ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 10:58 ]
    Тому не спить
    Яскраво вікна світяться, цікаво і щоночі
    І поступово гаснуть, хочуть спати, закривають очі
    Та ти не бачиш, лиш одне вікно, постійно думає, не може світло загасить
    Бо ще болить, болить...тому воно не спить..

    13.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 10:49 ]
    ...Гори...Сонце...Повітря...
    Гори, вони як море,тільки море в глибину, а гори в небо дивляться
    Сонце, воно гарно світить, а дощ на землю падає, і це не зміниться
    Повітря...бувають моменти, коли ти їм дихаєш, або задихаєшся...
    І це те саме, що поряд з людиною відчуваєш, що ти живеш, а не поневіряєшся..

    13.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  3. Олександр Світлий - [ 2016.10.06 10:53 ]
    ...Люблю живі квіти
    Ти знаєш,зрозумів,люблю живі квіти, а не пусті, яскраві вази
    І зараз, я знаю, краще відчути та жити, а не терпіти якісь безпідставні образи...
    Бо, на секунду, яскравий спалах, дасть адреналіну та купу ейфорії, екстазу
    А живі квіти ,зав'януть, і матимеш пусту, непотрібну, на все життя,яскраву вазу...

    07.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  4. Віктор Кучерук - [ 2016.10.06 08:50 ]
    Мигкоче золотом і воском...
    Мигкоче золотом і воском,
    Невтішно зору, листопад.
    Уже позбувся шику й лоску,
    Закіптявілий димом, сад.
    Гіркотні запахи повітря
    Аж очі звузили до сліз,
    Хоч розсоталися на вітрі
    Дими, й з туманами злились.
    Холонуть вогнища осінні,
    Сліди лишаючи сумні, –
    І в занімілім безгомінні
    Стає незатишно мені.
    05.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  5. Максим Тарасівський - [ 2016.10.06 06:46 ]
    три точки
    не договаривай, не дописывай, ставь три точки,
    в них ложатся навечно самые точные строчки,
    не продолжай, не спеши, не пиши, лучше не надо
    дергать слова из себя, как листья из листопада,
    пей раствор - тот, из виноградного синего дыма,
    помнишь, такой же ты привозил когда-то из Крыма,
    и на донце сосуда сидели, черны, молчания почки,
    на стакан - ведро тишины и те самые точки,
    им позволь помолчать - такие у них разговоры,
    слушай молча, гляди в недоступную глубь раствора,
    тише едешь - доедешь, вовсе не двинувшись с места -
    ездят так седоки из самого прочного теста,
    из седла их не выбьешь ни палицей, ни заточкой,
    потому что знают они: все на свете - ...

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Бойко - [ 2016.10.06 00:40 ]
    Городні нотатки
    По городу біля тину
    Ходить донька України.
    Кропить трійкою жуків
    На погибель москалів.

    Щоби чистим був город.
    Щоби вільним був народ.

    1993


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2) | "Любов Бенедишин, "(Не)городні нотатки""


  7. Володимир Бойко - [ 2016.10.06 00:16 ]
    Слово - не спирт (пародія)

    Довірившись тонкому спирту слів,
    Ти обережним будь, бо то – не ліки.
    Спирт з дерева зоветься метанол,
    Хильнеш – і мохом вкриєшся навіки.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4) | "Іван Андрусяк, сайт "


  8. Ольга Паучек - [ 2016.10.05 23:39 ]
    ***
    В день народження молодшого сина.

    Росяною стежкою
    Шурхотливим листячком
    Осінь йде у платті золотому
    Десь гойдає пташечку
    Стомленая гілочка,
    Урожай завозиться в комору.
    Поміж мрії-дощики,
    І туман зажурений
    Осінь мені свято готувала
    Сина Володимира,
    Моє ясне сонечко,
    Нам з коханим щедро дарувала.
    Тихий, врівноважений,
    Мудрий по-осінньому
    Ти нас тішив із років маленьких
    Пам"яттю відмінною,
    Вродою чарівною
    Полонив дівчаток молоденьких.
    Будь, синочку, радісним,
    І завжди здоровеньким,
    Доля хай твоя буде з тобою
    В щасті, мирі, злагоді,
    Щедрому добробуті,
    Й справжньому душевному спокою.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Наталя Мазур - [ 2016.10.05 23:58 ]
    Не випрошуй дарунки любовi у осенi
    Не випрошуй солодкі дарунки любові у осені,
    Краще звірся дощу і тихенько йому розкажи,
    Як шукала кохання, ногами торуючи босими
    Сто стежин, сто шляхів, сто доріг, не шкодуючи сил.

    Виглядала його, переливши бажання у келихи
    Синіх дзвоників, що назбирала улітку сама.
    Викладала веселку з багряного листя під деревом
    І боялась, що зникне усе, як настане зима.

