ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталя Шаповалова - [ 2015.10.06 22:31 ]
    * * *
    Бережи мене, чуєш, попри все бережи,
    де б не був і в які б ти не ринув дороги,
    не руйнуючи даль від межі до межі,
    помолись ти за мене тамтешньому Богу,
    розкажи, що де я, небо падає ниць
    і чорничним смерканням лякає будинки,
    що зірок збляклий відблиск торкає зіниць,
    оминаючи безліч поштамтів і ринків.
    Скільки літ світових, скільки літер і нот
    не пройшло б поміж тим, як зануришся в коси,
    бережи мене, чуєш, бо я - весь народ,
    що з піснями у серці викохує роси.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  2. Роман Коляда - [ 2015.10.06 22:31 ]
    Ігри патріотів
    Це улюблена гра -
    «Головний патріот»,
    У якій переможець
    «Уграє» країну.
    Не одразу помітно,
    А тег «ідіот»
    Ідеально римується
    З тегом «руїна».
    Передвиборний спіч -
    Над зеленим сукном
    Карти пурхають, мічені
    Жовтим та синім.
    А за вікнами – ніч,
    І народ перед сном
    Споживає отруту
    Що зветься «новини».
    Ця спаскуджена гра -
    Не моя. Не гравець,
    Не букмекер, хоч мушу
    Тинятись між ними.
    Подивлюся на жадібну
    Стрижку овець,
    І удвох з Діогеном -
    Шукаю Людину.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  3. Марія Зубрій - [ 2015.10.06 22:52 ]
    Час
    Я перестала підганяти час,
    Нікуди не лечу, не поспішаю...
    І світ відкрився безліччю прикрас,
    Мов двері прочинилися до Раю!..

    І так спокійно стало на душі,
    Коли нічого зайвого не треба...
    Моя порада - Люди!.. не спішіть!..
    Цінуйте те, що вам дарує небо!..

    Любіть, мов перший і останній раз!
    Радійте сонцю, і дощу, і квітам!..
    ... Я перестала підганяти час,
    І тільки зараз починаю жити!..
    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Марія Зубрій - [ 2015.10.06 22:38 ]
    Печаль моя осіння
    Торкнулась осінь берегів ріки
    ЧарІвним пензлем з фарбами густими...
    Пливуть на хвилях вдаль мої роки,
    Я ж не встигаю й подумки за ними...

    Короткі дні у довгому житті,
    І кожна мить тонка, мов павутиння...
    Пливуть листки, мов зорі золоті...
    Чи то пливе печаль моя осіння?..
    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2015.10.06 21:26 ]
    Еротичний політ ( 16+ )
    Вже ліси золоті-
    Дорогі декорації драми...
    ..............................
    Нам з тобою летіть
    На вітрах над нічними ярами,

    В наш осінній політ...
    І такого в тебе вже не буде...
    І бажання тремтить,
    Мов живіт в екзальтації блуду...

    Ми- пілоти удвох-
    Терпим креш у останнім польоті...
    Пить жадання дівок-
    Це тобі не" зашорені" тьоті-

    Запалися жаги
    Розіп"ято-дівочого тіла,
    Від цнотливих огид
    До солодкого слова "грішила"!..

    Ми в польоті одні
    Всі відтінки кохання пізнАєм.
    Я тобі, ти мені
    Зміни всіх відчуттів докладаєм,

    Про заплющеність віч,
    Про здригання оголене тіла,
    Як смарагдова ніч
    В центрифузі екстазу крутила,

    Мов летіла душа
    Макрокосмом по тілу до низу...
    Як звільнялась від шат
    Ти, в себе відкриваючи візу

    Для польоту мого
    У світи, де мистецьки сприймала
    Мій Небесний Фагот...
    Чималий... Та тобі усе мало...
    ...............................
    Час невпинно тече,
    Нас штовхаючи в прірву ласкаво...
    Ранок очі пече,
    Мов долоні заварена кава.

    Ми з випробувань тих
    На глісаду виходим додому...
    По стежках золотих...
    Потаємного... Аеродрому...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115100600996


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Михайло Десна - [ 2015.10.06 19:24 ]
    Проект 2015.........
    Не босі ноги,
    бо – осінь трохи.
    А осінь, знаєте, -
    на сон чомусь «свербить».
    А тут подія –
    немов олія…
    Хоч що там варите,
    а шкварка вже шкварчить.

    Забуто тости,
    бо гасла просто
    так несподівано
    підкреслено - «Є-є!»
    - Вчорашню муху
    (за груповуху)
    комар омріяно
    за себе заміж зве.

    Ой що то за шум учинився?
    То комарик та й на мусі оженився.


    06.10.2015




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  7. Іван Потьомкін - [ 2015.10.06 17:34 ]
    Йосі Банай
    Коли він чекає її,
    Завше їй скаже,
    Повторить знову й знову:
    «Яка ж бо вона божественна!»

    Коли буревій любить хмаринку,
    Завше їй каже,
    Повторює знову й знову:
    «Яка ж бо тендітна ти...
    Така ж бо на подив ніжна!»

    І тільки я мовчу од надміру любові...

