ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2017.11.07 17:40 ]
    Слова
    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні, пече.
    Поділюся нині щирим віршем,
    Муза хай поплаче за плечем.

    У окопах меншає поетів,
    З-за Дніпра баталії ведуть.
    Он, у миші - радість, творчі злети,
    Закипає паперова лють.

    А у мене в серці гостра голка,
    Здав "мотор", зачах, перегорів.
    Десь у грудях куля і осколки -
    Вийняти бояться лікарі.

    Ти пиши, поете - оди, станси -
    Про любов, погоду і ліси.
    Про війну ж - не треба, не торкайся,
    Бо цього достойні не усі.

    Переходжу на мажорну тему,
    У житті знайшов нову мету.
    Стишити не можу тільки трему -
    Длань пришили, та не до ладу.

    Досі тисне тупо на гашетку,
    То ж усоте зламано перо.
    Корвалолом скрапує піпетка
    І обола вигляда Харон.

    У степах лишилися могили,
    Друга там шукав і не знайшов.
    Ось, пишу, неначебто чорнилом,
    Придивився - почорніла кров.

    Павутина слів. Нічого більше.
    Думав, одболіло...ні - пече.
    Поділився, врешті, щирим віршем,
    Муза тихо плаче за плечем.

    07.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (5)


  2. Іван Потьомкін - [ 2017.11.07 17:59 ]
    Характерники

    Відтоді, як з ночов кленових
    Мене життя закинуло в цей світ,
    Не пригадаю дядька Хведося
    Без стружок та олівця за вухом.
    Теслею був знаний
    Дядько на Канівщину всю.
    А в Грищенцях
    Його вважали ще й диваком.
    Не пив і не смалив.
    Цуравсь ікон і церкви.
    Штундою був дядько і говорив мені:
    «Повсюди, Бог, Іванку.
    Повсюди Його око».
    По роботі дядько допізна читав.
    В селі бібліотеки не було,
    І він в суботу вирушав до Канева.
    З книжками заходив до перукаря Арона.
    Сказати б, нелегального в юдеїв ребе.
    Про що годинами вони там говорили,
    Я здогадавсь уже в Єрусалимі,
    Коли занурився у Книгу Книг...
    ...Двом характерникам було про що погомоніть.




    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  3. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2017.11.07 17:51 ]
    Ти просто є!
    Ти просто є!
    Ти просто – поряд!
    Твоя усмішка, слово, погляд –
    Усе озветься у мені!

    І я у стані – нескінченна –
    Богиня, діва, наречена –
    Стаю сильніша день при дні.

    І цілісна, і ціла-ціла,
    І радісна, і охмеліла,
    захоплена тобою я,

    І впевнена, бо ти – надійний,
    Горни до серця у обіймах,
    Моє ти щастя і життя.

    Окрилена,
    Високі злети –
    Такі закохані поети,
    І ти радієш від душі,

    Тобі я зможу дати більше,
    Аби писались легко вірші,
    Усе удасться нам звершить!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  4. Любов Бенедишин - [ 2017.11.07 14:32 ]
    Блаженне
    Усі ворогують: богема й боги.
    Образ оберемки, щоденні торги.
    Нашіптує блазень: хвали і халви
    Отримаєш вдосталь, – не продешеви!

    А в мене в душі тільки смирна й полин.
    Кохання єдине. І Бог теж один.
    Йому сокровенне в молитві несу,
    Приймаю натомість обіймів ясу:
    «Не бійся. Ти ж знаєш – все буде гаразд…»

    І перезирнуться маруда й маразм,
    Од світу – то кпини, то зойк співчуття:
    «Нещасна… блаженна…
    Господнє дитя…»

    07.11.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  5. Адель Станіславська - [ 2017.11.07 09:57 ]
    Здавалось...
    Здавалось, вже ся болість відболіла.
    Постерлися зашоркані сліди...
    Та осінь стелить знов тумани біло,
    і гусне повня маревом блідим.
    Помежи ночі - сну не відшукати,
    між вільгости хапаю дрижаки...
    Чого тобі, невитравний мій кате -
    моя тривого, тяглістю в роки?..
    Не напилась ще, п'яністю шалена?
    Усе б тобі купатись у вині,
    голкасто по-під шкіру та у вени
    адреналін вганяючи мені?
    Невже не досить?.. Як же це знайомо:
    повтори за повторами - живу.
    Стираю крапку, правлю грубу кому,
    щоб ти сторінку вивела нову...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  6. Олена Балера - [ 2017.11.07 00:07 ]
    Amoretti. Сонет XLV (переклад з Едмунда Спенсера)
    У дзеркалі, що чисте, мов кришталь,
    Небесній вроді не збагнеш ціни,
    Її я всім своїм єством всотав,
    Мене її найвища суть повнить.
    Таїться в серці променем ясним
    Очам невидне сяяння оте:
    Ідея чиста – образ неземний
    Безсмертним дотиком в мені цвіте.
    Твоя жорстокість і мій сум проте
    Затінюють осяйний блиск, відтак
    Твоє чудове втілення святе
    Могло б чистішим бути за кришталь.
    Якщо свою подобу ти узриш,
    Позбудься всіх недосконалих рис.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" 5.5 (5.87)
    Коментарі: (5)


  7. Вікторія Лимар - [ 2017.11.06 22:27 ]
    Ніч і ранок
    Якось раптово застала нас ніч.
    Ковдрою хмари - не видно узбіч.
    Темно довкола - наш погляд блукає,
    Зіроньку ясну у небі шукає!