    Та не зникло нічого, веселка у небо ввібралася,
    І засяяло сонце навколо, зродивши пісні.
    Залунали вони – і, пташиним підтримане галасом,
    Йшло кохання назустріч і радо всміхалось мені.


    04.10.2016р.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (6)


  10. Олексій Могиленко - [ 2016.10.05 23:08 ]
    Останній концерт


    Мило коники сюрчали,
    Дружно всі в оркестрі грали.

    Прислухаюся,словами
    Записати хочу гами.

    І фортісімо,й піано
    "Ода Осені"звучала.

    Слухаю:Все неповторне,
    Щось мінорне,щось мажорне.

    Шкода,я не музикант,
    А от в коників-талант!

    Ледь не плакав на концерті,
    Це ж останній "Теплий вечір"!

    Закінчилися гастролі...
    У Зими музики нові.
    03.10.16.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  11. Галина Кучеренко - [ 2016.10.05 22:13 ]
    ***
    ***
    …Неначе сонце в кожнім слові,
    Неначе між рядків – струмок,
    Та все пусте - порожня мова
    І жодних «у лапках» думок,
    Дарма, що складено чудово…

    ***
    Чарівна амфора із тонкою різьбою
    Потішить погляд і додасть родзинки стилю,
    Але порожню, не наповнену водою,
    Облиш її, прямуючи в пустелю…

    ©30.09.2016


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Коментарі: (11)


  12. Любов Бенедишин - [ 2016.10.05 21:05 ]
    ***
    І садить сад (бо ж садить!) суд.
    І бісить бос надію босу.
    І глуздом бавиться абсурд -
    дитя ілюзії й хаосу.

    05.10.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  13. Олексій Могиленко - [ 2016.10.05 19:50 ]
    Осінні жалі


    Пахне Осінь позолотою
    І віршем співає.
    Так шкода,що за роботою
    Часу обмаль маю.

    Пахне Осінь!Задихаюся,
    Від краси я млію.
    Павутинням слів чіпляюся
    Бабиного Літа.

    Пахне Осінь дивофарбами
    З Божої палітри
    І дощем ,що ген за хмарами
    Проводжає Літо.

    Пахне Осінь прохолодою,
    Журавлиним плачем.
    Прикро так,що за роботою
    Не завжди це бачу.
    02.10.16.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  14. Вікторія Торон - [ 2016.10.05 13:14 ]
    Озвався Бог живим серцебиттям
    Озвався Бог живим серцебиттям
    дерев, які щовечора минаю.
    Збентежена, уперше споглядаю
    за пристрасно заломленим гіллям
    цих стовбурів, що світяться вночі,
    неначе артистичні стильні руки.
    ...Хто біг отут, німіючи з розпуки?
    Стужавів хто, на поміч зовучи?
    Я чуюсь роду спільного з одним,
    хто звик мене опівночі стрічати.
    Яка — Овідій міг би розказати —
    фатальна зміна скоїлась із ним,
    що я, глуха й незряча до пори,
    спорідненість відчувши, як основу,
    в годину цю магічну, вечорову,
    пливу руками до його кори?

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  15. Людмила Іванець - [ 2016.10.05 10:53 ]
    Літо
    Загорнутись у світло, говорити про зорі, роздивлятись альбоми, де завмер Ренесанс.
    Заглядати за обрій крізь веселки прозорі, утікати від долі, поринаючи в сон.
    Нам ще важко раптово не втопитися в літі. Нам ще варто збагнути, як не згаяти шанс
    Відшукати за рогом ті річки Гераклітів, що колись їх запхали у граніт та бетон.

    Загорнутися в ковдру, відмовлятись від кави, роздивлятися в шибці неясні відбиття.
    Планувати мандрівки до Афін чи Варшави, не губити нотаток, не втрачати зв’язків.
    Нам ще треба дізнатись, як це — бути собою. Нам ще варто навчитись цінувати життя.
    Зазирати за межі, не йдучи за журбою. І нізащо — ніколи — не лічити рядків.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ніна Виноградська - [ 2016.10.05 09:47 ]
    Перемир'я


    Свободівцю-харків'янину Мирославові Мислі,
    що загинув від ворожої кулі під час перемир'я

    У води озер заглядали сузір'я,
    Принишкли, замовкли в чеканні міста.
    В країні об'явлене скрізь перемир'я,
    Відводиться зброя, надія зроста…

    А Волохів яр попрощався із сином,
    Сльозами вмивалися листя дерев.
    В труні повернувся навік до родини
    Синок, що міг жити, боротись як лев.

    Та ворог стріляє, на те він і ворог,
    Із ним не домовитись, віри нема.
    І куля не знає про переговори,
    Вбиває, і з нею приходить пітьма.

    У мамину душу і батьківську хату,
    У братове серце і серце сестри.
    І синова пусткою стала кімната.
    А шелестом плачуть стрункі явори.

