пасічник Гімн монархії"


  18. Любов Бенедишин - [ 2017.12.27 10:30 ]
    Пройшов....
    Не озирнувсь... І пустота
    у сни фальшиві...

    Зів'ялих мрій не потоптав -
    й за те спасибі.
    Не осквернив надій весни
    крилом студеним.

    Не спотикнувсь. Не зупинивсь...
    Пройшов крізь мене.

    12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  19. Сергій Гупало - [ 2017.12.27 09:39 ]
    * * *
    Всім не думай себе розказати.
    Розраховуй хоч на половину.
    За тобою – чортяки хвостаті,
    А за ними – пастелі полинні.

    Не дивуйся, твоя це потреба!
    Не чекай на різке освітління.
    Хай думки наші вцілені в небо,
    Та одначе вони – не осінні.

    Все звичайно, епічно і просто.
    Не ускладнюй собі світопогляд.
    Хай до рани тобі – живокостом
    Розпрозорена дума тополі.

    Я з тобою далекий, мій друже!
    Притулися до цього зізнання.
    І прадавні мечі харалужні
    Хай утвердять надію останню.

    У майбутнє заносяться кроки.
    Ти – позаду. Тому нетерплячий.
    Відпочинь! У нас доля - морока.
    І таку полюбімо, козаче!

    Уростає у серце, у слово,
    Принесе ще – і зваби, і злами...
    А наразі – на травах медових
    Відпочине i доленька з нами!


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  20. Неоніла Гуменюк - [ 2017.12.27 09:06 ]
    Я тобі подарую...
    Я тобі подарую пісню
    Таку гарну і ніжну-ніжну,
    Яка душу твою потішить,
    Про кохання моє повіда.

    Тобі усмішку подарую,
    Заворожу тебе, зачарую,
    Гляну в очі твої блакитні,
    Будеш вічно мене любити.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. України Сокор - [ 2017.12.27 01:41 ]
    Великому Українському Народові
    Моя Україно, є ти під гнітом.
    Чужих та своїх ворогів.
    Ти кров’ю полита, попелом покрита,
    Тілами дочок й синів.

    Зазнавала ти голод й розруху,
    Всіх видів руїн й руйнувань.
    Нескорена сила вольності духа,
    Моя, Україно, ти знову повстань.


    Осуди судів, прокурорів.
    Осуди державних чинів.
    Бо станеш держава ізгоїв,
    Бо чини - розсада й кубло павуків.

    Паплюжать вони Україну,
    Від горя людського ще не впились.
    Нищать Українську родину,
    Людино, отомнись й схаменись.

    І мільйонний Майдан* зібравсь у столиці,
    Дух народів свободи волів.
    Хоча воля й хоробрість, як криця
    Все ж кров пролилася України синів.

    Примноживши зраду, чини влади
    Здали московітам Крим та Донбас.
    Сини і Дочки - герої Майдану,
    Стали до бою в цей тривожний час.

    Не маючи страху від куль та морозів,
    Не маючи страху від зривів гранат.
    Бо єдність міцна українських народів,
    Віра в майбутнє, є народний мандат.

    Моя, Україно, велика родино,
    Твердою стопою ідеш у віках.
    Нескорений народ - від батька до сина
    І Прапор України несучи в руках.

    І будуть цвісти вишня й калина.
    В садах заспівають нічні солов'ї.
    І будуть щасливі батьки і дитина,
    Благословенна, Україно, ти родом своїм.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Володимир Бойко - [ 2017.12.27 01:03 ]
    * * *
    Не полишають «криси» корабля, –
    Вони на кораблі господарюють.
    Їм під ногами не горить земля.
    Направду суд неправий торжествує.
    А що народ? – А хто його там чує!


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  23. Козак Дума - [ 2017.12.26 20:54 ]
    Еліксир од безсоння
    Холодна тиша дихає словами,
    у місячнім промінні сніг іскри́ть.
    Міцний мороз лункі виводить гами
    і кришталем дзвенить у кожну мить!