    Де ж та стежина, втрачена нами?!
    Острах чомусь повіяв з вітрами.
    Місяця теж не побачиш на небі-
    Щось там не склалося,мабуть,як треба!

    Темрява крила чорні відкрила,
    Ніби примара раптом влетіла.
    Що ж нам робити? Немає поради.
    Треба чекати - дамо собі раду.

    Місяць- не Бог- не його зараз ніч!
    Ранок простелить нам шлях до узбіч!

    07.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  8. Нінель Новікова - [ 2017.11.06 22:38 ]
    Скрипки Кременчуга
    Чистой магией печали
    Струны скрипок зазвучали.
    Что за музыка, о Боже!
    Аж мурашками по коже,
    В сердце, в душу проникая –
    Неземная, колдовская…
    Девять женщин, словно скрипки,
    В платьях-деках, без улыбки.
    Виртуозы, без сомненья,
    Их возносит вдохновенье!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  9. Ігор Герасименко - [ 2017.11.06 21:13 ]
    Ясенопад
    Вирує та шумить ясенопад,
    злотавих барв дає дощу в наливку.
    Таке яскраве, як Яценюка
    падіння з політичного олімпу,
    вже двірника це дійство не ляка.


    10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  10. Олександр Сушко - [ 2017.11.06 19:40 ]
    На все життя
    Обідець на пальчику. Хлопчик упіймався.
    Отже, не дізнається про мої гріхи.
    На медок, що спереду, бевзі дуже ласі,
    В мужиків закоханих зірвані дахи.

    Байстрюча у череві. На коні попона.
    Я уже не покритка, увійшла в права.
    Чоловічок тулиться до жаркого лона:
    Мишка заглитнулася. Втішена сова.

    Спородила дівчинку. Вже доросла краля.
    Вустя - диво-звабини, ув очах вогні.
    Та принЕсла доленька ордени й медалі:
    В донечки ворушиться двійня в пелені.

    P.S:

    На Купайла хтивого попливли віночки,
    Не розквітла папороть, колеться будяк.
    У любаски падає у траву сорочка...
    Лебеді ж паруються на усе життя.

    06.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2017.11.06 19:29 ]
    Біда
    Кохаєш? То кохай і не бурчи.
    Хотіла щастя? Ось воно - під боком.
    Утомлене вляглося на спочин,
    Склепило після сварки п'яне око.

    Не відривала погляд від мотні,
    По тілу розливалися гормони.
    Коханий рай писав на полотні,
    Упещуючи ерогенні зони.

    Опісля гону - тиш і самота.
    Ти - просто жінка. А дружина - пляшка.
    У хаті крики, сльози і біда,
    І перегаром дихається важко.

    Покинула б ненависну мару,
    Спалила дім - тоді були би квити.
    А жити де? Забитись у діру?
    І їсти просять ще маленькі діти.

    Сидить юнак, поцмулює пивко,
    Його цілує дівка білолиця.
    Ще на губах не всохло молоко
    Але уже досвідчений п'яниця.

    Упав на ліжко з тіла пеньюар -
    Штовхає у обійми голос крові.
    Та пляшка відбере коштовний дар
    Й життя зотліє, сіре, без любові.

    06.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  12. Петро Скоропис - [ 2017.11.06 16:30 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Вона зодяга панчохи, і заступає осінь;
    суціль капроновий дощ довкруг.
    І чимдуж віспуватий асфальт в облозі,
    то довша спідниця, остріш каблук.

    У спіднім лиш двом колонам тепер негоже
    біліти. І голий портик заріс. Взнаки
    і невгавному оку: добігло Боже
    Літо з тобою, – куди не кинь...

    Тепер і деінде шерех – вторує кроку
    війська без перемоги, знамен трепла.
    І ліпше гукати по імені пору року,
    не в змозі уберегти тепла.

    Ото і суглобам від клавіш, що ждуть бемоля,
    різнити себе несила, і хруст в хрящі.
    У настіж кватирці шумує повітря з моря –
    де геть нічогісінько, крім дощів.




    17 вересня 1993


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  13. Василь Мартинюк - [ 2017.11.06 10:05 ]
    Холодна осінь

    Душа чекала крику в тишині.
    Холодна осінь і неважні справи,
    А за вікном нічого крім темряви,
    Самотні дні мов мури камінні.

    А теплу плоть холодний страх жене.
    І кожен звук стає таким важливим,
    А шум дощу мов пісенька тужлива,
    Мов гостра криця душу тихо тне.

    Земля у жовтих шрамах мов в іржі.
    Знов ніч ховає пагорби в тумані,
    І знов летять, летять думки оманні,
    Летять немов нагострені ножі.

