ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олексій Бик - [ 2013.10.11 15:18 ]
    ***
    Помирають секунди, а ми із тобою живі. Твої ноти тремтять, як роса на пожухлій траві, цілий світ проти нас, але ти зупинятись не смій - і нічого, що раптом порветься струна або дві. Час кусає себе за хвоста, як розгніваний змій. Замикається коло. Цей вибір – не твій і не мій. Я німію і терпну, торкнувшись твоєї руки – спопели мене поглядом, попіл по вітру розвій. Я не знаю окільних шляхів, я іду навпрошки, я нанизую дні на слова, а слова на рядки, я вдихаю тебе, як повітря. Ти в мене в крові. Ти – вода у замуленім руслі моєї ріки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  2. Дарина Березіна - [ 2013.10.10 11:26 ]
    Романс зброєносця
    Отже, знов листопад, і черговий завершено рік.
    Кожен день його - наче страшна і безглузда омана...
    Мій сеньйоре, ця звичка любити вас – важча за гріх,
    Бо тримає за горло так міцно і так невблаганно.
    До кумедних моїх негараздів вам справи нема,
    Вам смішні вони, ці балачки про любов і довіру…
    Мій сеньйоре, в душі моїй нині - безодня пітьма,
    І самотність гризе із безжальністю хижого звіра.
    Ваша зрада, сеньйоре, неначе отрута пече
    І тече ваша зрада мені замість крові у венах…
    Ви мене проміняли на тих недолугих нікчем,
    Розміняли на мідяний дріб’язок скарб сокровенний.
    Я пройшов поруч з вами крізь воду й пекельний вогонь,
    Я заради вас важив життям знов і знов безупину…
    Як вам нині ведеться, сеньйоре, із тими, кого
    Ви так швидко і легко обрали мені на заміну?
    Мій сеньйоре, ця звичка любити вас важча за гріх,
    Бо тримає за горло так міцно і так невблаганно…
    Я нікчемне життя своє знову кладу вам до ніг,
    Хоча вам і не треба того, мій сеньйоре і пане.

    ...Хоча вам і байдуже воно, мій сеньйоре і пане...

    …Хоча ви і не варті того, мій сеньйоре і пане…
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (10)


  3. Володимир Сірий - [ 2013.10.09 15:42 ]
    Окував лозини міддю жовтень

    Окував лозини міддю жовтень ,
    Осріблив стривожені луги…
    Сумно як!
    Печально! -
    І не мовте,-
    Аркуші прощальні навкруги.
    Позлітали з дошки оповіщень,
    І зніяковіло шелестять
    Про своє минуле
    Теплі вірші…
    І моє…
    Холодне майбуття…
    Лиш одна утіха - розмаїття
    Дивовижних осені тонів,
    Що дають наснагу
    В цьому світі
    Жити, усміхаючись, мені.

    09.10.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (24)


  4. Ін О - [ 2013.10.08 10:03 ]
    Змії-зради
    Я чекаю, а ночі, мов змії - зрадами,
    Виплітають із серця руде мереживо...
    Я тобою розіп'ята і розмежена,
    Скам'яніла холодного світу ґратами...
    Я чекаю, нові відкидаю обрії...
    Мої подихи-доторки - тихі терції,
    Мої руки повторюють по інерції
    Невідтворені задуми-траєкторії.

    Де ти, мріями витканий, серцем створений?
    Вже не мій, приголублений вкотре іншими...
    Я до тебе звертаюся горе-віршами,
    Наживу наболівшими до оскомини.
    Але венами відповідь голко-струнами
    Так виспівує арії, так висотує,
    Доки сонце сліпуче зійде удосвіта,
    Ти зігрітий достоту чужими струмами...




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  5. Василь Кузан - [ 2013.10.08 09:37 ]
    Наближення мудрості

    Відриваються ґудзики ночі,
    Сукню неба заповнює сумнів.
    Ранок рану на серці пророчить.
    Від очей відлипають красуні.

    Холодніє підсвічник. Пегаса
    Зводить ревність. Остання надія
    На скоринку шаленого часу,
    Що усім по два метри наділить.

    І тоді принесуть нам багато
    Гарних слів, обіцянок, свічок…
    Тінь від юності зважує втрати,
    Ніби жменю погнилих дичок…

    Тільки молодість може бездумно
    Власній скрипці підрізати струни.

    08.10.13


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.54) | "Майстерень" 5.63 (5.7)
    Коментарі: (27)


  6. Світлана Ковальчук - [ 2013.10.05 09:11 ]
    * * *
    Бог мій!
    Сонце!
    Стою,
    чистим ранком нага,
    не поранена ще, не зім'ята.
    Наповняється брунь -
    непочата снага,
    не надпита
    і ще не заклята.
    Світлотінь по руці...
    Концентрація слів.
    Концентрація точки опори.
    Я таки ще нага...
    І розкриленість брів...
    І ранкове святе доокола.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (9)


