ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.03 22:09 ]
    Рік новий на Поділлі
    Село козацьке завжди раде,
    Мов хтось на сум його зарік –
    Пакетовибухи, петарди –
    Новий святкують люди рік.

    Аж веселіє сніг неначе,
    Собаки з вилясками: «Гав!!!»
    У лузі навіть ворон кряче,
    Немов півлітру засмоктав.

    Не втрималася крига, скресла.
    Сміється річка, пливучи.
    Веселе тчеться перевесло
    І вдень і вранці і вночі!

    Народ живе, сміятись мусить,
    Хоч на Донбасі: «Бах!» і «Трах!»
    Подільські бадьоряться гуси –
    Гелгочуть на семи вітрах!))

    1.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  2. Серго Сокольник - [ 2017.01.03 22:48 ]
    Я розмалюю сірість року...
    ***трохи навіть і новорічне... То й що?..)))***

    Коли хурделиця жорстоко
    Із підданих збирає дань,
    Ми розмалюєм сірість року
    У кольори своїх бажань.
    Вогонь розпалимо каміну...
    Переведеться нанівець
    Зимовий смуток безпричинний,
    Зігрітий полум"ям сердець,
    Які запалено коханням,
    Зійшовшим, ніби дар Богів,
    У ці часи передостанні,
    Що, наче море з берегів,
    Води невпинним сьомим валом,
    Мов кара, лине на поля...
    Ще зупиняти цю навалу...
    Та час ще маємо... То ля-
    жемо в сплетінні тіл на килим,
    Що пахне оберемком трав
    Духм"яно-літніх... Бачиш, мила-
    Це я в душі тобі зібрав,
    Щоб ти в часи оці жорстокі
    Творила лет весняних крил,
    Я розмалюю сірість року
    В свого бажання кольори.

    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117010301438


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  3. Анонім Я Саландяк - [ 2017.01.03 14:17 ]
    Ля-рі від Паркінсона
    (меланхолійно... під гітару)

    ля-рі ля-рі ля-рі
    лялярі ля...
    я плачу-плачу-плачу...
    плачу я
    хоч радісно ме-ні-і-і
    даремно сльОзи трачу я -
    сльозИ не жаль мені-і-і
    не жаль жалю у-у у-у
    надалі бУду я...
    будУ...
    лише сміятися -
    як прийдуть дні сумні-і-і

    лялярі ля рі лярі ля...
    03.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  4. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.01.03 14:32 ]
    Вони до мене просяться у сни
    * * *

    Вони до мене просяться у сни,
    давно померлі родичі та друзі.
    Сумні й веселі, тихі й голосні,
    тримають
    час від часу
    у напрузі.

    Когось любив. До інших – просто звик.
    Із кимось
    не знайшли ми об’єднавчого.
    І, досвідом гірким хоч якось навчений,
    тепер міцніше
    стримую
    язик.

    Вони сміються,
    плачуть
    чи мовчать.
    А іноді туди, до себе, кличуть.
    Горить моя спокутниця-свіча
    щоразу після
    в церкві
    у найближчій...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  5. Сергій Гупало - [ 2017.01.03 10:25 ]
    * * *
    Хилиться ліс до моєї задуми
    I загубилася радість утіх.
    Нудно навколо снуються парфуми,
    А розлили ми з коханою − гріх.

    Сонце інакше, допитливо світить.
    В очі загляне, і я - не моргну…
    Соcни розчулені, мідні привіти,
    Знак рівноваги на цілому світі,
    Тільки про мене – осяяний гул.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (4)


  6. Ольга Паучек - [ 2017.01.03 08:50 ]
    ***
    Морозний день, сміється сонце,
    У небі простору блакить...
    На шибці нашого віконця
    Букет чарівний тихо спить.

    Зима - майстриня візерунків:
    Тут іній вишню обійняв,
    Десь там під берегом, на річці,
    Кришталь намистом засіяв,

    Попід горою срібна ковдра,
    Сніжинки вальсом залюбки
    Лягають ніжно на долоню,
    Дарують лагідні думки.


    24.01.2016.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Юрій Кисельов - [ 2017.01.03 01:59 ]
    Слово Низового
    Жив і творив український поет
    сорок п’ять років на дикому сході:
    мало про те лиш рядків із газет –
    треба життя пережити, та й годі.

    Зліва і справа – лише вороги;
    не особисті, але України...
    Без Низового не стало снаги
    нам, і тому ми дійшли до руїни.

    Знайте, кати, що недовгий вам час
    на придінцевій землі панувати –
    наші війська, як дістануть наказ,
    вмить рознесуть помосковщену «вату».

    Словом палким поведе Низовий
    мужніх бійців – щоб озвалось у серці...
    Стане навіки порядок новий
    після звитяги в запеклому герці.




    31.12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.02 23:09 ]
    Різдво

    І знов надію людство бачить.
    Охвітне свято. Біла вись.
    Мов сніг, розвіються невдачі!
    Дитя зродилося. Молись...

    Син Божий став людським, близеньким.
    Лежить у яслах, обійма
    Свою земну вродливу неньку.
    А волхви стали кружкома.

    Пречиста втомлена Марія.
    На сіні поряд сивий муж.
    Ослиці грива майоріє.
    Пора псалмів, завійних стуж.

    Дарунки - злото, ладан, смирна.
    Тремтять свічки. Молочна тиш.
    Далеко Ірод... Любо-мирно.
    Спустились янголи з узвиш.

    На стінах зілля, стеля зорна.
    Яскиня тепла. Вифлеєм.
    Ягнята бігають проворні.

    ...а ми неситі... крівцю п`єм...

    До себе заповіді тулим.
    Оця - корисна, зайву - кидь...
    Тавро юродства - добрим, чулим,
    Корони мостяться на гидь.

