ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Аня Тет - [ 2014.12.31 11:09 ]
    У ніч новорічних прелюдій..
    У ніч новорічних
    Прелюдій
    Під сяйво і танець
    Вогнів
    Під спалахи й гуркіт
    Салютів
    Й пророчий курантів
    Бій
    В той самий жаданий
    Час
    Як келихи повні
    Пригубим
    Давай загадаємо
    «Нас»
    І може трапиться
    Чудо..

    © Аня Тет, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Олехо - [ 2014.12.31 11:41 ]
    Щоб ми були здорові і багаті
    В черговий раз виток навколо Сонця,
    кружляючи, завершує Земля.
    Стоїть малюк очима до віконця
    і виглядає діда-москаля.

    Той сповиває калинОві зорі
    у стрічку колорадського жука,
    а ще є інший – той, що «айєм сорі»
    і на свята готує індика.

    Обидва, і Мороз, і Санта-Клаус –
    прихідці із чужої сторони.
    А ми шануймо, люди, Миколая:
    від лиха, чудотворцю, борони!

    Тож відійдіть, "Америки й Росії",
    бо України ожива душа
    і звичай давнини нехай зоріє,
    чужому духу давши відкоша.

    Щоб на Різдво у кожній щирій хаті
    на красне місце клали дідуха,
    щоб ми були здорові і багаті,
    і, бажано, на многії літа!

    30.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  3. Домінік Арфіст - [ 2014.12.31 10:30 ]
    мої... (новорічна пісня арфіста)
    задивлений в харизму хижака
    задимлений курильницями курій
    чаклує знерухомлено Меркурій
    фантомно зве Венерина рука…
    віки пересторог і молитов
    покидані в могилу перемоги
    зціловані Юпітерові ноги
    аж до кісток – не гоїть їх любов…
    дістанеться далеких берегів
    легенда чарівна кораблетрощі…
    замилувані маревом всепрощі
    мої нещасні… злющі… дорогі…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.12.31 09:51 ]
    Паф...

    Я судила потроху, розглядала усіх.
    Не була скоморохом.
    Відпокутую гріх.

    Ось дійшла до межі, за якою... блакить.
    Хтось рибалить, я смажила...
    Дощечки - хить...

    Я хотіла для себе трохи більше тепла.
    Обплітала родину... А хата мала.

    Пахне хвоєю тиша.
    Оранжевий ніс.
    Хтось вуглини і моркву торішню приніс.

    Сніговик усміхається.
    Гудзик упав...
    - Ще поправлю відерце...

    Звук петарди: піф...паф...


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.12.31 09:01 ]
    Мана



    Знов палить Рим трипафосний Нерон...
    І пахне мандаринами і руном.
    Між таро картами гниє оксюморон.
    Безжалісна епоха теше труни...

    Немає місця мавкам, павичам.
    По яблуках промерзлих - сині коні.
    А ось і ніч - кінець усіх начал -
    У пишноті-мані ілюзіону.

    Ти десь отут зібгайся і дивись.
    Несе гостинець зайчик...
    Пнись...
    пнись...
    пнись...

    Ще буде лиска...
    вовк...
    осел...
    салют...
    Порфірно мчатиме до одра смерті Брут.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  6. Микола Дудар - [ 2014.12.31 04:29 ]
    Принаймні щось...
    і Світ з картинкою "анфас"
    і ви острижений під бокс
    і небо зорями до вас -
    ну, словом знову - парадокс…
    вас щохвилини їсть іржа
    вас піна тисне в береги
    а уночі приходить Ша -
    і ще й глузує перед тим

    смішне ім"я коротке: "сон"
    він був і є, і буде скрізь
    і цей неписаний закон
    один з найперших з неба зліз…
    а навздогін захмарна "хрєнь"
    і все таке… непотріб весь
    - як віднайти ваш Сьомий день? -
    Він в рушниках у сяйві Днесь…
    31.12. 2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  7. Серго Сокольник - [ 2014.12.31 00:38 ]
    Еще!.. (новогоднее пожелание)
    Тревожный год стучится в двери-
    Чего мне в жизни ожидать?
    И все же я в удачу верю.
    Хочу желанья загадать.

    Хочу, чтоб милой Украине
    Глаза не застилала мгла.
    Чтоб не затмили неба сини
    Тиранов черные крыла.

    Еще- чтобы напастей пули
    Лишь по касательной прошли.
    Хочу, чтоб беды не коснулись
    Моей судьбы, моей земли.

    Еще- удача чтоб вернулась,
    Хочу, чтоб повторилось все...
    Еще разок, но чтоб крутнулось
    Рулетки жизни колесо...

    И вновь приятны будут встречи,
    Удачи тень на нас падет,
    Еще в продрогший серый вечер
    к нам тихо счастье припадет.

