ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луку
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева

Микола Соболь
2024.10.29 06:17
Покличе осінь в золоті сади
де вже налиті грона винограду.
Пора у вирій, птахо? То лети.
Для мене жовтопадова розрада
і бабиного літа переспів
куди миліші дальньої дороги.
Човпу кудись у ліпоті садів
під вітру незрівнянні монологи.

Віктор Кучерук
2024.10.29 04:27
На себе змушуєш чекати
В оцій дрімливій німоті
Беріз, що гнуться вайлувато
Й скидають шати золоті.
Порошить очі нудна мжичка,
Та віра зменшує нуду, –
Топчу зволожену травичку
І терпеливо далі жду.

Юрій Лазірко
2024.10.28 17:09
Люблю тебе за очі, наче сон,
бо засинаю в них.
Твій усміх - колискова.
Притулок для руки - вогонь зі скронь -
я забуваю, як
окрилювати слово.

Нехай в чеканні - часу в'ється нить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олександр Сушко - [ 2018.08.04 15:43 ]
    Світло
    В мій Едем з усіх сторін - сліди,
    Тирять гості рими, душу, капці.
    Може, ти б до геніїв сходив?
    В мене ж хижка, а у них - палаци.

    Та від спраглих мур не вбереже,
    На шампурик настромляють строфи.
    Переміг фейсбук усіх! Туше!
    На дрівцята Хрест пішов з Голгофи.

    Чхнув над вухом втомлений Пегас,
    Епігони висмикнули пір'я.
    На землі тепер танцює вальс,
    Я для нього - непідйомна гиря.

    В соцмережах, звісно,- гарний кльов,
    Смичуть браття золото словесне.
    А мені лишили "кров-любов"...
    Ціпеніє розум, ні шелесне.

    Людоньки ідуть з усіх сторін,
    Я ж роблю амріту із отрути.
    Просить хворий: - Дай! - Ну що ж,- бери.
    А, можливо, так і мусить бути?

    04.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Сушко - [ 2018.08.03 06:46 ]
    Подарунок неба
    Сьогодні, любі, вперше не брешу,
    Із вуст злітає ваговита правда.
    У діви не розкрився парашут,
    Мабуть тому, що дуже вайлувата.

    Я на городі кабачки сапав,
    Вона ж на" АНі" пролітала зверху.
    Звалилось щастя з неба на горба,
    Сплелись на шиї ноги оберегом.

    Угруз по груди у вогку ріллю,
    В обіймах діва ледь не задушила.
    Відчув, її напевно, полюблю,
    Так міцно обнімає тільки мила.

    Парашутистка ця була вдова,
    Сказала - муж також у небі пурхав.
    Я ж пупа їй довгенько цілував,
    І гикавку лебідки мовчки слухав.

    Аж уночі поволі розплелись,
    Привів додому, викупав у ванні.
    Побралися. Не дивимось увись,
    Стрибаєм винятково на дивані

    02.08.2018р.


    В Едемі

    Мій рай чудесний, браття, елітарний,
    Неначе справді вийшов із казок!
    На грудях у принцеси спати гарно,
    Вустами настромляюсь на сосок.

    Сопілка грає вправно, як по нотах,
    Від іскор шалу зсовується дах.
    Але краса уклякла, мов колода,
    На носі прищик вискочив! Біда!

    Здригаються тендітні груденята,
    Пірнув у світ гнітючих мелодрам.
    Усоте вже викручується плахта,
    Роси набігло майже три відра.

    Кочу на живота плаксиву даму,
    Чаклую над сідницями...масаж...
    Її потроху зносить у нірвану,
    Рече панянка : - Йди на абордаж!

    Поволі заспокоюються нерви,
    На лікоть намоталася коса.
    Калачиком скрутивсь на персах Єви -
    В Едем вернувсь! А прищик лопнув сам.

    03.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.01 01:45 ]
    Білява бестія
    Знову вечір сонливий іде.
    Закуняла розморена тиша.
    А дівчисько біжить молоде –
    Кобилиця вогнем ніби дише.

    Наче вихор увись полетів –
    Так вона шаленіє в пориві.
    Розвіваються коси густі –
    Розкуйовджені, мов білогриві.

    Що за мить? Дивовижна то мить!
    Затулили усе білі крила.
    Амазонка, бігунка летить,
    Білим полум`ям сад запалила.

    Знак арійський упав із небес,
    Мов з`явилась Богиня то Слава…
    Наче дух ніцшеанства воскрес –
    Біла бестія мчить величава!

    31.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.07.31 05:12 ]
    Батьки та діти
    Будинок гарний, наче. Моноліт.
    Та щойно опущу свої повіки,
    То чую все: як дихає сусід,
    І що найгірше - гнівні, люті крики.

    Був малючок, а виріс дикий джин,
    Не любе чадо - без душі гомункул.
    На маму сиву кожен день кричить,
    Якщо дістане - підіймає руку.

    Останнім часом уподобав Марс,
    Дивлюсь на небо, в почорнілу просинь.
    Та вухо чує матюкливий бас,
    А неня мовчки витирає сльози...

    Гримить! Злітають петлі із дверцят,
    Синок на кухні, знову чути гавкіт.
    Кладе у рота гущу із супця:
    - Агов, стара! Неси іще добавки!

    31.07.2018р.

    Нещирість

    Причастя купно пив на посошок,
    На біс щорічно здійснюю цей номер.
    Полегшення душі, кишень, думок...
    Попові з неба впав новий "Лендровер".

    Поблимує прочанин на литки,
    Прознає жінка люта - не зрадіє.
    На житнім полі - мак і будяки,
    У храмах - неудатні лицедії.

    Чудову службу кум сьогодні втяв,
    Хороший бізнес. Увійду у долю.
    Несе людва нещире каяття,
    Навзаєм удостоїться недолі.

    Цвіте маразм, лунає акафіст
    Та спів - не спів, а в'яле голосіння.
    Уп'ється православний атеїст,
    Відмітить справно Боже воскресіння.

    Кінець богослужіння. Три крапки...
    Пройшов екстаз (о пречудові миті).
    У церкві пусто. Мушок павуки
    Підловлюють у непомітні сіті.

    31.07.2018р.





    Мусі-пусі

    У буду утік до Полкана,
    Виснажує слух жінчин глас.
    Не липне до мене кохана,
    Не треться сьогодні карась.

    Зобидилась капосна діва
    На мене дивитись не хо.
    Годину не орана нива,
    А це вже вважаю гріхом.

    А я ж обціловував личко,
    На блузці вже торсав замок.
    Заусінь шкрябнула сідничку,
    В лебідки істерика, шок!

    Хутенько обкусюю лихо,
    За персиком збігав у сад.
    Затихла. Ногами не дрига,
    Конфуз переводжу на жарт.

    У мавки улігся на пузі,
    Обмацую перса м"які.
    На вушко шепчу мусі-пусі -
    Вернувся до раю таки!

    30.07.2018р.

    Козацьке

    Трухлявий пень, оброслий мохом,
    Лише говорить про любов.
    Мені ж миліші "ахи" й "охи",
    І молодиць гаряча кров.

    Між хропаками й позіханням
    Еротики бубнить урок.
    А я учадів од кохання,
    Не чоловік - голодний вовк.

    Не заздрю я старому діду,
    Штани навиворіт надів.
    Лишилось тільки гомоніти,-
    Пройшла пора персистих дів.

    Пишу закінчення ліричне,
    Фінальний мудрості вінок:
    Хай шамкотять діди про вічне,
    А козарлюги - про жінок.

    30.07.2018р.


    Спека і любов
    Серйозна тема. Слухай і мовчи.
    Розмова піде про мою Одарку.
    Кохатися потрібно уночі,
    Бо денної пори улітку жарко.

    Обвиснув ніс, зів'янув огірок,
    Зайці у тінь сховались під капусту.
    Липневе сонце стоплює жирок,
    А разом з ним останні краплі глузду.

    Колода на софі, а не жона,
    На неї зранку глипаю несито.
    Поцьомати бажаю "кавуна".
    Але боюся фею ворушити.

    О так, звичайно - прохолодна ніч!
    Комфортно збоку, зверху, навіть знизу!
    Та мавка-зваба як гаряча піч...
    Не стримався - за пампухами лізу...

