Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталя Терещенко (1970)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ПОСВАРИЛИСЬ ВІТРИ
    Посварились вітри,
    Бо усі закохалися в осінь,
  •   СЛОВО ІГОРЕВЕ
    (Читаючи Ігоря Павлюка)
  •   ВИСОКИЙ ТИТУЛ (байка)
    Вся звірина́ зібралась на толоці –
    Мусується проблема непроста:
  •   ПОКЛИЧ
    Поклич мене у літо, чи у осінь,
    Наговори всіляких небилиць.
  •   КАРАСЬ І ЧЕРВОНА КНИГА (байка)
    Потрапив річковий Карась
    На старість у Червону книгу.
  •   Сотворю собі літо
    Сотворю собі літо і виліплю в літі себе.
    І тебе, щоб удвох зустрічати і пестити вечір.
  •   ЕПАТАЖНА ЧЕРЕПАХА (байка)
    Захотілось Черепасі
    Імідж поміняти:
  •   НОКТЮРН
    Хтось кинув на місяць уповні: орел, а чи решка...
    А він покотився за хмари і на́взнак не падає,
  •   ТИ НЕ НАСНИШСЯ
    Мені це літо ще не раз насниться,
    У надвечір’ї зливи щільна тінь,
  •   ПОДАРУЙ
    Подаруй, Галантний Маньєристе,
    Це рожево - пурпурове море,
  •   ІРОНІЯ ДОЛІ
    Гарний ґазда наш Дем’ян -
    Кожен тому свідок!
  •   ***
    Весна вже медоносить першим цвітом,
    Збирає сад настої для сулій,
  •   ЧЕТВЕРТИЙ РИМ
    Я покличу собі на поміч теплий Сироко,
    Я накину на плечі сріблясту повінь зірок,
  •   БІЛЛЬ ПРО ТЕСТУВАННЯ (байка)
    Ген, за дубом, за могутнім,
    У ситій «нірвані»
  •   НОВІ ВИМОГИ (байка)
    Є наказ у заготфірмі
    «Роги та копита»,
  •   ЗАБАГАНКИ
    У мене так багато забаганок ...
    Щоб небо - тільки мудре і високе,
  •   ПРИГОДА
    Йшов босо́ніж лісом. Ноги збив
    А кругом- чагарники та груддя…
  •   КАМО ГРЯДЕШ?

    Червоний кінь втомився вже горіти,
  •   АМБІТНА РЕПРОДУКЦІЯ (байка)
    Репродукція новенька
    з манерами стерви
  •   ЗАБЛУКАЛИ
    Заблукали дощі
    на небесних дорогах відчаю,
  •   ПАДАЄ ВІЧНІСТЬ
    Падає вічність на землю, дивиться в небо.
    Небо скляніє, очі стають морями.
  •   СКРИПИЧНІ КЛЮЧІ
    Загаявся березень примхами сірих дощів,
    Фарбується небо, лютневими тінями скуте.
  •   ПРОСТО БУДУ

    Я не буду прощатися й наздоганяти потяг
  •   ПЕРЕЛІТНІ ПТАХИ
    Перелітна весна
    Виринає шумливими гніздами,
  •   ТИ ТРИМАЙСЯ...
    Упадеш,
                     не заплачеш -
  •   ПАМ'ЯТЬ
    Чи тебе порятують гайдуцькі пісні*, країно?
    Чи тебе порятують графіті на древніх стінах?
  •   КИЛИМНИК
    Щастя їм дісталося вро́здріб,
    Юність - на́різно, інше - ра́зом,
  •   ***
    ***
    а метелики певне теж не святі
  •   ПЕРЕДВЕСНЯНЕ

    Ти пробач мені, осене, що обманула тебе,
  •   ВЕРБЛЮД -КРИТИК (байка)
    Один Верблюд був критиком відомим.
    (Згори - завжди видніший краєвид).
  •   Не при́стань
    О милий друже мій, повір,
    Душа - не при́стань для печалі.
  •   ЛІХТАР
    У забутому парку згубився самотній ліхтар,
    Що горить тьмянооко і світить надривно і хрипко.
  •   Магія Мигії
    Співучий очерет -і шелестливі трави,
    Буяння кольорів- збентежені світи,
  •   СНІГОПАДІННЯ
    Ці щасливі сніжинки кохаються просто неба,
    Замість неба сьогодні – озеро лебедине.
  •   ВОДОХРЕСТЯ
    Відпусти мені всі гріхи,
    Якщо можеш. На Водохре́стя.
  •   ЗОРЕПАД
    Вже ущух зорепад. Залиши́лися тільки сліди:
    Чи обпечені плечі, чи всипані попелом трави,
  •   Я сьогодні покличу
    Я сьогодні до себе покличу знекровлений січень,
    Ту тендітну черешню, що мерзне у мене в саду,
  •   ЧАША
    Незбудованих нами мостів
    Запорошені скроні,
  •   УЛЮБЛЕНИЙ СОН
    Певне, ти не чекаєш, а я необачно приїду,
    Хоч у серці твоєму для мене куточка нема.
  •   НОВОРІЧЧЯ НА ДВА ГОЛОСИ
    ПЕСИМІСТКА:
  •   РОЗЛУКА - ЗЛУКА
    На спільній тризні їхнього кохання
    Замовить він по келишку мартіні.
  •   Зима для двох
    Розверзлося небо - зима не шкодує сили.
    Нуртує тигрицею ху́га - шаліє в хащах,
  •   Небилиця
    З планет далеких прилетіли
    На Землю їх представники.
  •   Міжсезоння
    Перетнути кордони опалого листя
    слів,
  •   ФАНДАНГО
    Танцюй, Міньон, танцюй своє фанданго!
    І хай пульсують жили кастан’єт,
  •   Каріатида
    (Амурові)
    Що нас чекає, ти не думав, милий?
  •   Загубилось...
    Загубилось у веснах, було - відбуло́.
    Перебродить у пі́нисті вина.
  •   Воро́нам
    Ки́дає небо в очі колючі дротики,
    Жасно воро́ни каркають на світанні,
  •   МИ
    Не судилось нам бути вічними,
    В заповітах нам не дісталось,
  •   РЕШТКИ
    Відсміялись дощі, відболіли сніги,
    І відплакали роси пречисті.
  •   ДОЗВОЛЬ