    Еще любви нам будет мало-
    Пусть сердце бьется горячо!
    И я хочу, чтоб ты шептала
    В постели мне- Сереж!.. Еще!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114123100843


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  8. Гренуіль де Маре - [ 2014.12.31 00:02 ]
    Умовляння
    Зачекай – і зима повідбілює суму сувої,
    Потерпи – і крихкий льодостав запечатає біль,
    Запізнілі жалі гуси-лебеді візьмуть з собою,
    Та остання пір’їна – крижинкою в око – тобі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (13)


  9. Генрі Матіас - [ 2014.12.30 22:09 ]
    Ключи.
    Я чувствую в сердце надрыв,
    Когда становлюсь на колени
    Пред ликом заброшенных нив
    И ожиданья видений.

    Мой спутник рога положил
    На тучи небесного стада,
    Бежа средь далёких светил
    И не встречая преграды.

    Я странник остывших полей,
    Идущий своею тропою,
    С молочным туманом над ней,
    Наощупь ступая ногою.

    А где-то судьба вдалеке
    Ключи от меня мои прячет:
    Возможно в потухшем костре,
    Или в замёрзшей реке,
    Забывши, где спрятала - плачет...

    А я всё пытаюсь понять
    И плачь её и деянья.
    Догнать бы её и отнять
    Свои мне ключи...в наказанье.

    И выдержать всё и прогнать,
    И страхи свои и сомненья.
    Не долго осталось мне ждать
    Грядущего мига прозренье.

    Я сторож своих неудач,
    Я путник потерянных дней,-
    Никто не услышит мой плач
    В молочном тумане полей...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  10. Генрі Матіас - [ 2014.12.30 22:46 ]
    Памяти матерей.
    Ах, матери наши! По детски наивные...
    От нас перенесшие слёзы и боль.
    К их боли порой, мы бывали пассивными,
    Играя свою неприглядную роль.

    Как будто межа проходила меж нами,
    Нередко политая горькой слезой.
    И кто-то забыл о единственной маме,
    Шагая своей отчужденья тропой.

    Теперь с опозданьем и тихим раскаяньем
    Приходим на холмики влажной земли.
    И там перед Ней ничего не скрываем мы:
    О всём говорим - раньше что не смогли...

    Ничто не заменит нам больше святую,
    Явившую миру нас этому мать.
    И каждому стОит поэму большую
    На вечную память о ней написать.

    Не прячься в слова! Неестественно это.
    Нам помнить всё надо, но только не лгать.
    Ведь матери нет... И во мрак того света
    Когда-то придётся и нам прошагать...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  11. Галина Михайлик - [ 2014.12.30 20:24 ]
    Мовчання - золото?
    Лукаві згуки сіяні надміру.
    О, зупинись - подумай! Не врази.
    Бо навіть титло - до війни, чи миру -
    усе одважать вічні терези...


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  12. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.12.30 20:05 ]
    Упівголоса


    Літерати-епігони,
    Вас і яхти, і вагони...
    Ви курсуєте охоче.
    Семінари проти ночі.
    І пленери, і рапіри...
    Ця нагадує Ельвіру.
    Той під Блока - символіста...

    Де ж мені пройти чи сісти?

    Всюди вірші, всюди слава.
    Розливаю тихо каву...

    - Ти писав оце під Стуса!
    - Що несеш ти?
    Смик за вуса...
    - А оце украв у Лорки...

    Йду самітно повз гальорки.

    Сходи жовті, чорно-білі.

    - Ти завдячуєш Забілі...
    - Ти насмикав у Тараса! -
    Був кістяк, набрався м"яса...

    Гамір.
    Титули.
    Лорнети...
    Примиряння.
    Бал.
    Вендети.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  13. Роман Коляда - [ 2014.12.30 01:35 ]
    Несказане слово
    Птах, що ніколи не спить, вилітає на лови.
    Вже по Різдві, довгі ночі коротшають знову.
    Вироком неба чи спадком чужої любові
    В серці моєму щемить непромовлене слово.

    Гори на сході відлунюють голосом крові,
    Це наче музика, тільки на вухах окови.
    Ніжність - одвіку чужа і невивчена мова,
    Щойно хоч слово сказав - і одразу game over...

    Вітер здуває у море усе до основи,
    Лічені миті - й душа приміряє обнови.
    Небо доспівує серцю свою колискову.
    Все промине. Залишиться несказане слово.

    P.S.

    Коротке комюніке:
    Життя загалом нелегке
    І в кінці - піке.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  14. Валерія Дивна - [ 2014.12.30 01:34 ]
    Тростина
    Ти в мені так болиш, що відчуваю цей гній,
    Він смердить и сочиться із рани серцевої,
    І сльозами-струмками не злічити тих діб,
    Як дібралась стражданням зупинки кінцевої.

    Ти в мені так гориш, що займаєш повітря,
    Відбираєш, вбиваєш і мукою тішишся,
    Наче я, мов тростина, зламуюсь дзвінко,
    Віддаюся тобі на розправу: чи мушу я?

    Ти мені тим болючим пронизуєш душу,
    Шматаєш і криєш усе життєдайне,
    Та справа у тім, рідносерцевий хлопче,
    Що крізь муку пізнаєш й осяйне.



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.12.30 00:15 ]
    Клаптики


    Лежала Жаба. Грілася на сонці.
    Стомилася від руху і зірок.
    Ліловий кіт поглянув із віконця...
    Підсунув муху, квітку, пиріжок.