  7. Олена Осінь - [ 2013.09.30 16:48 ]
    Сіромахи
    у місті дощі
    безпричальні
    бредуть забрьохані
    у ночі холодні не гріє лахміття латане
    а я тут зібрала – слив’янка
    проміння вохрове останнього сонця
    і айстри
    і джемпер татовий
    у ромби… святковий…
    не прала
    ще степ не вивітривсь…
    убоге тепло
    але все ж – передзим’я здужає
    а місто пливе
    а місто бажає втриматись
    в останній надії
    за гілочку небайдужості
    за сповідь
    за серце…
    і тануть примхливі ламані
    життєвих самотностей
    сльози на очі просяться
    дощі усміхнуться
    вже рідні
    сумирно-лагідні
    і підуть
    у татовім светрі
    по той бік осені


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (12)


  8. Інна Ковальчук - [ 2013.09.25 20:27 ]
    Різдво
    Різдвяна ніч,
    загорнута в завію,
    карбує зорі,
    ніби срібняки...
    Пестливо сина пригорта Марія,
    а на Голгофі
    юрмляться віки.

    В цю ніч святу
    для кожного окремо
    надходить час
    покути і прозрінь, –
    у чистім сяйві зірки Віфлеєма
    живе незгасна
    пам'ять поколінь...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.69)
    Коментарі: (14)


  9. Світлана Ковальчук - [ 2013.09.25 19:04 ]
    * * *
    Біла панно,
    Тиха орхідеє,
    Облетіла крилами-крильми.
    Я без тебе
    Де я? Боже, де я?
    Пам'ятаєш: ми були людьми?

    Тіло біле спрагло цілував я.
    Мов бджола, спивав п'янкий нектар.
    Мов паломник, зшерхлими устами
    Клав молитву на святий олтар.

    Біла панно,
    Тиха орхідеє,
    Облетіла крилами-крильми.
    Я без тебе
    Де я? Боже, де я?
    Може, ми і не були людьми?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Прокоментувати:


  10. Інна Ковальчук - [ 2013.09.24 15:12 ]
    ***
    Коли тривога крадькома
    торкає скроні,
    а вперте небо ллє дощі
    на міжсезоння

    коли не квапляться вітри
    і перехожі,
    а місто заспане стає
    на осінь схожим

    коли глевкий отерплий час
    на плечі тисне,
    і слову з присмаком сльози
    бракує кисню

    тоді до тебе прихилюсь
    на відстань вірша,
    і стану спогадом розлук –
    чи, може, більше

    та, пізнаванному, віддам
    як на офіру
    найпершу мрію і свою
    останню віру…









    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.69)
    Коментарі: (12)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2013.09.22 22:03 ]
    Сивая береза (пісня)
    Ледь торкнувши лезом
    Лагідну блакить
    Сивая береза
    У гаю стоїть.

    Ніжністю своєю
    Світиться вона,
    Облітає з неї
    Жовта сивина.

    Приспів:

    Сивая береза
    В золоті обнов.
    Ти – кохання безум,
    Пізняя любов. Двічі.

    Сон уже змагає
    Небо голубе,
    Як прийду до гаю –
    Обійму тебе.

    Пахощами безу*
    Пестить душу вись.
    Ясен і береза
    Вітами сплелись.

    Приспів:

    Сивая береза,
    В золоті обнов.
    Ти – кохання безум,
    Пізняя любов. Двічі




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  12. Світлана Войтюк - [ 2013.09.21 14:11 ]
    Востаннє...
    Заплакала. Так плачуть тільки раз…
    Востаннє. Тихо…, аж до болю
    Балакала. Німіла від образ
    Текли озера спогадів на волю.

    А ти мовчав. Ти був німий як ніч
    І душу вдрузки розбивала тиша
    І знов навпомацки, між тисячі облич,
    Шукала те, що ти мені залишив.

    Ти був, чи ні? Ти сон, чи наяву?
    Я спала як жила, чи просто спала?
    І загубивши молодість твою,
    Чому я небу так тебе й не загадала?

    Тепер, твій сон цілують небеса.
    Туман нічний впаде на білі крила.
    І більш не збуджує навколишня краса,
    І хрест стоїть розправивши вітрила…


    20.09.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (1)


  13. Мирослав Артимович - [ 2013.09.15 16:45 ]
    Вечір в горах
    …вечір… гори... шепіт річки…
    сито неба угорі
    монотонно сіє мжичку
    на півсонні пасма гір…
    у вологу сіру мряку
    ватра дихає димком,
    укрива стрункі смереки
    димо_тканим ліжником…

    14.09.2013


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.63) | "Майстерень" 5.75 (5.7)
    Коментарі: (24)


  14. Ольга Ляшенко - [ 2013.09.13 08:24 ]
    часом в опалі одиніння...
    часом в опалі одиніння
    липи струшуються собачо
    в голі вікна. струмками скніння
    проливається, мутним плачем

    одиніння-огніння млисте
    одягає години нині
    і не сіпатись мовить листю
    мовчки водячи по руїні

    розібратого ліжка. бранка
    чи відвертіше – так, рабиня…
    розсипається на світанки
    почекання. поголосіння


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  15. Юрій Лазірко - [ 2013.09.13 05:10 ]
    земля міняє капелюха
    земля міняє капелюха
    із чорного на кольоровий
    натягує собі на вуха
    і залітають в очі сови