    А хто відповість за втрату людини,
    За те, що на ньому закінчився рід?
    Відходять у вічність сини, у глибини,
    За рідну країну у розквіті літ.
    05.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  17. Ніна Виноградська - [ 2016.10.05 08:31 ]
    Матерям Росії


    Усі, хто вірив телевізору,
    І заробити захотів,
    «Зеленими» та ще й безвізово
    В Донбас погнали, як хортів.

    Де на колесах крематорії,
    Вже служать молоху війни,
    І на донбаських територіях,
    За вбитих мають ордени.

    Загиблих не везуть до матері,
    Їх спалять у печі страху.
    Чи сотня їх, чи, може, п’ятеро,
    А попелу – на лопуху.

    Розділять, покладуть до урни все,
    І скажуть – це ваш рідний син.
    І як рідня тепер перенесе
    Оцей страшний від влади кпин?
    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  18. Серго Сокольник - [ 2016.10.05 04:49 ]
    Сумна замальовка
    Сиротіє пустіюча хата...
    Он хазяйки душа подалась
    У краї, до яких вирушати,
    Кожен має відмірений час.

    По-сирітськи безколірно-сіра
    Сукня в шафі чекає тепла...
    Треться кішка об ноги, не вірить,
    Що хазяйка навіки пішла...

    Будуть речі виносить потроху-
    Треба вчасно звільнити житло.
    Концентрований запах епохи
    Відійде, як життя відійшло...

    Бог його неосяжно відміряв,
    Мов тканину на сукню тобі.
    У калюжі, безколірно-сірій
    Наче сукня, розхлюпано біль...

    Вітерець, навісніюча дівка,
    Рознесе по подвір"ю нараз
    Непотрібні нікому листівки,
    Цей розкиданий долі пасьянс...

    Зберігання іх змісту не має
    Без потреби у них діточкам...
    Лиш кицюня сидить і чекає,
    Що хазяйка наллє молочка...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116100501203


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  19. Сонце Місяць - [ 2016.10.05 00:22 ]
    для Марії К.
     
    Король не поважає алкоголю
    зате злидар останній ссе за двох
    пієса грається
    обходить ~ не обходить
    & зло нічим не краще за добро

    На хмарах розмірковують пілоти
    & топиться баранина у плов
    дають ~ біжи
    щось маєш до роботи
    роби

    & Скупчуються на бетон зі склом
    ворони наче винограду гроно
    та злидарю
    підкинути б у горна
    тепер таке у нього ремесло

    Бо знову надійшов
    суворий вітер вест-нордичний
    практично-сніг
    & все-таки
                  ~ якщо б ~

    Король так само є людина звички




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.04 22:33 ]
    Дивний сон
    Я знову бачу сон цей дивний –
    Снується сутінь крадькома.
    Багряним відсвітом чарівно
    Ляга на озеро туман.

    Усе здається – марю, марю
    І увижаються мені
    Божествені рожеві хмари,
    Неначе крила вогняні.

    І полум`я їх величаве
    Високі пестощі снує.
    Краса рожевої заграви
    Овіяла єство моє.

    Усі мої печалі – всує –
    Розвіють промені ясні.
    Боги день музики святкують
    І грають барвами у сні!

    1.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  21. Мирослав Артимович - [ 2016.10.04 21:24 ]
    Многоліття!
    Гуде хористів мелодійний вулик,
    Аж на хвилину зупинився час:
    Упевнені, що Ви нас не забули,
    І ми сьогодні згадуємо Вас.

    Хіба забути ейфорійні миті,
    Як серце трепетало і душа,
    Коли уперше, в Літургію влитий,
    Ще безіменний – просто Хор – звучав.

    Коли з колін здіймалася Держава
    У кольорах пшениці і небес,
    Скипала кров від «Україні слава!»
    І кожен з нас тоді душею скрес.

    Коли на Схід несли зерно просвіти
    Про рани від московського ярма
    І грізний заклик гімну-«Заповіту»
    Звучав дзвінкоголосо, як набат.

    Так, не забути «Посвіту» нарóдин,
    Під камертон маестро Головка,
    І титулу високого – «Народний»,
    Що до майбутніх злетів спонукав.

    Не склалося… Життя багатогранне
    Не терпить ані сліз, ані ниття…
    Та пам’ять про пісенний лет не кане
    У вир розчарувань і забуття.

    Ми бережемо спогадів суцвіття,
    І днесь – у Ваш осінній ювілей –
    Хай наше віртуальне «Многоліття!»
    Проллється Вам на душу, мов єлей!

    03.10.2016






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  22. Олексій Кацай - [ 2016.10.04 20:32 ]
    Синя орбіта
    В ультрамариновій субстанції,
    на шаттлі кольору блакиті,
    я наближаюся до станції
    геть по барвінковій орбіті.

    І, навіть в рубці, пахне травами
    так, що двигун втрачає голос,
    а я лечу
                    над хмар заплавами,
    всім тілом всотуючи космос.

    Ще хтось внизу махає хусткою,
    а тут вже шаттлова лелітка
    до шлюзу тулиться пелюсткою
    з віночку кованої квітки.

