ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Галина Гулієва - [ 2018.02.18 16:11 ]
    Квіти йому
    Вибирати для нього квіти. Неодмінно троянди чорні, бо
    він глибокий і темний - не випливеш, не зурочиш.
    Зі стрічками атласних пальців заплітати троянди в бороду,
    загортати у білість розірваної сорочки.

    А у серці мілкому, наче у посудині позолоченій,
    принести йому лезо чи згіркле вино торішнє.
    Цілувати живіт і руки ( порубцьовані руки - зодчого!),
    на південній засмазі устами псалми вторивши.

    Аж над ранок здригнутись: сойки у косі моїй гнізда витимуть.
    Помиратимуть весен леткі та прозорі сонми.
    І болітиме кожен крок мій, як ітиму до нього з квітами.
    По струні металевій. По тихій струні - босоніж.





    Рейтинги: Народний 0 (5.68) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  2. Ірина Вовк - [ 2018.02.18 14:12 ]
    "Сотні, що йде у Небо..."
    …Не гасне, не вмира – витає Дух Свободи,
    На Світло наверта, де ве́рші голубі…
    Вкраїнці – не раби!.. Ми – правнуки народу,
    що волю здобував в кривавій молотьбі.

    Ярій, душе моя – бо буде бій кривавий,
    Утишся, не щеми, вселенськая журо!
    Підуть з життя Сини… Умруть не ради слави,
    А за Любов святу, що серце вберегло.

    …Почезне тіло враз, спаде з очей омана,
    Окропить весь Майдан кривавая яса –
    Сто змовлених «прощай», та Смертю Смерть попрана,
    Сто криків, сто зітхань розірвуть Небеса.

    Спасенна та земля, де впала кров невинна.
    На сум родинних хат зійде Душа Жива.
    «Батьки… Сини… Брати…» - і мовкне Україна…
    І молиться з небес Пречиста Покрова.


    28 лютого 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  3. Василь Світлий - [ 2018.02.18 14:01 ]
    Кріпке вино
    Терпке вино!
    Заходьте, почастую!
    Ні, це не жарт.
    Все чесно, без підстав.
    Вино – відмінне.
    Якість – гарантую.
    Усе добірне,
    сам виготовляв.
    Вино прадавнє.
    Витримка – роками.
    І як годиться:
    Креатив, нектар…
    Все безкоштовно.
    На правах реклами.
    Лікує «ямб-хорей» ,
    всіляку «ляр» .
    І від сатири,
    заклинань, обмови.
    І від всезнайства,
    суперечок, чвар.
    «Дари століть» !
    Чаркуємо, панове !
    Це особливе,
    із добірних трав.
    На мить одну
    (вона не порятує).
    Та відірвіться ви
    від орних справ.
    Хто завітає,
    той не пожалкує.
    Заходьмо!
    Хата «Гонорових страв».


    18.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  4. Сергій Гупало - [ 2018.02.18 13:30 ]
    * * *
    Який ненадійний кохання політ!
    Літають – жаринки і попіл.
    Нам інше казали. Що горе – це СНІД,
    Щоб ми записали на лобі…

    Кохання – як рана, це – не дивина,
    А серце пробите стрілою.
    А любка віддалена. Що там вона!
    Що хоче, те вдіє зі мною.

    Ревнує дочасно, кармінно цвіте,
    За спиною сонце тримає.
    І я – вже не я, а лише силует,
    Луною гуляю за гаєм.

    Загаюсь надовго; немов захворів.
    Нехай традиційно заплаче.
    Якісь неприємні, сумні кольори
    Між нами лягли на невдачу.

    Крутнувся, як чортик, віщун-дідуган:
    « Розлуку вам довго ковтати!»
    І щастя підкову підняв, як дугу,
    І панночку випріг коcмату.

    Оживлена кров запекла у мені,
    По-іншому глянули очі:
    Не панна, а відьма на мертвім коні
    В огні істерично регоче.

    Це - люте безсилля. Добряче горить.
    Тулюся до любки остудно:
    - Ти чуєш піднесення? Ми угорі!
    Обсипало нас пелюстками зорі…
    Приземлення, певно, не буде.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Сушко - [ 2018.02.18 12:16 ]
    Шолом алейхем!
    В цю країну більше не ходи -
    Черваки в саду на кожній гілці.
    У криниці пусто, ніц води -
    Випили неситі українці.

    Роботящі тільки на словах,
    А насправді - жебраки-невдахи.
    У сусідів пан - Христос, Аллах,
    А у нас за Бога кухоль браги.

    На кордоні журавлиний клин -
    Гої рвуться в Тель-Авів, до Відня.
    Надрозумні вчора утекли,
    Хто не зміг - конатиме у злиднях.

    Геть охляв, для бою застарий,
    Сил немає різати отару.
    Майбуття всмоктало в чорторий,
    Помудрішав - уподобав Сару.

    А на Сході віє буревій,
    Виростає вшир пекельна прірва.
    Залишуся - стоплять з мене лій.
    Прощавайте, ненько! Мойшо, мир вам!