    Для свята різні пункти-дати.
    Шліфує кожен хист і хрест.
    Бог завпевняє: люди - браття!
    Тремтять Алеппо, Еверест...

    Але ж - повіримо у диво:
    Спасає люд малий Христос,
    Бо він - дитятко особливе,
    Що впорядковує хаос.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  9. Ніна Виноградська - [ 2017.01.02 20:50 ]
    Ми будемо!


    І скільки нас розсипано в світах,
    В яких краях з нас проростали зерна!
    Історії безжальний хижий птах
    До України всіх синів поверне.


    І заживе моя стражденна Русь,
    Її Дніпро в моря нестиме води...
    У мові зберемо любов, журу,
    Великого і мудрого народу.
    02.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (10)


  10. Ніна Виноградська - [ 2017.01.02 14:39 ]
    Зупинений день
    Пам'яті воїна Леоніда Проводенка

    Після смертей дістаємо до істин,
    За втраченим не помага сльоза.
    І щоби не казали моралісти,
    З колоди карт украдено туза.

    І ні до чого всі тепер гадання,
    Що відбулося, як і де, коли.
    Зупинено життя, його кохання.
    Маленька куля шурхотом стріли

    Вп'ялася в серце, у велику душу,
    Щоб ніч посіла, зупинивши день…
    У владі нині молодий чинуша
    Не доторкнувся до війни, стремен.

    Купив собі життя за наші гроші,
    Набив кишені краденим, грішми...
    А серед поля, посеред пороші,
    Убитий воїн закрива грудьми

    Кохану і дітей, і Україну.
    І не поможе юнакові світ…
    Ще скільки душ поляже за країну,
    Де море сліз і горя стільки літ?
    02.01.17



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  11. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.01.02 12:04 ]
    Зима-вишивальниця
    Кришталеві намистинки,
    Мов із бісеру -
    Це біленьку скатертину
    Зима вишила.

    Її в лісі простелила
    На галявині.
    Подивіться яке диво,
    Усе сяяло.

    Такої краси узори
    Неймовірної,
    Онде тягнуться угору
    Сліди білочки,

    Заплутаний слід зайчиська,
    Лиски хитрої,
    Мов нитками клала хрестик
    Зима срібними.

    Там сорока-білобока
    Прогулялася,
    Залишила слідів трохи,
    Та й подалася.

    Повідала всім новину
    Іще здалеку
    Та й про зимоньку майстриню-
    Вишивальницю.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  12. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.01.02 11:34 ]
    А жити хочеться усім
    А жити хочеться усім,
    Тим, хто в літах і тим, хто юний,
    Хто хворий й хто здоровий, дужий,
    Так, жити хочеться усім.

    Та Бог дає кому сто літ,
    Ну, а кому і значно більше,
    Інший лиш починає жить
    Та мусить йти - Господь покликав.

    Довго чиясь свіча горить,
    Інша ж згорає дуже швидко,
    Це значить, що уже смерть близько,
    Вона прийде уже за мить.

    Та скільки би ти не прожив,
    Чи зовсім мало, чи багато,
    Як добрі справи залишив -
    Про тебе будуть пам"ятати.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Кучерук - [ 2017.01.02 08:15 ]
    До побачення
    Знедавна, в зашморгу подій,
    Не можу дихать, –
    Рої моїх думок і мрій
    Страшить безвихідь.
    А за відсутності ідей,
    В пустій уяві, –
    Перестаю любить людей
    Та їхні справи.
    З пітьми сягнули пустоти –
    Здобутки вбогі, –
    Не хочу дружно далі йти
    Ногою в ногу.
    В честь нас виконувати туш
    Було зарано, –
    Немає більш єднання душ,
    Як на Майдані.
    Наш переможний спів затих,
    Якщо відверто, –
    І як тоді любити тих,
    Хто зрадив мертвих?
    Чи вас обвітрили до свят
    Аж до остуди,
    І сморід гумових багать
    Покинув груди?
    Допоки в сутіні рудій
    Ходьба по колу, –
    Свою причетність до подій
    Обмежу болем…
    01.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (8)


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.01 22:30 ]
    Рік снігура
    1

    Душевні бабусі, коти без душі
    Вгортаються в пледи, щоб слухать мужів,
    Читають газети - хто виграв, помер.
    Крокує над соснами злий Гулівер.

    У тапці ховає ірисочки гном.
    Бурулька росте над облізлим вікном.
    Хизується мудрістю ветхе, старе.
    Снігурка підправила брови, каре,
    Сідає у сани, дорога - кудись...
    А Дід Морозенко дожовує рис.

    Полатаний вітром зелений мішок.
    Дорога між хат, шолудивців, пляшок.
    Чекали терплячі зайці, дітлахи.
    Дід взяв мукалтин, бо набридло "кахи".
    Йому ностальгійно і хочеться знов
    Ловити за крайчик сукенки любов.

    Та виросло пузо... димить борода...
    Хтось кинув петарду... чкурнула руда.
    У вовка питає дідисько маршрут,
    А шлях вигинається - ящірка... спрут.
    З навушників "Nightwish" і "Древо" лунке.
    Що випити першим - узвар чи саке?

    Чортує Килину банькатий Лукаш,
    А Мавка гойдає віскривих наташ,
    Співа колискових... Розпродано ліс.
    Бариги складають гілля до валіз.

    Люд ліпить зі снігу пухких галатей...
    Вбрання - секонд-хенд усіляких мастей.

    2

    Чекаю на вірш - осяйний мандарин,
    Та котяться жолуді з білих вітрин.

