ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олександр Сушко - [ 2018.08.16 08:09 ]
    Тяжка доля
    З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
    Клав у ліжка, м'які спориші.
    Утомився, солодкого меду не хочу,
    Ти одну мені, Боже, лиши.

    Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
    На любов лиш настроєний ген.
    Та на золото мавки персисті не ласі -
    Їм кохання лише дороге.

    Мої друзі нормальні, у кожного пара,
    Я - зі зграйкою любоньок сплю.
    На жагучі обійми щедротний, не скнара,
    Лиш поезію більше люблю.

    Знов у хаті щебечуть венери, мальвіни,
    В руки ліру стомляють дзвінку.
    Народивсь у любові. Од неї й загину...
    Як же гарно у цім квітнику!

    15.08.2018р.

    Коростень-Київ

    Сусід під боком без кінця "бу-бу",
    Годину мІзки втомлені полоще:
    - У транспорті чесатися табу,
    Насіння плюхай вдома, хоч би в горщик.

    А парубкові зручно прямо тут,
    Циганський табір весело гелгоче.
    Стареньку бабцю дів пресує гурт:
    Це - електричка. Тут тобі не Сочі.

    А їздять, в основному, селюки,
    Ті, хто працює тяжко у столиці.
    Навіщо їм салончики пахкі?
    Шкарпетки зняв - і жуй масненький шніцель.

    У Президента ж є крутий літак
    (з рабів бабло лупили аж куріло),
    А нам - дубоаі лави, потяг - брак,
    Возити зручно заступи та вила.

    Засумував комічний дідуган,
    Учитель, мабуть. Пенсія - маленька.
    - Тікай,- кажу,- подалі від гріха,
    У тамбурі, дивись - п'яниця бека.

    Чого тебе в це пекло понесло?
    Наклав книжок важезних у торбину...
    - Не від добра. Жене із хати зло,
    Не вистачає грошей на хлібину.

    Зупинка скоро. Вийняв цигарки,
    Поклав на плечі лемеша від плуга.
    Згдалися покійні вже батьки -
    Весь вік у праці. А добро - в злодюги.

    15.08.2018р.

    Нумо ховатися

    Вельбучний депутат все літо одгуляв,
    А я щодня ріллю руками мацав.
    Сьогодні колоради. Завтра - міль і тля,
    Ох, непроста, важка селянська праця.

    Дружина в бур'янах танцює краков'як,
    Свиріпу ще сапати і сапати.
    У пана ж - ложка-люкс, не репаний черпак,
    Латифундист відомий і мордатий.

    Я арсенал знайшов. Гвинтівку, автомат...
    Прознав народ, несе боєзапаси.
    Зібрались павуку поставить "шах" і "мат"
    І вигребти усю злодійську касу.

    Одказую: - Ви шо! Він мало не святий!
    Лише ізбоку трішечки зіпсутий.
    У нього наш добробут тільки на меті,
    Ми ж - вахлаки, а не поважні судді.

    Кум пукавку вхопив, гранату - мій сусід,
    Згребла у п"ястуки жона пістоля...
    Од шершнів я утік, сховався між корит,
    Щетиною кабанчик гузно коле.

    16.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  2. Олександр Сушко - [ 2018.08.15 09:54 ]
    Візит

    Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
    Тут мій батько працює за плугом
    Та цей берег не мій, бо володарі злі,
    Люди втомлені мруть, наче мухи.

    Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
    Тут не феї панують, а орки.
    Запах крадених благ просмердів тут усе,
    Лиш цукерки і нині солодкі.

    Київ тоне в димах, докорчовують сад -
    Буде стоповерховий генделик.
    А на кожнім кутку продають шоколад,
    Глузд і совість останні померли.

    Я тут зайвий. На спині нема горбака,
    Не краду, не брешу людям в очі.
    Отже, вирій. Стирає сльозину рука,
    Я сюди повертатись не хочу.

    15.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.14 23:42 ]
    Надія Козак Магнолія (пісня)*
    Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
    Розпустили крилонька попід небеса.
    Як в саду напровесні зацвіла магнолія
    Квітом приголубивши і мої літа.

    Приспів:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.

    Пелюстки мережкою лебедять над скронями
    До моєї осені проситься зима.
    Та в саду завесненім віхола-магнолія
    Як уперше – нам на двох – знову зацвіла.

    ПРИСПІВ:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.08.14 09:06 ]
    Маєш право
    Доліплюється образний кульбіт,
    Крещендо у строфі заключній, гуркіт.
    Але чи правду вам сказав піїт?
    Звичайно, ні. Віршець - луска від тюльки.

    А дехто каже: - О! Це - діамант!
    А я в одвіт: - Творити так не можна.
    Письмо - це біль, страждання, а не жарт,
    Де рясно плаче кров'ю буква кожна.

    Якщо ж горів, ламалося крило,
    І смерть в обіймах хоч би раз побачив -
    Лише тоді узятись за стило
    Ти маєш право. Зрозумів, юначе?
    14.08.2018р.


    Чорне та біле

    Для серйозних тем немає місця,
    Загалом пишу одну дурню.
    Про сльозу кохання, падолисти,
    Зріє водевіль у стилі ню.

    Заклики до бою та до бунту
    Чи розбудять втомлених рабів?
    Краще цілувати мавці груди
    І дивитись в очі голубі.

    В пеклі чути крик із "Маракани",
    "Хаббл" обводить зорі лупаком.
    Нащо біль, війна, криваві рани?
    Закушу горілку оірком.

    Світ зламався. Зів'ядають мальви,
    Усмішка байдужості цвіте
    Словеса покрапують лукаві...
    Драма? Ні,- веселе вар'єте.

    Госпіталь. Без ніг лежить вояка,
    Їсть медок, який йому приніс.
    Куксу загорнув у теплу шапку,
    А на шиї амулет із гільз.

    А набат не замовка зі Сходу,
    В небо жерла щиряться гармат.
    Напишу вам краще про природу,
    Бо писати правду сил нема.

    14.8.2018р.

    Слабкий відьмак

    Ватру розпалюю в темені,
    Іскри злітають як смерч.
    Я - із відьмачого племені,
    Слово - відточений меч.

    Легінь втікає од призову,
    Зрадник окоп залиша.
    Вогнищем спалюю плісняву,
    З темряви гавка олжа.

    Хлопців накрито спідницями,
    Мами сховали синів.
    З пазух витягую "лицарів" -
    Їхні місця на війні.

    Бачу - гаргари злітаються,
    Мітлами ціляться в пах.
    Ох, не уникнути палиці,
    Вогнищ, розп'яття і плах.

    Втік відьмачок осоромлений,
    Мо', екзорцизм заслабкий...
    З Криму лишилися спомини -
    Я ж бо хотів навпаки.

    13.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  5. Ірина Вовк - [ 2018.08.13 22:32 ]
    "Дві ружі" (старовинний романс, переспів)
    Випарів краплини – сльози небайдужі -
    Затемняють синій різьблений кришталь.
    Миті дві нетлінні – дві зів’ялі ружі,
    А на них німая, мертвая печаль.

    Одна із них білая-білая
    Була, наче спроба невмілая,
    А інша – червона… вогне́нная,
    Була, як мета нездійсне́нная.
    Обидві – манили і звали,
    Обидві ... зів’яли.

    Одна із них ніжная-ніжная,
    Була, як сопілка невтішная,
    А інша, як пристрасть, захланная –
    безумна, нахабна, ще й п’яная…
    Обидві – манили і звали,
    І врешті... зів’яли.

    Вони зів’яли – не цвісти їм знов,
    А з ними зів’яла і ласка, й любов…

    Щастя було стільки – наче крапель в морі,
    Наче з листя кужіль на сирій землі…
    І зостались тільки, як «мементо морі»*,
    Дві зів’ялі ружі в синім кришталі.


    * memento mori - з латини, пам'ятай про смерть.

    13 серпня 2018




    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.08.12 11:22 ]
    У храмі
    Христос уважно дивиться з ікон,
    Тече народ - діди столітні, вдови...
    Життя несправедливе - це закон,
    Країна тоне в горі та у крові.

    Бо плем'я це покинуло добро,
    Підступні гої прощення не варті
    В огонь - Дажбога, Сварга - у Дніпро,
    За це у тебе просять благодаті.