    З кишені вовну витрусило небо,
    земля пуховим вкрилася рядном…
    Нова зима несе природі требу –
    пейзаж у білім ліг на полотно!

    Грудневий Місяць у зимову пору
    іде у сни дорікою старим,
    немов потвора лізе до комори,
    ламає стрій із вишуканих рим…

    За невира́зність щось усе буркоче,
    відсутність новотворів і на грам,
    та моє его солодко лоскоче
    рясним вінком терно́вих епіграм.

    Візьму в долоні сніжного натхнення
    і домішаю у емоцій вир,
    додам горнятко із кульбаб варення
    і вийде – від безсоння еліксир!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Сушко - [ 2017.12.26 19:17 ]
    Думки
    Ще не старий. Півсотні буде літ.
    Летять у вирій осінь, літо. Зимно...
    Та мойри покладуть колись на щит,
    Порвуть життєву сув'язь неодмінно.

    Вкраїна, звісно, це не Сен-Тропе,
    І доля - це така примхлива пані.
    Та світ навчивсь любити як себе,
    Смакую кожну мить, немов останню.

    Долаю мряку, морок, буревій,
    Був на межі, доходило й до крові.
    Кортіло в пекло (я ж бо не святий!),
    Чортяки повсякчас напоготові.

    Та розібрався, хто я, врешті-решт,
    Пилюку й мотлох вимів із полиці.
    Пихате его взяте під арешт,
    Гніздяться у душі любові птиці.

    Переплавляю зло і лють на жарт,
    Навчився оживляти сонне серце.
    Торкнусь рукою - розцвітає сад,
    Скажу слівце - і сонце усміхнеться.

    Тримає Бог запалену свічу,
    А я пишу сонети і ронделі.
    Ходи, мій друже, я й тебе навчу
    Розпалювати вогнища в пустелі.

    26.12.2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  25. Олександр Сушко - [ 2017.12.26 17:37 ]
    Годі читати!
    То що - писати про кохання
    І шепіт "я тебе люблю"?
    Гаразд. Почнемо. Я у ванні,
    А вухо чує "хлюп" та "хлюп".

    Кохана шкрябає по спинці -
    Тримає мужа в чистоті!
    Стоїть без ліфа та спідниці...
    Та мова не про це утім.

    Тепер намилює маківку,
    Бубнявіє могутня брость.
    Ходім, орати буду нивку:
    В перину обидва "шубовсть".

    Пахкий, неначе матіола,
    Статура - кремез! Аполон!
    Упала в ліжко правда гола,
    Заграв чуттів акордеон.

    А далі, друзі, майте совість -
    Табу, інтимна таїна.
    Пора закінчувати повість,
    Бо ще розсердиться жона.

    А щастя кличе: - Котик! Милий!
    Ходи сюди! Бери мене!
    Любіть, допоки є ще сили.
    Читати годі - то дурне.

    26.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  26. Гренуіль де Маре - [ 2017.12.26 16:30 ]
    Безсніжне
    Безжально ранні надвечір’я,
    Безтямні очі бляклих зір.
    Страханням ночі ти не вір. Я
    Ось не боюсь їх… Теж не вір -

    Боюсь, ще й як. До третіх півнів
    Сочать примари по кутках,
    Вихляють в світлі нічника
    По стелі обриси невірні.

    І білий світ, і білий сніг
    Втонули в твані середмістя,
    А згублені дитинні сни
    Тихенько хлипають – вони
    Ще в тих заметах, в тій зимі,
    У полі чистім…


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (17)


  27. Козак Дума - [ 2017.12.26 15:56 ]
    Новорічна ніч
    Дива мандрують звідусіль
    у новорічну ніч казкову.
    Кружляє в танці заметіль,
    співає вітер колискову.