    Дозволь мені тебе не розлюбити.
  •   МОЄ МІСТО
    Загубився у часі колишній
    козацький Орлик-
  •   ДО РІЗДВА
    В надвечір*ї сонного Бугу,
    Паленіє небо осіннє,
  •   ЗОРІ. ІМПРЕСІЯ.
    Холодний вечір випускає па́зурі,
    Шматує вітер хмари нашоро́шені,
  •   ЯЗИЧНИЦЬКЕ
    Ми стікали струмками часу
    У моря колишнього щастя,
  •   ОБРАЗА
    Я ковтаю образу - образа ковтає мене,
    Ми єднаємось в болісно - несповідимих сполуках.
  •   РЕІНКАРНАЦІЯ
    Оживили гетьмана Богдана
    В клініці сучасних перевтілень.
  •   СОН
    Мені пощастило: наснився далекий докембрій.
    Як ми визрівали на споді земної кори,
  •   КОЖНОМУ - ПО ОСЕНІ
    Покотилося – закотилося,
    Сонце- яблуко пломенисте,
  •   В МЕЖАХ КОСМОСУ
    Зорі - зорями, місяць - місяцем,
    Вистачає наразі всім,
  •   ДЕ-ЖА-ВЮ
    Холодні вітри виносять із серця віру,
    Виймають надію - несуть її до безодні,
  •   ОСТРІВ БАЖАННЯ
    Півострів бажання – для серця не доста,
    Потрібні рожеві півонії,
  •   ПЛАНИ КАЗАНОВИ
    Розкішний кіт лежав на підвіконні,
    Ангорське «няв» у всій своїй красі.
  •   НОКТЮРН
    Постукав у шибку вечір - осінній плач.
    Жбурляється вітер листям, що «від кутюр»,
  •   ДРУЖИНА ДОЩУ
    Я дружина дощу. Я живу у його гаремі,
    Серед інших таких же дівчат і жінок дощу.
  •   "ВЕСЕЛА" ФРАЗЕОЛОГІЯ
    Що напишеш- те й залишиш...
    (про поета)
  •   РАЙ
    Замережило світ
    Несподіване бабине літо,
  •   РЕЗЮМЕ КРОКОДИЛА ГЕНИ
    ( довільна форма)
    Колись я був собі звичайним крокодилом,
  •   ЛЯМУР
    Захололо-пригусло,
    Та не скам*яніло в душі,
  •   КАЛЮЖА (байка)
    КАЛЮЖА
    В одному місті, ну скажімо, в Енську
  •   ПЕРЕМОВИНИ
    Вона рішуче налаштована,
    А він упертий, ніби пень.
  •   ЗОДІАК УСМІХНЕНИЙ (3)
    ТІЛЕЦЬ
    Поступливим здавався
  •   НАШЕ ЛІТО
    Коли ми зустрілись – у світі палало літо,
    Воно нам змішало молекули і частинки,
  •   ЗОДІАК УСМІХНЕНИЙ (2)
    ВОДОЛІЙ
  •   ЗОДІАК УСМІХНЕНИЙ
    Де праведність
    і вередливість
  •   ПРО РЯБУ
    ТРАКТАТ ПОЛІТОЛОГА.
    ( Менторські – пафосно, з наростаючим динамічним наголосом, що поступово переходить у патетичний крик.)
  •   ЛИСТ ПАНУ КОЦЬКОМУ
    (колишній господар – коту)
  •   НАЧУВАЙСЯ
    Одягаю намет,
    Защебнула на блискавку,
  •   СТЕП
    Чимало степом віяло вітрів,
    Чимало колобродило - кружляло,
  •   ДОЛЯ КОТА У ЧОБОТЯХ
    Ви, певне, не повірите мені
    Та розкажу вам, друзі, все достоту...
  •   ОСІНЬ І ПОЕТИ
    Попрощалися з літом поети,
    Уклонились йому до землі,
  •   ЗВЕРНЕННЯ БІЛКИ...
    (За мотивами Казки про царя Салтана)
    «Белка песенки поет
  •   МІЙ ПТАХ
    Коли закучерявляться поля
    На обрії моєї ойкумени,
  •   ПЕКЕЛЬНА ЗИМА
    Світи вмирали. Вистигало сонце.
    Тьмянішала найбільша із корон,
  •   З циклу "Неймовірні історії кохання"
    (за мотивами Казки про рибака та рибку)
    Жона:
  •   НА САЙТІ "vkontakte.ru"
    Віні Пух(П’ятачкові):
  •   ЖІНОЧА ЛІГА (3)
    ВОНА(подумки):
    Ти торкаєшся пальцями пальців моїх обережно,
  •   НЕЗНАЙКО НА МАЙСТЕРНЯХ
    У мене, братці, черговий прокол:
    Зайшов на сайт Майстерень поетичних,
  •   НОВІТНЄ У ОСВІТІ (байка)
    У міністерство Вовчої освіти
    Призначений був шефом Бегемот.
  •   МАЙЖЕ ТОСТ
    «Я люблю тебе…Я люблю тебе!»
    Серед шалу й рутини буднів,
  •   ВАЛЬС З ВІТРОМ
    Цей легкий вітерець,
    Що навіяв мелодію вальсу,
  •   БЕЗСМЕРТНИКИ
    Мов зірочки з лілового конвертика,
    Під сонцем, що ніколи їх не милує,
  •   НЕ В ПОПІЛ ВІД ЗІРОК
    Обличчям у траву, у квіти, у зірки,
    У кольорові сни, в солодке стигле літо,
  •   КРОПИВА (із збірки пародій)
    Кропива ти моя, кропива,
    Не косив я тебе цілий рік…
  •   Розмова журналіста початківця з Гімном України
    ЖУРНАЛІСТ: Скажіть, чи вмерла воля України?
    ГІМН: Та ні, не вмерла! Воля ще жива…
  •   НОВА ПРИГОДА КАРЛСОНА
    Лечу над містом. Дах за дахом.
    Заглух двигунчик, вниз несе,
  •   Дисертація та мотивація (байка)
    Узявся Кінь писати кандидатську,
    Отримав тему «Рівень мотивацій».
  •   СЕРПНЮ
    Зажурився спекотний серпень
    Тихим смутком в очах блакитних,
  •   СПОЖИВЧИЙ КОШИК (байка)
    Обурились Рослини на Землі,
    Що Небо мало їм дає вологи:
  •   Покази сестриці Альонушки
    Мандруємо з Іванком автостопом
    Нас до кордону віз якийсь камаз,
  •   СТЕПОВІ СНИ
    Заплющив очі степ, у ковилу сповитий,
    Повітря аж пашить від полинів гірких,
  •   Сповідь Буратіно
    Відкрив я двері Золотим ключем,
    Зайшов у вільний і новий театр,
  •   ТЕМА №10 (шансон)
    Допоки чоловік потужно і надривно
    Співає свій шансон, і не тамує біль,
  •   ДУМКИ СІРОГО ВОВКА (потік свідомості)
    Біжу кудись, а сил уже немає
    Заліз на спину здоровань Іван,
  •   СПОВІДЬ ДЮЙМОВОЧКИ
    Після заручин з принцом ельфів
    Ми подалися з ним до Дельфів,
  •   ЛІСУ
    Впусти мене! Хай серце стане птахом!
    Розвій мій сум, стринож мою печаль!
  •   ВЕРТАЙСЯ, ЩАСТЯ,,,
    Сьогодні день зіпсувався зрання:
    Пропав мій кіт, не прийшов з гуляння.
  •   ЕМіГРАНТИ
    В пустелі жити важкувато:
    Бо обмаль їжі та води…
  •   Тема №10
    Сушу рушник над вогнищем із глиці.
    Собачий холод…
  •   МОРЮ

  •   Тема №10
    Яка відрада через літню річку
    іти убрід з сандалями в руці,
  •   Смачний спогад

    Весняна ніч. Сховалась у кутку
  •   ЖІНОЧА ЛІГА (2)
    НЕ МАЧО
  •   ЖАБА ПЛІТКАРКА (байка)
    Дістала всіх одна Пліткарка Жаба,
    Усюди пхала свій цікавий ніс.
  •   СКІЛЬКИ?
    Скільки неба у мене?
    Скільки в душі висоти?
  •   жіноча ліга
    Bad girl
  •   НЕ ПЛАЧУ!
    Ну от і все. Ти вже не мій.
    Ні, це не ранить. Це вбиває.
  •   ЗАЯЧА СТАТИСТИКА
    Зробив заяву ліскомстат,
    мовляв, поменшало Зайчат
  •   ЛЕВ І САНАТОРІЙ
    Поїхав Лев у санаторій.
    В тісній кімнаті, не просторій,
  •   СОРОКА ТА ЗОЗУЛЯ
    Зозулі заздрила Сорока,
    Що та ворожить на літа:
  •   ЛАНЬ І САВАНА (байка)
    Жила собі у лісі Лань,
    Яскрава, симпатична леді.
  •   БАЙКАРСЬКІ ВУЗЛИКИ (2)
    ***
    Верблюду треба бути ситим,
  •   ПОЧАТИ СПОЧАТКУ
    Згасають зірки
    і стриножує вітер:
  •   Пісня подорожнього
    Сушу рушник над вогнищем із глиці.
    Собачий холод! Я до нього звик.
  •   Новий бренд
    • "Старий ставок. Цикади оболонка
    Самотньо плаває ногами догори..."
  •   Таємний код

    • Допоки чоловік...тримає марку,
  •   СПОВІДЬ САНДАЛІСТА (тема№10)

    • "Яка відрада -
  •   ОДКРОВЕННЯ ПОЕТА
    Гірчать мені задимлені світи,
    Де все відносне і недосконале,
  •   П М
    Тут вишивають бісером небесним
    Світил одвічних золоту канву,
  •   ГАЧОК І ПАВУЧОК (байка)
    Дізнався Павучок про Інтернет,
    Таку собі гігантську павутину,
  •   МАЙЖЕ БАЙКА
    Майно доділюють у Лісі…
    Кому ставок, кому дубок..
  •   ВЕРЕДЛИВА ОСА (байка)
    - Життя нестерпне, люди всі мерзотні!
    Так починався кожен день в Оси…
  •   НОВА ЕРА (байка)
    Елітний туалет-папір,
    З шикарним запахом – шедевром,
  •   ГЛЕЧИК
    Знайшли в розкопках старовинний Глечик,
    Зберігся дивом він продовж віків.
  •   БАЙКАРСЬКІ ВУЗЛИКИ
    ***
    У страусиних осередках
  •   ЗНАЙДУ!

    Тихо крапають сльози дощу
  •   АМБІТНИЙ ОЛІВЕЦЬ (байка)
    Один амбітний Олівець,
    Загострений завжди, як жало,
  •   ВОРОНА ДИРИГЕНТ
    Ворона прагнула кар’єри.
    Долала звукові бар’єри,

  • Огляди

    1. ПОСВАРИЛИСЬ ВІТРИ
      Посварились вітри,
      Бо усі закохалися в осінь,
      Без коштовних прикрас –
      Їй однаково все до лиця.
      Листопадова мить
      Прохолодного дзвінкоголосся
      В капелюшках рудих,
      То, напевне, початки кінця?

      Вже стікають дощі
      По долонях пожовклого листя.
      Сотворіння чудес –
      Ніби сонцем освячений сум.
      Світ ще прагне краси
      І крайнеба такий ще барвистий,
      А данайці-вітри
      Вже руйнують звабливу красу...

      Вже човни в небесах
      Відпливають в далеку Ітаку,
      Чи в далеку Колхіду
      Шукати новітнє руно,
      Золочені щити
      Відбивають останню атаку,
      І осінню печаль
      Молоде утішає вино...




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. СЛОВО ІГОРЕВЕ
      (Читаючи Ігоря Павлюка)

      Літній день, немов крислатий бриль
      З жовтого на біле майже вигорів…
      Яблуком чаклунським на таріль
      Вірш упав, такий бентежно-Ігорів.

      Покотився приказкою снів,
      Казкою медвяно-хлібосольною,
      Зорі засвітив, загомонів
      По Дніпру, по Бугу, аж до Ольвії…

      Заяскріло у тарілі дно,
      Сплаву золотого і блакитного,
      ніби неба випило вино
      Степового, сонячного, житнього.

      А за степом – вікові ліси,
      Чорне море, блискавками зморене,
      Полином прогірклі голоси,
      Чаянь чайок, хмарами незборених.

      На долоні яблуко беру,
      Ніби йду у безмір на побачення,
      Де Сварог чекає і Перун
      Віршослово, Ігорем освячене.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ВИСОКИЙ ТИТУЛ (байка)
      Вся звірина́ зібралась на толоці –
      Мусується проблема непроста:
      Хто стане Звіром Року в цьому році?
      Хто ідеал від вух і до хвоста?
      Хто для усіх чинив найбільші блага,
      Уболівав про ближнього свого?
      Від голоду, а часом і від спраги,
      Не раз відважно рятував його?
      Той титул Антилопі присудили.
      І навіть Лев сльозу пустив, до діла.
      ……………………………….
      Він сам писав у раду подання,
      Небіжчиці віддати те звання.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    4. ПОКЛИЧ
      Поклич мене у літо, чи у осінь,
      Наговори всіляких небилиць.
      Я в них почую тихе відголосся
      Весни, яка лежала горілиць,
      Відлуння ночі, що була слухняна,
      Немов смичок сліпого скрипаля…
      Народжувалась музика органна,
      Закон тяжіння втратила земля…
      Усе було, чи не було нічого?
      Не грала арфа, не звучав орган,
      На небі місяць не губив дорогу,
      Збентежений, не падав за курган?
      І щастя не було, лише здалося,
      Примарилось, мов квітка на снігу?
      Без наших снів не клич мене у осінь,
      Я щастя не міняю на нудьгу.




