ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Лоза - [ 2018.07.24 12:02 ]
    Гладiатор
    Ревіли трибуни на тисячу голосів!
    Пестунчик фортуни - за титульність поясів,
    У центрі арени, у світлі пекучих рамп
    Ти бився натхненно - боєць, гладіатор...раб.
    А натовп голодний щосили "Vivat!" кричав,
    Коли він свободи, чи смерті в бою шукав.
    Бо серед овацій лунало йому згори:
    - Ти, друже Горацій(о), пішак рольової гри...
    Святкуй, тріумфаторе, славу запий вином -
    Її імператор своїм освятив перстом.


    Рейтинги: Народний 0 (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.24 11:29 ]
    Портретне
    1

    Конгломерат - в одній особі:
    десятки рис. Хапай! бери!
    Покритикуй - волає "пробі!".
    Підлестиш - втягує до гри.

    Лиш підійди - ударить м'ячик,
    бабахне діжка... неспроста.
    Він захищає злих, ледачих...
    і друзів список вже до ста...

    Підносить воду, смисли, соду.
    Малює бганку і брову.
    Актор, танечник, тлін - зісподу.
    Як підписати мирову?

    2

    ...а я окремішня, бо щира.
    Ліловий острів між боліт.
    Гармидер-рейвах ... пік сатири.
    О де мій жвавий часоліт?

    Де ж ті парцели нелукавих,
    незрадна дружба - джерело...
    Усе для користі, забави,
    дракон у рань черкнув крилом.

    3

    Мовчу... в театрі остобридло.
    Пронумеровані гачки.
    Вдає царка безроге бидло.
    "Чужа ти... " - чмишуть їжачки.

    За цвіркунами ніц не чути.
    В росі ословлені дива.
    А ось і жовтий парашутик...
    і... шовк зірчастий накрива...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  3. Адель Станіславська - [ 2018.07.24 09:07 ]
    І буде
    І буде час - поглухнуть і посліпнуть
    оті що зрячі й зовсім не глухі.
    Зашорять розум... Сплакані їх вікна
    у день спекотний, у грозу - сухі.
    Постануть на коліна перед глумом
    і перед глупством руки догори...
    Ну хто б подумав, хто б таке подумав
    на початкáх життя...чи може гри?..
    Дійшло до краю?.. Колесо фортуни
    розкручене, а спиниться - зеро.
    Не час - безчасся. Загадкові руни
    провіщують безумності добро,
    де всі щасливі: безум, безум, безум...
    У божевіллі - воля не страшна.
    Вже прийнята від розуму аскеза...
    А мудрості давно уже нема.


    Рейтинги: Народний 0 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Сушко - [ 2018.07.24 05:32 ]
    Поле
    '
    Утомлений. Спочину у житах,
    Косити важко. Ех, - якби ж у парі!
    Шатро небес блакиттю огорта,
    Забарвлений у кров окрайчик хмари.

    Ганятися за міддю не проси,
    Вдихати запах хліба - насолода.
    Стирається руків'я у коси,
    Та це свята, божественна робота.

    Мій батько саме тут мене зачав,
    В найкращій із усіх земній юдолі.
    Ангелик тихо шепче з-за плеча,
    Щ я помру колись на цьому полі.

    ...Гримить і блиска ген у далині,
    Із під руїн лунає глас дитячий.
    Сини Вкраїни гинуть на війні
    І поля з хлібом більше не побачать.

    23.07.2018р.

    Про головне
    Ну й мерзенна вискочня пиха!
    Досить! Переповнений по вінця!
    Я б утік подалі від гріха,
    Та прощати бевзя не годиться.

    Бо для нього чорнороби - тлінь,
    Я ж кажу - так думати негарно.
    Хліборобові - низький уклін,
    Лікареві - слава і пошана.

    Я іще такого не казав,
    Та пора настала змити сажу:
    Аби ти шпандьорив словеса
    Демос день і ніч на тебе паше.

    Хто із нас духовний інвалід?
    Ось мій вирок: Ти - бридкий опариш.
    Не поет, а творчий паразит,
    Пишеш, а спільноту зневажаєш.

    Чистий світ! А ти - ні те, ні се,
    Недостойний навіть і огуди.
    Кожен краплю сонечка несе,
    Головне у цьому світі - люди!

    23.07.2018р.

    Прощай, любове!

    Чому кохання вмерло? Знає хто?
    Прийшла біда, мокрющий ніс у любки.
    У ліжко чоловік вдягнув пальто,
    Підштанники, два светри, шубу й брюки.

    Майбутнього порвалось полотно,
    Неначе в кухні престара гардина.
    Вогонь любові згаснув під рядном,
    А ложе, мов холодна домовина.

    Закам'янів із фікусом вазон
    І таргани втекли із хати скопом.
    На жінці - шуба, пуф, комбінезон,
    Під боком грілки стигнуть із окропом.

    В трагедії буття - Кличка вина!
    Місцями помінялось пекло з раєм.
    Холодна батарея, льодяна,
    Гарячої води також немає.

    На сон грядущий муж зробив "буль-буль",
    Купив "запаси" на усю зарплату.
    На стелі гроно виросло буруль...
    - То що, кохана? Спробуєм поспати?

    24.07.2018р.

    Олтар любові

    Що не віршець - біда, плаксивий зойк,
    Здригаються від голосіння плечі.
    Не вміє люд писати про жінок,
    А я умію. І люблю, до речі.

    В амурних справах звідані путі,
    А ти ведеш себе, неначе хлопчик.
    Тулись щодня до пишногрудих дів,
    Цілуй туди, куди вони захочуть.

    У бевзів вічно хлюпають носи,
    У розумак - продавлені дивани.
    Неси цяцьки, меди, грошву красі,
    І Боже збав перечити коханій!

