Автори /
Гриць Янківська (2012)
|
Рубрики
/ БІГОМ ВАСИЛІСКА. Едельвейси (2016-2017рр.)
Опис: "Едельвейси" – цикл поезій зі збірки "Бігом василіска" 2016-2017рр.
Ілюстрація – картина Тетяни Молодої
Ілюстрація – картина Тетяни Молодої
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
На окрайчику перестороги
•
Пташина забаганка. Романиик він
•
Літепло, любий
•
Перната
•
Якщо ти справді вмієш мене читати
•
Ніжна туманність. Романиик він
•
Відлетіло голубкою, чи билиною
•
Нехай не я сьогодні задихатимусь
•
Четвергові
•
Напиши мені серед злих доріг
•
В ріках молочних
•
Надішли мені того листа
•
Поїздами, вітрами, римами
•
Ці сльози котяться без дозволу і права
•
Докір. Романиик він
•
Лілова глибочінь
•
Лінійні. Романиик він
•
Брикливо. Романиик він
•
Вже визначено все
•
Вчора згадалося
•
Зачаровані
•
Де алеї живі не сходжено
•
Пурпурово
•
З ребра
•
Тільки для тебе цей блиск
•
Народитись сьогодні заново
•
Вимальовуй її
•
У півтон одягнувши оклик душі
•
Не з'єднати повік полюсів
•
Інеєм. Романиик він
•
Пишу тебе по стінах
•
Мережевий. Романиик він
•
Захват. Романиик він
•
Ким був ти
•
Не зникай
•
Кіт. Романиик він
•
Льоди. Романиик він
•
Приналежний. Романиик він
•
Едельвейси
•
Якби ж змовчав. Дуельний вірш
•
Але ж і я не маю тої волі
•
Повік двом любкам
•
Приходь в мій дім
•
Коли б то крихтою жалю
•
Я до тебе приходила
•
Підливаю у чашу
•
Де дві дороги сходяться в одну
•
Альпініст і Поетеса
•
Мій впертий гонор
•
Багряніло
•
Втрачаючи вагомість
•
Надто схожі
•
Спали мене
•
Бути не твоєю
•
Переспівуй мене
•
Преніжність
•
Любові свідки
•
Всі мої примари
•
На обривах чуттєвих фаз
•
Буревісно. Морська історія
•
Химерами гротеску
•
Я пробуду з тобою
•
Знаю хто ти
•
Квити
•
Грім і блискавиця
•
Причинні або жарт як формула розлуки
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я прощаю тебе. Я прощаюсь з тобою. Бувай!
Нам не стрітитись вже на окрайчику перестороги.
Нам не стрітитись вже на окрайчику перестороги.
Облиш оце леліяння порожнє
Смішних скарбів, пташиних забаганок,
Смішних скарбів, пташиних забаганок,
Літепло. Любий, а вкрий мене доторком!
Вже й листопадиться, й купчаться равлики,
Вже й листопадиться, й купчаться равлики,
Закохалася.
Аж крила мені з пожовклого листя виросли.
Аж крила мені з пожовклого листя виросли.
Якщо ти справді вмієш мене читати,
То де підкреслюєш тонко, майже прозоро?
То де підкреслюєш тонко, майже прозоро?
Літо скінчилося. Наче квіток пелюстки,
Вії твої облетіли і відлетіли.
Вії твої облетіли і відлетіли.
Відлетіло голубкою, чи билиною.
Не зі зла обмануло нас, видить Бог!
Не зі зла обмануло нас, видить Бог!
Нехай не я сьогодні задихатимусь
Від простоти твоїх просторих слів,
Від простоти твоїх просторих слів,
Знаєш, які ми були до того, як стали ніякими? –
Розуму непідвладними, хоча й з усіма однаковими.
Розуму непідвладними, хоча й з усіма однаковими.
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент – не дивуйся їм.
Як зоря зорю засоромить вщент – не дивуйся їм.
Сирість така, коханий, – стратитись можна.
Густо лягли тумани – правда безбожна.
Густо лягли тумани – правда безбожна.
Надішли мені того листа, що залишився недописаним.
Пів вірша мого – пів життя у півкроках немислимих.
Пів вірша мого – пів життя у півкроках немислимих.
Чуєш, як між містами нашими
Поїздами, вітрами, римами
Поїздами, вітрами, римами
Ці сльози котяться без дозволу і права,
Прогірклі маревом: якби ж, якби, якби...
Прогірклі маревом: якби ж, якби, якби...
Ото й таке... Як хочеш, так і думай,
Пиши листи, забарвлені у докір,
Пиши листи, забарвлені у докір,
Люблю, коли ти дивишся ось так.
Я – талий сніг, лілова глибочінь,
Я – талий сніг, лілова глибочінь,
Пробач!
Ці площини стрімкі підкоритися нам не змогли.
Ці площини стрімкі підкоритися нам не змогли.
Отже, бузковою гамою,
Граминкою солодкавого соку,
Граминкою солодкавого соку,
Вже визначено все, читай по небу!
Поблідли весни, наче налякались,
Поблідли весни, наче налякались,
Вчора згадалося... А пам'ятаєш, було –
Червень строкато виписував наші дороги?
Червень строкато виписував наші дороги?
Зачаровані, замиловані, заворожені
Позирали все: зазбирати би та й у жменьки!
Позирали все: зазбирати би та й у жменьки!
Де алеї живі не сходжено,
Вбрані в вишні солодкий цвіт,
Вбрані в вишні солодкий цвіт,
Нас не видно
Ні тепер
Ні тепер
Ніби я із твого ребра...
Знаєш, зорі за нас молилися
Знаєш, зорі за нас молилися
Тільки для тебе цей блиск у моїх очах.