    18.02.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  6. Петро Скоропис - [ 2018.02.18 11:23 ]
    З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень»
    Пече повіддя мерзлу п’ясть.
    Коневі ні у чім пенять.
    А перший лід калюж тріщить,
    як язики багать.

    Не чує кінь тривог моїх.
    Ба, чоботиною у бік
    йому, чи якось инше їх
    навряд я передати міг.

    Знайомий ліс, стежа в яру.
    І так обом відома путь,
    що сам скеровувати рух
    я можу будь-що-будь.

    Додаймо кроку кільки слід,
    як сóсна щоглова – у ріст.
    Як дула, цілять нас у млі
    стволини з кілець літ.

    Стежі дедалі вужчий біг.
    Кущам дрижати, далебіг.
    А нам триматися доріг
    своїх, триматися доріг.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  7. Ірина Вовк - [ 2018.02.18 10:22 ]
    "У нас в очах доби трагічні очі…"
    У нас в очах доби трагічні очі -
    одвічний страх... пустелі... потолочі...
    і слабість тіла... трем... глуха бентежність...
    і до землі зболіла приналежність.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  8. Дружня рука - [ 2018.02.18 10:19 ]
    Відкрило серце всі свої віконця
    Якщо її побачив ти здалеку,
    Біжи. Це спалах. Це тобі дарунок.
    Це наче в небесах побачити лелеку.
    Це наче в губи раптом поцілунок.
    Якщо ідеш і чуєш: повернися,
    Хоч начебто немає тут нікого,
    Люби її. І ні на що не злися.
    Що зробиш, коли доля судить строго …
    Якщо з – під клавіш музика потоком ллється,
    Якщо вона в тобі і плаче, і сміється. Нічого і ні в кого не проси.
    Нехай вона хоч вітром пронесеться. По твоїй долі.
    Все-одно люби.
    Її таку як ця ранкова сповідь,
    З дерев, з дощу, з проміння, що іскриться,
    Тобі уже зовсім не спиться.
    Шукаєш в пам’яті її сліди.
    Люби.
    Очей її чарівності малюнок,
    І посмішку ціною в поцілунок.
    Дотик руки неначе тепло сонця,
    Відкрило серце всі свої віконця …
    Ти відкриваєш рвучко наші двері,
    Вірші мої перевернулись на папері,
    Я перепишу зараз все спочатку.
    Як любиш, розгадай її загадку …
    Очей, руки,
    Чарівності і вроди,
    Перечитай про неї майже все, що написали за віки.
    Від першої і другої особи.
    І зрозумієш головне: люби!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2018.02.18 08:08 ]
    Бубнявіє
    Буває, що потрібно чоловіку
    Води пустити цівку в неба синь.
    Ридається ізмалку аж до гику -
    Душа моя чутлива до сльози.

    Од захвату, розчулення чи ляку
    Бубнявіють несамохіть в очу.
    Всьому виною - бісова собака,
    Як пригадаю - хлипаю, кричу.

    У юності дражнив бродягу-шавку,
    Ломакою помацав горбака.
    Вона розлютувалась - "цап" кабаку,
    Лишилося півкінчика в руках.

    Вимучує одтоді ностальгія,
    Печальні снива, сірі півтони.
    Пишу про це щоденно, як умію,-
    Поплач зі мною, друже, не жени.

    Шукаю, хто б завив щемке дуетом
    У верховіття, чисті небеса.
    Та є і позитив: пишу сонети.
    Сльозаві, як годиться. Знаєш сам.

    18.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (7)


  10. Козак Дума - [ 2018.02.17 23:37 ]
    Батьківська вишня
    Розквітла рясно вишня у дворі,
    немов дівчина вкрилася фатою.
    Приємно заблукати в тій порі,
    де мама буде завжди молодою.

    Вишня-черешня моя,
    батьківська світла родина,
    щебет дзвінкий солов’я,
    серця мого половина!

    Спадає долу ще духмяний цвіт,
    і вітерець його кружля у танці.
    Через десятки не забуду літ,
    як до ріки купатись біг уранці.

    Вишня-черешня моя,
    довго і рясно родила.
    Нині у мене своя
    вже немаленька родина!

    Улітку знову вишні забринять,
    немов гірлянди у зеленім листі.
    Як ті жарини, що усім горять,
    хто на гостину завітає з міста.

    В кожного доля своя,
    пісня дзвінка, лебедина.
    Завжди ж чекає моя,
    вишня й батьківська родина!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.17 21:12 ]
    Березневий подих
    О де ви, дні весни мої, о де ви?
    Вже лютий он із ярмарку погнав.
    Літа в повітрі подих березневий,
    І первозданна свіжість весняна.

    І в проясніло-ніжній саду пущі
    Збирається, овіює тебе
    Овеснена, п`янка снага цілюща…
    І менше сиве, більше голубе

    Вже небо провіщає ласку Божу,
    Коли зійдуть на доли чарівні
    Чудові дні замріяні, погожі,
    І усміхнеться березень мені.

    І знову рік почнеться з немовляти*,
    І щастям переповнена в очу,
    Не зна земля: чи плакать чи сміятись,
    Лише струмки розчулені течуть.