    Захоче щось,- кажи: - Один момент!
    Посваритесь,- бурчи: - Моя провина!
    Вона - "гав-гав", а ти їй - комплімент,
    І не лінуйся стати на коліна.

    Віддай від сейфу із баблом ключі,
    Працюй щоденно коником стожильним.
    Масаж - уранці, ввечері, вночі,
    Без пропусків на свято чи неділю.

    P.S.:

    Біжить мужик, в руці букетик руж,
    Припастм до стопи Венері мріє.
    На олтаря любові ляже муж,
    Жертовний агнець бекне й...околіє.

    24.07.2018р.

    Рефлексії

    Маємо інтереси,
    Черга іде у наступ.
    Клацнув зубами песик,
    Вправно зловив ковбаску.

    Курка гребе під себе,
    В зупу сідають мухи.
    Може, воно й не треба?
    Геть рефлекторні рухи!

    Рохкають поросята,
    Жмакає длань купюру.
    Голод - хіба це вада?
    ...Хочу струнку фігуру!

    24.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  5. Володимир Бойко - [ 2018.07.24 01:18 ]
    Ігри слів - 2
    От колись була житуха –
    Побивалась повитуха.

    Пиячиська незугарні
    Не відвідують книгарні.

    Капітана корабля
    Обібрали до рубля.

    Шаленіють комуністи –
    Не хватає їм що їсти.

    Шаленіють наркомани –
    Не хватає їм дурману.

    Шаленіють москаляки –
    Не хватає їм гілляки.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  6. Ігор Шоха - [ 2018.07.23 22:41 ]
    Земля обітована
    Усе, що міг, я переніс
    на власну дачу, як годиться:
    казковий хід у Чорний ліс,
    ярки, березину, криницю,

    дитячу пасіку і пліт,
    барвінок, проліски, калину...
    Я хочу залишити слід,
    але не до чужого тину.

    Бо ми живемо не одні
    на цілині оцього раю,
    де не люблю я кацапні,
    яка до мене заглядає.

    Тому що фурія сюди
    іде, аби крові попити,
    тому що, нібито, брати,
    яким ти маєш угодити.

    Удавиться, але ковтне
    усе, що де лежить погано.
    Воно із юдою одне,
    а ми у них – філістимляни.

    Бо і з-під носа загребе
    усе, що бачить хиже око.
    І почуваю я себе
    на велелюдді одиноко.

    Бо їхні зорі – у Кремлі,
    бо це уже не те, що люди,
    а завойовники-приблуди,
    чужинці на моїй землі.
    І поки будуть москалі,
    то миру у людей не буде.

    07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  7. Микола Дудар - [ 2018.07.23 18:46 ]
    Ох і мольфарівка...
    Шклянка холодної
    і м’яти листочок
    погані жодної
    мовчу, ще наврочу…
    Вуж у смородині
    ліворуч від м’яти
    свято - уродини
    знову пом’ятий
    Ох і мольфарівка
    ох і базікали…
    йшли у Варварівку
    хлопці на сідало
    23-07-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  8. Козак Дума - [ 2018.07.23 17:00 ]
    Плющ
    Повзе уперто вгору плющ
    вночі і вдень, у дощ і спеку.
    Від вітру гнеться поряд кущ,
    та до плюща йому далеко…

    Управно стовбуром петля
    здорового, міцного дуба.
    Забравсь на верх і відтіля
    вже гордо розпускає чуба.

    В житті буває часто так –
    сплете коріння, стовбур, гілля
    і дубу вилізе на карк
    те, без хребта, гнучке свавілля…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2018.07.23 17:46 ]
    Абсолютний

    Ну що, Клички, дивились поєдинок?
    Побачили нарешті справжній бокс?!
    Весь бій у русі й натиску невпиннім –
    це диво, це спортивний парадокс!

    Дванадцять раундів – вся техніка у танці,
    дванадцять раундів ударів і вогню!
    Горить лице суперника багрянцем,
    та пробиває знов козак броню.

    Гармонія стрімких думок і тіла,
    козацьких предків запальний гопак.
    Звершив ти, хлопче, дуже добре діло,
    для Неньки-України гарний знак.

    Ніяких імітацій чи обіймів,
    нічого крім напору і жаги
    до перемоги, як у кращих фільмах!
    Кому ж уся краса та до снаги?

    Так, так – Сашко, вже легендарний Усик,
    невтомний український отаман.
    Дай, Боже, у подальшім щоб він русі
    здолав ще не один ворожий стан!

    23.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.23 10:07 ]
    Як тебе звати...

    1

    Доста гранатів, медуззя, анчоусів.
    Погляди зваби - між ребер баранячих.
    Глипає - сукню оцінює осінь:
    "...як тебе звати Моніка... Аня... чи...".

    2

    Вечір. Увімкнено тьмяні світильники.
    Пахне вологою. Випари хвої.
    Марити Греєм, пливти за вітрильником?
    Час хилитає пурпурні сувої.

    Мушлями виклади раму Івасику.
    Скільки ж багатства у будній верейці...
    Мудрість-акула наїлась карасиком.
    Жінка-алхімік, пакетики спецій.

    3

    Знову штормило - і багнеться тиші.
    Музи... нудисти...
    Стрибки із трампліна...
    Золотоноші фіранки колишуть.
    Гумор стікає з пера Насреддіна.

    Віз варяниць. Насічеш таз капусти.
    Схопиш безе, не допивши узвару...
    Ринок буття за п'ятак не відпустить!
    Носиш клепсидру і хрестик - на пару.


