ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Дружня рука - [ 2018.02.10 14:55 ]
    Намалювати жінку
    Задали нам урок: намалювати жінку.
    Завдання виявилось зовсім не просте.
    А я спочатку на листку малюю скрипку,
    А потім вже беруся за її лице …
    А потім рву на скрипці струни до одної -
    Волосся вже доповнює лице,
    У тінях – світ фантазії людської,
    Так личить до душі твоєї це …
    Від променів яскраво з боку сонця,
    Вечірня втома заховалась від вікна,
    З тіней тобі збудую охоронця,
    І на картині ти вже будеш не одна …
    Я уявив собі на мить, що ти русалка,
    Перевернув листок і так домалював,
    А потім передумав, бо якийсь рибалка
    Тебе б таку тут випадково упіймав …
    А потім одягнув тебе в бузкове,
    І квітів по цілому тілу розкидав.
    І білі каблуки, щоб чарів мову
    Ти роздавала там, де я не малював ….


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2018.02.10 09:06 ]
    Пасажир
    Бринить щемка сльоза. На серці сум.
    Порушились умить життєві плани.
    На шию псу повісив ковбасу,
    Підсунув киці глечика сметани.

    Від болю аж виламує крижі,
    Натруджені порипують коліна.
    Жоні кажу: "Грошву постережи,
    Накайлував, нарешті, на машину".

    Пішов до лазні. Парюся, масаж,
    Ще й віником березовим по дупці.
    В душі нірвана, мрію про гараж:
    Відомо, що - кому, а просо - курці.

    М'яке сидіння, шерхотіння шин,
    На автостраді з вітром перегони -
    Поставлено усе життя на кін,
    Щоб вимріяне впало у долоні.

    Вернувся розпашілий, ворухкий,
    Зі спальні визирає хитро люба.
    Щебече голосок її м'який,
    Із пліч звисає соболина шуба.

    На пальцях блиск осліплює мій зір,
    Червонець випадає з ридикюля...
    Зомлів. Очуняв. Ліжко, нашатир:
    Авта не буде, бо в кишені дуля.

    Жіночі мрії, звісно, це святе,-
    О як приємно одарити жінку.
    У мене, кажуть, серце золоте...
    Я - пасажир. Лишуся ним довіку.

    09.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.10 09:50 ]
    Ти знаєш...
    1

    Ти знаєш (чи так здалося...),
    як Бог відчуває втому,
    погладивши кішку, лося,
    оглянувши сад содому.

    Миттєвості чорно-білі,
    на троні сидіти мулько.
    Вганяли списи у тіло.
    Матрони бредуть провулком.

    Торговиця павіанів...
    Синів на хрестах - за віру.
    Бродіння песет, юанів.
    І відсіч жаскому звіру.

    2

    Їж манго, кисіль вишневий,
    спокутуй чуже-суспільне.
    Ти ж сам сотворив цих девів,
    Олімп... і кар'єр вугільний.

    Не слухав, бо сам-єдиний.
    Обарвив, сіяв...
    Апное.
    У чому твоя провина?
    Готуй для спасіння Ноя.

    І буде тобі кайфово.
    Стомуки - і нині, й прісно.
    Карафи дзвінкі медові
    Пливуть у Супій навскісно...

    ..........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.10 09:10 ]
    Крізь шибу
    1

    На першому поверсі просто
    живе продавець корости,
    а вище - у двадцять першій -
    сексот набиває верші.
    Психолог у п'ятдесятій
    проводить сеанс заклятій.
    Сумливо їй ще від літа,
    усюди тінь Геракліта,
    Шепоче про вогнелогос,
    правиця її волога...
    Потоптані іпомеї -
    виною коти, пігмеї.

    П'янички навкіл регочуть.
    Заклята розплющить очі,
    шукає зернятка втіхи.
    ...бомбують дахи горіхи...
    На яблуні - капелюшка.
    Солоні струмочки - в юшку...

    2

    Чого їй - отій сльозливій?
    За планом - війна і злива.
    Загинув сусідський хлопчик -
    одна із вселенських опцій.

    - Не варто... - втішає Ганя, -
    пошли пузаня у баню.
    Намелено кави доста,
    щаслива квартира шоста.

    Повія приймає в третій,
    презерватив - у букеті.
    Будинок хить-хить... і струнко.
    На ньому графіті Мунка.
    Закаляна ручка, шиба.
    Психолог субтильний диба...


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  5. Сергій Гупало - [ 2018.02.10 07:28 ]
    Без поезії
    Нема поезії – і сохне лист.
    Освітлення і зцілення – дощами.
    У темні нори зазирає лис,
    Де також чути звуки пилорами.

    Пливуть дерева тихо у село.
    Бездомна білка – як ота розгуба.
    Чортяки – мов залізні. Помело.
    За спиною – відьмаки кривозубі.

    Ось тут колись поезія жила,
    Народжувала тексти і підтексти.
    А нині – он поетик-неболаз
    Із позахмар'я присилає жести.

    Іронія і зречення кричать.
    Не ті висоти, це не для спасіння.
    Обличчя осяйне. На нім – печать
    Не зорепаду, а сонцепадіння.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2018.02.10 07:56 ]
    Одшептало
    Куди, куди подівся мій талант?
    Скінчилася м'яких сонетів ера.
    Прийшов сатирик, кровосис-мутант,
    До того ж - лисий, важить півцентнера.

    Відомо, гумористи - добряки,
    А в цього у руках гострющі вила.
    І випадає з рота зуб хиткий,
    А у Пегаса усихають крила.

    Від погляду почвари дрижаки,
    Тікаю швидше за мустанга з прерій.
    Став сірий, наче миша, немаркий:
    Вмирає Моцарт, розцвіта Сальєрі.

    Цей звір страшніший за осу, цеце,
    Спасіння - заховатися від світла.
    Харчується хижак лише м'ясцем,
    І кров невдах виблискує на іклах.

    Вже одшептало. Не турбує сказ.
    Нема пихи, і не гризу вудила.
    Воюйте із сатириком. Я - пас.
    Бо гумор, знамо,- це велика сила.

    10.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  7. Володимир Бойко - [ 2018.02.09 23:22 ]
    * * *
    Дивляться очі твої лукаво,
    Голос твій срібним дзвінком дзвенить.
    Сяють мені голубі заграви,
    Серце з грудей, наче птах, летить.