      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. КАРАСЬ І ЧЕРВОНА КНИГА (байка)
      Потрапив річковий Карась
      На старість у Червону книгу.
      Сказав усім рибалкам «зась»,
      І зняв з душі страхи-вериги.
      Все пригадав у річці тій –
      Трагічну смугу і бідову:
      Гоніння, культи і застій,
      Відлигу та перебудову …
      Зітхнувши, вільний від химер,
      Наш ветеран-Карась помер.
      Тож привілеї всі підводні
      Вже не для Карася сьогодні…
      ………………………………..
      Хто там на черзі у Червону?
      Це не по ньому плачуть дзвони?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Сотворю собі літо
      Сотворю собі літо і виліплю в літі себе.
      І тебе, щоб удвох зустрічати і пестити вечір.
      Заодно сотворю собі небо, як льон голубе,
      І трояндовий сад,
      у якому пташина
      щебече...

      Сотворю собі рай, сотворю, бо й насправді пора.
      Закосичуйся, літо, визорюйся світлим буршти́ном!
      І стікатиме пісня росинками див з-під пера,
      Малюватиме пензлем душа
      вже достиглі
      картини.

      Лоскотатимуть губи цілунки пухнастих кульбаб,
      І зомліє земля від такого небесного щастя,
      Там, де Божою милістю ти і володар, і раб,
      І нічого у світі
      блаженного раю
      не застить.
      …Сотворю собі літо!



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    7. ЕПАТАЖНА ЧЕРЕПАХА (байка)
      Захотілось Черепасі
      Імідж поміняти:
      Панцир зараз не на часі,
      Й колір сіруватий…
      От вона й придбала в дебрях
      Суконь повну шафу:
      А-ля кобра, а-ля зебра
      І а-ля жирафа…
      Приміряла довго, чинно,
      Й задля епатажу
      Посунулась на стежину:
      Що громада скаже?
      Як хотілося овацій
      Амбіційній пані!
      Та отримала за працю
      Лиш розчарування…
      Звідусіль самі лиш зойки
      Й вигуки лунали:
      Хто ж це Вам біди накоїв,
      Та що ж з Вами стало?
      - Хто насмілився обдерти,
      Вас, таку хорошу?
      - Бідна і невинна жертво,
      Подавайте в розшук!
      Засмутилась Черепаха –
      Хоч стрибай із мосту!
      Поміняти одяг – махом!
      А імідж – непросто…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. НОКТЮРН
      Хтось кинув на місяць уповні: орел, а чи решка...
      А він покотився за хмари і на́взнак не падає,
      Висить собі в небі велика циганська сережка,
      Пророцтвом своїм не лякає нікого й не радує.

      Лягають сузір’я на темну нічну скатертину,
      І тихо шепочуть згори, що пророцтва збуваються,
      І кожному душу колишуть, неначе дитину,
      І зірка на щастя з високого неба зривається.

      А далі прощення, прощання і знову в дорогу,
      У першу, в наступну, а може комусь і в останнюю,
      Був місяць уповні, а нині уже круторогий,
      Він просто мінливий і жодного з нас не обманює….




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. ТИ НЕ НАСНИШСЯ

      Мені це літо ще не раз насниться,
      У надвечір’ї зливи щільна тінь,
      Всеношна - спів закоханої птиці,
      Світанок і… крайнеба у фаті.

      А потім сонця гамівна навала,
      Примхлива зграйка праведних осик,
      Ночей зухвалих синє покривало,
      Що вдень яскрить троїстістю музик.

      Насниться ще не раз шалена тиша,
      І те, як світ у барвах паленів,
      А ти мені вже не наснишся більше,
      Я видалила образ твій зі снів.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.67

    10. ПОДАРУЙ
      Подаруй, Галантний Маньєристе,
      Це рожево - пурпурове море,
      Колір вічних пристрастей аморе,
      Ключик до ларця галантних істин,
      Де душі пастельні акварелі
      поринають у чуттєвий танок,
      Де в долонях моря, на тарелі,
      Простір, розпрозорюючись, тане...
      Подих вітру, зовсім невагомий,
      Зорепад барвистих рим-колібрі,
      поступ вірша – легітний відгомін,
      та його відлуння у верлібрі.
      Поцілунок ранку - не вустами,
      Дотик снів рожевих - не рукою,
      Сповідь – не словами й не листами
      береги - не стиснені поко́ї.
      Серце, що метеликом тріпоче,
      У глибинах моря - пульс вулкану,
      Пурпурове небо - сліпить очі,
      Поступ Командора й Дон-Хуана...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ІРОНІЯ ДОЛІ
      Гарний ґазда наш Дем’ян -
      Кожен тому свідок!
      Недаремно те ім’я
      На вустах сусідок.
      Він працює день і ніч,
      Сапає осоти,
      Непроста насправді річ-
      Сад у троє соток!
      Він мужчина хоч куди,
      Спортивна осанка...
      Має щастя, як з води
      Дружина Оксанка!
      А вона ж його п’яти
      Й мізинця не варта:
      Вранці жінка, як завжди,
      В офіс - мов на варту!
      Макіяж і манікюр,
      Підбори високі,
      Носа вгору, з дому- пурх!
      По асфальту цока...
      Заробляє, кажуть, теж
      Ксюша гарні гроші.
      Та Дем’янові оте
      Щастя, ніби пошість...
      От сусід його – Хома,
      Має жінку Зіну!
      Безробітня, та дарма!
      Вкалує три зміни!
      Відшкрібає казани,
      Об пісок та камінь,
      Скоромадить, аж дзвенить,
      І пере руками!!!
      У хустиночці завжди
      Нечесана прядка,
      Із відеречком води
      Поливає грядки.
      Колорадського жука
      Збирає рядками,
      Господарочка така-
      Не снилось віками!
      Чим Дементій завинив?
      Що з Оксанки взяти?
      Не шарує бур’яни,
      Пере в автоматі!
      Маски робить для лиця,
      Пілінги та скраби.
      Знав - не звав би до вінця,
      Отаку незграбу!
      Чистотою все сія,
      Постіль- біла льоля,
      Й жінка гарна! Жаль - моя....
      Іронія долі!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Весна вже медоносить першим цвітом,
      Збирає сад настої для сулій,
      Конвалії надзвонюють про літо,
      І первоцвітом пахне від землі.
      У чашах днів і солодко, і винно,
      Травнево- терпко в амфорах ночей,
      Рік не прожив ще навіть половини,
      Йому б любові й сонця ще і ще...
      Усе бринить спокусою надії
      На рясність китиць і на щільність грон,
      Що врешті, вузол скориться Гордіїв,
      Жар- птиця зронить золоте перо...
      На ріг достатку і на дружність сходів,
      На трубку миру й рятівний ковчег...
      ................................................................
      Аж доки осінь шурхотливим «годі»
      Спокусу на зневіру перетче...




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ЧЕТВЕРТИЙ РИМ

      Я покличу собі на поміч теплий Сироко,
      Я накину на плечі сріблясту повінь зірок,
      І тебе спокушу чаклунством зеленооким,
      Заплету собі в коси шалених ночей неспокій
      І погоджуся слухати твій позахмарний рок...

      Я його пропущу, мов пісок між прозорих пальців,
      Крізь серпанок світанків і ніжну гріховність вуст,
      Павутиння мереживних слів упаде на п’яльці,
      І магічною флейою нас привітає Зальцбург,
      І занедбаний час нам поверне самітник Пруст...

      Не залишиться більше кордонів, прощань і мурів,
      Бо спиватиме нас одночасно час-пілігрим,
      Він розчинить у склянці з водою і лихо, й бурі,
      Заодно – і жаских лемурів, і грізних фурій...
      Бо кохання у цьому світі - Четвертий Рим.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. БІЛЛЬ ПРО ТЕСТУВАННЯ (байка)
      Ген, за дубом, за могутнім,
      У ситій «нірвані»
      Вепри узяли на кутні
      Білль* про тестування.
      -Що за безлад в нашім лісі?
      Що це за умови?
      Навіть Зайці вже втяглися,
      В працю розумову!
      Злидарі! Нехай сиділи б
      По дуплам та норам!
      То й Ведмедю було б мило,
      І Вепру просторо!
      Ця ідея дуже слушна
      Верхівці здалася-
      Тестуватися подушно
      Всій звіриній масі...
      -А чи знають Зайці й Лосі,
      Скільки в цьому році
      В Лиса шерсті додалося
      На правому боці?
      Хай напишуть на листочках
      Іжаки та Білки,
      Елегантну сповідь творчу
      Про Вовчі гомілки.
      Шлях до вищої освіти
      Й кар'єрного зросту
      Всім «невігласам» - закрити !
      (надійно і просто!)
      Доки всі стрімким потоком
      Проходили тести,
      Дичавіла крок за кроком
      Лісова фієста...
      А коли останні тропи
      Заросли до краю,
      Пішли Вепри до Європи
      Там шукати раю…

      БІЛЛЬ*- законопроект, що виноситься на розгляд законодавчих органів...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. НОВІ ВИМОГИ (байка)
      Є наказ у заготфірмі
      «Роги та копита»,
      Що для тих, кому за тридцять
      вхід сюди закрито...
      Бо, мовляв, погані роги
      мають звірі старші,
      Та й копита майже збито
      у бігах та маршах.
      Так велася заготівля,
      відтак дуже скоро
      Посередицька торгівля
      пішла вниз, не вгору.
      Бо на складі назбиралось
      безліч нестандарту,
      З нього виробів не зробш,
      бо бракує гарту...
      .......................................................................
      Та чомусь висить об’ява
      на дверях ще й досі:
      Тих, кому вже є за тридцять,
      «Ласкаво НЕ просять!»