    Вона тичинками-антенами
    вростає в сині невідомості.
    А ще – індиговими генами
    уродженої невагомості.

    Всіх таємниць принадним кольором
    і мрій усіх легкими барвами
    сплітається з людськими долями,
    і вдалими, і незугарними.

    Але, споконвіків – захмарними,
    як волошкова ця орбіта,
    що за листками календарними
    була в дитинстві ще відкрита.

    Я чую, як над континентами,
    на ній, цілком по-материнському,
    гудуть сузір’я амбієнтами…
    Й бринять піснями українськими.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.04 20:50 ]
    Про висоту

    Не всі краяни пораділи:
    Кіт здерсь на грушу.
    Висота!
    - Ізлазь... - бурчала бабця Міла. -
    Там черга, хтіли той і та...
    Чого ти видерся найвище?
    Поземні лови - то мудріш.
    На вечір обіцяли хвищу...
    А кіт ловив не мишу - вірш.

    І так було охвітно-любо!
    А нижче псюги, дрижаки...
    Нічого не украв у Люби,
    Не позичав пера Яким.

    Лящали кумоньки, ластате
    Яйце лежало у гнізді.
    Було котові тісно в хаті,
    Де все мінялися вожді.

    Йому б ще зірку пурпурову,
    Сметани-тиші аж за край.
    Та гнав пастух руду корову...
    І шерехтів "...ти хто..." курай.

    Вербальний тест несла дрохвичка.
    А сонце низько... до воріт...
    Кота манили глеки, звички...
    І конюшини малахіт.

    Коза жувала у задумі.
    Лягала спати дітвора.
    А кіт на хмару... мо`, в Сухумі...
    Там евкаліптова гора,

    Фунікулер, де мусиш пішки,
    Повітря свіже, голубе.
    Лишив і решето, і фішку.
    Ніхто нарешті не скубе.

    А бабця Міла все чекає.
    Бджола сідає на коржі...
    Не прийде котик із токаєм.
    Зганяла з дерева - чужі.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  24. Чортківська Пані - [ 2016.10.04 16:49 ]
    Любов?
    Любов? А що то є "любов"?
    Бо, бачте , я не знаю...
    На це чуття красне
    Я тільки споглядаю.

    А як хотілося би зараз
    Ось так от покохати!
    Всією ніжністю своєю
    Чуття любові передати?

    Любов , а, може , й не любов.
    На знаю... й знати я не хочу!
    Одне , чого бажаю я,
    Щоб він прийшов до мене в мить тремтячу.

    Я виглядатиму в вікно ,
    І я чекатиму спокусу.
    Адже , то все таки любов,
    Вона погубить мою душу...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Василь Кузан - [ 2016.10.04 16:16 ]
    ***

    стікає дощ по шклу
    неначе
    ледачий сон вповзає в день
    бреде за краплями удача
    і плаче речення
    тече
    життя за вікнами готелю
    вдягає ранок чобітки
    на стелю осінь тугу стелить
    і відбиває трем чіткий
    стіна
    мов жовту спинку ліжка
    тримає віжки розум і
    не втримує

    гарячі ніжки
    тремтять мов кола по воді

    в запрілі білі вікна ранку
    впирають руки звуки і
    стають у позу
    поза ранком
    стихає все на світі
    і
    і більш нікого
    більш нічого
    і ранок солодко-п’янкий
    дощ по вікні
    а ми по колу
    і стогін пошепки тремтить
    медові грона винограду
    розчавлює вустами
    мить

    бринять краплини
    сонні струни
    і втому струшують з обличь

    нас поцілунками розбудить
    від збудження волога ніч

    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  26. Ніна Виноградська - [ 2016.10.04 12:54 ]
    Прокиньтеся!


    Вже третій рік у селах і в містах
    Всі цвинтарі у паперових квітах.
    І поїдає нас (чи по лімітах?)
    Голодний вічно смерті чорний птах.

    Той заздрісник, кому оця земля
    Застрягла в злому горлі жирним шматом.
    Тому й під ніж нас, в тому винуватих,
    Що розрослося родове гілля.

    Що після нас колосяться поля,
    Сади квітують білопінним цвітом,
    Що ми іздавна гречкосіїв діти
    І чорноземна вся у нас рілля.

    І спротив наш і наш прадавній гнів,
    На ледацюг і злодіїв зостався,
    На тих, хто нашим просто скористався
    І нас до ями смертної привів.
    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  27. Ніна Виноградська - [ 2016.10.04 10:59 ]
    Смертельне перемир'я


    Мир на папері - це не мир в житті,
    Бо куля-дура прочитать не вміє,
    Вбива людину, з нею світ, надію,
    Зупинить всі її шляхи-путі.

    Чи хтось повірить в те, що ворог наш
    Погодиться на просто перемир'я?
    У кого є до нього ще довір'я,
    Бо з ним рушниця, "гради", патронташ?

