ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ

Володимир Каразуб
2024.11.19 12:53
Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.
З нудьги напишеш безсердечний вірш,
І злість бере, що їх вже ціла книга.

15.10.2023

Світлана Пирогова
2024.11.19 09:37
Тисячний день...Одещина плаче.
Ворог руйнує безкарно життя.
Гинуть серця безвинні гарячі,
Дійство криваве ввійшло у буття.

Тисячний день...Подільщина в горі.
Тут енергетиків вбила війна.
Вже не побачать сонця, ні зорі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.21 22:40 ]
    Ця первозданна свіжість весняна
    Ще сніг міцний в оцім лютневім гаї
    І холод є, та вже – мов холодець –
    Розм`яклу кригу в озері тримає,
    Але тремтить, бо зійде нанівець,

    Як та печаль, бо день такий пресвітлий.
    І у повітрі чується вона –
    Неначе усміхається привітно –
    Ця первозданна свіжість весняна

    Гойдається, ласкавістю легка,
    І непомітно так бере за плечі
    Зорею зашарівшись, тихий вечір,
    Небесного напившись молока.

    19.02.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  2. Леся Сидорович - [ 2017.02.21 22:05 ]
    Сила слова. Акровірш (Святослав Максимчук)

    Скажи словечко – я тебе побачу.
    Відкрий уста – і маску забери.
    Якщо попросиш – все тобі пробачу,
    Та тільки щиро, щиро говори.
    Осанна всім словам у рідній мові.
    Святиться хай земля моя повік!
    Людська душа відроджується в слові,
    А заздрість тоне у глибинах рік.
    Візьми мене, о мовонько, до себе!
    Молитву словом, серцем шепочу…
    А всі скарби твої - моя потреба.
    Колись зберу їх, бо щоденно вчу.
    Слова, слова! Ви додавали сили.
    вИ забирали горе і печаль,
    Манили, у серцях вогонь палили,
    Чекали дива і творили жаль.
    У кожного своє вагоме слово.
    Кажи його – і не зів’яне мова.
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)


  3. Вікторія Торон - [ 2017.02.21 04:47 ]
    Під незагойне, рване небо
    Під незагойне, рване небо,
    де буря з посвистом гуде,
    досади сповнений на себе,
    хтось розтривожений іде
    і, крок долаючи за кроком,
    благає силу неземну
    про рівновагу і про спокій,
    і гармонійність осяйну.
    Вітрами ніч його збиває,
    навскіс зриваються дощі,
    а він молитву промовляє
    за справність компасу в душі,
    щоб хтось йому в глухі години
    стихії грізного виття
    дав золотої середини,
    благої міри відчуття.
    У порятункові від себе,
    своїх безтямних протиріч –
    його спасення і потреба
    у розперезану цю ніч .
    ...Утихомирилось в природі,
    звисають крапельки води,
    а неборака – у незгоді
    з самим собою, як завжди.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (9)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.19 13:39 ]
    Напровесні
    Теплом війнуло, трохи сходить сніг,
    Його стискає сонячне проміння.
    Один і другий он струмок побіг
    І вже радіє серце так дитинно.

    Від сивини звільнилося плече,
    Сосна мов стрепенулась молодечо.
    І після ожеледиці й хуртечі
    Мов по землі розчулення тече.

    18.02.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  5. Олександра Камінчанська - [ 2017.02.19 00:03 ]
    ***
    Не сотня Небесна, вже сотні… Всевишній, допоки?!
    Торують стежину між зорі відважні сини.
    Криваві заграви, молитва, приглушені кроки,
    Кістлява потвора-заброда з обличчям війни…
    Поділені долі, дороги на «до» і «опісля»,
    На «буть» чи «не бути» датовані помисли, дні.
    Розп’яті тумани за бродом, розстріляна пісня,
    Невизнаний воїн, між люду, без почестей, ніг…
    Вже світ розпирає від люті, прокльонів і санкцій,
    На скиби криваві шматована рідна земля.
    Таврують країну іуди, божки-самозванці…
    Ще вірячи в диво на татка чекає маля…



    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (4)


  6. Василь Кузан - [ 2017.02.18 23:07 ]
    І перша сотня… Й легіон
    ***
    І перша сотня… Й легіон
    Невинних, щирих, незіпсутих
    Коритом, що під ніс підсунуто
    І владою, що в унісон
    Співає солодко з агресором,
    Дволико прагнучи небес…

    А ті вже там, бо вбиті тут…
    Ось янголами з неба дивляться.
    А м’язи виграють на вилицях
    Від злості й розпачу. Ату!
    Ату його, бо саме він
    Престол побудував на трупах.

    Рука стискає автомат
    І сльози дозрівають кулями.
    Народ не ненависть вигулює
    І не шукає компромат –
    Із болю гнів святий вирощує
    На грядці правди і щедрот.