    Для світу - рік півня, для нас - снігура.
    Двигтіє у бік Магомета гора...
    І що не кажи, не плети... яв - це шок.
    Втішає родина, пиття бульбашок.

    Нагорнуто шуби... тремтить олів`є...
    Облесливо брешуть убивця, круп`є.

    Вітання...
    Цяцянки...
    Виделки...
    Ножі...
    Усі ми - від Каїна, тож не чужі.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Козинець - [ 2017.01.01 21:12 ]
    ***
    Коли перші спроби хочеш звести нанівець,
    Не розуміючи, певно, що це – вагоме й велике,
    Не вирізняючи голосу, який скоро тебе призове,
    Господь вже обрав... Та ще не покликав!
    Коли остаточно не віриш у власні слова,
    Різкуваті, обпечені, чесні, прозорі та стримані,
    Коли жодного вірша і віршем-то ще не назвав –
    Радів, мов дитині, та не поспішав дати імені.
    Коли ти сліпий поводир для свого ж Кобзаря,
    А вірші виходять із тебе і не помирають,
    Коли навіть не знаєш, що справжня твоя зоря
    Насправді тільки займається на небокраї.
    Коли тобі можна більше: музики, ритмів, промов...
    Ти сховав найдорожче у серце — шматочки паперу.
    Тепер янголи обирають українську із інших мов,
    Навперебій підбирають рими, мов власні тіла і пера.
    Допоки ти дбаєш не про влаштованість чи не про те,
    Щоб вціліти у світі самотності у єдиній жінці,
    Коли небо ночами тисне – то порожнє, а то пусте,
    Довкола тебе, як правило, видно світло навіть чужинцям!
    Тому не гадай ні про пензлі, полотно чи зерно...
    Бо ніщо із буденного, крім неба, тебе тут не втішить.
    Навіть якщо ще не віриш, усе ж ти – пророк.
    Або чоловік (як ти кажеш), до якого приходять вірші.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Василь Мартинюк - [ 2017.01.01 18:49 ]
    =====

    Поволі, тихо вії зашторюють очі,
    І все змовкає довкіл, то сонне то спляче.
    І за темними лінзами вікон уночі,
    Сон – художник твій образ малює терпляче.

    Тільки лиш небо засвітить воскові зірки,
    Сон -художник малює по чорному білим.
    Ввійдеш, рукою торкнешся моєї руки,
    Вкотре розістлану постіль знову розділим.

    Серце заб’ється, нерви до щему дотичні,
    Обнімуться душі, і солодкі й незрячі.
    Крізь розірвані груди думки хаотичні,
    В ніч поринуть, напоєну воском гарячим.

    М’яко ми разом ступимо вдвох в невагомість,
    Губи й долоні гарячі, крок до безуму.
    Натільну сорочку і завстидану совість,
    На підлозі зжирає інтимне полум’я.

    2016р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Василь Мартинюк - [ 2017.01.01 18:09 ]
    ------

    Поки любов’ю серце у грудях окаймлене,
    Поки не всі надії ще у житті збулись.
    Не бійся, подивися на ті верхи зелені,
    Що над горами вище ще тягнуться у вись.

    Немов весняна злива збігали дні буремні,
    Минули в суматосі в житті багато літ.
    Тепер лиш розумієш що марно і даремно,
    Ти намагався досі перевернути світ.

    Поки в руках є сила і має думка крила,
    Нехай тебе та сила ген на верхи знесе.
    В житті те головне лиш що любе серцю й миле,
    Крім того у житті є допоміжне лиш все.

    Як до вершин зійдеш тих,і в вись душа зіпнеться,
    Ще й збудеться усе так, як сам того хотів.
    То серце із любов’ю уже не розминеться,
    І світ не розпадеться на тисячу світів.

    Підіймешся аж в вись ту, в ті світлі далі нові,
    Аж там де переходить минуле в майбуття.
    Побачиш світ в якому одна любов в основі,
    Любов та, без якої не було б і життя.

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Мирослав Артимович - [ 2017.01.01 12:07 ]
    Милому жіноцтву
    Хай горластий півень не тривожить зранку,
    А пахуча кава - в постіль до сніданку,
    Хай цілунком ніжним пахне кожен день
    У відлунні свята - дзень-дзелень-дзелень!

    01.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  19. Володимир Бойко - [ 2017.01.01 11:26 ]
    * * *
    Із кожним роком наш спливає час,
    Майбутнє переходить у минуле.
    Нам долею призначений запас
    Безжально тане – наче і не було.

    Щороку ми розмінюєм літа
    На місяці, на дні і на години,
    Стираючи і душі і серця
    На жорнах часу – кожної хвилини.

    Нас знов сп’янить нектар весняних чар,
    Земля щороку заново квітчається.
    А молодість – це справді Божий дар,
    Що більш ніколи вже не повертається.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  20. Ніна Виноградська - [ 2017.01.01 11:43 ]
    Харківське новорічне


    Ви чомусь мовчите,
    А могли би сказати хоч слово.
    Дати знак, що для вас
    Теж гіркуща самотність пуста.
    Завірюха мете,
    Засипає Рогань і Основу
    Ця невтримна зима,
    Де панують сніги, мерзлота.

