ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.05.18 22:09
Попросися до мене у сон, хоч на ніч попросися.
Я забуду, що думала - більше не хочу і бачить.
Замотала ж у папороть свіжу бажання гарячі,
Обірвала під ноги той цвіт, що ховався у листі.
Там, де місяць блакитний над лісом, укотре вовчиця
Заведе про з

Борис Костиря
2025.05.18 21:40
У тумані пливе принцеса
у білих шатах
неймовірно загадкової вроди.
Вона стелиться над землею,
ніби мрія.
Після рясної зливи
єдиною розрадою
стає принцеса.

Євген Федчук
2025.05.18 16:29
Що москалі - великі брехуни.
То знаєм ми, то знають і вони.
Та москалів то зовсім не спиня,
Бо ж то вся сутність їхня – та брехня.
Не вигадки якісь там комуняк.
І при царях брехали та ще й як.
Ото горілку без кінця пили
Й брехали – тільки тим вони

Тетяна Левицька
2025.05.18 11:23
Не відаю, що буде завтра —
а до ворожки не піти.
Можливо, більшого не варта?
Та в мене є чудовий — ти!
Усе, що треба чуйній жінці—
ковток любові, не жалю.
Хай осінь золоті червінці
в дорогу сипле журавлю.

Олена Побийголод
2025.05.18 10:01
Сенат Карфагену, на мир налаштований,
всю зброю здав Риму негайно;
відтак Карфаген, певна річ, був зруйнований,
а мешканці – вбиті, звичайно.

А потім – весь світ зачитався паперами,
що склали Катони речисті:
мовляв, карфагенці були людожерами!

Віктор Кучерук
2025.05.18 06:36
Серце любляче, мов кубок
Ароматного вина, –
Відчуваю, як ти любиш,
Упиваючись сповна.
Молодію від напою
Найсолодшого на смак, –
І найтяжчу рану гою
Ситий добре й натощак.

С М
2025.05.18 05:55
Ей, Джо! куди прямуєш із револьвером оце
Ей, Джо! кажу, куди прямуєш із револьвером оце

Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Оце такий бруд

Артур Курдіновський
2025.05.18 00:25
У натовпі мерзотників-святош,
Що дивляться в підлогу винувато,
Я припускаю, що мене також
Безсовісним ждуном не гріх назвати.

Крізь аркуші свого календаря
Зустріну мрію... Може, стан афекту:
Оце блювотне "трєтьє сєнтября"

Борис Костиря
2025.05.17 21:38
Подивитися в очі чорній безодні,
зазирнути до чорних дір
чи розкрити
твань підсвідомості.
Подивитися в очі потворності,
страху, ненависті.
Що може бути страшніше?
Впитися в магму ночі,

Юрій Лазірко
2025.05.17 17:30
вертай живим
вертай живим
крізь лють вітрів
де смерть на Ви

де вирви піль -
стигмати прі
мечі навхрест

Тетяна Левицька
2025.05.17 14:20
Вечірня тиша бродить в домі,
навшпиньках сонно очі тре.
Пишу і розставляю коми,
лапки, апострофи, тире.
Дефіс, трикрапки... знак питання? —
Дужки — закриті два крила.
Слова, неначе біль останній,
сльозою скрапують з пера.

Віктор Кучерук
2025.05.17 12:08
Так повсякчасно прагнем волі
І благ, і радощів земних,
Що всі страхи перебороли
Перед жахливістю війни.
Лише позбутись важко туги
І біля трун скорботних поз,
Якщо в останню путь за другом
Проводим рідного когось...

Борис Костиря
2025.05.16 21:30
Ілля прийшов, і літу вже кінець.
Кінець усім зникомим сподіванням.
Так звершиться безславності вінець
Під маревом осіннього кохання.

Упав листок, немов метеорит,
У озеро, що в спокої спочило.
І Бог спочив, що все це сотворив,

Іван Потьомкін
2025.05.16 21:03
Наші пам’ятники
Двозначні
Мають форму впадини

Наші пам’ятники
Мають форму
Сльози

Юрко Бужанин
2025.05.16 17:52
У світломузиці весь зал,
Зірки яскравішими стали.
І що тобі ще не сказав,
Очей у танці скаже спалах.