    *В дохристиянські часи наші пращури святкували Новий рік
    у березні.

    17.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  12. Ночі Вітер - [ 2018.02.17 16:24 ]
    И тот...
    И тот, кто повержен, никем не утешен,
    И тот, кто тщеславен, напорист и лих;
    Кто в мыслях уверен, в поступках безгрешен
    И запросто судит, и правит других;

    И падший в неведенье, Бога клянущий,
    И бьющий поклоны в тени алтаря,
    И тот, кто над всеми, как тень вездесущий,
    Застыл в удивленьи, улыбку тая, –

    Кто скажет, что он и бесчестен, и гадок,
    Что предал, не ведая чувства вины,
    Что мир совершенства – преддверие ада?
    Кто сможет отважиться? Я или Ты?



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.81) | "Майстерень" 5.75 (5.92)
    Коментарі: (13)


  13. Олександр Сушко - [ 2018.02.17 14:10 ]
    Про вічне
    Висотує до дна печаль і страх,
    Коли в життя приходить чорна смуга.
    О, як невчасно смертного одра
    Торкнулась голова старого друга.

    Кричав у ніч розпачливо "За що?",
    А скроні тихо угортало в іній.
    У мішанині крил, вітрил і щогл
    Кинджал із серця вийняти безсилий.

    Не допоміг матусин оберіг,
    Скотилась крапля світла крутояром.
    Від смерті не очікується пільг,
    Гребе її долоня душі тралом.

    А я живий. І тема ця сумна.
    Учора снився молодий небіжчик.
    Дивлюся як майструється труна:
    Моя вже є. Дрімає на горищі.

    17.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  14. Володимир Верста - [ 2018.02.17 12:14 ]
    Танець із маскою (у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
    ***
    Танцюють зорі місячну сонату.
    Кружляє сніг і сипле звідусіль.
    П'янію від твого я аромату,
    На цьому маскараді від усіх –

    Ти краща, королева і богиня,
    Навіяних вітрів солодкий бриз,
    Твоя краса – божественне творіння –
    Врізається у серце, ніби спис.

    Віддайся ти мені у цьому танці!
    В мелодії звучать серцебиття.
    О хто ти – незнайомко, що у масці?
    Зачарувала вальсом почуття.

    Останні ноти, опадають маски.
    Вона зникає в мерехтінні свіч.
    Це сон? Чи це історія із казки?
    Я завжди пам'ятатиму цю ніч...


    ***
    Тремтить душа у вирі маскараду,
    Болюче-вільна, дика і палка.
    Що віднайде – чи жертву чи розраду
    У вимірі фантазій і блукань?

    Тебе зустріла в образі жагучім,
    Глибоку ніч осяяв ти вогнем,
    Та ніжний смуток виказали очі.
    Під маскою душа ховала щем.

    У вальсі захопила нас безодня
    Бажань і мрій, помножених на ніч.
    Хай будемо разом ми лиш сьогодні,
    Закохані, не бачивши облич.

    Хвилини танцю пролетіли миттю,
    Та раптом маски скинули усі.
    Розтала я в пітьмі та оксамиті.
    Прощай! Я – муза. Повернусь у сні…

    Друга частина:
    http://maysterni.com/publication.php?id=134812


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Василь Світлий - [ 2018.02.17 11:59 ]
    ***
    Переболить.
    Перегорить.
    Мине…
    А може й ні.
    Не впевнений.
    Не знаю.
    Коли тим болем випалене все,
    Що залишилось ?
    Крихти існуванню ?

    17.02.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (8)


  16. Іван Потьомкін - [ 2018.02.17 10:47 ]
    З Езопового голосу
    Як почувся півня спів,
    Лис на ферму полетів.
    Прибіга. Примружив око:
    «Є м’ясце, та зависоко...
    Любий друже, я б хотів,
    Щоб ти поруч мене сів.
    Мав би я тоді нагоду,
    Віддать шану твоїй вроді».
    «Я б не проти, але знаю,
    Є такі, що лиш чекають
    Хвилі тої, щоб нас з’їсти...»
    «Про нові не чув ти вісті:
    Порішили усі звірі
    Жить у злагоді та мирі»,-
    Так патяка хитрий лис.
    Півень же у даль дививсь.
    «Що там видно, милий друже?»-
    Лис цікавий знати дуже.
    «Бачу, друже, я в цю мить –
    Хортів зграя сюди мчить».
    «Вибач,- каже лис у дрожі,-
    Говорить я більш не можу».
    «Слухать далі б я хотів,
    Та ти зблід, як про хортів
    Я сказав. Як решта звірів,
    З усіма й вони ж у мирі?»
    «Бачиш, часом так буває,
    Що про мир не кожен знає...»
    Тільки курява знялася,
    Як до лісу лис подався...