    Все я покину, про все забуду,
    Тільки б іти за тобою вслід…
    Але чому ж я не йду нікуди,
    Лиш проклинаю безглуздий світ?

    Марно надіями серце краю –
    Не по дорозі з тобою нам.
    Та, як забути тебе, не знаю –
    Хоч не з тобою, та все ж не сам.

    Що ж, не судилося, не збулося,
    Але надія іще жива.
    Гладжу у снах я твоє волосся,
    Шепочу несказані слова.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.09 23:52 ]
    На лезі

    Равлик на лезі.
    Рухатись просто...
    Сну антитеза.
    Мариться острів,
    брость виноградна,
    вина торішні,
    нить Аріадни,
    голови Крішни.

    Лезо іржаве.
    Шавка - ізнизу.
    Цятками кава...
    ...вірші-стриптизи...

    ......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.09 22:57 ]
    Петлі, нетлі...

    1

    Жінка з глини і комишу
    бовваніє... Лечу... спішу.
    Розминулись. Агов, Ліліт...
    Слабко діє старий магніт.

    Мо', підкажеш маршрути, сенс...
    Чим тлумити ментальний стрес...
    Сім чеснот і сімсот гріхів -
    у ласкавих цих пастухів.

    Серед сніжних підталих баб
    закривавлений шовк-єдваб.
    В епіцентрі - казан жаский.
    Підганяє до скону кий.

    Чисті руки - ножа вкладуть.
    Відшукала блаженних путь.
    Світ жував, надихав, ловив.
    Доплітаю мережку див.

    2

    Задзеркальні мотиви, сюр.
    Копошіння ідей... купюр.
    На гончарному колі - шмат.
    Між біблейських тону цитат.

    Петлі, нетлі... Крапки, нулі...
    Лик Ліліт у ліловій млі.
    Дітовбивця вона - речуть.
    Сварка, рівність - буттєва суть.

    3

    Бабця Єва пече коржі.
    Наминають свої, чужі.
    Торохтить у голівках мак...
    Хто подасть із пустелі знак?

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Іван Потьомкін - [ 2018.02.09 21:18 ]
    Юдофоби


    Талановиті й безталанні,
    Смішать юдеї православних.
    Стоять на сцені клари й роми,
    Живіт од сміху надриває Русь ...
    А поза сценою – то глузи, то погроми,
    Гидливе «ЖИД» не сходить з вуст.
    Хоч і в безправних є права,
    Та б’ють юдея зліва й справа,
    І так, і сяк, і навпаки...
    І так віки... І так віки
    Вершиться-не скінчиться
    Над юдеями розправа.
    За те, що віддали Пілатові собрата –
    «Царя», що до покори кликав люд,
    Як невпокорена Юдея
    Позбутися воліла римських пут?..
    Ні! Інше, юдофоби, тут.

    * * *
    У сусіда хата біла,
    А у мене нема й мила.
    Мило є – чогось чортма...
    А в Абраші? Чудасія:
    Він не садить і не сіє,
    Вірить в іншого Месію,
    Звідки й як, але все є.
    Мабуть, Бог на двох дає.
    Тож його – це і моє.
    Не переч мені, іудо,
    В нашім краю ти ж приблуда.
    Фарисейчику нещасний,
    Та ж і сонце, бачиш,- наше...
    Хочеш бути ближч до раю –
    Чимчикуй у свій Ізраїль.
    А не хочеш – лізь на сцену
    І сміши нас неучених:
    Анекдотик про Одесу
    Та про «нових руських» дещо...

    ***
    ...Талановиті й безталанні,
    Смішать юдеї православних.
    Живіт од сміху надриває Русь,
    А поза сценою то глузи, то погроми,
    Гидливе «ЖИД» не сходить з вуст.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  11. Марґо Ґейко - [ 2018.02.09 21:33 ]
    Правічний двобій
    Цей двобій двох бажань, двох осіб у одній іпостасі.
    На перетині Я відшукати потрібно баланс.
    Суголосно тримають потік два крила, щоби птасі
    Не злетіти у штопор, впадаючи волею в транс.

    Ти назавжди не мій. Ти – стихія інакшої жінки.
    Нарікає вона – франкофонно зривається в крик.
    Ти Гольфстрімом своїм припинив зігрівати обжинки –
    Ніжні коси обох. Мерзне острів, за ним материк.

    Не приходиш на спів. Вже безсиле начало германське?!
    Арфа лине туманом, але не зважаєш – не кельт…!
    Там на іншому березі п’єш ти із неї шампанське,
    Поки я з Мананнаном танцюю між урвиськ і скель

    та борюся з любов’ю, бо жриця друїдської крові.
    Ти береш знов мій транш, я – твій сіро-рудий кардинал
    Нашаманю віршів – попливуть кораблі паперові
    по протоці Ла-Манш, що для мене – Англійський Канал!



    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  12. Мирослав Артимович - [ 2018.02.09 18:42 ]
    Пропозиція*
    Українське радіо «Культура»
    день-у-день милýє ніжно слух –
    до роботи і до шурів-мурів
    я при цьому радіо оглух:

    ні перо не любе, ані жінка –
    слухав би і слухав – без кінця,
    затерпають іноді гомілки,
    як стою поблизу «брехунця.

    Інші FM-станції втопають
    ув обридлій повені реклам
    і щебечуть, як пташки у гаю,
    в мізки уплітаючи бедлам.

    Інші FM-станції втопають
    у обридлій повені реклам
    і щебечуть, як пташки у гаю,
    в мізки уплітає шум і гам.

    Віднедавна отоларинголог
    уявився виразно мені
    (кожен має вуха, ніс і горло:
    все у нормі? – ти, знай, на коні):

    відчуваю явні вади слуху –
    може, вже збиткуються роки? –
    Але ж я ретельно мию вуха,
    а мені вчувається таки:

    «Як молитву, пам’ятай щоденно:
    щоб мужчина чувся, як граніт,
    кожен хлоп, – і я також,напевно, –
    їж тестостерон і сапоніт!**»

    Лікар мене вислухав уважно,
    у рецепті скрипнув олівець:
    «Вуха ваші не слабі, поважний, -
    це культурі вже настав капець».