    Солодощі барвистих снів
    на фоні зір смакують ніжно,
    а візерунки у вікні –
    немовби казка білосніжна!

    Іде землею Новий рік
    і покоряє континенти.
    Доокіл двадцять перший вік,
    усе гучніш аплодисменти.

    Що принесе черговий круг?
    Летить Земля непевним колом.
    Невже тепер чужинця плуг
    оратиме вкраїнське поле?!.

    Сніжинка за вікном бринить,
    немов на сцені балерина.
    Куранти битимуть за мить,
    як наша доля швидкоплинна…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  28. Оксана Рудич - [ 2017.12.26 14:28 ]
    Сьогодні
    Ти сьогодні прокинешся і зрозумієш,
    що попереду довге життя і, безперечно, цікаве…
    І все, що тебе так дратує (запах моєї кави,
    мій голос) – залишиться поруч. І з цим нічого не вдієш.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Оксана Рудич - [ 2017.12.26 14:00 ]
    Сину!
    Ти – єдине мірило моєї любові:
    не карати, не унції, не мегагерци.
    В твоїх темних судинах – ріки моєї крові,
    що ритмічно гойдають твоє полохливе серце.

    Ти просто відчуй це – і попри зради і втрати –
    ці ріки брунатні нестимуть тебе білим світом.
    О, ти ще побачиш, на що твоє серце здатне!
    Як щиро і віддано може й воно любити!
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  30. Олена Багрянцева - [ 2017.12.26 11:37 ]
    Ти ревнуєш мене до січня...
    Ти ревнуєш мене до січня. Він стелить постіль.
    Він готує імбирну каву в горнятах сніжних.
    Він тримає мене у полоні в долонях ніжних.
    У кватирку відчинену часто заходить в гості.

    Ти ховаєш мене від січня. Ламаєш кригу.
    Зачиняєш у хаті вікна усі і двері.
    Та щоночі на склі хтось малює сумні химери.
    Хтось на ліжко щодня насипає шматочки снігу…
    25.12.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  31. Олена Багрянцева - [ 2017.12.26 11:48 ]
    І осінь буває лагідна вечорами...
    І осінь буває лагідна вечорами.
    І кіт воркітливо поряд лякає тишу.
    Мене листопад захоплює і колише.
    Забарвлює все багряними кольорами.

    Я майже тебе не згадую вкотре знову.
    Прасую короткі сукні, складаю пазли.
    Я звикла усім казати, що ми не разом.
    Брехати про те, що справи ідуть казково.

    Збирати кленове листя в сухі букети.
    Сидіти на кухні досвіту, гріти пальці.
    Дивитися, як сніжинки летять у вальсі.
    І навіть не знати,
    мій найрідніший,
    де ти…
    15.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  32. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:56 ]
    * * *
    Молились ревно дурні Богу,
    Щоб їм де істина вказав,
    На вірну напутив дорогу
    Та трохи розуму додав.

    Вони б хотіли розрізняти
    Добро та зло у світі цим,
    Якусь щоб з того користь мати,
    Не бідувати би усім.

    Іще хотіли б зрозуміти:
    Що буде? Як дітей навчить?
    Надалі краще щоб прожити,
    Торкнутись щастя хоть на мить...

    Мовчав Господь... Що міг сказати?
    Він – то лиш дух понад усім...
    І тільки Віру може дати,
    Все інше – здобувать самим!
    1/04/ 2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:45 ]
    * * *
    Дитячі сни уже не пам’ятаю,
    Кудись по світі, як усі, бреду
    Та крихтами себе втрачаю,
    Нічого нового не жду.

    Зробив, що міг. Втомивсь блукати...
    Куди, навіщо по життю іду?
    Кінець один... Недовго вже чекати,
    Родивсь, прожив... А потім відійду.