    P.S.
    Хто спіткнувся на брехні,
    Обведуть того й півні.
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (3)


  17. Сонце Місяць - [ 2018.02.17 05:47 ]
    трикрапкове
     
    що полягли
    не вперше
    не востаннє
    в неоголошеній
    невизнаній
    війні

    надалі там
    у тьмі
    з вогнями
    крізь хмари
    чи дими

    мовчання слів
    & недолугість
    мов провина
    & хлам чуттів
    на злому тлі
    а ви ―

    не вірте
    що сховають
    смерть в могилах

    правдиво
    смерть живе

    з живих




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  18. Серго Сокольник - [ 2018.02.16 23:00 ]
    У пошуку тебе я...
    У пошуку тебе я сто доріг
    Пройшов, але мене знайшла сама ти.
    Я спершу слова мовити не міг...
    У тім бажанні обіймати, мати,

    Захоплення у горлі схлип застиг,
    І тіло у руках твоє тримати
    По праву зміг, неначе оберіг...
    Як волі до кохання не зламати!..

    Утілена закохана душа
    Рвалась у небо, до Богів поближче...
    ...тепер усе не варте і гроша.
    Як над полями лютий вітер свище!

    Тебе в руках тримати не мені,
    Увірувану у відсутність віри.
    Розплатою поріз на полотні-
    Кохання, відлітаюче у вирій.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011901279


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  19. Олександр Сушко - [ 2018.02.16 19:42 ]
    Пора
    З небес послала доля віщий знак,
    Уже приготував букет Венері.
    Коли ж нарешті я почую "Так!",
    І ти увійдеш у парадні двері.

    Лише у мріях чую крик "Ти мій!",
    Лише у снах твого торкаюсь лика.
    А нині ми ховаємось у тьмі:
    У тебе - чоловік, у мене - жінка.

    Долину світла зайнято не тим,
    З чужинцем рідним розділила ложе.
    Я кликав: "Вже пора, з сім'ї іди!",
    А ти сказала: "Милий, ще не можу!

    Дитина любить батька як мене.
    Тебе ж - навряд. У цім не буде чуда.
    А муж терплячий. І не прожене.
    О, як же важко розірвати пута."

    16.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.02.16 12:22 ]
    Увіруй!
    Народ у нас увірує в усе:
    Добрезну тещу чи чортячі роги.
    А нас учили в бурсах й медресе
    Із пастви кревні зціджувать потрохи.

    У мене апетити о-го-го!
    Й товар продати нині вельми трудно.
    Брешу з амвона звично аж бігом,
    Виходить ловко, бо у лавці людно.

    Йде "на ура" відпущення гріхів,
    Цього добра у грішників чимало.
    Несуть у вуха сповіді лихі,
    А разом з ними гроші, яйця, сало.

    Є для татьби надійний інструмент -
    Святе письмо. І довга язицюра.
    О, як же гарно пахне свіжий мед!
    Пора іти: у церкві клієнтура.

    17.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  21. Неоніла Гуменюк - [ 2018.02.16 08:43 ]
    Чарувала колись мене веснонька
    Чарувала колись мене веснонька,
    Солодила медункою губи,
    До любові ще кликало теж мене
    Тепле літечко, наче до згуби.

    Пані Осінь з"явилася в золоті,
    Прохолодою вже освіжала
    Та лелечим крилом замахала
    Так, неначе літа мої прожиті.

    Ой, життєва холодная зимонько
    Із морозами, льодом, снігами,
    Ти ще встигнеш до мене прилинути,
    То ж прошу, щоби не поспішала.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Гупало - [ 2018.02.16 07:02 ]
    Поза зоною епосу
    І ночами не сплю, і світанки минаю.
    Тінь за мною женеться, це значить – біжу.
    Уцілів я у пеклі, натішився раєм,
    Та ще треба здолати останню межу.

    Ні найменшій комашці, ні брату ні свату
    Не зізнаюся: суще на світі - моє.
    Я кудись утікаю? Я хочу піймати?
    Це у когось поразка, а хтось виграє.

    І женуться, як вітер, оспівані коні,
    Вилітають із епосу – прямо в шансон.
    Будь зі мною, о Боже, в моїй обороні:
    Бережи не мене, а звичайний мій сон.

    Я із часу не вистрибну – боком чи ницьма.
    Напрямки – залишається шлях до зірок.
    Я до них не лечу, і мені не проститься,
    І загуститься морок, де сорок морок.

    Ех, за зоною епосу, нижча ідейність.
    Упритул не помітно, не чути мене.
    Я живу за межею – в розгубленні: «Де я?»
    І усе це зі мною лише промине.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  23. Володимир Бойко - [ 2018.02.15 23:53 ]
    * * *
    Вивільняюся із омани,
    Забуваючи, хто ти є.
    Бо у вигинах твого стану
    Дотліва почуття моє.

    Я пригадую й забуваю,
    Утікаю й вертаю знов.
    Умирає і воскресає
    Ненаситна, як звір, любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  24. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 22:06 ]
    "Як сотворила тебе мама"
    Хочеш знати, як це сталось?
    Звідкіля дівча це взялось? –
    твоя мама так сміливо
    доню сотворить схотіла...
    Щоб тебе родити вміло,
    надихнуть красою тіло –
    на троянд пахучі личка
    влила па́токи потічки...