    Коли ґедзь любить муху,
    Завше їй каже,
    Повторює знову й знову:
    «З-поміж усіх ти найкрасивша!»

    Коли слон кохає слониху,
    Завше їй каже,
    Повторює знову й знову:
    «Ходи ж бо до мене, кохана!»

    І тільки я мовчу од надміру любові...

    Коли янгол коха янгелівну,
    Завше їй каже,
    Повторює знову й знову:
    «Яка ж бо ти справді красуня!»

    Коли апостроф любить крапку,
    Завше їй каже,
    Повторює знову й знову:
    «Ніщо я перед тобою!»

    І тільки я мовчу од надміру любові...
    ---------------------------------------------------------------------------
    Йосі Банай (1932-2006) – ізраїльський актор, співак. Лауреат Премії Ізраїлю.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  8. наТалка гЛід - [ 2015.10.06 16:55 ]
    Одкровення блаженного менестреля
    за квадратом квадрату
    квадрати бруку
    липень лип позлипався
    у липовім вальсі
    маргінали по бруку
    рука у руку
    за вікном моїм
    вперто розрісся
    ігдрасіль
    пролинають хмаринок лини
    над ігдрасілем
    і панянок швабри
    пролинають по друку
    ну які цервікальні підцвілі
    консонанси
    декаданси від стансів
    данс макабру докука
    спам сполук і сполучень
    прескриптів і скрипторів
    писк поетів що несуть
    поетизну гнилу
    задовбали давно ці
    збивання із ритму
    піснеспіви про смерть
    олігархів війну
    линуть думи мов швабри
    квадратами бруку
    липне лип і поетів
    що рука у руку
    не несімо о людство
    давке безнадійне
    данс макабру кобра
    те що тлінне
    відійде!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  9. Марія Дем'янюк - [ 2015.10.06 15:12 ]
    Осіннє
    Приховаюсь у осіннім листі,
    Заховаюсь у роси краплині,
    Я сховаюсь від усього міста
    І думками до зірок полину.
    Обійматимуся з небозорем,
    Цілуватиму я місяць ясний,
    І на згадку зорі подарують
    Спогади чарівні зорещасні.
    Тихо стану на кленове листя
    І жаринку - неба подарунок
    Понесу я усвоє помістя:
    Для свічада - ночі візерунок...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  10. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.06 10:29 ]
    Ніжністю зігріюся твоєю
    На лист осінній,ще подекуди зелений
    Впали сніжинки перші,мов метелики.
    Чомусь так сумно на душі у мене,
    Шкодую за теплом,що вже не вернеться.

    Прийде зима з вітрами-вітровіями,
    Із віхолами,сніжними заметами,
    Та буду все ж про весну-красну мріяти
    Із килимом квітковим,соловейка трелями.

    А серденько моє й пори зимової
    Не впустить зла,байдужості та холоду,
    Зігріюсь ніжністю та щирістю,любов"ю я,
    Що випромінюють очі твої так молодо.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  11. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.06 10:46 ]
    Хлібу святому вклоняюсь
    Блакитні волошки і маки багряні,
    Ромашки біленькі,дзвіночки бузкові,
    Ще й колосочки тугі,золотаві
    Вплелися в яскравий вінок обжинковий.

    Врожай уже зібрано.Будемо з хлібом.
    Вродили на славу жита й пшениці.
    Ми - хлібороби із прадіда-діда,
    То ж знаємо ціну цій праці важкій.

    А в короваї з нового врожаю -
    Тепло літнього сонця та свіжість вітрів,
    І присмак солоний,мов піт трударів.
    Їм,як і хлібу святому вклоняюсь.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  12. Мирон Шагало - [ 2015.10.06 09:30 ]
    Я ж закохана (подвійне хокку)
    Місячне сяйво
    тче для осені килим —
    срібно-росяно.

    Росяно-срібно
    манить досвіток мене —
    я ж закохана.

    (6 жовтня 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.05 23:40 ]
    Переліт

    Я просила у млу не впасти.
    Перспектива була - на пік.
    Ми відкинули всі баласти.
    Залишився мій сердолік.

    Вже були нічні перельоти,
    Крила мали міцний каркас...
    Ти ладнав щось уп`яте... всоте...
    Чийсь гамак від каміння спас.

    Тут за прихисток просять зелень,
    І дрібніші, чужі слова.
    Їхній млин чудернацько меле,
    Ось робота для нас нова.

    Ми у птиць відрізаєм крила.
    Сотня чучел - є суп і хліб...
    Тут не сходить сяйне Ярило.
    Ти від лампи за рік осліп.

    Я шептала: гора - ліворуч,
    Ти повірив у рій... компас.
    У печеру несеш знадвору
    Тушки тих, хто упав на раз...