    І розриває горизонт
    Священне прагнення свободи!
    Як повінь розливає води –
    Іде на ворога народ.
    А ворог де? І хто? Чомусь
    Його ховає телевізор…

    18.02.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (6)


  7. Вікторія Торон - [ 2017.02.18 11:39 ]
    Якби
    Куди полинула любов,
       коли не стрілись більше руки,
    в які краї перенеслась
        складна симфонія світів?
    Ця лихоманка – назавжди;
      замало каменів розлуки,
    щоб спогад гейзером пружним
       з гарячих надр не скипів.
    В які завіялось світи
       дитя серцевого єднання,
    яке ніколи не помре,
       але й ніколи не зросте?
    Я вчора бачила його –
       серед рожевого світання
    воно стуляло небуття
       в кулясте щастя золоте.
    Цвіте зупинена любов,
       альтернативно і стихійно,
    там, де залишено її
       в родильних витоках судьби.
    Вона до сліз морочить нас,
       коли панічно, безнадійно
    ми розвертаємось назад
       на поклик вічного «якби?»

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.17 22:58 ]
    Навмання
    1

    Мене підранено.
    Ця куля - навмання...
    Жгута немає. Вуличка безлюдна.
    Повчора троль диванний запевняв,
    Що пацифістом бути препаскудно.

    От він таврує, п`є - а я в крові.
    Липкучі руки. Дефіляди смерті...
    Ні поліцейських добрих, ні повій...
    Лиш двері в безвість, кулаком підперті.

    2

    Хилюся на траву. Ламкучий бриль,
    Дорожня сумка, блекота і туї.
    Свинець застряг у товщі сухожиль.
    Штанину непіддатливу шматую.

    Недокохала... недо...
    Млосно. Шок.
    Отак ішла - і на тобі... неждано.
    Собаки брешуть... здавлений смішок.
    Фор...те...піано...

    3
    - За що вмираєш? - підступає Тінь. -
    Сьогодні ти у мене тридцять третя...
    На вибір є хатинка, де черінь,
    Або казан... елітний - для поетів...

    - Мені б окреме... літепле... село.
    Швидка спиняється... Тверезі санітари.
    ...............................................
    - Цю запроторимо... жива ж... у Фонтенбло...
    Лютнева ніч-завія...
    Сни-кошмари.


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  9. Ніна Виноградська - [ 2017.02.17 18:14 ]
    Мамина молитва

    Сльоза упала на холодний сніг,
    Що під солдатом розтає від крові…
    Його матуся вийшла на поріг,
    До серця руки в молитовнім слові.

    Повзе юнак, стікаючи життям,
    В руці граната, щоб не знать полону…
    А мати дума – о, якби знаття,
    Чи син живий, тримає оборону?

    Земля гуде, та поряд побратим
    Бійця виносить на собі із бою…
    А піч курить і виїдає дим
    Слова молитви. - Сину, я з тобою!..
    17.02.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Олехо - [ 2017.02.17 12:23 ]
    А що той світ
    А що той світ, в якому ходиш ти?
    А що той рух, що обертає зорі?
    Бог залишив безсмертя самоти,
    а люд на колотнечу вічно хворий.

    Позбавлені бентеги і сум’ять,
    ідуть угору не господні діти –
    уміють жити на звитяжні п’ять,
    у соромі ненавчені горіти.

    Усі віки ідуть в ура-похід
    і міріади зоряних імперій
    сумують срібно, дивлячись услід,
    як витікає сонце із артерій.

    Бог заповів покуту і любов,
    але убогі стільки натворили,
    що сам Господь стіну б не обійшов,
    якою небо від землі відгородили…

    У хащах блуду Істини нема,
    в юрбі суєт слабіє перше Слово.
    А може, це розпука і зима
    зустрілися у думах випадково?...

    17.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (15)


  11. Любов Бенедишин - [ 2017.02.16 16:12 ]
    Бажання
    Летіли в неоновий світ
    сніжинки блакитні й рожеві…

    Вустами, терпкими од бід,
    шепчу золотавому дневі:
    намрій мені снігу, намар
    морозного подиху,
    хрусту.

    …Засмучена квітка-зима
    гойдає останню пелюстку.

    16.02.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  12. Ночі Вітер - [ 2017.02.16 10:01 ]
    Тебе немає...
    Тебе немає
    в цім оповіданні, -
    будиночку
    обідраних шпалер,
    та я тобі
    освідчуюсь в коханні,
    байдуУже,
    що один із нас помер.
    Що на столі
    пусті пляшки і смІття,
    гидота задумів,
    надій і покаянь,
    а за вікном
    гойда пожовкле віття,
    і час минув
    непроханих
    бажань.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (4)


  13. Володимир Бойко - [ 2017.02.15 14:18 ]
    * * *
    Горить зоря моя холодна,
    У піднебесній вишині.
    Вона озватися не годна
    Ні словом «так», ні словом «ні».