    Я побрів, утішений, додому:
    «Хай би трафив ту рекламу шляк! -
    Видається, без тестостерону
    вже культурі вижити ніяк…»

    – Це ж образа! – в крик емансипантки. –
    Вся увага хлопам! А жінкам?!
    Нам культура теж не забаганки –
    подавай таке смачне і нам!

    То ж подумав, як було би файно
    дать «Культурі-лайф»*** приставку «екс-»
    й утворити для усіх, негайно,
    рубрику нову – «Культура- секс».

    09.02.2018




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  13. Вікторія Лимар - [ 2018.02.09 17:44 ]
    Голос розуму
    Випадок, здавалось, недоречний –
    У безвиході душа болить.
    І всі плани зруйнувались вмить !
    Вихід де знайти безпечний?

    Вкотре голос розуму шепоче
    Та дає пораду слушну нам,
    Але маєш визначитись сам!
    І розплющити в прозрінні очі!

    Випадок цей зрозумієш з часом,
    Подумки подякуєш йому,
    Адже сталось краще, та чому?
    З глуздом не завжди жив`емо разом,

    Підкоряючись чужим наказам?
    Певно й помиляємось тому.

    09.02.2018
    Свидетельство о публикации №118020908833



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  14. Дружня рука - [ 2018.02.09 16:44 ]
    Підробка*
    Один дивак
    Образився не жарт,
    Коли став надто дорогим її талант.
    Йому раптово начебто на фарт
    Створили не відмовний варіант.

    І ось уже на сцені мов жива ...
    Для кожного знайомі риси.
    Усмі́шка іронічна. Красива голова.
    Ніхто не упізнав. Комп'ютерна актриса.

    Інші актори грають, а вона завжди одна.
    Вставляє кадри режисер у фотошопі.
    Її житло оточує стіна.
    Захоплення в Америці й Європі.

    Через комп’ютер сотні інтерв’ю,
    Полки фанатів оточили вже квартиру.
    Гей, режисер, віддай ув'язнену свою.
    Люблять її і п'яну, і нещиру …

    Придумав шоу з пишних похоро́н,
    Мільйони плачуть. І кидають квіти.
    І поліцейських цілий ескадрон.
    Його підозрює пів світу …

    Убивця. Як ти міг?!
    І вже тюрма. І ненависть палає у повітрі.
    Не доведеш нікому, що її нема.
    І не було ніколи на цілому світі.

    У фільмі хтось придумав порятунок,
    Хтось знову наче ходить в королях.
    Хіба Вона – це інструмент чи обладунок?
    Хіба є інше щось, окрім як серця шлях?

    Відчув від жінки справжньої утому,
    Замінник в цьому, підробка в тому.
    І опинився сам ні в чому,
    І не вручають Оскарів такому …

    * ідею запозичено з фільму S1MONE


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Марго Гейко - [ 2018.02.09 15:18 ]
    Дівка бранка
    Як на білому камені в Чорному морі
    У кістлявих руках незабутньої mori,
    Тридцять років у вирві сирої могили
    Козаки про свободу Пречисту молили.

    Працювали затяжко в тенетах неволі,
    Де писали припливи кристалами солі
    Записки для відправи своїх проскомидій,
    Омиваючи хвилями крихітки мідій.

    Возглашали вітри про замучені душі
    І лежали мов проскури стулені мушлі.
    Та нарешті Марія спустилась до келій,
    Що чорніли в провалині білої скелі.

    Наче місяць шовками огорнену діву
    Привернуло відлуння козачого співу.
    Опалили єство баритонові струми,
    Нагадали їй батька проникливі думи.

    І зійшла наче в пекло у шатах серпанка
    В розкіш вдягнена жінка - султанова бранка.
    Подивитись на тих, що натягують луки,
    Поціляючи в серце загострені звуки.

    Гей мужі, запорожці, у чреві темниці!
    Духом величні, тілом занедбані, ниці,
    Чи не знаєте Ви, що за день в Україні
    Що за свято іде, що розспівують нині?

    Ми нічого не знаємо. Звідки нам знати?!
    Що за день. Як там батько, чи поруч ще мати.
    Чи збирають жнива. Може верба розквітла.
    Нам щодень наче ніч, ми не бачимо світла.

    Ти була ще під ребрами неньки закута,
    Ми тягли вже неволі знедолення пута.
    Нас ув’язнено тут довше, ніж тобі років,
    І не матиме вирок ні краю, ні строків

    Я скажу вам, мужі, нині вдома скорбота.
    Бо сьогодні день страти, а завтра субота.
    Не проста ця Субота. Велика Господня.
    Всі чекають неділі, пісень Великодня

    Проклинаємо, дівко! Щоб щастя не мала!
    Ти знущатись прийшла, чи нам горя замало?!
    Проміняла свій ґанок на мармур веранди.
    Нам поверне Софію молитва Оранти!

    І поцілить катів постріл Божого гніву,
    Залунають лади візантійського співу,
    Розбіжиться гарем по кутках анфілади.
    Хай не буде над нами ісламської влади!

    Гей, мужі, запорожці, не треба прокльону!
    Я в шовках не забула батьківського льону.
    Як лунатиме спів з мінаретів мечетей,
    Відімкну я засуви. І ви утечете…

    Підіймайтеся тільки відкриється брама!
    Помоліться Тому, хто помер за Адама,
    Хто Різдвом розпочав відлік нашої ери,
    Забирайте на пристані ваші галери!

    І гребіть, ви гребці, на той бік цього моря!
    Богуслав не минайте, хто буде з ним поряд.
    Відшукайте там баню, високі колони
    Що нагадують камінь цей біло-солоний.

    Оспівайте на паперті вашу нескору.
    Хай почує священник на хорах собору.
    І дізнаються рідні - жива їх Маруся.
    Я лелекою думи додому вернуся.

    Заспіває кобзар, що попівна зробила.
    Промайнуть над хрестом два сповідницькі крила.
    Не відчує ніхто, крім невтішного тата,
    Що була в Страсну П’ятницю ще одна страта.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  16. Козак Дума - [ 2018.02.09 14:17 ]
    Вищий закон
    Адам і Єва – то початок людства.
    Так Біблія говорить нам про це.
    Займатися не хочу богохульством,
    та розімкнути спробую кільце.

    Ті прабатьки – єврейської породи,
    Господь Яхве такими їх зробив.
    Взялися звідки інші все ж народи
    і хто тих неєвреїв породив?