    ... Молока вона немало пишним ружам
    додавала...

    Суміш дивна замісилась –
    ти із неї народилась!

    Хочеш знати, як там далі?
    Звідкіля уста у кралі? –
    мама в гори за снігами
    бігла спритними ногами...
    Білих лілій заметілі,
    меду й цукру бризки цілі,
    ягід пригорщі бездонні –
    соковиті і червоні...

    ... І кориці не жаліла – все змішала, як уміла...

    Вийшли зубки, всіх біліші,
    губки – вишеньок спіліші...

    Хочеш знати, чим скінчилось? –
    мама вбога залишилась,
    щоб створити диво мудре,
    світлооке, златокудре...
    Продала́ все без сумління,
    і купила в володіння
    землю-жилку... За донькою
    злото хлинуло рікою!

    ... Золоті багаті жили волосинки обложили...

    Щастя мав би я без міри –
    цілувать їх до могили...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (3)


  25. Козак Дума - [ 2018.02.15 21:00 ]
    Магія весни
    За зимою настане весна.
    За снігами – бурхливі потоки.
    За дощами – небес глибина.
    За плечима – лиш досвіду роки…

    Змінить зиму весняна краса,
    все укриє смарагдів парчею –
    у ранковім промінні роса
    надихатиме знову Орфея.

    За зимою приходить весна
    і кінець прохолодній погоді.
    Все навколо оновить вона,
    але магія та… лиш в природі.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  26. Олексій Кацай - [ 2018.02.15 21:19 ]
    Вузлики
    Там, де галактика зникає,
    на самому її краю,
    я балансую й вигораю
    до супокою. І свою
    розтягую орбіту в нитку,
    на пам’ять вузлики планет
    на ній скрутивши, аби швидко
    у спогади, як в інтернет,
    пірнути і здолати простір
    всією пам’яттю зірок.
    От – перший вузлик… То є просто
    десь на Землі Дніпра рядок
    у думі міжпланетних мандрів…
    А цей – на згадку про пейзаж,
    де в аватари зі скафандрів
    мій втілювався екіпаж,
    ледь долетівши до Пандори.
    А он – чудний Альдераан…
    Принцеса Лея… Небо хворе…
    Повстання вибух-ураган,
    де марить волею вже вітер,
    а воля вітром нас несе!..
    Й новими вузликами світу
    безмежжя пломеніє все.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  27. Дружня рука - [ 2018.02.15 20:05 ]
    Емоція з мовчання і пісень
    Любов – це гарно.
    Це ніколи не відраза.
    Не плутайте із іншими речами.
    Любов – це не приватна справа.
    Для двох сердець - сліпа забава.
    Легко образити.
    Ще легше зруйнувати.
    Не скажеш їй: іди, шановна, спати.
    Її не можна в місті вполювати.
    Лиш можна їй від серця заспівати.
    Ще можна в попіл цілий світ перетворити,
    Коли вдавати, замість того, щоб любити ...
    О як багато образів вона в собі таїть.
    Коли мовчить. Тим більше, коли спить.
    Коли весела і коли сумна,
    Ніде, ніколи не буває, щоб одна.
    Вся різна. Зовсім інша кожен день.
    Нестримний буревій з мовчання і пісень …
    Що є любов? Що є ця супер - сила?
    Котра дає і відбирає крила.
    Кошту́є все й нічого водночас.
    У друзів все на ти. Якщо люблю, то вас.

    Красива як сама любов,
    У ніжності своїй слабка й вразлива.
    Не скинути невидимих оков,
    Ти не хотіла, але полонила ...
    А може не в хотінні цьому річ,
    По іншому ці ролі не зіграти,
    Неначе зорі розкидала мрії ніч,
    Щоб ти могла між ними політати ...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.15 15:39 ]
    Дилеми
    "Стоїть бабуся, дивиться на хату"


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.15 13:42 ]
    Перелітній
    1

    Пиши, красуне, вірші хтось оцінить.
    І видасть книгу, понесе у млу.
    Ти кинула в куток ганчірку й віник,
    лишила нам арени, ковилу.

    Ти покохала - і перелетіла.
    О скільки вас таких - літак, цебро...
    Намащене сандалом юне тіло.
    Кальян, тафта. Щемливі тексти про

    екзотику- любов. Це ж муза плаче..
    Старі батути. Я на них - чужа.
    Стрибає втіхи блідо-жовтий м'ячик...
    Пегас окрилює неназване лоша.

    2

    Ізнову сніг. А в тебе - звична спека.
    Стезя - ряденцем, галькою, піском.
    Наснилась україночка - далека -
    у тридев'ятім царстві башт і ком.

    Лишаюся.
    Не каюся. Далію...
    Подякую читальникам, авжеж.
    Пливе у синю безвість Гамалія.
    А я - в холодній точці, між пожеж.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  30. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.15 12:06 ]
    Сумбур

    Забіг закоханих по набережній... Гам...
    На фініші - серця, порив на старті.
    Медаль ховаю... щасливенну вдам.
    Добігла в трійці перших. Тижні гарту.