    Вона безтрепетно зоріє
    Над перехрестями доріг.
    Вона нікого не зігріє,
    Ніхто завдати їй не зміг

    Ані невтішної печалі,
    Ані нестямної жаги...
    Будився день. А доля спала...
    У душу сипали сніги.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (6)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.12 22:19 ]
    Снігова чаклунка
    Стоїть зима й не думає іти,
    Все побілила, ніби цвітом вишні…
    І я, неначе у роки колишні,
    Аж по коліна у снігах отих.

    Сосна спустила обважнілі крила
    І нахилила голову униз
    На віти і на захололий хмиз
    Мов барси сніжні раптом навалились.

    Поверхня аж загусла, мов сметанка,
    Тремтить уся замерзла – без тепла.
    Неначе снігова чаклунка – б`янка*
    В полон свій безсердечний узяла.
    Б`янка – біла (італ.)

    11.02.7524 р. (Від Трипілля) (2017)
    Київ, Національний ботанічний сад ім. Г.Гришка.
    ділянка Криму.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (20)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.11 14:00 ]
    Роздуми коло каміна (переклад на російську Світлани Груздєвої)*
    *
    То пламени играют языки…
    А может, это мыслей лепестки?
    Я так невольно ими восхищаюсь...
    Явилось озаренье – мне с руки!..

    *

    И огненный язык вдруг воспарит,
    Потрескивая, вновь заговорит,
    А иногда выстреливают искры:
    Как в жизни: прочный мир – и всё горит!..

    *

    Гудит огонь, как на семи ветрах.
    Поленья рассыпаются во прах.
    Проходит всё…но теплится надежда,
    Что истина рождается в словах.

    *

    Весёлого огня искрятся тени.
    Так долго греют душу и колени…
    Иллюзия окутала меня,
    Что бесконечно пламени цветенье.

    *

    Красива углей тлеющих картина.
    С моей любовью музыка едина…
    И – восстающий Образ из огня:
    Цветущи и влекущи георгины…

    лютий 7524 р. (ВІд Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  16. Олексій Кацай - [ 2017.02.10 23:07 ]
    «Людина-амфібія»: sequel
    Ностальгія є мрії осадом
    в спогадання туманній сфері,
    а безмежна галактика – посагом
    для міжзоряної Гуттіере.

    Іхтіандр навчився літати
    і покинув земні океани,
    аби більш не сидіти за ґратами
    в тих, кому ще літати зарано.

    Бальтазар і Зуріта вже скніють.
    Молоді ж, навпаки, – багатіють
    і, з зірок повертаючись, дюзами
    знову збовтують осади в мрії.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  17. Віктор Кучерук - [ 2017.02.09 08:25 ]
    Немає матері
    Крізь сон вслухаючись в слова
    І світ не бачачи віднині, –
    Лежить матуся, мов жива,
    В тісній утробі домовини.
    Сльоза згорьована моя
    На щічці маминій не тане, –
    Ствердивши холодність лиця
    І нерухомість неслухняну.
    То плачу, наче немовля,
    То мить розгублено німію, –
    В снігах розкопана земля
    Бідою наглою чорніє.
    Немає матері… Нема
    Дзвінкої радості моєї, –
    Лиш туга болісна й німа
    Зростає в серці й над землею.
    Скорбота втрати не дає
    Ні говорить мені, ні дихать, –
    І в’яже прядиво своє
    В душі засмученій безвихідь...
    08.02.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (22)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.08 22:33 ]
    Спогад про улюбленого співака
    Мій улюблений український співак, найкращий український і світовий тенор Анатолій Солов"яненко - воістину солов"їний голос України (1932-1999). "Стоїть гора високая" (сл. Л.Глібова, музика народна) у супроводі рідної йому і мені Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.Майбороди. ( запис 1982 року). На жаль, мені не довелося з ним співати у складі капели. Я прийшов у колектив 2002 року, а Солов"яненка не стало 1999 року. Останній прижитєвий концерт в палаці "Україна" це було 2 березня 1999 року, він співав у супроводі нашої капели і я мав щастя бути присутнім на цьому концерті. Як журналіст, я написав 3 матеріали про Анатолія Борисовича ще за його життя, спілкувався з ним. Він був простим, щирим і відвертим. Давав мені інтерв"ю по телефону. І опублікував ці матеріали: 2 - у журналі "Українська культура" та 1 - у журналі "Театрально-концертний Київ".

    В цьому році Анатолію Солов"яненку виповнилося б 85 років.

    Як поет, написав про нього такі, дещо емоційні, але щирі рядки:

    Солов"яненко, Солов"яненко -
    України вишневий цвіт.
    Й до коліна твого не дістане він -
    Паваротті-космополіт!