    волоссям пропливають щуки
    згус ліс насуплено й барвисто
    а по дашку гуляють круки
    душа летить на їхню пристань

    вона шукає порятунку
    і соломинку зачепитись
    а птахам крукається лунко
    вони бозна чим нині ситі

    хай ніс Говерлою зігнутий
    його видовжують трембіти
    веснянками розквітла рута
    а сонце в підборіддя світить

    щокою йдуть гірські потоки
    до губ джерельних сон впадає
    земля смакує щось високе
    напевно журавлину зграю

    а я невисохла росинка
    тремчу від вітру попід носом
    а піді мною павутинка
    що зачекалася на осінь

    гойдай мене до третіх півнів
    колисонько забута смерті
    ти між люльок не маєш рівних
    таких чутливих і відвертих

    земля скидала капелюха
    перед росинкою що зникла
    а павутинку вітер слухав
    як та давно до втрати звикла

    28 Серпня 2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (6)


  16. Евгений Волжанский - [ 2013.09.13 02:12 ]
    lorem ipsum
    Карпэ диэм, тебе говорят, - это значит: лови,
    это что-то про карпов, про светлую жизнь по любви -
    мол, натянется леска, и счастье блеснет без надрыва.
    Но река замерзает, и в полночь так тянет прилечь.
    Наша песенка сыграна, к черту беззубая речь
    уплывает, как рыба.

    Только месяц над нами стоит - это значит: на той
    стороне, за холодной, как вечные льды, чернотой,
    есть мотив для тебя теребить серебристую струнку.

    Посмотри же сюда, в эту воду, и просто заметь:
    нет ни счастья, ни боли самой, а лишь время и смерть.

    Рыбки воют на лунку.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (2)


  17. Роксолана Вірлан - [ 2013.09.12 16:24 ]
    Всесвіту пил
    Зеленню простір сит-
    сOками перемок.
    Яблуково болід
    пада з орбіт гілок.

    зЕрна мистець і форм
    ярить поля лляні.
    В осеності Босфор
    лиються тихі дні

    Стразами сипле дощ-
    низиться сонця хіть.
    Літо міліє- що ж:
    у проминання зріть.

    силиться сни гойдать
    вереснедухо бриз,
    юшиться Неба гладь
    в глеки забуті гнізд.

    вимріяло крило
    тризміри - розчеркне.
    Пісне, не охолонь-
    і не лиши мене.

    Pозсипи зірні крихт
    з обрусу вечорів...
    Господи, у твоїх -
    добрих руках ожив

    Усюдисущий- пил,
    утлі пастелі дум.
    Осені сонцесхил -
    мудрости світлий сум.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  18. Маргарита Ротко - [ 2013.09.12 10:16 ]
    Малюнок на дереві
    ….і малюнок на дереві тоскний, мов ятка нічна,
    і обвуглені шлунки кропив біля синіх шашличних…
    Ліхтарі-далматинці цілують плече глядача
    з теплим байковим пір'ячком й видихом гірко-шулічим.

    Ботсади відлітають, неначе дракони, у міф.
    Зморшкуваті озера - немов доріани, в оліях
    згірклих фар-сліпаків… Могікани-трамваї громи
    притискають до скронь. На засиджених лавах-повіях -

    санітарна година ворон. Оксамитовий щур
    циганчати з квітками, як доля, описує коло…..
    І над згустками крові забитого містом дощу
    молодик мало-мало прямує до фази монгола -

    вимальовує мультики, що в них не місто - ріка
    із вогню, й саламандри-сомнабули іскрами кроків
    витанцьовують сонце, як збоченці… Темна рука
    нашорошених вуличних мар затуляє дороги,

    наче очі - цнотливому звіру, аби не дійшов
    до дорослих красивих ілюзій про лікарське листя
    чи плеча, чи долоні… Про бабок, що пахнуть зі щок,
    мов жоржинові яблука… Про голоси, що намистом

    обвивають - й стікають, мов кров чудодійна, на плащ
    із бруківки і пилу - і там починаються квіти…
    Ти тремтиш, бо дороги направду не видно - хоч плач.
    І будинки заломлено, мов капелюха кобіти

    з неохайної виставки вроди в проваллі сумів…
    Ти боїшся, ти тулишся щільно, як мокра канарка -
    до тернового болю твоїх абрикосових снів,
    до сліпого дощу з бірюзової теплої хмарки,

    до - додому і з дому, до кетягу чар і примар,
    до солоного келиха, що, наче спогади, п`ється…
    Ліхтарі-далматинці пістолі із збуджених хмар
    притискають до скронь, бо пече від прозорого перцю
    невидимок-зірок.

    Все по колу - малюнок із лав,
    перекошене дерево, вітер, який не зловити,
    і знання, що вогненна ріка - гордовита і зла,
    і впадає у безум, й рука, що тримає - зола
    на сльозі циганчати, що згубить украдені квіти...