    А за вікнами скрізь
    Загорілись вогні новорічні,
    Де шампанське шумить,
    Як діброва у місячну ніч.
    І найкращі слова
    Скажуть нині коханим у вічі,
    А в самотніх серцях
    Теж засвітяться вогники стріч.
    28.12.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  21. Олександра Камінчанська - [ 2017.01.01 01:05 ]
    ***
    Поклоніться дорозі, коли навіть йти вже несила,
    Коли кроки останні безжально-пекучі, як біль.
    Заблукале пташа, приморожені гнізда, крила
    І сніги звідусіль…

    Знов народяться зими і бігтимуть будні крізь свята,
    На безладді, безлюдді ростимуть будинки, гриби.
    А так хочеться літа, так прагнеться бути, літати…
    Поміж зорі, якби…

    Поклоніться дорозі, бо щось пережито-прожито,
    Бо вже рік на порозі такий молодий, як дитя…
    І хай кануть жалі крізь перейдені дні, мов крізь сито,
    Довгих літ Вам життя!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  22. Наталя Мазур - [ 2016.12.31 22:22 ]
    Ще декілька хвилин
    Ще декілька хвилин і полетить
    Наступний рік вперед, як з пляшки корок.
    Тонка проляже у майбутнє нить
    Через вітри колючі й ночі морок.

    Нас вистудять життєві холоди,
    Позбудемося деяких ілюзій.
    Спровадимо в минуле назавжди
    І явних ворогів і мнимих друзів.

    Помчать новому рокові услід
    Нові розчарування й перемоги.
    Перейдемо бурхливі будні вбрід,
    Підкоримо неходжені дороги.

    А нові зустрічі роз`яснять небокрай,
    Кохання відростить небесні крила.
    Ще декілька хвилинок і.... Нехай
    Цей рік новий буде для нас щасливим!

    31.12.2016 р


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (10)


  23. Ігор Шоха - [ 2016.12.31 22:59 ]
    Новорічні візерунки
    Я один в одній хатині,
    і минає ще один
    новорічний вечір зимній
    із лубочної картини,
    синій вечір – у щілині
    занавісок і гардин.
    Іній пише візерунки
    на прозорому вікні.
    І спокусливі стосунки,
    і торішні подарунки,
    і недавні поцілунки
    пригадаються мені.
    Хороводами сніжинок
    запорошене вікно.
    І немає ні хатинок,
    ні засніжених стежинок...
    А досада від помилок
    не минає все одно.
    На віконній хрестовині
    леденіє тінь сумна.
    І щемить у серцевині,
    наче скло у деревині,
    та, не прощена донині,
    ще стара моя вина.
    І неждано за порогом
    тінь твоя прошелестить,
    і неначе ненароком,
    тишу міряючи кроком,
    привітати з Но́вим роком
    завітає-залетить,
    таїною оповита
    у прозорому вбранні,
    ніби інеєм укрита,
    наче росами умита
    і з таких матерій шита,
    що й малюнки на вікні.

                                  2001,12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (11)


  24. Віктор Кучерук - [ 2016.12.31 20:47 ]
    З Новим роком тебе, дорога Україно!
    Палахкочуть вночі зорі сяйвом незгасним,
    Відкриваючи зору ранкові світи, –
    І така далечінь невимовно-прекрасна
    Що аж хочеться бігти вперед, а не йти.
    Ах, яке ж ти близьке, наше справжнє майбутнє, -
    Хоч сьогодні бери і відразу радій,
    Що нарешті вітри поєднались попутно
    Із польотами звичними вічних надій.
    Поспішаємо ми із великим привітом
    До наповнених щастям небачених днів, –
    Завтра сонце зійде й стане тепло у світі
    Від проміння його і людських почуттів.
    Розстеляйте хутчій на столах скатертини,
    Наливайте по вінця в фужери вина, –
    З Новим роком тебе, дорога Україно!
    З Новим роком тебе, найдорожча рідня!
    31.12.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  25. Ігор Шоха - [ 2016.12.31 19:22 ]
    Новорічні кульбіти
    ***
    Пахне зимою. Не пізно, то рано
    затужавіє на точці роси.
    Люди хороші. Новини погані.
    Ціни – в «Кишені». Вино – у «Ашані».
    У ветеранів червоні носи.
    Боже, єси!
    І душа – у нірвані.


    ***
    Ура! Рятують наші душі!
    Відсотки пенсії значущі!
    Але – поділені на три,
    але – на хабарі чинуші,
    але, – кукуріку!
    Тхори.

    ***
    Не шукаймо легкої дороги,
    поки мрія обганяє час
    на путі людей до перемоги.
    Як іти із «ватою» у ногу,
    показали Таврія й Донбас.

    ***
    А то не знаю я поетів?
    Вони ж іще усі – як діти.
    Ото погиркаються, черті,
    або порюмсають уперті
    і, нумо, – є чому радіти.

    ***
    О́
    со́нечко́
    у віко́нечко́
    гля́нуло́
    їде рік новий
    ще учора білий
    буде осяйний
    тане високосний
    віхолі на зло
    синій-синій іній
                             кутає село
    щоб усі раділи               
               що мине старий
    до макаки в гості               
                            йде ко́гу́т рудий.

    ***
    Вітаю братію з Новим
    і дуже голосистим роком.
    Хай запал буде бойовим
    а дух поезії високим.
    І хай літається півня́м,
    бажаю пари одиноким,
    а сокористим курочкам
    новеньких півників під боком.
    Хай Ліра сили додає,
    аби усі були здорові,
    а Муза – отака як є,
    аби у щасті і любові
    усім жилося на своє.

                                  12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  26. Олексій Могиленко - [ 2016.12.31 16:27 ]
    Повертайся!Живи!
    -Повертайся скорій!
    -Знову снився наш дім...

    -Так втомилась чекати...
    -Знаю,мила.Як там хлоп'ята?

    -Підросли вже.Сумують за татом.
    -Як то я хочу вас обійняти!

    -Завжди за тебе молюся!
    -Дякую ,люба!Скоро вернуся!

    -На добраніч!Цілую!Бережи себе ,рідний!
    -Буде все добре!Треба лиш вірить...

    Пізня розмова.Діточки сплять .
    Спить вже в окопі і тато-солдат.
    Мамі не спиться,серце болить.
    Скоро вернеться...Вернеться!!?? Коли???