    Пройшло багато... Доброго й лихого.
    Лишилось мало, далі тьм’яні дні.
    До всього звик. Тепер уже й до Бога,
    Котрий дорогу вказує мені.
    20/11/ 2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:11 ]
    * * *
    Хоч бачив різне - знаю мало:
    Як та коли? Навіщо все, чому?
    Куди, те що було, пропало?
    Де правда? Вірити кому?

    Простих речей не уявляю
    Добро та зло щоб розрізнить...
    Що далі? Де й коли сконаю?
    Куди іти? Нащо ця мить?

    За роком рік - віки проходять...
    Що створено - усе зникає,
    Лиш плине Час та Сонце сходить,
    А сенс життя ніхто не знає...
    10/04/ 2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:55 ]
    Шлях
    До Храму важко діставатись,
    Гора, де Храм стоїть, крута...
    Та намагаємось піднятись,
    Всім шлях, такий як у Христа.

    Єднання додає нам сили,
    Інакше шлях не подолати...
    Пройшли та дещо ми створили -
    Тепер лишилось помирати...

    Бо логіка життя нещадна:
    Змогли нащадків привести,
    То місця нам уже немає,
    Потрібно в небуття іти...

    На зміну інші вже з'явились,
    Щоб той же шлях їм повторити:
    Нашадків Вічності залишить
    Та знову світ кудись змінити.

    Що далі - то ніхто не знає:
    За віком інший вік іде,
    Лиш Часу плин це позначає...
    Нащо воно? Й куди веде?
    (з російської) 28/5/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:05 ]
    * * *
    Даремно різного багато прочитав,
    В усьому розбиратись намагався.
    Адже мудрішим, попри те, не став
    Ніде до сутності я не дістався.

    Що на папері - спрощення життя,
    Насправді - все складніше та брудніше...
    До того, що пройшло, немає вороття,
    Папір для вічності – з минулого афіша...

    Де сенс зника - ніхто не розуміє,
    Але-ж вперед ми мусимо іти
    Та перед кожним жевріє надія:
    Своє щось до нащадків донести...
    25/05/ 2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  37. Микола Дудар - [ 2017.12.26 03:05 ]
    Рецесом стане образ твій...
    Тобою світ благословен…
    хто присягнув до пристя літа
    було довірився здавен
    вогню… воді… при згоді вітра
    і хай палає, грець йому
    тебе для того ж і родили!!
    за перемогу бойову-
    віддай свої останні сили
    кажімо, буде знову бій
    чи хто ще випаде із ряду
    рецесом стане образ твій
    та ні, ти що? не шовкопряду…
    26-12-2017
    Пристя — наближення, прихід, появлення, пришестя
    Рецес — відступ, вийняток, відкладення, поправка статті закону


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  38. Анатолій Ткачук - [ 2017.12.26 03:58 ]
    Віхола
    Рине світом віхола непроста,
    Оббиває долі і рве літа,
    На рятунок з неї й гроша не став:
    Уціліє, може, один зі ста.

    Тут реальність рветься на «ми» й «вони»,
    Тут бракує мудрості й глибини,
    У коктейлі люті, страху й вини
    Душі йдуть на дно мов старі човни.

    Хтось іде на прощу і на поклін,
    В руки взявши пращу, в уста – проклін,
    Зі стіни Плачу хтось майструє дім;
    Молитвами литими стогне дзвін.

    Ти ж, ген-ген на сотому рубежі,
    Поміж друзів, недругів – скрізь чужий,
    Серце знов очищуєш від іржі.
    Скільки сили матимеш – бережи…

    https://www.youtube.com/watch?v=_gQKKv4WhPQ



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  39. Ванда Савранська - [ 2017.12.26 01:44 ]
    Корсунський пам’ятник закоханим
    А їм не холодно удвох,
    І не страшить обох ніколи,
    Чи сипле дощ, чи сніг навколо,
    Фонтан замерз, а чи засох…
    Побачення щаслива мить,
    Щасливий міст біля Янталки,
    І розлучатися так жалко –
    Завмерло серце і щемить...
    * * *
    Політ сніжинок із пітьми,
    Із тиші синьої, звисока,
    На вії, на вуста, на щоки –
    Солодкі дотики зими…
    Завмерли двоє в білім сні,
    Щоб не отямитись поспішно.
    Легкий і невимовно ніжний,
    Цілунок перший, наче сніг…
    * * *
    Пуста алея, спить гора,
    Забуто вигадки трагічні.
    Вони прощаються. Пора,
    А хочеться стояти вічно...
    13.12.2017