    30.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2018.07.31 05:31 ]
    * * *
    Т. І...
    Стрічай мене в своїм чеканні
    І в русі тіні на стіні, –
    Почуй в усталенім мовчанні
    Відлуння зродженого “ні!..”
    Знайди мене в своїй печалі
    І в тузі пліток та легенд, –
    Страждай безмовно і надалі
    Під їхній акомпанемент.
    Побач мене в своєму житлі,
    Як відсвіт сонця на рядні, –
    Відчуй у мороці та світлі
    Надій покинутих вогні.
    Зумій у кволому мигтінні
    Свічок осяяння знайти, –
    Шукай у вірності й сумлінні
    Плоди й коріння самоти…
    29.07.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (3)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.31 00:56 ]
    Хтось білить небо
    Густі мазки. Хтось тихо білить небо.
    Перисті хмари затирають синь.
    Раптово думка вигулькне про тебе,
    Неначе темна пляма навскоси.

    І ворухнеться щось у серці знову,
    Вже не щемить, лиш тихо промайне –
    Що так було колись усе чудово…
    Та не турбує більше це мене.

    Відходять темні плями у минуле.
    І світла тінь облуди відплива.
    Вона вже не зворушить, не розчулить…
    Стирає хмара всі химер «дива».

    27.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.30 02:56 ]
    Поправляйхер-Критикуй
    Гартувала з пелюшок
    Мамочка малого.
    І впустила – це був шок!
    Лобом об підлогу.

    Та минули дні сумні,
    Що не шкода й праці.
    Заживало все на нім,
    Наче на собаці.

    Голова його – пуста.
    Серце ж – має злобу.
    І хлопчисько виростав
    Дуже твердолобий.

    Хоч олії в голові
    Не стачало в нього.
    Вірші він писать нові
    Ласий до знемоги.

    Тріску в оці у сусід
    Помічає зроду.
    А в своєму, як той дід,
    Не бачить колоду.

    Нападає, наче тать,
    Бо, напевне більше,
    Любить він критикувать,
    Ніж писати вірші.

    А на критику в свій бік
    Вперто дулі тиче.
    Цей невіглас-чоловік
    Дуже войовничий!

    Ти тут, дурню, не бикуй!
    Дам! Не здасться мало!
    Поправляйхер-Критикуй
    Так його назвали.

    Зна, як всіх вмочити в гидь,
    І де ставить коми.
    А як Образи ліпить –
    Діло незнайоме.

    Наголос у словнику
    Перевірить може.
    Свій поставить Критикуй –
    Зовсім неспроможний.

    А створить неологізм?
    Борони, о Боже!
    Це для нього – онанізм,
    І Прокруста ложе.

    Слів гидких у кожен твір
    У віршАх мастрячить.
    Джентельменський це набір
    Джентельмена вдачі.

    У повчаннях – в молоко
    Поціляє "гуру".
    Це - зашорений дурко –
    Поправляйхер Шура!

    30.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  8. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.28 22:48 ]
    Напій ночі
    Темно-кавове небо -
    робуста, арабіка?
    І яскраве горнятко-Місяць
    палає всю ніч.
    Дивовижа напій
    для поетів, художників,
    мрійників,
    що в сяйливу нічницю
    зустрічаються з вічністю
    і бесідують з нею
    віч-на-віч...

    Щосекунди,
    щомиті
    скресають у небі
    огненні жарини -
    і духмяним потоком
    ллється дивонапій
    в філіжанки
    для спраглих Землі
    без упину.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (5)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.07.28 07:11 ]
    Кохання післявечорове
    Узяв гітару, бринькнув ноту фа,
    Жона підсіла на дубову лаву.
    Кохатися у темряві - лафа!
    Блідавий місяць глипає ласкаво.

    Заліз у деку спати махаон,
    Відклав удень яєчка на капустку.
    Рулада - гарна. Пісня - як вогонь!
    Кохана зняла ліфчика та блузку.

    Найбільш яскрава зірка літа це -
    Звичайно, Вега, із сузір'я Ліри.
    Пора знімати залишки парцел,
    Впаде кохана в руки сувеніром.

    Нас двоє - рай і пекло, сміх і гріх,
    Небесне лоно розчахнуло браму.
    Украв сюжет у мене Стівен Кінг,
    Перетворив на сексуальну драму.

    Набринькався, душевно відпочив,
    На жінку глянув - одібрало мову.
    Кохатися прекрасно уночі,
    Коли усе довкола загадкове...

    22.07.2018р.

    Реальність

    Давайте помріємо трохи...
    В Криму хазяйнує "Рошен",
    У море вмочаються ноги,
    А фіги вкраїнські уже.

    Повсюди чуби запорожців,
    Вишиванки носить народ.
    Массандра хлюпоче у бочці,
    Бо кожен хахол - патріот.

    Росія - чудова сусідка,
    Шанобливо хилить главу.
    У жінки - із тризубом литка:
    Елегія! Рай наяву!

    А очі розплющив - і пекло,
    Розстріляні, взяті в полон.
    Щасливе майбутнє померло,
    На Сході - дими і вогонь.

    Зірвалася міна під плугом,
    Як завжди - сусід обманув.
    Мій ворог прикинувся другом,
    То ж діти ідуть на війну.

    28.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Сушко - [ 2018.07.26 09:01 ]
    Крізь час
    Сідає сонце. Гасне яра мідь,
    Летять ключі до вирію стокрилі.
    А час нікого з нас не пощадить,
    Додолу гне, висріблює у тиглі.

    Не втюхаєш йому хабар-"джинсу",
    Не оголосиш безпардонно "брексіт".
    Життям йому виплачуєм ясу,
    Бо ми для нього лиш родзинки в кексі.

    Не вірю, що життя - невдалий жарт,
    Чи випадкове зчеплення молекул!
    Бо після себе залишаю сад
    І бірюзи думок коштовні глеки.

    Я знаю - не кінець земля сира!
    Спочинок це, очищення,- не плаха!
    Лечу крізь час у розчерку пера -
    Дає дорогу Хронос Вогнептаху.

    25.07.2018р.

    Благодать

    Жінка люта. Ув очах огні -
    Із рубіном не купив каблучку.
    - Будеш цілуватися, чи ні?
    Заспокойся, на ось, півполучки.

    Інша половина - то сім'ї,-
    Комуналка, транспорт, харчування.
    Порадій за мужа, я ж - піїт,
    Віршики утьопую прегарні.

    Кум твій не напише і рядка,
    А у мене товпи епігонів.
    Хоч нема фазенди, літака
    Але маєм тертушку для хрону.

    А паперу - гори! Завались!
    На Парнасі скоро вручать німба...
    Чуєш -просить їсти спиногриз,-
    Йди, купи картопельки та хліба.

    Хух, подріботіла в магазин,
    Із душі на мить скотився камінь.
    Тїиша...вірш плететься з бірюзи....
    Не сім'я, а ідилічна гавань.

    25.07.2018р.

    Переміни

    У цьому світі все уже не так,
    Блакитнозадим возродився Каїн.
    У кабана облущився п'ятак,
    А думав, що такого не буває.

    У дів піпетки стали за мужів,
    Зачаття непорочне вже гроші.
    В безглузді не шукаємо межі,
    Святе письмо тлумачить піп без Мойші.

    З Чигирина рукою до Черкас,
    Але повзеш по ямах як амеба.
    Розширюється Всесвіт, прірва, газ,
    Була гора - тепер смітник до неба.

    Був кролик, півник. Нині - павіан,
    З його м'ясцем готується підлива.
    І хто ти - сонетяр чи графоман -
    Для читачів реклами неважливо.

    У казна-що вироджується вірш,
    Читати лячно, носом кровотеча.
    Та крізь асфальт росте м'який спориш,
    На хмарочосі яструб в'є гніздечко.

    26.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.24 12:49 ]
    Графоман
    Пасквілі він пише - придивіться,
    Хоче царювати, править всіх.
    Це – таланту справжнього убивця,
    І тупий повчальник, дурносміх.

    Не проси, не випросиш і миру,
    Бо натура ця плебейська зла.
    Думає, що одіж вдяг сатира,
    А насправді – в машкарі козла.

    Він пролізе через голки вушко,
    Аж до гниди змалиться козел –
    Графоманчик гнидявий крисушко,
    У шпарині дірку прогризе.

    Хоче, щоб йому казали: тато,
    Наче він для всіх – душа свята!
    Захотів лелекою вуж стати,
    Та рожденний повзать – не літа!

    24.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.07.24 05:32 ]
    Поле
    '
    Утомлений. Спочину у житах,
    Косити важко. Ех, - якби ж у парі!
    Шатро небес блакиттю огорта,
    Забарвлений у кров окрайчик хмари.

    Ганятися за міддю не проси,
    Вдихати запах хліба - насолода.
    Стирається руків'я у коси,
    Та це свята, божественна робота.

    Мій батько саме тут мене зачав,
    В найкращій із усіх земній юдолі.
    Ангелик тихо шепче з-за плеча,
    Щ я помру колись на цьому полі.

    ...Гримить і блиска ген у далині,
    Із під руїн лунає глас дитячий.
    Сини Вкраїни гинуть на війні
    І поля з хлібом більше не побачать.