    Що Вавилонську будували вежу,
    що мови Бог їм нарізно ділив…
    Роздмухав поміж націй хто пожежу,
    і розбрату вогонь хто запалив?

    Чом допустив Господь у світі рабство?
    Людей гнітили гірше за скотів…
    Невже їх муки – то не святотатство?
    Чи ж можна так недолити братів?!.

    Чому Всевишній, нації не мавши,
    обрав собі окремий все ж народ?
    А той, завіти Господа поправши,
    затіяв із доби́тку хоровод…

    Із малечку від ранку і до ночі,
    безперестанно спини гнуть одні.
    Їм сльози з потом застилають очі,
    та мусять прозябати у багні…

    Усі ж державні фабрики й заводи
    у власність по кишеням розповзлись.
    Представники елітного народу,
    до хитрощів, як в давнину, вдались.

    Вони, немов на дріжджах, множать статки,
    приносить криза їм новий мільйон.
    Кінці з кінцями ж платникам податків
    звести не помагає навіть сон.

    А де ж тоді Господня справедливість?
    Чом з обраних формує пантеон?
    Чи він, як Цезар: обраному – милість,
    простим же смертним – працю і закон?!

    І хто лукаві ті закони пише –
    пройдисвіти чи інші сили мли?
    Мільйони животіють нині лише,
    щоб одиниці обраних жили!

    Вернувшись все ж до спільного коріння,
    хіба прийти до висновку не слід –
    як прабатьки з єврейського насіння,
    у всіх нас не один, єврейський, рід?!

    Тут нестиковка знову випливає,
    бо різні шкіра, звички, лексикон…
    За справедливість вище не буває,
    лиш справедливість – то життя закон!

    09.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  17. Леся Геник - [ 2018.02.09 13:23 ]
    За рікою
    За рікою спливають медузи,
    за словами спливає отрута.
    Вперше мовлене другом "не друзі",
    вперше те, що не можна збагнути.

    В океані далекого часу,
    затихають невчуті оркестри.
    Знову тріскає гойна окраса
    та, що мала світити на верстви.

    А медузи дуріють - солоних
    їх покидали в прісні озера.
    В невідомості десь на припоні
    догорають "інкогніта терра".

    Ми з отрутою звиклись, навіки
    знепритомнили чисті криниці.
    Помирають розлюблені ріки,
    тих, що житимуть - лиш одиниці.

    Неупізнані, навіть незнані,
    не розхлюпані, не одержимі.
    Але душі у них - справжні-справжні.
    Але очі у них - зримі-зримі.

    2.02.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  18. Олена Кримнець - [ 2018.02.09 13:20 ]
    ***
    Якого, плоте, прагнеш тла
    На тлі непам’яті про Бога,
    Де смерть, одвічна засторога,
    Розколиною пролягла?

    Проз лігво те, гляди, не йди!
    Там згуби плетиво насподі,
    І багрою од бростей глоду
    Звідтіль кервавляться сліди.

    А плоть вузькі тіснить врата,
    На спротив скалиться вороже,
    І тріпотить одінням кожне
    Найменше зволення єства.

    Покара звабі йде вдогонь,
    Відлегле постає увіччю,
    Й сочиться голубінню вічність
    Крізь рани Господа мого.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (18)


  19. Лариса Пугачук - [ 2018.02.09 12:47 ]
    Передумала
    Цей вірш, мов яв.
    Прийшла до тебе
    в одну із тисячних ночей,
    а ти, сердешний, бачив Гебу у сні,
    персисту ще й, ачей.

    Доп'явся до її принадних
    вологуватих пелюсток.
    Ох, мій ти ж любий, ах ти ж ладо!
    Перетягну разів зо сто,
    не знаю чим ще, та уява
    спрацює чітко...

    Сплине ніч.
    Проміння сонця гнів розплавить
    І ревнощам скажу я: «Ні!»

    Богинь багато, німф — ще більше,
    та я сміюся (от чудна):
    люблю, і думка тиха тішить,
    що я у тебе лиш одна!

    09.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.02.09 11:32 ]
    Лікування птаха
    У кожного несхожі болячки,
    Надкуртуазні - в птаха-чорногуза.
    Рецепт один: сатири колючки.
    Тримай, братва! Вштрикатиму у гузно!

    Сніданок знатний буде від пихи.
    Для профілактики - гаряча клізма.
    Не зубоскаль, бо тут не до "хи-хи",
    Сміятись над убогим - грішно, схизма.

    Бундючна зверхність - це таки дурдом,
    Ось тут похихотіти справді варто.
    Давайте порегочемо гуртом,
    І Боже збав солодощі давати!

    В пернатих на корони нині бум,
    Вдягають німб захланні златоусти.
    Тож на вечерю - копняки та глум.
    І так щодня. Можливо і попустить.

    Всім за " труди" - подяка і медаль.
    Смішків убгали банячок відерний!
    Ти ба - затихло! Райська пастораль.
    А завтра шабат. Принесем кошерне.

    09.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  21. Ніна Виноградська - [ 2018.02.09 10:09 ]
    Рідні Піски


    За Білопіллям Ворожба´ встає,
    Нові Вірки, а там вже дуже близько,
    Вздовж Сейму простяглось село моє —
    Вербово‑яблуневі в соснах Піски.

    У тисячу сто вісімдесят п’ятий рік
    Дружина князя Ігоря велика
    Тут мала переправу. І навік
    Є пам’ять в нас про цього чоловіка.

    Тут давнина з усього вигляда,
    Її усі шанують, як годиться.
    Під товщею піску свята вода —
    Тисячолітня знайдена криниця.

    Й донині наш увесь слов’янський люд
    До неї їде вмитися, зцілитись.
    А влітку діти-правнуки з усюд —
    Додому, до батьків, щоби напитись.

    Води і ласки, рідного тепла,
    Де на стовпі на кожному лелеки.
    Тут наша батьківщина не мала,
    Хоча тепер ми живемо далеко.

    Та тільки в Пісках нам вода свята
    І вишень цвіт з усіх нам найбіліший.
    Лелечий краю, з тебе вироста
    Моя родина і разочок віршів.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.02.09 09:05 ]
    Навчи
    Я співати жалібно любив,
    Плакали матуся й слухачі.
    От і маю - і хрести, й гроби:
    О, мій друже,- радості навчи!