    Сердолік я кладу на серце -
    І злинаю у віщий сон.
    Знову рідне село-кубельце,
    Стіл дубовий на сто персон.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  14. Микола Дудар - [ 2015.10.05 22:11 ]
    …щось є
    - а в ній щось є, - шепоче листя, -
    диви… диви, яка хода! --
    і простилається намистом...
    і б'є ключем у слід вода…
    і оживає колір мертвий…
    і хтось у стрій призве сім нот!
    і видий стан простане твердо
    лицем гравюр і позолот...
    2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (6)


  15. Марина Бойківчанка - [ 2015.10.05 17:54 ]
    ******
    **********
    1.Не грім гримить вже майже рік без перестану,
    Не блискавка палить над головою.
    Це Україна виривається з капкану,
    З капкану, що зветься війною.
    2.Стікає кров’ю бідна ненька,
    Тримається з останніх сил.
    Кричить від болі, куля рве серденько,
    Ніхто їй не прикриє тил.
    3.Європа й Америка на нашому боці,
    Як жаль що це тільки в словах.
    Тільки й говорять на кожному кроці,
    А українці гинуть в боях.
    4.Тисячі уже померлих українців,
    Десятки тисяч ранених лежать.
    Чому ж не покарають цих злочинців?
    Через яких ми змушені страждать.
    5.Та ми ж українці, не якесь там бидло,
    Не має часу, щоб жалітись і страждати.
    Під ковпаком Росії жити вже набридло,
    Нам треба Україну захищати.



    31.08.2014р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Саковець - [ 2015.10.05 13:25 ]
    ***
    Намазую ніч на медову скоринку місяця,
    легка, невагома, у кріслі м'яких кипарисів.
    Акваріум неба – і зоряні риби світяться
    чужими світами, висріблюють осені риси.

    Мережу на ли́сті (ще жовтень його не знівечив)
    жоржини й ожину, стихійні орнаменти моря.
    Повітря хрумке, як забуте у сумці печиво.
    Мов рись, нашорошена тиша чатує на морок.

    Туманна ріка, витікаючи з інших вимірів,
    покірно, як пес, лиже руки. На правому боці –
    три пта́хи в моєму шатрі, ще одна – розмірено
    видзьобує з темені визрілу ягоду сонця.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (3)


  17. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.10.05 13:17 ]
    Дрогобич
    Д Р О Г О Б И Ч

    „Трохи є”, – відповідають місцеві мешканці
    на запитання про відстань до церкви Юрія.
    Місто, яке спонукає вештатись, вештатись...
    Дорогоцінні миті
    у Часу
    чи відвоюю я?

    Не за хмарами – жовтень:
    гречку, а, може, й ратиці
    роздаватимуть людям,
    як додатковий стимул.
    Та плювати б на ті вибОри
    з високої ратуші!
    (На яку охоронці тверезі
    чомусь не пустили).

    П’ятдесять „Карпатської”.
    Бо попередні двіста
    вже всотались у кров
    і трансформувались у вірші.
    Старовинні маєтки,
    з осудом не дивіться:
    я зазвичай – борець за тверезість
    (найпередовіший);
    це лиш зараз,
    натхнений музикою,
    застиглою в дереві,
    я дозволив собі пообідати
    не без змія...

    І, відчувши себе –
    ризикну сказати –
    напівбандерою,
    водночас і з марксистами
    шукаю
    порозуміння.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (3)


  18. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.05 12:14 ]
    Всепроникне

    Закликає бабця - сива, голосиста:
    "Ви купіть у мене низочку намиста!
    Ось ще сумка ціла, блискавки робочі.
    Небагато, дітки... Лиш троячку хочу".

    Не спинився дядько, підлітки - повз неї.
    А багата осінь б`є у мідні реї...
    Сипле обіцянки, листя - серед бруду.
    Я згубила гудзик, це ж знайомство буде.

    Всюди - маслючками - виросли хатинки:
    Тимчасові, різні.
    Тисни на пружинки...
    Все отут незмінне, все пливке, вагоме.
    На одну принцесу - три мільйони гномів.

    - Гордо за сьогодні, прикро за учора... -
    Каже вибивайло край кафе "Комора".
    Є у нього привід, вистачає втіхи.
    Задарма годують бідолах без стріхи.
    Тельбухи, капуста, хліб, компот солодкий.
    Дід край сміттєбака лом збира - на водку.

    Всепроникне Щастя.
    Злото, цезій, стронцій.
    Всевидющий Боже, дай ще мирних опцій.
    Якось ми до тями прийдемо - по листю...
    Хай в живих солдатів будуть руки чисті.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  19. Домінік Арфіст - [ 2015.10.05 11:50 ]
    ...осіннє скерцо...
    я п’ю і п’ю твою холодну воду
    дощів і водопадів і озер
    а осені химерний костюмер
    міняє щодоби на колір моду
    я ще так щедро роздаю тепло
    я ще так сонячно сміюся над собою
    не зберігаю сили для двобою
    і не ховаю тіла у кубло…
    я ще засну… вже дзвін далекий б’є…
    моя любов остуди захотіла…
    осиротілу душу обів’є
    вогонь мого палаючого тіла…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  20. Тетяна Сахно - [ 2015.10.05 11:48 ]
    Ти не сумуй, що вже настала осінь…
    Щороку в день цей дивна осінь
    тобі під ноги знову простила
    багрянцем вкриті з листя коси ,
    дарує кольорів дива.

    Тихенько так, неначе боса,
    навшпиньках вийшла із воріт,
    в твоє життя прокралась осінь,
    в скарбницю додаючи літ.