    І скільки в світі не садіть послів,
    Ніхто не зможе побороти словом
    Того, хто поламав усі основи,
    Хто всі кордони потрощити смів.

    Щодня убиті - ворог не мовчить.
    У відповідь вони повинні мати
    Ще більше вбитих і втекти до хати,
    Щоб їх настигла покаяння мить.

    Нехай у себе створюють світи,
    Де буде жити тільки їхня мова.
    Майбутнього свого у нас основа,
    Туди лиш перемогою дійти.
    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  28. Людмила Іванець - [ 2016.10.04 10:06 ]
    Нещодавнє
    так, мені знову нема що робити
    так, з інтернету знов лізе дурня
    телевізійні новини — про вбитих
    кожного клятого божого дня

    бруду — по вуха, терпіння — по вінця
    парламентар агітує корів
    так, мені знову кортить до тубільців
    маловідомих країн-островів

    де ж моя правда без жодної вади?
    де ж мої зорі в серпанках надій?
    жевріє сонце, димлять барикади
    гусне в судинах відлуння подій

    злива, «бастардо», багата уява
    ліга європи, останній квиток
    так, я не маю нагальної справи
    я вже сахаюся звичних пліток

    знову дорожчають гасла та м’ясо
    знову сміттям зацвітає струмок
    так, мені час відпочити від часу
    я вже цураюся власних думок

    чаю — горнятко, жалю — на півнеба
    бракне наснаги, повітря й доріг
    ні, так не можна, не варто, не треба
    знов репортажі — про тих, хто поліг

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Ніна Виноградська - [ 2016.10.04 09:19 ]
    Матерям убитих


    І скільки ще синів злетить у небо,
    Де ангели в біді зламають крила?
    В життєвій бурі рвуть свої вітрила
    Усі, в кому свободи є потреба.

    Одне-єдине молоде життя,
    Могло би квітнуть, народити діток.
    Продовжитись, нести свій рід по світу.
    А ми для рідних - слово співчуття.

    Не замінити матерям синів,
    Бо небо чорне впало їм на плечі.
    Для них тепер щодня ізранку вечір.
    А біль заглушить найсильніший гнів.

    На цвинтарі могила - це усе,
    Що їм до смерті нині залишилось.
    І їх життя віднині завершилось.
    В тупик зайшло, не вийшло на шосе.
    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  30. Сонце Місяць - [ 2016.10.04 02:33 ]
    елюзії
     
    пенсерозо, свята
    неповинність вертань
    твої віти нагі
    у просвітах небесних

    синкретичні прослави
    литаври інтенцій
    що лунають замежно
    хіба не звучать

    як поховано час
    у згублений безмір
    & замішано барви в
    кіптяву з кісток

    треб очікуєш мов
    кожна має свій строк
    для зневірених вельми
    & немилосердих

    по дорозі твоїй
    все ніхто & ні з ким
    щоб зустріти ще вечір
    у плиннім полоні

    глядачем цих рядків &
    сливе неповторність
    в меланхолії, що
    непромовлена скрізь




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  31. Олександра Камінчанська - [ 2016.10.04 00:51 ]
    ***
    Не розгадуй цю тайну, що звіку ще осінню кличуть,
    Ми повірили в неї, як вірять душі і богам.
    Ми торкали вершин, а бувало подеколи - вище,
    Між імли, велелюддя, не гублячи віри й на грам.

    Чи було це початком дороги у зріле і зриме,
    Де зчорнілі дерева, як вдови, віджила трава?..
    Там ,по замкнутім колі, самотня блукальниця йтиме,
    Що сто бід переживши лишалася досі жива…

    Недоспівана осінь… Журбує і скрипка, і вітер,
    Говоритиму тихо, щоб слухати їхні сліди.
    Безіменний оракул сльозу напророчить – і витре…
    Та й кому ти заплачеш у світі нечулім? Чудний!

    Вслід розродиться ніч сивим ранком і тихим ячанням.
    Не любили, любили… Невинні, тому й не виню…
    Ця глибінь не німа, бо уперше, усоте, востаннє –
    Ми повірили в осінь, що днесь воскресала з огню.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  32. Тетяна Роджерс - [ 2016.10.03 21:30 ]
    Красуня і звір
    (переклад пісні "Beauty And The Beast",
    Celine Dion, Peablo Bryson, 1991)

    Повість, стара, як світ,
    Тільки правда в ній,
    Навіть і не друзі,
    Несподівано так став
    Хтось прихильним тобі.

    І зміна незначна,
    Мала, як не кажи,
    Обидва трохи злякані,
    Обидва не готові,
    Красуня і звір.

    Завжди подив це,
    Завжди, як колись,
    Завжди це так само,
    Завжди це напевно,
    Так, як сонця схід.