    Щоб удов не бачив і калік,
    Удихав гармонію й красу.
    Але серце крає дикий крик:
    Без ноги товариша несу.

    Медсестра її в руках трима,
    І не утекти - хоч вовком вий.
    Зріти це страхіття сил нема,
    Я ж бо не залізний, а живий.

    У котомці - воїнський устав,
    За вікном - непевності доба.
    Ще одна душа у рай зліта,
    Кам'янію, і пече журба.

    Тиху пашу мирні орачі
    Розміняли на кривавий хліб.
    О, мій друже,- радості навчи!
    Ти...вмираєш. Краще б я осліп.

    09.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  23. Сергій Гупало - [ 2018.02.09 09:07 ]
    * * *
    Надвечір’я не завжди сумне,
    Бо розсіює зерна правічні.
    Те, що легко тебе обмине,
    Обмете і постане оклично.

    І потягнуться думи ламкі
    У росисті стежки, у тумани –
    Відмикати іржаві замки,
    Відкривати притрушені рани.

    Заболить персонально тобі.
    У неспокою з’явиться світло.
    Ти дізнаєшся : «Бог допоміг»,
    А дружина погляне розквітло

    На новітнє дивацтво твоє,
    На пірнання в ідеї високі.
    І вина, як відваги, наллє
    І підтвердить, що ти в неї – сокіл.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Жилко - [ 2018.02.09 09:44 ]
    Ніколи не знаєш
    Ніколи не знаєш,
    коли світло влетить у зіниці
    як в простору кімнату,
    як на сітківці застигне
    відбитий від дзеркала
    сонячний спалах.
    І темрява кожна віднині
    наливається срібним блиском,
    осадом, іскристим намулом.
    Коли за повікою заховалась
    світлина — ранковий промінь,
    коли воно вперше відчулось —
    ніяк не згадаєш,
    ніяк не забудеш.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.09 08:53 ]
    Душко
    Душпастиря вдає цей "вчитель",
    Хоч сам - задушливий тиран.
    Талантів справжніх він душитель -
    Душко, дурбелик і душман.

    Він скаже: лікувати мушу,
    У вас зазнайство, бачу, є.
    І вас не боляче задушить
    За підле царствіє своє.

    8.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  26. Сонце Місяць - [ 2018.02.09 07:42 ]
    ностальґії
     
    у порожніх кишенях вінтажний пил
    як пустельний спогад снігів торішніх
    тьмяний світ марить безлічі іншосвітів
    за дверима на таємниче горище

    десь блукає алеями арлекін
    марнуючи рими із вищих віршів

    верф закинуто снить про свої кораблі
    & загульні ночі й світанки незгірші
    & промерзле шанті на флейтах вітрів
    нарізає блюз у стилі космічнім

    мов ляльки на бароковому дзиґарі
    виступають знову ховаються в ніші

    ностальґії світлих відсутніх часів
    мадонн венер театральні обличчя
    верхи на віслюку кіт із півнем на псі
    та дзеркал небесних владар іронічний




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (41)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.02.09 04:17 ]
    Перебор
    Голубцям потрібні фарш, капуста,
    Музиканту - дудки і клавір.
    Позолоту любиш? Ту, що густо?
    Так, аби лилося на папір?

    У нектарах письмаків сувої,
    Правда зайва. Є липучий мед.
    І струмує патока рікою
    На полотна, в музику, сонет.

    У криниці плаває колода,
    Жиру на півпальця у борщі.
    Кошенят виводиться порода
    Щоб одразу - блохи і кліщі.

    Кришаться у бодні вінегрети,
    В українки - десять негритят.
    В храмах люди не знімають мешти,
    Після тризни буде бал, парад.

    На вогні обвуглюється шкіра,
    Врізнобіч дзявкочуть голоси.
    Вірш потворний, бо немає міри
    Почуттів, гармонії й краси.

    09.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  28. Домінік Арфіст - [ 2018.02.09 01:29 ]
    минаю...
    минаю чужу славу розкидану по кутках…
    по зірках загаслих ступаю…
    нічого свого не маю…
    пусто… легко в руках…
    ворожу́ на прожи́тих роках
    і випадає дорога дальня…
    і музика… музика поминальна…
    флейта і арфа… сонячна фарба
    лежить на мені незмивно…
    нанесена рока́ми… широкими мазками…
    дивно, Господи, дивно…
    який мені вік?... погубив лік…
    хто на самотність мене прирік?..
    …змовкає Бог… співає чоловік…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  29. Володимир Бойко - [ 2018.02.09 01:14 ]
    Перекотиполе
    Чужим вклоняючись законам,
    За стадним принципом юрби,
    Живуть під прапором червоним
    Комунізовані раби.

    Вони нікому не потрібні,
    Окрім таких же, як вони.
    Їх водить привид комунізму
    По колу вічної війни.

    Шкода їх, ницих, без коріння,
    Що не змінились за літа.
    Та страхітливе їх насіння
    Понині в душах пророста.

    2012-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  30. Іван Петров - [ 2018.02.08 22:04 ]
    Майже
    Це лиш спроба – аби
    бути упевненим
    у сóбі...
    Аби не зловтішатись
    чи спочивати на
    лаврах чужих –
    прóбі!

    Можна вдосконалюватись
    канонами чужого досвіду
    а чи крокувати кроками
    крокуючого попереду...
    Аби не проґавити,
    коли чужа дорога
    звузиться, а ти –
    станеш безпорадним
    для когось спогадом.

    Чуєш, чатуючий –
    не стуляй пельки, коли
    черга твоя загубиться у
    магазинах...
    Тéпло, коли ти біжиш,
    а не коли розташовуєшся
    у друзів, немовби –
    нá зиму!..

    Чуєш, чутка – це
    елемент мейнстримності:
    тож, не минай її,
    але й – не забувай
    справжньої ексклюзивності!..

    Усі ж дбають, аби
    ти, нарешті, став
    також щасливим!
    Маєш вибір – бути
    ампутованим а чи
    зашитою, укотре,
    килою.

    Екстрим – се не поза,
    а позаду
    полишені забобони.
    Ризик – се вигадане
    поняття, як і
    будь-що – нечувано
    умовне!..