    - Не те! Не треба... - Жаба скрекотала.
    Мені смакує злоба... і печаль.
    Приніс їй пес шматок старого сала...
    - Оце воно... А то... в"юнець, мигдаль.

    Не вміє Жаба вгору, лізе в яму.
    Шукає на травині цвіркуна...
    Плює зеленим, строчить епіграму...
    Яка у Жаби вредної ціна?

    Смерділа, хлюпосталася... Засохла.
    Ніхто не відшкрібає.
    Дощ...
    Лежить.
    І сушиться над нею та панчоха,
    Якою Пеппі міряла блакить.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  16. Генрі Матіас - [ 2014.12.29 23:29 ]
    Элегия дождя.
    Снова падает дождь. Для меня он награда.
    Пусть он тихо идет и вокруг темно.
    Для уставшей души одного только надо:
    В одиночестве быть и смотреть в окно.

    Капли-слезы дождя провожаю взором,
    Они мысли мои, это мой покой.
    Ухожу от обид и не нужных споров,
    Закрываюсь от мира самим-собой.

    Дождь не просто идет и сливается с крыши,
    В нем порядок такой – не постичь никому.
    Каждой капли рожденье душа моя слышит,
    Это чудо моё, будто сон наяву.

    Час осенних дождей, это действо такое,
    Когда память вернулась на круги – своя.
    Здесь и детство моё, точно ситец простое,
    В путь-дорогу ушедшее из октября…

    Моё детсво ушло, помахав на прощанье
    Своей тонкой рукой на развилке дорог.
    Мне на память оставило будто признанье,-
    Не раскрытый в бутоне зеленый цветок.

    Оно шло первопутком в пространство врастая,
    Без оглядки, по-детски, на пройденный путь,
    Как игрушки года за собой оставляя,
    Сбив колени искало своей истины суть.

    Я спешил жить тогда, будто в гонке со временем,
    И блуждал в суете, и бежал наугад.
    Но свой бег замедлял, каждый раз в дни рождения,
    Чтоб немного остыть, оглянуться назад.

    Там я видел своё и Её отраженья
    В первом омуте чувств, под мерцанием звезд.
    Мы ступили вдвоём на стезю откровенья
    И клялися в любви, по-ребячьи до слез…

    И пара вся в белом, в объятиях сада
    Кружилась в пространстве пустынных аллей,
    Под звуки Вивальди и шум листопада –
    Поры самой белой и чистой моей.

    Рояль разливал свои звуки свирелью,
    Аккорды взлетали и ткали канву,
    И будто уставши от собственных трелей,
    Рассыпавшись падали тихо в листву…

    …Всё было… Всё было. И нет единенья
    Меж тем, кем я был и кем нынче стал.
    Взываю к себе в этот час наважденья:
    Когда и зачем нить времен я порвал?

    Но закончится дождь, и чужими глазами
    Я буду смотреть в этот мир роковой.
    А память моя – предкновения камень
    До новых дождей не даст быть собой…
    r>
    ID: 511824


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  17. Генрі Матіас - [ 2014.12.29 23:29 ]
    Спичка
    ...Сгорела спичка.Обожгла
    Мне пальцы.Сумрак виснет снова.
    И ты,как эта ночь прошла
    Прощаясь,не сказав ни слова...
    И можно задохнуться от тоски,
    Не пережив большие испытанья.
    Но всё-же есть надежды островки
    В тревожных водах ожиданья.
    И счастлив тот,кто разом всё отрубит,
    Обман не продолжая на года,
    Чтоб не вернуться больше никогда,
    Когда стряслось,что женщина разлюбит...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.12.29 22:04 ]
    Лирическое
    Утра серого влагой туманной
    Разлилась над землею печаль...
    Где-то там, в пробуждении раннем
    Из окна ты впиваешься вдаль

    Взглядом, полным тоски и тревоги...
    Взглядом трепетно-нежной любви...
    Нас опять разлучили дороги
    На бескрайних просторах земли...

    За окном сквозь унылые слезы
    Снежных орд, коим в бездны лететь,
    Ветви тянут печально березы,
    Словно в трепетной просьбе согреть,

    И в разлуке тоскующей этой
    Каплей влаги в ладони затих
    Стих, в котором присутствует лето,
    Что кусочком одним на двоих

    Нас дыханием знойным согрело,
    Нас любовным костром обожгло,
    Только счастья сдержать не сумело...
    И на сердце теперь тяжело...

    Я вдали, за разлуки порогом...
    И сливаются в сердце твоем
    Искра жаркого лета ожогом...
    Капля влаги печальным стихом...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114122910570


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Вадим Бойко - [ 2014.12.29 16:20 ]
    Новорічне привітання
    Бажаю я у Новий рік вам:
    Багато щастя й подарунків,
    Здоров’я, щастя і тепла,
    І мир в усіх стосунках.

    Нехай метіль змете все зло,
    І ненависть у кручу,
    І Новий рік приносить всім,
    Баблосів цілу кучу.