    Тебе також потроху продають,
    У кожному селі своя отара.
    Прихід у Вертя, доїть інший Круть,
    Після причастя - діви та водяра.

    Храм опустів. Дрімають павуки,
    Погашено прокопчені лампадки.
    Мовчать пророки - Йов, Ізекіїль:
    Тут Бог помер, панують зиск і статки.

    У сонмищі мальованих божків
    Чи віднайду сліди живого Бога?
    А погляд у Спасителя важкий:
    Досадує, за чортом перемога.

    12.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  7. Софія Кримовська - [ 2018.08.11 07:40 ]
    ***
    Повисла на фіртці, неначе на хмарі,
    а мимо роки і закохані пари,
    і кози, й корови, і кури сусідки.
    Все знати їй треба, куди хто і звідтки -
    всевидяче око у бабці в халаті.
    А що їй - ніхто не чекає у хаті,
    нікому нема до старенької діла.
    Ну хоч би манюнього...
    Ввечері сіла
    до столу, великого - це б для родини.
    А в неї нікого. Лиш цуцик під тином...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (7)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.11 06:01 ]
    Тихий голос
    Німого смутку тиха течія,
    Неначе медитація мовчання...
    І знов, і знов замислююся я -
    Ну що за дивна річ оця - кохання?

    Розбиті скалки серця не збереш,
    Вже самота давно у нім святая...
    У горі почуття втопив, еге ж?
    Та звідкись воно знову виринає.

    Всі аргументи розуму: забудь,
    Природою лікуйся і трудися...
    Що в серце залива отруту, ртуть
    Чаклунка зла, а не Богиня з висі...

    Це все дієве тільки до пори...
    Тоді життя міняється довкола.
    І знову долинає ізгори
    Щоразу сміливіше тихий голос.

    Він мовби каже: ти іще не вмів
    По-справжньому в минулому любити.
    Зі згорнутими жив уже крильми,
    Ледь не потрапив під могильні плити.

    І безнадія, розпач і жура
    Тягли із тебе життєдайні соки.
    Та виростало в серці, як гора,
    Мов королівське, почуття високе.

    На дереві життя воно - як плід -
    Росте і наливається, і зріє.
    І ніжиться у сонячнім теплі,
    Мов здійснення свого чекає мрія.

    Невже дарма - ті розпач, біль і щем?!
    Настане день, тоді хоч серце вийми -
    Осипана трояндовим дощем,
    Кохана упаде в твої обійми!!!

    11.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  9. Адель Станіславська - [ 2018.08.09 15:05 ]
    * * *
    В твоєму серці відчай скам'янів.
    Льодовим лезом - що було сльозою...
    О не плекай, прошу, свій лютий гнів...
    Чи гострий меч бажає вперто крові?
    О не плекай зневіри зо зневір.
    Твоя зоря ясніла не для цього...
    Людина звір? Людина справді звір...
    Коли її загнали до знемоги.
    Коли себе загнала, піддалась...
    Коли ламали - і вона ламалась.
    Прошу, прошу, прошу тебе - не дайсь...
    Не плутай глас небес і людський галас.
    В твоєму серці світла пустота...
    Топи льоди, стікаючи сльозою.
    Вернути вчора - справа не проста,
    А завтра - не торкнутися рукою.
    Є тільки нині, є оця лиш мить,
    Що тут і вже тобі належить вповні...
    Щемить на серці? Так, воно щемить.
    У нім любов. Пусти її назовні...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (3)


  10. Тетяна Левицька - [ 2018.08.09 11:19 ]
    Додому
    Додому я їду, на кожній зупинці
    на крок наближаюсь до райських воріт,
    де в’ється лоза в небеса по драбинці,
    Немов материнських очей малахіт.

    Захмарило далеч... Старенька маршрутка
    таки не впізнала, змінилась, ще б пак.
    За мокрим вікном килимком незабудки,
    на ситечку поля красується мак.

    Будинки сучасні, біленькі хатини
    обабіч дороги в мережці садів.
    Хоч всотуй безмежно красу їх донині,
    тріпоче розрада на розі вітрів.

    За лісом ріка - таємниця дитяча,
    де м’ячик Тетянки ще й досі пливе.
    Пливеш - не потонеш... Я більше не плачу,
    пульсує у скронях повітря живе.

    Нарешті кінцева, розчулення миті,
    ще без парасолі, хоч літо дощить.
    А райські ворота на засув закриті,
    ніхто не озветься, лиш явір шумить.

    Заходжу до хати, там пустка, неначе
    ніхто тут ніколи-ніколи не жив.
    О мамо! О тату! Тримаюсь... Не плачу...
    То скрапує дощ із черешень і слив.

    Плетуся на цвинтар, душа посивіла.
    Промчалися чвалом літа вороні.
    В старечій долонці смородина спіла.
    Як Бог дасть - приїду, або може й ні...

    2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (6.1) | "Майстерень" 5.5 (6.19)
    Коментарі: (10)


  11. Олександр Сушко - [ 2018.08.09 11:20 ]
    Про важливе
    Левиці знають, що цікавить левів,
    До кожного кота знайдуть ключа.
    Роздряпує Ліліт парсуну Єві -
    Одбило мужа капосне дівча!

    Ліліт засне - Адам хутчій наліво,
    У пазуху пірнає борода.
    Жона ж - стара, підтоптана, сонлива,
    Суперниця - гаряча, молода.

    Гуде гроза, лютують знову дами,
    Роса з очей зволожує носи.
    А що в Адама? Свято у Адама!
    Меди збирає, хтивий паразит.

    P.S:
    Хай сваряться із юнками бабульки,
    Фарбують губи, пшикають "Шанель".
    Зате у мене сотні три онуків -
    Оце і є насправді головне.

    09.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.08.08 10:47 ]
    Реінкарнація
    Гула дружина - як пила,
    Іздох. Злетів у небо.
    Реінкарнація пройшла
    Але не так як треба.

    Бувають лютими жінки
    І до мужів нечулі.
    Із пліч стовбурчаться цицьки,
    А на щоках півкулі!

    У карму всунула ножа,
    Забула про обручку.
    А все тому, що зобижав,
    Не всю давав получку.

    У шпарку гривню заховав,
    Копив на пляшку пива.
    Знайшла заначку - "гав!" та "гав!",
    Хотів стрибнути в прірву.

    Щовечора - любовний сак,
    Двигтить подружнє ложе!
    Але у цьому я слабак -
    До ранку тільки можу.

    Якщо точніше - міг. Тепер
    Ховаюся у хащах.
    У друзях - жабка і бобер,
    А жінку інший лащить.

    08.08.2018р.

    Гармонія

    Я - музикант. І це чудовий фах,
    Пливе слухач у какофонні верші.
    Потринькай на гітарі ноту фа...
    Почув? Отак гундосять любі тещі.

    А спробуй до...оце моя жона,
    Завжди серйозна, пильна і розумна.
    А сі бемоль - коханка чарівна,
    Моїх думок розбурханих лагуна.

    А ре - зятьок. Лежить на животі
    І блииає на опустілу чарку.
    Його по носі луснути хотів,
    Та "генію" тримати варто марку.

    А донька, безумовно, мудра соль,
    Як щось не так - не треба й гільйотини.
    Гарикне - то ховаюсь в антресоль,
    А Бахус утікає із гостини.

    Онука одзивається на мі,
    Шикарний звук! Клює на нього щастя.
    А сі, панове, це - синочок мій,
    Як хоче пива - по кишенях шаста.

    Моя стезя - весела нота соль,
    Як бринькну - мертв'яки стають з могили.
    Покликала в Париж мадам Тюссо -
    Мене ліпити з воску закортіло.

    08.08.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.05 00:43 ]
    Музика цикад
    Під хустками сивими
    Мліє сад.
    Спів цикад напливами,
    Спів цикад.

    Вечір заворожений
    Завмира.
    Мов його стривожила
    Ніжна гра.

    Вже вона за межами
    Дзюркотить.
    Душу всю збентежила
    Не на мить!

    Звук закучерявила
    У момент.
    Вітру це русявого
    Інструмент.

    Сяє вже гірляндою
    Тихий змрок.
    Вітру це трояндовий
    Голосок…

    4.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.08.04 15:43 ]
    Світло
    В мій Едем з усіх сторін - сліди,
    Тирять гості рими, душу, капці.
    Може, ти б до геніїв сходив?
    В мене ж хижка, а у них - палаци.