    Тихо в молитві кричала щосили,
    За чоловіка благала ,просила.
    Вранці ще більший тягар на душі...
    Бога молила:"Спаси!Збережи!"

    Світлодарська дуга.Промоклі від крові,
    Ангели й смерть у запеклім двобої.
    "Повертайся!Живи!!!"І сталося диво:
    Смерть осоромлена геть відступила.

    "Повертайся!Живи!!!Ще не час в Небо з нами,
    За тебе молились дружина і мама.
    Повертайся !Живи!!!"Сніг від крові багряний...
    Опритомнів...Брати перев'язують рани.
    27.12.16.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  27. Сергій Гупало - [ 2016.12.31 14:33 ]
    * * *
    А вечір наш, як незвичайний гість,
    На двері тисне свіжістю густою,
    Мої думки він безперервно їсть,
    I я ховаюся за німотою.

    Мовчу, як фотознімок на стіні,
    Не в ньому сенс, а в тому, хто поблизу.
    Але це не жахливо. Так чи ні?
    До цього не причетні сум і криза.

    Заглянеш сонцебризно у вікно –
    І я слова шукаю головніші.
    Надворі нас чекатиме «Рено»,
    І ти мене ще довго не залишиш.

    А далі − більше, завдяки тобі.
    Позволікай, хай час іще дозріє.
    Це просто. Без геройства, боротьби
    І попри непідступні чорториї.

    Осінній настрій. Не болить мені,
    А зцілення під саме серце носить.
    І щойно – тихострунно забринів:
    Поблизу прохолода і морози.

    До тебе руки потекли мої.
    О, мила! У банальності повторень
    Цей намір не виходить за краї,
    Тому над нами давні тихі зорі.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.31 11:31 ]
    Поміж засніженої хвої
    До тебе знов прийти я радий,
    В оці притишені тони…
    Мене обіймами вгорни
    Замислений зимовий саде.

    Поміж засніженої хвої
    Так легко дихати мені
    І на поваленій сосні
    Набратись ніжності сумної.

    Торкне тут вічність за плече,
    Зупинить міста біг скажений.
    І пульс притишиться й у вени
    Глибокий спокій потече.

    29.12.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київ, Ботанічний сад.




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  29. Олександр Олехо - [ 2016.12.31 09:12 ]
    а рік як закільцьований трамвай
    а рік як закільцьований трамвай
    зупинка перша і остання
    яка твоя не обирай
    бо це життя а не змагання
    відчинять двері виходи
    а чи доїхав не питають
    нічого тільки не проси
    у кого просиш ті не знають
    а той хто відає живе
    на відстані земної долі
    лекало чорне і криве
    шифрує зоряні паролі
    твій код без імені і дат
    це наче гра із небом в кості
    де міріади зір і втрат
    згребли докупи на помості
    і прокладає макрос путь
    хоч колія одна та сама
    програма висне не забудь
    усе на світі – голограма
    вселенська тека файли дум
    і алгоритми на щодення
    спектральна радість вектор-сум
    і трохи вбогого натхнення
    біжать пейзажі за вікном
    і сонце хилиться додолу
    колише звичкою і сном
    за роком рік трамвай по колу
    не холодить і не пече
    не віртуальна і не пам'ять
    торкне хтось ззаду за плече
    а чи отут нещасних банять
    і я не проти доле бий
    за все недобре і гріховне
    але і ласкою умий
    життя трамвайне молитовне

    31.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  30. Петро Скоропис - [ 2016.12.31 08:04 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Що треба для дива? Кожух чабана,
    зо дрібку учора і дня, що мина –
    зі жменькою завтра, й – на око бодай,
    кус простору з неба краєчком додай.

    І трапиться диво. Тим пак дивині
    тяжіння взнаки і адреси земні,
    і так всюдисуща вона до кінця,
    що ген у пустелі чатує жильця.

    А щойно ти дім покидаєш – на ніч
    зорю увімкни в нім у четверо свіч,
    щоб світ без речей осявався на всі
    осяжні услід тобі нею часи.

    «1993»


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  31. Василь Мартинюк - [ 2016.12.31 08:35 ]
    Я на краю землі

    Я на краю землі, десь аж на самісінькім краю,
    Лиш очі закрию і знову бачу тебе одну.
    На дві половинки своє серце тепер розкраю,
    Меншу лишу для себе, а більшу тобі поверну.

    Там де ти давно уже вечір заглядає в вікно,
    Тихо на твоєму столі м’ятний чай остиває.
    Серце візьми, ти мабуть його зачекалась давно,
    Я вірю. Знаю, що у житті цім всяко буває.

    Там де я тепер, на землі ще тільки лиш світає.
    Там де ти уже вечір темний настав давним давно,
    Дивлюся в вікно, перший промінь злітає над краєм,
    Візми мое серце, хай не модно і примітивно

    Світанок вселяє в мою душу нові надії,
    Ловлю на хвилі ефіру нові інформації.
    Я скоро вернуся, душа в передщасті радіє,
    І серце вже б’ється у хвилях чарівних вібрацій.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Іван Потьомкін - [ 2016.12.31 08:07 ]
    Півник заспівав в Єрусалимі...
    Півник заспівав в Єрусалимі,
    І на вранішній отой тоненький спів
    В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
    У далекому тепер, як і літа, Яготині.
    Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
    Не герої на баскім коні,
    А сумне «кру-кру», неспішний постук дятла
    Та змагання досвітніх півнів,
    Та щемкі до болю виднокраї,
    Та могили друзів і рідні,
    Та стежки, де бігали малими,
    Та бузок з каштаном навесні...
    ...Півник заспівав в Єрусалимі,
    А мені здалось – в Яготині.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  33. Василь Кузан - [ 2016.12.30 23:25 ]
    Вітання із Новим роком Півня!

