•  Холодна чаша тіні

Холодна чаша тіні вихлюпується до ніг
На розі Спекотного закапелка червня і вузького двору будинку,

•  Пожежа

Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.

•  Прошу тебе, зупинися...

...Якщо ти поглянеш на понурені голови квітів та їх зігнуті стебла,
Якщо пильно вдивлятимешся в перший сніг

•  В кімнаті

В кімнаті її легко можна було перечепитися
Поглядом за пейзаж, який повертав до весни.

•  І сходить Сонце

...до слова, я пам’ятаю те чорне поле на тобі,
Пам’ятаю

•  Гіперреальність

Мало обраних, кажуть вони,
Але все частіше погоджуються з більшістю.

•  Пісня

Лунниця, що колихається на грудях твоїх
Так пасує до глуму роздівиченого погляду,

•  Пудра

Завтра випаде сніг,
Можливо пудрою,

•  Щось трапиться на перехресті осінніх вулиць

Щось трапиться на перехресті осінніх вулиць пізнього вечора,
Коли листя опадатиме від схлипів дощу

•  Блукальці

Ми — блукальці в шерехатих пралісах жаги,
Так, блукальці, — казав він і озирався на дві тисячі сьомий рік,

•  Усе на краще

День пробивався крізь світанок капронових стрілок
Нічних панчіх любої слонокости твоїх стегон,

•  В кімнаті

В кімнаті, де хіба що бракує фрески з кімнат Геркуланума,
І ваза скляна, мов цілунками сповнене серце твоє,

•  Безсмертя

Злива тягнула небом грозовий мелос
То виринала китом, що страшно сопів

•  Книга сорому

Ви повинні мати цю книгу з тисненням та ляссе,
Коли не можете написати власну,

•  Любов

Інколи солодкоголосся ріки таке полохливе,
Непевне, просіяне перламутровою димкою,

•  Недільна тиша

Я навмисно повинен промовчати, щоб ти
Зібрала ці три краплі і почала жонглювати ними…

•  Сутінки

Сутінки відтепер приємніші.
Світло люстри одягає предмети у тьмяні ризи,

•  Літопис колишньої перекладачки Н.

I

•  Ніж Заходу

Небо здійняло над обрієм полум’яну п’яту
Відкинувши зблиски мерехтливого люрексу

•  Голос

Ти спускаєшся ниткою її голосу
В глибини розшитої обителі її жіночності,

•  Повітряна примара

Любов, часом подібна до звуку реактивного літака,
Що гуде по-під хмарами,

•  Ніж

- Ніжніш, — промовляла вона...
Та вчувалося – ніч

•  Часом

Часом потрібно насмілитись
І байдуже зривати стоп-кран,

•  Пісок

Цей вірш видавався йому безкінечним шляхом
Пекучого сонця

•  Озеро часу

Краса, що любується собою, згодом, хвалиться віком.
Так, згодом звикаєш до всього на світі.

•  Крамниця

Голос жінки торкнувся мого плеча,
Моєї руки, що взялася за корінець книги,

•  Акведук

На світлині – ти.
Ще така юна. Вродлива. Чиста,

•  Замок

То був невеличкий мотель при в’їзді в Мукачево
Біля двору якого височів пагорб із Замком, а неподалік розкинувся автосалон

•  Римська історія

Твоя історія про Рим, розкаже більш про тебе, як про Рим.
Тож сідай і розказуй про спечені вулиці,

•  Умиротворення

Коли я слухаю тебе, розумію,
як не потрібно мовчати, щоб

•  Княгиня ночі

Вона сьогодні княгиня ночі:
Хтива,

•  Кажани

Дощ починався тричі:
вперше полопотів кількома краплями

•  Усмішка

Її мовчання - це контур голубки,
що тонкою ниткою крил

•  Симфонія №9

Чернетка, — це і є предмет мистецтва, майстерня духу, справжній артефакт споглядання, хірургія на сторінках.

•  Симфонія №8

Можливо справедливість –
це і є невідворотність історії.

•  Симфонія №7

На бретельках твоїх сновидінь
Дихає легко

•  Симфонія №6

Це не просто плаття,
А цитата любові,

•  Симфонія №5

Я не зустрічаю її на початку долини метафор, в той час коли
Могла б залишити серце своє легким

•  Симфонія №4

Гаряче сонце огортає коліна теплом
Коли східний вітер студить їх, обвіює,

•  Симфонія №3

Я чув їхні голоси, що шукали фанерну поличку від креденсу.
Він скидався на дерев'яного голема, що порозпихав по закамарках своїх шухляд липкі льодяники,

•  Симфонія №2

Ніхто і ніколи не зможе поєднати схлипи миттєвостей,
Що цоркотять в минуле віддаляючись глухим відлунням історії

•  Симфонія #1

Така дурість:
Коли дивлюся на тебе – бачу майбутнє подвоєне підборіддя

•  Морлоки

Великий парк Травня
Стане колись великим видавництвом Сонця,

•  Так прокидаєшся ти

День починався так,
Як і ти, — розмружуючись од тягучого сну.

•  Любовна симфонія

Любов витинає кроками білі літери на білих сторінках часу.
Їй під силу переступити гори