    Парище

    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Микола Дудар - [ 2017.11.06 00:12 ]
    ***
    … гукайте там, де сонце й бджоли
    Де все цвіте, де все живе -
    І я озвусь на сильну долю
    Якщо вас вимучило вже…
    Я вийду тінню прохолоди
    З роялем, хай без коліщат
    Бува ж нікому не зашкодить
    Медовий мій липневий чат?…
    Замріт, прошу вас, на хвилинку
    Погляньте в очі, не смішіть
    О як пасує вам хустина
    Так - так… я згоден… довгих літ
    06-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  15. Вікторія Лимар - [ 2017.11.05 23:18 ]
    Постать осені
    Осені "постать"-сум носить в очах.
    Скроні ось-ось побіліли.
    Важкість відчутна в плечах і ногах -
    Коси нести їй несила.

    Вітер ламає,жбурляє,несе –
    Листя знеможене рветься.
    Дощ невблаганний затопить усе.
    Сніг пролітає – сміється.

    Та ненадовго – обридло, облиш!
    Годі зимі панувати!
    Ось і настала омріяна тиш –
    Геть – із осінньої хати!

    Осінь поки що – володарка тут.
    Сонце зігріє – все зможе!
    Трави зелені ось знову ростуть,
    Мов у весінньому ложі!

    Висохне та остогидла сльоза –
    Очі–без суму,грайливі!
    Осені "постать"– гнучка,як лоза!
    Настрої в неї мінливі!


    04.11.2017





    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  16. Домінік Арфіст - [ 2017.11.05 22:30 ]
    море сниться мені...
    море сниться мені... і торкається ніг...
    диво дивне де ВСІ ЩЕ ЖИВІ...
    і ми там не одні і літа не одні
    пророкують цикади в траві
    і наш дім на горі височіє як ріг
    і чорніє вночі Чатир-даг
    де солодкий інжир ще лежить по дворі
    і солодка джерельна вода
    ще біжить і біжить до дитячих долонь
    охолоджує сонячну вись
    охолоджує лоба небесний вогонь…
    ми пили але не напились…
    не надихались ми – задихнулися там
    простягни мені руки з небес
    поховай мене там – де сльозою туман
    де б лозою тонкою воскрес…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  17. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 22:21 ]
    Пегасопасам
    ***
    Ой у поета перепони –
    усе, чого не може.
    У кожного свої шаблони
    «прокрустової ложі».

    ***
    Як пейзажі осені багаті
    на сюжети у негожі дні,
    так і у поезії цитати:
    « вірші і сонети – сируваті»,
    « оди і поеми – затяжні».

    ***
    Не переспіваєш солов'я
    і не скопіюєш шуму зливи.
    Ємкісною є поезія
    якісною версією дива.

    ***
    Селфі другу у ролі писаки.
    І на лоні природи буває
    претендент на папаху з Вапнярки,
    на якому вона спочиває.

    ***
    Зізнаватись – зазнаватись
    тим, чого немає.
    Та нема чого боятись:
    поки істина куняє –
    правда випирає.

    ***
    Все, що пишу я, іменем одним
    себе одного ідентифікую,
    що я іще живу, а не існую.
    аби не переплутали ні з ким.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 20:57 ]
    Жалобний листопад
    Осінній вечір тліє-догорає.
    За обріями гаснуть небеса.
    Зоря упала. І по небокраю
    неначе покотилася сльоза.

    Дерева голі як птахи без пір'я.
    Одні дуби із осінню – на ти.
    Ночами перечитують подвір'я
    за їхньою адресою листи.

    Опало листя. Килими параду
    перепирають жалібні дощі.
    І як не сумувати листопаду,
    коли не сяють зорі уночі?

    Гадає осінь на зів'ялій гущі,
    дивується на віти омели,
    очікує, коли уже, коли
    зима повіє хугою у пущі
    і тугою у морі і на суші.
    Бо листя й зорі – то не янголи
    а падаючі і пропащі душі,
    які ловили миті як могли.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  19. Іван Потьомкін - [ 2017.11.05 20:20 ]
    Життя й пісня
    Чи варта пісня
    бодай одного життя людського?
    Варта.
    Життя, якщо воно не тління -
    ватра.
    Якщо воно не жарти,
    варте
    бодай одної пісні.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.05 19:50 ]
    Космічна мить
    На краєвиди глянути картинні
    Я спраглий, зностальгований іду.
    Як хороше у затишній місцині
    Посидіти в осінньому саду,

    Помріяти, згадати про кохану,
    Нехай сюди вітрицею летить.
    Своїм ласкавим подихом неждано
    Огорне, подарує щастя мить.

    І я забуду всі тяжкі гризоти,
    Відкрию таємницю наяву:
    О мить космічна, я в тобі достоту
    На цій землі аж вічність проживу.

    5.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  21. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 19:45 ]
    Дубова елегія
    У поетів хмуряться лоби,
    Длані щедро сіють закарлючки.
    Напишу сьогодні про...дуби,
    Бо кохання вже дійшло до ручки.

    Рюмсати втомився на папір,
    Бризки долітають аж до стелі.
    А у пущі гарно - легіт, мир,
    Огортають кольори пастельні.

    Жолуді утоптую в мішок -
    Вдома паця рохкає несита.
    Перетру кору на порошок -
    Є рецепт настоянки від діда.

    Рве рука гнучку дубову віть -
    Теща любить паритись у бані.
    А сльота у листі шерехтить,
    Світ у трансі, ступорі, нірвані.