    Хай згинуть ваші вороги,
    Хвороби і нещастя,
    Засяє сонечком в хатах,
    Лиш мир і спокій й щастя.

    Хай в Новім буде нове все,
    Гарніше й цікавіше,
    Веселе, добре і нове,
    І жити стало цікавіше!!!
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2014.12.29 14:28 ]
    Наталя Данилюк На розі в маленькій кав"ярні
    На розі в маленькій кав'ярні,
    Де янголи плачуть сумні
    На ніжних картинах примарних...
    Де тануть свічки на стіні,

    Сльозами стікають додолу,
    Розгойдують тишу хмільну...
    Малесенький затишний столик
    У тінях гардин потонув...

    Там стрінуться наші долоні
    І пальці сплетуться тонкі,
    І з кошика маки червоні
    Нам зронять легкі пелюстки...

    І я,неймовірно щаслива,
    В очах твоїх карих втону!
    І променів сонячна злива
    Залиє пожухлу стіну!..

    І може всі давні оскоми
    Ця зустріч загоїть мені
    В кав'ярні, до болю знайомій,
    Де янголи плачуть сумні,

    Сльозами стікають додолу,
    Розгойдують тишу хмільну...
    Малесенький затишний столик
    У тінях гардин потонув...



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  21. Світлана Гармаш - [ 2014.12.29 12:42 ]
    наперекір
    Наперекір усьому що було -
    в минулому погроззям відгуло.
    Кохай. Живи. Милуйся відчуттями -
    Так, ніби поруч очі мами
    такі великі. Майже упівнеба...
    Так, ніби вже нічого і не треба -
    Лише долоні теплі у долонях.
    І на усмішці - теплий літній сонях.
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  22. Павло ГайНижник - [ 2014.12.29 11:30 ]
    КВАНТ ПІЗНАННЯ
    КВАНТ ПІЗНАННЯ

    У квантовій механіці життя –
    Не заблукати в ті́ні власних втіх,
    Де лабіринт в минуле – майбуття,
    А у прийдешнім – тільки смерті сміх

    І порожнеча: з праху в прах влиття…
    Насправді час – примара плину віх,
    Як вибух в Космосі, який зродив буття
    Й його ж поглине, заковтне усіх

    І не удавиться. Це шлях – без вороття.
    Ціна пізна́ння – первородний гріх…
    Людина ж – мить, рух вій у небуття,
    Слід від роси міжгалактичних лих.

    Печать Різдва й Прощання – закляття́,
    Накладене на долі й злих, й святих.
    У коловерті сподівань і каяття
    Таємне вгледіти час в істинах простих,

    Сенс усвідомити й знов Бога, мов Дитя,
    Себе узріти в скрижаля́х мирських
    Та в вирі Всесвіту. Все людство – сповиття
    З світла прозрілих та оман сліпих.

    Павло Гай-Нижник
    29 грудня 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Вадим Бойко - [ 2014.12.28 22:10 ]
    Сила кохання
    Життя живу і маю в ньому силу,
    Ту гілку вірних почуттів,
    Що схожа так на зливу,
    То сонцем сяє чарівним,
    То вкутається в хмари,
    Буває заболить в душі,
    Й сховається в кошари.
    Але без неї не прожити,
    Не бачити натхнення,
    Бо все що маю у житті,
    Її святі навчення……..
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Микола Бояров - [ 2014.12.28 22:51 ]
    любити
    все марне


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (10)


  25. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.12.28 21:27 ]
    Неспростовне


    Чи приходив до Тебе мудрак Тимофій,
    Що так важко вдихав хуторянську пилюку?
    Спав на сіні пахкому, звірявся гнідій -
    Крізь імлу деревійну просіяні муки...

    В нього хата бідненька, чимало дітей.
    Так правдиво прожив, що сміявся люципер.
    Понаквашував, кажуть, багацько ідей.
    Обминув завколгоспом розгнузданий трипер.

    Я не знаю, де можна полегко пройти.
    Всюди гам і церкви, суне люд на причастя...
    От згадала про діда, всіх судиш лиш Ти.
    Може, десь по чистилищу мріється Щастя.

    Каже мати Софія: повсюд суєта,
    Я на жорна чужинців не сипала жита.
    І боюся, мій Боже, штурнути кота.
    А в степах України когорти побито.

    Чи в захмарній обителі дах не тече?
    Бо той родич латав і просмолював чобіт.
    Ой, не гасни так швидко, червона свіче...
    Так оглушно кричить вороння жовтодзьобе.

    Чи ж добралася Марфи душа до садів,
    Де співають осанни вкраїнською - щиро?
    Пам"ятатиму, Боже, пророків, дідів...
    Ще й того, хто потопить іржаву сокиру.

    Кажуть, вольному воля, блаженному рай.
    Вічне пекло димами закопчує овид.
    Я не знаю, де нині Маруся Чурай.
    І чураються села мої розбудови...