    По чужих правилах – вигідно,
    особливо коли вони –
    стосуються саме
    тéбе...
    Ховаються – у машинах, а
    вдосконалюються –
    на подряпаних
    велосипедах!

    Чуєш, загубленість твоя
    залишиться такою ж
    назавжди,
    якщо ти не наважишся,
    нарешті,
    по-справжньому або –
    майже.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  31. Олександр Олехо - [ 2018.02.08 20:11 ]
    Війна і ми...
    Війна і мир. Війна і ми…
    Огненні подихи зими.
    Ось вибухає чорна ніч.
    Тремтять шибки і тіні свіч.
    Чотири роки – правда, лжа…
    І це не край, і не межа.
    Чи є земля, де все на ок!
    і гнів не тисне на курок?

    Війна і мир. Війна і ми…
    Обличчя світла і пітьми.
    І ракурс болю забуття
    та унормоване життя,
    в якому я(а може й ти)
    і розпорошені світи?
    Рушають люди назавжди.
    Хто крайній в черзі? Нам сюди?

    Війна і мир. Війна і ми…
    Сурми, провіснику, сурми!
    Ждемо не суду всі віки,
    а ласку Божої руки.
    Є невмируще "все мине".
    Журу міняють на сумне.
    І плине кача, і труна,
    а небом котиться луна…

    Війна і мир. Війна і ми…
    В полоні мрії та зими.

    02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  32. Мирослав Артимович - [ 2018.02.08 18:36 ]
    Ця ніч…

    …Ця ніч, як сон, у люлі неба,
    як сяйво, згасле в мить одну…
    Зійшла з Олімпу юна Геба –
    нектару зваб не омину.

    Лежить, розніжена, у млості,
    у невагомості чуттів,
    цілують зорі з високості
    богині перса золоті.

    Палахкотить очей багаття,
    тріпоче серце-лелечá,
    пелюстя уст вологувате,
    спокуса лінії плеча...

    І я спиваю без останку
    її принад п’янкий нектар…
    Зоріє ніч... І до світанку
    до нас моргатиме Стожар…


    06.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  33. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2018.02.08 17:59 ]
    Магічна
    Окрилена –
    Лечу на зустріч,
    Уявою – вже майже там,
    Щоки торкнулися вуста,

    І посмішка осяє простір –
    Сьогодні будеш моїм гостем,
    я попереджу у листах.

    Моя мета – причарувати
    без чарів. Магія моя
    сильніша за цупкі лещата,
    натхнення дасть і окриля!
    Без чарів магія моя.

    І я уся – така магічна,
    лиш глянь відкрито в мої вічі,
    там ти злітатимеш у вись,
    пухнасті хмари, птиці сині,
    і сонця золоте проміння,
    і ми зустрілися-сплелись.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  34. Іван Потьомкін - [ 2018.02.08 16:29 ]
    З Езопового голосу
    Уперше жабенята
    Побачили вола на лузі
    І пострибали батькові сказати
    Про диво дивне в їх окрузі.
    «Ти не стрічав такого звіра -
    З рогами і хвостом гора!..»
    «Які ви, дітки, ще наївні,
    Щоб отаке казати про вола.
    Горою можу і я стати.
    Ось тільки-но надмусь як слід».
    «Стань, стань скоріше, тату,
    Щоб дивом став ти на весь світ!»
    Тож батько надувався дужче й дужче.
    Гадав, що він уже гора,
    Та діти все кричали: «Ще й ще!..
    Ти ще ж не схожий на вола!»
    І от востаннє він надувся,
    Упав нараз і - луснув.

    P.S.
    Чванство – до самогубства крок.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  35. Лариса Пугачук - [ 2018.02.08 13:41 ]
    Смаколики
    Сніжинкам на щоках тепло,
    злетіли із небес роєм,
    на губи уляглись терпко,
    розтанувши, печаль згоять.

    Твого торкання слід ясний
    печаттю перейде в серце.
    Чекання рук твоїх ласки,
    неначе шоколад з перцем.

    08.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 5.75 (5.55)
    Коментарі: (11)


  36. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2018.02.08 12:31 ]
    За три...
    Ми з тобою таки чужі,
    я боюся відкрити більше,
    зацікавлення до душі,
    розіллються дощем вірші.

    Я дивачка для тебе? Я –
    невідома, а ти – ігрек,
    інтересу не припиняв,
    проте грав у свої ігри.

    Я наївна? А ти – який?
    Я не знаю тебе – зовсім,
    місто, що заснував Кий,
    запросило мене у гості,

    і я тут, як і є, живу,
    бо шукаю свою планету,
    і топчу босоніж траву,
    в романтичнім своїм сюжеті.

    Я ще можу. Мені за три...
    тсс... яка там уже різниця,
    я неначе із сон-трави,
    що тобі ще колись насниться.

    Я неначе сопілки спів,
    мов курликання птаха в небі...
    З-поза сотень чужих лісів,
    поверну, як позвеш, до тебе...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (12)


  37. Козак Дума - [ 2018.02.08 11:12 ]
    Дві біди
    У України дві біди – пихаті і пархаті.
    Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
    Засіли в головах, умах, у Раді і Кабміні,
    у наших доньках і синах… Хабад панує нині!

    Свою забули давнину і принесли в офіру,
    сповідуємо чужину – релігію їх, віру.
    Хасиди в Умань кожен рік злітаються зусюди,
    „своїм“ утратили вже лік – кругом одні іуди…

    Вони новий Єрусалим будують в нашім краї,
    а ми черговому „капо“ корону одягаєм.
    Лукавий ребе нам свою уже співає тризну,
    що християнство та іслам – то суть іудаїзму…

    Все більше й більше рідний край нагадує руїну,
    невже не звільнимо від зграй ми нашу Україну?!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  38. Олена Кримнець - [ 2018.02.08 10:00 ]
    Адам і Єва
    З весни щедротного незайманого лона
    Проз ярину, крізь оболоню запашну
    Леліє, струменить, легка і безборонна,
    Голубизна ріки в небес голубизну,
    Як муст із келиха землі у виногроно.

    Ми пахнем глиною, мов глеки на осонні,
    Безгрішні ми, бо тільки-но сотворені.
    Із-під прозорої Господньої долоні
    Привіллям нестеменним поміж променів -
    В садах Едему - йдем одвільжені і сонні.