    2013


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (9)


  19. Валентина Попелюшка - [ 2013.09.12 08:11 ]
    До тих, кого і втративши люблю
    Пишу листи, їх осінь відправляє,
    До тих, кого і втративши люблю.
    У небі – перелітна тане зграя,
    Нехай листи на крила забирає,
    Лиш так їх адресатам перешлю.

    Татусю, мамо, подруго дитинства!
    У вічний вирій, хто би зупинив,
    Поринули так рано. Падолистом
    Нанизуються спогади в намисто
    І кличуть вас хоч іноді у сни.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (12)


  20. Оксана Суховій - [ 2013.09.12 02:46 ]
    * * * *
    лиш грай мені а в руки не бери
    лиш вимрівай мов нитку незсуканну
    козаче що шорсткіший від кори
    що пахнеш легковірними жінками

    ти царював над звірами як звір
    ти зроду не продався і не схибив
    що ж голова у мене на шитві
    лежить високим празниковим хлібом?

    що ж тіло те твердезне крем'яне
    таке німе в незбореній погорді
    всю ніч благало і кляло мене
    в траву струсивши зненависть і одіж

    тепер лежить притулене до рук
    супроти неба вирізьблене тривко
    воно помре а я вже не помру
    бо нічия бо звуть мене мандрівка

    бо я не знаю туги і вини
    ні молока ні матері не знаю
    спускаюся на трави навесні
    на осінь знову пристаю до зграї

    мені немає впину і страху
    а ти вже поза смертю і ганьбою
    козаче що колись у ніч глуху
    мене здійняв як лезо над собою



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (5)


  21. Зоряна Ель - [ 2013.09.11 14:34 ]
    моя музика
    видираю пальці із обіймів
    клавіш бо не граю бо не та
    я лише прийшла у гості мімом
    я лише забилася в кутах

    дихаю дитинством і боюся
    видихнути з музикою чад –
    я тепер працюю сажотрусом
    на стіні будинку втікача

    кахлю на якій ще збереглася
    і моя драбинка і мітла
    вчителька із початкових класів
    витерла і тихо відійшла


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  22. Мирослав Артимович - [ 2013.09.10 20:15 ]
    ***
    Мої Карпати, мій стражденний раю!
    Та ж ти – обитель Бога на землі.
    Чого тебе так нищать – я не знаю –
    захланники великі і малі?

    До тебе вкотре я приїхав знову
    напитись життєдайної снаги.
    Я чую твою мову, п’ю розмову,
    цілителю душі мій дорогий.

    Твої ж легені роз’їда саркома
    людського ненаситного нутра.
    І нуворишам біль твій невідомий -
    у милосердя вірити дарма.

    Святе згаса перед лицем мамони:
    шугають лісовози без числа,
    везуть обрубки стовбурів без крони -
    тієї, що легенями була.

    А ти до мене віти простягаєш,
    які вціліли від сокир і пил.
    Я у твоєму ніжуся розмаю
    і набираю свіжості і сил…

    10.09.2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (17)


  23. Оксана Суховій - [ 2013.09.10 20:29 ]
    * * * *
    А тут снували ластівки і хмари,
    і вишивані тіні між дерев.
    Село колишнє. Чагарник. Примара.
    Стоїть і пам'ять кігтями дере.

    А я іду, як ходять прохачі
    попідвіконню жебрати минуле...
    Ставку гукнула - діду, не мовчіть!
    А він дрімав, закутавшися мулом...

    Хотіла хустку бабину знайти
    на цвинтарі - шипшина не пустила,
    бо там лежали покотом хрести,
    у пирії порозкидавши крила.

    Ні тиші, ані втоми. Німота.
    Чиїсь на плечах руки попеласті...
    Я тут жила. Я втисячне - не та.
    Мене вже ні купити, ані вкрасти.

    Бо я вже йду, як ходять втікачі,
    яким і млосно й холодно на світі,
    і добре чую, як у верховітті
    мовчить зозуля, страшно так мовчить...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (9)


  24. Олена Осінь - [ 2013.09.10 10:39 ]
    Іфігенія
    над уламками величі
    сонця по вінця повно
    галасливого люду
    мускатів
    бекмесу динь
    і гарячого вітру
    що стелиться молитовно
    на вівтар Херсонесу
    нечутно
    мов часоплин
    уплітається в камінь
    в архаїку
    оберегом
    деревієм засохлим
    притихлим
    і тільки спів
    у далекому морі ундини
    і тільки легіт
    лазурової хвилі…

    …блукала серед пісків
    смокву стиглу збирала
    у піфос носила воду
    крізь вечірнє проміння
    світився легкий хітон
    полоскались вітрила
    й збігали рожеві сходи
    під античне склепіння небес
    на плечах колон…

    … як давно не була
    а молитва тримає й досі
    закарбовану вічність…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (14)


  25. Галина Гнатюк - [ 2013.09.06 21:20 ]
    Не спиняйте мене - то моя божевільна дорога...
    Не спиняйте мене -
    То моя божевільна дорога,
    Та куди вона кличе –
    Того ще не знаю й сама.
    Але все-таки йду,
    Сповідаюся віршами
    Богу.
    І нічого в мені,
    Крім душі,
    За душею нема.