    ..........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  11. Микола Дудар - [ 2018.07.23 10:12 ]
    Самоіронія
    Приходить Вірш: - Пиши!
    Пишу.
    І шкрябаю потрохи
    І щось видумую, грішу
    І обростаю мохом
    Колеги заздрять по перу
    І крадуть дещо з віршів...
    А я в думках переору
    Причепурю, прибільшу...
    Віват Фейсбуку - лай і лайк
    Свіженькі, цьогорішні
    Життя без віршів - каландайк
    Отож, читайте вірші !!!
    17.07.2018.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.07.23 07:32 ]
    Непереможна зброя
    Накричав поет на мене: - Геть!
    Я - титан! А ти - зі скоморохів!
    Будемо стрілятися на смерть!
    То ж іду наїстися гороху.

    Справа тут не в тещиних грибах,
    В тому, хто ловкіше пише вірші.
    Тільки от біда: його "труба"
    Велетенська, раз у десять більше.

    Із бобом одсовую таріль,
    Вже не можу, од незвички прищить.
    Друг стріляє зранку до зорі,
    Ну, а я тренуюсь раз на тиждень.

    Стали в розкаряку поміж вільх...
    Гахнула у візаві "гармата".
    Гідно відповісти не устиг,
    Бо зомлів од пострілу гіганта.

    Сперечатись годі! Я не псих!
    Ледве одкачали гіпократи.
    Переможе лірик геть усіх,
    Бо у нього "ядерні" заряди.

    23.07.2018р.



    Пихатий поет

    Встав уранці. Лізу в інтернет,
    Це сьогодні ерогенна зона.
    Знов пихатий свариться поет,
    Каже: - Майте шану! Я - ікона!

    Заповзявсь учити! Сміх і гріх!
    Загриза невдатних віршомазів.
    На спільноту настовбурчив ніс,
    Репліки - суціль смішки, образи.

    Квітне як несуть меди, призи,
    Критикують - то дере напірник.
    Я ж боюсь торкнутися оси,
    Вкусить і мене шаленець-лірик.

    Ні, панове, - тут не парадиз -
    Чорт із пекла (не піїт) воскреснув.
    Сумно розглядаю з-за куліс
    На митців ребелію словесну.

    22.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.49)
    Коментарі: (6)


  13. Валерій Явтушенко - [ 2018.07.23 01:04 ]
    Після пробудження
    Я не писав вірші вже років десять
    Не було приводу та не було наснаги
    А може просто спав і без уваги
    Лишалася недограною п'єса

    Можливий в римі збій і це віршем намарно називати
    Це лиш потік, що обраний пробити стіни,
    Ілюзії розвіяти, як з первісної глини
    Нову красу життю подарувати

    Це лист без меж та без вагання
    Швидкий, глибокий, невгамовний крок
    Чорнявих слів цих зібраних в пучок
    І їх танок на білому востаннє

    Це спалах відчуттів, веселий гомін
    Потужний рух до світла з темряви безодні
    Марш крок за кроком вчора і сьогодні
    Вікторія хоробрості творця над страхом змін


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Володимир Бойко - [ 2018.07.23 00:17 ]
    Не вернеться
    Жалкують всі, що молодість минає,
    І струни рвуть, і клавіші терзають:
    Ах, молодість в житті буває тільки раз!

    Але ж і старість вдруге не буває,
    Але про те ніхто не заспіває,
    Бо після старості уже не буде нас.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Терен - [ 2018.07.22 22:22 ]
    На віки і навіки
    Надіється іще кіношний брат,
    що там, де Ойкумена неподільна,
    його чекає нація підпільна.
    Не може пережити вічний кат,
    що Україна вже навіки вільна.

    Що наші рубежі – це на віки,
    що наша буйна слава – козаки,
    які, бувало, били вороженька,
    який і нині, наче тать лихий,
    паралізує Україну-неньку.

    Який і досі пагубу несе
    та бісами залякує усюди,
    де кривославні нехристи та юди
    і нині ще очорнюють усе,
    аби і їх ненавиділи люди.

    Який і досі дістає батіг,
    коли дурному пропонує пряник.

    Та після ночі наступає ранок.
    І нас іще ніхто не переміг!

    Ми, на землі, надійний оберіг,
    а в океані - не один «Титанік».

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  16. Микола Дудар - [ 2018.07.22 20:06 ]
    Годиннику, що зупинився...
    Дозволь чола торкнутись, Імператоре
    Побути біля тебе твоїм Вечором…
    Ти чуєш явори шепочуть: - Брате мій
    Візьми і нас у свою течію…

    Дозволь мені побути твоїм Простором? -
    Одна з найкращих в світі здобича
    Ти чуєш явори шепочуть: - Острове
    Ми ж не чужі, а близькі родичі?!

    Дозволь мені від Правди відокремити
    Хто спонукав життя аж до спустошення...
    Ти чуєш явори шепочуть: - Саме тим
    Тебе, наш Царю, з Днем народження!
    22-07-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  17. Ігор Шоха - [ 2018.07.22 20:31 ]
    Донос
                І
    Хто очолює війну,
    знаємо. Ємєля!
    Я узяв цю новину
    у Полішинеля.
    Є й домашні вороги –
    обрана «еліта»,
    що намотує борги
    на майбутнє дітям.
    І не треба новини.
    Іншими словами –
    сучі діти сатани
    ще керують нами.

                ІІ
    Хто у кого на цепу?
    Хто кого боїться?
    Трампільєри? Йєті? Пу?
    Орки? Українці?
    П'ятий рік, – альо, Вован!
    Де та наша «хунта»?
    Ой, немає у киян
    свого ліліпута.
    Може, Кий, Хорив і Щек
    не читали преси?
    Може їх чекають ще
    коміки Одеси?
    Та куди іще іти
    як немає часу
    зрозуміти, що кати –
    вороги Донбасу.
    Ми іде́мо-ідемо́...
    Хто ж бо на заваді?
    Де воно – оте гальмо?
    Може, угадаємо?
    У Верховній Раді?


                ІІІ
    А воно ж бо – візаві:
    «патріотів» клони,
    наші друзі по крові,
    адвокати бойові
    п'ятої колони.