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  26. Лідія Дружинович - [ 2014.12.28 21:50 ]
    Вересень

    Відцвів чебрець, калган, цикорій...
    Туман лоскоче спориші.
    На яблуню вмостились зорі.
    Щемливо й радісно душі.
    Чарує золото осіннє.
    До двору зносять урожай.
    Курличе голосно і вільно
    Відлуння журавлиних зграй.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  27. Марися Лавра - [ 2014.12.28 20:42 ]
    не треба...
    принижень досить далі більше
    залиють сльози лиш тому
    що досі непосильну нішу
    я перла догори кому

    писала вірші повен місяць
    здивовано дивився вниз
    мала ти певна що павіси
    йому потрібні чи каприз

    бруківку почорнілих вулиць
    дбайливо білим полотном
    укриє грудень тіло тулить
    пригорне під своє крило

    тобі мої займуться вірші
    згорять ущент і білий дим
    підхопить непосильну нішу
    і понесе а ти за ним

    банальний погляд аж донебно
    звикай мені тебе не треба
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (19)


  28. Ігор Шоха - [ 2014.12.28 18:56 ]
    Волонтери
    То ласкою, то казкою,
    то спогадом, то згадкою
    торкаємо зачаєні серця
    і думою про націю,
    її протуберанцями
    запалюємо вигаслі сонця́.

    За матінку, за донечку
    у кожному віконечку
    виконуємо місію свою.
    І татові, і синові
    бажаємо щасливої
    дороги і удачі у бою.

    Сумними і веселими
    стаємо волонтерами,
    мужніємо на кожному посту.
    Морально непідкупними
    ми служимо майбутньому,
    Вітчизну захищаючи святу.

    Не осіянні славою –
    мамоною лукавою,
    прямуємо, куди укаже Бог.
    У дусі прозаїчності
    ми будемо у вічності
    із тими, хто веде до перемог.

                                  11.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  29. Петро Дем'янчук - [ 2014.12.28 14:35 ]
    Жаль
    Моя вина - швидка вода
    Ранковий шепіт листопаду
    Моя любов - потік ріка
    Медовий присмак винограду

    Візьми туди - де ти завжди
    Своїми чарами дивуєш
    Де не існує втрат , біди
    Де ти в росі ,в іскрі ряснієш

    Рятуй цю душу , пригорни
    Вона від холоду згасає
    Скажи їй , покажи стежки
    Де та любов її чекає

    Єднай їх мертвих , і живих
    Один без одного пропащі
    Додай їм сили , і снаги
    Тим розквітом - та будуть вдячні

    Моя вина - швидка ріка
    Не гоїться глибока рана
    Все поверни ручай - весна
    Не помирала щоб - нещасна.
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Петро Дем'янчук - [ 2014.12.28 11:09 ]
    Лідер
    Я проникаю у думки
    Що мною так оволоділи
    Безпомічний , бажаю йти
    Спустошення - зібрало сили

    Ще хочу вірити , і жить
    Ходити босоніж сміливо
    Що маю тим і дорожить
    І говорить про це - відкрито

    Обридло звично маскувать
    Вдягать придумані відмови
    Так прагнеться - кінець той знать
    Коли підкорені простори

    Як ніжно любиться серцям
    Як стрімко рвуться - перепони
    Як залпом б'є по почуттям
    Коли любов - стира кордони

    Собою бути , мати честь
    Із гідністю добром віддячить
    У іспитах - утримать весь
    Тягар , який за все заплатить.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Петро Дем'янчук - [ 2014.12.28 11:26 ]
    Пропащий
    Не так сьогодні сонце світить
    Святкове маю сприйняття
    Мене підносить , і не сліпить
    Любові ніжне - почуття

    Душею мліючи я тану
    В твоїх цілунках рятівних
    Зберу із квітів нектар - ласку
    Найкращим стану - серед них

    У хвилі танцю закружляю
    Зберу букет цілющих трав
    Тобі єдиній - заявляю
    Я той - що у тобі пропав.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Петро Скоропис - [ 2014.12.28 11:56 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Бджоли не відлетіли, вершник не поскакав. В кофейні
    "Янікулум" нове кодло, а ляси на давній фені.
    Танучи в склянці, лід дозволяє двічі
    відпити ту саму воду, згаги не одолівши.

    Кануло вісім літ. Спалахували і тліли
    війни, тріщали сім’ї, в газетах мелькали рила,
    падали аероплани і диктор зітхав: "о, Боже!".
    Білизну годиться прати, а збути морщин не гоже

    навіть тепло долоні. Сонце над зимним Римом
    бореться голіруч з сизуватим димом;
    пахне палене листя, сяє фонтан, як орден,
    належний в обід мортирі за холостий постріл.

    Речі ото й твердіють, щоб в пам’яті їх не двинуть
    з місця; та й перспективу тяжче знайти, чим згинуть
    в ній, що двигає обрії, подолує років против
    в гонитві за чистим часом їх, без щастя і теракоти.

    Життя і без нас, люба, мислиме – пак не всує
    побутують пейзажі, бар, пагорби; їм пасує
    хмара у чистім небі над полем отих баталій,
    де статуї клякнуть, вражені звитягою ніг і талій.