    Пахтіла кава... стигли кавуни...
    Пливли сирени, ратуші, флюїди.
    Роздрібнена мозаїка вини.
    Водичку в бодню носять данаїди.

    Підковані копита поні, кіз...
    Медаль розтала. Сонечко нівроку.
    На белебень - архар, напереріз.
    Несе у тайстрі віршики, уроки...

    Передчуття мандрівок, ще сумбур.
    Дай, Златоусте, мудрощів, порядку.
    ...ля мур... ля мур... - наспівує лемур.
    Ладнає над Русанівкою кладку.

    Для смертників - листівки, провіант.
    Десь там - війна. Любов нова - без віри.
    Шукає дуелянтів секундант.
    Оспівують офір - дзуміють - ліри...

    Руйнується підґрунтя...
    ...та...ра...рам...
    Стріла увись...
    Дрижать кити і леви.
    Закину довгий денник в інстаграм.
    Низатиму цеглини кришталеві.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  31. Петро Скоропис - [ 2018.02.15 12:20 ]
    З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень». Гаряча горожа
    Сніги на каменів гряді.
    Біліють падоли, бліді,
    як небо. І горожа лиш
    чорніє в самоті.

    Холоне ліс у білій млі.
    Світліє мла на тому тлі.
    Чорніють палі, у снігу
    нагі, із-під з землі.

    І їде верхівець один.
    Сліди вовків буцає кінь.
    Горожі палі у снігу
    підков чатують дзвін.

    У масть пальто, як перший грак.
    Сліпа вона. Ба, не сліпак,
    глухий, німий, гарячий, як
    ті палі, неборак.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  32. Ночі Вітер - [ 2018.02.15 10:40 ]
    Душі непотріб...
    Душі непотріб міряла
    сльоза.
    Ти в ніч пішла.
    Що з тОї ночі серцю?
    Примара,
    потойбічна маячня.
    І божевілля
    іронічних
    скерцо.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (10)


  33. Василь Кузан - [ 2018.02.15 10:10 ]
    Як зима зустрічає весну
    ***
    Як зима зустрічає весну,
    Так і я тебе, Пташко, зустрів.
    Розплела ти розкішну косу
    І прихованим порухом брів,

    Ледь помітним торканням до ран
    Вітерця, що полинув від вій,
    Ти роздмухала попіл повстань,
    Ти неспокій розбурхала мій.

    З того часу я – літо й вогонь,
    Лід у жилах поволі, та скрес.
    Вже шепочеш мені: охолонь!
    Я для тебе Голгофа і хрест.

    Я для тебе давно не зима –
    Сто пожеж, сто ідей, сто доріг…
    Ти вінок собі робиш сама.
    Як пелюстя, спадаю до ніг.

    Пломінцями п’янкого вогню
    Зігріваю тепер тебе я.
    Я лелію весну – я не сню!
    Ми – кохання стрімка течія.

    15.02.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  34. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 10:02 ]
    "Звідки ймення Устя, Устя-Златоустя"
    "ЗВІДКИ ЙМЕННЯ УСТЯ, УСТЯ-ЗЛАТОУСТЯ"


    А я слово "Устя"
    завивала в хустя.
    Устя -- у хустині,
    в вишитій свитині:

    -- А я собі Устя,
    Устя - Златоустя!
    Рученькі біленькі,
    устонька пухкенькі.
    З Божого облатка,
    з чистого із златка ...

    От така я Устя,
    Устя - Златоустя!
    Медом розтечуся,
    Богу помолюся --
    злотими устами,
    гожими літами ...

    ... Гомоніть струмочки:
    гарне ймення в дочки!
    Задзвоніть дзвіночки,
    гарне ймення в дочки!
    На яри й лісочки,
    за тини й тиночки:
    що за гарне ймення
    у моєї дочки!

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2003)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (8)


  35. Михайло Карасьов - [ 2018.02.15 08:59 ]
    Стрітення.
    Зима з весною стрілися.
    Зима у мокрих валянках,
    Та все іще надіється
    На прийдешній мороз.
    Весна з зимою стрілися.
    Весна – уся в проталинах,
    Трава ще не пробилася,
    Ще без дощів і гроз.

    Зима з весною стрілася,
    І для зими це стрітення –
    Кінець всьому. Одвіяла,
    Прощатися пора.
    Весна з зимою стрілася,
    І для весни це стрітення –
    Бруньками наливатися
    Та силу набирать!

    Зима з весною стрілися,
    Кінці й початки сплутали,
    Зелена й біла віхоли
    Вінцем переплелись.
    А ми... ми не зустрінемось.
    Я пізно народилася,
    Я навіть не довідаюсь,
    Яким ти був колись.

    Ти все, мабуть, гукав мене,
    І зник, не догукавшися.
    Між нами бездна вічності,
    Безкрайній сніжний лан.
    І лиш весняний пролісок,
    Яко небесне колесо,
    Викочує із безвісти
    Чи спогад, чи туман.