    23.07.2018р.

    Про головне
    Ну й мерзенна вискочня пиха!
    Досить! Переповнений по вінця!
    Я б утік подалі від гріха,
    Та прощати бевзя не годиться.

    Бо для нього чорнороби - тлінь,
    Я ж кажу - так думати негарно.
    Хліборобові - низький уклін,
    Лікареві - слава і пошана.

    Я іще такого не казав,
    Та пора настала змити сажу:
    Аби ти шпандьорив словеса
    Демос день і ніч на тебе паше.

    Хто із нас духовний інвалід?
    Ось мій вирок: Ти - бридкий опариш.
    Не поет, а творчий паразит,
    Пишеш, а спільноту зневажаєш.

    Чистий світ! А ти - ні те, ні се,
    Недостойний навіть і огуди.
    Кожен краплю сонечка несе,
    Головне у цьому світі - люди!

    23.07.2018р.

    Прощай, любове!

    Чому кохання вмерло? Знає хто?
    Прийшла біда, мокрющий ніс у любки.
    У ліжко чоловік вдягнув пальто,
    Підштанники, два светри, шубу й брюки.

    Майбутнього порвалось полотно,
    Неначе в кухні престара гардина.
    Вогонь любові згаснув під рядном,
    А ложе, мов холодна домовина.

    Закам'янів із фікусом вазон
    І таргани втекли із хати скопом.
    На жінці - шуба, пуф, комбінезон,
    Під боком грілки стигнуть із окропом.

    В трагедії буття - Кличка вина!
    Місцями помінялось пекло з раєм.
    Холодна батарея, льодяна,
    Гарячої води також немає.

    На сон грядущий муж зробив "буль-буль",
    Купив "запаси" на усю зарплату.
    На стелі гроно виросло буруль...
    - То що, кохана? Спробуєм поспати?

    24.07.2018р.

    Олтар любові

    Що не віршець - біда, плаксивий зойк,
    Здригаються від голосіння плечі.
    Не вміє люд писати про жінок,
    А я умію. І люблю, до речі.

    В амурних справах звідані путі,
    А ти ведеш себе, неначе хлопчик.
    Тулись щодня до пишногрудих дів,
    Цілуй туди, куди вони захочуть.

    У бевзів вічно хлюпають носи,
    У розумак - продавлені дивани.
    Неси цяцьки, меди, грошву красі,
    І Боже збав перечити коханій!

    Захоче щось,- кажи: - Один момент!
    Посваритесь,- бурчи: - Моя провина!
    Вона - "гав-гав", а ти їй - комплімент,
    І не лінуйся стати на коліна.

    Віддай від сейфу із баблом ключі,
    Працюй щоденно коником стожильним.
    Масаж - уранці, ввечері, вночі,
    Без пропусків на свято чи неділю.

    P.S.:

    Біжить мужик, в руці букетик руж,
    Припастм до стопи Венері мріє.
    На олтаря любові ляже муж,
    Жертовний агнець бекне й...околіє.

    24.07.2018р.

    Рефлексії

    Маємо інтереси,
    Черга іде у наступ.
    Клацнув зубами песик,
    Вправно зловив ковбаску.

    Курка гребе під себе,
    В зупу сідають мухи.
    Може, воно й не треба?
    Геть рефлекторні рухи!

    Рохкають поросята,
    Жмакає длань купюру.
    Голод - хіба це вада?
    ...Хочу струнку фігуру!

    24.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  13. Олександр Сушко - [ 2018.07.22 16:10 ]
    Про авторські наголоси ( і не тільки)
    Бреше з амвона пописько на паству,
    А чи поет-бракороб не такий?
    Авторський наголос - мовне шахрайство,
    Крапле неправда лукава з руки.

    Сухо в кебеті, проріха у торбі,
    Чуб накриває поцвілий кашкет.
    Наче-неначе, мовби-немовби -
    Тоне в словесній полові сонет.

    Густо мазюкали генія мирром,
    Не засинає без краплі хвальби.
    От у потугу ліричну й повірив.
    Раджу: - Осанну дешеву жени!

    А чи розтуркати зможу нехлюя,
    Вирвати врослого в землю корча?
    Хоч і не хочу - уперто рятую:
    - Друже! Сатирика ніж зустрічай!

    Ціна кохання

    Пописати вірші, звісно, можна,
    Бо життя - пекельний басаман.
    Плаче дівка від кохання кожна,
    Бо любов - це фікція, обман.

    А виною - лейби-козарлюги,
    За нагоди люблять всіх підряд.
    Плач дівочий лине понад лугом,
    Розревілась, сестри, не на жарт.

    Як зварю борща, то хоче зупи,
    Наліплю вареників - не те.
    Ох, і вередун у мене любий,
    Тільки м'ясо в живота кладе.

    Я ж бо - клопітлива господиня,
    В ночви мужу "бух!"добро: - Шикуй!
    Огірочки, хрон і капустиння,
    Цибулину, зубчик часнику.

    Ох, біда! Немає супокою!
    Муж пасе за тином лупаки.
    Там сусідка пахне ковбасою,
    Сала шмат звисає із руки...

    Кожен бахур на м'ясисте ласий,
    Зраджує дружиноньці-красі.
    Вранці "мац!" - утік мій сокіл ясний,
    Визирає з пазухи гюрзи.

    А виною влада дурнувата!
    Краде-бреше, а народ лайно?
    Люд сьогодні зовсім небагатий,
    Локшину купує та пшоно.

    Поверніться, кляті комуністи!
    Від наживи світ осатанів
    Мужики голодні хочуть їсти,
    Як же тут не плакати мені?

    22.07.2018р.

    Довкола

    Наприндився жевжик, царка з себе корчить,
    Три фікси стовбурчаться з рота.
    Купив - подешевше, продав - подорожче,
    Оце і усенька робота.

    Бариги в пошані. Розумних не треба,
    Хай їдуть у Штати чи в Польщу.
    У світі титанів панують амеби,
    Горілкою мізки полощуть.

    Під Лаврою людно. Розпродують майки,
    В Синоді рахують монети.
    Штампує сюжети сучасність під кальку,
    А люди - лише трафарети.

    ...А звідник толковий. Веде клієнтуру,
    Є Насті, є Галі, є Алли...
    Чекати не варто - відслиньмо купюру,
    Міняти не нам ритуали.

    22.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (11)


  14. Віктор Кучерук - [ 2018.07.22 11:23 ]
    * * *
    На липовім цвіті настояне літо
    лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,
    а сонце уроче – засліплює очі
    і зрячий – стаю безпорадно сліпим.
    Лиш чую щомиті, в небесній блакиті,
    дзвінке щебетання веселих пташин, –
    і хочеться жити, між співів та цвіту,
    без проводів весен і зустрічей зим!..
    14.06.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.21 13:40 ]
    Ми -Україна
    1

    Я розглядаю сукню "Манола"...
    Муза у дощ розманіжена, гола.
    Котики ліверку нюхали, вмовкли.
    В дах угрузають "гостинці" Дамокла.

    Пишеться-вариться...
    Де ж те епічне?
    Ми - це Європа: Безлюдівка, Ічня...

    Покотом люди в Гребінці на лавах.
    Всіх облітає добранічна пава...

    Мрійте, безхатьки, про пундики, ниву,
    Благословляйте еліту щасливу.
    Що вам судилося - спийте із кварти.
    Не гонобили слабеньких у Спарті!

    Діти у Чехію, внуки в Торонто...
    Бляхою гримає батечко Гонта...

    2

    Ні, це гроза, мій наляканий пташе.
    Любо і хороше. Ділиться наше.
    Треба покращення злісне терпіти.
    Грають по-крупному космополіти.
    Брили - угору, а крем'яшки долі...
    Є ще окрайчик і дрібочка солі.

    У вишиванках лисички і зрадці.
    Голови, руки... (чиї то?) на таці...
    Ні, про війну тут писати не гоже.
    Рік урожайний. Кривавіють рожі.

    Збоченці хочуть пошани, чорт - меси...
    Ми - Україна. Де власні колеса?!

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.19 15:19 ]
    Зорі...ожина...опіки...
    1

    Вирізьбиш десь на камені
    (кайла пливуть - бери)
    всі наративи мамині...
    правила анти-гри...

    Є ще сестри квадратики:
    пильно заповни їх,
    щоб від Пристром до Аттики
    чувся Цирцеї сміх.

    2

    Нижеш добро на березі,
    вузлики в'яже Зло.
    У листопаді... березні
    зблисне (Харон...) весло.

    Бабця лишила палиці.
    Згадуй шпички, пісні...
    Рідний палацик валиться.
    Давній Рим - у вогні...