    Та від спраглих мур не вбереже,
    На шампурик настромляють строфи.
    Переміг фейсбук усіх! Туше!
    На дрівцята Хрест пішов з Голгофи.

    Чхнув над вухом втомлений Пегас,
    Епігони висмикнули пір'я.
    На землі тепер танцює вальс,
    Я для нього - непідйомна гиря.

    В соцмережах, звісно,- гарний кльов,
    Смичуть браття золото словесне.
    А мені лишили "кров-любов"...
    Ціпеніє розум, ні шелесне.

    Людоньки ідуть з усіх сторін,
    Я ж роблю амріту із отрути.
    Просить хворий: - Дай! - Ну що ж,- бери.
    А, можливо, так і мусить бути?

    04.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Сушко - [ 2018.08.03 06:46 ]
    Подарунок неба
    Сьогодні, любі, вперше не брешу,
    Із вуст злітає ваговита правда.
    У діви не розкрився парашут,
    Мабуть тому, що дуже вайлувата.

    Я на городі кабачки сапав,
    Вона ж на" АНі" пролітала зверху.
    Звалилось щастя з неба на горба,
    Сплелись на шиї ноги оберегом.

    Угруз по груди у вогку ріллю,
    В обіймах діва ледь не задушила.
    Відчув, її напевно, полюблю,
    Так міцно обнімає тільки мила.

    Парашутистка ця була вдова,
    Сказала - муж також у небі пурхав.
    Я ж пупа їй довгенько цілував,
    І гикавку лебідки мовчки слухав.

    Аж уночі поволі розплелись,
    Привів додому, викупав у ванні.
    Побралися. Не дивимось увись,
    Стрибаєм винятково на дивані

    02.08.2018р.


    В Едемі

    Мій рай чудесний, браття, елітарний,
    Неначе справді вийшов із казок!
    На грудях у принцеси спати гарно,
    Вустами настромляюсь на сосок.

    Сопілка грає вправно, як по нотах,
    Від іскор шалу зсовується дах.
    Але краса уклякла, мов колода,
    На носі прищик вискочив! Біда!

    Здригаються тендітні груденята,
    Пірнув у світ гнітючих мелодрам.
    Усоте вже викручується плахта,
    Роси набігло майже три відра.

    Кочу на живота плаксиву даму,
    Чаклую над сідницями...масаж...
    Її потроху зносить у нірвану,
    Рече панянка : - Йди на абордаж!

    Поволі заспокоюються нерви,
    На лікоть намоталася коса.
    Калачиком скрутивсь на персах Єви -
    В Едем вернувсь! А прищик лопнув сам.

    03.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.01 01:45 ]
    Білява бестія
    Знову вечір сонливий іде.
    Закуняла розморена тиша.
    А дівчисько біжить молоде –
    Кобилиця вогнем ніби дише.

    Наче вихор увись полетів –
    Так вона шаленіє в пориві.
    Розвіваються коси густі –
    Розкуйовджені, мов білогриві.

    Що за мить? Дивовижна то мить!
    Затулили усе білі крила.
    Амазонка, бігунка летить,
    Білим полум`ям сад запалила.

    Знак арійський упав із небес,
    Мов з`явилась Богиня то Слава…
    Наче дух ніцшеанства воскрес –
    Біла бестія мчить величава!

    31.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.07.31 05:12 ]
    Батьки та діти
    Будинок гарний, наче. Моноліт.
    Та щойно опущу свої повіки,
    То чую все: як дихає сусід,
    І що найгірше - гнівні, люті крики.

    Був малючок, а виріс дикий джин,
    Не любе чадо - без душі гомункул.
    На маму сиву кожен день кричить,
    Якщо дістане - підіймає руку.

    Останнім часом уподобав Марс,
    Дивлюсь на небо, в почорнілу просинь.
    Та вухо чує матюкливий бас,
    А неня мовчки витирає сльози...

    Гримить! Злітають петлі із дверцят,
    Синок на кухні, знову чути гавкіт.
    Кладе у рота гущу із супця:
    - Агов, стара! Неси іще добавки!

    31.07.2018р.

    Нещирість

    Причастя купно пив на посошок,
    На біс щорічно здійснюю цей номер.
    Полегшення душі, кишень, думок...
    Попові з неба впав новий "Лендровер".

    Поблимує прочанин на литки,
    Прознає жінка люта - не зрадіє.
    На житнім полі - мак і будяки,
    У храмах - неудатні лицедії.

    Чудову службу кум сьогодні втяв,
    Хороший бізнес. Увійду у долю.
    Несе людва нещире каяття,
    Навзаєм удостоїться недолі.

    Цвіте маразм, лунає акафіст
    Та спів - не спів, а в'яле голосіння.
    Уп'ється православний атеїст,
    Відмітить справно Боже воскресіння.

    Кінець богослужіння. Три крапки...
    Пройшов екстаз (о пречудові миті).
    У церкві пусто. Мушок павуки
    Підловлюють у непомітні сіті.

    31.07.2018р.





    Мусі-пусі

    У буду утік до Полкана,
    Виснажує слух жінчин глас.
    Не липне до мене кохана,
    Не треться сьогодні карась.

    Зобидилась капосна діва
    На мене дивитись не хо.
    Годину не орана нива,
    А це вже вважаю гріхом.

    А я ж обціловував личко,
    На блузці вже торсав замок.
    Заусінь шкрябнула сідничку,
    В лебідки істерика, шок!

    Хутенько обкусюю лихо,
    За персиком збігав у сад.
    Затихла. Ногами не дрига,
    Конфуз переводжу на жарт.

    У мавки улігся на пузі,
    Обмацую перса м"які.
    На вушко шепчу мусі-пусі -
    Вернувся до раю таки!

    30.07.2018р.

    Козацьке

    Трухлявий пень, оброслий мохом,
    Лише говорить про любов.
    Мені ж миліші "ахи" й "охи",
    І молодиць гаряча кров.

    Між хропаками й позіханням
    Еротики бубнить урок.
    А я учадів од кохання,
    Не чоловік - голодний вовк.

    Не заздрю я старому діду,
    Штани навиворіт надів.
    Лишилось тільки гомоніти,-
    Пройшла пора персистих дів.

    Пишу закінчення ліричне,
    Фінальний мудрості вінок:
    Хай шамкотять діди про вічне,
    А козарлюги - про жінок.

    30.07.2018р.


    Спека і любов
    Серйозна тема. Слухай і мовчи.
    Розмова піде про мою Одарку.
    Кохатися потрібно уночі,
    Бо денної пори улітку жарко.

    Обвиснув ніс, зів'янув огірок,
    Зайці у тінь сховались під капусту.
    Липневе сонце стоплює жирок,
    А разом з ним останні краплі глузду.

    Колода на софі, а не жона,
    На неї зранку глипаю несито.
    Поцьомати бажаю "кавуна".
    Але боюся фею ворушити.

    О так, звичайно - прохолодна ніч!
    Комфортно збоку, зверху, навіть знизу!
    Та мавка-зваба як гаряча піч...
    Не стримався - за пампухами лізу...

    30.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  18. Віктор Кучерук - [ 2018.07.31 05:31 ]
    * * *
    Т. І...
    Стрічай мене в своїм чеканні
    І в русі тіні на стіні, –
    Почуй в усталенім мовчанні
    Відлуння зродженого “ні!..”
    Знайди мене в своїй печалі
    І в тузі пліток та легенд, –
    Страждай безмовно і надалі
    Під їхній акомпанемент.
    Побач мене в своєму житлі,
    Як відсвіт сонця на рядні, –
    Відчуй у мороці та світлі
    Надій покинутих вогні.
    Зумій у кволому мигтінні
    Свічок осяяння знайти, –
    Шукай у вірності й сумлінні
    Плоди й коріння самоти…
    29.07.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (3)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.31 00:56 ]
    Хтось білить небо
    Густі мазки. Хтось тихо білить небо.
    Перисті хмари затирають синь.
    Раптово думка вигулькне про тебе,
    Неначе темна пляма навскоси.

    І ворухнеться щось у серці знову,
    Вже не щемить, лиш тихо промайне –
    Що так було колись усе чудово…
    Та не турбує більше це мене.

