•  Любов як вірш

Любов як вірш – читаєш і болить.
Шипами в серце б'є троянда слова.

•  Любов, як світло

Любов як світло – згасне і нема.
Очей зоря не вийде попрощатись.

•  Про усе й одно

Я наснюсь тобі весною,
Не вставай зі сну!

•  Чужа любов

О намалюй! О намалюй для нас
Прощання час –

•  Зречені вічності

Навіть в цьому мільйонному місті
Серед інших – знаходиш мене.

•  З Венери до Марсу

Я роздягаю для тебе душу,
У непорушну ступаю тишу,

•  Від води

Я колись давно когось любила, –
Так зречуся клятви і біди,

•  Верес

Як верес чіпляє голінне коріння за схили цієї гори,
Як сосни виприскують пряні рідини в легені всього живого –

•  Осяйний

Осяйний, розкажи, як вершини ведуть попід хмари, як мирно там!
Нас до бою життя повертає обличчям і ми воюємо.

•  І ти також

І ти також, коханий мій, і ти
Змовчиш, коли слова покине сила?

•  Нота ми

Нас мільярди, та ми самі.
Місто гасить сірник об п'яти.

•  Кохання не стидайсь

І що воно таке? І як цьому не бути?
Найменша із прикрас, остання із прикрас –

•  Як покличу тебе за собою

Як покличу тебе за собою, – ти просто йди!
Все, що має ціну, те ніколи не стане втратою.

•  Моїми губами

Як ти, коханий? Чи гинеш без мене? Привіт!
Сонце блукає захмареним небом Полісся.

•  Намалюй мені шлях

Намалюй мені шлях і осипаних листям нас,
І холодний пейзаж, що його не зігріє час,

•  Риками водоспадів

І я люблю тебе, як звичку найганебнішу,
Як сон, що бавиться зі мною й не приходить,

•  І ненародженому

Залиш собі мої присвяти!
Покинь на мене нашу вічність!

•  Червневі чола

Вдаряються об вітряне крило
Високі чола нашого мовчання.

•  Дмухає

Я кажу, мені без тебе легко і солодко, і співається, кажу. А він мовчить.
Я кажу, мені без тебе точно так, наче крила шкіру прорізали, тільки лиш не пече.

•  І радість стала осадом в вині

І радість стала осадом в вині.
І туга стала сном, що забуваєш.

•  Він повертає мене до тями

Він повертає мене до тями,
Як забуває про мене просто.

•  Із серцевини

Заговори до мене нині вітрами світу,
Із серцевини дерева життя витесаний!

•  Романтик він. Пташина забаганка

Облиш оце леліяння порожнє
Смішних скарбів, пташиних забаганок,

•  Листопадиться

Літепло. Любий, а вкрий мене доторком!
Вже листопадиться, купчаться равлики,

•  І віск покрапав на папір

І віск покрапав на папір.
І вітер розірвав фіранку.

•  Перната

Закохалася.
Аж крила мені з пожовклого листя виросли.

•  Навіки певні

Якщо ти справді вмієш мене читати,
То де підкреслюєш тонко, майже прозоро?

•  Романтик він. Ніжна туманність

Літо скінчилося. Наче квіток пелюстки,
Вії твої облетіли і відлетіли.

•  Цілісні

Відлетіло голубкою чи билиною.
Не зі зла обмануло нас, видить Бог!

•  Нехай не я

Нехай не я сьогодні задихатимусь
Від простоти твоїх просторих слів,

•  Четвергові

Знаєш, які ми були до того, як стали ніякими? –
Розуму непідвладними, хоча й з усіма однаковими.

•  Серед злих доріг

Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент – не дивуйся їм.

•  В ріках молочних

Сирість така, коханий, – стратитись можна.
Густо лягли тумани – правда безбожна.

•  Немислимі

Надішли мені того листа, що залишився недописаним.
Пів вірша мого – пів життя у півкроках немислимих.

•  Обезсилені

Чуєш, як між містами нашими
Поїздами, вітрами, римами

•  Ці сльози котяться

Ці сльози котяться без дозволу і права,
Прогірклі маревом: якби ж, якби, якби...

•  Романтик він. Докір

Ото й таке... Як хочеш, так і думай,
Пиши листи, забарвлені у докір,

•  Лілова глибочінь

Люблю, коли ти дивишся ось так.
Я – талий сніг, лілова глибочінь,

•  Плачу цьогоріч

Плачу цьогоріч.
Плачеш? Дурна, чого ж?

•  Романтик він. Лінійні

Пробач!
Ці площини стрімкі підкоритися нам не змогли.

•  Романтик він. Брикливо

Отже, бузковою гамою,
Граминкою солодкавого соку,

•  Вже визначено все

Вже визначено все, читай по небу!
Поблідли весни, наче налякались,

•  Розніжені

Вчора згадалося, а пам'ятаєш, було –
Червень строкато виписував наші дороги?

•  Зачаровані

Зачаровані, замиловані, заворожені
Позирали все: зазбирати би та й у жменьки!

•  Де алеї живі не сходжено

Де алеї живі не сходжено,
Вбрані в вишні солодкий цвіт,

•  Пурпурово

Нас не видно
Ні тепер

•  Ніби я із твого ребра

Ніби я із твого ребра.
Знаєш, зорі за нас молилися

•  Тільки для тебе цей блиск

Тільки для тебе цей блиск у моїх очах.
Стоплене сонце мої взолотило коси.

•  Народитись сьогодні заново

Народитись сьогодні заново,
Щоб для тебе, щоб ще чистішою.