    Барвні папуги... тропіки...
    Шлюз відкоркуй - там вись.
    Зорі... ожина... опіки -
    Ра штурхонув: "Будись!".
    .........


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.07.19 11:39 ]
    Рятуймо!
    Жона не здається без бою,
    На ложі кручуся як в'юн.
    Замучила мавка любов"ю,
    Безсилий уранці встаю.

    Друзяка без меду став жовчним,
    Бажає скрипучих пружин.
    Поглипує поглядом вовчим,
    Сахаються з ляку мужі.

    І пише, і пише сонети,
    Аж страшно читати, їй бо.
    Бажає скоріше померти,
    Та що ж це за клята любов!

    За тином цілуються в губи,
    Із лазні луна хтивий крик.
    Нехай хоч вдова приголубить,
    Бо гигне в біді чоловік.

    У сажі зарохкала паця,
    Наводить в кориті гламур.
    Давайте поможем страждальцю
    І знайдемо пару йому.

    19.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.19 08:07 ]
    Навіщо?
    Боги, навіщо мучите любов`ю?
    Чи це уже до смерті не мине?
    Здавалося, із серця вирвав з кров`ю
    Нарешті почуття оте жахне.

    Здавалося… І знову мимоволі
    Вишукую загублені сліди.
    Й уколами оці сердечні болі,
    І думка, що утратив назавжди.

    Та ні. Я обійдуся без істерик.
    Лиш забуття – то ліки до ладу.
    І все, що там – в уяві – нахимерив –
    Під волі прес залізний покладу.

    Забуду так, немов мене не стало…
    Нехай згадає у самотині,
    Що почуття велике розтоптала,
    Й одержить вперше і від мене: «Ні!»

    Нехай розпука стисне, як востаннє,
    Вона відчує стан мій, мов петлю!
    Як – створений Богами для кохання –
    Я всі жахливі муки ці терплю!

    18.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  19. Олександр Сушко - [ 2018.07.18 13:44 ]
    Напасть
    Покопирсався донесхочу в носі,
    Поспав, поїв (жона зварила плов).
    Тепер у ліжку розпускає коси,
    Тому писати буду про любов.

    Без вихилясів б'ю одразу в лоба,
    В коханні побрехеньок не люблю.
    Бісексуальна тішиться Європа,
    А ти на свистопляску цю не клюй.

    Навіщо блудодійство між мужами?
    Жінок довкола ходять табуни!
    Зачинені для содомітів брами,
    Як хочеш в рай - розпусника жени!

    В село тікайте! Тут спокійно, ловко...
    Пішов на ринок взяти ковбаси.
    А з черги бородань накинув оком,
    Рука вхопила ззаду за труси.

    На людях не хотів здіймати бучу,
    На глум підняло б миттю все село.
    Утік я, браття, зайчиком стрибучим,
    Зоставив глитаю м'ясця кіло.

    Вже не совок! Європа в двері грюка!
    Діди сплелися і танцюють вальс.
    Ходжу між люди я однині в брюках,
    Дібралася зараза і до нас.

    18.07.2018р.

    Літали із гаргарою під хмари,
    Пегас - у мене, в неї - помело.
    Приліг спочити. А дружок-лошара
    Мою коняку цупить під сідло!

    Сонети пише, наче. Про природу.
    Пейзаж шалений: озеро та ліс.
    Та щось не те останній раз набовтав:
    Лошака гигнув. Пійлом удавивсь.

    Харчується зерном, червою півень,
    Свиня за день нарощує кіло.
    Підсаджений Пегас на "чарівливе"
    Не має сил піднятись на крило!

    А мій красунчик - ситий, не голосить,
    Сатиру жирну й гумор упліта.
    У тілі кінь! Дебелий ваговозик!
    Іззаду вже, немов гіпопотам.

    На вухо грає муза на сопілці,
    (й вона у салі, є центнер ваги!).
    Пегас поцілив татя по сідниці -
    Чужий лошак йому не до снаги.

    21.07.2018р.


    Письмо

    Ранесенько відкрив калама,
    Словам чіпляю вензельки.
    Гуде лірична пилорама,
    Тече "сиропчик" з-під руки.

    Мушва обцяткувала вікна,
    В курник заліз голодний тхір.
    Я від душі творити звикнув:
    Що стрельне в лоба - на папір.

    Поетом бути - гарна справа,
    Шанують люди "Божий глас".
    Кривульки намазюкав жваво,
    Читав коханій, каже "Клас!".

    Писати стачило нахабства
    Без правил мови, словника.
    В апофеозі дурноляпства
    Шпандьорить віршики рука.

    "Кобзар" стоїть у шафі боком,
    За склом тепер його тюрма.
    "Реве та стогне Дніпр широкий,
    Горами хвилю підійма...".

    21.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.07.17 21:02 ]
    Перший дзвоник
    Ось і перший дзвіночок - вистукує серце у грудях,
    Потемніло в очах, а в легенях повітря нема.
    Визирають із неба святоші, апостоли, судді,
    Щойно літо було, а за мить - хуртовина, зима.

    Полум'яна межа під ногами розверзлася хижо,
    Ще би жив не тужив, а писати пора епілог.
    Мойра грає ножем, ще не знає чи нить переріже,
    Надокучив і їй, а не тільки людві скоморох.

    Відпусти із лабет! Дуже боляче, смертонько, досить!
    Задуши депутата, хоч лиха бажати і гріх.
    Брехуняки є справжні, з трибуни промови голосять,
    Ну, а я - перебендя, від рала-сохи пустобріх.

    Заросило чоло, у тумані дружина сіріє,
    Хтось благання почув, відхилилась від горла коса.
    Біль затих та не втік, угніздився в душі чорним змієм,
    Чую зверху смішок - не награлися ще небеса.

    Покоротшав ланцюг, майже весь намотали на руку,
    Наче й лихо-біда, а писати про це - моветон.
    Прийде час - упаду вам, шановні, під ноги без звуку,
    Гримнуть дзвони як грім. Тільки їх не почує ніхто.

    17.07.2018р.

    Останній могіканин

    А час уже не той. Прорвало небо греблю,
    Утік в Європу люд, онучок і синок.
    Я жито покосив, покрили стебла землю,
    Усує пропаде солома і зерно.

    Немає орачів, немає хліборобів,
    Останній коник здох, хазяїн теж помер.
    Кладу нехитрий скарб собі в заплічні торби,
    Зі світом без людей порвав останній нерв.

    Не чути ні душі, в Едемві зовсім тихо,
    Ні сміху, ні пісень - одна лише пітьма.
    Чорнобиль - до плеча, а кропива - під стріхи,
    Косив би і косив, та сил уже нема.

    Востаннє гребонув із отчої криниці,
    Краплина золота скотилась по щоці.
    О, житечко моє! Чи будеш колоситься,
    Коли сюди прийдуть бариги і купці?

    17.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.07.17 09:52 ]
    Бред сивої кобили
    В лісах Зімбабве рижики доспіли,
    Боровички вгорнулися в туман.
    Там люди моцні, наче ті горили,
    А в нас богатирів уже нема.

    Напружилися зранку долі лобні,
    Перед сніданком мало не зомлів.
    Ув Африці гриби, неначе довбні,
    А в Україні, звісно, замалі.

    Найбільший гриб - не більше їжачихи,
    Найменший - наче колорадський жук.
    У тропіках гриби тримають стріхи,
    Не зубоскальте, я ж бо не брешу.

    Скрегочуть зуби, мов старезні жорна,
    Твердий опеньок трапився, гігант.
    Ковтну грибок, щоб виросла канцона,
    А з'їм мішок, то виросте роман.

    То що, панове,- хто до раю хоче?
    Чи грішникам туди вже не кортить?
    Жую сухий грибочок під чайочок,
    Димиться сигарета з наркоти.

    17.07.2018р.

    Вірність

    Венера хоче мужика,
    Ще й персами колише.
    Чи піп умовить ДНК:
    "Не підбивай на грішне!"

    З-під ліжка дибляться чуби,
    Застряг в алькові бантик.
    Давид Версавію любив,
    А Урій до лампади.

    Коханець розстібнув замок,
    Цілує в личко ніжне.
    - Давай ще раз на посошок
    Цим світом поколишем!

    Прийшла у дім. Пахтять духи,
    Нема панчох на ніжках.
    Ніхто не знає про гріхи:
    Пора до мужа в ліжко.

    17.07.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.16 13:37 ]
    Мій рай
    Знову я прийшов до тебе, гаю,
    Щоб красою душу напоїть.
    Хай Боги тебе оберігають –
    Тчи між нами сокровенну нить.

    Хай твій дух живе отут - навколо –
    Живить душу зранену мою.
    Сонячне Богів чарівне коло,
    Мов лелека, я щороку в`ю.