    (1989)



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  33. Петро Дем'янчук - [ 2014.12.27 23:16 ]
    Вірність
    Любити мертвих - самосуд
    Картання ковані карати
    Захований у тяжість пут
    Сам дозволяєш - ставить грати

    Себе ти мітиш на приціл
    На побиття - хмільного люду
    Біль ставиш ритму стусанів
    Що добре знають - точну дату

    Ворожка ніч , цілитель день
    Один на одного - війною
    Тобі наспівують пісень
    Де зміст звучить - стигмат бідою

    Перетерпи гнітучий гнів
    Втечи від жадності - полону
    Лунай девізом голосів
    Що розуміють - вірних мову.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Петро Дем'янчук - [ 2014.12.27 22:23 ]
    Карма
    Мені так боляче було -
    коли ти небо цілувала
    Мені так холодно було -
    коли ти подих відпускала

    Я не кричав , я не волав -
    все розумів , не повернути
    Тій осені розповідав -
    збираючи - вінок спокути

    Розлука в чорному платку -
    шипами обруч - прикрашала
    Вплітаючи мою сльозу -
    мої надії - розпускала

    Дивлюсь крізь втому в ті часи -
    не нарікаю , просто знаю
    Були щасливі я , і ти -
    судилось нам - прийняти кару.
    2012р







    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Іван Потьомкін - [ 2014.12.27 20:53 ]
    Пішов ти проти істини (з Амні ібн Фариса Рейхані)

    На догоду самозваних вершителів твоєї долі
    Пішов ти проти істини.
    І всілякі блага запанували в твоєму домі,
    На грудях спалахнули всі можливі нагороди...
    Та знай же: замість правдивих слів
    Ти лише плід фініка (хай і смачний) із’їв.
    Хоч кісточку на землю кинув ти недбало,
    Не піддалася небуттю вона. Небеса послали
    Дощі та сонце. Проросла і пальмою вона стала.
    Розлогі фінікові гаї нащадки зроблять
    Без гадки на якісь там житейські винагороди.
    І після трудів праведних у тінистій тиші
    Не на догоду комусь - про істинне напишуть.
    Твої ж «нетлінки» читатимуть хіба що архівні миші.
    ----------------------------------------------------
    Амні ібн Фарис Рейхані (1876-1940) – ліванський письменник. Після навчання на юридичному факультеті Колумбійського університету (США) став переконаним атеїстом і прихильником злиття двох великих цивілізацій.





    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Ковальчук - [ 2014.12.27 14:01 ]
    * * *
    Можна по сніжочку
    босими ногами...
    Душе в сповиточку,
    неба спозарана
    причаститись гоже
    в нашепті молитви.
    Ну а там - на землю,
    ну а з тим - до битви.

    Вечір, він питає:
    - Душе, як велося?
    Стеле простирадло,
    гладить по волоссю.
    Доторки до втоми,
    доторки до тіла.
    - Душе невагома,
    ти куди злетіла?


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Олехо - [ 2014.12.27 12:54 ]
    Чи я можу піти...
    Чи я можу піти трохи далі від того що бачу
    Треба бути святим і опертя шукати на дні
    Обійти марноту полічити здобутків нестачу
    Відцуратись дарів запалити офірні вогні
    Все іде як іде і нема мені жодного діла
    Хто коли і за що чи з відомих лиш Богу причин
    Наближає своє конфесійне до грішного тіла
    І вливає єство у тіснину крутих величин
    Все буття наче міф про святе непорочне і щире
    А навколо сади із пороку спокус і бажань
    Є лиш правда одна у душі не шукаючи миру
    Не врятуєш себе від ілюзій пустих сподівань
    27.12.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  38. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.12.27 11:28 ]
    Тимофій


    Він дивиться на світ: куди прийшов...
    Покинули батьки, дитя - каліка.
    На спинці - за народні гривні - шов.
    Є доглядальниця - огрядна Віка.

    Він буде жити, як - то вже таке...
    Біфіда спина. Возик чи підпори.
    А з мосту - самогубець у піке.
    І всюди LOVE ...
    І тхнуть серця і нори.

    Ось повели до трону мать-війну.
    Сто три зайці дохрумкують капусту.
    Такий пекельний біль чогось війнув!
    Хоча звергали не планету - бюсти.

    Прости мені, дрібнятко Тимофій.
    Дивлюся на твою стражденну позу.
    Не піфія, не медіум. Графіт
    Гострила щойно.
    Пташно - до морозу.

    Тут всі ми - що під Богом - не в аду,
    Пряменько йдем чи позгинали спини,
    Купуємо лимони, какаду,
    Стираємо рядок, сльозину, слину.

    Він дивиться на нас. Ви хто - ходячі?
    Хлоп"ятко у бинтах лежить. Не плаче.




    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  39. Анна Віталія Палій - [ 2014.12.27 08:42 ]
    Час капищ
    1
    Вогонь на камені пласкім,
    світанок, рань.
    І вакханалій цілу ніч
    похмільний шал.
    Рабуєм селище в обід:
    межа старань.
    Тверезий крик, пекельний жар
    і ночі жаль.