    #У_Корсуні_над_Россю


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  40. Ванда Савранська - [ 2017.12.26 01:32 ]
    Дощ за вікном
    Як колись-то до́щик набридав мені!
    Стукав у шибки́, гукав, кудись-то кликав...
    Та в новому пластиковому вікні
    Заглухає навіть заметіль велика.

    І повзе по шибці дощова сльоза,
    Оніміла – крутиться кіно без звуку.
    Хто б оце раніше про таке сказав? –
    Дощ мені, як душу, виливає муку.

    Я в теплі, не знаю вітру і сльоти,
    Навіть кішка вухом не веде – заснула,
    А знадвору б’ється мовчазне: «Пусти!
    Прочини вікно, щоб ти мене почула!»

    Ходить дощ
    край вікна,
    Ллється пісня
    сумна,
    Чи то пісня,
    чи плач –
    Я не чую.
    Пробач…


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  41. Сергій Булат - [ 2017.12.25 23:54 ]
    Вогонь життя
    У ритмі днів, в полоні ночей
    Іде неспинний караван,
    Не встигнеш ти підняти очей,
    Як одягнуть журби саван.

    Прожиті дні, прожиті роки
    Я за плечима десь несу.
    Перша любов і перші кроки
    Закриті у полон часу.

    Що буде далі чи не буде?
    Який дарунок доля нам несе?
    Чи радість а чи знову в груди?
    Ляже дорога лісом чи шосе?

    Несе вперед й не випадково -
    В душі закутий ворог ворогів.
    Кандали гне і рве окови -
    Виходить річка волі з берегів.

    Вогонь палає і клекоче,
    Не може спокій світ собі знайти.
    Насилля й біль ще бачуть очі,
    Стороною їх ніяк не обійти.

    Не може дикий ангел тихим бути,
    Його не треба бити і вязать,
    Життів минулих досвід обманути,
    У тленнім тілі душу не розп'ять.

    Ламають руки, ноги, спину
    Спинити і щоб відвести.
    Та знаю я, що хоч і загину,
    Знову й знову буду до цілі йти.

    Життя, як вир, вирує й стогне,
    Крізь школу днів несе кінця печаль.
    Ніколи в них моя рука не дрогне,
    Якби того потім не було жаль.

    Зроблю можливе й неможливе,
    Збудую я, чи правду розкажу.
    Життя коротке та мінливе,
    Собі самому хоч допоможу.

    В віршах туман, на душі спокій,
    Лягають рівно лиш рядки.
    Події днів й майбутніх років
    Забиті мені в долю, як гвіздки.

    Грудень 2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  42. Сергій Булат - [ 2017.12.25 22:42 ]
    Пам'яті загиблих синів
    Скупа сльоза на впалій скроні,
    У низ поникла сива голова,
    На грудях зашкарублені долоні.
    У безвість літ летять журби слова.

    Стоїть старенький сивий батько,
    Могилу тихо краєм обійма.
    Правди катма і думать гадко,
    Що сина рідного у нас нема.

    Родився ти, а я про себе мріяв.
    Як виростеш і я прийду,
    Майбутнього роки я щастям міряв -
    Дітей твоїх у школу поведу.

    Не сталось так як того хотілось -
    Забрала смерть негадано тебе.
    Все ніби просто зупинилось,
    Життя без тебе й досі не любе.