    Від слів до порошини – все тобі опертям
    Слугує й ніби вголос мовить: «Володій!»
    Ще душі янголино чисті і одверті
    Всьому дивують: вітру, звіру і воді.
    … Триває ще безгрішшя, а тому –
    Й безсмертя.

    2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  39. Неоніла Гуменюк - [ 2018.02.08 10:15 ]
    Ой, чиї це кучерики?
    ( пісня)

    Ой, чиї ж це кучерики
    Вітер розвіва?
    Молодого козаченька
    Накрила трава.
    Може він втомивсь з дороги,
    Відпочити ліг?
    Тоді чого чорний ворон
    Кружляє над ним?

    Ой, вставай, вставай, козаче,
    Осідлай коня,
    Дівчинонька бідна плаче,
    Вигляда щодня.
    Та і серденько дівоче
    Огортає жаль,
    Мати виплакала очі,
    На душі печаль.

    Полягло таких їх скільки
    В нерівнім бою,
    Вони з честю боронили
    Вітчизну свою,
    Щоби нам жилося краще,
    Сонце й неба синь.
    Пам"ятатимем, козаче
    Всі ми подвиг твій.

    2018 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Сушко - [ 2018.02.08 08:33 ]
    Не бачу
    В дитинство від "прогнилих" не втечеш,
    Хіба що впасти в безкінечну кому.
    Понатикали зголоднілі верш,
    Попробуй - повернись живим додому.

    Пірнути б до карасиків у став,
    Або до раю віднайти доріжку.
    Не вийшло. Світ зубатий упіймав,
    До рук убгав лопату і платіжку.

    Бажаю з неба світла, бірюзи,
    Чи леопарда смикнути за вуса.
    Та пру з городу бульбу й гарбузи,
    Із мишами зимою поділюся.

    Ночами жінка цупко обійма,
    Удень за пасок смикає малеча.
    Повзе по дну утомлений слимак,
    Кладе мішки людва йому на плечі.

    Так просто не звільнитися від пут.
    Гнилих не бачу, тільки лиш недужих.
    Здитинів друг. Звалив його інсульт.
    Міняю памперс, розбиваю душу.

    08.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  41. Сонце Місяць - [ 2018.02.08 07:01 ]
    призвичне
     
    із потреб невідомих
    чи хотів так чи ні
    щемні гості нічні
    розсипаються в протяг

    між рядків на звороті
    проминулих життів
    почуття золоті
    розстаються з тобою

    понад царство склобою
    запановує сніг
    пси зими мовчазні
    трансцендентно голодні

    все минають сьогодні
    у безформному сні
    за фантомні вогні
    у врочистій судомі




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  42. Олександр Сушко - [ 2018.02.08 05:48 ]
    Пастель
    Мабуть, часи минули золоті,
    На колодарі не розгледжу дати.
    Аристократи духу вже не ті,
    Зговірливих багато, хитруватих.

    Очиці приміряються до цін,
    Куди не глянь - усі бажають миру.
    Нічний горщок - рапіра у руці,
    Одвикну скоро в ній тримати ліру.

    За мідяки народ лягає ниць,
    Біля столів - продавлені дивани.
    Сліпий пігмей безчестить упириць,
    На смітниках вовтузяться титани.

    А юшка в жилах стигла, зарідка,
    До слів - удатна, а до праці - квола.
    Зірвати б гнів із глузду повідка,
    Вчепитися би тюхтіям у вола!

    Знебарвлені, сонливі інь та янь -
    Розкрилитись не вистачає сили.
    В мозаїці невдатних заклинань
    Немає ні молитви, ані віри.

    Уже забув який сьогодні рік,
    Повія нагло грюкає у двері...
    Саджаю ружі, їм утратив лік.
    Живі, а не такі як на папері.

    08.02.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  43. Ірина Вовк - [ 2018.02.07 21:56 ]
    "Скажи мені правду, якою б вона не була…"
    Скажи мені правду, якою б вона не була…
    Про місяць упо́вні… Про два лебединих крила…
    Про літа веселки барвисті… про теплі дощі…
    Про пестощів ласки іскристі… про сповідь душі…
    Скажи мені правду, що й досі у серці щемить…
    Про ту найдорожчу, про найсокровеннішу мить…
    Про всесвіт у зорях, утоплений в глибах криниць…
    Про мову безмовну промінних широких зіниць…
    Про сонце, що сходить в обіймах і чезне в імлі…
    Про стежку до саду, де бродимо ми ще малі…
    Про мамину ніжність, про батькову гордість німу…
    Про сльози печалі на вижовклих трав килиму…
    Про муки відталі, душевний утрачений рай…
    Скажи мені правду – нічого в собі не ховай…
    Я знаю, що тяжко – правдивий, оголений біль…
    Я знаю ж бо – тяжко, бо цілі не видно відсіль…
    Не видно ж бо цілі – далеко далекі світи…
    Скажи мені правду – бо з правдою легше іти!
    Крізь бурі і товщі, де квітне неторканий Сад,
    Крізь товщі і бурі, пургу і рясний снігопад…
    Скажи мені правду – і я тоді ска́жу сама…
    Про те, що у серці не все ще панує Зима…
    Хоч журно над чо́лами пам’ять пече і тяжить…
    Про шлях, нами схожений – що у багрянцях лежить…
    Про місяць уповні… Про два лебединих крила…

    Скажу тобі правду, якою б вона не була…

    7.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (9)


  44. Оксана Мазур - [ 2018.02.07 21:05 ]
    ***

    Я тікала од тебе, калічила ноги камінням,
    Межи цвітом жаливи спікала литки в пухирі.
    Не займай тіні край, хай помре в болотах, а вгорі
    Закипить помаранчева ватра. І з тріщин на спині

    Два крила, ой не білі, не білі, ой не лебедині…
    Язиком по… губах… як ножем по зап’ястю… Здурій
    Молодим румаком крізь отави у вибух зорі…
    Що мій біг, що мій плач, що мій сміх, що мій страх – не зупинять,

    Як копитами вдавиш у ґрунт, і у пазусі синє
    Ой не небо, не небо, а вужжя кублисте зболить.
    Поки маки затерпли, згубились циганські вітри,
    Я тікала від тебе, бо карти пророчили сина.

    Я тікала? Облудо північна, без тебе загину!
    Мій завитий віночку, пливи попри вирви, пливи…
    Аж розпатлані змії сичать у чужій голові,
    Аж на папороть кличе зловісне світіння люцину.