    Пробудно зблисне ятаган:
    час нагород.
    Візьму для себе не моє
    на повну мить.
    А цей невидимий наліт
    поган в народ
    і отверезить, і зведе,
    і сполошить.

    Бо що із того? – Плечі гнуть
    вони в полях,
    а нині їхні капшуки
    належать нам.
    В усі часи їм несемо
    обман і страх.
    Дурні, що моляться вони
    своїм богам.

    2
    Гірчать полинно очі України:
    На капищах наживи йде бенкет.
    Жертовна кров багряно замаїла
    Столи, де п`яні розливають мед.

    Продажні пропивають сіру душу,
    Не знаючи, що є одвіт за все...
    І плаче Бог: вони - його насущне,
    А їх нечистий в пекло занесе.

    25.07.16.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  40. Ераст Іваніцький - [ 2014.12.27 01:25 ]
    З Франческо Петрарки
    Чекаю щастя, але де воно?
    Затисли серце сумніву лещата,
    Як день і ніч, поява та утрата,
    То зблисне, то піде на темне дно.

    Скоріше почорніє чистий сніг,
    І висхне море, Сходом Захід стане,
    Євфрат і Тигр тектимуть з Океану,
    І стануть перехрестями доріг.

    Чи зблисне в хмарах проблиском кохання,
    Фатальне із Мадонною єднання,
    Як світлу мить, стрілу пошле Ерот.

    Я б міг деінде медом ласувати,
    Та не дано тому про мед гадати,
    Чий тільки у гіркому спраглий рот.

    05 вересня 2013
    Переклад : Ераст Іваніцький





    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  41. Оксана Лозова - [ 2014.12.27 01:15 ]
    Нестору
    Будеш, Несторе, літописцем?
    Що опишеш – сумну столицю,
    Чорні села, міста розбиті?
    Біди бідних? Свавілля ситих?

    Стільки горя – і ще замало? –
    Грім за громом… а гради, шквали,
    А північні вітри морозні!..
    Материнські невтішні сльози...

    Посмутніли домівки наші,
    Бо пішли на війну найкращі,
    Як же хочеться їм – напишеш –
    Голос неба почути в тиші!

    Пригорнути дитя до серця
    І забути смертельні герці,
    І засипати всі окопи,
    І почати новий рукопис.

    Нагадаєш: сліпі прозріли
    І погнали лихого звіра,
    І жили на землі, як люди…
    Напиши! І нехай так буде!
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (5)


  42. Микола Дудар - [ 2014.12.26 23:38 ]
    /День ото дня/
    … лисьими тропами Жизнь (каюсь!) хаживал
    вам ли судить, степным барсукам? -
    свою биографию в (части адажио)
    был удостоен - озвучивал сам…
    лучиной рассвета душу отпаивал
    все по-людски, все по-старинке
    это так просто, жить среди Таинства
    день ото дня просыпаясь на ринге…
    26.12. 2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  43. Іван Потьомкін - [ 2014.12.26 23:41 ]
    ***

    Не Прометей я, до скелі на віки прикутий,
    А кінь стриножений. Коли б не пута,
    Що хвороба нав’язала так підступно,
    Я б не стрибав по лікувальнім полю,
    А гнав лижнею десь в засніженім Тіролі,
    Співав би під хмельком у милім колі,
    Не тішився б Америкою, наче причастям,-
    Онука б няньчив, як найвище щастя.







    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  44. Марися Лавра - [ 2014.12.26 20:24 ]
    один єдиний погляд твій...
    мороз змією проповзає
    до серця, пульсу і кісток
    а де ти є? себе караю
    тебе нема, іще ковток

    тону у гіркоті Мартіні
    та замість свята - будні дні
    неможу вийти з твої тіні
    тебе нема, нема людей

    о, Боже, з пам'яті би стерти
    тебе і серпень. Чуєш, ей!
    солодкувато - грішний серпень
    палку жагу його ночей

    нікого в світі окрім тебе
    нікому більше лиш тобі
    всміхається зимове небо
    не треба слів,пісень не треба

    один єдиний погляд твій...
    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  45. Василь Кузан - [ 2014.12.26 19:29 ]
    Адажіо

    Отак живу…
    На перехресті.
    На протязі
    Посеред площ…

    Стискають музику лещата,
    Стирають день сумні дівчата
    Із окулярів. Мінус
    Дощ…

    Колядники – по бездоріжжю…
    Без Інтернету – другий день.
    Підсніжників не може бути,
    Бо сніг не випав…

    Не прийде
    Прийдешнє в гості.
    Без гостинців
    Залишиться оця зима…

    А ти не спатимеш, по вінця
    Наповнивши себе сама
    Солодким спогадом Мартіні
    Із присмаком моєї тіні
    І ніжних доторків до тайн.

    Ще тайм.
    Ще келих.
    Ще цілунок…

    Японські вишні, райські дні…
    Мов листя, опадають гривні
    І осідає десь на дні
    Привабливість чужого кроку
    До самогубства.

    День за днем
    Минає спокій.
    Ми минем…

    І, як ворони, вічний час
    Все зайве виклює із нас.