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ЗАБАГАНКИ
      У мене так багато забаганок ...
      Щоб небо - тільки мудре і високе,
      щоб вітер - утішитель бездоганний,
      щоб ріки - лиш ясні й голубоокі…
      А ще мені так хочеться намиста
      Із посмішок і сонячного блиску,
      Щоб розбудили напівсонне місто,
      мою любов і мрій моїх колиску.
      Для себе не приховую нічого-
      усе несу до віршів на полички,
      кладу перед людьми і перед Богом,
      і перед Бугом, врешті – як і личить.
      Ну що іще? Біжать до моря ріки,
      На перехрестя доль приходять люди,
      В блаженній тиші, чи в блаженних криках,
      Воркочуть голуби, інтимно й мудро,
      Приходить «завтра» і відходить «вчора»,
      Як риба вислизає з рук «сьогодні»,
      Серцям хотіти вічної «аморе»
      Назло вітрам, та всупереч погоді…
      І це життя, і цю найвищу данність
      не обманути і не обминути:
      бо крига все одно колись розтане…
      і березіль вже там, де правив лютий...



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    17. ПРИГОДА
      Йшов босо́ніж лісом. Ноги збив
      А кругом- чагарники та груддя…
      Зрозумів - не вистачить доби,
      Вибратися з нетрів та з відлюддя.
      А на пні - зміючка лісова,
      Лихом коронована царівна,
      Заспівала солодко слова
      Голосом облудливим і дивним:
      «Несумісність посмішок та сліз,
      щастя й болю, сили і безсилля.
      Світло сонця – гірше, аніж ліс!
      Стережися, тролю, випий зілля!
      Ось ВОНО - рятунок у руці.
      Випий, тролю, ні́де поспішати,
      Цей настій - із диво-корінців,
      не з любистка, полину, чи м’яти.
      Зілля це солодке - з німоти
      В інший вимір, в інший часопростір,
      У ніким не хожені світи
      Що давно зовуть тебе у гості.
      Попрощайся, тролю, назавжди
      із собою. Ось, тобі люстерко!
      Випий, тролю, зілля від біди,
      Дух-душа безболісно затерпне…»
      Взяв люстерко. Глянув на дурне:
      Очі – з болю, а вуста – з печалі:
      «Я не троль. Це втома. Це мине.
      Я піду собі. По тернах. Далі...»



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. КАМО ГРЯДЕШ?

      Червоний кінь втомився вже горіти,
      Ліловий кінь звільнився від стремен,
      І майстер нишком зрікся маргарити,
      Хоч так любив тепло її рамен.

      Пелюстя губ зове можливо й досі,
      Та в серці не лишилося слідів,
      Лиш прядки золотавого волосся
      У памяті, як місяць у воді.

      Його вже ваблять інші - чорні пера,
      Таких далеких лебединих зграй.
      Туманність Андромеди чи Венери-
      Оділлія? Одетта? Обирай..

      Ріж на шматочки неба стиглу повінь,
      Діли її, мов хліб між усіма,
      Крім тих, які твоїми є по крові...
      Усім- тепло, а сиротам - зима.

      Сховала серце кам’яна фортеця,
      Завмерла пам’ять в коконі- вузлі,
      І навіть думки тінь не відіб’ється
      фантомом на байдужому чолі.

      Людиноріг, людиномім, людино...
      Камо грядеш? Кому ти б’єш чолом?
      Тече ріка, а ти на середині,
      І виру не приборкати веслом.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    19. АМБІТНА РЕПРОДУКЦІЯ (байка)
      Репродукція новенька
      з манерами стерви
      пішла якось до музею,
      де висять шедеври.
      Каже подрузі з надривом:
      « І на що це схоже?
      Від незграбних примітивів –
      борони нас Боже!
      Ці старі Оригінали
      на столітніх стінах -
      жалюгідні маргінали!
      Хіба це картини?
      Подивись на мене краще:
      стильна, креативна,
      не вишу, мов те ледащо,
      а веб- портативна....»
      ...........................
      Ось так товкла воду в ступці,
      не збагнувши й далі,
      Що не було б Репродукцій
      без Оригіналів.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ЗАБЛУКАЛИ
      Заблукали дощі
      на небесних дорогах відчаю,
      Заблукали пісні
      на земних манівцях надій.
      Без дощів і пісень
      не відчути у грудях вічного,
      По надхмарній без них
      аж ніяк не пройти гряді.
      Під чужинські вітри
      Може вірші нові напишуться,
      На підсвічники душ
      Потечуть свічки воскові,
      Та дощі угорі
      Так невиплакані й залишаться.
      І поляжуть пісні
      недоспівані
      в сон-траві.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ПАДАЄ ВІЧНІСТЬ
      Падає вічність на землю, дивиться в небо.
      Небо скляніє, очі стають морями.
      Скільки тих вічностей штовхано всіх, огребом,
      Скільки розіп’ятих на перехрестях прямо.

      Натовпи зовсім безлюдні пройшли повз рештки,
      Квіти й граніти лише пристойності ради,
      Очі у вічностей пильні - таким не збрешеш,
      Лінзами кольору не замаскуєш зради.

      Можна волати і знати, що не почують,
      Можна мовчати й знати, що недаремно,
      Знати, що сонце за обрієм десь ночує,
      Знати, що робиться явним усе таємне.

      Сиве безсоння очі не виїсть юдам,
      Кредо просте: не знищу - хоч покалічу...
      Стишиться вітер, заплачуть зірки, мов люди.
      Боляче небу, коли ображають вічність.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. СКРИПИЧНІ КЛЮЧІ
      Загаявся березень примхами сірих дощів,
      Фарбується небо, лютневими тінями скуте.
      Лютуй- не лютуй, відлітає у спомини лютий.
      Він січнем посічений, люттю себе розтрощив.

      Не навчена дихати сірим повітрям брехні,
      Не навчена пити коктейль пересудів та змови,
      Не навчена, хоч і навчали в публічних промовах,
      Не здатна вживати, випльовую їхній хінін.

      А без лицедійства занадто для когось проста,
      В карєрному зрості та справах не вельми успішна,
      Не маю багатства, і дати святкую не пишно,
      Отрути чи меду не ллють принагідно вуста.

      Не кличу до бунту ображений електорат,
      Не втрапила ні до еліти , ані до бомонду,
      Богемі не слідую і не сповідую моду,
      Живу як живеться, без хитрощів чи наздогад.

      Якщо не навчилася досі, ніхто й не навчить,
      Позаздрю лиш тим, хто у пісні народжує вічність.

      Хай лютий летить, безнадійно посічений січнем,
      Березовий березень котиком гучно нявчить,
      А вірш видається банальним римованим спітчем,
      Та може його ошляхетнять скрипичні ключі...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. ПРОСТО БУДУ

      Я не буду прощатися й наздоганяти потяг
      зазирати у вічі праведним світлофорам

      хай сакральна країна древніх магів-таротів
      напророчить назавтра фатум-кінець лавсторі

      я не буду шукати зустрічей випадкових
      замовляти солодкі сни у лоні безглуздя

      і писати листи до раю щоб достроково
      нам дозволив відпити з чаші наших ілюзій.

      я не буду просити прощення чи научіння,
      не спокусить диявол – певне й Бог не осудить

      все просте - непросте
         причинне - небезпричинне,
            що було - не зникає
               я тобі просто буду.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ПЕРЕЛІТНІ ПТАХИ
      Перелітна весна
      Виринає шумливими гніздами,
      перелітна зима
      їй лишила сльозу на ріллі.
      Вітерець - лошеня
      припадає тремтливими ніздрями
      до розкоханих трав
      у пашистому лоні землі.

      Мерехтять у очах
      весноденням розбуджені повені,
      і народжує світ
      все нові, і нові небеса,
      де в безмежжі пливуть
      сріблорунням Пегаси підковані,
      прелітним зіркам -
      їх підкови замісто кресал.

      А розбурханий світ
      вже летить і розходиться колами,
      манівцями планет,
      мимо чорних нелатаних дір.
      Немовлята кричать,
      Бо лелеки приносять їх голими,
      Їм би сну і тепла,
      І ніколи б не знати зневір.

      Перелітні думки
      повертаються стиглими віршами,
      і бажання чомусь
      до кохання одвічно летять.
      Нам насняться птахи
      в ніч, коли ми планету залишимо...
      А допоки весна -
      то погріймося біля багать.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ТИ ТРИМАЙСЯ...
      Упадеш,
                       не заплачеш -
      І буде тобі не боляче.
      Обпечешся,
                               подмеш -
      І стане тобі не страшно.
      Не здригнешся
                               від жаху
      На вулиці темній, по́ночі,
      І себе подолаєш,
                             як ворога -
                                                 врукопашну...

      Ти була пожиттєво знеславленою й закланною,
      А на небо ішла, як мучениця – святою,
                 Бо ніколи не сіяло небо своєю манною,
                 І ламало тебе, мов гілочку сухостою.