    * * *


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.02.15 06:46 ]
    "Гробки"
    Кинуті лани, розбиті житла...
    Вожаки лишили без гнізда.
    О, як хочу я краплини світла,
    А прийшли жура і чорнота.

    ...Шельваги вантаж поворушили,
    Запитали: "Хто ти за один?".
    - Бачте, вої, он - хрести, могили?
    Йду пирій сапати і полин.

    Ось ладунок: заступ, оковита,
    Трохи є свяченої води...
    - Хутко розвертай оглоблі, діду,
    І сюди ніколи не ходи.

    В неживих надійні охоронці -
    Міни і " розтяжки" від рідні.
    І горить сльоза в старечім оці,-
    Навіть мертві нині на війні.

    Руки не дрижали ще ніколи,
    А тепер і день, і ніч трясе.
    Ось воно - прокляте Дике поле,
    Край Орди. Без люду і осель.

    15.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  37. Мирослав Артимович - [ 2018.02.15 06:27 ]
    Стрітення (Радість Симеона)
    Не гріє світ…Життя утома...
    Провалля часу…Вагота
    років старого Симеона
    додолу тисне… Неспроста
    його надією леліє
    цей день і Дух веде у храм:
    сьогодні він узрить Месію
    й воздасть молитву небесам:
    «У сяєві Святого Лику
    моя впокоєна журба.
    І відпускаєш Ти, Владико,
    свого покірного раба…»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  38. Серго Сокольник - [ 2018.02.15 04:04 ]
    Приймаю вітання, дорогі друзі)
    Друзі, приймаю вітання) IV Всеукраїнський конкурс ім. Леся Мартовича. Удостоївся диплому 1 ступеня в поетичній номінації)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (28)


  39. Сонце Місяць - [ 2018.02.15 03:14 ]
    інакше
     
    ізнову бачив сни
    та не було зі мною тебе в
    імлі цупкій
    між мертвих & живих
    шукав не знати що
     
    снігами навкруги
    стрічав давно не тих
    & на позір сторонніх
     
    крізь тьмаві
    пройми коридорні
    кімнати прохідні
    без люстер &
     
    не відчував
    сумління ані горя
    мовби згодом
    & щезав
     
    наступний
    спогад
     
    не
    пригадавши
     
     

     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  40. Козак Дума - [ 2018.02.14 23:00 ]
    Остання любов
    За кілька кроків до зими
    свою любов зустріли ми.
    Шляхами різними ішли,
    але її таки знайшли.

    Хоча уже немало літ,
    та не страшні мороз і лід.
    І не лякають холоди,
    бо це кохання назавжди.

    Воно зігріє в заметіль,
    загоїть невимовний біль,
    теплом наповнює серця
    і душі пестить без кінця.

    Сердець гарячих лине стук
    під задушевний потиск рук.
    Печаль і туга відліта,
    тепер у нас одна мета.

    За кілька кроків до зими
    любов останню стріли ми.
    Я дякую тобі, мій Бог,
    вона у нас одна на двох!

    Розкрила нам любов свої обійми,
    зненацька захопила у полон.
    Така палка, що до небес підійме!
    Ми дихаємо лише в унісон.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2018.02.14 20:42 ]
    Не судьба
    Заробила я лише на спред,
    Цілий вік жила на шиї в нені.
    Із чарунків висисала мед,
    Нині мужу патраю кишені.

    Так приємно жити без турбот,
    Спати, малювати акварелі.
    Хай працює муж мій, ідіот,
    Бо не дам поторсати бретелі.

    Чоловік хоча й неговіркий,
    Та міцний, з волячої породи.
    Хай іде сапати буряки,
    Відпочине опісля роботи.

    Бур'яни жбурляє на межу,
    Огірки прив'язує до жерді.
    Ну, а я - у ліжку полежу,
    Клацати втомилась на планшеті.

    На вечерю те, що й на обід -
    Чистої водиці повна кружка.
    Для дурних - робота, втома, піт,
    Для розумних - із пера подушка.

    Вечір. Зорі. Пусто в животі.
    Хочу до цибулі оселедця.
    Щезнув мій коханий. Десь утік.
    Та, боюсь, уже не повернеться.

    14.022018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Гупало - [ 2018.02.14 19:58 ]
    Б у д я к и
    Будяки відвертіші лілей.
    Це печаль, якої не оцінять.
    Помилковий напрямок ідей?
    Та і він буває, як вакцина.

    Певно, задалеко ми зайшли --
    Усміхатись навчені лілейно.
    Вічно півсирий еліт-шашлик
    Хвацько запиваємо єлеєм.

    Обізвуться будяки на це --
    Голочками вдарять, ніби струмом,
    І покотиться яйце-райце,
    І напнуться жили, як ті струни.

    Неосяжна будякова суть:
    Перельоти -- напрями спасіння;
    Будяковий пух і дух несуть
    Сім вітрів, а бачимо -- іскріння.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  43. Домінік Арфіст - [ 2018.02.14 16:41 ]
    Рахель - Бувало, не раз... (з івриту)
    Бувало, не раз після літнього дня
    прийду і стою край воріт.
    При заході сонця все слухаю я,
    як тихо твій голос дзвенить:
    «Мій дім в бідноті й тісноті
    і я в ньому у самоті».