    7503 р. (Від Трипілля) (1995)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  19. Олександр Олехо - [ 2017.02.07 13:02 ]
    Іде вистава
    Іде вистава і личин
    у ній не менше, ніж акторів:
    і Вічний Жид, і сучий син,
    і топлес неба – юні зорі.

    Міняє ролі режисер:
    ось ти герой, а ось іуда,
    а ще ковбой, а ще тапер…
    За «Мурку» плата – два ескудо.

    Кишеню часу гріє зло.
    Світ поділили частоколи.
    Пливе Харон. Суши весло!
    У кого нині є оболи?

    Відтінки чорного на смак.
    Відтінки білого на дотик.
    На небо вішають собак.
    Із духу виліз нео-гностик.

    Іде вистава. Флеш юрби –
    "цепна" реакція загалу.
    Усе на "Біс!" було б, якби
    не вийшов дідько до фіналу…

    07.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (15)


  20. Ночі Вітер - [ 2017.02.06 15:56 ]
    Вертеп...
    Вертеп. Можливо в домовині,
    де не один сполохано крутивсь,
    постануть образи невинні,
    і відчай твій молебнем опустивсь
    до Божих ніг,
    до крапель крові.
    Іуда ниць завмер
    і лиже
    цвях за цвяхом, -
    жарт на сцені.
    І шовковистий блиск
    у небуття...


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (5)


  21. Володимир Бойко - [ 2017.02.05 15:16 ]
    Різні інтелекти (переклад з Володимира Висоцького)
    Ти, як завжди, мелеш казна-що –
    Як з тобою можна говорити.
    Краще б я із хлопцями пішов –
    Це серйозна річ – горілку пити.

    З хлопцями розмова завжди є –
    Хто, наприклад, краще пити вміє.
    В хлопців широченний інтерес –
    Від пивної аж до бакалії.

    В нас розмова груба і пряма,
    Для проблем серйозні є причини:
    Де знайти рубля, коли нема,
    І кому іти до магазину.

    Зранку ти мені приносиш квас,
    Як тобі це краще пояснити?
    Інтелекти різні, бач, у нас –
    Час тобі підвищити освіту.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (6)


  22. Світлана Мельничук - [ 2017.02.04 13:49 ]
    ***
    Обминув. Чи таки не побачив?
    Янгол очі крилом затулив,
    Уберігши тебе від побачень,
    Помилок, зайвих рухів і слів.

    Не скупиться на труднощі доля.
    Скільки в неї таких горопах!
    І життя... воно, звісно, не поле, -
    Не засієш його абияк.

    По чужому не варто й ступати,
    Бо завищена буде платня.
    ...А про те, що пора забувати,
    Я собі нагадаю щодня.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (9)


  23. Олександр Жилко - [ 2017.02.04 11:37 ]
    Елегія
    Ти живеш всередині інею
    і не йолопам розуміти
    переваги дому твого
    грайливо-красивого.

    Живеш неприкрито зимовою
    лінню створіння земного,
    переваги якої здебільшого
    неоціненні, не оцінені.

    Всередині у тебе затишно:
    страшно тихо, аж голосно
    промовляють теплі думки,
    танучи, підігріваючи.

    Інею терпкого красивого
    мало виростає на рік,
    але він щораз буде мріяти,
    аби ти лишалася з ним.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Олехо - [ 2017.02.04 09:57 ]
    Два осколки
    Два осколки в серці, наче близнюки –
    посланці від смерті, чорної ріки.

    Без кровинки, біле – юності чоло.
    Причитання сиве: Сину мій, за що!?

    Два оболи – плата. Два осколки – ні.
    Полежи ще трохи в трунному човні.

    Поховають завтра в рідному селі.
    На колінах люди… і Харон у млі.

    Два осколки – плата. Іншої нема
    Опустіла хата. У душі - зима…

    04.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (10)


  25. Юрій Лазірко - [ 2017.02.03 23:11 ]
    ой жовнірики мої
    ой жовнірики мої
    зелен-свити
    море квітів море їх
    ран у світу

    море спалених доріг
    не злічити
    ой жовнірики мої
    де ви діти

    стихло серце у боях
    тиша мліє
    лине в пісні солов'я
    душу гріє

    на пагонах спить зоря
    сніг на віях
    храми у свічах горять
    дзвони сіють

    дзвони сіють імена
    незабутні
    проростає глибина
    в Божій студні

    скільки тої глибини
    світу треба
    від війни і до війни
    клаптик неба

    ой жовнірики мої
    кожен воїн
    що за правдою стоїть
    серце гоїть

    де надії по краї
    болю вилив
    ой жовнірики мої
    де ви милі

    4 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (12)


  26. Юрій Лазірко - [ 2017.02.03 23:48 ]
    перелiтний щебет
    відносно але цікаво
    думок перелітний щебет
    чи випито рань чи каву
    чи просто налито неба

    в дощівку зоря упала
    хвилюється перед Богом
    чи вітер в дощі приспали
    дороги й поріг знемоги