    Відходять темні плями у минуле.
    І світла тінь облуди відплива.
    Вона вже не зворушить, не розчулить…
    Стирає хмара всі химер «дива».

    27.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.30 02:56 ]
    Поправляйхер-Критикуй
    Гартувала з пелюшок
    Мамочка малого.
    І впустила – це був шок!
    Лобом об підлогу.

    Та минули дні сумні,
    Що не шкода й праці.
    Заживало все на нім,
    Наче на собаці.

    Голова його – пуста.
    Серце ж – має злобу.
    І хлопчисько виростав
    Дуже твердолобий.

    Хоч олії в голові
    Не стачало в нього.
    Вірші він писать нові
    Ласий до знемоги.

    Тріску в оці у сусід
    Помічає зроду.
    А в своєму, як той дід,
    Не бачить колоду.

    Нападає, наче тать,
    Бо, напевне більше,
    Любить він критикувать,
    Ніж писати вірші.

    А на критику в свій бік
    Вперто дулі тиче.
    Цей невіглас-чоловік
    Дуже войовничий!

    Ти тут, дурню, не бикуй!
    Дам! Не здасться мало!
    Поправляйхер-Критикуй
    Так його назвали.

    Зна, як всіх вмочити в гидь,
    І де ставить коми.
    А як Образи ліпить –
    Діло незнайоме.

    Наголос у словнику
    Перевірить може.
    Свій поставить Критикуй –
    Зовсім неспроможний.

    А створить неологізм?
    Борони, о Боже!
    Це для нього – онанізм,
    І Прокруста ложе.

    Слів гидких у кожен твір
    У віршАх мастрячить.
    Джентельменський це набір
    Джентельмена вдачі.

    У повчаннях – в молоко
    Поціляє "гуру".
    Це - зашорений дурко –
    Поправляйхер Шура!

    30.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  21. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.28 22:48 ]
    Напій ночі
    Темно-кавове небо -
    робуста, арабіка?
    І яскраве горнятко-Місяць
    палає всю ніч.
    Дивовижа напій
    для поетів, художників,
    мрійників,
    що в сяйливу нічницю
    зустрічаються з вічністю
    і бесідують з нею
    віч-на-віч...

    Щосекунди,
    щомиті
    скресають у небі
    огненні жарини -
    і духмяним потоком
    ллється дивонапій
    в філіжанки
    для спраглих Землі
    без упину.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (5)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.07.28 07:11 ]
    Кохання післявечорове
    Узяв гітару, бринькнув ноту фа,
    Жона підсіла на дубову лаву.
    Кохатися у темряві - лафа!
    Блідавий місяць глипає ласкаво.

    Заліз у деку спати махаон,
    Відклав удень яєчка на капустку.
    Рулада - гарна. Пісня - як вогонь!
    Кохана зняла ліфчика та блузку.

    Найбільш яскрава зірка літа це -
    Звичайно, Вега, із сузір'я Ліри.
    Пора знімати залишки парцел,
    Впаде кохана в руки сувеніром.

    Нас двоє - рай і пекло, сміх і гріх,
    Небесне лоно розчахнуло браму.
    Украв сюжет у мене Стівен Кінг,
    Перетворив на сексуальну драму.

    Набринькався, душевно відпочив,
    На жінку глянув - одібрало мову.
    Кохатися прекрасно уночі,
    Коли усе довкола загадкове...

    22.07.2018р.

    Реальність

    Давайте помріємо трохи...
    В Криму хазяйнує "Рошен",
    У море вмочаються ноги,
    А фіги вкраїнські уже.

    Повсюди чуби запорожців,
    Вишиванки носить народ.
    Массандра хлюпоче у бочці,
    Бо кожен хахол - патріот.

    Росія - чудова сусідка,
    Шанобливо хилить главу.
    У жінки - із тризубом литка:
    Елегія! Рай наяву!

    А очі розплющив - і пекло,
    Розстріляні, взяті в полон.
    Щасливе майбутнє померло,
    На Сході - дими і вогонь.

    Зірвалася міна під плугом,
    Як завжди - сусід обманув.
    Мій ворог прикинувся другом,
    То ж діти ідуть на війну.

    28.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.07.26 09:01 ]
    Крізь час
    Сідає сонце. Гасне яра мідь,
    Летять ключі до вирію стокрилі.
    А час нікого з нас не пощадить,
    Додолу гне, висріблює у тиглі.

    Не втюхаєш йому хабар-"джинсу",
    Не оголосиш безпардонно "брексіт".
    Життям йому виплачуєм ясу,
    Бо ми для нього лиш родзинки в кексі.

    Не вірю, що життя - невдалий жарт,
    Чи випадкове зчеплення молекул!
    Бо після себе залишаю сад
    І бірюзи думок коштовні глеки.

    Я знаю - не кінець земля сира!
    Спочинок це, очищення,- не плаха!
    Лечу крізь час у розчерку пера -
    Дає дорогу Хронос Вогнептаху.

    25.07.2018р.

    Благодать

    Жінка люта. Ув очах огні -
    Із рубіном не купив каблучку.
    - Будеш цілуватися, чи ні?
    Заспокойся, на ось, півполучки.

    Інша половина - то сім'ї,-
    Комуналка, транспорт, харчування.
    Порадій за мужа, я ж - піїт,
    Віршики утьопую прегарні.

    Кум твій не напише і рядка,
    А у мене товпи епігонів.
    Хоч нема фазенди, літака
    Але маєм тертушку для хрону.

    А паперу - гори! Завались!
    На Парнасі скоро вручать німба...
    Чуєш -просить їсти спиногриз,-
    Йди, купи картопельки та хліба.

    Хух, подріботіла в магазин,
    Із душі на мить скотився камінь.
    Тїиша...вірш плететься з бірюзи....
    Не сім'я, а ідилічна гавань.

    25.07.2018р.

    Переміни

    У цьому світі все уже не так,
    Блакитнозадим возродився Каїн.
    У кабана облущився п'ятак,
    А думав, що такого не буває.

    У дів піпетки стали за мужів,
    Зачаття непорочне вже гроші.
    В безглузді не шукаємо межі,
    Святе письмо тлумачить піп без Мойші.

    З Чигирина рукою до Черкас,
    Але повзеш по ямах як амеба.
    Розширюється Всесвіт, прірва, газ,
    Була гора - тепер смітник до неба.

    Був кролик, півник. Нині - павіан,
    З його м'ясцем готується підлива.
    І хто ти - сонетяр чи графоман -
    Для читачів реклами неважливо.

    У казна-що вироджується вірш,
    Читати лячно, носом кровотеча.
    Та крізь асфальт росте м'який спориш,
    На хмарочосі яструб в'є гніздечко.

    26.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.24 12:49 ]
    Графоман
    Пасквілі він пише - придивіться,
    Хоче царювати, править всіх.
    Це – таланту справжнього убивця,
    І тупий повчальник, дурносміх.

    Не проси, не випросиш і миру,
    Бо натура ця плебейська зла.
    Думає, що одіж вдяг сатира,
    А насправді – в машкарі козла.

    Він пролізе через голки вушко,
    Аж до гниди змалиться козел –
    Графоманчик гнидявий крисушко,
    У шпарині дірку прогризе.

    Хоче, щоб йому казали: тато,
    Наче він для всіх – душа свята!
    Захотів лелекою вуж стати,
    Та рожденний повзать – не літа!

    24.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  25. Олександр Сушко - [ 2018.07.24 05:32 ]
    Поле
    '
    Утомлений. Спочину у житах,
    Косити важко. Ех, - якби ж у парі!
    Шатро небес блакиттю огорта,
    Забарвлений у кров окрайчик хмари.

    Ганятися за міддю не проси,
    Вдихати запах хліба - насолода.
    Стирається руків'я у коси,
    Та це свята, божественна робота.

    Мій батько саме тут мене зачав,
    В найкращій із усіх земній юдолі.
    Ангелик тихо шепче з-за плеча,
    Щ я помру колись на цьому полі.

    ...Гримить і блиска ген у далині,
    Із під руїн лунає глас дитячий.
    Сини Вкраїни гинуть на війні
    І поля з хлібом більше не побачать.

    23.07.2018р.

    Про головне
    Ну й мерзенна вискочня пиха!
    Досить! Переповнений по вінця!
    Я б утік подалі від гріха,
    Та прощати бевзя не годиться.