    Живе в мені світло і спокій тих днин,
    їх ніжністю сповнений я
    і сумом солодким. У пісню свою
    ти вилити душу змогла:
    «Мій дім в бідноті й тісноті
    і я в ньому у самоті».

    І мариться й досі під вечір мені,
    крізь темну журбу й німоту,
    ледь чутну іздалеку знову ловлю
    наївну мелодію ту:
    «Мій дім в бідноті й тісноті
    і я в ньому у самоті».


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  44. Серго Сокольник - [ 2018.02.14 12:10 ]
    Валентинка
    Чарівні світлини
    Свята Валентина...
    Падає сльозина
    Просто на світлину...
    -дівчинонько мила,
    Ти така сумна...
    Чом не оселилась
    У душі весна?
    -завірюха... Північ...
    Холоду крижина...
    Як на серці зимно!..
    Хлопець мене кинув...
    Гірко сумувати
    У святкові дні...
    Серце дарувати
    Нікому мені...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118021405318


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.14 12:36 ]
    За крок до...
    1

    Наснився лабіринт... І муж пішов.
    Оксана дивувалася - послухав...
    Нема відбитків (сніжно) підошов,
    охайно... тихо... ілюзорно... сухо.

    До кого - не турбує. Іпостась
    ним вибрана. Лишив будинок дачний.
    І мерла розповита... й вознеслась
    у віртуальну храмину побачень.

    2

    Просила двічі кума: "...подзвони...".
    Стекла дорога спільна у баюру.
    Зрізала кали, ковтуни вини.
    Побачила знайому шевелюру -

    і так зраділа... подалася... Ні!
    Спинилася - за крок до хвилерізу.
    Намарилось Оксані, не мені.
    Трамбую сонно вірші у валізу.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  46. Світлана Мельничук - [ 2018.02.14 11:05 ]
    ***
    Ти мене усе-таки знайшов,
    Ніжний, милий, добрий, нелукавий.
    Тільки не збагнув, що ця любов –
    То коштовний камінь без оправи.

    Перед нею голову схилю,
    Душу відкривати надто пізно.
    В іншому житті тебе люблю,
    А у цьому – я уже заміжня…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (6)


  47. Вікторія Лимар - [ 2018.02.14 11:56 ]
    Святой Валентин
    С небесных спустился вершин
    Кудесник любовных желаний!
    Посланник, гонец, властелин –
    Святой Валентин долгожданный!

    Заглянет с улыбкой в наш дом –
    Сердечко с волненьем раскроет,
    Обнимет, прижмется с теплом,
    Заботой, достатком укроет.

    Растопит невзгоды и лед –
    К свершеньям зовет нас, вперед!

    14.02.2018
    Свидетельство о публикации №118021404258





    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  48. Віктор Кучерук - [ 2018.02.14 11:41 ]
    Дбайлива віхола
    Мерехтлива віхола лютнева,
    Попелом сріблястим уночі, -
    Ластиться вагомо на деревах
    І хоронить глибоко корчі.
    Кружеляє, сиплеться і гусне
    Втомлено на влежаних снігах,
    Давній наст винищуючи з хрустом
    І невидним роблячи весь шлях.
    Пів зими чекали нетерпляче
    Ми на танок віхоли і спів,
    Щоб ніхто ніколи не побачив
    Дві зрадливі низочки слідів...
    14.02.18


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.02.14 10:12 ]
    Моя любове!


    А шлях до сонця надто заважкий,
    Усоте переписував лібрето.
    Застряг у путах часу. А роки
    Летіли марно у неситу Лету.

    Амріта скисла. Уподобав спирт,
    До пекла перший був уже у черзі.
    Злетів з усіх вершин, шляхів, орбіт,
    Програвши місце в Ноєвім ковчезі.

    Всміхнулось диво, мовило " Ти мій!",
    І до життя покликав голос крові.
    Моя кохана світиться в пітьмі:
    Це - сяйво щастя, промені любові.

    Торкаючись крилом твого крила,
    Нектари випиваю з губ кармінних.
    Моя любове! Ти мене спасла!
    Я у раю! О, сонячна богине!

    14.02.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.49)
    Коментарі: (14)


  50. Неоніла Гуменюк - [ 2018.02.14 08:27 ]
    Казка місячної ночі
    Плив поволеньки місяць щербатий,
    Мов надкушений стиглий кавун,
    А навкруг нього зорі яскраві,
    Як зернятка розсипані тут.

    Усміхається він, десь донизу
    Сипле сяйво, мов срібло з ковша
    І сідає воно на ялини,
    Зачаровані ним ті стоять.

    Як вітрець прилетить і подмуха,
    То гойдаються легко гілки,
    Наче велетні.Ти лиш послухай,
    То не скрип, а цікаві казки.

    Сяйво місячне, наче накидка
    Королівська на плечах дерев.
    Але нічка мине дуже швидко,
    Казку ранок від нас забере.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   488   489   490   491   492   493   494   495   496   ...   1855