    Радий сам кожнісінькій нагоді,
    Мов на сповідь, серце принести.
    Пестять погляд плеса срібноводі,
    Мов на варті – хащі ці густі.

    І не треба їхать на Багами,
    І шукать заокеанський рай.
    Тут щасливий – з рідними Богами,
    Парадиз мій ось. Це – рідний край!

    15.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.16 11:53 ]
    Сій-не сій...
    1

    Жінки в перуках. Липень. Спітнілі дідугани...
    Сиджу на лаві скраю, а музика гримить.
    І настрій - помаранч, розсіялись догани.
    Кумарить пса рудого, дзуміє кожна мить...

    Десь рими у траві, наквецяє хтось оду.
    А пари кружеляють... Піти й мені б у круг!
    У Ворсклі (сій-не сій...) не напитала броду,
    розкрив обійми вдруге мій віртуальний друг.

    І я красива ще... і вік мій не причина,
    щоб нишкнути в затінні, шукати цвіркуна.
    "Не спотикайся!" - в путь благословляю сина.
    Омани многоликі й ковтьоби оминай...

    2

    Встаю... Нехай сіда охоча до фокстроту,
    чекає кавалера... Іду в зелену тінь.
    І барвиться спіраль буття коловороту,
    зринають споминання, складуються в куті.

    Отак собі ішла, побачила, почула...
    Ця ностальгія жухла - пожива для єства.
    А муза мастить лик олією пачулі,
    і ділить щирі захвати ножем на сім... на два...

    3

    Не вірю, що чужа оцим хорошим людям,
    змітаю павутиння зневіри, сумоти...
    Звичайно, я злечу, на висоті побуду.
    Оближуть - дай нам ласощів! - породисті коти.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.07.15 14:03 ]
    Давай дружити!
    Давайте обнімемось! Ну ж бо!
    Забудем хвилини гіркі.
    У нас із Росією дружба,
    Завчають дітки матюки.

    У Мокші живуть чорноброві,
    А Київ бояринь прийма.
    Ординські церковки та мова,
    Козацьких чубів вже нема.

    Сусіди у нас нелукаві -
    Перечити тільки не смій.
    Орли двоголові у сяйві,
    А поле пшеничне у тьмі.

    В Криму зацвітають оливи,
    Донбас від снарядів гуде.
    Нові виростають могили -
    Вкраїна хоронить дітей.

    15.07.2018р.


    На природі

    Скучає пень за літніми дощами,
    Засохнув у дуплі торішній мох.
    У ліс іду з душі знімати камінь -
    Порвав кота сусідського бульдог.

    Глухий котко не чув дружини крику:
    - Сніжок, тікай! А він м'ясце кусав.
    Не встиг із хати шаснути в кватирку,
    Завадила в зубиськах ковбаса.

    Пащека "хрясь!", клики застрягли в шкірці,
    Скляниці в небо вирячив мейн-кун.
    Несу хвоста і вуха шмат сусідці,
    Вона ж із клуні винесла колун...

    Заступниця у мене є всеблага,
    Ховатися погнала в дубину.
    Вертається душевна рівновага,
    А жіночку гнівливу не виню.

    15.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  25. Маріанна Алетея - [ 2018.07.15 12:25 ]
    Місто снів
    Ми зустрілись у місті снів,
    Наша зустріч була як сон
    Поміж краплями в унісон
    Стукотіли серця дощів

    Швидкоплинна гучна гроза
    Сумовитий осінній дощ
    На бруківці холодних площ
    Об'єднала одна сльоза

    Тільки зник непомітно сон
    Серед міста самотніх днів,
    Залишились і я, і Львів,
    І між нами стовпи колон

    Ми розбіглися в місті снів
    Та імла розлетілась вщерть,
    Розкрутилася круговерть,
    Місто снів затуманив гнів


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (4)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.07.14 13:33 ]
    Полюби Україну
    В Україні влада унікальна,
    Голову зламав би й Архімед.
    Шиворіт-навиворіт - нормально,
    Непогано й задом наперед.

    На "Рошені" дід столітній паше,
    Уночі гарують малюки.
    Гніть горби! Від цього стане краще!
    Ввечері - пивниці, кабаки.

    Не приходить виборець до тями,
    Бивні орють землю за сімох.
    Це не я зробив народ рабами,
    А самі улізли у ярмо.

    Партії плетуть на лохів сіті,
    Рвуться до державного керма.
    Хочу Україну я любити,
    Тільки сил любити вже нема.

    14.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  27. Тетяна Левицька - [ 2018.07.14 11:12 ]
    У батька очi волошковi...
    У батька очі волошкові.
    Таким ще синім льон цвіте.
    Він гарним був, повір на слові,
    І серце чуйне - золоте.
    Бувало залунає пісня -
    Леліють сльози на очах.
    Любив борщі і юшку пісну,
    Гриби збирати у лісах.
    Рибалити, на вудку часом
    Дзеркальний короп попадавсь.
    Завжди був рибний день, а м'ясо -
    На свято. Чиста, як вода
    Була душа прозора в тата,
    Хоч інколи міцне слівце
    Умів, для ясності, додати,
    Бо ненавидів над усе
    Брехню і лінощі, нехлюйство.
    Сам збудував сарай і дім.
    Садиба потопала в буйстві
    Бузку і яблуках Налив.
    Родинно, затишно, синиці
    Гніздечка вили з року в рік.
    Півони, мальви, чорнобривці.
    Трави покоси край доріг.
    Чудовим був, повір на слові,
    І серце дійсно - золоте!
    У батька очі волошкові,
    Таким ще синім льон цвіте.

    2018р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (13)


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.14 10:29 ]
    Чужа

    Даруй не дошкульність, а лілії,
    і мовкни, гортай сторінки.
    В еклогах - мудроти Вергілія,
    і зась шварготіти ніким.

    Крячок уявив себе соколом,
    римує для жаб і вужа.
    Пегасся дрібненько процокало...
    Не страшно, що лисці чужа.

    Була блискавицею, ладою...
    А нині - жар-птиця між плес.
    Обклався листками - і згадуєш
    дверцята в країну чудес.

    Проткнув, цяткував, мазав трішечки.
    У дьогті дві ложки і сіть.
    Лоскочеш під сливкою кішечку -
    павук, що боявся згоріть.

    А я не блідава... збурунена.
    Сяйна полонянка грози.
    Поезії - променем... лунами.
    Чоло у лелітках роси.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.14 01:05 ]
    Буде дощ
    Нависають кучугури
    Із небесних площ –
    Невеселі і похмурі –
    Певно, буде дощ.

    І пливуть, не поспішають,
    Десь у далечінь.
    Вітер шепче кожній з гаю:
    - Стань і відпочинь.

    Вилий тугу, вилий горе
    Морем теплих сліз.
    Смуток радістю побореш,
    Як поглянеш вниз.

    А внизу - дерева спраглі -
    Хочуть літніх злив.
    Щоби їх гілок смарагди
    Щастям зацвіли!

    13.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.07.13 17:12 ]
    Звикаймо, браття!


    Я - людина! Не бридка свиня!
    На нозі стирчить помитий палець.
    У Дніпрі купаюся щодня -
    Трансцедентна влада постаралась.

    Мер-боксер співа на всі лади.
    Упіймав за носа, став питати:
    - Де гаряча? - Випили ...коти!
    Кріп із крана не тече й по блату!

    Під мостом пурнає дід рябий,
    Полірує щіткою кабаку.
    Поруч - пані, дітлахи, баби,
    Води потемніли в Гідропарку.

    Мавки труть щітками "колобки",
    Пошкребти по спинці просять хлопців.
    Скоро осінь, відлетять шпаки -
    Приготуймось плавать в ополонці.


    13.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.13 09:30 ]
    Сутінки
    Сутеніє понад садом,
    Вітер спеку прибива.
    Прохолодою відрадно
    Ніжно дихає трава.

    В небі місяць – наче скибка,
    Зорі – в мерехтливій грі.
    І немов фальшива скрипка –
    Кантилена* комарів.

    Йде в атаку камарилья,
    Й паралельно – як Мара –
    В небі хмарок ескадрилья -
    Атакує небокрай.

    Місто ще гуде, гуркоче –
    І машини й поїзди.
    Та заледве чуть сюди –
    Сад немов стуляє очі.

    *Кантилена (італ.) – зв`язний спів.

    12.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.07.12 07:06 ]
    Не так!
    За Крим кацап отримує медаль,
    А на Донбасі гра у "хрестик-нолик".
    Розбилася коштовна пектораль,
    Підмінює ярлик ординський волю.

    У братовбивстві москаля виню,
    Обвикнув красти лиш у безборонних.
    Долоні ще гарячі від вогню,
    Косою смерть махнула біля скроні.