    Істина осяяла чоло:
    Як причавлять носа стіни міста -
    Їдьте, браття, хутко у село!
    Геть із цегли у дубові гнізда!

    Недарма купив собі колун,
    Колоддя розгепую на тріски.
    Дуб у грубі (вичитав із рун)
    Висушить гіркі любовні слізки.

    05.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (8)


  22. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 16:27 ]
    Навроки
    Розпухнув гутаперчевий шнопак,
    Всльозавилося червонясте око.
    Хворію. І болить нестерпно карк -
    Понасилали читачі навроків.

    Це - кара за мої коментарі,
    Де графоманам тільки снився спокій.
    То ж борода і вуса - геть сирі,
    Ще трохи - зовсім стану вирлоокий.

    Гризнув любимця за невдатний вірш -
    Уже несуть важкі надгробні плити.
    Гуртом кричать "Ату! Здавайся! Киш!",
    Шаленим гнівом аура пробита.

    Покрапує із носа на папір,
    І власні розпливаються поези.
    Не буду більше гавкать. Годі. Мир.
    Мовчу однині. Схима. Тиш. Аскеза.

    Пишіть на ідиш, задом наперед.
    А як притисне - то і вверх ногами.
    Поети люблять нині тільки мед,
    Хвалу, вінки лаврові, фіміами.

    Поблимує планшетик на столі,
    Смакую вірші про любов, солоні...
    Знімайте, друзі, чепчики й брилі,
    Ходім піїтам плескати в долоні.

    1.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (7)


  23. Олександр Сушко - [ 2017.11.05 16:33 ]
    Я- щасливий
    Чорна зрада скрадається нищечком.
    Тільки тиждень живуть молоді -
    Заскрипіло продавлене ліжечко:
    Я - на працю. Коханець - у дім.

    Обціловує пазуху мавчину
    (дуже хтивий попався сатир!).
    Я ж у брехнях кохатись не навчений
    Краще схима, глухий монастир.

    Упіймалась жона недосвідчена,
    Від образи під носом сльота.
    А вона ж бо у церкві повінчана,
    Та впадобала клуні, жита.

    Шлюб завис понад прірвами-кручами,
    Мед любові, отруєний, згірк.
    Одне одного трохи помучили,
    Та учора нарешті утік.

    Вже не буде подружнього холоду,
    Чую потиск важкої руки.
    Поспліталися вуса та бороди:
    Я - щасливий. Прощайте жінки.

    3.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.04 23:05 ]
    Як ув обнові
    Як тихо, чарівливо, роздумово –
    Із луків ще краса не утекла.
    І тче на озері поважне слово
    Вітрець-філософ голкою тепла.

    Німа печаль кущі вгорнула голі,
    І очерет журливо похиливсь.
    І світлий сум аж простелила долі
    Усміхнено-похмура сива вись.

    Пожухли барви осені медові,
    Неначе блідне княжий цей затон.
    Лиш дерево одне, як ув обнові –
    В розкішнім сяє золотім пальто.

    4.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  25. Валерій Хмельницький - [ 2017.11.04 18:33 ]
    Про листопад і загадкову Джемму Халід
    Холодний місяць листопад
    Тихенько листячком шурхоче -
    І у такі холодні ночі
    Пригод ми прагнемо й принад.

    А за вікном дзюрчить із труб
    І капає з дахів поволі -
    Та це не страшно, ти ж не в полі,
    А дивишся на вигин губ

    Співачки Джемми в "Ля мінорі",
    Що таємнича й загадкова
    І красивенна дуже й дуже -
    Не каже тільки, чи одружена,

    Хоч ти по вуха закохався -
    Смієшся й плачеш над піснями,
    Вона ж сміється разом з нами
    І каже: "Буде все о'кей!"


    03.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  26. Домінік Арфіст - [ 2017.11.04 15:25 ]
    о жадібність... (Кримські псалми)
    о жадібність… о жалібність… – життя…
    надіями мережене шиття…
    о вижимки… макуха із бажань
    залита річкою несправджених чекань…

    о ніжність… ласка… лоскіт ножовий…
    ці двері і драбини в день новий…
    о погляди із темряви вікна –
    ні полетіти… ні злетіти над…

    о мудрість… о незміряна імла…
    по вічності воді удар весла…
    німого погляду самотня глибина…
    самотня чарка пам’яті вина…

    роки… річниці… пагорби… рови…
    провалля серед попелу... трави…
    і тільки Голос проросте у світ
    як запорука… заповідь… завіт…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  27. Анна Романюк - [ 2017.11.04 14:11 ]
    Осінь..
    Уже осінь танцює свій ніжний вальс,
    Листочком яскравим виконує па.
    І ми в круговерті осінніх всіх фраз
    Комусь привіт кажем,а комусь па-па..
    А осінь танцює в оркестрах зими.
    Нам літо щадливо співає на біс
    І сумнів бере чи насправді є ми,
    Чи тайний музика оману приніс?
    Ми з осінню разом у танці підем.
    Ми будемо вірити в диво із див.
    Це все ж не ілюзія- ми так живем
    В барвистій яскравості листяних злив.
    Хай кажуть , що осінь то пора сумна,
    Та все ж я гадаю що це наклеп лиш
    Відчуй усі нотки щасливі сповна
    Занурся у осінь та смуток облиш.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  28. Іван Потьомкін - [ 2017.11.04 09:20 ]
    Шалехет-листопад
    Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та є і тут моя відрада – осінь:
    На небі сіре відступає в просинь,
    Опалим листом вітер шарудить...
    Хай наше птаство в інший край не відліта,
    Європа приліта на крилах журавлиних –
    На Хулі і поїсть, й перепочине,
    А далі в Африку безпечно полетить.
    Словом, для нарікань причин нема,
    Хто не шука повсюди віхоли й пороші,
    А годен і в пустелі віднайти хороше.
    ...Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та все ж сини вони обоє в осені.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  29. Марія Дем'янюк - [ 2017.11.03 22:40 ]
    Братику
    Коли ми опинимося обоє
    серед розкішних хмарок,
    то відшукаємо черешню
    й назбираємо червоних ягідок.
    Наповнимо велике цеберце.
    Кидатимемо їх на землю -
    нехай солодшає людське серце.