У колі подруг ти стоїш,
Далека, мріє, незбагненна…
До тебе кілька кроків лиш,

Леся Горова
2025.05.16 15:26
Поміж роями зоряних галактик
Несеться, неомірний відчуттям
Гривастий час, який не осідлати.
Лиш зірка має пОру в нім палати.
А з миті мить у ньому для життя,
Яке сяйне ураз, без вороття,
Щоб в Божих зупинитися палатах.
І мить із миті - шанс для ка

Тетяна Левицька
2025.05.16 08:24
Не обманюй, солодкий, мене
і себе ти також не обманюй.
Згодом цей листопад промайне,
подаруєш любов іншій лані.

І розсиплеш печалі сумні
хною осені на видноколи.
Буде туга дощити в мені

Віктор Кучерук
2025.05.16 07:15
Якби загоїлася рана
Та сум утрати відійшов, –
Скипало б серце в час весняний
І нуртувала в жилах кров.
Якби не снилася ти часто,
А появлялась наяву, –
Радів би зараз щиро щастю,
Що вкупі з любою живу.

Борис Костиря
2025.05.15 21:28
Зазирнути у дзеркало води,
де хтось тобі простягує руку,
відкинути всі умовності,
потрапити в антисвіт.
Уночі все навпаки,
потаємні сутності
виходять назовні,
хтось ворушиться в темряві.

Юрій Гундарєв
2025.05.15 19:55
травня 2025 року в районі Ізюма Харківської області загинув 40-річний волонтер Кріс Гарретт, отримавши смертельні поранення під час знешкодження вибухового пристрою.
Британський фахівець із розмінування допоміг нашим саперам врятувати життя сотням україн

Юрій Лазірко
2025.05.15 19:17
Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,

Іван Потьомкін
2025.05.15 18:30
Обвішана турботами й торбами
Та ще дітьми наперевіс,
Ти гордовито йдеш понад світами
Вже стільки непростих тисячоліть,
Спокутуючи невинний Євин гріх...
...І якже поміж ядерними грибами
Тобі вдається ще й тримати земну вісь?

Євген Федчук
2025.05.15 14:59
Жадібність чинуш згубити може всю державу.
Так в історії, повірте, не раз вже бувало.
Не одна держава сильна і могутня впала,
Як чиновники продажні бралися до справи.
Колись в Криму генуезці могутніми були,
Хани кримські, навіть з ними рахуватись мал

Ярослав Чорногуз
2025.05.15 13:29
Моя любове золота
Радіють лагідні каштани.
Хай щастя поміж нас вита,
Допоки дихать перестанем.
Голубоока пестить вись
Дарує нам чарівне світло
До мене, люба, пригорнись,
Аби серця вогненно квітли.

Сергій Губерначук
2025.05.15 12:04
Старість стримувалась,
вік надходив,
але лику юнацького квіт!
силуету невчасність прожога!
завжда сповненість слів молодих!
з ним зживались незмінно і довго
поміж мертвих, нових і старих.

С М
2025.05.15 11:50
чого би це було немудро
чого би я тобі брехав
кажучи тепер і тут
нам доступний більший кайф

запали мене кохана
запали мене кохана
ніч осяй огнем без тями

Тетяна Левицька
2025.05.15 10:08
Цвіте бузок, магнолія в саду,
На сонці ніжиться рясна черешня.
На безіменний палець, до ладу
Ти одягнув рубінового персня.
Подарував закохано мені,
Щоб я була, заручена, красива.
Мій чуйний принц, на білому коні,
З тобою неймовірно я щаслива.

Віктор Кучерук
2025.05.15 07:00
Життям пригнічений дошкульно
І горем битий досхочу, –
Неначе вітер безпритульний
То спочиваю, то – лечу.
То в надпориві пересилю
Терни колючі перешкод, –
То від погроз не маю сили
Хоча б ледь-ледь роззявить рот.