                07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.22 19:58 ]
    Пестощі дощів
    Плакучі верби понад ставом,
    Троянд зарошених кущі…
    Неначе пестощі дощів –
    У срібних краплях величавих.

    Невже круг мене ви, невже ви?
    Ці ніжні розсипи немов –
    Красуні білі і рожеві,
    І пурпурові, як любов!

    Ці краплі падають так лунко,
    Мов серце серцю промовля –
    Крізь вуст вологі поцілунки -
    Аж усміхається земля!

    І я не знаю, я не знаю,
    За що мені – оце усе?
    Красу трояндного розмаю
    Ласкава доленька несе.

    18.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (7)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.22 17:45 ]
    Світу - мир!
    1

    Хочу миру - не війнушки.
    Затихають крупорушки,
    вимирають села дальні,
    йде людва у сповідальні...

    Павучок чатує муху.
    Пиво витіснить сивуху.
    Шоко-лад тягучий в чані.
    Чи для щастя треба мані?
    Вчать дитя облесні доки.
    Дме на шторку лежебока:
    там чудова панорама.
    Сподівання - на Абрама,
    на пузатого Оверка...
    Всі мачини - до цеберка,
    всіх полеглих - у герої.
    Розгребем завали Трої.

    Три перлинки, діаманти...
    Будять кумові куранти,
    із Китаю плине гречка...
    Пік міграції... вервечки...

    2

    Вийдеш зранку - плесо чисте.
    Коні, бричка... бандуристи...
    Дідо мій в сорочці білій
    шпацирує щонеділі,
    в очі дивиться терново,
    таїна - шумка розмова...

    3

    Даленію... мовкну... злива.
    Тятива моя журлива,
    стріли - високо у хмари...
    ...чвари... регули... базари...

    Бездоріжжя зебри мітять.
    Непогодженість у світі.
    До гармонії далеко.
    Крук докльовує лелеку,
    мова нишкне, кровоточить.
    Ген яскріють вовчі очі.
    В зайця бубличка віднято...
    .............................
    Світу - мир! - шепчу завзято.

    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.07.22 16:10 ]
    Про авторські наголоси ( і не тільки)
    Бреше з амвона пописько на паству,
    А чи поет-бракороб не такий?
    Авторський наголос - мовне шахрайство,
    Крапле неправда лукава з руки.

    Сухо в кебеті, проріха у торбі,
    Чуб накриває поцвілий кашкет.
    Наче-неначе, мовби-немовби -
    Тоне в словесній полові сонет.

    Густо мазюкали генія мирром,
    Не засинає без краплі хвальби.
    От у потугу ліричну й повірив.
    Раджу: - Осанну дешеву жени!

    А чи розтуркати зможу нехлюя,
    Вирвати врослого в землю корча?
    Хоч і не хочу - уперто рятую:
    - Друже! Сатирика ніж зустрічай!

    Ціна кохання

    Пописати вірші, звісно, можна,
    Бо життя - пекельний басаман.
    Плаче дівка від кохання кожна,
    Бо любов - це фікція, обман.

    А виною - лейби-козарлюги,
    За нагоди люблять всіх підряд.
    Плач дівочий лине понад лугом,
    Розревілась, сестри, не на жарт.

    Як зварю борща, то хоче зупи,
    Наліплю вареників - не те.
    Ох, і вередун у мене любий,
    Тільки м'ясо в живота кладе.

    Я ж бо - клопітлива господиня,
    В ночви мужу "бух!"добро: - Шикуй!
    Огірочки, хрон і капустиння,
    Цибулину, зубчик часнику.

    Ох, біда! Немає супокою!
    Муж пасе за тином лупаки.
    Там сусідка пахне ковбасою,
    Сала шмат звисає із руки...

    Кожен бахур на м'ясисте ласий,
    Зраджує дружиноньці-красі.
    Вранці "мац!" - утік мій сокіл ясний,
    Визирає з пазухи гюрзи.

    А виною влада дурнувата!
    Краде-бреше, а народ лайно?
    Люд сьогодні зовсім небагатий,
    Локшину купує та пшоно.

    Поверніться, кляті комуністи!
    Від наживи світ осатанів
    Мужики голодні хочуть їсти,
    Як же тут не плакати мені?

    22.07.2018р.

    Довкола

    Наприндився жевжик, царка з себе корчить,
    Три фікси стовбурчаться з рота.
    Купив - подешевше, продав - подорожче,
    Оце і усенька робота.

    Бариги в пошані. Розумних не треба,
    Хай їдуть у Штати чи в Польщу.
    У світі титанів панують амеби,
    Горілкою мізки полощуть.

    Під Лаврою людно. Розпродують майки,
    В Синоді рахують монети.
    Штампує сюжети сучасність під кальку,
    А люди - лише трафарети.

    ...А звідник толковий. Веде клієнтуру,
    Є Насті, є Галі, є Алли...
    Чекати не варто - відслиньмо купюру,
    Міняти не нам ритуали.

    22.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (11)


  21. Віктор Кучерук - [ 2018.07.22 11:23 ]
    * * *
    На липовім цвіті настояне літо
    лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,
    а сонце уроче – засліплює очі
    і зрячий – стаю безпорадно сліпим.
    Лиш чую щомиті, в небесній блакиті,
    дзвінке щебетання веселих пташин, –
    і хочеться жити, між співів та цвіту,
    без проводів весен і зустрічей зим!..
    14.06.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (4)


  22. Вікторія Торон - [ 2018.07.22 09:59 ]
    Вітряки твоїх думок (переклад)
    Кругові
    Ніби в колі коліщата, як спіралі висхідні
    Без кінця і без початку на верткім веретені
    Ніби куля – сніжним схилом і увись – у літній день
    Навкруг місяця рухлива безупинна карусель
    Як годинник, чиї стрілки відміряють наші дні
    Світ -- як яблуко зависле -- обертається в пітьмі
    Як розмотаний клубок – вітряки твоїх думок!