    Та не сумуй – зима твоя далеко,
    а літо бабине порадує теплом,
    онуків нам ще принесуть лелеки
    й покажеш їм ти батькове село.

    Нехай твої посивіли вже скроні
    і став не раз ти гарним дідусем –
    твоє серденько , наче на кордоні,
    далеку юність й досі стереже.

    Ти не сумуй, що вже настала осінь,
    у кожної пори є і свої плюси:
    рука за руку ми з тобою й досі
    берем любов з осінньої краси.

    03.10.2015



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.05 09:44 ]
    Зозулині черевички
    Темновишневі гарні черевички
    Подарувало літечко зозулі,
    Вона зраділа їм,але не взула,
    Поклала між зеленої травички.

    Ними милуються усі,хто тут буває,
    І птаха нахвалитися не може.
    А квіти ці вмиває теплий дощик,
    Втирає сонце рушником яскравим.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  22. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.05 09:41 ]
    Я сповідаюсь віршами
    Я сповідаюсь віршами
    Перед людьми і Господом,
    Перед своєю совістю.
    Спокій люблю і тишу я.

    Терпіть не можу галасу,
    Пустопорожніх балачок,
    На них часу не трачу я,
    А вже із віршів-квіточок

    Величенький вінок сплела,
    Прикрасивши життя своє,
    Вклала туди душі й тепла.
    І шанувальники вже є.

    То ж їм подякувать спішу,
    Слова найкращі підібрать,
    За те,що є кому читать
    Все,що писала і пишу.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2015.10.05 02:17 ]
    Питання
    От скажи- може плюнути на?..
    Бо розсипано бісер для кого?.. Ну?
    Це ж стіна...
    І замовкне в безодні луна
    Непотрібно-почутого стогону.
    Ти ж-бо на-
    солодитися тілом моїм
    Сотню раз
    Мала час.
    То чи варто у долі
    Просити
    Стонадцятий раз?
    Та й не бісер
    Це зовсім скотився з долоні.
    Це скінчилось кохання,
    І сльози солоні
    Покотились по стежці життя-
    В забуття...
    ...вимітаєм сміття?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115100500821


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Наталя Мазур - [ 2015.10.04 23:50 ]
    Холоднішає...
    Холоднішає...
    День поза днем
    Випадають тумани поволі.
    Виноград заяснівся вогнем
    П`ятипалих листків.
    На осонні
    Кряче ворон - старий реаліст.
    Відлітає вороняча зграя.
    Млявий вітер - бродячий арфіст -
    Павутину, як струни торкає.
    Заклопотаний день по стерні
    Пробігає, не зранивши п`яти.
    У задумі стою, бо мені
    Неможливо той день наздогнати...
    Осягнути не можу оте
    Сум`яття на околиці літа...
    А край поля ще й досі цвіте
    Подорожник дрібнесеньким цвітом.

    04.10.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (14)


  25. Марина Бойківчанка - [ 2015.10.04 22:11 ]
    *****
    **********
    1.Черговий постріл і падає солдат,
    Ворожа куля в серці опинилась.
    Ніколи снайпер не стріляє наугад,
    Солдат із смертю на бою зустрілись.
    2.Знає солдат, ще зовсім скоро - і його не буде,
    А жаль, ще так багато не зробив.
    Хтось пам’ятатиме, а хтось забуде,
    Лиш мама знає – він Батьківщину боронив.
    3.Хлине кров із рани, біль пронизує все тіло,
    Воїн спокійний, лиш сльози на очах бринять.
    Один разочок маму обійнять хотів він,
    Та не судилось – на полі бою буде помирать.
    4.І згадує солдат матусині обійми,
    І так спокійно, добре на душі.
    Він знає – вже ніколи не обніме,
    Одне лиш слово хочеться сказать: «Прости».
    5.«Прости, матусю, що не виправдав надії,
    Прости, що іноді я боляче робив.
    Пробач, що зруйнував всі материні мрії,
    Та знай, твій син завжди із честю жив.
    6.Із честю зараз й помираю,
    І гордо в очі смерті я дивлюсь.
    Все добре, мамо, я не страждаю,
    Лише за тебе Богові молюсь.
    7.Щоб дав тобі Він сили витримати втрату,
    Прости мене, як всі прощають.
    Мамо, не треба так себе картати,
    Ти знай, ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!»






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Марина Бойківчанка - [ 2015.10.04 22:30 ]
    *******
    **********
    1.«Прости мене, прости, що не дожив,
    Прости й збудь усі наші незгоди.
    Моя матусенько, я землю боронив,
    Прости, і не чекай біля порогу.
    2.Знаєш, матусю, лиш тут я зрозумів,
    Я зрозумів: нема дорожчої за тебе.
    Хотів обняти, так хотів,
    Хотів…та відлітаю в небо.
    3.І не жалію я про згублене життя,
    Помер не даром, помер за Батьківщину.
    У нас – бійців, є істина проста:
    «Врятую брата – сам загину»
    4.Один я був у тебе, рідна мати,
    І кожен день про брата мріяв я.
    Ти залишилася сама, а я пішов на страту,
    Така напевне доленька моя.
    5.Ти знаєш, мамо, а не страшно воювати,
    Бо є підтримка тисячі бійців.
    Кожного з них вважаю я за брата,
    Я знаю, що не сам наводячи приціл.
    6. Прости мене, прости, що не дожив,
    Прости й збудь усі наші незгоди.
    Моя матусенько, я землю боронив,
    Прости, і не чекай біля порогу.»