    А далі у небі відшукаємо
    кульбабово-волошкову долину.
    Зберемо насіння, усе, без упину.
    Засіватимемо землю із хмарок білосніжних,
    щоби квітло все довкола
    й більшало думок і слів ніжних.

    А ще ми відшукаємо наші ковзани
    і будемо кататися по океану неба.
    Нам навіть не потрібно чекати зими
    тоді...колись потім...як я прийду до тебе.

    А поки я молитимусь, братику, за тебе.
    Та разом з мамою ходитиму до церкви й у капличку.
    І я не буду плакати, бо ти сказав би мені "не треба"
    І пригорнув та поцілував би мене у щічку...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  30. Серго Сокольник - [ 2017.11.03 21:26 ]
    Арійське зимне
    Відліта мокротиння
    Жовтолистих осінніх казок,
    І надходить неспинно
    Снігових буревіїв танок,

    Де під холод собачий,
    Під стрімку снігову заметіль,
    Чортовідьми заскачуть,
    Зігріваючи дотики тіл,

    І розірвуть завісу,
    Той пошитий Богами одріз,
    Скаженіючі Біси,
    Бо таки дочекалися віз

    До країни, що спала,
    Мов кумедний барложний ведмідь...
    ...буревієм порвало
    Всі завіси... Умовності від...,

    На які так молилось
    Листобратство, злетіле униз,
    Мов на Каїна милість...
    Ці дивацтва... Без візи "безвіз"...

    Знетерпівсь у чеканні
    Меч Арея, простертий на схід,
    І під Сурму Останню
    Ріже небо вогненний болід.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117110207505


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  31. Серго Сокольник - [ 2017.11.03 19:42 ]
    Розлучне
    Полем жовтих кульбаб
    Сонцеранок зійдЕ золотий...
    Відлітає журба.
    Відлітай слід за нею і ти,

    Мила пташко мала,
    Що коханням божилася. Ну...
    Безкінечне i love...
    Я ж тобі язика не тягнув?

    Все змінилось нараз.
    Зміна сталась- кохання пішло.
    Ти пандори обрАз
    Скриньку нігтем відкрила на зло

    І собі, о love my...
    Начувайся. Кінчається ніч.
    То бери, відлітай.
    Не вертайся. Казатиму НІ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117110101175


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  32. Василь Кузан - [ 2017.11.03 18:38 ]
    Лише лінивый женится лиш раз
    ***
    Лише лінивый женится лиш раз,
    Бо раз – ото такоє, ги зашпотався.
    Упав, побився читаво, пак бойится,
    Ош зась упаде та узьме го фрас.

    А фрас не взьме, бо ввüн ся женит сам
    На тüв, котра май файна и май ипна.
    Любов ид ньому, ги нєвоя липне
    И шереґ жüн кладе му ид ногам.

    Втъі жоны тоже уддаутся фурт.
    А лінь – ото домак паскудна штука.
    Нико ти в двирі нигда не подуркат
    Кить сам не уйдеш. Взьмеш у рукы прут

    Та зóгнеш го, ги лук у того дюґа,
    Що стрілами тя в серце вічно дюґат.
    Прицілишся… Купуй Chanel «Coco»…
    Вто ліпше, ги попав бы сь в молоко.

    03.11.17 © Василь Кузан

    Словничок:
    Зашпотався – спіткнувся,
    Читаво – сильно,
    Пак – потім,
    Бойится – боїться,
    Фрас – чорт,
    Ипна – ліпша,
    Нєвоя – біда,
    Жüн – жінок,
    Фурт – постійно,
    Домак – зовсім,
    Подуркат – постукає,
    Кить – якщо,
    Дюґ – особа,
    Дюґат – штрикає.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  33. Любов Бенедишин - [ 2017.11.03 17:11 ]
    Медитаційне
    …запитую всоте…
    Запитую в тисячне: хто я?
    Одвічна провина…
    Провидиця…
    Втомлена жінка…
    А може, я, Господи,
    лиш випадкова піщинка,
    що з Ока Твого
    ще не вимита поки сльозою, –
    невидимий згусток
    нестерпного смутку й жалю?..

    Прости, якщо дуже
    Тобі, Терпеливий,
    болю…

    03.11.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  34. Марґо Ґейко - [ 2017.11.03 14:24 ]
    Може краще не пий..?!
    З ким ти диво моє у порі цій нічній?
    Ти є трішечки мій чи як завше нічий?
    От навіщо прийшов з некерованих снів
    І лягаєш рядком аритмованих слів?

