•  Скеля

Я – скеля.
Я – скеля і скоро мене проб'ють.

•  Тридцятий вірш

Мій тридцятий* вірш
У осінню ніч

•  Луна зі слів

Луна висить.
І ніч, мов киця, муркотлива.

•  Київ

Сягаєш плечима неба,
А стопами – пекла.

•  Небесний страж

Чому така рясна твоя печаль, о небо?
Останні теплі дні добігли до обриву,

•  За класиком

Тиша така, як вірші про тишу.
Вірші такі, що пора облишити.

•  Мій довершений образ

Я пливу, я пливу, я тікаю завзято від тебе,
Мій доконаний час, моя явносте серед людей!

•  Коротка ніжність

Під ліхтарем – метелик згас.
Коротка ніжність.

•  Я вітер

Здіймається лист у вир прощальний.
Натужний свист.

•  Осінні янголи

Все поміщається на дні
Осінньої пісні,

•  Голуб / І гасне день

Цілі океани байдужої води
Вилизують дахи і ринви,

•  Вістрям слів

Вістря гостре внизати у м'якіть серця...
Масло топлене – вся ця душа, і все тут.

•  Перейти на сторінку автора

Перейти на сторінку автора і залишитись там у приймах –
Це така ж забаганка зниділа, як от гуцати поміж хмар.

•  Під обличчям гранітних дів

Містом лине гулка тривога.
Гріх на груди – так грузне день.

•  Серпню

Ось же, серпню, падіння твоє на пошерхлу земну твердь
Передує (чи скажеш, що вісник ти або ж пророк?) поразкам!

•  Неділі

А на серці – зима
Заморожує світло й тінь,

•  Між зуб'ятами обрію

Літо грає на вилиця хрускотом кісточок.
Зрубу першого іскорки-трісочки розлітаються.

•  В сивім небі тривожна пташка

В сивім небі тривожна пташка
Точить крила в ялиці кінчик.

•  Часи моєї дружби з ними

Пташки шугнуть понадо мною, лиш закурличуть.
Цією ранньою весною мене не кличуть

•  Орієнтири

Ми – одинокі орієнтири
На мапах долі щоденних стрічних.

•  Вигнанка осінь

Ця вічноголодна вигнанка осінь гризе галуззя,
Висмоктує все найпоживніше і найсмачніше.

•  Як мисливець іде до пастки

Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки!
Пташка вирвала власні крила, пташка змучилася за ніч.

•  Благословення Сізіфа

Сізіф штовхає свою каменюку і підлаштовує плечі.
Пилюка січе, як металу стружка, поглиблює борозни п'ят.

•  Щось більше

Я сьогодні не встигла дещо.
Може – жити, а мо – щось більше.

•  Алича

Небо суне, неначе стадо сивих буйволів до водопою.
Лоб до лоба скрегочуть колії і колеса товарняків.

•  Ковзаниця

Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,

•  На видноколі

Стає душа на виднокраї.
За нею – смута і полин.

•  Датермінізм

Гір нема! –
Як вирок, як холодна долі відплата.

•  Кити

І коли моя земля стає плоскою,
А кити хвостами хмари наганяють –

•  Остання із висот

І буде це остання із висот,
Коли шляхи подивляться у спину.

•  Істерія. Сад душі

Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила

•  Це прозріння прийде

Це прозріння прийде опісля плачевних втрат.
Нам не раді тут! Нам не раді! О, нам не раді!

•  Спалене крило

Скільки ще спалених крил і сердець обезкровлених
Зможе в собі помістити вселюдська історія?

•  Бо такі не лишають слідів

Бо такі не лишають слідів, а просто ідуть у вічність.
Відпускаючи пам'ять, бентежне беруть з собою.

•  На окрайчику перестороги

Я прощаю тебе. Я прощаюсь з тобою. Бувай!
Нам не стрітитись вже на окрайчику перестороги.

•  Білим маревом вкрита дорога

Білим маревом вкрита дорога –
Це не сніг, – це моя душа.

•  Однокрилі

І злітають до неба янголи однокрилі,
І співають пісні хвалебні у одкровенні.

•  Височінь

Ти – височінь.
Тобі болить

•  Вічний

Так буває –
Стрепенешся і зрониш сльозу:

•  Я зірвала увесь виноград

І допоки я тут дочитуюсь вашої правди –
Замітає погаслим листям дороги мої однобокі.

•  Першопрохідник

П’яниця,
Як в колесі шпиця,

•  Як сполотніють очі від невдач

Як сполотніють очі від невдач –
У волошковім полі збліднуть барви.

•  В очах у статуї

Ніч закрила мене на замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.

•  Молитвами пречистих

Молитвами пречистих начисто пересіяна.
Все просипане поспіхом не перед тими, не...

•  Це стриноження

Це стриноження другого "я" на поверхні свідомості,
Обезглавлення обездоленості погрішності.

•  Розірване намисто

Весна моя опала пелюстками
Зів’ялими, затоптаними. Душно.

•  Коли високі стають низькими

Коли високі стають низькими,
Коли зневага калічить душу –

•  Переступити цю межу

Переступити цю межу.
Обмежуючи, певно, втратиш.

•  Грозовито так

Грозовито так за вікном було, аж нестерпно.
Ніч задухою загустилася у цвіту.