      Ще відлунюють темні віки дівочими зойками,
      А новітні знову шукають царівен - бранок.
                 Темний сум у очах - зерня́тками в жовтім бойкені,
                 А у душах – каміння
                                                       скалками
                                                                      гострогранок...
      Упадеш,
                       не заплачеш -
                                                 і буде тобі не боляче.
      Обпечешся,
                              а вітер
                                            вигоїть, на порозі...
      Тільки віруй, -
                             і будеш у світі
                                                            мамою, сонечком.
      Ти тримайся -
                             навіть билинкою при дорозі.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    26. ПАМ'ЯТЬ
      Чи тебе порятують гайдуцькі пісні*, країно?
      Чи тебе порятують графіті на древніх стінах?
      Бідний люд - галайда́, ти сама нічия дитина.
      Не ґаздинею в домі, лиш скибочкою ріллі.
      Розгубила усі свої ґудзики і каблучки,
      Лиш очима-волошками в небі збираєш тучі,
      Загрубіли у гаптуванні пальчиків пучки,
      Вже зболілося серце й суглоби твоїх колін.

      Хто тебе порятує: рільни́к*,звитяжець, оратор,
      Білозубі вожді на бігбордах убитих трактів?
      Чи озброєний Каїн прийде оживити брата,
      Чи химери жбурнуть у торбину жебрацький гріш?
      Стрепенися серцями, як в небо злітає стрепет,
      Не чекай евтаназії- дро́мос веде до склепу,
      Ти жива бо кипує тобою цвітіння степу,
      Гір освячена синь, і прадавнього моря дріж.

      Та німує Дніпро і не б’є у тулумбаси дорош*!
      Ворогами не скорена, ти сама себе скориш,
      Оріянська* первісна слава змелена в порош,
      Там двосічні мечі й Золотий залишився Плуг.
      А у генах нащадків зринатиме гордий – орій,
      Гір нескорені спини, дух прадавнього моря,
      Волелюбні степи, без лжі чужинських історій,
      Доки пам’яті очі не виїсть нещадний луг*...


      Гайдуцькі пісні*; тут: в значенні пафосних патріотичних пісень

      ДОРОШ*- Козак, що бив у тулумбаси, подаючи сигнал збиратися усім у "коло" – на військову раду на Січі або у поході.

      Їдкі́ луги́* —лужні хім. речовини, які мають їдку дію

      ОРІЯНА* - "країна орачів". Її символом був Золотий Плуг. Основа трипільської культури (V-II тисячоліття до н.е.). Орії – першоорачі світу. Вони першими приручили коня, винайшли залізний плуг та колесо.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. КИЛИМНИК
      Щастя їм дісталося вро́здріб,
      Юність - на́різно, інше - ра́зом,
      Ось і тчуть килимок на кро́сні*
      І нікому ніби не заздрять.
      Кольори підбирати ні́як,
      Час - в обличчя, вітер -у спину,
      Сухозлітка* – і та тьмяніє,
      Доля в часі - тонка билина.
      Увсебі́ч бажання зухвалі
      На цілком аскетичні звички
      Пересіє час- розсівальник
      Через сито з маленьким вічком.
      Килимок усмі́шкою блимне -
      Хтось щасливий і тим, що має.
      А комусь насниться килимник,
      Що квітчає килим розмаєм...

      сухозлітка * Сріблясті або золотисті металеві нитки, що йдуть на виготовлення парчевої тканини
      Кросно* Ручний ткацький верстат.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      ***
      а метелики певне теж не святі
      я лечу до твоїх дверей
      тисну кнопку дзвінка ти ж цього хотів
      мій сумний капітане Грей
      четвертована тиша двері мовчать
      твій пильнуючи целібат
      а на дверях вічко чи то печать
      шах в три поверхи й врешті пат
      я в очах твоїх бачила тет-а-тет
      справжній блюз а не ша-ла-ла
      що ж на думці тепер якщо не секрет
      бо у мене - одна зола
      по перилах образи з’їжджаю вниз
      на підборах 12 семе
      манікюр шалений - ліки від криз
      щастя йшло до тебе саме
      мій старий іноходець чекає вмить
      натискаю на газ: пора
      а за мною Грей сиворакшею мчить:
      Магомет...чи моя гора?



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    29. ПЕРЕДВЕСНЯНЕ

      Ти пробач мені, осене, що обманула тебе,
      Ти прости мені, зимо, що криги не хочеться вічно,
      Що на правому березі - тиха дрімо́та вербен,
      А на лівому - серце й без нього до біса незвично.
      І палають берези у пам’яті сонцями див,
      І бруньки набираються свіжоосвяченим соком,
      Ми йдемо́ по стежині, якою ніхто не ходив,
      А над нами лиш бе́змір всміхається блакитнооко.
      Ще не травень, поглянь, ще у небі немає Плеяд,
      Не дивися у вічі так пильно, неначе востаннє...
      Доторкнися вустами до вуст поцілунком наяд,
      Тих наяд, що давно уже перевели́ся в Йордані,
      Ну, нади́хайся мною, на вік, чи на рік наперед,
      Я надовго зали́шусь Іридою в зорях - зіницях,
      А росинку-сльозу за собою той дощ забере,
      Що на нас поглядаючи, певне й собі просльозиться.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ВЕРБЛЮД -КРИТИК (байка)
      Один Верблюд був критиком відомим.
      (Згори - завжди видніший краєвид).
      Не мав ніколи сумнівів, чи втоми,
      А слини мав на цілий білий світ.
      Міг заплювати і роман, і повість,
      Сонет, баладу, байку, детектив,
      Думки мав «чисті», ще «чистішу» совість,
      І поливав згори, кого хотів.
      Тож якось спокусився на поему,
      Що видалась невдалою. Відтак,
      Її творець- відомий Страус Ему,
      Мав гарний стиль і непоганий смак.
      Була у нього і своя метода.
      Він критиків не мав за образок,
      І просто перечікував «негоду»,
      Сховавши мирно голову в пісок.
      Коли ж Верблюд від слини, як і личить,
      Вже випорожнив свій об’ємний рот-
      побачив не запльоване обличчя,
      а орган інших функцій та широт.
      ....................................................
      Цей випадок наука для Верблюда:
      Плювки як метод критики – облуда.
      А як би прозвучала ця проблема,
      Коли б у критиках був не Верблюд, а Ему?



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    31. Не при́стань
      О милий друже мій, повір,
      Душа - не при́стань для печалі.
      Роман, зачитаний до дір
      Не конче снитиметься далі.
      На щастя, має інший бік
      Медаль, монета і Селена
      Тримірний простір, Божий лик.
      І пристрасть, позаяк шалена.
      Печаль – не гавань назавжди,
      Лиш мить – і далі, далі, далі….
      Знайомий запах резеди
      Помнож на сонце трьох Анталій,
      додай мускату, полуниць..
      поглянь – це зовсім інший ракурс.
      ́Хто ледь не виплакав зіниць
      забуде про уявну мряку…
      Печаль- то лиш дорожній знак,
      Флюоресцентні фарби й вії.
      Накресли крайдекрайс* – відтак
      За нього не ступити Вію.


      Kreidekreis* (нім.)- крейдове коло
      пристань (в значенні притулок)



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    32. ЛІХТАР
      У забутому парку згубився самотній ліхтар,
      Що горить тьмянооко і світить надривно і хрипко.
      Він ще мріє про квіти на свій спопелілий вівтар,
      Він ще згадує сповідь безмірно далекої скрипки.
      І горіти ще хоче, й своє віддавати тепло,
      Що по краплях полишить його запорошене «тіло»,
      І метеликів прагне манити і брати в полон,
      Щоб до нього з пітьми як на свято летіли, летіли…
      Памятає жагу поцілунків закоханих пар
      І на чорному тлі колихається жовто – плямисто.
      Та в безлюдді лиш вітер голубить вируючу яр*
      І руйнує, чи мостить палаци з опалого листу…
      Лиш самотні берези і той посивілий платан,
      Що чатує вві сні на свою недомріяну мрію,
      І тьмяніє ліхтар, і шепочуться хмари - літа,
      Що загублений, в парку нікого він вже не зігріє.

      ЯР*, ж. Зелене листя дерев, кущів тощо.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Магія Мигії

      Співучий очерет -і шелестливі трави,
      Буяння кольорів- збентежені світи,
      Ілюзія чи яв, цей соковитий травень,
      Ця скраплена краса неписаних картин...
      Кипує терноцвіт, тамує подих небо,
      І бОрсається Буг, як риба у кімлі*
      А я ковтаю тут повітря мов плацебо,
      чи ліки від суєт- великих і малих.
      Ці сірі валуни – закам’янілі звірі,
      Ріку долають вплав, чи переходять вбрід,
      І вперто ідучи, вони у чудо вірять,
      Хоч стільки вже води спливло повз їхній рід.
      А люди з давнини вважають їх камінням,
      І пестить їх потік - тремтяча вогкість літ,
      Вирує водоспад, шумує ряботиння,
      Лиш не пливе здаля легкий козацький пліт.
      Лиш не ячать човни згуртованого війська,
      І вершник не промчить на доброму коні,
      Забули острови сумну козацьку пісню,
      І схоронив лозняк забуті курені..
      Навіюють вітри цю дивну ностальгію,
      Гірчить як сивий дим калинове вино...
      А може то всього лиш магія Мигії-
      Козацького села, що з Бугом заодно.

      Кімля*- сіть
      Плацебо*- препарат чи процедура, що не має прямої дії,
      але прописується пацієнту для його заспокоєння.
      Мигія*- старовинне козацьке село на скелястому березі ріки Південний Буг.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    34. СНІГОПАДІННЯ
      Ці щасливі сніжинки кохаються просто неба,
      Замість неба сьогодні – озеро лебедине.
      Їх розсипле згори пустотлива богиня Геба,
      А в пониззі збере у рими поет. Людина.