    12/01/2015р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Роксолана Вірлан - [ 2015.10.04 22:45 ]
    Моя кохана ( в орбітах честі)
    Моя кохана, де твої мечі?
    У землю вгнані аж по рукояті?
    Кіньми вривайся, зорями сичи,
    вистеблюйся, оманами прим"ята.

    Вовчиці воєм душестій ятри,
    зализуй, яко сучка, рвані рани
    стопродана й нетребна - в шпориші
    переховай жалі свої до рана.

    Під магією синьої грози,
    під іклом навісної блискавиці
    артерії свої перегризи
    а не зловися у лабети вбивцям.

    І вигодуй незрячих вовченят
    не молоком зі скровленої цицьки,
    а полинами вигірклих утрат -
    щоб випекти із них тепління ниці,

    бо не зійде калиновий огонь
    освяченням на плеса сухостою
    і на корчів непроминальний сон,
    і на серця, що з млявості покроєм.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  28. Софія Кримовська - [ 2015.10.04 22:55 ]
    ***
    Цей чоловік
    цілий вік
    бив чолом до землі.
    Піт у глибокій ріллі
    полив не одну картоплину.
    Цей чоловік,
    у якого чоло в ріллі
    зморшок глибоких,
    усміхається.
    Каже: «Сину,
    бачиш он ту стежину,
    он ту, через поле, довгу?
    Треба втомити ноги,
    щоби дійти до себе,
    треба любити сонце,
    щоби піти за обрій,
    тра опалити крила,
    щоби дійти до мрії…»
    Цей чоловік
    із виораним чолом
    ріже хліб за столом,
    чорний м’якіш товче
    єдиним зубом.
    І життя не кляне –
    любить…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (10)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.04 21:45 ]
    Сад. Квіти зла

    Не закликайте отут помирати,
    Лізти на шпиль - і кричати: "крушімо!".
    Лики-святенники-бізнеси-дати -
    Конгломерат.
    А по війнах так німо...

    Сотні убитих, спинилися кулі.
    Стовчено долі, серця та ксилеми.
    Пік.
    Роззираюсь... І завтра, й минулля -
    Вічні, стожарі для горору теми.

    Цілі-надії мусуються плебсом.
    Піниться ель у струмках Ельдорадо.
    Зроду людва телесується... Плесо
    Сили усмоктує.
    Діти - відрада.

    Жорна, вітрила, питльована пісня,
    Стиглі горгопки, вишивані думи...
    Тонуть ковчеги...
    Спасатися пізно.
    Спалено пліт, плащаницю і гуму.

    Юди в юдолі.
    Черниці побиті.
    Кров`ю окроплено пні, медальйони.
    Зло надщербило карафку блакиті.
    Спрагу тамують отари драконів.

    Що Тобі, Господи, пишеться в небі?
    Сьома печать відкришилася.
    Труби.
    Сонм блискавиць.
    Принишкають на греблі
    Жаби й лелеки - під сяйвом тризуба.

    Полум`я гасять голодні сіроми.
    Владця Охріма шпиняє Валєра.
    Гаспиди всучують всім паліндроми.
    Рев.
    Квіти зла...
    Сад - у стилі Бодлера.

    Час відділяти пелюстя від гною.
    Фраєри кажуть: є землі, де краще.
    Не сподівайся на дядечка Ноя.
    В шторм залишаєшся напризволяще.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  30. Олексій Могиленко - [ 2015.10.04 21:36 ]
    Дитячий ангел





    Намалюю ангела,
    Що летить по небу.
    Береже від зла мене,
    Коли є проблеми.
    Кольорів не підберу –
    Неземна краса.
    Намалюю я йому
    Гарних два крила.

    Ось веселка перед ним,
    Це у рай ворота.
    Хор там ангелів святих,
    Усі славлять Бога.
    Ангел мій там серед них
    Білий, наче сніг.
    Вірю я: ще прилетить
    Він до мене в сні.

    Знов зустрінемось, тоді
    Попрошу, як друга:
    - В рай повернешся, скажи
    Що люблю я Бога.
    Ангел, ангел світлий мій,
    Неземна краса.
    Намалюю я тобі
    Гарних два крила.
    22.01.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  31. Іван Потьомкін - [ 2015.10.04 19:29 ]
    Розмова із Всевишнім

    В моїх літах годилося б дізнатись од Всевишнього
    Те, що не вдалось почуть царю Давиду.
    Але не можу збайдужніть до того, що діється на світі,
    І хоч як кінік Монім із Сіракуз сприймаю його,
    Мов сновидіння чи навіжених маячню,
    Наважуюсь спитать Господа Бога:
    «Допоки зникатимуть не поіменно, а тисячами люди?
    Допоки пожежами буде оповито мало не півсвіта?
    Допоки триватиме в ООН базікання про справедливість?
    Знаю, що не віра в Тебе, а незборимий потяг
    Будь-що ввійти в Історію (байдуже, з якого боку)
    Править сьогодні світом...
    І доки не почую, коли ж скінчиться фантасмагорія оця,
    Не спитаю, скільки ж мені лишилося ще жити.
    ----------------------------------------------------
    «Скільки днів у раба Твого?» -Псалом 119:82-84.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1)