    Що рік прийдешній принесе?
    Ніхто не викупить «Рошен».
    І не закінчиться війна,
    Що схожа на потік лайна,
    Яку маскують під «АТО».
    Не скаже правди нам ніхто
    Із тих, що правлять угорі –
    Ті ж кровосісі й упирі!
    Реформ не буде, ні безвізу…
    І не збере пінчук валізу,
    І не втечуть медведчуки –
    Їм кардиналити з руки.
    Арсеній поцілує Юлю,
    А нам покаже з маком дулю,
    Ще гройсман клюне на ляшка –
    У влади доля, ой, важка!
    Народ усе це проковтне,
    Бо не скінчилося спиртне.
    З нас будуть брати хабарі
    За те, щоб жили ми в дірі.
    А так…
    А так усе буде чудово:
    Підуть реформи кругом новим,
    Пообіцяють знову рай,
    Лише обратись помагай…
    Та все закінчиться чарівно.
    Вітаю всіх із роком півня!

    30.12.16


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  34. Ірина Саковець - [ 2016.12.30 21:24 ]
    ***
    Пахне ялиною спокій вечірньої зали.
    Справжня мозаїка свята – мигтіння вогнів,
    борсання місяця, скутого листям азалій,
    десь на небесному дні.

    Тільки не йди: там немає ні снігу, ні льоду,
    лиш перемотані вулиці в темний клубок.
    Дещо минає, а щось має статися згодом,
    ми – на межі, бачиш-бо

    це дивне таїнство, цю новорічну химерність,
    цей феєрверків блакитно-оранжевий дим.
    Й ми наче світло на іграшок рівній поверхні,
    синіх і срібно-рудих.

    Тільки не йди: січень сам обмете нам дороги.
    Просто залишся на тишу останніх годин.
    Пахне новим навіть ця незимова вологість.
    Дихай зі мною, не йди.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  35. Ігор Шоха - [ 2016.12.30 20:06 ]
    Напередодні покаяння
    ***
    Одними словами
    будуючи храми
    малому й великому,
    живу почуттями,
    малюю без рами
    людей із інстинктами.

    ***
    Не чують мене
    у поемі,
    у вірші.
    Говорять одне,
    а приховують інше.
    Усі незалежні.
    Усе – як раніше.

    ***
    У мене профіль не такий,
    аби усе усім одразу.
    Але покаюсь. Я – зараза.
    Якщо не граю в піддавки,
    то опоненту це образа.

    ***
    Мені байдуже, що у Данте
    є Беатріче не моя,
    що я ханжа, бо є педанти,
    яким ніяк не доказати,
    що мій еЛГе – минуле я.

    ***
    Не боюся на останок днів
    опинитись на краю. На прузі
    я собі уже наговорив
    осуду не так у ворогів,
    як у щирих і лукавих друзів.


    ***
    Але не це болить мені.
    Не дістають мене ні боси,
    ані друзяки записні,
    як ця війна простоволоса
    у новорічному вікні.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  36. Олександр Олехо - [ 2016.12.30 19:34 ]
    А Рік Новий іде...
    А Рік Новий іде, як завше.
    Несе прийдешнє у сумі,
    поміж дарами заховавши
    його сумні та сяйні дні.
    І ти, людино, не пручайся,
    як тільки бамкне часомір,
    зі сивиною дум прощайся.
    У двері стукає факір.
    Він дістає нараз індичку,
    рахат-лукум, кошерний харч,
    і олів’є, радянську звичку…
    А ми радіємо – багач!
    Ще атрибут – ігристе пійло,
    щоб в стелю корок і вино
    бульками в келихах шипіло
    і опускалося на дно.
    Нове укрите пеленами.
    Останні миті суєти.
    Сідай до столу, Року, з нами!
    Яким, цікаво, будеш ти?
    Лихим, уїдливо-болючим
    а чи предтечею тих змін,
    де гинуть недруги гадючі
    і наші чвари удогін?
    Та Рік мовчить. Хіба він знає,
    що буде з ним перегодя?
    Ялина лапами киває:
    - То Небо віда, Бог – суддя…
    Надія є – самі побачим
    і, попри біль, переживем
    дні окаянні, брех собачий,
    ядучих втрат щоденний щем.
    І тих років нових ще буде,
    допоки крутиться Земля,
    а на Землі існують люди,
    і кожне перше – вічне *Я*…

    30.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  37. Инґвар Кораберґ - [ 2016.12.30 10:10 ]
    У небі канареєчка літа
    У небі канареєчка літа,
    І співа прямо в небозвід.
    А ми підемо вип’єм, погуляєм,
    У цьому все життя ј, увесь наш резон!

    Нас чекають панночки-коханки.
    Життя таке, що просто мармелад.
    То заграј, заграј же нам, гітарко,
    На веселиј дуже, та вельми лад!

    Моя мамця серце добре ма,
    І татусько мають магазин.
    І вони мене не ображають,
    Бо один у них я — шикарниј син!