    Бо для нього чорнороби - тлінь,
    Я ж кажу - так думати негарно.
    Хліборобові - низький уклін,
    Лікареві - слава і пошана.

    Я іще такого не казав,
    Та пора настала змити сажу:
    Аби ти шпандьорив словеса
    Демос день і ніч на тебе паше.

    Хто із нас духовний інвалід?
    Ось мій вирок: Ти - бридкий опариш.
    Не поет, а творчий паразит,
    Пишеш, а спільноту зневажаєш.

    Чистий світ! А ти - ні те, ні се,
    Недостойний навіть і огуди.
    Кожен краплю сонечка несе,
    Головне у цьому світі - люди!

    23.07.2018р.

    Прощай, любове!

    Чому кохання вмерло? Знає хто?
    Прийшла біда, мокрющий ніс у любки.
    У ліжко чоловік вдягнув пальто,
    Підштанники, два светри, шубу й брюки.

    Майбутнього порвалось полотно,
    Неначе в кухні престара гардина.
    Вогонь любові згаснув під рядном,
    А ложе, мов холодна домовина.

    Закам'янів із фікусом вазон
    І таргани втекли із хати скопом.
    На жінці - шуба, пуф, комбінезон,
    Під боком грілки стигнуть із окропом.

    В трагедії буття - Кличка вина!
    Місцями помінялось пекло з раєм.
    Холодна батарея, льодяна,
    Гарячої води також немає.

    На сон грядущий муж зробив "буль-буль",
    Купив "запаси" на усю зарплату.
    На стелі гроно виросло буруль...
    - То що, кохана? Спробуєм поспати?

    24.07.2018р.

    Олтар любові

    Що не віршець - біда, плаксивий зойк,
    Здригаються від голосіння плечі.
    Не вміє люд писати про жінок,
    А я умію. І люблю, до речі.

    В амурних справах звідані путі,
    А ти ведеш себе, неначе хлопчик.
    Тулись щодня до пишногрудих дів,
    Цілуй туди, куди вони захочуть.

    У бевзів вічно хлюпають носи,
    У розумак - продавлені дивани.
    Неси цяцьки, меди, грошву красі,
    І Боже збав перечити коханій!

    Захоче щось,- кажи: - Один момент!
    Посваритесь,- бурчи: - Моя провина!
    Вона - "гав-гав", а ти їй - комплімент,
    І не лінуйся стати на коліна.

    Віддай від сейфу із баблом ключі,
    Працюй щоденно коником стожильним.
    Масаж - уранці, ввечері, вночі,
    Без пропусків на свято чи неділю.

    P.S.:

    Біжить мужик, в руці букетик руж,
    Припастм до стопи Венері мріє.
    На олтаря любові ляже муж,
    Жертовний агнець бекне й...околіє.

    24.07.2018р.

    Рефлексії

    Маємо інтереси,
    Черга іде у наступ.
    Клацнув зубами песик,
    Вправно зловив ковбаску.

    Курка гребе під себе,
    В зупу сідають мухи.
    Може, воно й не треба?
    Геть рефлекторні рухи!

    Рохкають поросята,
    Жмакає длань купюру.
    Голод - хіба це вада?
    ...Хочу струнку фігуру!

    24.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.07.22 16:10 ]
    Про авторські наголоси ( і не тільки)
    Бреше з амвона пописько на паству,
    А чи поет-бракороб не такий?
    Авторський наголос - мовне шахрайство,
    Крапле неправда лукава з руки.

    Сухо в кебеті, проріха у торбі,
    Чуб накриває поцвілий кашкет.
    Наче-неначе, мовби-немовби -
    Тоне в словесній полові сонет.

    Густо мазюкали генія мирром,
    Не засинає без краплі хвальби.
    От у потугу ліричну й повірив.
    Раджу: - Осанну дешеву жени!

    А чи розтуркати зможу нехлюя,
    Вирвати врослого в землю корча?
    Хоч і не хочу - уперто рятую:
    - Друже! Сатирика ніж зустрічай!

    Ціна кохання

    Пописати вірші, звісно, можна,
    Бо життя - пекельний басаман.
    Плаче дівка від кохання кожна,
    Бо любов - це фікція, обман.

    А виною - лейби-козарлюги,
    За нагоди люблять всіх підряд.
    Плач дівочий лине понад лугом,
    Розревілась, сестри, не на жарт.

    Як зварю борща, то хоче зупи,
    Наліплю вареників - не те.
    Ох, і вередун у мене любий,
    Тільки м'ясо в живота кладе.

    Я ж бо - клопітлива господиня,
    В ночви мужу "бух!"добро: - Шикуй!
    Огірочки, хрон і капустиння,
    Цибулину, зубчик часнику.

    Ох, біда! Немає супокою!
    Муж пасе за тином лупаки.
    Там сусідка пахне ковбасою,
    Сала шмат звисає із руки...

    Кожен бахур на м'ясисте ласий,
    Зраджує дружиноньці-красі.
    Вранці "мац!" - утік мій сокіл ясний,
    Визирає з пазухи гюрзи.

    А виною влада дурнувата!
    Краде-бреше, а народ лайно?
    Люд сьогодні зовсім небагатий,
    Локшину купує та пшоно.

    Поверніться, кляті комуністи!
    Від наживи світ осатанів
    Мужики голодні хочуть їсти,
    Як же тут не плакати мені?

    22.07.2018р.

    Довкола

    Наприндився жевжик, царка з себе корчить,
    Три фікси стовбурчаться з рота.
    Купив - подешевше, продав - подорожче,
    Оце і усенька робота.

    Бариги в пошані. Розумних не треба,
    Хай їдуть у Штати чи в Польщу.
    У світі титанів панують амеби,
    Горілкою мізки полощуть.

    Під Лаврою людно. Розпродують майки,
    В Синоді рахують монети.
    Штампує сюжети сучасність під кальку,
    А люди - лише трафарети.

    ...А звідник толковий. Веде клієнтуру,
    Є Насті, є Галі, є Алли...
    Чекати не варто - відслиньмо купюру,
    Міняти не нам ритуали.

    22.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (11)


  27. Віктор Кучерук - [ 2018.07.22 11:23 ]
    * * *
    На липовім цвіті настояне літо
    лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,
    а сонце уроче – засліплює очі
    і зрячий – стаю безпорадно сліпим.
    Лиш чую щомиті, в небесній блакиті,
    дзвінке щебетання веселих пташин, –
    і хочеться жити, між співів та цвіту,
    без проводів весен і зустрічей зим!..
    14.06.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.21 13:40 ]
    Ми -Україна
    1

    Я розглядаю сукню "Манола"...
    Муза у дощ розманіжена, гола.
    Котики ліверку нюхали, вмовкли.
    В дах угрузають "гостинці" Дамокла.

    Пишеться-вариться...
    Де ж те епічне?
    Ми - це Європа: Безлюдівка, Ічня...

    Покотом люди в Гребінці на лавах.
    Всіх облітає добранічна пава...

    Мрійте, безхатьки, про пундики, ниву,
    Благословляйте еліту щасливу.
    Що вам судилося - спийте із кварти.
    Не гонобили слабеньких у Спарті!

    Діти у Чехію, внуки в Торонто...
    Бляхою гримає батечко Гонта...

    2

    Ні, це гроза, мій наляканий пташе.
    Любо і хороше. Ділиться наше.
    Треба покращення злісне терпіти.
    Грають по-крупному космополіти.
    Брили - угору, а крем'яшки долі...
    Є ще окрайчик і дрібочка солі.

    У вишиванках лисички і зрадці.
    Голови, руки... (чиї то?) на таці...
    Ні, про війну тут писати не гоже.
    Рік урожайний. Кривавіють рожі.

    Збоченці хочуть пошани, чорт - меси...
    Ми - Україна. Де власні колеса?!

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.19 15:19 ]
    Зорі...ожина...опіки...
    1

    Вирізьбиш десь на камені
    (кайла пливуть - бери)
    всі наративи мамині...
    правила анти-гри...

    Є ще сестри квадратики:
    пильно заповни їх,
    щоб від Пристром до Аттики
    чувся Цирцеї сміх.

    2

    Нижеш добро на березі,
    вузлики в'яже Зло.
    У листопаді... березні
    зблисне (Харон...) весло.