    Щодня ховають матері синів,
    Щодня кровицю п"є кремлівська банда.
    Та не було б не суму, ні війни,
    Якби у спину не плювала зрада.

    Хохляцький дух підгнив за сотні літ,
    А кум кричить: - Війна? Не маю діла!
    Ну що йому Шевченків заповіт -
    Вуста нерідна мова очорнила.

    Налипла на державу всяка гидь,
    Ще трохи і людей не стане в пустці.
    За ці слова закриють рота вмить,
    Забанять в інстаграмі і в фейсбуці.

    Зі зрадою ми боремось не так -
    Із друзями йдемо у темну нічку.
    Не судимось - ламаємо хребта,
    А трупа викидаємо у річку.

    12.07.20118р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  33. Тетяна Левицька - [ 2018.07.11 23:21 ]
    Оплакую літа...
    Оплакую літа,
    вдивляючись у далечінь,
    де янгола перо
    край неба простяглося.
    Лелечі береги,
    наяди млосних сновидінь,
    за дзвонами краси
    ховають сіру осінь.
    Засмаглі горілиць,
    з роси покошені жита,
    і не віщує птах
    земних щедрот для тіла.
    На пасіці життя
    в шпарину серця, золота
    маленька бджілка, мов
    у вулик залетіла.

    2018р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (4)


  34. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.11 18:02 ]
    Нічка
    Над місяцем-соняхом
    літав чорний ворон:
    видовбував золоті зернини
    із сяючої середини...
    Та у дзьобі вони
    не трималися,
    а по небу зорями
    розсипалися...
    А на ранок з'явилася
    диво-птаха - жар-птиця,
    променисто-крилата вона,
    сонцелиця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (7)


  35. Олександр Сушко - [ 2018.07.11 11:24 ]
    Упізнав!
    Сатирики шматують всіх підряд,
    Але в одного ніц немає шани.
    Поганий кровосисний апарат
    На аурі лишає рвані рани.

    Нехай він лусне чи ухопить грець!
    Пив кров, тепер жує, неначе бургер.
    А я цнотливий лірик-писунець,
    Поезій струни рвуться від напруги.

    Хитаються душевні терези
    І зів'ядає гордовита поза.
    З Парнасу підло тягне за труси,
    А озирнусь - хапає і за носа.

    Присів, творю, спускаю творчий пар,
    А він вже тут - довбає по голівці.
    Не діють ні прокляття, ні хабар,
    У генія одгриз шматок сідниці.

    Міняю стиль, малюю наратив,
    Життєва правда замінила казку.
    Верлібр у блог! Під псевдо вигук: - Ти???
    Впізнав, упир! Ховаюся у ряску.

    10.07.2018р.

    Адами та Єви

    Втік із хати, рубатиму дрова,
    Поковтаю з розпуки вина.
    Мусі-пусі не лізе, панове,-
    Накричала уранці жона.

    Я їй казку писав тижнів зо три,
    Переплюнув Давида псалми.
    А вона не пускає під ковдру,
    Голодую, неначе в тюрмі.

    Каже: - Кволої лірики мало!
    Ну, а ти від Ерато здурів!
    Хочу "бабок"! Амурного шалу!
    Гризти тістечка - не сухарі!

    Накуплю післязавтра курчаток,
    Кабанця подарує кума.
    Буде знов у сімействі порядок,
    Нині ж гиркає: - Киш! Не займай!

    Склав дрівцята ловкенько рядами,
    Бур'яни посапав на межі.
    Зароблятимуть гроші адами -
    Єви будуть кохати мужів.

    10.07.2018р.

    На екрані - справжній мартопляс,
    По TV дивлюсь канал дівочий.
    А цицьки, панове! Вищий клас!
    Настромитись добровільно хочу

    Кум розкодував цей рай душі,
    Аж Амур старий роззявив рота.
    Пишна фея впала в спориші,
    В казку розчинилися ворота.

    Ще гурток ельфійок надлетів,
    М'яз сердечний б'ється магнітаром.
    Показати б власній вереді
    Ці кульбіти, сексуальний слалом.

    Рев жони на смерть перелякав,
    В пах з розгону увібгалась ніжка.
    - Бахуряко!- любонька гука,
    - Геть від "плазми"! Марш зі мною в ліжко!

    Рве на клапті розум хтивий шал,
    Стиснула жона в палких обіймах.
    Я дивлюсь один лише канал -
    Натуральний. І жона не грима.

    08.07.2018р.

    Проспав

    Між ДНК і рибосом
    В лабети упіймала мавка.
    Скажіть,- який мені резон
    Тягнути остогидлу лямку?

    Намріяв - визріє талант,
    А син в туман горілки шаснув.
    Навчився пити все підряд,
    Жує, втопивши очі в "плазму".

    Насправді отакий і я -
    Не помічаю світ навколо.
    Спіраль генома як змія,
    Вкусила - не відчув й укола.


    А, може, виховав черств'як?
    Проспав, коли згасала зірка?
    Сказав сусід: - Дитина - брак,
    Одна ротяка є велика.

    Завити хочу в неба синь,
    Кровина рідна - бита карта.
    Жона вагітна. Буде син.
    Живіт штовхають рученята.

    08.07.2018р.


    Потойбічне

    Штрикає цвинтар ультрафіолет,
    А у могилах затишно на диво.
    Бабуся крекче: - Тут лежить поет!
    Опалубкові поклонись поштиво.

    Ще вірує народ у чудеса,
    Хрести кладе, курчаток ріжуть вуду.
    Про домовини я ще не писав,
    А варто, бо у ній лежати буду.

    Дубова краща, із сосни не хо,
    Поточить шашіль, зогниває швидко.
    Як гигну, то укриюся гріхом,
    Пихатий профіль вже не буде видко.

    Дописую останній том рулад,
    Пегас харчить, облізли хвіст і крила.
    Уролог - цар яєчок і простат -
    Для пацієнта не жаліє пійла.

    Із часом пропаде горбочка слід,
    Мене забудуть рідні, боги, мавки.
    Здригнувся Всесвіт - помира піїт!
    Любовна муза плаче у фіранки.

    08.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.11 10:36 ]
    Лікуватись від... кохання
    Миті відпочинку свого…
    Маю радість наяву:
    Як же добре босі ноги
    Устромити у траву.

    Як же добре розчинитись
    У природі чарівній.
    І радіти, наче діти…
    І снагу черпати в ній!

    Бачити, як вітер водить,
    Пестить хмари де-не-де.
    Вечорову прохолоду
    Як вино пить молоде.

    Чути скрізь безперестання -
    Легіт солодом запАх.
    Лікуватись - від кохання -
    В непрожитих ще літах.

    10.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.10 08:10 ]
    Видіння-мрія
    Чи зобразити буде до снаги?
    Між хмар стемнілих – снігу кучугура…
    Піднявсь у височінь Палац Богів,
    І я моливсь до нього, наче гуру.

    Й до мене зі своєї висоти
    Він промовляв немов рожевим світлом.
    Щоб помисли свої міг вознести,
    І щоб вони любов`ю тихо квітли.

    Якби і весь народ зі мною так
    Моливсь… Відраду з того мав будинку.
    І на одну ясну бодай хвилинку
    Понад собою з бруду виростав!

    9.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  38. Іван Потьомкін - [ 2018.07.09 17:30 ]
    ***

    Тільки захропів, наче сім міхів,
    Зблизька чи здаля підповзла змія.
    «Ось ти, дурню, спиш, – так йому сичить, –
    А жона твоя з іншими гуля.
    Збіжжя все твоє дорозпродує,
    Коні і воли в корчму перейшли,
    А сини-орли у розбій пішли.
    Встань же, не барись, за діло берись!
    Може, встигнеш ти хоч щось зберегти…»
    Відповзла змія, наче й не була.
    Скочив на коня, та не підганя –
    Коник-буревій вже примчав на двір.
    Жона молода – золота коса
    Відчиня коханому швидко ворота.
    «Здрастуй» не сказав, з плеч голову зняв.
    Огляда господу – і молиться Богу:
    У конюшні – коні...Ясла волів – повні…
    Дорогі сини додивляють сни…
    В небі голубім зграйка голубів,
    Зграйка голубів кружеля в журбі…
    Догора краса, мов у день роса...

    P.S.
    ...У якій криниці утопить ревниці,
    Щоб коханій вірить, а не поговірам,
    Та щоб жить із серцем в злагоді – не в герці?..



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (1)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.07.08 10:57 ]
    Амурна мудрість
    Я - мудрий, битий часом ловелас,
    Любов дозріла, чиста, без розпусти.
    Жіноцтво нетерпиме до образ,
    А даш готівки, наче і попустить.

