Автори /
Самослав Желіба (2000)
![]() |
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Сказ — Вакханці
•
***
•
Тетяні Балі
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Монолог Зорі
•
***
•
Сумна балада про підступи тульського пряника, або Як я став патріотом української випічки
•
Фанатик
•
Сонет
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ти одержима даймоном кохання,
Віддайсь йому, прийми солодкий гріх,
Віддайсь йому, прийми солодкий гріх,
Я спитав ім’я,
У відповідь: «Марія».
У відповідь: «Марія».
Тихо станеш межи нами в центрі людяної зали,
Бо бажаєш, щоби люди твої чари приховали;
Бо бажаєш, щоби люди твої чари приховали;
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Тут були приязності.
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
І ти мені зненацька,
Косою косить
Цього літа дівчина
Цього літа дівчина
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Ніби півночі слухав
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Добра багато, а ще більш любові,
Ти ніби мала за собою крила,
І я піддався чарам твоїх вій,
І я піддався чарам твоїх вій,
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Спокійно перетнув я без турбот,
Із ревністю біблійного пророка
Я йшов на перепони по життю,
Я йшов на перепони по життю,
Ти була, ніби ніжний подих раю
У найхолоднішу зимову ніч,
У найхолоднішу зимову ніч,
А що тобі? Порожнє слово.
Ти спиш спокійно вдалині
Ти спиш спокійно вдалині