    Як тунель в самім тунелі – не відвести пильних віч
    Як каверна у печері, де панує вічна ніч
    Ніби двері, що круг вісі ходять сліпо без кінця
    На воді -- біжучі брижі від стрибкого камінця
    Як годинник, чиї стрілки відміряють наші дні
    Світ -- як яблуко зависле -- обертається в пітьмі
    Як розмотаний клубок – вітряки твоїх думок!

    В голові – набридлі фрази, у кишені – дзвін ключів
    Чом пройшло так швидко літо, може, зайвого наплів?
    На піску – сліди коханців перед привидом розлук
    Звук далеких барабанів – чи не пальців твоїх стук?
    Пісні давньої уривок і картини на стіні
    Імена напівзабуті, лиця крутяться – чиї?
    І коли вже все скінчилось, враз свідомість пророста
    Що її волосся колір – фарба листя золота!

    Ніби в колі коліщата, як спіралі висхідні
    Без кінця і без початку на верткім веретені
    В’ється образів шнурок, як розмотаний клубок –
    Вітряки твоїх думок.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Терен - [ 2018.07.22 08:15 ]
    Іпохондрія
    Не цікаво у цьому кіно,
    де весну переписує літо
    і немає мені все одно
    ні привіту, ні дружнього звіту.

    Не співає охляла душа,
    переповнена вщерть самотою.
    Орошає сльоза... Ороша?:)
    Усміхнуло. Лишаюсь собою!

    Ще не вечір... не осінь... Зима
    не лютує , не сіє, не віє
    і лишає невтішну надію,
    що і ти усміхнешся сама.
    Та минає німе кінема...
    Ні Рахілі немає... Ні Лії...

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  24. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.21 15:46 ]
    Вечір
    Звільнилася від пут і вільна:
    Свого я серця королівна,
    Де сосни небо підпирають,
    Відрадно солов'ї співають,
    І вітровій із сині гір,
    Шепоче стишене повір...
    Цілую небеса шовкові,
    Палахкотіння пурпурові,
    Горну до себе верес-трави,
    В росі краплинах на отаві
    Прощальні жести діви-сонця...
    Відчинено душі віконця...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  25. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.21 13:40 ]
    Ми -Україна
    1

    Я розглядаю сукню "Манола"...
    Муза у дощ розманіжена, гола.
    Котики ліверку нюхали, вмовкли.
    В дах угрузають "гостинці" Дамокла.

    Пишеться-вариться...
    Де ж те епічне?
    Ми - це Європа: Безлюдівка, Ічня...

    Покотом люди в Гребінці на лавах.
    Всіх облітає добранічна пава...

    Мрійте, безхатьки, про пундики, ниву,
    Благословляйте еліту щасливу.
    Що вам судилося - спийте із кварти.
    Не гонобили слабеньких у Спарті!

    Діти у Чехію, внуки в Торонто...
    Бляхою гримає батечко Гонта...

    2

    Ні, це гроза, мій наляканий пташе.
    Любо і хороше. Ділиться наше.
    Треба покращення злісне терпіти.
    Грають по-крупному космополіти.
    Брили - угору, а крем'яшки долі...
    Є ще окрайчик і дрібочка солі.

    У вишиванках лисички і зрадці.
    Голови, руки... (чиї то?) на таці...
    Ні, про війну тут писати не гоже.
    Рік урожайний. Кривавіють рожі.

    Збоченці хочуть пошани, чорт - меси...
    Ми - Україна. Де власні колеса?!

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  26. Володимир Бойко - [ 2018.07.21 11:17 ]
    Можливо
    А, можливо, тобі заманулося грошей і слави,
    А, можливо, тебе вже чекає високий політ,
    А, можливо, і я – тільки витвір твоєї уяви,
    А, можливо, нам двом паралельний відчиниться світ.

    А, можливо, й не двом, бо у всесвіті ми незалежні
    Від обставин, від часу, від місця, від себе також.
    Як немає і меж, то можливості все ж не безмежні,
    Все поволі мине, як минає невтолена дрож.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  27. Микола Дудар - [ 2018.07.21 10:10 ]
    У свої 68...
    Нудьгую за стернею… за соломою
    і за жнивами, сіном - косовицею…
    і неймовірною від щастя втомою
    солодкою від втоми медовицею
    де на рахунок три, вже засинаючи
    обмурзані, невмиті і обвітрені
    ми посмішку свою дитячу-заячу
    у небеса ховали до освітлення…
    Нудьгую я за татом нашим з мамою…
    за старшою сестрицею - в весняночках…
    за першим лісапєдом (ось вам!… ) з рамою
    коли возив до ставу полоняночку…
    Нудьгую за собою, тим, що в пошуках
    заводився один чомусь з півоберта
    на карася, платву - не лише з кошиком...
    ну обізвіть хоч ким, але
    не
    ро-бо-том…
    21-07-2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  28. Козак Дума - [ 2018.07.21 08:22 ]
    Сліди на піску
    В морське свічадо сонце зазирає,
    промінням сипле по хисткій воді.
    Світило з днем новим усіх вітає,
    своїй радіє вроді молодій.

    На п’ятому мільярді власних років
    під ноги світоч стелить оксамит
    котромусь диваку, життя якого
    у вимірах зірок одна лиш мить…

    Пускає в очі зайчиків грайливо,
    тче полотно із золотих ниток,
    у часоплин вплітаючи дбайливо
    із хвиль і промінців палкий танок.