    Уздрію краєм ока злет брови
    І знаю, а чи будуть шури-мури.
    Тону в медах, нектарі, пахлаві,
    Наснажують венери та амури.

    Творю щодня валютний приворот,
    Хіба не кайф позолотити ручку?
    Сьогодні дам три сотні (це рекорд!),
    А завтра, як утішить, то каблучку.

    А у сусідів не життя - жахи,
    Щодня плачі, розмова - люті крики.
    Не знаю за які такі гріхи
    Мужик годує мордачами жінку.

    На таці - ананас і шоколад,
    Чманіє мавка стигла від уваги.
    А за вікном співає пісню бард,
    Летять увись тріолі та форшлаги.

    07.07.2018р.

    Вже не сниться

    З'явилися оптимістичні сни:
    "Roshen" згорів, купую львівський тортик.
    У Президента на війні сини,
    І родичі в окопах (патріоти!).

    Вся Конча-Заспа плаває в Дніпрі,
    Вернувся люд із вирію додому.
    І кожен політичний пустобріх
    Лопатою працює без утоми.

    Я ж хворий, як пічкур заліг на дні,
    Гекзаметром пишу листа Мінерві.
    Без тещі розкошую та жони -
    Сапою в бур'янах лікують нерви.

    Один Адам лишився у раю,
    Смокчу надвечір теплу бормотуху.
    Та чорт назад приніс мою сім'ю,
    Вокал жінок терзає звично вуха.

    Обидві пані втомлені та злі,
    Два тижні не вилазили з городу.
    Не буде більше благодатних снів,
    Із бодуном тікаю на роботу.

    07.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.07 11:00 ]
    Не сама
    1

    Жінка-відьма, звабна краля.
    Лет від льохи до рояля,
    від макітри до дійниці.
    Судять бабці, молодиці.

    Відняла в сусідки мужа,
    залицяльників подужав,
    у Сірка позичив око,
    у садку гамак широкий...

    2

    Чеше коси... блись намисто...
    Жінка-свято, стеля чиста.
    Шиби - скотчем, биті всьоме...
    Що несеш, десятий гноме?

    Труйне яблуко зелене...
    Кіт вистрибує шалено.
    Чорні лапи, морда біла.
    Жінка щастячка хотіла.
    Завдала на чіабату...
    Кізку гладить кострубату.

    Підв'язала помідори...
    Саж... рівнина. Де ж ті гори?
    Обіцяв у Емірати.
    Ступу видовбав - і спати.

    На тинку прабабний килим.
    Не сама в обійсті - з милим!
    Паничі розквітли, флокси...
    Вірші-сфінкси... парадокси...

    Гойдаша, липнева жінко...
    Майталай подолком дзвінко.
    На мітлі метелик, листя.
    Хто та жінка - Єва... Христя...

    ........
    2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  41. Нічия Муза - [ 2018.07.06 07:11 ]
    Ой, жаль-жаль...
    Усе, що є, міняється навіки,
    а іноді і кане на віки
    у пам'яті як вирвана сторінка.
    І жаль буває того чоловіка,
    який удався трохи не такий.

    Ну, не такий як нам, буває, треба:
    жере, плює, жартує невпопад,
    аж поки не піде собі на небо...
    Нікого, хто живе заради себе,
    ніхто ніколи не чекав назад.

    А я чекаю як мулла на Мекку,
    як на весну чекають журавлі
    на цій ще не оновленій землі —
    а раптом закурликає лелека
    не відтіля, а зовсім недалеко
    і пожаліє за мої жалі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  42. Олександр Сушко - [ 2018.07.05 08:08 ]
    Математичний підхід
    Жона бува лукава - гірше дябла,
    Як вип"ю - напада на неї сказ.
    Та виручає оператор Набла,
    Оглушує дружиноньку на раз.

    Підсовую об'ємні інтеграли,
    У модуль устромляю гострий ніс.
    Від алгебри стовбняк одразу в Галі,
    Тікає, наче кішка, на карниз.

    Хитлива просторова апліката,
    Бо диферент поправив чистий спирт.
    Квадратний корінь - це козирна карта,
    Факторіал - потужний динаміт.

    Чіпляюся середнім гармонійним,
    Шукаючи абсцис і ординат.
    Спасають гарно функції лінійні,
    Похідна заспокоїть крик і гвалт.

    Поспав, коханій всівся на коліна,
    Главу схилив, цілуючи литки.
    Пройшов самум границю індуктивну-
    Не люблять, браття, фізики жінки.

    04.07.2018р.

    Мажорний етюд

    Кигиче скрипка лірики мотив,
    Лоскоче вушко фея-повітруля.
    У хмаровиння носа устромив,
    Трояндами пахтить, кує зозуля.

    Застиг у позі лотоса, пишу
    Про гілочку, травичку під ногами.
    А читачі напружились, "шу-шу" -
    Сатирик витина пейзажні гами!

    Розчулився, в очу бринить сльоза,
    Наплакав так, що одягнув калоші.
    А за вікном зелена дереза
    Стовбурчить колючки на перехожих.

    Нема лукавства, щирий,- бачить Бог,
    Слова - гарячі, образи - помпезні.
    Та мудрочолий друг уздрів подвох -
    Не може кнур ширяти в піднебессі.

    Вертатися не хо в реальний світ,
    Ховаюся у віртуальні айви.
    А сонечко уперлося в зеніт,
    Розбризкує довкіл сліпуче сяйво.

    09.07.2018р.

    Не розігнути

    Завжди були і є раби,
    Душа і розум у оковах.
    Якби цей світ я не любив,
    То не писав про це б ні слова.

    По спині врізала вожжа,
    Сміються вожаки зі смерда.
    Братерство? Рівність? Це олжа!
    Насилля - благ усіх осердя.

    Народ - жебрак. Шаленство цін
    Тримає краще, аніж ґрати.
    Працюю віником в руці,
    А ссати кров не можу з брата.

    Скриплять утомлені крижі,
    З роботи клигаю потроху.
    Хоч помирай, але служи
    Державі, панові чи Богу...

    Господь покірним помага,
    Привчає змалку жити в путах.
    У світі слуг - і я слуга,
    Горбак уже не розігнути.

    09.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.04 23:02 ]
    І що воно таке – любов?
    І що воно таке – любов,
    Пропущена крізь років призму?
    Це – рай, що пекло поборов,
    Чи власний виплід егоїзму?

    Це – мрія, послана з небес,
    А чи – реальності картини?
    А чи тваринний це процес
    Запліднення яйцеклітини?

    Це – почуття чи плоті клич?
    Буття загадка й вічне диво,
    Коли утілюєш за ніч
    Усі фантазії примхливі?

    …Любов – це наче Прометей*,
    Щоб серця пломінь дати світу.
    І без взаємності за те –
    Страждать, каратись і… СВІТИТИ!!!

    4.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.07.04 10:07 ]
    Хотіла дружби
    Вампірській дружбі швах прийшов, фінал,
    Вельбучний рик за так уже не зійде.
    Приватну переписку - на загал!
    Любуйтесь, друзі - лаються сусіди!

    Однині поклоняюся ножу,
    Пуанти геть! Узуюся у берці!
    Ось я тобі, строптивцю, покажу,-
    Розслабишся -засуну швайку в серце.

    А одночасно шавку натравлю,
    Замовлю в чорнобаб відьомську месу.
    Здіймаю ґвалт, огуду, у-лю-лю...
    Але товпи немає, ні шелесне.

    По краплі з "друга" висмокчу життя,
    В Пегаса з м'ясом видеру підкови.
    В колисочці заплакало дитя -
    Поглянуло на маму випадково.

    04.07.2018р.


    Увіруй

    Пора сідати паску їсти,
    Хороше свято дав юдей.
    Без православних атеїстів
    У храмах не було б людей.

    Ти уяви: немає татів
    І брехунів - лиш люд-тишко.
    Попи пішли би працювати,
    А не молоти язиком.

    Театр, манеж, священнодійство...
    З амвона глас щемкий бринить.
    Несе у храм гріхи поспільство,
    А разом з ними гамани.

    P.S:
    Святе письмо стоїть у ніші,
    Нова ікона, золота.
    Молився довго. З неба - тиша...
    Напевно, що нема Христа...

    04.07.2018р.

    Спочатку я і не відчув укус,
    Та кобри є отруйні і в Полтаві.
    У спину вперлась дуля.Озирнувсь -
    На мене очі глипають лукаві.

    Підштовхує,сичить: - Іди, вкуси!
    А для початку - загризи лелеку.
    У мене, бач - роздвоєний язик,
    Із цілим світом вже побила глеки.

    Он там - шматочок вирви із душі,
    А там - хлюпни смоли братам під ноги.
    Мордуй, а я повзу у спориші,
    Послухаю з травиці крик і стогін.