    Повість, стара, як світ,
    Старої пісні переспів,
    Гірка радість й відкриття,
    Змінитись можеш ти,
    Зрозуміть, був неправим.
    Напевно це, як сонце
    На сході зійде.
    Повість, стара, як світ,
    Стара, як рима, пісня,
    Красуня і звір.

    Повість, стара, як світ,
    Стара, як рима, пісня,
    Красуня і звір.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Домінік Арфіст - [ 2016.10.03 19:50 ]
    міг би...
    міг би – ліг би доро́гою тобі…
    дорого́ю оздобою тебе прикрасив
    міг би – цілим іконостасом
    тебе відмолювати прибіг…
    міг би – мигав би тобі маяками
    від скель і рифів рятуючи уночі
    боровся з вічними б вітряками
    серед пустель оазами б маячів…
    міг би – лунав би громами весня́ними
    дарував би сни і ясних синів
    манив би цирками і циганами
    арфою б орфеєвою бринів…
    … міг би – був би білою глиною
    твоєї святості половиною
    та червоною Бог сотворив мене…
    і вогнем всеспалення обпалив мене…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  34. Наталя Мазур - [ 2016.10.03 16:18 ]
    Банальний дощ
    І скажуть мені: «Облиш,
    Писати про дощ банально.
    То небо і хмари лиш,
    Дивися на світ реально.

    Хоч вітер давно ущух,
    Та хмари зігнав над містом.
    У шумі нічного дощу
    Не чути мелодії Ліста».

    І скажуть мені: «Пусте!
    Вночі треба просто спати,
    На свято чекати гостей,
    А день починати з лате».

    І скажуть мені: «Дарма
    Дзвінок ти чекаєш дальній».
    Думки і нічна пітьма...
    Я слухаю дощ банальний.


    18-20.09.2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.03 14:44 ]
    Серед билин...

    Вірю: комусь необхідна мова - рясна калина,
    Та не отій шерепі, що "разніци нєту" кине.
    Будні горохом сиплють... Юнки смолистоброві,
    Вчили вас мудрі бабці в Баришівці чи Львові,
    Хлопчика з оселедцем - тато-киянин путящий.
    Вельми коротка пам`ять, соціум вивчив ще краще.

    Жаба-матюк огидний слизне, кубельце мостить.
    Хоч не кажи ні разу, хоч зауваж ушосте.

    Бачу, як рожевіють щоки під маскою з пудри.
    Раджу полтавці радіти: ранок мирний - не утро.

    Морозостійкість мови, певно, така як у жита.
    Квітне моя говірка серед билин московита...

    2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  36. Людмила Іванець - [ 2016.10.03 14:09 ]
    Мрії
    Так хочеться тепло-справжнього, з терпким ароматом кави —
    Натхнення. Щоб зникли в темряві останні рядки про зло.
    Щоб снити не про політику, щоб пити весну ковтками —
    Зелену, та не загарбницьку, і чисту, мов джерело.

    Так хочеться безумовного, єдиного в світі щастя.
    І моря, що шепотітиме на вухо свої казки.
    Щоб час не стискав нам боляче горлянки або зап’ястя,
    А в печі майстри не кидали понівечені зразки.

    Так хочеться — невимовного. І ясно, що недосяжного.
    Так мріється — ніби мріями можливо долати щем.
    Із джезви тікають з кавою імбирні фантоми справжнього.
    І вірші беруться попелом. І травень гудить хрущем.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Іван Потьомкін - [ 2016.10.03 10:14 ]
    Коли ми ще беззастережно вірили...

    Неймовірно, що соловей співа не про кохання
    (Та ж без’язиких поетами робив він),
    Що не літа нам відкуковує зозуля
    (А ми ж тих літ просили в неї якомога більше),
    Щем журавлиний лине не до нас
    (На чужині він же за голос батьківщини)...
    Та голову схиляю перед тими,
    Хто вилучить спромігся з перемов пташиних
    Те, що спиняє нас в житейській біганині.
    «Тьох-тьох», «ку-ку», «кру-кру»,
    Пребудьте з нами відгуком дитинства,
    Коли ми ще всьому беззастережно вірили,
    В’яжіть нас навіки із краєм материнським.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  38. Сонце Місяць - [ 2016.10.03 05:18 ]
    у продовження теми
     
    о жовтню, первісно багряний
    чи є інакші браття де ~
    твій злотий млин & глибші рани
    а се життя мабуть не те
    загублене кудись під ранок

    хай виплеснуться мов зі жмень
    ті спогади що мною стали
    доби емалей чи камей
    & розпадуться на кристали
    вже відлунає самайн ~дей




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.02 23:44 ]
    Про глибини


    Якщо прозорий - скаламутять.
    Нікого не пускай углиб.
    Вутям доплине біс - і ртуті
    (не перлів!) жбухне зграйці риб.

    Персиста подруга-русалка
    Прожебонить: "Ну, як було?
    Пили шампусик... мінералку?".
    Сандалом пахне, ганить Псло.