    Бабця лишила палиці.
    Згадуй шпички, пісні...
    Рідний палацик валиться.
    Давній Рим - у вогні...

    Барвні папуги... тропіки...
    Шлюз відкоркуй - там вись.
    Зорі... ожина... опіки -
    Ра штурхонув: "Будись!".
    .........


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.07.19 11:39 ]
    Рятуймо!
    Жона не здається без бою,
    На ложі кручуся як в'юн.
    Замучила мавка любов"ю,
    Безсилий уранці встаю.

    Друзяка без меду став жовчним,
    Бажає скрипучих пружин.
    Поглипує поглядом вовчим,
    Сахаються з ляку мужі.

    І пише, і пише сонети,
    Аж страшно читати, їй бо.
    Бажає скоріше померти,
    Та що ж це за клята любов!

    За тином цілуються в губи,
    Із лазні луна хтивий крик.
    Нехай хоч вдова приголубить,
    Бо гигне в біді чоловік.

    У сажі зарохкала паця,
    Наводить в кориті гламур.
    Давайте поможем страждальцю
    І знайдемо пару йому.

    19.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.19 08:07 ]
    Навіщо?
    Боги, навіщо мучите любов`ю?
    Чи це уже до смерті не мине?
    Здавалося, із серця вирвав з кров`ю
    Нарешті почуття оте жахне.

    Здавалося… І знову мимоволі
    Вишукую загублені сліди.
    Й уколами оці сердечні болі,
    І думка, що утратив назавжди.

    Та ні. Я обійдуся без істерик.
    Лиш забуття – то ліки до ладу.
    І все, що там – в уяві – нахимерив –
    Під волі прес залізний покладу.

    Забуду так, немов мене не стало…
    Нехай згадає у самотині,
    Що почуття велике розтоптала,
    Й одержить вперше і від мене: «Ні!»

    Нехай розпука стисне, як востаннє,
    Вона відчує стан мій, мов петлю!
    Як – створений Богами для кохання –
    Я всі жахливі муки ці терплю!

    18.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.07.18 13:44 ]
    Напасть
    Покопирсався донесхочу в носі,
    Поспав, поїв (жона зварила плов).
    Тепер у ліжку розпускає коси,
    Тому писати буду про любов.

    Без вихилясів б'ю одразу в лоба,
    В коханні побрехеньок не люблю.
    Бісексуальна тішиться Європа,
    А ти на свистопляску цю не клюй.

    Навіщо блудодійство між мужами?
    Жінок довкола ходять табуни!
    Зачинені для содомітів брами,
    Як хочеш в рай - розпусника жени!

    В село тікайте! Тут спокійно, ловко...
    Пішов на ринок взяти ковбаси.
    А з черги бородань накинув оком,
    Рука вхопила ззаду за труси.

    На людях не хотів здіймати бучу,
    На глум підняло б миттю все село.
    Утік я, браття, зайчиком стрибучим,
    Зоставив глитаю м'ясця кіло.

    Вже не совок! Європа в двері грюка!
    Діди сплелися і танцюють вальс.
    Ходжу між люди я однині в брюках,
    Дібралася зараза і до нас.

    18.07.2018р.

    Літали із гаргарою під хмари,
    Пегас - у мене, в неї - помело.
    Приліг спочити. А дружок-лошара
    Мою коняку цупить під сідло!

    Сонети пише, наче. Про природу.
    Пейзаж шалений: озеро та ліс.
    Та щось не те останній раз набовтав:
    Лошака гигнув. Пійлом удавивсь.

    Харчується зерном, червою півень,
    Свиня за день нарощує кіло.
    Підсаджений Пегас на "чарівливе"
    Не має сил піднятись на крило!

    А мій красунчик - ситий, не голосить,
    Сатиру жирну й гумор упліта.
    У тілі кінь! Дебелий ваговозик!
    Іззаду вже, немов гіпопотам.

    На вухо грає муза на сопілці,
    (й вона у салі, є центнер ваги!).
    Пегас поцілив татя по сідниці -
    Чужий лошак йому не до снаги.

    21.07.2018р.


    Письмо

    Ранесенько відкрив калама,
    Словам чіпляю вензельки.
    Гуде лірична пилорама,
    Тече "сиропчик" з-під руки.

    Мушва обцяткувала вікна,
    В курник заліз голодний тхір.
    Я від душі творити звикнув:
    Що стрельне в лоба - на папір.

    Поетом бути - гарна справа,
    Шанують люди "Божий глас".
    Кривульки намазюкав жваво,
    Читав коханій, каже "Клас!".

    Писати стачило нахабства
    Без правил мови, словника.
    В апофеозі дурноляпства
    Шпандьорить віршики рука.

    "Кобзар" стоїть у шафі боком,
    За склом тепер його тюрма.
    "Реве та стогне Дніпр широкий,
    Горами хвилю підійма...".

    21.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  33. Олександр Сушко - [ 2018.07.17 21:02 ]
    Перший дзвоник
    Ось і перший дзвіночок - вистукує серце у грудях,
    Потемніло в очах, а в легенях повітря нема.
    Визирають із неба святоші, апостоли, судді,
    Щойно літо було, а за мить - хуртовина, зима.

    Полум'яна межа під ногами розверзлася хижо,
    Ще би жив не тужив, а писати пора епілог.
    Мойра грає ножем, ще не знає чи нить переріже,
    Надокучив і їй, а не тільки людві скоморох.

    Відпусти із лабет! Дуже боляче, смертонько, досить!
    Задуши депутата, хоч лиха бажати і гріх.
    Брехуняки є справжні, з трибуни промови голосять,
    Ну, а я - перебендя, від рала-сохи пустобріх.

    Заросило чоло, у тумані дружина сіріє,
    Хтось благання почув, відхилилась від горла коса.
    Біль затих та не втік, угніздився в душі чорним змієм,
    Чую зверху смішок - не награлися ще небеса.

    Покоротшав ланцюг, майже весь намотали на руку,
    Наче й лихо-біда, а писати про це - моветон.
    Прийде час - упаду вам, шановні, під ноги без звуку,
    Гримнуть дзвони як грім. Тільки їх не почує ніхто.

    17.07.2018р.

    Останній могіканин

    А час уже не той. Прорвало небо греблю,
    Утік в Європу люд, онучок і синок.
    Я жито покосив, покрили стебла землю,
    Усує пропаде солома і зерно.

    Немає орачів, немає хліборобів,
    Останній коник здох, хазяїн теж помер.
    Кладу нехитрий скарб собі в заплічні торби,
    Зі світом без людей порвав останній нерв.

    Не чути ні душі, в Едемві зовсім тихо,
    Ні сміху, ні пісень - одна лише пітьма.
    Чорнобиль - до плеча, а кропива - під стріхи,
    Косив би і косив, та сил уже нема.

    Востаннє гребонув із отчої криниці,
    Краплина золота скотилась по щоці.
    О, житечко моє! Чи будеш колоситься,
    Коли сюди прийдуть бариги і купці?

    17.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.07.17 09:52 ]
    Бред сивої кобили
    В лісах Зімбабве рижики доспіли,
    Боровички вгорнулися в туман.
    Там люди моцні, наче ті горили,
    А в нас богатирів уже нема.

    Напружилися зранку долі лобні,
    Перед сніданком мало не зомлів.
    Ув Африці гриби, неначе довбні,
    А в Україні, звісно, замалі.

    Найбільший гриб - не більше їжачихи,
    Найменший - наче колорадський жук.
    У тропіках гриби тримають стріхи,
    Не зубоскальте, я ж бо не брешу.

    Скрегочуть зуби, мов старезні жорна,
    Твердий опеньок трапився, гігант.
    Ковтну грибок, щоб виросла канцона,
    А з'їм мішок, то виросте роман.

    То що, панове,- хто до раю хоче?
    Чи грішникам туди вже не кортить?
    Жую сухий грибочок під чайочок,
    Димиться сигарета з наркоти.

    17.07.2018р.

    Вірність

    Венера хоче мужика,
    Ще й персами колише.
    Чи піп умовить ДНК:
    "Не підбивай на грішне!"

    З-під ліжка дибляться чуби,
    Застряг в алькові бантик.
    Давид Версавію любив,
    А Урій до лампади.

    Коханець розстібнув замок,
    Цілує в личко ніжне.
    - Давай ще раз на посошок
    Цим світом поколишем!