    Із піднебесся птах упав у рів,
    КільчАстий гад до трупика зміїться.
    - Я ні при чому! Ти його убив!
    Є інша ціль - дивись яка жар-птиця!

    03.07.2018р.

    Зустріч із генієм

    На скрипці грає внук - немає спасу,
    Онука - розвиває свій вокал.
    У ковбасі буває навіть м'ясо,
    А між піїтів геній заблукав.

    Як правильно, брати,- пихА чи пИха?
    Поради просить лагідне теля.
    Примчав титан учити пустобріха,
    За горло "цап": "Знімай хутчій бриля!".

    Поглипує у вічність віщим оком,
    Вхопивши міцно музоньку за трен.
    Тепер жеру щодня його доробки,
    А він хвалою хабарі бере.

    У генія своя м'яка парцела,
    Пегас на вухо пісеньку реве.
    Друзяки в гвалт: - Рятуйся! Para bellum!
    Від сяйва бога гине все живе!".

    Ще б трохи - й обірвали нитку мойри.
    Утік. Сиджу і слухаю Бізе.
    В руці зів'яв мій дар - букетик глорій,
    Сухе пелюстя миша догризе.

    03.07.2018р.

    Свиняча вдача
    1
    В чужі стосунки липну як оса,
    Нахабно коментую бевзів дружбу.
    Мені ж народ підносить гарбуза,
    Тому страждаю. Відгукніться! Ну ж бо!

    Мовчить товпа. На заклик не клює,
    Потрапити не хоче у халепу.
    Лиш я кажу: - Ходи сюди! О,є!
    Спускайся до сатирика із неба!

    А друзі радять: - Носа прищеми
    Настирній зацікавленій Варварі.
    Недавно роги виправив кумі,
    Ще б трохи - і одвезли в колумбарій.

    Оперувати варто з голови,
    Пихатості тромбоз забив судини.
    Натиснув, а під клізмою "Куві!",
    Невже з кнурем зіплутав я людину?

    Тверезий наче, недурний чувак,
    Не п'ю ні пива, ні одеколону.
    Підрохкує хворенький! Ну, дива!
    А ликом схожий на Ален Делона...

    Я втік. Жону у ліжку обійняв,
    Вона уважна, лагідна, гаряча.
    Звичайно, що людина - не свиня,
    Та схожість є - бридка свиняча вдача.

    03.07.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.04 00:07 ]
    Відповідь одній красуні
    І що тепер? Закінчилась вендета?
    Не знаєш, як ту дружбу поновить?
    Кляла великого – на зріст – поета,
    Суєтну вгамувала ненасить?!

    Вже лащишся, мов кицька та побита,
    І мариш ним, непевне, уві сні?..
    Все бідолашна згадує кобіта
    Присвячені їй вірші і пісні…

    А він згорів… І більше не полюбить!
    Тебе – ну, може, трішечки, любив.
    Якщо зронив колись він слово грубе,
    То не зі зла – з розпуки і журби.

    Коли промовив слово він правдиве,
    Огидну фальш тавруючи пером,
    Ти вилила на нього бруду зливу,
    І злом ти відплатила – за добро!

    І ось тепер скажу тобі в лице я –
    Не серцем – чимось іншим воруши –
    Твоя краса мені – не панацея,
    Краса повинна бути у душі.

    Простити можу. Швидше чи пізніше…
    Хай Бог обачність нашу береже.
    Боюся лиш, як станемо мудріші,
    Не до кохання буде нам уже!

    3.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.07.02 09:05 ]
    Без мух
    Стало менше добра і гармонії,
    Світу, мабуть, приходить кінець.
    А митці розвели антимоніі -
    Хто майстерніший з них писунець.

    Віршороби - освічені шустрики,
    Стилос гострий, батує як ніж.
    Я, для мене, мені - контрапунктиком,
    Егоїзмом смердить кожен вірш.

    Рій письмацький шугає над хмарами,
    Животіє внизу чорнолюд.
    Бачу Стуса (обнявся із нарами)
    І Шевченка (одводять на суд).

    Лий хоч тонни у твори патетики,
    Розмальовуй, немов Фаберже,-
    Із сучасних "страждальців-поетиків"
    Не ростуть Прометеї уже.

    Чистять нігті холопи у панії,
    Не чіпляє заусінь пера...
    Відступаємо. Залишки армії
    "Ураганами" враг накрива.

    Скоро бій. Це - серйозна обставина,
    Спину знов прикриватиме друг.
    Віршотрясці зітхають в гущавинах,
    На диванах, в кімнатах без мух.

    02.07.2018


    Не пропаду

    У бочці меду плаває оса,
    Ще не загус, вичавлював учора.
    З солодким навіть дурень у плюсах -
    На кухні нитку тче довжезну мойра.

    Накладую у миску їй медок,
    Тому живу безжурно і на повну.
    Захочу - з рота видеру шматок,
    Стрижу із друзів грошенята, вовну.

    Палац - не гірший, аніж в королів,
    Щодня у ліжку спить нова путана.
    Для бевзів не жалію похвали,
    Бо ласий люд на вигуки "Осанна!".

    У дурнів ґулі зріють на лобах,
    Гризуться за дрібниці як собаки.
    Буркоче невдоволено юрба,
    Народу влада забиває баки.

    А ти сиди в останньому ряду,
    Давися все життя дешевим спредом.
    У пеклі я також не пропаду -
    Маститиму чортячі рила медом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (31)


  47. Володимир Бойко - [ 2018.07.01 21:10 ]
    Страховиддя
    Часник і цибуля погнили,
    Не влізеш в город, бо дощі.
    Усе пожирають щосили
    Грубезні личинки хрущів.

    Жуки доїдають картоплю,
    Лишається гола рілля.
    Якщо не вкурити коноплі,
    То треба гребти звідсіля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (3)


  48. Іван Потьомкін - [ 2018.07.01 20:50 ]
    ...бо зганьбила Боже слово

    Сів Василь під образами,
    Умивається сльозами.
    Увіходить в хату мати,
    Давай сина розпікати:
    «Знов думками у вдовиці?
    Бодай їй уже втопиться.
    Не позволю вдову брати,
    Вдова вміє чарувати...»
    «Та я ж її люблю дуже!»
    «Вона звела свого мужа...
    А дівчата за тобою,
    Як рибоньки за водою».
    Не сказав Василь ні слова,
    Сідла коня вороного,
    Поклонивсь матусі в пояс,
    На вдовиний подавсь голос.
    А за ним навперегони
    Летять матері прокльони:
    «Шоб ти, сину, не вернувся,
    На явора обернувся!»
    Сама жала жито мати,
    Став дощищок накрапати.
    Під явором стара сіла,
    За листочок ухопилась.
    «Не рви, мамо, – голос чути, –
    Дай хоч явором побути.
    Не дала в шлюбі пожити,
    То хоч тут суд не верши ти.
    Удівонька – моя любка
    Обернулась на голубку,
    На вершечку гніздо звила,
    Мене співом звеселила».
    ...Подризала в горі мати
    Одна в хаті доживати.
    Відібрало старій мову,
    Бо зганьбила Боже слово.



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (2)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.07.01 15:41 ]
    Булька
    Без слави жити - неймовірна мука,
    Всім до лампади, а у мене стрес.
    У царстві піни я найбільша булька,
    Як видують - злітаю до небес.

    Хвалою надимаюся найкраще,
    Немає підлабузників - біда.
    Народець неуважний став, ледащо,
    Працює у городах і садах.

    Підносить друг осанни повну чарку,
    Та у нектарі вже сидить оса.
    Сатирик чмихнув, гавкнула вівчарка -
    Я луснула! Прощайте, небеса!

    01.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (20)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.01 14:53 ]
    Хто тут - за мною...
    1

    Вчуся - й чутки сортувати, і речі,
    піцу пекти, красивішу за римську.
    Кине хустинку Ерато на плечі -
    щоби подобалась мужу, вітриську.

    Переливаються соки, опали...
    Досить оправи шукати для віршів.
    Смикали шлейфа, гриміли-ступали
    друзі-паяци, ні кращі, ні гірші.

    Справжність лелію, оліями - руки...
    До ювілею осилю потроху
    хитру науку довір'я, розлуки,
    мо', збайдужію до юрм скоморохів.

    Звісно, левиця - трампліни окремо.
    Зась у гурточки до вепра чи лиса.
    Клімат хороший для страусів ему,
    димом овіяних лип і нарцисів.

    2

    Треба любити, бо щастя минуче.
    Облаштувати б і лігво, і нивку.
    Хто б тут за мною щиресенько скучив -
    та із шовковиці вислав наливки...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   159