    Живи, як звик. Твої глибини
    Сканують недруги, собрат.
    Тріски, гниляччя, деревини
    Зупинить чийсь протекторат.

    Пірнай - побачиш дно і зорі...
    І знов обличчям у бамбук.
    А вколо війни... лепрозорій...
    І тьма очей... ненатлість рук.

    Напівпорожнім жити легше.
    Коси осінній очерет.
    Чорнильні хвилечки розчеше
    Авторитет... недопоет.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.02 23:55 ]
    Багряний відсвіт
    Такі у неба очі сині -
    Між хмар поблискують ясні.
    Сьогодні сонечко осіннє
    Знов усміхалося мені.

    І промінь пестив тихо, ніжно,
    Лікуючи всю душу мов –
    Як рану заживляв, що грішна
    У ній залишила любов.

    Так біль її всього тиранив
    І все ввижався уночі
    Цей відсвіт на гілках багряний,
    Мов кров засохла на плечі.

    29.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  41. Серго Сокольник - [ 2016.10.02 23:49 ]
    Я і ти. Трохи літературне
    НедОпитий бокал
    І з кайфом сигарета...
    Останній ночі шал
    Поетки і поета...

    Скривавлено- ясний
    Над долею світанок.
    Ми входимо з пітьми
    У наш останній ранок

    На битву, мон амі,
    За світло воювати.
    ...як хороше в тюрмі
    За стінами ховатись...

    Словесна мішура...
    Тісні занадто стіни...
    Дай руку! Бо пора
    Виходити із тіні.

    Ти будеш не одна
    З прикритою спиною.
    І битва ця страшна,
    Бо саме є війною,

    Війною за світи,
    За голови, за правду...
    ...Загинем я і ти...
    ...І сил у нас забракне...

    ...І світу не змінить?..
    ...У майбутті прозорім
    Хай вітер шепотить
    Уривки наших творів,

    Убитих за талан
    Поета й поетеси,
    І Сонце- капелан
    По нас відслужить месу.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116093001110


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  42. Ігор Шоха - [ 2016.10.02 20:11 ]
    Таємниця душі
    Із нею оживає ясен день,
    але – без неї. Бо така кебета,
    що без кубіти більшає пісень
    і мрій у майже кожного поета.

    Я не чекаю іншої пори,
    аби мої літа уже поважні
    не навівали суму і жури,
    коли не обіймаєш неосяжне.

    І як не потонути у журбі
    і досі розказати не умію,
    аби була – і людям, і собі
    чужа розрада і моя надія
    у цій такій допитливій юрбі.

    Іду в полон, з полону визволяю,
    коли мені її не вистачає
    уявою у пам’яті моїй.
    А як оберігати таємницю –
    душі моєї пійману синицю
    жар-птицею у клітці золотій?

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  43. Анна Волинська - [ 2016.10.02 14:04 ]
    Осінь, осінь, ти — як сіль на рани
    Осінь, осінь,
    Ти — як сіль на рани,
    Ти роз’ятрила, стривожила минуле,
    А здавалось: в пам’яті курганах
    Вічним сном давним-давно воно заснуло.

    Осінь, осінь...
    Біль старий голосить
    І ні вдень, і ні вночі не замовкає...
    Вітер павутиння срібне носить.
    Облітає жовте листя,
    Облітає...

    1987


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  44. Василь Мартинюк - [ 2016.10.02 11:49 ]
    Останнє листя

    Скидають вже на землю жолуді
    Дуби столітні – осені еліта.
    Випливає тихо по воді,
    Жовте листя з бабиного літа.

    Серце поки осінню хмільне,
    Вже в акурат покошена отава.
    Та скоро літо бабине мине,
    Прийде пора холодна і сльотава.

    Спливає осінь ворохом думок,
    І душу у польоті не спинити.
    І серце не закрити на замок,
    Йому як завше хочеться любити.

    А по небі хмаронька летить,
    Над землею виснуть сірі тіні.
    Останнє листя вітер лопотить,
    Вдихає в душу подихи осінні.

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Сонце Місяць - [ 2016.10.02 01:11 ]
    (Stare) I
     
    Осінь ніби схололий дим
    недочутний бентежний мотив
    зашкарублі чуття оті
    що ніхто не відає, звідкись

    завершаються справи всі
    зачиняються двері вслід
    далі вітер зненацька злий
    посіває хрупкі позлітки

    Несміливець каже собі
    чинні шанси надто низькі
    очевидці кажуть, казки
    обридають доволі швидко

    на простирадлі років
    хто ми тепер такі
    вірші давно нелегкі
    заробітки інакші збитки




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  46. Лілея Дністрова - [ 2016.10.01 23:02 ]
    Поза реальністю…
    За межі слів, за грані відчуття...
    Туди, де замовкають звуки буднів,
    Де струни серця прагнуть каяття,
    Вібрують жваво голосним відлунням,
    Де мальви кольористі у садках
    Ласкаво плещуть срібною росою...
    А трави…буйні трави у лісах
    Гойдаються... і дихають тобою.
    За межі невідомих островів,
    Устелених лілеями п'янкими,
    За межі часу...де немає днів,
    Лиш наші зорі жнуть імлу очима!..