              10.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Вікторія Торон - [ 2016.12.30 03:32 ]
    Ясніє свято пряжкою століть
    Химерними сплетіннями вогнів,
    буденносте, лови дитячу казку,
    створи для неї тисячу мостів,
    збудуй хитливі сходинки і зв’язки
    із світом, що розплився по воді,
    у жорнах року змелений на порох,
    належний ні тобі і ні собі,
    не друг в своїй байдужості, не ворог.
    Розкинь навкіл густу широку сіть
    (рідкої і короткої – замало),
    у холоді лови за миттю мить,
    щоб жодна не втекла і не пропала.
    Сьогодні пощастить тобі сповна,
    і поміж ритуалів лицедійства
    піймається жар-птиця осяйна
    наївного далекого дитинства.
    Усе, усе, описане в книжках,
    що снилося вночі під колискові,
    збувається – заплутаність і страх,
    і чорна волохата невідомість;
    а далі, між погрозливих дерев
    окраєць неба скромно рожевіє,
    і радістю засвічується нерв,
    рятуючи з безодні безнадії.
    Ясніє свято пряжкою століть,
    охоплені роки сріблястим паском.
    Чи ж ми дарма сплітали мрії в сіть,
    щоб крихтам чуда марно не пропасти?

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  39. Микола Дудар - [ 2016.12.29 19:54 ]
    Позвал как-то Бог...
    позвал как-то Бог весь мир на рентген
    про поводу сути и формы
    но в каждой стране на троне свой «хрен»
    со справкой: не время, реформы…
    ну что ж подожду, Создатель решил
    как подсобить, смысла ведь нету?…
    где-то ошибка, где-то ушиб
    или синдром ради Монеты…
    был бы не Бог, а просто упырь
    в тот час бы Он мир обезвредил
    и на задворках космических мы
    играли бы в прятки как дети…
    но так как наш Бог целиком из Любви
    неведом в истории боле…
    всю тяжесть на плечи от боли свалил
    Творец - соучастник, знай в доле…
    и век за веками по кругу в кольце
    воюем и верим и стонем
    мы сами с усами и даже в конце
    в огне - не горим
    и не тонем…

    но что же есть Бог?
    послушай, старик…
    или как тебя звать, в этой строчке?
    толкни себя в круг - удивительный миг
    родись, пожелаем, в сорочке…

    не надо о Боге
    сходи на рентген
    на воздух, на солнце иль к птицам
    не дай тебе бог испачкаться в «хрен»
    а впрочем все может
    случиться
    29.12.2016.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.29 13:30 ]
    Любов Сердунич Вербичка (пісня)*
    Я так люблю вербиченьку плакучу,
    Вона вітає першою весну.
    Сумна краса ніколи не наскучить,
    Хоч як спішу, але не промину.

    Голублю щиро й трепетно руками,
    Свою сердечну ніжність передам,
    Краси її тендітної торкаюсь
    І довго в ній дзвенить жива вода.

    ПРИСПІВ:
    Вербичка, плакуча вербичка,
    На листячку - срібна роса,
    Вербичка, плакуча вербичка,
    У ній - українська краса.

    Коли душа миналась і страждала,
    Її від всього світу загорну.
    Верба за мене плакала, ридала
    І воскрешала у душі весну.

    І вже не знаю я - у у тій вербичці -
    Сумую, плачу чи вона в мені.
    А в ній жіноче серце буде биться,
    Плакуча ніжність житиме в мені.

    ПРИСПІВ:
    Вербичка, плакуча вербичка,
    На листячку - срібна роса,
    Вербичка, плакуча вербичка,
    У ній - українська краса.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  41. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.29 11:56 ]
    Життя сторінка золота
    Вони ішли та весело сміялись,
    За руки взявшись, як тоді, давно.
    Щось згадували та розповідали,
    Життя ж перед очима, мов кіно:

    То кадр веселий, то із болем смутку,
    Високий спуск, а то крутий підйом,
    То в лузі ніжні-ніжні незабудки,
    То край дороги знов чортополох.

    Тих кадрів було у житті багато,
    Воно ж не тільки мед,а й сіль й полин,
    Не тільки радість та яскраве свято,
    А лиха вистачало і біди.

    Та недарма долали перепони
    І труднощам був нескінченний лік,
    Бо сад квітує й рясно плодоносить,
    Міцний красивий, мов фортеця дім.

    А діти й внуки - то найголовніше
    Надбання їхнє за усі літа.
    Життя ж бо свою книгу й далі пише,
    У ній - сторінка їхня золота.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  42. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.29 11:55 ]
    Життя сторінка золота
    Вони ішли та весело сміялись,
    За руки взявшись, як тоді, давно.
    Щось згадували та розповідали,
    Життя ж перед очима, мов кіно:

    То кадр веселий, то із болем смутку,
    Високий спуск, а то крутий підйом,
    То в лузі ніжні-ніжні незабудки,
    То край дороги знов чортополох.

    Тих кадрів було у житті багато,
    Воно ж не тільки мед,а й сіль й полин,
    Не тільки радість та яскраве свято,
    А лиха вистачало і біди.

    Та недарма долали перепони
    І труднощам був нескінченний лік,
    Бо сад квітує й рясно плодоносить,
    Міцний красивий, мов фортеця дім.

    А діти й внуки - то найголовніше
    Надбання їхнє за усі літа.
    Життя ж бо свою книгу й далі пише,
    У ній - сторінка їхня золота.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  43. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.29 11:06 ]
    Піднімем келихи за мир
    Не спиться чомусь у цю ніч новорічну,
    Хоча скрізь лунають веселі пісні,
    Мені ж бо тривожно і лячно незвично,
    Що нам принесуть всі наступнії дні?

    Чи радісно буде та світло на серці,
    А чи повідомлення з фронту прийдуть,
    Що ще хтось загинув в нерівному герці,
    Його ж бо чекає хтось вдома, мабуть.

    Ридатиме ненька так гірко й надривно,
    А чорна хустина, мов крука крило
    Її огорнула.Коса стала сива,
    Волосся ж у неї русявим було.

    І їй що Новий, що Старий - однаково,
    Уже не повернуть синочка вони.
    Прошу я вас, люди, живімо в любові,
    В запеклім бою хай не гинуть сини.