    У пораненім серці
    Колишеться втомлене слово,
    У гарячих очах -
    Небокраю розмашистий штрих.
    Я уперше в житті
    На шляху до своєї любові,
    Та чому ж я на нім
    Небагато стрічаю живих?..

    Так, напевно, прямують
    На плаху,
    Чи, може, на прощу,
    Залишивши молитві
    Свою невтоленну біду…
    Я таки повернуся,
    Знайшовши оте, найдорожче –
    І від себе самої
    Нікуди уже не піду!..
    28.07.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.78)
    Коментарі: (14)


  26. Маргарита Ротко - [ 2013.09.06 14:31 ]
    Китиці світла
    Глянь: небо – гранат і смородина. Спершу – гранат.
    Розсипані зернятка подихом ніжно розчавиш…
    Далеко – зірки у громи божевільно гримлять.
    Далеко – стоять на морозі невидимі чаплі-

    застуди і ловлять в кулак непомітних гуляк
    під руку з ліхтарною сумішшю класики й ночі.
    Хмарин гамівні сорочки розрізає літак –
    й манірно тремтить в штормовім розтривоженім клоччі.

    А в нас – пахлава на столі, що тече, мов свіча.
    Земля на порозі – жебрачка із клунком, що худне
    буквально за миті. Горнятка із шаф деренчать,
    голодні до вин, але вини чекають на будні,

    бо очі – такі двокімнатні: блукай – аж зітри
    всі капці і двері, – не вийдеш до ранку під вечір…
    І китиці світла із запахом снігу й цитрин
    муркочуть, впиваючи рай у зав’язані плечі –

    ковзкі рукави індіанського пончо в ногах
    оселі чи гойдалки, що їй мотузки звільнили…
    Згинаються сни, наче ті танцівниці Дега,
    в безсонні прекраснім втрачаючи морок і тіло,

    вбираючись в довгий, неначе цілунок, сатин.
    І сонце тече під розверстий, мов пекло, дво-камінь –
    дво-космос, довершений, наче всі зниклі світи,
    закопані з чортовим скарбом побіля Диканьок,

    здичавілих урвищ крайсвітніх й сумних Атлантид…
    … трима карамелькою в роті мовчання кімната.
    Життя, мов повітряна куля, крізь стіни летить –
    влучати у місяць, як зможе його відшукати.

    Тече пахлава – і бентежить безгрішність стола.
    Земля на порозі мугикає, кашляє, скніє….
    Герань підвіконню квадратик «вікна» затуля,
    аби не підгледіло, бідне, що в ночі казки є –

    прості, наче дно, двокімнатні, як очі: блукай
    аж хоч до світання з ліхтариком щастя в долонях…

    Кусає повітрю щоку хуртовина легка.
    Смородина з неба паде, і гранати холонуть

    на протязі –просяться в губи ранкових заграв.
    Але, поки ловляться, будемо ніжно ловити
    ці зернятка подихом…

    Час якийсь циган украв.
    Годинник стоїть на підлозі, мов чорна гора.
    У пончо пітьми тихо бавляться китиці світла…



    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  27. Інна Ковальчук - [ 2013.09.04 09:48 ]
    Сюїта осені
    Вслухаюсь в осені сюїту,
    а день мінливістю парсун
    на вії бабиного літа
    журну натрушує красу.

    Округа в золотій задумі
    вигойдує ноктюрни снів,
    вплітає павутинки суму
    у роси сріберні рясні.

    Залистопадить знову світом,
    поснуть октав густі баси,
    а світла осені сюїта
    залишить відгомін краси.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.69)
    Коментарі: (14)


  28. Оксана Суховій - [ 2013.09.02 04:55 ]
    * * * *
    марчінням саду зимного - покинь
    покинь усе і повернися знову
    я єсмь біда я тиша молитовна
    я трепет неписьменної руки
    над облітанням сивого стола

    де смуги світла в'яжуться у петлі
    покинь мене врятуй мене я нетля
    що мислію прожити не змогла
    в цій осені де вже немає тайн

    де вже розлука глибша за безодню
    почуй мене сьогодні лиш сьогодні
    бо це ж сьогодні вересень настав

    бо він уже поніс мою вину
    туди де спить на веслах перевізник
    звідкіль тобі я віями війну
    коли вернуся в пустку і війну
    моєї недосяжної вітчизни


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (8)


  29. Олексій Бик - [ 2013.09.01 05:36 ]
    ***
    Ми виходим із тіл, як виходить із року літо, коли ще не дощить, але часу уже катма. Чи піти на той світ, а чи просто ходити світом – все залежить від того, як довго тебе трима ця пекуча печаль, за яку продаси і душу. Доїдай свої сни, зачиняється це кафе. Пастир наш підзабив на роботу свою пастушу, і вже агнці його допаслися до автодафе.

    Перебродить усе, або ми усе перебродим, переходим ногами, ночами або убрід. Автостоп усього - як одвічна ціна свободи і єдина нагода лишити надійний слід на нічному шосе, де не важить ні зміст, ні голос. Голосуй, галасуй – не спиняються ці авто. Бо коли ти ідеш самотою на східний полюс – не дивуйся тому, що з тобою не йде ніхто. Не лякайся того, що дорога тобі нарає, полюби цю печаль і такою, як є, прийми.

