•  Як осінь пощезне

Як осінь пощезне під блиском льоду
І кане вглиб –

•  Грішниця. До роковин голодомору

Онде зоря світиться,
Ділить наполовину

•  Допоки сон

Чую пхикання в праве вухо –
Те, що тиснеться в центр Землі.

•  1,6 льє

Дощ по мені, як рука по струні, б'є
Із висоти вниз один кома шість льє.

•  Палаюче коло життя

Напевне, усі ці пожежі заради диму.
Ітиму, куди повзтиме, куди вестиме.

•  Двадцять один грам

Вітер пестить мене нагу –
Мій безликий приватний бог.

•  Тривога

Тривога
З дня на день, як невідступна ідея,

•  Мій пес не гавкає

Мій пес не гавкає. Мій пес – покинута статуя.
І як відтерти з нього усю життя чорноту?

•  Шляхи усіх

В мені немає ні високих нот,
Котрі беруть естети цього світу,

•  Хтось боїться дивитись в очі

Хтось боїться дивитись в очі,
В когось вічно лячна говірка,

•  Ніч на Андрія

В ніч на Андрія виводжу твоє ім'я
Білим по білому. Випаде чи забудеться?

•  Сніги метуть

І все, у що я вірила, пройшло.
Сніги метуть – завбачливо безжурні.

•  Чи цвіркуни

Чи цвіркуни за вікном, чи малі чортенята, чи голос чий?
Місяць виманює з хати тебе – заплутанокосу.

•  Всеневідпущення

У провулках хиткого міста
Зримо падають на людей

•  Стерво

Вона досі в'яже з мене вузли і плаче, що стерла пальці.
Перейдем на "ти", пропонує. Нехай. Вогні полотніють, страх!

•  Сивоголосі

Що розказати тобі, моя одинокосте?
Гавкають пси і свистять по шосе машини –

•  Вогненна квітка

Він стояв, як примара, на тім мосту, весь прозорий і світлий.
Я боялась торкнутися крапель дощу, не проснули б!

•  Місяць зайшов за хмари

Місяць зайшов за хмари.
Ніч – невесела подруга.

•  Фантом

Хто цей фантом, що позаду з лівого боку?
Думоньки, коси, доріжечки нам покручені.

•  Лиш очікуй його

Заясніло довкіл. Ти – місто.
Ти готуєш йому оселю.

•  Кинь мені тінь на п'яти

Сотні причин, щоб покинути в тобі батьківщину.
Дощенту зруйноване сонце.

•  Після поразки

Після поразки, прийшовши в мою оселю,
Стомлено вивертатимеш із кишень

•  Шлях до страти

Вона прийшла – каратись і карати!
Насильно інша, сильна через силу.

•  Мені від тебе не весело

Вона мене – вічно холодними пальцями по лиці
І дико кричить, аж судини від тиску тріскають.

•  Дівич-вечір

Стрепенулась. Ніч гуде натужно,
Витинає місяцем фату

•  Сліди в пустелі

Та пустелі цієї сльозами не розмочити,
Хоч грозися, а хоч зарікайся, хоч тягни на шнурку корабля.

•  Доки не Остання

І знаючи, як важко нависають
Суворі стіни у твоєму домі,

•  Не янголиця

Я дочекаюсь променів різких,
Що відшарують явне і таємне.

•  Вийди на волю

Вийди на волю! Вийди із мене геть!
Голою правдою тулишся ти до дзеркал,

•  Вже тіні випускають

Вже тіні випускають із очей
Пожовклості мого важкого серця

•  Пів страти

Ще пів години до зими, пів страти.
Розпатлане гілля у вікна б'ється.

•  Ніч проростає

Ніч проростає чарами навсібіч,
Плетивом у вікно моє. В плетиві плечі.

•  Цвірінь

Думкам потрібен простір,
Словам – слухач.

•  Човник

В тиші, якої не терпить ні глузд, ні вуха –
Знаки питання і паперовий човник.

•  Жмут

А у неї, бувало, стіни стискались в жмут.
І примкнути би в кут, та у жмуті кутів нема.

•  Ожила

Що ж, здається, ти ожила.
Так невчасно і так невтішно.

•  Чари-погляди

Очі дівчини-чарівниці.
Чи позбирано, як зірниці,

•  А іноді просто

А іноді просто стискало груди.
Боліло? Не знаю. А що є болем?

•  Місячна ружа

Гавкаєш, друже? Он яка тяга дужа!
З місячних кратерів кличуть тебе на чай.

•  Смутно-сіро

Ні, не буде вже так, як було!
Цю маленьку, довірливу дівчинку

•  Серед білих веж

Серце моє, серденько, ти охолодилося.
Так завзято билося. Та чи ще буде́ш?

•  О тісняво

О тісняво очей, вкінець помилуй!
Миліших, аніж милі нам, не бачим.

•  На злобу дня

І ти мене, і я тебе, і сонце нашу правду
Від злих очей не вбереже. Що не згорить – зотліє.

•  Торочки

Чого тобі, моя задухо?
Розбурхай душу й придави

•  Несповідані ночі

Я не можу, не можу, не можу, не можу, пробачте.
Я не я, і побий мене грім, тільки я вже не я.