    Болить душа і я не вірю,
    Що може бути так як вже нема.
    Надією і споминами грію,
    Буденні дні думками обійма.

    Дитинства дні й розлуки роки,
    Пролитті в горі гіркії слова.
    Доля така, й ніхто не знає доки,
    Написана у ній твоя глава.

    Живуть брати твої і сестри,
    Онуки й правнуки собі ростуть.
    Садять поля, будують нові метри,
    У долі й праці дні поволі йдуть.

    Болить душа і серце як німіє -
    Горять під ногами нові світи.
    Вічний вогонь у серці нашім кліє,
    І в пам'яті горять твої сліди.

    Ти вмер за нас і за майбутнє,
    За тих хто є і хто колись прийде.
    Ім'я твоє для нас є незабутнє -
    Нехай за обрій правда не зайде.

    Памяті Руслана Фібрука, і тих хто загинув віддаючи життя за інших.
    Грудень 2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Любов Бенедишин - [ 2017.12.25 16:58 ]
    Агатове намисто
    Що мало бути - сталося.
    І до весни - ще трохи...
    Намисто розірвалося,
    розсипалось горохом.

    Будив надії приспані
    той подарунок тата, -
    теплом душі пронизані
    камінчики агату.

    Світилась ненька радістю
    (дарма, що не корали!)
    ...Татусь - на небі, раджуся:
    "Зізнатись мамі? - вкрали..."

    Холодні руки "злодія",
    камінчиків дві жмені:
    "Зберу як слід!" Відтоді я
    ховаю суть од нені.

    Барвистих мрій оперення
    час вибілив геть-чисто...
    Як точка не-повернення -
    агатове намисто.

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  44. Козак Дума - [ 2017.12.25 16:07 ]
    Жінка в чорному
    Вона ще майже молода,
    а у очах – і біль, і туга…
    У неї ще легка хода,
    але настала чорна смуга.

    Пішов коханий в небуття,
    життя поклавши на Донбасі.
    Людські глибокі почуття
    враз підірвались на фугасі…

    А час біжить і треба жить,
    робота, дім, сім’я, робота…
    І шлях удалечінь лежить,
    і знову чергова субота.

    В кафе багато молодих,
    здорових хлопців, симпатичних.
    І погляд одного із них
    вона піймала на обличчі.

    Розмова мила, кілька слів
    та коньяку зрадливий келих.
    І знову тихий серця спів,
    і нотки ритмів, вже веселих.

    З кафе вони пішли удвох,
    що було далі – невідомо,
    але суддя їм тільки Бог…
    Вона була на ранок вдома.

    Я не хотів би навмання,
    кидати хоч найменший докір,
    але вона своє вбрання
    змінила на яскравий колір…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  45. Сергій Гупало - [ 2017.12.25 15:51 ]
    Масліт
    Напевно, натхненно чекають мене.
    Іду у маслітературу.
    Штовхаю чужу креатуру.
    І що тоді Фрост,і Рубцов,і Рембо?
    Хай буде життя не таке осяйне,
    Та з’являться грошики, слава, їй-бо!

    У музи терпіння іще не одне.
    Не зради такі ось ексцеси.
    А пам’ятка для неотеси:
    «Заглибиш осмислення – вродить печаль.
    Інакше в масліті: Еней із саней,
    Як баба із воза, впаде, і – скрижаль…

    За те, що це бачиш, тебе не мине
    Оманлива фея – відплата.
    А з нею – ні дружби, ні блату».
    Висоти, глибини зійшли на плато.
    Воно ж не просте – шапіто вогняне.
    У ньому і я. І не вийде ніхто.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  46. Ігор Шоха - [ 2017.12.25 14:11 ]
    Аварія
    Тече вода. Тече й тече вода
    трубою із насоса у підвали.
    Аварія у головах. Біда.
    І це уже не Путя і орда,
    а зеки-ЖЕКи і водоканали.