    …Тільки часу катма. Тільки літо дійшло до краю.

    Не сумуй і не плач, бо у тебе лишились ми.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  30. Марина Довбня - [ 2013.08.31 18:58 ]
    Вона
    Вона іде, в руках тримає квіти,
    і грається її волоссям вітер,
    ні на чию не схожа і така
    хода її неспішна і легка.

    Підборів стук чіткий по тротуару
    із кожним пульсу співпада ударом,
    і обертаються на сто вісімдесят
    всі чоловічі голови підряд.

    І як у вир, пірнути кожен хоче
    у віями напівприкриті очі,
    та розбивається черговий комплімент
    як хвиля об твердий валун ущент.

    Звабливий погляд, стримані манери,
    тонкі вуста і грація пантери,
    а як сидить, то хай же йому грець,
    на ній ота спідниця-олівець.

    Легка її хода у всьому винна,
    І їй услід лиш: «Леді, ви злочинна!
    Навіщо серце викрали моє?!
    У вас на вашу зброю дозвіл є?»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (4)


  31. Леся Геник - [ 2013.08.31 14:31 ]
    Не зачіпай журливої струни
    Не зачіпай журливої струни,
    Нехай зі сну не будять опівночі
    Притихле серце вижухлі тони -
    Закутані у сиве поторочі.

    Нехай мовчать полинні голоси
    Під куполом гіркої безнадії.
    Минуле в гості марно не проси,
    Сльозою не тривож надарма вії.

    Бо згас вогонь і мрево неземне
    Розтануло за вікнами у долі,
    Тужлива пісня вже не заверне
    Чуття п'янкі, безрадно захололі.

    І тільки ніч запеленає сум -
    Ясою обезкрилене звучання...
    Молю, не зачіпай журливих струн,
    Хай серцю сниться небо до світання.
    (23.08.13)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (8)


  32. Устимко Яна - [ 2013.08.30 22:10 ]
    ось і
    відкрито ворота і час вигорає в очах
    «куди ти скитальцю» хапають вітри за волосся
    туди де гукає із борозен осінь а ось і
    багряний метелик упав на плече сівача

    озиме латаття імлою за обрій пливе
    мовчить перепілка ослаб її голос у сіті
    усе починається щоби здаватися світом
    усе обертається колом і бризкає з вен

    багряний метелик злітає золою з теплом
    сівач укидає у борозни коливо літа
    того що у вирій ніяк не схотіло летіти
    того що на весну
    того що від віку було


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  33. Олександр Олехо - [ 2013.08.30 21:10 ]
    Станція
    Потяг останній до станції «Осінь».
    Прошу, панове, проходьте вперед.
    Хто без квиточка тут серпиком косить?
    Вийдіть, будь-ласка, це вовчий білет!

    Прошу, лаштуйтесь, усім стане місця.
    Вас так багато, що губиться зір.
    Щоб не міліло осіннє обійстя,
    я порахую, чи повний набір:

    Бабине літо і небо прозоре,
    сонечко тепле в обідній порі,
    ночі холодні, налякані зорі,
    дощик-нудота і мла угорі.
    Вітер-причепа, підпеньки й пеньочки,
    крони багряні, пожухла трава,
    жовті зітхання і мертві листочки,
    зустріч остання, дошкульні слова.
    Сад спорожнілий, сльота під ногами,
    перші сніжинки, морозець вночі,
    сонце низеньке, серпанки шляхами,
    крики ворони, гортанно-гучні.

    Наче на місці усі, слава Богу.
    Он зеленіє попереду гай.
    Нумо, колеги, у добру дорогу.
    Гей, машиністе, потиху рушай!

    Вересню, жовтню і ти, листопаде,
    добре пильнуйте, щоб хто не проспав
    вихід на сцену в осінньому граді,
    де так багато прощальних вистав.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (15)


  34. Марина Довбня - [ 2013.08.29 15:41 ]
    Тільки ми
    Чарує небо голубе
    і росяні світанки,
    ми віддавали їм себе
    без лишку, без останку.

    І ми удвох, рука в руці,
    долоня у долоні,
    і нам так хороше у цім
    солодкому полоні.

    Ця мука узялась відкіль,
    милішої не знаю,
    а у очах – солодкий біль,
    а на вустах – кохаю!

    На цілім світі не знайти
    оцій недузі ліки,
    лиш ти і я, лиш я і ти,
    і тільки ми навіки.

    2013 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Прокоментувати:


  35. Устимко Яна - [ 2013.08.28 12:41 ]
    гарячий голос піску
    грай барабане літо ще так пече
    люди наскельні тануть і йдуть з печер
    море ковтає море для них як рай
    грай барабане грай барабане грай

    грай барабане дужчає шум піску
    ще не здирають дюни з хребтів луску
    хамелеони гріють на сонці сон
    і відступають тіні із мертвих зон

    грай барабане настрій мусонів – вест
    в небі ночами сходить Південий Хрест
    грай барабане плюскіт чужих пірог
    щойно скидає перше хрипке перо


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  36. Ірина Розвадовська - [ 2013.08.27 21:47 ]
    Дотик
    Шукаєш у собі сили, щоби видихнути усе.
    Останні хвилини літа, спідометр на нулі.
    Розпочато зворотній відлік і відстань втрачає сенс,
    Коли звужується світогляд і світ маліє.