    Прийшла у дім. Пахтять духи,
    Нема панчох на ніжках.
    Ніхто не знає про гріхи:
    Пора до мужа в ліжко.

    17.07.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.16 13:37 ]
    Мій рай
    Знову я прийшов до тебе, гаю,
    Щоб красою душу напоїть.
    Хай Боги тебе оберігають –
    Тчи між нами сокровенну нить.

    Хай твій дух живе отут - навколо –
    Живить душу зранену мою.
    Сонячне Богів чарівне коло,
    Мов лелека, я щороку в`ю.

    Радий сам кожнісінькій нагоді,
    Мов на сповідь, серце принести.
    Пестять погляд плеса срібноводі,
    Мов на варті – хащі ці густі.

    І не треба їхать на Багами,
    І шукать заокеанський рай.
    Тут щасливий – з рідними Богами,
    Парадиз мій ось. Це – рідний край!

    15.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.16 11:53 ]
    Сій-не сій...
    1

    Жінки в перуках. Липень. Спітнілі дідугани...
    Сиджу на лаві скраю, а музика гримить.
    І настрій - помаранч, розсіялись догани.
    Кумарить пса рудого, дзуміє кожна мить...

    Десь рими у траві, наквецяє хтось оду.
    А пари кружеляють... Піти й мені б у круг!
    У Ворсклі (сій-не сій...) не напитала броду,
    розкрив обійми вдруге мій віртуальний друг.

    І я красива ще... і вік мій не причина,
    щоб нишкнути в затінні, шукати цвіркуна.
    "Не спотикайся!" - в путь благословляю сина.
    Омани многоликі й ковтьоби оминай...

    2

    Встаю... Нехай сіда охоча до фокстроту,
    чекає кавалера... Іду в зелену тінь.
    І барвиться спіраль буття коловороту,
    зринають споминання, складуються в куті.

    Отак собі ішла, побачила, почула...
    Ця ностальгія жухла - пожива для єства.
    А муза мастить лик олією пачулі,
    і ділить щирі захвати ножем на сім... на два...

    3

    Не вірю, що чужа оцим хорошим людям,
    змітаю павутиння зневіри, сумоти...
    Звичайно, я злечу, на висоті побуду.
    Оближуть - дай нам ласощів! - породисті коти.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  37. Олександр Сушко - [ 2018.07.15 14:03 ]
    Давай дружити!
    Давайте обнімемось! Ну ж бо!
    Забудем хвилини гіркі.
    У нас із Росією дружба,
    Завчають дітки матюки.

    У Мокші живуть чорноброві,
    А Київ бояринь прийма.
    Ординські церковки та мова,
    Козацьких чубів вже нема.

    Сусіди у нас нелукаві -
    Перечити тільки не смій.
    Орли двоголові у сяйві,
    А поле пшеничне у тьмі.

    В Криму зацвітають оливи,
    Донбас від снарядів гуде.
    Нові виростають могили -
    Вкраїна хоронить дітей.

    15.07.2018р.


    На природі

    Скучає пень за літніми дощами,
    Засохнув у дуплі торішній мох.
    У ліс іду з душі знімати камінь -
    Порвав кота сусідського бульдог.

    Глухий котко не чув дружини крику:
    - Сніжок, тікай! А він м'ясце кусав.
    Не встиг із хати шаснути в кватирку,
    Завадила в зубиськах ковбаса.

    Пащека "хрясь!", клики застрягли в шкірці,
    Скляниці в небо вирячив мейн-кун.
    Несу хвоста і вуха шмат сусідці,
    Вона ж із клуні винесла колун...

    Заступниця у мене є всеблага,
    Ховатися погнала в дубину.
    Вертається душевна рівновага,
    А жіночку гнівливу не виню.

    15.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  38. Маріанна Алетея - [ 2018.07.15 12:25 ]
    Місто снів
    Ми зустрілись у місті снів,
    Наша зустріч була як сон
    Поміж краплями в унісон
    Стукотіли серця дощів

    Швидкоплинна гучна гроза
    Сумовитий осінній дощ
    На бруківці холодних площ
    Об'єднала одна сльоза

    Тільки зник непомітно сон
    Серед міста самотніх днів,
    Залишились і я, і Львів,
    І між нами стовпи колон

    Ми розбіглися в місті снів
    Та імла розлетілась вщерть,
    Розкрутилася круговерть,
    Місто снів затуманив гнів


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (4)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.07.14 13:33 ]
    Полюби Україну
    В Україні влада унікальна,
    Голову зламав би й Архімед.
    Шиворіт-навиворіт - нормально,
    Непогано й задом наперед.

    На "Рошені" дід столітній паше,
    Уночі гарують малюки.
    Гніть горби! Від цього стане краще!
    Ввечері - пивниці, кабаки.

    Не приходить виборець до тями,
    Бивні орють землю за сімох.
    Це не я зробив народ рабами,
    А самі улізли у ярмо.

    Партії плетуть на лохів сіті,
    Рвуться до державного керма.
    Хочу Україну я любити,
    Тільки сил любити вже нема.

    14.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  40. Тетяна Левицька - [ 2018.07.14 11:12 ]
    У батька очi волошковi...
    У батька очі волошкові.
    Таким ще синім льон цвіте.
    Він гарним був, повір на слові,
    І серце чуйне - золоте.
    Бувало залунає пісня -
    Леліють сльози на очах.
    Любив борщі і юшку пісну,
    Гриби збирати у лісах.
    Рибалити, на вудку часом
    Дзеркальний короп попадавсь.
    Завжди був рибний день, а м'ясо -
    На свято. Чиста, як вода
    Була душа прозора в тата,
    Хоч інколи міцне слівце
    Умів, для ясності, додати,
    Бо ненавидів над усе
    Брехню і лінощі, нехлюйство.
    Сам збудував сарай і дім.
    Садиба потопала в буйстві
    Бузку і яблуках Налив.
    Родинно, затишно, синиці
    Гніздечка вили з року в рік.
    Півони, мальви, чорнобривці.
    Трави покоси край доріг.
    Чудовим був, повір на слові,
    І серце дійсно - золоте!
    У батька очі волошкові,
    Таким ще синім льон цвіте.

    2018р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (13)


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.14 10:29 ]
    Чужа

    Даруй не дошкульність, а лілії,
    і мовкни, гортай сторінки.
    В еклогах - мудроти Вергілія,
    і зась шварготіти ніким.

    Крячок уявив себе соколом,
    римує для жаб і вужа.
    Пегасся дрібненько процокало...
    Не страшно, що лисці чужа.

    Була блискавицею, ладою...
    А нині - жар-птиця між плес.
    Обклався листками - і згадуєш
    дверцята в країну чудес.

    Проткнув, цяткував, мазав трішечки.
    У дьогті дві ложки і сіть.
    Лоскочеш під сливкою кішечку -
    павук, що боявся згоріть.

    А я не блідава... збурунена.
    Сяйна полонянка грози.
    Поезії - променем... лунами.
    Чоло у лелітках роси.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.14 01:05 ]
    Буде дощ
    Нависають кучугури
    Із небесних площ –
    Невеселі і похмурі –
    Певно, буде дощ.

    І пливуть, не поспішають,
    Десь у далечінь.
    Вітер шепче кожній з гаю:
    - Стань і відпочинь.

    Вилий тугу, вилий горе
    Морем теплих сліз.
    Смуток радістю побореш,
    Як поглянеш вниз.

    А внизу - дерева спраглі -
    Хочуть літніх злив.
    Щоби їх гілок смарагди
    Щастям зацвіли!

    13.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  43. Олександр Сушко - [ 2018.07.13 17:12 ]
    Звикаймо, браття!


    Я - людина! Не бридка свиня!
    На нозі стирчить помитий палець.
    У Дніпрі купаюся щодня -
    Трансцедентна влада постаралась.

    Мер-боксер співа на всі лади.
    Упіймав за носа, став питати:
    - Де гаряча? - Випили ...коти!
    Кріп із крана не тече й по блату!

    Під мостом пурнає дід рябий,
    Полірує щіткою кабаку.
    Поруч - пані, дітлахи, баби,
    Води потемніли в Гідропарку.

    Мавки труть щітками "колобки",
    Пошкребти по спинці просять хлопців.
    Скоро осінь, відлетять шпаки -
    Приготуймось плавать в ополонці.