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13)


  47. Ігор Шоха - [ 2016.10.01 20:46 ]
    Політичні казуси
    ***
    Воюємо зі світом наодинці
    і маємо, що маємо – одні
    міняємо особини і лиця,
    але немає того українця,
    якому не горіти у вогні.

    ***
    Ой не радій, що звечора уранці
    пообіцяли дати коровай.
    Дарів не бійся, бійся не окрайців
    і не коней, а подаянь – данайців,
    а то зарано попадеш у рай.

    ***
    А горе – не біда, що ідіоти
    волають, – за, а голосують, – проти
    обіцяного thank you very much.
    Біда, коли керують патріоти
    з великою перервою на lunch.

    ***
    Корупція поліції минає,
    а судія грабує і …линяє.
    Воюємо на вільному шляху.
    У третій владі істини немає,
    зате які події на слуху.

    ***
    Ми реготати дуже раді,
    коли актори на естраді.
    А усміхаємося мало.
    Але які смішні паради
    і коронації кварталу!

    ***
    Нам у десятку ще далеко –
    ані варягами у греки,
    ані юрбою до орди...
    Всі карти путають чорти.
    А ось «двохсотими» – це легко,
    аби до неба досягти.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  48. один із - [ 2016.10.01 18:35 ]
    кохана моя соломія
    інколи я тебе не розумію і знервовано дихаю в спину, коли ти стрімголов мчиш уперед.
    не думав, що я зумію чергову хвилину чекати на свій черед.

    ти — бісова буря, яка пройшла по мені.

    рубцями мічений, рахуючий дні
    я сидів попід дверима знесилиний, сумуючи по тобі.

    синці вже набули фіолетового відтінку,
    шпарина на губах зажила —
    але хіба я в змозі забути ту жінку,
    яка вперше за серце взяла?

    прекрасна моя соломія живе у мені
    прокидається з раннішнім подувом вітру і забороняє спати нашій маленькій сім'ї
    вона зникає лише холодними тихими вечорами, залишає мене на самоті
    і я кидаю руки в огненну пащу, де танцює фігура її.

    мені не пече, мені не болить —
    я чую солодкий коханий голос всього на мить.
    і це дуже п'янить.

    божественна моя соломія живе у мені
    у кожному сантиметрі мого тіла і душі.

    у кожному моєму почутті —
    люба моя соломія живе у мені.

    енергія не виникає ні з чого і нікуди не зникає,
    я вірю, що кохана моя соломія мене шукає
    і на мене там чекає.

    томас едісон останнім сказав: «там надзвичайно».
    і я збираюсь перевірити це, негайно.
    я беру в руку запальничку і вмикаю газ.
    все, кохана, я вже йду. на раз.

    29/09/16


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Анастасія Поліщук - [ 2016.10.01 17:32 ]
    Ти дихаєш вогкістю
    Ти дихаєш вогкістю,
    Розкішно транспортуючи теплі молекули,
    Ходиш очима по галактиках незнайомих інших очей,
    І захоплюєш - в радості, в розпачі,
    В гніві - так вміло показуєш вектори,
    Що мурашки по шкірі
    Та по серцю, здається, щем.

    Ти дихаєш вогкістю,
    Такою непритаманною знакам,
    Яким давні греки вручили стихію вогню,
    І у них була залізна логіка.
    А тобі для чого - послідовності, рамки?
    Чи колись було щось таке
    У чому б ти потонув?

    Ти дихаєш вогкістю,
    Вогкістю, яка добряче обпалює,
    Вогкістю, яка висушить усі на світі сльози.
    Я востаннє дивлюсь тобі, хлопче,
    Услід,
    І читаю із жалістю
    Не для моєї галактики
    Твої погодні прогнози.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.01 15:06 ]
    Острів


    Шукаєш точку опори.
    Усе шкереберть у світі.
    Відібрані Ялта, море...
    Отуточки буде сіті.

    Сто плетив Шахерезади
    Розвісять між риб та вишень.
    Ми плентались десь позаду,
    А прийдемо зайві-лишні.

    Опрісноком сонце світить.
    Осінньо у сквері, мряка...
    І шлють родаки привіти,
    Дієту від Монтиньяка.

    Немає у ній аджики.
    Не треба на зміни - гостро.
    Злі натовпи, заковики...
    І ти вже не цятка - острів.

    Три яблучка для спокуси,
    Вівсянка на дні карафи.
    Вдягни амулет, бо вкусить
    Плазун олімпійських мафій.

    Вже й лотоси на ковтьобах.
    Злетіли гелікоптери.
    Вальсує тлуста жадоба
    Під скрипочку Гуллівера.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   598   599   600   601   602   603   604   605   606   ...   1855