•  Сорок вітрів

Сірою пасткою, вовчою пащею, шкіриться, лащиться небо.
Триста покірних, як триста пропащих, тонші від висохлих стебел,

•  Бентежна. Про відвагу

Ти така бентежна!.. Замовчи!
Загуло, мов дзвони хтось сполохав.

•  А у тебе подушка з пір'я

А у тебе – подушка з пір'я,
А у мене – одне крило.

•  І тоді я злякалась

І тоді я злякалась – Боже,
Чи годиться мені радіти?

•  Розквітають магнолії

Розквітають магнолії в місті моїх ненадій,
Фіолетовим небом вдягаючи мрію забуту.

•  Стариці

Ця весна принесла нам багато лиха у повенях.
Я навчилася бути тихою – мудро й завбачливо,

•  Поет

Ти хворієш, поете! Глупо.
Зануряєш перо в отруту.

•  У горіхову ніч

Тепло-карим у горіхову ніч,
Коли вітри колисанки свистіли

•  Світові боляче

Світові боляче знатися з цим жалем.
Навіть сніжинки від гніву не тануть, шкваряться.

•  Думка

Ти тлієш, згасаєш зі мною.
Зубожієш даремно, приймаючи пишні дарунки.

•  Пам'ять

Так палало й тоді, коли ти переходив за тло.
Відпливали човни, перегружені тоннами згадок.

•  Вітрів дороги

Вітрів дороги.
Ночей тривоги.

•  Два міста

Місто мрій не моїх, місто чужого болю,
Місто левів і кави, місто надмірної втоми,

•  Простоокі

Постій отут.
Помовчи.

•  Двадцять перший вік/ По заборонених стежках

Ллються ріки,
Воложать повіки

•  Gebo

Істинно: світ чужий
Не промине жоден!

•  Пегас і вічність

Ідучи нога в ногу з невпинним циклічним часом,
Пам'ятай: неможливо прокласти у нім двосторонню трасу.

•  Світ невколисаний

Вітре мій дужий,
Давній мій друже,

•  По білому білим

По білому – чорним. По білому і... пробіл.
Слова, як ворони. Словам-воронам не вір!

•  А мені до сонця

А мені до сонця, а мені до сонця би дотягнутись!
Хай би соки всі, хай би соки мої осушило.

•  За крок до прірви

За крок до прірви, найхиткіший крок,
Чи втримаюсь, чи полечу додолу?

•  Полковник

Начисть-но до блиску, полковнику, свої черевики!
Ніхто не повинен дізнатись всю тугу твоєї втрати.

•  Опівночі

І ти – не ти, і я – не я,
І вітер знає втому.

•  Слова

Кричиш? Не варт! Слова не мають моці,
Коли, мов град, вдаряються об землю.

•  Щоб не стати одним із тих

Щоб не стати одним із тих,
Що на берег, як мокрі дрова,

•  Пізнє натхнення

Жодного слова. І тиша така громовержна.
Помисли-стіни розкрадені в снах по цеглині.

•  В кожнім невільнім

Не кожен є другом, хто хоче таким здаватися,
Та з жодним не варто прощатися!

•  Дим у очах

Дим у очах.
Сизого повно, не перейти.

•  Горе йде. Про несвідомість

Боле мій,
Боле глибокий, злісний,

•  І стояла самотня людина

І стояла самотня людина на порозі у завтра.
І дивилась на пустку життя, й було їй сумно.

•  Перехворію осінь

Я переплачу! Я перехворію!
Слова не здатні зважити в мені

•  Істеричне. Поетом бути не хочу

Поетом бути не хочу!
Впихаю цю думку в риму

•  Покинути все. Про віру

Покинути все й летіти, летіти... Куди?
У вирій – далеко, не здужають відстані крила.

•  Тихим голосом пересторог

Тихим голосом пересторог
Дивна істина просто відкрилась:

•  Перелітні

Перелітні птахи... Перелітні здавались найкращими.
Ми раділи їм так, наче вісників Бога стрічали.

•  Ніхто не хотів вогню

Ніхто не хотів вогню.
Палили з усіх сторін

•  Не здолаю більше. Про чужу мету

Не здолаю більше цього потоку
І поштова скринька моя пуста.

•  Ріки смутку

Не перелити ріки смутку
З бокалу втрат в бокал набутку.

•  Не останній вірш

Отже, це не останній, авжеж не останній вірш.
Отже, рима ще довго мою проїдатиме пліш.

•  Як котилося сонце з неба

Як котилося сонце з неба –
Всі святі затулили очі.

•  На розсипах вій. Про зневіру

Куди мені йти, коли йти немає куди?
Моє друге "я" залишається тут безіменним.

•  Не молись на свої долоні. Про долю

Це не доля лежить на твоїх долонях –
Це туманність доріг і примарність днів.

•  Вічний оберіг

Моя мама – гроно допомог,
Дужі, спомагаючі вітрила!

•  Полум’ям

Як мить – роки тепер пролітають Божою волею.
Здається, все, що кому боліло, не раз відмолено,

•  Найкоротші Його вірші

Може, я не така пречиста,
Як причастя усіх святих,

•  Пів вірша

Я з літа написала пів вірша.
А що то є? – Як пів життя й пів смерті.

•  Глупий присмерк

Коли мій смак міняє знову присмак,
Пергамент білий огортає глупий присмерк,