Козак Дума
2025.05.15 06:30
Воно крапки поставе чи не всюди
і правду ріже в око, не брову,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву!

Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,

Борис Костиря
2025.05.14 21:18
Що значить дорога додому?
Дорога в ніщо, в зорепад,
Дорога туди, де утому
Знімає оновлений сад.

Дорога додому безмежна,
Не має початку й кінця.
Триває вона, як належить,

Іван Потьомкін
2025.05.14 18:23
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж

Тетяна Левицька
2025.05.14 11:25
Я вибрала не Вас і не тому,
що серцю не накажеш полюбити.
Іще тоді належала йому,
коли серпанком падала у жито.

Цвіла шипшиною, а поряд він,
зеленим листям огортав бентежно.
Душа з душею — срібний передзвін —

Марія Дем'янюк
2025.05.14 10:29
А ти будь тюльпаном: живи і квітни,
Загоюй рани, всміхайся привітно,
Втопи свій біль на денці озерця,
Нехай рожевим заквітне серце,
Чи білим, жовтим...не має різниці,
Подякуй Богу - віддасть сторицею.

А ти будь тюльпаном: тягнися до неба,

Козак Дума
2025.05.14 09:01
Навіщо ти звертаєшся «на ви»?
Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.

Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,

Віктор Кучерук
2025.05.14 08:02
Гнучка, як гілочка ліщини,
Іскриста й сяйна, наче сніг, –
Вона сміється, мов дитина,
І заражає сміхом всіх.
Неначе книга загадкова, –
Мої розбурхує думки,
Адже не в’яжеться розмова,
А замовкати не з руки.

Борис Костиря
2025.05.13 21:40
Я пішов світ за очі
божевільною травою,
продираючись крізь колючки.
Я тікаю від цивілізації.
Із дороги я звернув
у густі вруна.
Мене жене вперед амок,
якийсь навіжений двигун.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30

Тея ТектоНічна
2025.04.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Федір Паламар - [ 2025.05.15 03:36 ]
    Моїй дорогій подрузі, що радо приютила мене у дні найбільшої скорботи, Анастасії Солод присвячую
    І. Таємна книга Іоанна

    Коли Ялдаваоф розправить крила,
    Не бійся відступити крок назад,
    Аби ревніше тиснути стократ,
    Як вернеться тобі відваги сила.

    Не смій умити руки, мов Пілат:
    Од Межиріччя – до народів Ніла
    Святим Софія битись повеліла;
    Здобуток вартуватиме витрат.

    Бо слабкодухим зрадникам-Іудам
    Даремно сподіватися на чуда –
    Віщує гнозис істинний кошмар!

    Страшній покарі не потрібно строку:
    Холодний відчай зовнішнього мроку
    Над головами проклятих примар.

    ІІ. Апокриф

    Ту будет плачь и скрежет зубом.

    Над головами проклятих примар
    Месія вирік життєдайне слово:
    «Доволі чистим безпідставних кар!
    Завершились віднинь огульні лови.

    Абіє тут обіцяний вівчар,
    Цо поведе улюбленців Єгови
    До пасовища праведних отар,
    Бовім створили Тартар для полови!

    Убо не слідувать кому за мнов:
    Кипітиме довіку їхня кров,
    Рогаті чудища візьмуть на вила!»

    Опісля виходу лічили всіх;
    Запропастили Каїна та – сміх! –
    Єретиків Симона й Богумила.

    ІІІ. Пам’ятаючи Кривавий Ренесанс

    Єретиків Симона й Богумила,
    Гонителів юродства християн,
    Шарами вкрили збоченого гнила –
    Ганебний переможених талан.

    Когось корисний підкорив обман:
    Швидке визнання, дорогі коралі;
    Інакших, що не сприйняли дурман,
    Убили вогнища, підвали, палі.

    Не жди тому спонтанної моралі,
    Ні вдячністю оточення не мар;
    Наразі визначай будучні сталі:

    Як небокрай зажевріє пожар,
    Тікатимеш налякано подалі
    Чи приймеш благородно свій тягар?