    Хай мир запанує на Заході й Сході
    І брата обняти нехай зможе брат,
    Тоді буде можна і келих піднять
    За злагоду, щастя, надію й свободу.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  44. Володимир Бойко - [ 2016.12.29 09:57 ]
    * * *
    Кожна возносить свій ум голова,
    Кожен для себе качає права,
    Кожен себе уявляє цабе,
    Кожен під себе невтомно гребе.

    Кожен мудрує хитріше за всіх:
    Красти в громади – ніякий не гріх.
    Кожен балакати гарно мастак,
    Всяк сам по собі, а вкупі – ніяк.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6) | "Як українці стають хохлами "


  45. Олена Балера - [ 2016.12.29 09:50 ]
    ***
    Чути плач луни земної рано-вранці, на світанні,
    Перший промінь крає темінь, путь годинника невпинна…
    Мудрий час фільтрує завжди недоладні сподівання,
    Відступає день минулий, ніби вражений чужинець.

    Світ змінити вже запізно, зостається споглядання,
    Що усе ж не подарує серцю бажаний спочинок.
    Дні були, як феєрверки і затемнення неждані,
    Як поглянути сьогодні – непроглядна мішанина.

    І глибини, і вершини, і звичайне, й виняткове
    Час в мозаїку складає в дивному калейдоскопі:
    І його безглузда жертва, і обранець випадковий,

    Відігравши певні ролі, перетворяться на попіл;
    І вінці його невічні, і лавровий, і терновий,
    Тих лише він поважає, що йому чинили опір.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  46. Віктор Кучерук - [ 2016.12.29 08:22 ]
    Душі на догоду
    Заплющу очі – зиму бачу
    В нетанній білості снігів,
    А не асфальт, умитий плачем,
    Ніким не проханих, дощів.
    Заплющу очі – каплі гинуть
    Одразу в сповитку повік,
    Бо завиває хуртовина
    І сипле снігом у мій бік.
    Заплющу очі - на догоду
    Душі, що скиглить наче пес,
    Адже пояснень не знаходить
    Переінакшенню небес…
    28.12.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  47. Ігор Шоха - [ 2016.12.28 21:37 ]
    Думки нарозхват
    ***
    Про́сторами оперує час.
    Масою – енергія, світами –
    ноо-інформація, а нами
    Слово, що із безміру у нас.

    ***
    Не шукайте у Біблії зайвих ідей.
    Є у Господа кара і плата –
    обдаровує бідами добрих людей,
    а жадобу лишає багатим.

    ***
    Собі. Себе.
    Само собою,
    ми не самі, а у двобої
    то із цабе,
    то із ордою.

    ***
    Як любо –
    валятись, нічого не їсти.
    Та маємо чуба
    і нікуди дітись.

    ***
    Не нарікай, що дивиться село,
    коли своє показуєш намисто.
    Воно твоє, яке би не було.
    А слово, що лягає на крило,
    то є публічне, а не особисте.

    ***
    Пейзажі хоку
    і натури нецке.
    Усе нівроку
    в Токіо, Ньюйорку,
    і ...made in Ukraina,
    Rusia-Сhina
    по-німецьки.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  48. Серго Сокольник - [ 2016.12.28 21:42 ]
    Знаєш, десь у раю...
    ...знаєш, десь у Раю
    Розквітають сади яблуневі,
    Що спокусу дають
    ГріхопАду Адаму і Єві...

    ...я тебе пізнаю,
    Мов плоди, що зростають на гіллі...
    ...чуєш- нерви здають,
    Наче струни вібрують у тілі -

    Переміна часів,
    Не найкращі часи для кохання.
    Я тобі- Гречкосій...
    Може перший... Можливо- останній...

    Мов богині Землі
    Ти подоба... Ти Макош і Мати...
    Переломлений хліб...
    І майбутнього сім"я сприймати

    Це одвіку- віків
    Доля жінки, солодко- зваблива,
    Чарівний перелив
    Дарування дитячого дива,

    Не інакша ніяк
    У часи буревійно-вітрОві...
    ...БО У ЯБЛУКА СМАК
    БУВ СОЛОНИЙ. ІЗ ПРИСМАКОМ КРОВІ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116122801325


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  49. Мирослава Шевченко - [ 2016.12.28 20:06 ]
    ***
    Невже ми не зустрінемось з тобою?
    Я не повірю в це нiколи. Знай!
    Твій образ наяву й у снi зі мною,
    Хоч я не знаю, чи існуєш... Хай!

    Чи ти десь є? – питаю я з журбою.
    «Десь є, десь є...», - шепоче ніч, - шукай.
    Шукати? Де? В душі нема спокою.
    І по яким зіркам, скажи, твій край.

    «Десь є, десь є...», - мені шепоче небо.
    «Тебе нема», - так каже хтось з землі.
    Невже тебе менi забути треба,
    Як забувають сон в ранковій млі?

    Ніколи! Ні! Це наших мрій тенета.
    Скажи мені, бо я не знаю, де ти.

    2012.07.01


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  50. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.28 10:18 ]
    Обман
    Чай уже охолов.І свіча теж погасла.
    Ти чомусь не прийшла, обіцявши мені.
    І тоді на душі стало дуже погано,
    Голову оповили думки пресумні.

    Я один тут сиджу і тобі не потрібен,
    Ти ж раніше казала, що любиш.Невже
    Почуття охололи?Колись же горіли
    І серця наші гріли кохання вогнем.

    Та погасло вже полум"я, попіл лишився,
    Його вітер розвіяв, що й сліду нема.
    А ніколи, мабуть ти мене й не любила,
    Зрозумів лиш тепер - то усе був обман.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   581   582   583   584   585   586   587   588   589   ...   1855