Стоплене сонце мої взолотило коси.
Стоплене сонце мої взолотило коси.
Народитись сьогодні заново,
Щоб для тебе, щоб ще чистішою.
Щоб для тебе, щоб ще чистішою.
Вимальовуй її на полотнах лукавої ночі.
Чорно-білим "люблю" заштриховуй розріджені риси.
Чорно-білим "люблю" заштриховуй розріджені риси.
У півтон одягнувши оклик душі: зачекай!
Поназбирувані крапельки вмить переллються
Поназбирувані крапельки вмить переллються
Ти так глибоко в серці засів
І болиш, і болиш, і болиш...
І болиш, і болиш, і болиш...
Дико отак вкриватися інеєм, коли ти не поруч.
Вабити бджіл нектаром солодким при твоєму найменшому усміху.
Вабити бджіл нектаром солодким при твоєму найменшому усміху.
Тож, ти мене удосвіта згадаєш,
Коли проснешся й глянеш у вікно?
Коли проснешся й глянеш у вікно?
Ти десь тут, поміж інших, ти десь
На перетині меж, на відстані,
На перетині меж, на відстані,
Світ на хвилину завмер.
Захват –
Захват –
Я – дитя. Я на твоїй долоні.
Лиш не втрать, виронивши у трави!
Лиш не втрать, виронивши у трави!
Не зникай!
Щось сповнило очі їдким і пекучим.
Щось сповнило очі їдким і пекучим.
Ніч надміру рвана.
Я надміру п'яний,
Я надміру п'яний,
Бо коли ти отак на мене дивишся, –
Я не хлопчак, не механік і навіть не твій сусід.
Я не хлопчак, не механік і навіть не твій сусід.
Соло твоїх солов'їв заколисує й будить одразу.
Ти для мене готуєш свою найкоротшу фразу.
Ти для мене готуєш свою найкоротшу фразу.
Мій едельвейсе, ти і досі там –
Над прірвою, яку не перетнути
Над прірвою, яку не перетнути
Якби ж змовчав отой осінній дощ,
Що відбиває ритми в стилі джазу
Що відбиває ритми в стилі джазу
Але ж і я не маю тої волі,
Щоби при всіх тебе назвати так,
Щоби при всіх тебе назвати так,
А ти крізь час ім'я моє взивай!
Спивай із нього найсолодші звуки!
Спивай із нього найсолодші звуки!
Приходь в мій дім біду заколихати.
Надворі дощ – злякає і собаку.
Надворі дощ – злякає і собаку.
Коли б то крихтою жалю
В твоєму серці поселитись,
В твоєму серці поселитись,
Я до тебе приходила пізньої ночі
І тремтіла всім тілом, немовби з морозу.
І тремтіла всім тілом, немовби з морозу.
Підливаю у чашу медово солодкого трунку.
Спий до дна, мій коханий, це від смутку найкращі ліки!
Спий до дна, мій коханий, це від смутку найкращі ліки!
Де дві дороги сходяться в одну,
Щоби з'єднати заблукалі долі,
Щоби з'єднати заблукалі долі,
Поетесі ніколи не стати коханням життя Альпініста,
Пристрасть серця його поведе на хребти і льоди Евересту.
Пристрасть серця його поведе на хребти і льоди Евересту.
Мій впертий гонор, злісна непокора
Кипить рудим, проте, вже зовсім скоро,
Кипить рудим, проте, вже зовсім скоро,
Лоскотало імли мереживо. Багряніло.
Ваша дівчинка вмить збентежилась. Так несміло
Ваша дівчинка вмить збентежилась. Так несміло
Я Вас люблю. Втрачаючи вагомість,
Рівняюся до Ваших сивих скронь.
Рівняюся до Ваших сивих скронь.
Здається, ми з тобою надто різні.
Чи по ночах у тебе сонця схід?
Чи по ночах у тебе сонця схід?
Спали мене! Рве душу скрипки плач.
Струною-іскрою, бенгальськими вогнями,
Струною-іскрою, бенгальськими вогнями,
Залиш мене в цій тиші помирати!
Чи я щаслива бути не твоєю?
Чи я щаслива бути не твоєю?
Переспівуй мене, перевершуй!
Ти ж потіха моя найперша.
Ти ж потіха моя найперша.
І звідки ти тільки взялась,
Преніжносте і прелюбове,
Преніжносте і прелюбове,
Кричала вічність тишею вітрів,
Грозились грози струмом блискавиці,
Грозились грози струмом блискавиці,
Всі мої примари зникають,
Коли приманюєш мене до себе,
Коли приманюєш мене до себе,
Наша казка – це жменька фраз,
Що твоя нашкребла авторучка.
Що твоя нашкребла авторучка.
За мої зачепившись крила,
Набив ґульку собі об німба.
Набив ґульку собі об німба.
Ми дописали свій роман.
Сюжет – на видиху, мінорний,
Сюжет – на видиху, мінорний,
Я пробуду з тобою до перших злив.
Не потрібно гадати, що стане після.
Не потрібно гадати, що стане після.
Знаю, хто ти, і знаю точно, як тебе звати.
Твоїм обрисом сльоти важко лягли на плечі.
Твоїм обрисом сльоти важко лягли на плечі.
Мені нудно. Мені хочеться помирати
В той час, коли інші хочуть просто любити.
В той час, коли інші хочуть просто любити.
Показуюсь тобі та відкриваю
Усе, що мучить, ріже і пече.
Усе, що мучить, ріже і пече.
Спиною "ні" обернене явленне –
Мовчать вуста, вся суть його мовчить.
Мовчать вуста, вся суть його мовчить.