  32. Микола Дудар - [ 2015.10.04 17:22 ]
    ***
    … і хай село біжить на бійку
    і хай не так в старовину
    минуле знову ставить двійку
    ніхто! ніде! не оминув…
    їй-богу, того не відняти:
    святі думки глибоких ран
    я теж побіг. не першим. п'ятим…
    бо маю страх
    і стадний стан...
    2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  33. Галантний Маньєрист - [ 2015.10.04 13:52 ]
    Не всі жінки ...
    Хай все менше жінок, за якими нутром тремчу,
    і бентежать діоптрії досвіду ті ще речі
    на поличках тонких і крилатих колись плечей -
    що й не хочеться далі, аніж за одеж парчу,
    тільки хмелю в крові, і усохлого глузду течі, -
    знаю, глибше, у кожної світиться Божий слід,
    і, буває, у блиску Його ані попіл не чутний,
    ні лід...




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Микола Дудар - [ 2015.10.04 10:54 ]
    ***
    То тут війна... то там війна...
    Геть озвіріли. Воїни,
    А журавлі не сняться вам
    Чи тільки "гради"?.. Боїнги?!…
    І відповзає статус - кво
    Та все в обійми проситься
    Бо там, де горе - гори бомб!
    Життя до смерті звозиться
    Згортає ковш у пласт земний
    Питання, а не відповідь.
    Минало все і це мине...
    Принаймні я - увірую


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  35. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.04 09:40 ]
    Зоряний сад
    Зорями всіяне небо,мов квітами,
    А місяченько,як той садівник.
    Пестить,леліє,слова мовить ніжні
    Тихо-тихенько кожній із них.

    Зіроньки слухають,як зачаровані,
    Не втомлюються вічно в танці кружлять,
    Сяють-виблискують,неначе золото.
    В серці теж квітне хай зоряний сад.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  36. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.04 09:15 ]
    Дорогим вчителям
    На ниві безкрайній юних сердець
    Сієте добре,мудре і вічне.
    Нехай же здоров"я дає вам Творець,
    А подарунком від нас будуть квіти.

    Школі та дітям віддали сповна
    І не шукали легкої дороги,
    Вдячності слово нехай пролуна
    На вашу честь,дорогі педагоги.

    Незвіданим шляхом Країною Знань
    Ви ведете вихованців щоденно,
    Навчаєте їх життя пізнавать.
    Вам,як батькам,уклін наш доземний.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  37. Віктор Кучерук - [ 2015.10.04 08:56 ]
    Давно було
    Любисток ріс і папороть цвіла,
    І мох пружнастий не їжачив спину,
    Хоч ніч була без світла і тепла,
    І оповита запахом полинним.
    Розношувана вітром, гіркота
    Обачно перелісок оминала, –
    Де ти, – єдина грішниця свята,
    Мене труїла диханням помалу.
    Тіла в ту ніч здригались такт у такт,
    А все повз нас полинуло, помріло, –
    Давно було, але було все так,
    Як ми, тоді закохані, хотіли…
    03.10.15



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  38. Михайло Десна - [ 2015.10.04 08:24 ]
    На трьох
    Завербувати б
    затишок
    (на трьох!).
    До простоти,
    до таїнства хорошого.
    Щоб не наснився
    ніби раптом...
    мох
    як неповага
    від отого,
    на тебе
    схожого.
    Старі часи
    загорнуті плащем.
    Про що?

    Ні з ким.
    Нема коли.
    Нема і що.

    04.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  39. Віктор Чубенко - [ 2015.10.03 22:54 ]
    Мій заклик до громади під час виборчої кампанії
    На мерський престол - претендентів парад,
    Та я за одного у щирій тривозі:
    - З людьми я, - волає оцей кандидат, -
    Постійно знаходжуся у діалозі!

    Постійно - це значить весь час, кожну мить,
    Удень і вночі, без перерви й спочинку.
    Бідненький, це ж він і не їсть, і не спить,
    Не має часу приголубити жінку.

    І щелепу, мабуть, вже зводить йому,
    І суша у роті, і в'януть ще вуха -
    За вуха його я турбуюсь тому,
    Бо це ж діалог - то говорить, то слуха.

    Та майте ж ви совість, усі, як один:
    Насмажте картоплі, розлийте півлітру.
    Коротше, помовчте хоч десять хвилин:
    Нехай бідолашний цей сходить до вітру...











    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  40. Оксана Мазур - [ 2015.10.03 21:50 ]
    Гра

    Візьми гітару в руки, о візьми!
    Візьми її, як хвойду чи коханку.
    Лелечим згуком злунить од стіни,
    Ввійде, вросте й забудеться до ранку,

    Бо день новий. Історія нова.
    І що отим розпачним переливам…
    Кришталь фужеру виповнять слова,
    Згалужуючись бліками і зливами.