    Маєш час у добі на моральне піке?
    Щоб налила тобі твоя гейша саке
    Запалила зірки в океанах між вій
    Розгорнула із спогадів давній сувій

    Кожен запис в якому мов зілля терпке
    В ньому дихання наше глибоке й п'янке
    Поміж тіл б’ють термальні джерела жаги
    Що розтоплять з бажання чесноти сніги

    Ми допишемо врешті почате тоді
    Де дозволено буде на цей раз тобі
    Розв'язати корсет виховних парадигм
    Цілувати коліна пірнути між них

    Буде тепло тобі між моїх голих ніг
    Буде так аби ти це все винести зміг
    У симфонії всіх найвідвертіших мрій
    Струнні етики певне втрачатимуть стрій

    Я відкрию тобі свої справжні світи
    В них побачиш осяяним образ свій ти
    Синтезую для тебе в олію полин
    Культивую з піщинок ріст дивних перлин

    Може краще не пий це звабливе саке!
    Бо потягне в безодню воно заважке
    Пропливай собі тихо в свідомім човні
    Не пізнавши світів що на дні у мені


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  35. Адель Станіславська - [ 2017.11.03 10:50 ]
    Ця осінь із очима сироти
    Якась така безпоміч, хоч кричи...
    У грудях тьмяно жевріє тривога.
    Така важка до спокою дорога
    і так катма до болісти причин...
    Ця осінь із очима сироти
    у шибах споночілої домівки
    пряде безсонній тиші облямівку
    із миготливих пам'яті картин.
    Вони зринаюить спалахами дум
    і плинуть, плинуть - безконечна триба.
    Осіння ніч, пізньоосінній сум
    і очі сироти в віконних шибах...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  36. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.03 09:42 ]
    Одинокий листок
    Жовте листя з дерев вже давно облетіло,
    Лиш один залишився ген-ген угорі,
    Засинає вночі, заколисаний вітром
    Й мокне вдень на холоднім-холоднім дощі.

    Одиноко йому, він тремтить весь і мерзне,
    Перемовитись ні з ким, та й сум огорта.
    Він терпляче чекатиме - прийде весна,
    Потепліє і він іще буде зеленим.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Петро Скоропис - [ 2017.11.03 06:05 ]
    З Іосіфа Бродського. Післямова
    І
    Роки збігають. Палацовий мур з торця
    облюбовує тріщина. Сліпа швачка стромляє нарешті нитку
    у золоте вушко. Пресвята Родина, змарнівши з лиця,
    просувається на один міліметр до Єгипту.

    Видимий світ омешкують всі живі.
    Вулиці залило яскравим, але стороннім
    світлом. Вишколений безсонням,
    скрупульозний звіздар підраховує чайові.

    II
    Я наразі не годен згадати, коли та де
    трапилася подія. Й зв’язку з тамтою.
    На воді? У повітрі? Опівніч? Вдень?
    Вчора? Декілька діб тому? Зі мною?

    От і сама подія – бодай потоп,
    вибух, мста любки, вогні в Кузбасі –
    слабує на пам’ять, сховати щоб
    чи то мене, чи того, хто спасся.

    IIІ
    Це ваговитий доказ, що нині ми заодно
    з життям. Що я тепер теж почасти
    шелестіння матерії, чиє сукно
    заражатиме шкіру тривкою мастю.

    Я тепер теж у профіль різнитимусь мало чим
    від якоїсь там латки, складки, трико паяца,
    часток і величин, наслідків і причин –
    від того, чого міг не знати, жадати, або вбоявся.

    IV
    Лиш торкнись – й ти зачепиш сухий реп’ях,
    вільгість – і вечорів, і коли світає,
    каменоломню міста, Чумацький Шлях,
    тих, кого вже нема, та я пам’ятаю.

    Зачепи мене – й ти зачепиш ту,
    наді мною та поза, – тамту невіру
    мені, парсуні моїй, пальту,
    ту, на чий погляд, ми роковані на офіру.

    V
    Я кажу це тобі, та не моя вина
    те, що не чути. Сума днів неминуче й
    вічі мозолить, і кепсько впливає на
    зв’язки. Голос мій сів, та, головно – не докучний.

    Це – щоб чулися ліпше ку-ку-рі-ку, тік-так,
    ретро-платівки вишаркування під голку.
    Це – щоб ти не помітив, коли я умовкну, як
    Червона Шапочка не сказала Вовку.