    А у оселі холод і потоп.
    Аварія! Порізали й забули...
    Аварія! Працює ідіот.
    Ау! Ау!!! У нас «євроремонт»...
    Але ау! чинуші не почули.

    Нема води. І теплу, і холо-
    дну дорога́ перекриває влада
    рукою ЖЕКу. Економ бабло!
    То відключай, каналія, й тепло,
    а спати я піду на барикаду.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (5)


  47. Олександр Сушко - [ 2017.12.25 14:12 ]
    Дзеркало
    Верцадло, звісно, це лишень
    Зі склом срібляста амальгама.
    Та глянь в люстерко як в мішень,
    Узрієш істину задарма.

    Трюмо - холодне і сліпе -
    Покаже кожен порух світла:
    Обличчя зверхнє у цабе,
    Оскал звірячий страховидла.

    Зустрів любов у темноті,
    Крутнуло вихором чуттєвим.
    Чи то адами вже не ті,
    Чи не такі як треба єви.

    Покликала у спориші,
    Була м'яка, неначе вата.
    Та "глип" у дзеркало душі,
    А там затемнене свічадо.

    Дізнався як воно було;
    Три мужа. Нині - три могили.
    Та пізно. Встромлено жало,
    І опиратися несила.

    Сиджу на кухні. Крапле дощ.
    У скельце блимнув випадково -
    Мегера ллє декокт у борщ,
    Аби одкинув я підкови.

    Гадав - труба. Уже не жить,
    Бо човен мчав на гострі скелі.
    Ти ж одвернулася на мить,
    Я хутко поміняв тарелі...

    Отак, раптово, овдовів,
    Завила у дворі собака.
    Шепоче доля "селяві":
    Мене спасла бліда поганка.

    Зустрів кохання? Линеш ввись?
    Впіймав за лаписька лелеку?
    Ув очі пильно подивись.
    А час від часу - у люстерко.

    25.12.2017р.





    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  48. Ніна Виноградська - [ 2017.12.25 13:28 ]
    Пам'яті убитих на війні

    Шматок металу, невелика куля,
    Життя спинила, поламала рід.
    Від смерті це життю велика дуля,
    Яка Донбас обрала домом, схід.

    Вона гуляє всюди і неспинно,
    Приносить гроші правлячій братві.
    Убитий воїн - то чиясь дитина,
    І не остання жертва на крові.

    Якщо не захищати нам країну,
    З кордону не прогнати ворогів,
    То що тоді залишим в спадок сину,
    Де буде наше слово, вміння, спів?

    Куди впаде остання насінина,
    Чиїми будуть і ліси й поля?
    Тому і б'ються нині до загину,
    Тому і кров'ю повниться земля.
    25.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  49. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:06 ]
    Порожнеча
    Я один... Лиш шлях кудись -
    Чи до грішного, чи до святого -
    Небо темне й тихо скрізь...
    Вічність це... Хоча нема нічого!

    Я один... А поряд ще мільйони:
    Вир із тиші й гомону людського,
    Війни, технології, закони...
    Ta за всім ніде нема нічого!

    Я один... Дорога увірветься,
    Iншим труд, і напасті, й любов...
    То нащо нам це життя дається?
    Невідомо... Порожнеча знов!...
    (з російської) 27/4/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:08 ]
    Майбутнього нема...
    Зі мною те, що десь й колись було,
    Як помилявся, або що не склалось.
    Все пам'ятаю, що бур'яном поросло,
    Але забув, що тут учора сталось...

    Адже життя моє уже пройшло,
    Нічого в сьогоденні не чекаю -
    Тому й плекаю, що колись було
    А що тепер, чи завтра - я не знаю...

    Мене минуле в цім житті трима,
    Що буде - то не варто й знати:
    Бо у старих майбутнього нема,
    Лиш досвід... Та куди його віддати?
    28/3/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   460   461   462   463   464   465   466   467   468   ...   1813