      Ці примхливі сніжинки не знають своєї долі,
      Що чекатиме їх у любощах сівер*- вітру.
      Затанцює-завіє, а потім з полотен витре,
      Чи розтопче із рипом: швидко, або поволі.

      Ці пір’їнки з крила побілілої в ніч Жар- птиці,
      Безпорадним цілунком торкають чужі обличчя,
      І сідають, мов білі янголи на оплічок,
      Щоб востаннє Святому Духові помолиться.

      Лиш на ранок - засніжені вії втомлених сосен,
      Нагадають про це шалене снігопадіння,
      І дерева, які роздягла збанкрутіла осінь,
      Переплутають часом реальність і сновидіння.

      сівер*- холодний



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    35. ВОДОХРЕСТЯ
      Відпусти мені всі гріхи,
      Якщо можеш. На Водохре́стя.
      Миті слабкостей, чи пихи́:
      Невигу́бно- зухвалих бестій!
      В цю сакральну ранкову мить
      Перст Господен лікує воду,
      Світ мов ластівка тріпотить,
      Здичавіло- грішно- голодний.
      Всепростіться гріхи йому,
      Освятіться йому водойми!
      Пий, сердешний, спрагу- тамуй,
      Умивайся, рани - загоюй!
      Поринай у цю благодать-
      Молито́вну і благовонну!
      ----------------------------------
      Та проще́нний, зникне, мов мов тать*
      уночі із вечірнім дзвоном...

      Тать*- злодій



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ЗОРЕПАД
      Вже ущух зорепад. Залиши́лися тільки сліди:
      Чи обпечені плечі, чи всипані попелом трави,
      І пригу́блює ніч, ніби мрій відкорко́ваних дим
      Тихе марево снів із молитвою Céasare áve.

      Срібногри́ві кентаври вертаються на небеса
      Золотаві русалки – у хвилі свої білопінні,
      І Тільців табуни залишають спустошений сад,
      І отари Овні́в кучеряво пливуть височі́нню.

      Вже ущух зорепад, і заснула утомлена ніч,
      У безсонному сні розметала жаркі простирадла,
      Лише місяць у по́вні - і Цезар, і Брут, і панич,
      Він у небі один зорепадам нічним непідвладний.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Я сьогодні покличу
      Я сьогодні до себе покличу знекровлений січень,
      Ту тендітну черешню, що мерзне у мене в саду,
      Наїжачений кущик жасмину – тремтяче паліччя,
      І доріжку затоптаних трав - сірувато- руду.
      Я сьогодні до себе покличу налякане птаство,
      Тих сумних голубів, що марнують у пошуках день,
      Нагодую- зігрію свою несподівану паству,
      Заховаю од вітру, що вовну зі снігу пряде.
      Оживе і задихає все запашним білоцвітом,
      Заспіває-залюбиться в небо хрумке і хмільне
      Це так просто й блаженно, та треба лише поспішити..
      ...............................................................
      Може хтось обігріє у січні колись і мене?



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    38. ЧАША
      Незбудованих нами мостів
      Запорошені скроні,
      Недописаних нами листів
      Гамівна́ безборонність.
      На обличчях безбрів’я наліт -
      Бо чому дивуватись?
      Може й скресне на озері лід,
      Та воно мілкувате.
      Несумісне - чаї трав’яні
      І з корицею кава...
      Ще минуле у скронях дзвенить
      Вітруганно- лукаво.
      А майбутнє – спустошений рай
      Невідомої масті.
      На долонях- несхожений край
      оступитись – не впасти б!
      Долелінії всі нічиї,
      Несумісні, не наші,
      То чому ж так дурманять чаї
      З гіркуватої чаші?



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    39. УЛЮБЛЕНИЙ СОН
      Певне, ти не чекаєш, а я необачно приїду,
      Хоч у серці твоєму для мене куточка нема.
      Ми з тобою наліпимо сніговиків - гомінідів,
      І в каміні горітиме наш віртуальний роман.
      Ти мені докорятимеш за недоречне свавілля,
      І за те, що без тебе я дихати й жити могла,
      А коли вже у душах вгамуються збурені хвилі,
      Ми серця напуватимем з росного грей-джерела.
      Досхочу наковтаємось віршів, озону й любові,
      Я "живцем" закохаюсь у твій божевільний шансон,
      А на небі мов смайлики зорі зійдуть кольорові...
      Жаль, що вимкне світанок з мережі улюблений сон.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. НОВОРІЧЧЯ НА ДВА ГОЛОСИ
      ПЕСИМІСТКА:

      У потилицю дихає вечір,
      Наздогнав-таки, як не бігла,
      І сусальне сонце на плечі
      Сипонуло зненацька снігу.
      Обтрушу - нічого страшного,
      Сніг на пл`ечах не тінь мольфарів,
      І сніжинки – не осьминоги,
      Хоч заліплюють очі й фари.
      У потилицю дихає вечір,
      Птеродактилем чи драконом,
      Тут навряд порятує втеча
      Бо стриножені груднем коні.
      На вікні - наліт крижаниці,
      На душі - наліт безголосся,
      Стала оцтом вода в криниці,
      А у пляшці вино зайшлося.
      Осідає космічним пилом
      Відголосся Старого року,
      І Новий набуває силу
      Як астматик- непевним кроком.
      За спиною лютує січень,
      У асфальт трамбує перину,
      Повернусь до нього обличчям-
      Незворотнє своє зустріну...

      ОПТИМІСТ:
      Сіронебо, сіроптаха, сіродерево,
      Сіровулиця з вітрами – мародерами,
      Сіромісто, сіродуми, сіросповнені,
      Сіромрії в сіросвіті, сіро- кованім.
      Цю картину, написавши, незавершену,
      Відлітає сірогрудень - вже за межами.
      А на ранок сріблосічень вензель висіче,
      В календарику свою поставить рисочку:
      Сріблонебо, сріблоптаха, сріблодерево,
      Срібловулиця з вітрами срібноперими,
      Срібломісто, сріблодуми, сріблосповнені
      Срібломрії в сріблосвіті, срібло-кованім.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. РОЗЛУКА - ЗЛУКА
      На спільній тризні їхнього кохання
      Замовить він по келишку мартіні.
      І небо виглядатиме погано:
      Ні сонця, ні промінчика, ні тіні.
      А потім дні покотяться клубками,
      З них не зв’язати й шалика на душу.
      Хирляві зорі з жовтими боками
      Не упадуть, хоч як їх не обтрушуй.
      І міжсезоння перейде у вічність,
      А вічність перейде у міжсезоння,
      Між ними відстань стане межиріччям,
      Далеким, як від Бугу до Гудзону.
      І їхні душі поступово згуснуть,
      Від нескінченних переохолоджень,
      Ліхтар навпроти дому - просто лусне
      Жбурне в пітьму човни самотніх лоджій.
      Анабіоз триватиме, аж доки
      Їм не всміхнеться зустріч - благовістя.
      Із келишком вина іскристооким
      Й морозивом в суничному намисті...




      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    42. Зима для двох
      Розверзлося небо - зима не шкодує сили.
      Нуртує тигрицею ху́га - шаліє в хащах,
      Нехай собі віє, нехай зітхає і квилить.
      Для нас і віхола втіха, й зима - найкраща.
      Розкутаю серце й зігрію твої долоні,
      А потім розтану повільно - у ритмі блюзу,
      І нас понесе кавалькада зірчастих коней,
      Пелюсткодощами троянд заголублять музи.
      Розквітне медами п’янлива наша оаза,
      Арома –свіча розтопить небо з торосів.
      А віхола стукає в шибку – то просто заздрість,
      У неї хоч комір із ху́тра, а ноги ж босі…
      Їй хочеться за́тишку в світі, я знаю точно -
      Про ніжність і затишок мріється кожній жінці...
      Нехай стугонить до ранку, нехай туркоче,
      А ми їй наллємо кохання свого по вінця…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Небилиця
      З планет далеких прилетіли
      На Землю їх представники.
      Звичайно ж, інше мали тіло,
      Ментальність, техніку, зв’язки.
      Уже давно у них наука
      Зробила семимильний крок,
      Для них була буденна штука
      Долати відстань до зірок.
      Земля зустріла їх привітно,
      (Бо ж варіантів не було),
      Та й гості мирні, не бандити,
      Свої відкрили НЛО.
      Усе докладно показали:
      Системи руху і життя,
      А потім у землян спитали:
      «Яке ж воно, земне буття?
      У вас легені кожен має,
      Є серце, мозок, мозолі…
      Чи ж вам усього вистачає?
      Чи їжі досить на Землі?»
      - Та звісно ж, в певних регіонах
      І їжі обмаль, і води,
      В ресурсах теж проблемні зони,
      Пального мало і руди....
      Негайно інопланетяни
      «Бика за роги узяли»:
      Відкрили повну базу даних,
      Всю інформацію злили,
      І технології новітні
      Дали землянам ПРОСТО ТАК,
      Щоб на Землі у цілім світі
      Настала ера золота.
      Коли ж прибульці, з хеппі ендом,
      Курс узяли на Оріон,
      Земляни всі новітні бренди
      Послали на аукціон,
      І фірмам продали відомим,
      Проблеми залишивши вдома.
      ………………………………….
      Не дивина, що певні клани,
      Не прагнуть дати рай землянам!
      Загальне благо? Та ні за́ що!
      Що гірше всім, то кланам краще



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Міжсезоння
      Перетнути кордони опалого листя
      слів,
      Перейти Рубікони туманів, образ-
      пробачень.
      Дощ останній ще й досі в серці
      не відболів,
      А зима вже порошею несамовито
      плаче.
      І по кризі слізьми – як сніжинками
      по дощу,
      Це ж, по суті, однаково, що й по опіку
      опік.
      Та не гримає грім, де вже ливень давно
      ущух,
      І не спалює блискавка мокрий до нитки
      снопик.
      А сніжинки чекають, коли вже пришерхне
      твань,
      Щоб незаймано-білу свою простелити
      тишу,
      І зневірене серце не вірить палким
      словам,
      У холодних заметах йому вберегтись
      простіше...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.33