    24.12.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  46. Анна Віталія Палій - [ 2014.12.26 16:55 ]
    * * *
    На церкві купол - золотом,
    блакиттю - небозвід.
    І сонячно, і сонячно
    на весь чудовий світ!

    Над подихом, над запахом,
    в прозорій глибині
    Незримо хтось здіймається,
    всміхається мені.

    І любо так піднятися,
    як птах, у височінь,
    І світлістю пройнятися,
    і мудрістю й мені.

    Цей світ у сонці-золоті,
    небес п`янка блакить!
    На білій церкві куполом
    мій дух увись летить.

    До 2005р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  47. Ігор Шоха - [ 2014.12.26 13:05 ]
    Апокаліпсис Дикого поля
    Напередодні першої війни
    за другу незалежність України
    не мали ми ніякої провини,
    аби вмирали винні без вини.

    Але така у грішного недоля,
    що має заплатити у бою
    за ту хиренну воленьку свою
    життями козаків у Дикім полі.

    Кому війна, кому – і мать родна.
    Кому відкати, а кому – руїна.
    Як допекла «єдыная страна»
    і як пече єдина Україна.

    Від весняно́ї Раші у Криму
    й інвазії лютневого погрому
    ми все ще повертаємось додому,
    опалені й отруєні в диму.

    І всім оцим завдячуємо «брату» –
    ворожій інтервенції Кремля,
    і мусимо у жертву віддавати
    найкраще, що народжує земля.

    В імлі армагедонської блокади
    рябіє Дике поле блокпостів.
    Між мовами – найвищі барикади.
    Язик стає плацдармом для катів.

    Безумна Дума мліє у екстазі.
    Накачують національні м’язи
    рахітики дебільного Кремля.

    Будуємо тини і перелази.
    Від пошесті азійської прокази
    у зоні непритомніє Земля.

                                  24.12.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  48. Микола Бояров - [ 2014.12.25 22:55 ]
    брак
    було
    25-12-14


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (10)


  49. Олександр Обрій - [ 2014.12.25 22:55 ]
    Він обирає волю
    Вулиця темна. Ніч.
    Тяжко поранений...
    «Госпиталь где?» –
    Він углиб, до ДК іде.
    В клітці грудній
    Витріпочує гранями
    Яхонтовий додекаедр.

    Дом культуры.
    Горлівка...
    Леді русяву
    Солдатові крики збудили.
    Зблиснув нічник –
    І рота роззявила
    Голодна горлянка будівлі.

    Перев’язка гаряча –
    З-під клейкої брючини
    Юшить червоний страх.
    Раптом не по собі стало,
    Стало незручно:
    Вона –
    Молода медсестра.

    – Заходьте скоріш!
    Я іздалеку
    помітила Вас. –
    Її оксамитовий голос
    Збудив
    Остовпілого воїна.
    (А в грудях пекельним котлом
    Ще кипів,
    Ще шкварчав Іловайськ!)
    – Спасибо Вам...
    Ничего, что патроны с собой?

    – Ні... ні... Ви поранені!
    Вам терміново...
    Потрібно Вам кров зупинити!
    Я чула, що Горлівка...
    Замінована.
    Я знаю –
    Ви стріляли по них.

    Лягайте хутчіш на каталку!
    (І стала над раною поратись,
    Як над своєю дитиною...)
    – Как Вас зовут?
    – Мене – Наталка.
    Я з Коростеня.
    А вас?
    – С Луганска я...
    Валентин.

    Вона принесла бинти
    І відерце
    З водою,
    Кульок препаратів.
    – А нам говорили, что вы – бандеровцы,
    Бандиты, злые пираты...

    – Рана глибока,
    Вам спокою треба,
    Перев’язала... не рухайтесь...
    – Как мне не двигаться?
    Ведь все мы – отребье!
    Сейчас там Иван
    И Андрюха там,

    Они убивают...
    Наших –
    Укра́инцев...
    Что мне теперь – радоваться?!
    – Не ворушіться –
    В мене серце крається...
    – ...А мы посыпаем из «Градов» вас.

    Вулиця темна. Ніч.
    Додекаедр
    В клітці грудній
    Тріпотить у воїна.
    Сниться йому:
    Він в полон, до ДК іде –
    Він
    Обирає
    ВОЛЮ!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  50. Олександра Камінчанська - [ 2014.12.25 21:22 ]
    ***
    ***
    Моя родино, раю, що в душі,
    Мій променю ясний серед негоди.
    Помежи злиднів, зрад та метушні
    Зумію все лихе перебороти
    Коли ти поруч. Дай тепла мені
    Моя оселе, прихистку, турбото.

    Коли ти є – міцним стає крило
    І чиста віра, що ламає пута.
    У марноті вітрів і суголось
    Мені болять, снаго, твої покути.
    Удячна дню за те, що відбулось
    Молюся днесь тому, що має бути.

    Ховає стежка пройдені роки,
    Що мчать за овид прудко і невпинно.
    А я в літах навчилася таки
    Межи метань в страху не гнути спину.
    Я подолаю шлях свій нелегкий
    Моя родино…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   672   673   674   675   676   677   678   679   680   ...   1806