    По крайці моря, лінії прибою,
    піщаним берегом удаль іде юнак.
    У постаті знайоме щось до болю,
    вже зустрічався десь той одинак…

    Дивак радіє сонцю ніби чуду,
    мереживу із піни та води,
    що веселково виграє повсюди
    і тихо злизує залишені сліди…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  29. Ігор Терен - [ 2018.07.21 07:10 ]
    На караул
    І на душі – тепло,
    і в серці гармонійно.
    Пішли дощі. Зело
    іде на урожай.
    Сьогодні повезло.
    Не дістає зараза
    і фурія назло
    у тім'я не довбе.
    Сідаю у сідло.
    На караул! Чекаю,
    щоб лихо обійшло
    під назвою – мовчу.
    Що в голову прийшло,
    то те і геніальне,
    а що не дотекло,
    те графоману зась.
    Римую енело,
    аби – кудись подалі.
    Не протираю скло.
    Хай буде все як є.
    Село моє, село
    у молоці туману
    перегоріле тло
    аматора поез.

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  30. Сонце Місяць - [ 2018.07.21 05:00 ]
    досвіт
     
    I
     
    наче усі померли й
    оті ґрандіозні слова
    сяйливоокі перли
    твоє дієве ноцебо
    платівкова стерта різьба
    імлисті опалесценти ~
     
    заручники мрійного менту
    & самодостатній приват
    збережені від розваг
    співзвучні інгредієнти
     
    неквапні розкоші барв
    у плині літніх імпресій
    завітному тихому плейсі
    без пристрастей боже збав
     
     
     
    II
     
    хмарна реальність друже
    злишений слід є тлін
    що на моменті дуже
    бавить назавтра тінь
     
    п’ятихвилинки слави
    шарварки суєти
    знади аякже зваби
    навіть чуття & ті
     
    наскільки важко тобі
    все дається насправді
    є діло хіба кому
    на безпораднім параді
    у блакитно~ злотім диму
    при кларнеті чи може трубі
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  31. України Сокор - [ 2018.07.21 03:42 ]
    Вогонь кохання.
    Любить, чи не любить,
    Чи серце нам під скаже?
    Душа надією горить.
    Настане щастя мить:
    Люблю, тебе! - Він скаже.
    Чи він кохання зможе запалить?

    Як розгадать цю славну мить,
    Де шукать на це отвіт?
    Чи в поцілунках сумнів стане,
    А любов, як сніг розтане,
    А мрія заполонить світ.
    Новий день за днем настане.

    Душа й серце опрісніє,
    Омана душу защемить,
    Во плоті збудуться бажання.
    Коли серце не горить коханням,
    То іншого воно не зможе запалить.
    А цілий світ душа буде любить.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Володимир Бойко - [ 2018.07.20 22:03 ]
    * * *
    Думки минають голови транзитом,
    Не маючи пристанку в порожнечі,
    Бо нині модно голови носити
    На те, аби увінчувати плечі.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  33. Козак Дума - [ 2018.07.20 17:07 ]
    Найбільша перешкода

    Мандруєш містом, лісом, чистим полем
    чи океаном на семи вітрах –
    ти справишся з бідою, злом і болем,
    лише коли побореш підлий страх.

    21.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  34. Микола Дудар - [ 2018.07.20 14:25 ]
    Згадайте...

    Ми їли з одної миски...
    Ми пили з одної кварти...
    І бігли на наверх із писком
    З нори на будь-яку варту
    Мокали себе у колір…
    Найкращий - жовтоблакитний
    Заради дітей і волі
    Готові себе убити
    До чого тоді тут кварта
    І миска з якої їли?
    Погляньте як любить тато
    Матусю - за Душу й Тіло…
    18-07-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  35. Богдан Манюк - [ 2018.07.20 14:15 ]
    З циклу
    *****
    Лялька-мотанка час вибирає і руки
    для появи своєї. Утішся, майстрине,
    що магічне до тебе раптово прилине.
    Доторкнися до нього й нікому – ні звуку.
    У мовчанні – сходини. А вниз чи угору –
    вибирати тобі. Не спіши. Не барися,
    як оті на горі причепурені лисій, -
    розпізнай, обігрій непокірну покору
    миловидної ляльки, котра без обличчя,
    бо нових не буває у світі тісному
    без вітрів і хурделиць, і дужого грому –
    хто б розумний таке для творіння позичив
    серед гір, звідкіля і до неба найближче,
    і думки не вмирають – мотають, мотають,
    наче рай захищають натужливо скраю
    від пекельного вогнища і попелища.

    Паралелі
    1.
    Приборкали трепет у лісі хмільному
    розлючені ливнями й холодом дні.
    Повернення осені хутко додому –
    як ода посвареній вельми рідні.
    2.
    Хто трЕпетника* захистить,
    у шапочці маля?
    Ади, листви аж дві чоти
    вітрисько закружляв.
    3.
    Рідня розріднилася, б”є в барабани,
    та музику трепетну вимолив ліс:
    грибами, грибами, грибами, грибами
    продовжують ноти на царинці** зріст.
    4.
    О, не взяла гриба рука
    і ноги - човг та човг…
    Хтось просто осінь тут шукав
    і з трепетом пішов.

    *Їстівний гриб;
    **галявина.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.20 10:40 ]
    Ілюзіон

    ...а щастя - відсутність горя.
    Біжи... виринай на біс.
    Життя і пере, і поре,
    міняє фасон куліс.

    Жадаєш світопорядку.
    Знов чубляться злі брати,
    дружбанчик центрує грядку,
    із "ви" перейшов на "ти".

    У дзбані нектар і муха,
    намріялась чистота.
    ну звісно ж, ти - вередуха,
    для Дон Кіхота не та.

    Йому б сільську Дульсінею,
    щоб фалди масненькі, сміх.
    А Санчо бреде стернею,
    заплутав рядки, батіг...

    Не раз і не сім пробачать
    шампанське розлите й шал...
    Підкинеш ліловий м'ячик -
    закотиться до ковша.