    Тільки кава і джаз. Тільки серце не б'ється в такт.
    Обривається нитка. На долонях краплини поту.
    І загублено час. Видихаєш, та все не так.
    Видихаєш навічно. Залишаєш на пам'ять дотик.

    І той дотик горітиме скільки стане снаги.
    То надії лампадкою, то волошками у полях.
    І залишиться рідним, неторканим і нагим,
    Ніби право на помилку, наче невідворотний шлях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (2)


  37. Галина Гнатюк - [ 2013.08.26 23:21 ]
    А ти знаєш, я не витримую...
    А ти знаєш, я не витримую
    Стільки років себе – в собі!..
    І тих слів,
    що не стануть римою,
    І самотності – у юрбі…

    Утекти б, відлетіти, зникнути –
    Здаленіти за небосхил!..
    Ти пробач, я не можу звикнути
    До фантомного болю крил…
    02.07.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.78)
    Коментарі: (8)


  38. Олеся Овчар - [ 2013.08.26 13:05 ]
    Дякую тобі, мій саде
    Дякую тобі, мій друже-саде,
    За нашептані гіллям пісні,
    За розраду листопадо-зради
    Пагоном тендітним навесні.

    Дякую за тишу надвечірню –
    Нашої жури таємний схов,
    За нежданий спозарання іній –
    Візерунки мовчазних розмов.

    Дякую за галасливий спомин,
    Зеленцем закочений у даль,
    За років моїх достиглі грона
    І душі чуттєву пастораль.

    Дякую за елегійний спокій,
    Схований у листя і траву.
    І за зустрічі…
    А знаєш… Поки
    Ми стрічаємося – я живу.
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (15)


  39. Любов Долик - [ 2013.08.22 17:53 ]
    Лавандодощ
    А дощ такий печальний,
    а дощ такий повчальний
    повторює, повторює
    дрібні-дрібні слова.

    А в тебе повні чани
    в’язкого буркотання
    вихлюпує, викрикує
    кудлата голова...

    А дощ іде лавандовий,
    блакитний і прозорий,
    як довгонога армія
    лавандо-вояків.

    Візьміть мене до війська
    лавандомедсестрою -
    і світ я лікуватиму
    лавандою дощів!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (23)


  40. Інна Ковальчук - [ 2013.08.22 11:42 ]
    ***
    Вечір слухає Шопена…
    Благодатно – як в раю…
    Зорі – рампа. Всесвіт – сцена.
    Заворожена, стою...

    І – ні безладу, ні міста,
    ні гучних газетних шпальт…
    Падає кленове листя,
    ніби ноти, на асфальт…

    Казка огортає клени,
    душу втишує мою…
    Вечір слухає Шопена…
    Неповинно... Як в раю...



    Рейтинги: Народний 5.83 (5.68) | "Майстерень" 5.75 (5.69)
    Коментарі: (14)


  41. Ярослав Нечуйвітер - [ 2013.08.19 06:30 ]
    ***
    О, ніжна панно,
    як за Вами скучив я!
    Погожий ранок
    сонячний озвучую,
    аби душа зігрілася теплом.

    Аби натхненно очі Ваші сяяли,
    аби самотність
    серденько не краяла.
    Із Вами поруч - Янгола крило...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (34)


  42. Іван Низовий - [ 2013.08.17 16:21 ]
    * * *
    Хіба ж я хочу сліз твоїх?!
    Вночі,
    Коли думкам не спиться,
    І шибка зорями сльозиться,
    Я чую твій дитинний сміх.
    Твоє обличчя молоде –
    Я бачу –
    Світомолодіє
    І сонце на тінисті вії
    Погідні промені кладе.
    Не плач ніколи.
    Не марній
    І не марнуй літа намарне –
    Життя таке напрочуд гарне
    В цій безпросвітності жахній!





    Рейтинги: Народний 6.83 (6.53) | "Майстерень" 6.5 (5.79)
    Коментарі: (20)


  43. Любов Долик - [ 2013.08.15 11:36 ]
    Із циклу
    Блакитний мед
    серпневого
    повітря.
    А я -
    малесенька
    бджола -
    туди,
    де сонце
    квітне!


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (14)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2013.08.14 14:12 ]
    Цілунки уві сні
    Сон пресвітлий на пляжі замучив,
    У шезлонгу дрімаю, присів…
    Й відчуваю цілунки жагучі
    Я на тілі своєму усім.

    Спершу мов несміливі торкання –
    Ніжні дотики лагідних уст…
    А тоді – так немов наяву,
    Все палкіше, немов би востаннє…

    Аж од ніг, аж од кінчиків пальців –
    До чола і обвітрених брів!
    Я, захмелений, просто звивався –
    Під цілунками тими горів.