    Візьми гітару, чуєш, це наказ.
    Вилещуй спурхом пальців струнну тонкість.
    Бо то не спів, а крик од метастаз,
    Двобій, дворух, двоспазм, двобіль, дволомка.

    Не ти її… ніколи ти її!
    Хай бавишся в самообманне его,
    Жорстоких фраз обпалені краї –
    Так баглось сліз, а місяць креше регіт.

    І ловиш скалки, мостиш поміж нот
    Керваві самоцвіти не-любові.
    Свічею згасне видиво чеснот
    У цигарковій плинності розмови.

    Між вас полин, і болість, і обман.
    І терня обладунків недомовок…
    Візьми гітару. Бо таким був план:
    Зіграти і забути. Вкотре знову.
    3.10.15



    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (10)


  41. Олена Малєєва - [ 2015.10.03 20:39 ]
    Як не банально…
    Хоч як не банально вчитися читати по букварях –
    Не кожному у житті насправді так пощастило.
    А дехто вивчає цифри по датах смерті й життя
    І вчиться читати по епітафіях на могилах.

    Куди не підеш – усюди колюча стерня,
    І зерно від полови без тебе уже відділили.
    Хтось зібрав урожаї на безмежних твоїх полях,
    І ловити тих злодіїв безглуздо та не під силу.

    Ні, не банально втрачати цнотливість у шлюбну ніч,
    Де він і вона, і між ними лише кохання.
    А буває і так: із злочинцем ти віч на віч
    І неможливо уникнути зґвалтування.

    Постукай у двері. Чекай. А відчинить хто?
    Як за дверима не просто пусто. Порожньо!
    Втекли всі – хто пішки, хто на авто…
    І ти розумієш: лишатися тут неможна.

    І як не банально було б і тобі тікати.
    І справді - це ж найпростіша штука є.
    Ти сідаєш біля закритих дверей чекати –
    А раптом хтось подорожній у них постукає?
    03.10.2015 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (1)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.03 20:00 ]
    Молитва коханій
    Прошу тебе: безмежжям свого чару
    Не відпускай, допоки я живий.
    Спокус потуги всі минуть задарма.
    Як оберіг – коханням оповий.

    Немов Ронсар* на берегах Луари**
    Натхнення подих щоб ловив новий,
    Даруй жагу – Богів напій нектарний
    І солод від амброзії й халви.

    Але навчи не зловживать надміру
    Тим щастям нашим, хай ця слабина
    Обов`язком нудним, щоденним, сірим

    Не стане, новизну завжди пізна.
    Офірою мою наснажуй віру –
    Світи мені, любове осяйна

    3.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  43. Уляна Яресько - [ 2015.10.03 16:09 ]
    Осінь застукала
    Взаємини жовтня із вереснем досі безвізові:
    Природа на митниці чесна. Не жде хабаря.
    Хоч літо затрималось, бавило сонця ескізами,
    Та нині цитринова пані фартух приміря.

    Мисткиня від Бога. Дерева слугують мольбертами.
    Щоправда, невічні картини. Живуть до зими.
    Застукала осінь напів-непристойно-відвертими
    Когось із натхненними душами. Певно, це ми.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  44. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.03 10:04 ]
    Майже "Лісова пісня"
    Чи то вже збіг обставин,
    Чи мало бути так,
    Зустрілись на галяві
    Дівчина та юнак.

    Вона тримала квіти
    Духмяні лісові,
    Не знала де подіти
    Ті очі голубі.

    Зрум"янилась,мов рожа
    Поміж зелених трав.
    -Дівча на Мавку схоже,-
    Так хлопець їй сказав.

    -А ти,що Лукаш,може,
    Коли мене впізнав?
    Дивись,бо заворожу,
    Щоби не жалкував.

    Отак пожартували
    Й не зчулися самі,
    Коли прийшло кохання
    До них серед весни.

    Минуло тепле літо
    Та осінь не одна,
    Любов зорею світить
    Закоханим серцям.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  45. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.03 09:15 ]
    Богородице-Діво
    Богородице-Матінко,Діво Маріє,
    Припадаю уклінно я до Твоїх ніг.
    Ти від зла захисти нашу рідну Вкраїну
    І від куль вбережи малих діток її.

    Скільки сліз пролили матері за синами,
    Скільки сиріт уже наробила війна.
    Зупини ворогів,вони ж теж християни,
    Та нічого святого в серцях їх нема.

    А із статків,нажитих на горі людському,
    А ні їм,ні родині не буде добра.
    Хай вертають солдати з окопів додому,
    Бо за мирную працю їм братись пора.

    Руки їхні так хочуть обняти кохану,
    Поскоріше на трактор свій танк помінять,
    І пройтись рано-вранці по хлібному лану,
    Найщасливішим в світі себе відчувать.

    Богородице-Діво,проси свого Сина
    Хай на злагоду й мир усіх благословить.
    А ми дякувати Йому будем щоденно
    І Господнє Ім"я прославляти щомить.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.03 09:00 ]
    Тітка Шура

    Відійшла напередодні Різдва Богородиці.
    Греблею золотаві мрії-сонцята котяться...
    Кіт сусідський лапу обпік, спинився на кладці.
    Байдужі їй перегони, юрба можновладців.