    Насниться школярик Гена,
    записка... ілюзіон...
    Ява чудова, скажена.
    Здорожчав цупкий жетон.

    Все витримай, занотовуй.
    Стирай нецікаве, зле.
    Наліпиш марку поштову...
    ...отримає лист Рабле.

    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Сушко - [ 2018.07.20 08:17 ]
    Політ
    Надійшла із тьми хвилина зла,
    Крок - і провалився в темну прірву.
    Важко полетіти без крила.
    Я ж - літаю. Думав - неможливо.

    На хвилинку, втомлений, приліг -
    Увігнали ніж по саму гарду.
    Вогнептаха гномик переміг,
    Пір'ячко засовує у лантух.

    Кров спинилась. Буде шрам твердий,
    З неба голос: - О, мій сину рідний!
    Ти - поет! Мольфар-чаклун! Лети!
    Мають силу Бога душі світлі!

    Вітерець легкий здіймає чуб,
    Бачу сонце і шматочок Лети.
    Завтра всесвіт зранку облечу,
    На сьогодні досить і планети.

    19.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.49)
    Коментарі: (8)


  38. Неоніла Гуменюк - [ 2018.07.20 08:18 ]
    Літечко в зеніті
    Літечко в зеніті,
    Липня середина,
    Радує нас цвітом
    Мальва, мов пташина.

    Виросла під тином
    Висока-висока.
    Ягідки малини
    Солодкі-солодкі.

    Сиплеться в торбину
    Цвіт духмяний липи,
    Липня середина,
    Літечко в зеніті.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Шоха - [ 2018.07.20 08:04 ]
    Творчий порядок
    Творець одвічно експериментує
    на неосяжнім поприщі своїм –
    об'єднує, роз'єднує, парує
    усе, що на землі Його існує
    на грані між розумним і дурним.

    Була цивілізація і буде,
    тасуються народи, племена...
    Порядок є. І має бути всюди.
    Та поки дикуни ідуть у люди,
    юрмою володіє сатана.

    І поки сонце наше догорає
    і вичахає полум"я земне,
    ніщо у цій юдолі не мине.

    І, видно, й небо думає-гадає, –
    чому фальшиве істину долає
    і застує хорошому дурне?

    07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  40. Галина Михайлик - [ 2018.07.20 06:26 ]
    Оскар
    Я – фонтан! Феєрверк! Вибухаюча магма!
    Наднового чуття галактичний вулкан!
    Я – криниця (зі мною не знатимеш спраги)
    і простий подорожник, цілющий бальзам,

    пломінке па-де-де у стрімкім падолисті,
    легендарно-манливе злотаве руно…
    Я – найкращий сценарій над всіх сценаристів
    і заслужений Оскар в життєвім кіно!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  41. Сонце Місяць - [ 2018.07.20 03:19 ]
    липневий глей
     
    а долі зникають як вірші
    & зорі небесні
    бо тим що не знали учора
    не відати й днесь
     
    & ти залишаєшся десь там
    у щирому квесті
    із часом не граючи в карти
    на інтерес
    спадає полуда
     
    ізнову платівка стрибає
    & квітнуть темніючі барви
    при танці мерці
     
    у терни обрамлені рани
    рандомний нійл
    даймонд
    нам віру заповідає
    & радості спів~
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  42. Павло ГайНижник - [ 2018.07.19 23:52 ]
    МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ...
    МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ...

    Мені не ба́йдуже, коли в мої́й країні
    Правду на блуд звели́, а трелі солов’їні
    У спів Сирен спотворили й Людині
    Долі шляхи плетуть облудливо причинні.

    Мені не ба́йдуже як на народній спи́ні
    Хліви́ із бісеру лаштують собі свині
    В людській подобі й ро́хки блювотинні
    Вдають за мову й су́рми янголи́ні.

    Коли ґвалтують совість в свят-ряднині,
    А честь запродують й глузують з милостині
    Мені не байдуже... Я ігрища тваринні
    Не перевтілю в цінності родинні

    Й у сенс буття. Коли хтось в серцевині
    Глумом гризе життя і шмарклі жабуринні
    В Любов жбурля – не гріх? Чи у стернині
    Ще є зерно? Чи є дух в мертвечині?

    Мені не ба́йдуже, коли мінливоплинні
    Божки́ удавані віщують Батьківщині
    Оманливі дива́ і в злидні баговинні
    Цей рай занурюють, в тенета хомутинні.

    Я зневажаю ниць (там ду́ші – в комірчині),
    Блюзнірство, рабство дум і волю в домовині.
    Не ба́йдуже мені як у майбутній днині
    Йтися крізь час буде́ мої́й й твої́й дитині…

    Павло Гай-Нижник
    19 липня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Олена Балера - [ 2018.07.19 20:47 ]
    Amoretti. Сонет XLVI (переклад з Едмунда Спенсера)
    Красуня, незворушна й чарівна,
    Жене від себе на шляхи земні,
    Та Неба скаламученого знак
    Велить для неї проживати дні.
    Кому тепер скоритися мені,
    Найкраще знають тільки Небеса,
    Та нижче небо вивергає гнів,
    Коли моя покора їй згаса.
    Узріть мій біль, що завдає краса,
    О, Небеса, і більше мук не шліть.
    Коли подвійна кара нависа –
    Її і Ваша – це нестерпна мить.
    Ті бурі, що на мене шле вона, –
    Достатня за мої гріхи ціна.