    леліє солодкий подих
    кульбабові парасолі
    чи осінь майструє сходи
    для першого кроку долі

    насвистує хто важливо
    чи птаха яка чи куля
    чи може крадеться злива
    розхристана і нечула

    хрести від руки на карті
    обози розбиті світом
    а може то смерті жарти
    і гинуть в окопах діти

    і дим із руїн змією
    ковтає нетлінь запеклу
    чи може то над землею
    не рай проліта а пекло

    і мати прозора квітка
    ні сліз ані слів лиш очі
    чи сонце заходить рідко
    чи серцем до сина хоче

    2 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (8)


  27. Мирослав Артимович - [ 2017.02.03 18:14 ]
    До віри (з циклу Парономазія*)
    Ніч ховається за ранок –
    ось і день новий настав
    і вуаллю із туману
    опускається на став.
    Трави, росами умиті,
    день доводять до пуття,
    час, пресований у миті,
    випромінює життя.
    А на обрії – о диво –
    сяйво ранішніх заграв.
    Потягнувся день сонливо
    і на повну міць заграв.
    Просинь неба ізвисока
    оглядає білий день
    і про синь моргає оком,
    що за хмарами гряде.
    Хтóзна, чи згодяться хмари
    небо вимити до дна,
    а чи, може, грім ушкварить
    й знахабніє дощ – хто зна?
    Не злякати нас дощами
    (не боялися ж зими),
    думає, що кине камінь
    в нашу грядку дощ – а ми
    будем скиглити, що нежить
    подолає нас умить? –
    У суху пірнем одежу:
    більше нежитю – не жить

    Не втрачаймо ж бо довіри
    до багатства мовних плес:
    вчімося, вилазьмо з шкіри
    і – до віри у прогрес!

    01.02.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (16)


  28. Світлана Мельничук - [ 2017.02.03 11:47 ]
    ***
    Срібні пальці дощу
    обнімають за плечі
    парасолю мою
    у веселих тонах.
    Акцентую важливе,
    заношую речі -
    до дірок у свідомості
    і почуттях.

    Так замріяно вітер
    куйовдить волосся,
    де краплина дощу,
    мов тіара сія.
    ...І танцює душа,
    задоволена й боса,
    на травичці рясній
    в Єлисейських полях.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (14)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.02 23:34 ]
    Заклинання любові*
    Полюби мене знову, кохана,
    Відречись від огуди й журби,
    Хай на серці затягнеться рана,
    Полюби, полюби, полюби.

    Полюби мене знову - до болю,
    До тремтіння щемливого рук.
    Я страждання твої обезболю,
    В білі шати я сум уберу.

    Полюби мене знову… Як пісня –
    Хай життя наше лине в світи,
    Хай веселка у небі повисне –
    О світи мені, сонце, світи!

    Полюби мене знов. Хай зігріє
    Нас повітря жагуче весни.
    О прилинь, о прийди, наче мрія,
    Наче казка - в мої віщі сни.

    24.01.7520 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  30. Адель Станіславська - [ 2017.02.02 18:09 ]
    Вона носила вірші між думок
    Вона носила вірші між думок...
    Їх пагони, мов проліски з під снігу
    тягнулися до неба, до зірок,
    сердець людських, проталюючи кригу.

    Вона носила світло поміж брів...
    Його проміння пестило зіниці
    зустрічних віч і лагідно зорів
    ласкавий усміх збайдужілим лицям.

    Вона тулила сяйво до грудей....
    Плекала, мов жарину в серці ватри.
    Калічилась прорізами ідей...
    Чужих ідей, що вилися, як мантри

    довкіл її чутливого єства,
    довкруж її щемливої незгоди
    молитись не до Бога - божества
    наскрізної фальшивої породи.

    Вона носила втишену печаль...
    Тавро на серці стигло полиново.
    На помежів'ї снів тужив скрипаль
    та инеєм обтрушувалось слово...

    2017


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (10)


  31. Вікторія Торон - [ 2017.02.02 13:45 ]
    Люди б'ються*
    Люди б’ються за міфи, ідеї, фантоми,
    за портрет у піску на краю океану,
    за уроки пори початкової школи,
    за ведучу, від штучного пафосу п’яну,
    за слова мерехтливі – «велика», «культура»,
    що забилися в пам’ять твердіш «отченашу»,
    так, що пружиться зверхності мускулатура,
    і душа поривається в бій рукопашний.

    Люди йдуть убивати за гордості рану,
    за навіяну пам’ять уявної слави,
    за напій одурманливий самообману,
    маячливий делірій сліпої розправи,
    за відлуння книжок, недочитаних змалку
    (а дочитані – з пам’яті стерті, забуті),
    і за те, щоб віддати себе до останку
    добровільно незрячій, розбурханій люті.