    (1986)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  38. Ігор Шоха - [ 2017.11.02 21:07 ]
    Шоста палата каганату
    Розбійник Мокша не діждався ласки,
    що «воздає» і досі каганат
    героям географії і казки,
    як-то: Сусанін, Мінін і Пожарський,
    а деінде Євпатій Коловрат.
    Гниє у канцеляріях таємних
    історії розтерзаної прах
    на капищах і мощах убієнних,
    що горами росли у болотах.
    Найвищою ставала із віками
    місцина на «Кощієвій» горі,
    де у Кремлі ішли вперед ногами
    один за одним виродки до ями,
    де почивали парії-царі.
    І очевидно, що земні закони,
    формовані на костях і крові,
    утворювали патогенні зони,
    що виїдали глей у голові.
    Тому ще від опричника Івана
    до нинішнього Пу-богатиря
    усі царі язичники-погани,
    які не мають в голові царя.
    А покручі-царевичі, бувало,
    приходили до влади залюбки,
    та неодмінно дурнями ставали,
    хоча у казці – ніби навпаки.
    Історія нічого не міняє.
    На неї уповаємо дарма.
    Недопалок «окурком» умирає.
    Росія залишається тюрма.
    А воля тиранію називає –
    палата шоста, де нема ума.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  39. Леся Геник - [ 2017.11.02 19:51 ]
    Втомилася терпіти
    А так буває боляче терпіти,
    вдивлятись в небо - бачити дощі,
    і долі необдумані кульбіти
    у чорному-пречорному плащі.

    І друзів, що стають, неначе плями
    розмиті, на потрісканім вікні.
    О, що ж цей світ невірний робить з нами?!
    О, що ж цей світ видмухує в мені?

    Такі етюди, Господи, несвітлі!
    Такі примари, що аж терпне дух!
    І так уже втомилася терпіти,
    аж закладає серце, очі, слух.

    Аж закладає розум попід стелю -
    таке щось пелехате і густе.
    І дивишся на вичахлу пустелю
    життя свого, і бачиш знов не те.

    А хтось ізбоку каже: заспокойся,
    ще трошки потерпи, минеться біль...
    Та сивиною зойкує волосся,
    слова пересипають марно сіль.

    І сонце зачіпається за віти,
    а небо - знов не небо, так, дощі.
    Втомилася, втомилася терпіти,
    крокуючи уперто до межі.

    18.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  40. Олена Багрянцева - [ 2017.11.02 17:25 ]
    А мені би тебе на трішки...
    А мені би тебе на трішки
    На ковток запашної кави
    На печені смачні горішки
    Усміхнутися щоб ласкаво
    Усамітнитись на годину
    Лоскотати твої долоні
    Брати в рот лісову малину
    Вимовляти слова синхронні
    Проганяти хандру кирпату
    Випивати по краплі осінь
    Роздягатись у теплій хаті...
    А мені би тебе назовсім.
    2.11.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  41. Іван Потьомкін - [ 2017.11.02 16:10 ]
    Домініку Акафісту
    На морі,
    На морі на Чорнім,
    На човні,
    На човні моторнім,
    Немов на розбитому возі
    По грейдерній битій дорозі.
    А вітер,
    А вітер – супроти,
    А хвилі,
    А хвилі – от-от вище борту.
    А чайки,
    А чайки кигичуть довкола…
    Хто відав,
    Хто відав, що наша молитва
    Та ще ж і тривога пташина
    Крізь посвист,
    Крізь посвист до Бога прилине?
    І берег,
    І берег, мов мати,
    Назустріч простягує руки,
    І десь там,
    І десь там уже поза нами
    І вітер, і хвилі, і гуркіт.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  42. Домінік Арфіст - [ 2017.11.02 14:05 ]
    я стою... (Кримські псалми)
    я стою посеред пісні глухий…
    я стою посеред весен німий…
    повертаються додому птахи –
    я лишаюся ніде і нічий…
    моря Чорного в мені сіль…
    Криму горнього в мені грім…
    заховаю замолю біль…
    лише там на світі – мій дім…
    я руками до небес обома –
    за горою моє сонце встає…
    і нічого в мене більше нема –
    тільки він один у мене і є…
    і якщо Господь не зна́йде путі
    я молитимусь його самоті…
    полечу світами – вічний іврим –
    у захований за хмарами Крим…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  43. Ігор Шоха - [ 2017.11.02 12:19 ]
    Із народного репертуару
    ***
    Це жорстоко, та не треба сліз.
    Наша пісня досі не почата,
    поки куля видає «безвіз»
    і нема кого за це карати.

    ***
    Країна ВАТи береже,
    а «вата» повзає вужем,
    не затуляє рота.
    Не нагодуємо чуже.
    А бути шлангами – уже
    і партії не проти.

    ***
    Ой не розумію ані дуки,
    ані гонорової гадюки,
    у якої доларова тьма.
    Ой чекає дуку веремія.
    Економлю так, що мама мія,
    а йому все мало, мало, ма!..

    ***
    Нічого я не упущу,
    згадаю Пелагею,
    яка гадала по дощу
    і ревнувала до борщу,
    навареного нею.

    ***
    Вдарило у голову бабусі,
    що її «охмурює» поет.
    А коли оба у цьому дусі –
    це найвибуховіший дует.

    ***
    Не спокушай душі і тіла
    маною давньої мети,
    що хоче юною зійти,
    коли старою перезріла.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2017.11.02 08:37 ]
    Розмова з листопадом
    Вітаю, друже листопаде!
    Ти знов у гості завітав?
    Господарем ідеш по саду,
    де квітень коси заплітав
    порічкам, грушам, айвам, сливам…
    Де терном жовтень частував.
    Де кожен з нас бував щасливим,
    як папороті квіти рвав.