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  44. Іван Потьомкін - [ 2018.07.19 19:08 ]
    ...По Божому праву
    «Ой пішла я в понеділок, в суботу вернулась.
    Вибачайте мені, сестри, що недовго була.
    У вас лагідно і тихо...Янголи довкола...
    Та я в кожнім із них бачу любого Миколу.
    Залицявсь він до Горпини, Секлети і Марти,
    А до мене не озвався ні словом, ні жартом.
    Ізтончилась я і стала, немов та билина.
    Було личко, як яблучко, тепер, як калина.
    Та не рада я нітрішки, що милий у варві,
    Бо ж люблю його так палко по Божому праву.
    Таж і гроно діточок щораз вві сні бачу...
    ...Засилай скоріш сватів! Не барись, козаче!..»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  45. Олександр Шевчук - [ 2018.07.19 18:34 ]
    занадто дорослий
    вжe майжe рік він живe на заспокійливих і антидeпрeсантах,
    він більшe нe дитина, більшe нe підліток, нe вірить у Санту,
    слухає відстійну музику, п'є пакeтовану каву і дeшeвe вино,
    нe виходить на вулицю, нe виходить з дeпрeсії, нe ходить в кіно.
    в нього тяжкий рюкзак, повний нeпотрeбу, і важкі повіки,
    його знайомі і кращі друзі вилітають у вікна,
    його мрії, ідeальнe життя і кохання розбиваються вщeнт,
    три чeрвоні дипломи, пeрспeктивна робота - вантажить цeмeнт.
    в очах гаснe тe сяйво, що колись дивувало прохожих,
    в душі гаснe віра, розгоряється відчай, він так більшe нe можe,
    знову у стіках кава, чи в пакeтиках чорний чай,
    на вулиці порожньо, на сeрці холодно, як зазвичай.
    і вжe нeмає різниці, чи тут літо, чи похмура зима,
    на його підвіконні всe рівно нeмає квітів, а в батарeях нeмає тeпла,
    його хриплий голос давно нe співав про любов до нeстями,
    він ужe виріс, став розумнішим, алe живe казками.
    він вчився кохати в Принца і Білосніжки,
    Гаррі з Роном навчили вірити трішки більшe,
    він звик до дружби, як в Сeма і Фродо,
    він ріс із книжками, потрапив в рeальність, йому тут нe комфортно.
    і, здавалося б, всe досить логічно і до біса просто:
    він виріс нeвчасно, і для цього століття занадто дорослий.

    21.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Ангелінка МАЮ - [ 2018.07.19 17:31 ]
    Розбиті
    Розбиті бакали
    Нездіснені мрії
    Заплакані очі
    Розбиті серця


    І тихії ночі
    Забуті до ранку
    Поспішно пройдуть
    І розпочнеться життя


    17.07.18


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.19 15:19 ]
    Зорі...ожина...опіки...
    1

    Вирізьбиш десь на камені
    (кайла пливуть - бери)
    всі наративи мамині...
    правила анти-гри...

    Є ще сестри квадратики:
    пильно заповни їх,
    щоб від Пристром до Аттики
    чувся Цирцеї сміх.

    2

    Нижеш добро на березі,
    вузлики в'яже Зло.
    У листопаді... березні
    зблисне (Харон...) весло.

    Бабця лишила палиці.
    Згадуй шпички, пісні...
    Рідний палацик валиться.
    Давній Рим - у вогні...

    Барвні папуги... тропіки...
    Шлюз відкоркуй - там вись.
    Зорі... ожина... опіки -
    Ра штурхонув: "Будись!".
    .........


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  48. Козак Дума - [ 2018.07.19 11:26 ]
    Гарантії цноти

    Не бачу у країні кандидата,
    хто б крісло президентське міг зайнять.
    Для нації такого собі тата,
    і не важливі тут ні вік, ні стать,

    щоб жив лиш інтересами держави,
    свого й рідні він бізнесу не мав.
    Щоб мозок був у нього не іржавий,
    а головне – щоб той гарант не крав!

    Нікого цим я твором не неволю,
    та хочу все ж спитати про своє –
    а механізм народного контролю
    за діями гаранта у нас є?

    Немає впевненості жодної у тому,
    найкращий що залишиться таким,
    як скінчаться всі виборчі судоми
    і ступить він у президентський дім.

    У цім постійно діючим цейтноті
    відсутність кандидата – це біда,
    гарантіям як президентській цноті
    ми не зів’єм законності гнізда!

    18.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Сушко - [ 2018.07.19 11:39 ]
    Рятуймо!
    Жона не здається без бою,
    На ложі кручуся як в'юн.
    Замучила мавка любов"ю,
    Безсилий уранці встаю.

    Друзяка без меду став жовчним,
    Бажає скрипучих пружин.
    Поглипує поглядом вовчим,
    Сахаються з ляку мужі.

    І пише, і пише сонети,
    Аж страшно читати, їй бо.
    Бажає скоріше померти,
    Та що ж це за клята любов!

    За тином цілуються в губи,
    Із лазні луна хтивий крик.
    Нехай хоч вдова приголубить,
    Бо гигне в біді чоловік.

    У сажі зарохкала паця,
    Наводить в кориті гламур.
    Давайте поможем страждальцю
    І знайдемо пару йому.

    19.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.19 08:07 ]
    Навіщо?
    Боги, навіщо мучите любов`ю?
    Чи це уже до смерті не мине?
    Здавалося, із серця вирвав з кров`ю
    Нарешті почуття оте жахне.

    Здавалося… І знову мимоволі
    Вишукую загублені сліди.
    Й уколами оці сердечні болі,
    І думка, що утратив назавжди.

    Та ні. Я обійдуся без істерик.
    Лиш забуття – то ліки до ладу.
    І все, що там – в уяві – нахимерив –
    Під волі прес залізний покладу.

    Забуду так, немов мене не стало…
    Нехай згадає у самотині,
    Що почуття велике розтоптала,
    Й одержить вперше і від мене: «Ні!»

    Нехай розпука стисне, як востаннє,
    Вона відчує стан мій, мов петлю!
    Як – створений Богами для кохання –
    Я всі жахливі муки ці терплю!

    18.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   460   461   462   463   464   465   466   467   468   ...   1855