    Люди прірви розхитують в древніх глибинах,
    давні струпи зривають, горять в лихоманці,
    у чужих – власну хитрість ховають – провинах
    і втрачають себе в макабричному танці.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  32. Віктор Кучерук - [ 2017.02.02 04:43 ]
    Нема надій
    Нема надій і віри вже нема
    Що згине враз війна, неначе буря, –
    Вона повзе Донбасом, як чума
    Несамовита, нагла і понура.
    Реве біда над попелом степів
    І “Градами” викопує могили
    Усім, хто воювати не хотів
    І тим, кого спиняли й не спинили.
    Яка розрада в горі та чому
    На це не мають відповіді люди
    Окрадені та скривджені в Криму,
    Ошукані та змучені повсюди?..
    О, Господи, загинути не дай
    Дурним навдивовижу власним дітям, –
    Адже погублять розбратом наш край,
    Такий чудовий у жорстокім світі.
    01.02.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (18)


  33. Володимир Бойко - [ 2017.02.01 14:11 ]
    У сутінках (автопереклад)
    Хороню я тебе в свідомості,
    Хороню я тебе в пам’яті
    Світ манливої ілюзорності,
    Я руйную аж до фундаменту.

    Тяжко нищити мною створене.
    Наче в душу кайлом вгризаюся,
    Пізно я усвідомив помилку,
    Як я гірко у цьому каюся.

    Хоч без тебе в душі сутінки,
    Не повернеш тих днів – жодного.
    Краще темрява, ніж відблиски
    Од твого ліхтаря червоного.

    2008-2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (4)


  34. Ніна Виноградська - [ 2017.01.30 21:48 ]
    Де жалоба?

    У небеса пішло сьогодні сім
    Синів найкращих рідної держави.
    Не маючи ні орденів, ні слави,
    Пішли у вічність, не минули зим.

    У душах владних, вдягнених в льоди,
    Не защемлять серця. А де жалоба?
    Вони самі не перехрестять лоба
    І не приїдуть з Києва сюди.

    Бо знають чітко - тут нема АТО,
    А є війна, де убивають кулі,
    І не поможуть у кишені дулі.
    Тому на фронт не їде з них ніхто.
    30.01.17


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (5)


  35. Вікторія Торон - [ 2017.01.30 14:10 ]
    Нічна западина. Сповільнення годин
    Нічна западина. Сповільнення годин.
    Душа теплішає у стані перемовин,
    і крізь зірчастий, лунко вичищений комин
    шукає зір когось у плетиві судин

    святої тиші, що, мов виснажений птах,
    злітає махом на земні затвердлі крихти,
    на дні зіниць його гуляють жовті віхті,
    і чорні крила спочивають на кущах.

    Я міркувала – світ великий і чужий,
    але в украдені нічні глухі години
    замерзлим гостем він в оселю мою лине,
    за день приборканий, з утоми півживий.

    Я тереблю його, та носом він клює,
    ми сидимо за ненакритими столами,
    він вислуховує мої набридлі драми
    або цікавість напівсонно удає.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (16)


  36. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.01.30 11:01 ]
    Який відсоток снігу в цім піску?
    * * *

    Який відсоток снігу в цім піску?
    Ти – жертва ЖЕКів, зимо білотіла...
    Якби не на короткім повідку –
    ця юна хаскі в небо полетіла б!

    Який відсоток зайвих серед нас?
    Кого було б позбутися доцільно?
    Ламають
    керзачі дідівські
    наст...
    Тримаймося, мої дорогоцінні.

    Кому ж перемагати, як не нам,
    не надто ситим,
    втім, і не примхливим!
    Трива багатовимірна війна –
    та віру й силу духу зберегли ми.

    Немов дитина, пальцями – по склу
    замерзлого тролейбуса.
    Виводжу:
    „Ламаймо наст. Лупаймо сю скалу.
    Тримаймося,
    мої
    непереможні!”


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (1)


  37. Роман Коляда - [ 2017.01.30 01:41 ]
    Піднімися на дах
    Піднімися на дах,
    Дочекайся досвітної тиші,
    Роздивись у безодні
    Невидимі траси комет.
    Що сьогодні тобі
    Цими трасами небо напише,
    Знову вірші? Не дивно,
    Бо небо - найкращий поет.

    У коротких рядках,
    У напруженій ритміці літер,
    У словах невагомих
    Водночас і надто тяжких
    Прочитай про любов,
    Що нестримна як сонячний вітер
    І про вірність планет,
    Що орбіт не полишать своїх.

    Про зірок наднових
    Вибухові раптові романи,
    Про гігантів червоних
    Колапси самотніх сердець,
    Про туманностей вічну
    Холодну бездушну оману,
    Як зітхає Сатурн
    За котримось із власних кілець.

    Піднімися на дах
    Дочекайся досвітної тиші.
    Подивись, ген твоє
    Між сузір'ями сяє ім'я.
    Це не просто слова
    В небесах, що не знати, хто пише.
    Це тобі у любові
    Небесній освідчуюсь я.