•  Вимальовуй її

Вимальовуй її на полотнах лукавої ночі.
Чорно-білим "люблю" заштриховуй розріджені риси.

•  Так сонячно

Так сонячно, немов пролито мед.
Думки прозорі, мов безгрішні діти.

•  Поназбирувані крапельки

У півтон одягнувши оклик душі – зачекай!
Поназбирувані крапельки вмить переллються

•  Не з'єднати повік полюсів

Ти так глибоко в серці засів
І болиш, і болиш, і болиш...

•  Романтик він. Інеєм

Дико отак вкриватися інеєм, коли ти не поруч.
Вабити бджіл нектаром солодким при твоєму найменшому усміху.

•  Пишу тебе по стінах

Тож, ти мене удосвіта згадаєш,
Коли проснешся й глянеш у вікно?

•  Романтик він. Мережевий

Ти десь тут, поміж інших, ти десь
На перетині меж, на відстані,

•  Романтик він. Захват

Світ на хвилину завмер.
Захват –

•  Доки не я

Я – зерня. Я на твоїй долоні.
Лиш не втрать, виронивши у трави!

•  Не зникай

Не зникай!
Щось сповнило очі їдким і пекучим.

•  Романтик він. Кіт

Ніч надміру рвана.
Я надміру п'яний,

•  Романтик він. Льоди

Бо коли ти отак на мене дивишся, –
Я не хлопчак, не механік і навіть не твій сусід.

•  Романтик він. Приналежний

Соло твоїх солов'їв заколисує й будить одразу.
Ти для мене готуєш свою найкоротшу фразу.

•  Непізнаному другу

В зимову ніч бринів лиш сніг-скрипаль
У такт словам моїм в листі останнім.

•  Едельвейси

Мій едельвейсе, ти і досі там –
Над прірвою, яку не перетнути

•  Якби ж то змовчав

Якби ж то змовчав той осінній дощ,
Що відбиває ритми в стилі джазу

•  Але ж і я не маю

Але ж і я не маю тої волі,
Щоби при всіх тебе назвати так,

•  Повік двом любкам

А ти крізь час ім'я моє взивай!
Спивай із нього найсолодші звуки!

•  Приходь в мій дім

Приходь в мій дім біду заколихати.
Надворі дощ – злякає і собаку.

•  Коли б то крихтою жалю

Коли б то крихтою жалю
В твоєму серці поселитись,

•  Я до тебе приходила

Я до тебе приходила пізньої ночі
І тремтіла всім тілом, немовби з морозу.

•  Підливаю у чашу

Підливаю у чашу медово солодкого трунку.
Спий до дна, мій коханий, це від смутку найкращі ліки!

•  І гірчить на губах

Я занадто звичайна, занадто звичайна, пробач!
Я невдачі твої пожинаю і сама ж їх сію.

•  Де дві дороги сходяться в одну

Де дві дороги сходяться в одну,
Щоби з'єднати заблукалі долі,

•  Альпініст і Поетеса

Поетесі ніколи не стати коханням життя Альпініста,
Пристрасть серця його поведе на хребти і льоди Евересту.

•  Мій впертий гонор

Мій впертий гонор, злісна непокора
Кипить рудим, проте, вже зовсім скоро,

•  Ніжна

При свічках надвечірків сніжних
Я занадто відверто ніжна.

•  Багряніло

Лоскотало імли мереживо. Багряніло.
Ваша дівчинка вмить збентежилась. Так несміло

•  Втрачаючи вагомість

Я Вас люблю. Втрачаючи вагомість,
Рівняюся до Ваших сивих скронь.

•  Ланню пораненою. Хто як не ти

Хто, як не ти,
Розіпне мої вибрики солодкогранним дотиком?

•  Надто схожі

Здається, ми з тобою надто різні.
Чи по ночах у тебе сонця схід?

•  Вві сні

Колись я прокинусь вві сні,
Бо дні розминуться з ночами,

•  Спали мене

Спали мене! Рве душу скрипки плач.
Струною-іскрою, бенгальськими вогнями,

•  Бути не твоєю

Залиш мене в цій тиші помирати!
Чи я щаслива бути не твоєю?

•  Переспівуй мене

Переспівуй мене, перевершуй!
Ти ж потіха моя найперша.

•  Преніжність

І звідки ти тільки взялась,
Преніжносте і прелюбове,

•  На перехрестях доміно

На перехрестях доміно –
Крихких, лякливих, покрапле́них

•  Любові свідки

Кричала вічність тишею вітрів,
Грозились грози струмом блискавиці,

•  Всі мої примари

Всі мої примари зникають,
Коли приманюєш мене до себе,

•  На обривах чуттєвих фаз

Наша казка – це жменька фраз,
Що твоя нашкребла авторучка.

•  Буревісно. Морська історія

За мої зачепившись крила,
Набив ґульку собі об німба.

•  Химерами гротеску

Ми дописали свій роман.
Сюжет – на видиху, мінорний,

•  Я пробуду з тобою

Я пробуду з тобою до перших злив.
Не потрібно гадати, що стане після.

•  Знаю хто ти

Знаю, хто ти, і знаю точно, як тебе звати.
Твоїм обрисом сльоти важко лягли на плечі.

•  Квити

Мені нудно. Мені хочеться помирати
В той час, коли інші хочуть просто любити.

•  Грім і блискавиця

Показуюсь тобі та відкриваю
Усе, що мучить, ріже і пече.

•  Причинні або жарт як формула розлуки

Спиною "ні" обернене явлене –
Мовчать вуста, вся суть його мовчить.