    45. ФАНДАНГО
      Танцюй, Міньон, танцюй своє фанданго!
      І хай пульсують жили кастан’єт,
      і шаленіє в прочуванні танку
      цей вечір - виночерпій Ганімед.
      Гітара стогне, зваблена, мов жінка,
      і тіла напинається струна,
      смагляві перса, яблук половинки,
      вино спокуси випите до дна.
      Ні, не тобою, діво-невакханко,
      а тими, хто в полоні танцю - сну
      очима з тебе п’є свою коханку.
      Їх так багато - п’ють тебе одну...
      У вирі танцю - веремія звуків,
      плоть почуттів, цнотлива кров душі,
      гірке спасіння і солодка мука,
      На чистій, не затоптаній межі.
      Танцюй, Міньон, свою жагу і долю,
      Тремтливим станом одганяй жалі-
      богиня танцю у земній юдолі.
      І босі ніжки на жорсткій землі.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    46. Каріатида
      (Амурові)
      Що нас чекає, ти не думав, милий?
      Коли оці солоно- сірі хмари
      Вже виплачуть, нарешті, до останку,
      Свої потоки чорно- білих сліз?
      І горизонт, скалічено- похилий,
      Просяде тінню як імла –примара,
      В один з холодних мряковитих ранків
      На перетлілий думкою карниз?

      Що нас чекає, ти не думав, милий,
      Коли порветься та тоненька нитка,
      Де щастя ми нанизували спільно
      З тобою рік у рік, і день у день?
      Коли не стане вже у неба сили,
      Триматися так високо й зенітно,
      Коли воно утомлено і щільно
      Нам на серця і голови впаде?

      Ні ти не думав. То тобі й не страшно.
      Не думати- не боляче й не жаско,
      Не придивлятись- то біди й не видно,
      І взагалі, ти не клаустрофоб...
      А я збираю вогкість неба в чашу,
      А я міняю ниточку на ліску,
      А я тримаю, бо каріатида
      Високе небо, не упало щоб...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Загубилось...
      Загубилось у веснах, було - відбуло́.
      Перебродить у пі́нисті вина.
      А хотілося серцю до серця в полон,
      Щоб пелюстя вишневе світи замело́,
      І щоб ніч - мов гаряча лавина.

      Висихає крапли́ста роса на щоці,
      І сльоза на зеленім листочку.
      Серце б*ється у серці. Рука у руці,
      Очі тонуть в очах, як в полях чебреці,
      Точка дотику - опіку точка.

      І у амфорах наших несповнених див
      Зріють вина солодкі ще й досі,
      Бо ковток недопитого щастя лишив
      Ти у кубку своєму на спомин в душі
      Про моє золотаве волосся...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": 5.83

    48. Воро́нам


      Ки́дає небо в очі колючі дротики,
      Жасно воро́ни каркають на світанні,
      Шпилі дерев- не антика, і не готика,
      Сірий цілунок вітру- холодним дотиком
      В сивому міжсезонні кордон останній.

      А на людей ворони вже накидаються -
      Може від голоду, може від страху- злості,
      Кину сьогодні їм хлібчика свій окраєць:
      Все- таки птиці, хоч Господом і караються,
      Чорно- маркітним карканням на погостах.

      Розчарувань і марних надій – не бавити,
      Передивитися спогади - де найкращий.
      Кисле вино солодким як мед розбавити,
      Це ж бо не перший і не останній раути,
      А по- інакшому і спокушатись на́що?




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.35 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    49. МИ
      Не судилось нам бути вічними,
      В заповітах нам не дісталось,
      Та у мить крижаного відчаю
      Ми знайшли вогонь і кресало.

      Нам не випало, не судилося,
      Подолати хвилю спокуси,
      Та гріхи наші, вищою милістю,
      Взяв терновий вінець Ісуса.

      Нам не випало бути мудрими-
      Вабить дух черепашок «ніндзя»,
      Та на кшалт Великого Гудвіна,
      Ми фільтруємо світ крізь лінзи.

      Що здобудемо, те порушимо,
      Хоч на паперті й розпростерті,
      І, вагітні власними душами,
      Їх виношуємо до смерті.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    50. РЕШТКИ
      Відсміялись дощі, відболіли сніги,
      І відплакали роси пречисті.
      Ці похилені стіни - не мають снаги́,
      А хатинки - посунуті вниз береги,
      Нічиї, як обтрушене листя.

      Відгоріли для них золотаві зірки
      у небесно- освяченій кузні,
      Їх, сліпих і німих, доглядають круки́,
      Їх навідує спомин, давки́й і гіркий,
      З блекото́ю насіння у лузі.

      Від*яріло вже й сонце для мертвих осель,
      де провіяні долі крізь сито:
      Ні хрестин, ні весіль, ні сльозИ, ні пісень
      І процесія, навіть, труну не несе
      На забутий, знеболений цвинтар.

      Лиш буяє у хащах гірка бузина,
      Де змагалися ластівок хо́ри.
      Де кохання несла вишиванка- весна,
      Там ячить над руїнами чорна стіна,
      Як "Летючий голландець" над морем.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    51. ДОЗВОЛЬ

      Дозволь мені тебе не розлюбити.
      На перехресті чотирьох доріг
      Обрати стежку в найсолодше літо,
      Де щастя не вважається за гріх.

      Дозволь мені прийняти оберемок
      Твоїх освідчень - як імпрезу снів,
      Де ми єдину хвилю оберемо
      Між ряботиння, виру й бурунів.

      Дозволь мені забути всі ознаки
      Минулих переплавлених життів,
      Сліди звабливих афродизіаків
      Та не твої, не мріяні, не ті.

      Не слухати ворожок і пророків,
      Не заблудити серед інших доль,
      І до чужих не дослухатись кроків
      Дозволь мені мій суджений, дозволь...




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5

    52. МОЄ МІСТО
      Загубився у часі колишній
      козацький Орлик-
      Це гніздечко, що звите в зеленому
      межиріччі,
      Це обійстя, узимку- з вічно
      простуженим горлом,
      І з ялинкою-привидом в центрі,
      на новоріччя.
      Навесні - у віночку з бузків
      і вишневоцвіту,
      Восени - з гомінким листопадом –
      кризопадінням.
      Я милуюсь його світанкОвим
      серпанком влітку,
      Співчуваю скаліченим вулицям
      карантинним...
      Я люблю своє місто з некультовим
      Бугом – Богом,
      Що колись необачно потрапив
      у пастку- ринву.
      І стискається серце від вигляду
      тих убогих,
      Що на звалищах бруду змагаються
      за їстивне.
      Тут бабусі торгують насінням
      на перехрестях,
      Їм холодні протяги боляче
      лижуть спини.
      Сигарети по-штучно. Вітрів
      степових фієсти
      Так завзято беруть тупі
      бігборди на кпини.
      Я люблю своє місто, так щемно
      і безпросвітно,
      Хоч його вже піввіку усі
      називають мертвим,
      Хай крім нього я так небагато
      бачила світу,
      Саме тут над могилами пращурів
      плачуть верби.
      І з очима богинь, зневажаючи
      кризи й біди,
      Так багато дівчат - жінок
      тут ходить вагітних.
      Я люблю своє місто. До щему
      й до болю рідне.
      Хай простить мені те, що так довго
      воно не квітне.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    53. ДО РІЗДВА
      В надвечір*ї сонного Бугу,
      Паленіє небо осіннє,
      На далекому видноколі
      Вистигає пахкий кальян.
      У багряній предтечі хуги,
      Первоснігу зріє насіння,
      Безпорадне сонце у долі,
      Зачепилося у гіллЯх.
      Чом притих, тьмяноводний Буже?
      За козацьким нудьгуєш степом?
      За крислатими вітряками,
      За водою ясних джерел?
      Чи ж такий тобі осоружний
      Став по осені плавнів шепіт?
      Занімів, ніби чорний камінь,
      Клекітливий колись орел.
      Завмирає й холоне місто,
      Заринає в пітьму по груди,
      І клоновані очі вікон
      Не розказують про дива.
      І, покинуту падолистом,
      Булаву піднімає грудень,
      Вже укотре з початку віку
      До Святого веде Різдва.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    54. ЗОРІ. ІМПРЕСІЯ.
      Холодний вечір випускає па́зурі,
      Шматує вітер хмари нашоро́шені,
      І зорі з неба підглядають на́зирці,
      Такі поодинокі і непрошені.
      У далечінь холодну запроторені,
      І у сузір*ях назавжди прописані,
      Свою стежину в небесах виорюють,
      Провидиці зі списами первісними...
      Хто заздрить зорям у повстині-матриці?
      З бездушними лабетами- орбітами?
      Холодним дивом можна милуватися
      Та хто його у всесвіті любитиме?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ЯЗИЧНИЦЬКЕ
      Ми стікали струмками часу
      У моря колишнього щастя,
      У моря колишнього болю,
      Та одвічних вір і надій.
      І шарами холодних течій
      Розтікалася наша втеча,
      Від поцілення «карамболем»
      У найвищому із судів.

      Де в останньому вирі–танці
      Ми, язичники, чур, «поганці»,
      Воздавали хвалу Сварогу,
      Найземнішому із Богів.
      Та давно вже ідоли наші
      Потонули в Дніпровій чаші,
      Осокою звелась дорога
      До поранених берегів.