    30.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (5)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.29 22:57 ]
    Олексій Тичко Бій під Крутами*

    Сліди боїв у чистім полі.
    Сніги розтанули від гільз.
    Там знавіснілий од сваволі, Двічі
    Москаль на Україну ліз.

    Рядами пальта і шинелі
    На полі бою біля Крут.
    У рай для душ відкриті двері, Двічі
    Тризуб і стяг упали з рук.

    Прийшли під Крути тільки триста,
    Спартанський дух тоді воскрес.
    Упали, як у осінь листя, Двічі
    Тілами сніг укрили весь.

    Сусід північний - брат чи ворог?
    Усіх він вибив – до ноги.
    А вітер ніс на Київ порох Двічі
    І дим неволі навкруги…

    2010



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.29 01:59 ]
    Роздуми коло каміна (рубаї)
    * * *
    Ці полум`я високі язики…
    А може – квітки-думки пелюстки?!
    Красою і теплом їх упиваюсь –
    Прийшло мені осяяння таки.

    * * *
    Так полум`я тихенько гоготить,
    Потріскує, здається, кожну мить.
    А іноді й вистрілюють жарини –
    Як у житті: то мир, то все – горить!

    * * *
    Гуде вогонь, мов на семи вітрах,
    Ці дрова теж розсипляться у прах.
    Минає все… Жевріє лиш надія,
    Що істина залишиться в словах.

    * * *
    Вогню веселі все іскряться тіні,
    Так довго гріють, майже безгомінні.
    Аж виника ілюзія мені,
    Що безконечне – полум`я цвітіння.

    * * *
    Красиві дуже тліючі жарини –
    У споглядання радісне порину.
    Постане Образ раптом із вогню,
    Вони – немов квітуючі жоржини.

    28.01.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  40. Любов Бенедишин - [ 2017.01.28 20:00 ]
    Час-ПІк
    А Часу – як буде:
    у нього в коморі
    ще досить облуди
    і вистачить горя.

    Загроз викрутаси.
    Кульбіти теорій.
    І байдуже Часу
    До реплік Історії.

    Йому – знов завзято
    (без сили і солі)
    брехню запихати
    у воло неволі.

    …Всевидяще око.
    Порти і портали…
    А Часу – все боком:
    аби не картали.

    28.01.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (25)


  41. Олександр Олехо - [ 2017.01.28 11:43 ]
    у небо падає земля
    на гілці неба висне хмара
    вагітна зоряним дощем
    ось упаде на плечі кара
    ось набіжить заброда-щем

    усім чогось в житті бракує
    то крові ближніх то добра
    молімось Богу щоб не всує
    хоча і сенс – це тільки гра

    а кольорова птаха щастя
    пір’їни губить не за так
    десь зачарує не удасться
    міняє долю на мідяк

    живі покоси срібні роси
    осіло сонце на траву
    повисихали Божі сльози
    у сні-омані й наяву

    тримай мене моя соломко
    мої дороги і поля
    час розриває там де тонко
    у небо падає земля…

    27.01.2017


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (11)


  42. Віктор Кучерук - [ 2017.01.28 07:36 ]
    Життя ходу не зупинити...
    Коли удосвіта зникають
    Сни, наче роки золоті, –
    Лежу, стривожений до краю,
    В незрозумілій самоті.
    Адже ще й миті не минуло,
    Як цілував отут уста, –
    І, пальцем, лагідним та чулим,
    Вчував тремтіння живота.
    Грудьми розхитуючи груди,
    Мов на високих хвилях, плив, –
    І видавалось – вічно буде
    Чужа покора й мій порив.
    Сліпила очі ніч зимова,
    Позбувшись згуслої імли,
    Коли вслухалася в розмови,
    Що між цілунками вели.
    Яскраве видиво, як свічка,
    Згоріло в бистрому вогні, –
    Немає поруч молодички,
    Лиш тінь неясна на стіні
    Не рахував би скупо гривень,
    А все віддав, що приберіг,
    Щоб знову втомлено-щасливим
    Згубитись в теплих нетрях ніг.
    Але скупіші на візити
    Жінки знедавна в сни мої, –
    Ходу життя - не зупинити,
    Час, наче гори, не стоїть...
    28.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (18)


  43. Роман Коляда - [ 2017.01.27 17:51 ]
    Може...
    Можна піти як завгодно далеко
    Чи зовсім ніяк не йти.
    Може то в небі ширяють лелеки,
    А може то я і ти.

    Можна зірок невловимий бісер
    Пришити нитками назв.
    Вірити - звірі небесні та птиці
    Ніколи не зрадять нас.

    Можна сказати, а можна у тишу
    Продіти нитки думок.
    Знати, що час підніматися вище,
    Неначе весняний сок.