    13.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.13 09:30 ]
    Сутінки
    Сутеніє понад садом,
    Вітер спеку прибива.
    Прохолодою відрадно
    Ніжно дихає трава.

    В небі місяць – наче скибка,
    Зорі – в мерехтливій грі.
    І немов фальшива скрипка –
    Кантилена* комарів.

    Йде в атаку камарилья,
    Й паралельно – як Мара –
    В небі хмарок ескадрилья -
    Атакує небокрай.

    Місто ще гуде, гуркоче –
    І машини й поїзди.
    Та заледве чуть сюди –
    Сад немов стуляє очі.

    *Кантилена (італ.) – зв`язний спів.

    12.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  45. Олександр Сушко - [ 2018.07.12 07:06 ]
    Не так!
    За Крим кацап отримує медаль,
    А на Донбасі гра у "хрестик-нолик".
    Розбилася коштовна пектораль,
    Підмінює ярлик ординський волю.

    У братовбивстві москаля виню,
    Обвикнув красти лиш у безборонних.
    Долоні ще гарячі від вогню,
    Косою смерть махнула біля скроні.

    Щодня ховають матері синів,
    Щодня кровицю п"є кремлівська банда.
    Та не було б не суму, ні війни,
    Якби у спину не плювала зрада.

    Хохляцький дух підгнив за сотні літ,
    А кум кричить: - Війна? Не маю діла!
    Ну що йому Шевченків заповіт -
    Вуста нерідна мова очорнила.

    Налипла на державу всяка гидь,
    Ще трохи і людей не стане в пустці.
    За ці слова закриють рота вмить,
    Забанять в інстаграмі і в фейсбуці.

    Зі зрадою ми боремось не так -
    Із друзями йдемо у темну нічку.
    Не судимось - ламаємо хребта,
    А трупа викидаємо у річку.

    12.07.20118р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  46. Тетяна Левицька - [ 2018.07.11 23:21 ]
    Оплакую літа...
    Оплакую літа,
    вдивляючись у далечінь,
    де янгола перо
    край неба простяглося.
    Лелечі береги,
    наяди млосних сновидінь,
    за дзвонами краси
    ховають сіру осінь.
    Засмаглі горілиць,
    з роси покошені жита,
    і не віщує птах
    земних щедрот для тіла.
    На пасіці життя
    в шпарину серця, золота
    маленька бджілка, мов
    у вулик залетіла.

    2018р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (4)


  47. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.11 18:02 ]
    Нічка
    Над місяцем-соняхом
    літав чорний ворон:
    видовбував золоті зернини
    із сяючої середини...
    Та у дзьобі вони
    не трималися,
    а по небу зорями
    розсипалися...
    А на ранок з'явилася
    диво-птаха - жар-птиця,
    променисто-крилата вона,
    сонцелиця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (7)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.07.11 11:24 ]
    Упізнав!
    Сатирики шматують всіх підряд,
    Але в одного ніц немає шани.
    Поганий кровосисний апарат
    На аурі лишає рвані рани.

    Нехай він лусне чи ухопить грець!
    Пив кров, тепер жує, неначе бургер.
    А я цнотливий лірик-писунець,
    Поезій струни рвуться від напруги.

    Хитаються душевні терези
    І зів'ядає гордовита поза.
    З Парнасу підло тягне за труси,
    А озирнусь - хапає і за носа.

    Присів, творю, спускаю творчий пар,
    А він вже тут - довбає по голівці.
    Не діють ні прокляття, ні хабар,
    У генія одгриз шматок сідниці.

    Міняю стиль, малюю наратив,
    Життєва правда замінила казку.
    Верлібр у блог! Під псевдо вигук: - Ти???
    Впізнав, упир! Ховаюся у ряску.

    10.07.2018р.

    Адами та Єви

    Втік із хати, рубатиму дрова,
    Поковтаю з розпуки вина.
    Мусі-пусі не лізе, панове,-
    Накричала уранці жона.

    Я їй казку писав тижнів зо три,
    Переплюнув Давида псалми.
    А вона не пускає під ковдру,
    Голодую, неначе в тюрмі.

    Каже: - Кволої лірики мало!
    Ну, а ти від Ерато здурів!
    Хочу "бабок"! Амурного шалу!
    Гризти тістечка - не сухарі!

    Накуплю післязавтра курчаток,
    Кабанця подарує кума.
    Буде знов у сімействі порядок,
    Нині ж гиркає: - Киш! Не займай!

    Склав дрівцята ловкенько рядами,
    Бур'яни посапав на межі.
    Зароблятимуть гроші адами -
    Єви будуть кохати мужів.

    10.07.2018р.

    На екрані - справжній мартопляс,
    По TV дивлюсь канал дівочий.
    А цицьки, панове! Вищий клас!
    Настромитись добровільно хочу

    Кум розкодував цей рай душі,
    Аж Амур старий роззявив рота.
    Пишна фея впала в спориші,
    В казку розчинилися ворота.

    Ще гурток ельфійок надлетів,
    М'яз сердечний б'ється магнітаром.
    Показати б власній вереді
    Ці кульбіти, сексуальний слалом.

    Рев жони на смерть перелякав,
    В пах з розгону увібгалась ніжка.
    - Бахуряко!- любонька гука,
    - Геть від "плазми"! Марш зі мною в ліжко!

    Рве на клапті розум хтивий шал,
    Стиснула жона в палких обіймах.
    Я дивлюсь один лише канал -
    Натуральний. І жона не грима.

    08.07.2018р.

    Проспав

    Між ДНК і рибосом
    В лабети упіймала мавка.
    Скажіть,- який мені резон
    Тягнути остогидлу лямку?

    Намріяв - визріє талант,
    А син в туман горілки шаснув.
    Навчився пити все підряд,
    Жує, втопивши очі в "плазму".

    Насправді отакий і я -
    Не помічаю світ навколо.
    Спіраль генома як змія,
    Вкусила - не відчув й укола.


    А, може, виховав черств'як?
    Проспав, коли згасала зірка?
    Сказав сусід: - Дитина - брак,
    Одна ротяка є велика.

    Завити хочу в неба синь,
    Кровина рідна - бита карта.
    Жона вагітна. Буде син.
    Живіт штовхають рученята.

    08.07.2018р.


    Потойбічне

    Штрикає цвинтар ультрафіолет,
    А у могилах затишно на диво.
    Бабуся крекче: - Тут лежить поет!
    Опалубкові поклонись поштиво.

    Ще вірує народ у чудеса,
    Хрести кладе, курчаток ріжуть вуду.
    Про домовини я ще не писав,
    А варто, бо у ній лежати буду.

    Дубова краща, із сосни не хо,
    Поточить шашіль, зогниває швидко.
    Як гигну, то укриюся гріхом,
    Пихатий профіль вже не буде видко.

    Дописую останній том рулад,
    Пегас харчить, облізли хвіст і крила.
    Уролог - цар яєчок і простат -
    Для пацієнта не жаліє пійла.

    Із часом пропаде горбочка слід,
    Мене забудуть рідні, боги, мавки.
    Здригнувся Всесвіт - помира піїт!
    Любовна муза плаче у фіранки.

    08.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.11 10:36 ]
    Лікуватись від... кохання
    Миті відпочинку свого…
    Маю радість наяву:
    Як же добре босі ноги
    Устромити у траву.

    Як же добре розчинитись
    У природі чарівній.
    І радіти, наче діти…
    І снагу черпати в ній!

    Бачити, як вітер водить,
    Пестить хмари де-не-де.
    Вечорову прохолоду
    Як вино пить молоде.

    Чути скрізь безперестання -
    Легіт солодом запАх.
    Лікуватись - від кохання -
    В непрожитих ще літах.

    10.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.10 08:10 ]
    Видіння-мрія
    Чи зобразити буде до снаги?
    Між хмар стемнілих – снігу кучугура…
    Піднявсь у височінь Палац Богів,
    І я моливсь до нього, наче гуру.

    Й до мене зі своєї висоти
    Він промовляв немов рожевим світлом.
    Щоб помисли свої міг вознести,
    І щоб вони любов`ю тихо квітли.

    Якби і весь народ зі мною так
    Моливсь… Відраду з того мав будинку.
    І на одну ясну бодай хвилинку
    Понад собою з бруду виростав!

    9.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   159