    Я до тебе тікала. Спізнилася лем на хвилину:
    Чорна відьма врікала дороги стрілу в чагарі.
    Я клялася навічно, клятьба на гарячій кровІ,
    ТвОї ж клятви упали додолу листочком осіннім.
    Порожнеча у небо загусла.
    Сорочку пірви –
    Ту, вишивану мною…
    Збрехали бо карти про сина.
    23.06.17


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (21)


  45. Галина Кучеренко - [ 2018.02.07 21:48 ]
    ***
    Римовані слова,
    Як вицвіла трава -
    Немає соку, кольору не видно …
    Мережте у рядки
    Римовані думки,
    Ідеї – мислення, як вічності молитву…

    ***
    У світі безцінні ідея й мета,
    І майстер, що втілив би їх без питань.
    Нікому не треба, дарма, що не шкодить,
    Майстерність, яка до мети не приводить…

    © 18.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  46. Дружня рука - [ 2018.02.07 20:49 ]
    При вході роздавали ролі
    При вході роздавали ролі.
    Кому яка? Оце для режисера надзадача …
    Цьому війна, а цьому мирна праця,
    А тут вже ясно, що чекає перездача …
    Комусь дали зіграти дуже гідну роль,
    Нехай у ролі цій він зовсім не король,
    А просто за редутом йде редут,
    Людей звільняти від ганебних пут …
    Комусь давали щось, а він не взяв,
    У пам’яті своїй свій план сховав,
    Обман на виході був виявлений зразу,
    Але обман не викликав відразу …
    Комусь дали, а він стільки не зміг,
    Десь по дорозі припинив свій біг,
    До нього ангел з крильми прилетів
    І той зумів …. і теж злетів ...
    На виході у черзі хтось стоїть
    Чи роль не та, чи може щось забув?
    Десь загубилась впевненість і хіть,
    Коли критерії оцінювань почув …
    А хтось так біг, що навіть тут біжить,
    Вривається у двері, просить бути першим,
    Та вся настирність пропадає в мить,
    Настирністю колег не перевершиш ….
    Ролей багато, а глядач один,
    Не заховаєшся за парканом зі спин,
    Чи текст забув, чи роль якась не та,
    Тоді не сцена вже, а суєта …
    Заслужених, народних не дають
    І навіть у лице не впізнають,
    Шукають по глибинах і кутках,
    І навіть у захованих думках …
    У залікову вже не покладеш,
    Не випросиш і в когось не вкрадеш.
    То може краще взятись до роботи?
    Нема охоти? ... Тоді хто ти?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Василь Світлий - [ 2018.02.07 19:49 ]
    Далі - не буде !
    Не-ма !!!
    У правди – напівправди.
    Порочне – істинне напів.
    І та любов не буде справжня,
    В якої домінує гнів.
    Пророче рідко мироточить,
    Себе виказує. А втім...
    Амбітне на таке охоче:
    Морочить голови усім.
    Шляхетне – не породить мертве,
    Його не вивалить на стіл,
    Бо прагне милості, не жертви.
    Дочасне – не його уділ.


    А далі ?
    Далі вже не буде!
    Лише маленький словотвір:
    Не все, чого торкнулись люди,
    Лягти повинно на папір.


    07.02.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.02.07 13:01 ]
    "Графоманський клозет"
    Наш "графоманський клозет"
    Шпетить огрядний поет.
    Квітне, неначе хурма,
    Каже, "поетів нема".

    Вмовкнув дзвінкий соловій -
    Він тут однині чужий.
    Щиглик своє одлітав -
    Мертва в криниці вода.

    Ружі зів'яли умить,
    Яблуні зламано віть.
    І почорніла ріка:
    Ох, яка принда гидка.

    Тиша, змертвіння, конфуз -
    Сонце ковтнув чорногуз.
    Гримнув у пустці сонет:
    - Я тут єдиний поет!

    07.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  49. Сергій Гупало - [ 2018.02.07 11:58 ]
    В и н у в а т и ц я
    Де написано, ким це знається, що вона собі усміхнулася,
    Що лише собі, а не кращому за коханого-пересмішника.
    Підфарбована, філірована, йде та жіночка ген по вулиці.
    Не зміючка це, не спокусниця, а беззахисна, як та вишенька.

    Вдалечінь піти ще немає сил, і додому їй повертатися.
    Тож і серденько – на всі ґудзики, а можливо, і – на шнурівочки...
    І чому вона для думок чужих – передбачена винуватиця?
    І тихенько люд усміхається, бо доцільні тут перевірочки.

    Як дізнатися, що у жіночки: перепрошена чи замріяна?
    Закохалася, розлюбилася, чи в олжі вона, чи приречена?
    Не завжди печаль оперезана невідомістю, чорториями.
    Несподівано все освітиться, і залишаться – тінь і течиво.

    Це жіноча суть, а не істина, піднімається, заколихує.
    І тому мені не повіриться, що життя летить павутиною.
    Заважке воно та примружене , як не сонечком, то утіхою,
    Що і стежечка вслід за жінкою простелилася скатертиною.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.02.07 11:55 ]
    Шохи і тузи
    Вже підзабув, а чи таке було,
    У коломийках головне - порядок.
    Сподобалося Каїну стило,
    Яке дісталось Авелю у спадок.

    А є земля, із карасями став,
    Кошерні гусаки, і круторогі.
    Та муляло, що брат щодня писав
    Гекзаметром сонети і еклоги.

    Надворі щебіт, розцвіта весна,
    Гуде бджола в саду на кожній гілці.
    А чорна заздрість - штука навісна,
    Не одірвеш як п'явку від сідниці.

    Чесалися від люті п'ястуки,
    Од гніву у руках дрижала кружка.
    До Авеля ж тулилися дівки,
    А він казки їм шепотів на вушка.

    Ковтнув стареньку жабу чорногуз,
    По кумполу урізав брата Каїн...
    Тепер в раю один писемний туз,
    А шохи у колоді вже немає.

    Нашкодив кіт і заховався в корч,
    Обпуджена пахтить "добром" квартира.
    Від чиряків корисний вельми хвощ,
    А від зазнайства - гумор і сатира.

    07.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   490   491   492   493   494   495   496   497   498   ...   1855