    ІV. Присяга та прокляття

    Je suis, dans notre temps de chocs et de fureurs,
    Belluaire, et j’ai fait la guerre aux empereurs.

    Hugo

    Чи приймеш благородно свій тягар
    Во плотськім, де все злобою покрите
    Безпутних неприкаяних почвар,
    Стояти непохитно, неофіте?

    Війна за братство – то по суті дар:
    Знаходимо у ній добра приміти;
    Свобода, рівність же, розп’ятий цар –
    Устав омріяної посполити.

    Одначе, ризик пам’ятати слід:
    Чимало відчайдухів погубила
    Ватага земнородних аскарид.

    Іще повчальний крах Сатанаїла:
    Вали геройськи ненависний гніт –
    Перемогти Всевишнього несила.

    V. Шекспірівський мотив

    Перемогти Всевишнього несила –
    Звитяжить Купідона ще складніш.
    Порожні, діво, гордощі полиш,
    Спусти вражого корабля вітрила.

    Утрачене не купиться за гріш:
    Цінуй принади молодого тіла,
    Направивши пориви захмеліла
    Віддати поле пахарю скоріш.

    Позбувшися ядушливого спору,
    Нащадків позиратимеш з-за хмар
    Весни знайомої щасливу пору.

    Ховати марно потаємний лар:
    Одержить бажанець нарешті гору,
    Огень – його промови, сенси – жар.

    VI. Мариністичне

    Da mi i owoc, a nie tylko kwiatki.

    Morsztyn

    Огень – його промови, сенси – жар,
    Галантна одіж кавалеру личить;
    Одчуй рум’янець кілкий на обличчі –
    Зумієш витримати цей удар?

    Навіщо, бідна, уникаєш стрічі?
    Жадання докучатиме комар;
    Любов борги ж вертає, як лихвар:
    Відтермінуєш – відрахує втричі.

    Розумно берегти дівоцтва мак:
    Нехай хлопчисько за тобою біга,
    Коханця вірного розпалить крига!

    Проте; наважишся чинити так –
    Прийдеться потім у Амура, мила,
    Заслухать вирок судового стила.

    VII. Страшний суд

    Non sonò sì terribilmente Orlando.

    Dante

    Заслухать вирок судового стила
    Зотлілих кличе голосіння труб,
    Закрив світило божеський тулуб,
    Немовби просвіт велетенська брила.

    Постали пан, каліка, правдоруб,
    Ханжа, статечний, проданець, кутила –
    Змішався сморід з пахощем кадила,
    Праворуч красеня – хирявий труп.

    Гримить: «Пророчена година плати!
    Корися волі Господа, дитя:
    Немає з діл свавільних вороття.

    Сміливости забракне опиратись:
    Минулого могутнійший скотар
    Підеш, неначе агнець, на вівтар».

    VIII. Фатальна втрата

    Підеш, неначе агнець на вівтар,
    Зайняти вперше чоловіче ложе,
    Тендітна ластівко, квітуча роже,
    Вступивши натиску шалених чар.

    Противитись коханому негоже,
    П’янкий покорі помагає гар:
    Укріпленням заказаний попар –
    Захопить легко парубок пригожий.

    Здається, щасний передує шлях,
    Утім навряд чи подолає птах
    Знести підступні витівки Венери:

    Урвати спробуєш з ним будній плин,
    Явити мрійних мерехти перлин,
    Та він – закостенілий жнець матерій.

    IX. Незгода

    «Та він – закостенілий жнець матерій?! –
    Розчулено питаєшся мерщій, –
    Нахаба ниций, хований крутій;
    Попрала хтивість обіцянки Гери?..»

    Гадань турбує хаотичний рій:
    Невже нашкодити прекрасній пері
    Таки рішився покидьок материй,
    Красу невинну зрадив лиходій?

    Високе поза межами живого:
    Самій мироточити неспромога;
    Диявол – це досвідчений гравець.

    Облиш ридання голосні перуни,
    Каліпсою одурена красуне!
    Згадай Обитель світла накінець.