•  Чайки голодні

Чайки голодні над річкою
(Чайки кормилися річкою

•  І прибило мене до берега

І прибило мене до берега, як віночок.
Позавчора ж іще сміялася та раділа,

•  Мов тумани густі осідали

Мов тумани густі осідали мені на душу –
Розмокала в листах недописаних і недоречних.

•  В барвінку

Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім
Одинокість чужа, зневірена і змарніла.

•  Я прийду у твій дім

Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, як одна зі святих.
Не дочитуй до дна, не дивися навскіс, не молися на них!

•  Як в скронях гуде твоя пісня

Ти, серце, підводиш – болиш, стискаєшся.
Чи каєшся в цьому опісля,

•  Синіють звично мої вершини

Синіють звично мої вершини.
Чому ж ви, любі, такі далекі,

•  Ти лементуєш

Ти лементуєш, моя мовчанко,
Гудеш, як поїзд перед дощем.

•  Котилося сонце руслами

Котилося сонце руслами
Усіх чотирьох стихій.

•  Кутали мене коцом

Кутайте мене коцом з сивого павутиння!
Ціпом-прокльоном збийте зернята без лушпиння!

•  Серце пустелі

Я зневірена,
Та звільни мене

•  Коли ти пішов

Слухай,
Яка почалась заворуха, коли ти пішов!

•  Словом чавунним

Ні, не налякана, просто розчавлена словом чавунним.
Цукру до правди і часу до досить – не додаю.

•  Ніченько

Ніченько, ясочко, вислухай, та змовчи.
Вчитись запізно, болючі пройшли уроки.

•  Обірвало мій берег

Обірвало мій берег. Стою, як жива, нежива.
Все ще гупає в скронях, та це вже не пульс, а повінь.

•  Прикривши посмішкою лихо

Прикривши посмішкою лихо –
Фарбуєш губи у червоний.

•  Не розбурхати

Я не грію твоєї душі ні вогнем, ні жалем, ні словом,
Не кидаю з очей турбуючі погляди, мов блискавиці.

•  Виходила в поле

Виходила в поле й просила у вітру сили.
В серцях голосила: шалений, візьми з собою!

•  Гіркотою нічною

Гіркотою нічною при світлі настільної лампи
Упивалася жадно. О спраго, цю жертву прийми!

•  Як несповідана тисячу літ

Як несповідана тисячу літ.
Як неприкаяна грішна душа.

•  Лиш не питай

Лиш не питай, чи навчилась чужих любити!
Я поміж них все частіше зі зла мовчу.

•  Гойдайте мою колиску

Спиняють мою колиску
Нічного безумства діти.

•  То ви читали цю мить полинну

То Ви читали цю мить полинну в моїх очах?
Полинув янгол, перо зронивши. Мабуть, пора.

•  Чи написати тобі листа

Чи написати тобі листа,
А чи змовчати на віки-вічні?

•  Серце не спить

Серце не спить. У серця давно безсоння.
Мить, наче вічність, а вічність – коротка мить.

•  В барвінці

Просто будь поруч! Скресли сніги в барвінці.
Кригою яви чи недобаченим сном!

•  Ніч перед Різдвом

Серед ночі
Проснулась, похнюпилась, сніг – в коліно.

•  Лічені-перелічені. Як приступити до тебе

...як приступити до тебе, якщо ти – мій ковчег заповіту?
Святощі сховані в ньому: пахощі та скрижалі.

•  Псевдоніми

Називай так, як хрещена. Не для тебе мої псевдоніми,
Не для тебе ці: дякую, прошу, заходьте у гості...

•  Безжальна круговерть

О підла ноче, змилуйся над нами!
Чому вичікуєш під урвищем сердець?

•  Січе

Лиш не збагну, чи дощами, а чи мечем?
Будеш мені миротворцем чи палачем?

•  Ґави

Знов моє безсоння п'є студену воду
І рахує вівці, проклинає ніч.

•  Не читай моїх віршів

Застрягає в горлі ніч
Підла і самотня.

•  Не випадкова зайшла

Не випадкова зайшла, –
Я прочанка, що знала куди вона йде і до кого буде молитися.

•  Змучений вірш

Я трошки змучилась. Я полежу ось тут,
Накриюсь коцом так, щоб з головою.

•  Перелякана

Дивилася на них, мов перелякана,
А потім довго, дуже довго плакала.

•  Пересмішниця

Приймеш ким мене, як постукаюсь?
Наша зірка на небі скраєчку.

•  Ти сказав. Останній із

Ти сказав: я останній із...
Ти мені позавчора снилась.

•  Між ялицями зозуля

Няньку мій солодкий, ой нянечку!
Не віддайте ня старому за панночку,

•  Самоти сто років

Я була б твоєю самотою
В опівнічних серця закавулках,

•  Актриса

Про неї поети складають солодкі вірші,
Пахучість букетів пилком осідає на віях,

•  Пісня пропащої

Не знервована, не засмучена,
Просто змучилась.

•  Дурна й пропаща

Вийти за тебе? Ступити на стежку кращу?
Мудра пішла б, ну а я – і дурна, й пропаща.

•  Реготи причинних

Ти прийшов в мій монастир
Зі своїм уставом

•  Правнук ворожки

Я виходжу з хати, прочиняю фіртку.
Стежка – в камнескоки, небо – в зоредірку.