    І - червоний увесь від навали –
    Я прокинувся серцем цвісти!..
    То – так сонце мене цілувало,
    Наче ти, наче ти, наче ти!!!

    4.08.7521 р. (Від Трипілля) (2013), Крим, «Маяк».



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (13)


  45. Параска Коливашаласка - [ 2013.08.07 17:01 ]
    Під наркозом (пародія)
    Пародія
    Я влаштую тобі терапію... народну,
    Ту, що звикли сприймати як "нетрадиційну"...
    Не впущу до палати медсестру ані жодну,
    Чи тебе заберу на півдня... в інфекційну...
    Та не бійся ти так! Я не збочена "вліво",
    Просто випадок твій вже запущений... дуже...
    Вітаміни подіяли швидко (на диво!):
    Ну, тепер ти вже мій... Витри носика, друже...
    Проведемо сеанс у режимі "швиденько"...
    Не стогни і не плач, бо ще "зав" увірветься...
    Я тебе розітру, розігрію гарненько,
    Поцілунками вкрию по всій області... серця.
    ...Не буває смертельною доза. Це смішно.
    Я надіюсь, людина ти все ж витривала...
    Як подіяв наркоз! Просиш ніжно-преніжно:
    - Хочу ще... аби ти... мене знов... лікувала...
    Медсестричко... моя... Мені мало ще...
    ...Мало...

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (34)


  46. Юрій Кисельов - [ 2013.08.01 18:31 ]
    Леся Українка
    Хоч прожити їй випало мало,
    Але гартом тверда, мов скала.
    Свою силу всю в слово поклала,
    І та сила велика була.

    Тим, хто ще на шкільній сидить лаві,
    Хай взірцем вона буде в житті:
    Не кохалась у розкоші й славі,
    А служила великій меті.




    1994 - 2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (16)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2013.07.31 01:03 ]
    Тернини кохання
    Негарне – пара мов краси,
    Літа – як ті мертвотні зими.
    В чужих обіймах я гасив
    Жагу кохання невтолиму.

    Мов душу хтось на мить одтяв
    І серце із грудей геть вирвав…
    В красі продажній – забуття
    Шукав я, ніби впав у прірву.

    І ось прокинувся від сну…
    А ти мовчиш, кохана – (Боже!)
    Перед тобою в мить ясну
    Я навіть каятись не можу.

    Хто бруд огидний розгребе
    З життя, що нас несе до Нави?*
    Лиш сам я витягну себе
    Із бездуховності канави.

    Вогонь священний запалю,
    Пройду безбоязно крізь нього.
    І в нім очищусь без жалю,
    Позбувшись болю і тривоги.

    Немов Мара, одійде зле,
    Прихилиться до мене небо.
    І ніби зглянувшись, пошле
    Привітну вісточку од тебе.

    31.07. 7521 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  48. Роман Коляда - [ 2013.07.30 13:41 ]
    Вечірня молитва (тріолі)
    Чи тямлю я, про що Тебе молю?
    Чи відаю, за чим сльозу проллю?
    Яке зерно я кинув у ріллю?

    Вечірню, як волхви, чекав зорю.
    Не знав, що всіх вона веде на прю.
    І ось я вже від каяття горю.

    Я так давно в марнотах заблукав.
    А так хотів прожити не лукав-
    Лячи, себе геєнною лякав...

    Небесний жнець за мить зійде на пруг.
    Тривожна тиша. Все мовчить навкруг.
    Прийми мене як Батько і як Друг.

    В піснях своїх Тебе благословлю.
    Засій мене, немов Свою ріллю!..
    Чи тямлю я, про що Тебе молю?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (12)


  49. Нінель Новікова - [ 2013.07.30 05:41 ]
    Аромат яблок
    Разрушенный дом и заброшенный сад,
    Где в юности часто гуляли.
    «Антоновских» яблок дразнил аромат,
    И мы их с тобой собирали.

    Умолкли в ту пору в садах соловьи,
    Но все же, забуду едва ли,
    Как пахли «антоновкой» губы твои,
    Что робко меня целовали...

    Я помню те губы, те яблоки, сад
    И запах «антоновки» нежный...
    А сердце стучало в груди, как набат,
    В душе пробуждая надежды.

    Но вскоре, судьба увлекла тебя вдаль,
    Умолкла сердец наших песня.
    С тех пор, на меня навевает печаль
    «Антоновки» запах небесный...

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (12)


  50. Параска Коливашаласка - [ 2013.07.27 14:03 ]
    Нелегкий вибір (пародія)
    Пародія

    Ненависть до красивого, авжеж…
    Від нього теж стрімка потрібна втеча.
    Пишу про древньоруських журавлів
    Із багажем гріхів моїх на плЕчах…
    Лише з одною можна до вінця,
    Отож на гущі кавовій гадаю,
    Хто краща з них:
    Чи ця?
    Чи ця?
    Чи ця?
    Згадаю кожну - зразу умліваю..
    Поспівчували древні журавлі:
    Яка недосконалість на землі…
    Хотілося б душі моїй палкій
    Побути ще
    У тій…
    У тій…
    І в тій…

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (22)



  51. Сторінки: 1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   76   ...   159