    X. Пустин

    Mais ou sont les neiges d’antan?

    Villon

    Згадай Обитель світла накінець,
    Самотню прародительку еонів,
    І попри різнорідні перепони
    До неї поривайся напрямець.

    Склади смиренно зморщені долоні:
    Не зіб’є з пантелику манівець
    Кого знанням нагородив Творець –
    Шукай безсмертя на нетліннім лоні.

    Адже розтанув тогорічний сніг –
    Подібно запропаде хто не зміг
    Нової вчасно причаститись ери.

    Не загуби цю Аріадни нить:
    Минуще маєш узнавати вмить,
    Щоб раптом не вклонитися химері.

    XI. Біси, іже чловіки прельщают

    (Притча)

    «Щоб раптом не вклонитися химері
    Юнацьких даром не змарновуй рис –
    Устами дівчини лукавив біс, –
    Піддайся врешті таїнству містерій.

    Путь Назарея – непролазний терен!
    То приспусти тепер зухвалий ніс;
    Хилися вітру, мужній кипарис:
    Небагатьом послужливі гетери».

    Тенета хитрі розкидав ловець:
    Волів спочатку шлюбом був єднатись
    Аж як відмовив підліток-мудрець, –

    «Одненьку ніч забудься, Йосафате!
    Знімай хутчіше непорочні шати –
    Закон Завіту зневажа овець…»

    XII. Зустріч Єу

    Tεθνηκὼς ζωῷ φθεγγόμενος στόματι.

    Θέογνις

    Закон Завіту зневажа овець,
    Сп’яненний владою писав скрижалі,
    Не відрізнивши мари від реалій,
    Людську осібність звівши нанівець.

    Розпутний вмер, з молитвою печалі –
    Однаково заплатить Всеотець:
    Похмурий світ зупинених сердець;
    Ні новизни, ані усмішки кралі.

    Вже ліпше жити абияк, повір,
    Ніж плутатись межи пекельних дір
    Або небесні населяти сфери.

    Юначе, підбадьор запалий взір,
    Не плач; одкривши потойбіччя двері,
    Думками підіймайся у етери.

    XIII. Заповіт митця

    Wiem co to być ptakiem.

    Mickiewicz

    Думками підіймайся у етери,
    Пригніченцю буденного ярма:
    Звертайся музики, марай папери,
    Нащир місцями, часом – жартома.

    Сипким багатствам раді філістери,
    Прихильники пияцької манери;
    Поета ж музу рознесе сурма
    Від вічного Парнасу задарма.

    Сльозами лоз кріпи ручиці кволі:
    Мирське метафізичний легшить бій –
    Не тільки піст, розкаяння, єлій!

    Суворий в’язням світської юдолі
    Можливо-бо терпіти уділець,
    Якщо душею каторжник-мертвець?

    XIV. Приреченість

    Якщо душею каторжник-мертвець
    Обурений цинічністю природи,
    Буває, власний згашуєш світець,
    Суціль вручившись аморальній моді.

    Куштуєш скоротечні насолоди,
    Допоки не вривається терпець;
    Тоді – вдаряє розуміння грець
    Одречення від вищої породи.

    Звіряйся сам шляхетної мети:
    Будь свічкою малої красоти,
    А не вуглем великого горнила.

    Бодай загине сохлий, босоніж –
    Сумлінний посміхнеться глузливіш,
    Коли Ялдаваоф розправить крила.

    XV. Πίστις Σοφία

    The feeling heart, the searching soul…

    Coleridge

    Коли Ялдаваоф розправить крила
    Над головами проклятих примар
    Єретиків Симона й Богумила,
    Чи приймеш благородно свій тягар?

    Перемогти Всевишнього несила:
    Огень – його промови, сенси – жар,
    Заслухать вирок судового стила
    Підеш, неначе агнець на вівтар.

    Та він – закостенілий жнець матерій;
    Згадай Обитель світла накінець,
    Щоб раптом не вклонитися химері.

    Закон Завіту зневажа овець;
    Думками підіймайся у етери,
    Якщо душею каторжник-мертвець.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)