    Йде Шура повз човни, доярню, заглядає в стійла.
    Не треба вже її синам ні лозинки, ні пійла.
    Одежина тепер навічно, хустка хрещата.
    Побачить когось отам, пожаліється тату.
    Нарешті сама-самісінька, пенсія ціла.
    Борщ варити навчилася, а суп не зуміла...

    Знасилував бідну Шуру молодик жонатий.
    Благовірний стерпів, порадив "таких оминати".
    Була Шура поштаркою, в сумці листи, "Мурзилка"...
    Менший син Микола - невиправна помилка.
    Старший помер на Уралі, дружина - в монашки...
    Судити покійницю - гріх, розуміти важко.

    Дивлюся вслід – полотно буття сіре, вузлисте.
    На чорну старість відклала болячок із триста.
    Хтось викликав міліцію, пес її винуватив.
    Нащо сину-п`яниці на оковиту давати?

    Ходила-плавшудила, спала під чужим тином.
    У шістдесят - палиця, пахла димами, кмином.
    З матір`ю моєю молилася, втрачала масу.
    А я бурчала: болотом - боса, внесе заразу...

    Їла, мовчала-нишкла…померла в бабдомі вчора.
    Усохло тіло, зів`яла сільська мандрагора.
    Хата її в бадилинні, невістка пригляне.
    Сіється сім`я крізь тини - просяне, конопляне.

    Тьма жінок-нещасниць в реаліях, літературі.
    Гвалтують, цитькають...
    Царство небесне - Шурі.
    Хронічне затуркання, серпантини-депресії.
    Махну пером з Полтави - тихій жертві агресії.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.03 09:53 ]
    Де це…

    Від самодостатності до самогубства -
    Шафа з кардамоном, перцем, ваніллю.
    На шардоне виброджує чиєсь глупство,
    Геніальність, мов рис, укрилася цвіллю.

    Дивочне коїться з моїм-чужим світом.
    Осінню не втішене, млоїться серце.
    Засихає фізаліс, мруть неофіти...
    Даленіє зозуля: "хто ви... де це..."...

    В ашдвао кинеш пігулку, помолишся...
    Полоще горло муза - десятий вечір.
    Стомилася білка в мідному колесі.
    Плети з вовни петлі - тамуй словотечу.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  48. Олексій Могиленко - [ 2015.10.03 06:05 ]
    Весна в Україні
    Біля хати вишня зацвіла
    Бджілки-працівниці при роботі.
    Знаю: Україна вже не та,
    Вірю в процвітання і добробут.

    Біля хати вишня зацвіла,
    Аромат весни п’янить до болю.
    В пам’яті залишиться Майдан
    Залитий кров’ю і любов’ю.

    Біля хати вишня зацвіла.
    Одна з тих, що оспівав Шевченко.
    Україно! Мила, люба – уставай!
    Воскресай і процвітай, рідненька.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  49. Олексій Могиленко - [ 2015.10.03 06:20 ]
    Ранкова молитва за Україну

    Добрий ранок, Україно!
    Помолюся Богу нині
    За наш край, за рідні землі
    Щоб були благословенні.

    Щоб не знали ми більш горя,
    Щоб були усі здорові.
    Хай цей гарний новий день
    Починається з пісень.

    Добрий ранок, Україно!
    Помолюся Богу щиро
    За діток, що йдуть до школи,
    Щоб навчались вони добре,

    За батьків в селі стареньких
    Хай їм не болить серденько,
    Хай насушний буде хліб
    В кожнім домі на столі.

    Добрий ранок, Україно!
    Будь навік благословенна.
    Боже, дай нам процвітання,
    В добрий справах дай єднання.

    Боже, кращу долю нині
    Дай моїй Ти Батьківщині.
    Краю мій, свята земля!
    Помолюсь за тебе я.
    19.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.02 21:54 ]
    Позолоть


    Пензликом рудавим
    Фарбувала Осінь
    Павільйони, лави,
    Чайники безносі...
    Зупиняла кішку -
    Невимовно чорну,
    Розсипала фішки,
    Слухала валторну.
    Листям прикрашала
    Зонт, каптур монашки,
    Майталала шалі,
    Пильнувала свашку...

    Стомлена, голодна
    Втислася в автобус.
    В лісі - хата, бодні,
    Містечковий глобус.

    Дочки дрібнозубі
    Не чекали мами,
    Вішали на дубі
    Грибників панами,
    Насушили глоду,
    Стригли зайця, білку.
    Їм у лісі зроду
    Вузько, прісно, мілко.

    Старша хоче в Суми,
    Менша на Хрещатик.
    Обступили: "Думай,
    Як нас вдовольняти...".
    Розіслала Осінь
    Давні адамашки,
    Середульша просить
    Светрик, як у Дашки...

    На осонні сіла.
    Думала з годину -
    Чи продати діло,
    Позолоть, хатину...

    Їжачиха чмиха:
    "Ти не плач, не варто.
    Он у мене лихо:
    Загубилась Марта".

    Висохлим осотом
    Осінь йде до ставу.
    Візьме під відсоток
    Всі багатства ґави.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   601   602   603   604   605   606   607   608   609   ...   1795