    Без жалю листя обриваєш
    з горіхів, лип і не лише…
    Невже нікого не кохаєш
    чи не настав любові день?
    Невже у тебе, строгий брате,
    душа осіння не болить?
    А може, ти так любиш владу,
    що не чекаєш ні на мить?!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  45. Лія Ялдачка - [ 2017.11.02 08:59 ]
    Нарешті осінь відпустила літо
    Нарешті осінь відпустила літо
    щоб мандрувало собі далі світом
    Взяла несміло в руки акварелі
    І стала вимальовувать свій сум

    Ось перші несміливі жовті плями,
    Червоні, фіолетові, руді,
    Метеликом, закоханим без тями,
    Злітає лист щоб плисти по воді

    І пробудивши барви своїм хистом
    мисткиня вже не стримує їх шал
    Й вони живуть, палають, їм вже тісно
    На полотні, а осінь у печаль.

    і сльози рясно падають дощами,
    Патьоки фарб підхоплюють вітри,
    Розмашисто широкими мазками
    Жбурляють їх ізнизу догори

    Відплаче осінь, осінь відридає,
    Відтужить кожне горе, відгримить,
    Щоб тихий спокій після днів відчаю
    Надії нову паросль міг зростить

    Нарешті осінь відпустила літо,
    Й собою може бути цілковито,
    Водити у калюжах каравелли
    І не зважать на марний людський тлум.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Валерій Хмельницький - [ 2017.11.01 22:32 ]
    У позі запонки
    Не дарує мені обручки,
    Не вдягає мої запонки,
    Та тримає мене за ручку,
    Певно, хоче мене... покохати.

    Я дивлюсь йому прямо в очі,
    Зазираю в саміньку душу,
    І не знаю, чого він хоче —
    І не знаю, чи йти назустріч.

    А сьогодні вночі у ліжку
    Наказав стати в позі запонки...
    Добре, милий, та це — пізніше,
    Зараз дуже я хочу спатоньки...


    01.11.17








    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  47. Вікторія Лимар - [ 2017.11.01 22:22 ]
    Ось і відбулось весілля!
    Ось і відбулось весілля!
    Гарне свято для душі
    Та охочих із довкілля,
    Щоб послухати вірші!

    То весілля–особливе!
    ВІТЕР-ОСІНЬ–ось так шлюб!
    Вийшло воно говірливе!
    Ой,натішився весь люд!

    ОСІНЬ стала вибирати:
    ДОЩ,ТУМАН чи ВІТЕР– хто???
    Треба швидко – де їй знати?!
    Може, цей ось ПАН - в пальто?

    З чепурною бородою,
    Мабуть, буде саме він.
    Твердою іде ходою
    Та й поважний має чин.

    Він не бідний і грайливий,
    То шепоче, то кричить,
    Рухами якийсь мінливий,
    Не спочине ні на мить!

    Буде весело, цікаво! –
    ОСІНЬ вирішила так!
    ВІТЕР згоду дав ласкаво,
    Бо в стосунках він мастак!

    Тільки шлюб цей – ненадовго!
    Дуже швидко плине час!
    Через місяць на дорозі -
    ЗИМУ схватить ловелас!

    ВІТЕР,ВІТЕР – знову в полі!
    Розганяючись - летить!
    Іншої не хоче долі!
    Відпочинь,хоча б на мить!


    29.10.2017




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Шоха - [ 2017.11.01 21:56 ]
    Незакінчений сюжет
    Все йде у Лету як і ця пора,
    і наші юні весни за водою.
    Лишається у пам'яті жура
    за іншою незнаною тобою.

    Минає і житейська суєта,
    і все, чого душі буває мало,
    коли і їй судилася не та,
    якою ти із іншими бувала.

    Але не забувається дует,
    в якому був і я твоїм слугою,
    і ти не доказала ще герою
    роману, у якому цей сюжет
    показує, що я …або – поет
    і досі має бути поза грою.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  49. Козак Дума - [ 2017.11.01 15:11 ]
    Матіола
    Зронила сльозу вечорову
    фіалка нічна у саду,
    бо вітер співав колискову
    на щастя її чи біду.

    Хоч місяць всміхався привітно
    і млу навкруги осявав,
    та легіт красуні тендітній
    усе пелюстки обдував…

    Немов ворожив її долю
    той вітер гульвіса-пустун.
    Літав, веселився по полю
    і пахощі сіяв між врун…

    Фіалка в надії чекала
    всю ніч на кохання тепло,
    а вранці раптово зів’яла,
    ледь сонце на небо зійшло.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  50. Козак Дума - [ 2017.11.01 15:49 ]
    Позери
    Такі особи в світі є – їм добре не буває.
    Вони готові все і всіх роздерти, очорнить.
    Але створити щось своє ума не вистачає,
    лиш зникне критики об’єкт – відразу ж гублять нить.

    Безцеремонно, зазвичай, ведуться ті „експерти“,
    вважають доками себе у всіх сегментах знань.
    З плеча рубають все підряд й готові в пил зітерти,
    але не в правилах у них комусь віддати дань.

    Такі завжди кричать: „Не так, живе додайте слово!
    Міняйте форму, риму, склад, пірніть у глибину!..“
    Та на просте питання „Як?“ – мовчать не випадково.
    Все те нагадує мені забіг у ширину…

    01.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   515   516   517   518   519   520   521   522   523   ...   1855