    Можна зайти за усі заборони,
    Згоріти і далі йти.
    Лики незнані поглянуть з ікони.
    Чи може то я... і ти?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  44. Роман Коляда - [ 2017.01.27 16:18 ]
    Хотів написати...
    Хотів написати легкий
    Помережаний вірш,
    Побачив - у кожному слові
    Устромлений ніж.
    У тебе в очах невагому
    Небесну блакить
    Змінило кіно про любов
    І про те, що болить.

    І літери-кванти пішли за
    Подій горизонт,
    Втім, небо це дах, що тече
    І нескоро ремонт.
    У струмені слів приладнаю
    Відерце-блокнот,
    У ньому мов риби блищатимуть
    Вервиці нот.

    Пряміють мережива наче то
    Марля бинтів
    Просякнутих кров'ю. І голосом
    Синіх китів
    Мені океан просигналить:
    "Пиши-но скоріш,
    Слова неважливі, важливо
    Що над, і що між".

    26.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  45. Ірина Саковець - [ 2017.01.25 18:04 ]
    ***
    Вечірній сніг неначе сон ванільний,
    що сниться місту зимному. Стихійно
    блукають липи, в лютій заметілі
    згубивши ненавмисне власні тіні.

    На перехресті кольору і звуку –
    лиш біла тиша, повна таємниці,
    і ніби хтось бере мене за руку,
    щоб з нею не лишатись наодинці.

    І наче вже стихає ця самотність,
    про себе нагадавши наостанку,
    коли сідає жовта птаха сонця
    на підвіконня дожидати ранку.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  46. Володимир Бойко - [ 2017.01.24 16:56 ]
    Позитив
    Не переймайтесь негативом,
    І генеруйте позитив.
    Це і приємно, і красиво,
    І не дратує ворогів.

    Корисно бути оптимістом, -
    Це заощадить ваш бюджет,
    І буде хліб, і буде пісня,
    І гарний настрій на десерт.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (12)


  47. Валерій Хмельницький - [ 2017.01.24 10:35 ]
    #Непозбувна_бентега - 3 (відповідь на пародію)
    Бентеги бувають всілякі
    І навіть підступні – це жах:
    Готові презлющим собакам
    Тебе на твоїх же очах

    Штовхнути у пельки голодні,
    Щоб рвали тебе на шматки…
    Дружити з такими сьогодні,
    Гадаю, і вам не з руки.


    24.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (12) | "Володимир Бойко Швидкокрила бентега (пародія)"


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.23 22:20 ]
    Надвечір`я
    Розкішні тут розкинулись горби,
    Поволі довшають чарівні тіні.
    Похрускують сніги затерплі нині,
    Від сонця зацвітають голубим.

    І днина тихо опускає вії,
    Ховаючись у стомленім гіллі.
    З`являються вже вогники малі,
    Півтемрява у вітах рожевіє.

    І гасне заходу чарівна мідь,
    І позіхає зморено неначе.
    І сад в барлогу темну - як ведмідь –
    Заліз і впав собі в зимову сплячку.

    23.01.7524 р. (2017)
    Ботанічний сад ім. Г.Гришка


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  49. Тетяна Левицька - [ 2017.01.23 12:48 ]
    Бiлий вельон
    Ссилка на пісню:
    http://makrus-studio.com/node/1317


    Сохнуть верби молоді,
    за дощами бідкають,
    білий вельон по воді
    закружляв лебідкою.
    У блакиті рушники.
    За ставком, під вишнею,
    не примарилось таки,
    цілувався з іншою.

    Спраглий серпень свідком був
    ніжності та злагоди.
    Як же швидко ти забув
    смак суниці-ягоди.
    Білий вельон по воді
    долею невтішною.
    Заручились, а тоді -
    поділила з іншою.

    Чом не тоне вельон-біль
    відчаю, неспокою.
    Хай на нього звідусіль
    позлітають соколи,
    розпочнеться буревій,
    захлисне у вирвищі.
    Як тебе, коханий мій,
    з мого серця вирвати.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний 5.83 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (13)


  50. Сергій Сірий - [ 2017.01.23 09:54 ]
    Ти живий! (Cповідь коханої захисника Вітчизни)
    Пахнуть порохом ще твої руки,
    І у снах ще кричиш ти: «Вогонь!..»
    Я в собі убивала розлуку
    Теплим спомином рідних долонь.

    Я так довго на тебе чекала,
    Проклинала ту суку-війну.
    І думками щодня розганяла
    Над тобою смертельну біду.

    Ти прийшов із війни не жорстоким,
    Свою ніжність в боях не спалив.
    Лиш поважчали трішечки кроки,
    Ну, а скроні дощ з куль посріблив.

    Перемога дається непросто…
    Честь-хвала нагородам твоїм!
    А для мене одна найдорожча –
    Та, що ти залишився живим.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   52   53   54   55   56   57   58   59   60   ...   159