      Замість вогнищ димує ладан
      І немає богині Лади,
      Мавки кличуть у вічний ірій,
      З пустки винищених дібров.
      Нас не вивітрять заметілі,
      Як жорству на земному тілі
      українську нашу правіру
      Час не витоптав, не зборов.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    56. ОБРАЗА
      Я ковтаю образу - образа ковтає мене,
      Ми єднаємось в болісно - несповідимих сполуках.
      Ця дошкульна алхімія має свій власний тунель,
      Де у нетрях безглуздя із глуздом намацує злуку.
      І вив"ялює душу що рветься з важкої ропи,
      І пульсує у скронях, очима виходить назовні,
      Росомахою кра́деться, сумніву в"яже снопи,
      Виростає зі скиби у кулю як місяць у повні.
      Я ковтаю образу - образа ковтає мене.
      Ми тепер живемо тет а тет, я забула вже де Я,
      Я її проклинаю, не хочу, нена́виджу, не…
      Ми лишились удвох. Я й образа - Ясон і Медея.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    57. РЕІНКАРНАЦІЯ
      Оживили гетьмана Богдана
      В клініці сучасних перевтілень.
      Повели по вулицях, майданах
      Легендарне українське тіло.
      Все, що очі бачили довкола,
      Все, що час явив, і що порушив,
      Оточило ніби частоколом
      Легендарну українську душу.
      Маревом вбачалися споруди-
      Велети окаті та незвичні,
      І якісь дивакуваті люди,
      Певне, час їх трохи покалічив.
      Де ж козацтво ділося, у біса?
      Думав, потерпаючи, Хмельницький-
      Ні коня, ні булави, ні списа,
      Як вкраїнську славу роздивитись?
      Бігає по вулицях залізо,
      Хоч воно й до чортиків блискуче,
      Дивні прапори у очі лізуть,
      Все якесь турецьке закаблуччя.
      Може перекинутися словом
      з першим- ліпшим на шляху нащадком?
      І на щирій українській мові
      Каже: «Я вітаю тебе, брате!»
      Той же, не шануючи старшо́го,
      (краще вже від сорому згоріти)
      відповів: "Вы, верно, с телешоу
      Камерой орудуете скрытой?"
      У Богдана шок- оціпеніння,
      Аж пришерх розкішний оселедець,
      По –московськи торохти́ть створіння,
      Що нащадком гетьманським зоветься!
      Повернувся гнівний небожитель,
      В клініку з невдалого параду,
      Наказав негайно оживити
      Членів Переяславської ради:
      "Будемо процес коригувати,
      Знадобиться мікрохірургія...
      Цар Петро повівся наглувато.",-
      Рік Богдан. І впав у летаргію...




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    58. СОН
      Мені пощастило: наснився далекий докембрій.
      Як ми визрівали на споді земної кори,
      Як ми ще не мали релігій, дольменів, тотемів,
      Як ми ще не знали ні мови, ні зброї, ні гри.
      Ні страху, ні дрожу – віки без лихих дисонансів,
      Єдинодолонний, єдиноможливий довкіл,
      І ми визрівали в земнім напівсні- напівтрансі,
      Без адових кіл, і без раєм воскрешених тіл,
      Коли панувала вселенська воздвиженна тиша,
      У лоні носила нас юна жіночність земна.
      Ми були єдині. Ми були мудріші й добріші.
      І мудрість свою залишили у древніх півснах.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. КОЖНОМУ - ПО ОСЕНІ
      Покотилося – закотилося,
      Сонце- яблуко пломенисте,
      Залишилося на потилиці
      У дубочка брунатне листя.
      Покотилося над узліссями,
      У пониззях туманом згусло,
      Замість золота – лише пліснява,
      І покинув господу бусол.
      Десь повія за містом жебрає
      По осінньому бездоріжжю,
      Десь надія, мов осінь жевріє,
      Десь ворони радіють збіжжю.
      Покотилося – закошлатилось,
      мов старенька овеча джерга,
      Чи то хмари стали патлатими,
      Чи примліли трави пришерхлі.
      Сірячину вдягнули вулиці,
      Не лишила краса й огарка,
      День уперто до нічки тулиться,
      Ніби парубок до шинкарки.
      ДвірникИ заповзято шкробають
      Драпаками доріжки зрання,
      Це поетам осінь – дарована,
      Двірникам вона – покарання.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    60. В МЕЖАХ КОСМОСУ
      Зорі - зорями, місяць - місяцем,
      Вистачає наразі всім,
      Всеодно, колись перебіситься
      Найлютіша із наших зим.
      Небо - небом, і сонце - сонечком,
      Свій окраєць кожен – тримай:
      Поглинайте, купайтесь, ондечки-
      Ні кінця, ні краю нема!
      Дні за днями, літа за веснами,
      Хто у схиму, а хто в бомонд,
      Видноколо комусь окреслене,
      а комусь – тісний горизонт.
      Хтось - горілкою, хтось- текілою
      В світі бавиться у свята́,
      І колись літами похилими
      Стануть юні наші літа.
      Люди обрані, й люди парії,
      terra - їх богоданний край,
      В межах космосу- лиш тераріум,
      terra - пекло і terra – рай.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    61. ДЕ-ЖА-ВЮ
      Холодні вітри виносять із серця віру,
      Виймають надію - несуть її до безодні,
      Складають мов здобич усе на краєчку прірви,
      Та не повертають ні завтра, ані сьогодні.
      Спасибі, хоч осінь дала свою пятерицю,
      Хоч звісно, вона від каліцтва не порятунок...
      Застужене серце клякне. Камінь чи криця?
      І хтось вже питає, який у нього гатунок,
      Щоб взяти його як бут до своєї справи,
      Зацементувати розчином із бетону,
      Зробити собі місточок для переправи,
      А решта усе – непотріб, нехай потоне...
      Зав'яжу на шворку свою наболілу душу,
      І стану німою, незрячою і глухою,
      І серце стане байдуже і невидюще,
      Та це все одно ніяк його не загоїть...
      Обвітрені думи і шерхіт торішніх істин,
      Підрізані крила, кольору теракоти
      Зруйновані замки, десь у повітрі виснуть,
      ........................................................................
      Гарячка країни, хворої на сухоти...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ОСТРІВ БАЖАННЯ
      Півострів бажання – для серця не доста,
      Потрібні рожеві півонії,
      І зовсім безлюдний смарагдовий острів,
      Де любки* у серці видзвонюють...
      Розбурхане море, спокушені хвилі,
      Стихія – то річ некерована,
      Вітрила несуть обережно- повільно,
      А острів уже намальований.
      Сплітаються тісно оголені віти,
      О, тач мі, шансоном озвучене...
      І море гаряче нашіптує міти,
      У сонця і манго - заручини.
      Кохання натще- невгамовне, нестямне,
      Солодке, солоне, з гірчинкою,
      І кава холоне, й морозиво тане,
      І губиться острів – піщинкою....


      *любки- нічні фіалки



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    63. ПЛАНИ КАЗАНОВИ
      Розкішний кіт лежав на підвіконні,
      Ангорське «няв» у всій своїй красі.
      Права свої законні, й незаконні
      Він гарно усвідомлював усі.
      Обовязки? Це, просто неможливо.
      Не дозволяють, хоч би й захотів.
      Отож надмінно й трішечки гидливо
      Він на бездомних поглядав котів.
      Що за життя, у пошуках скоринки,
      В погоні за хвостами від мишей?
      Ні віскасу, ні килимка й перинки,
      Єдиний позитив – ля фам шерше...,
      Ця штука Вам не дольче & габана
      Бездомні кішки- то такий ля мурррр,
      Не те що ті пухнасті ікебани,
      Котрі звели жіночність на гламур...
      Кошак зітхнув, задумливо й нервово,
      Почухав щось в ангорському паху,
      Й почав складати плани Казанови,
      На кішечку, що грілась на даху...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    64. НОКТЮРН
      Постукав у шибку вечір - осінній плач.
      Жбурляється вітер листям, що «від кутюр»,
      та я не сумую, він мій не зачепить плащ,
      у вітрі сьогодні для мене звучить ноктюрн.

      За хмари зірки сховалися, що ж, нехай!
      Окалина місяця дивиться на бордюр.
      Та проза життя, проте, не така й лиха,
      У вітрі сьогодні для мене звучить ноктюрн.

      Сьогодні не пишеться щось, не лежить душа,
      Думки неслухняні, не хочуть іти в алюр...
      Притисну палець до губ і скажу їм: « ша!»
      Помовчте! Сьогодні, я слухаю лиш ноктюрн...

      Вечері не буде. Нічого не говори.
      Бо я не збираюся слухати твій сумбур...
      Ну щось розігрій. Ну чай собі завари.
      А хочеш, навчу тебе слухати мій ноктюрн?




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ДРУЖИНА ДОЩУ
      Я дружина дощу. Я живу у його гаремі,
      Серед інших таких же дівчат і жінок дощу.
      І як інші жінки, я на нього чекаю ревно,
      І шепочу затято сакральне « не відпущу!»
      Я дружина дощу. Він приходить коли захоче.
      Він буває грайливим, буває і навпаки,
      Та без нього вселенська нудьга мою душу точить,
      І без нього чомусь не «народжують» тут жінки.
      Я чекаю його. Він приходить, і він минає.
      Залишає родзинку на згадку про наш роман..
      Я дружина дощу, лиш про це ще ніхто не знає,
      І лиш вчора у дощ я дізналась про це сама...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    66. "ВЕСЕЛА" ФРАЗЕОЛОГІЯ
      Що напишеш- те й залишиш...
      (про поета)
      Що відпишеш, те й залишиш
      (про спадок)
      Що підпишеш,те й залишиш
      (про начальника, від...і аж до...)
      Що запишеш, те й залишиш
      (про ім»янаречення, або про майора Мельниченка)
      Що пропишеш, те й залишиш
      (про лікаря, або журналіста)
      Що надпишеш, те й залишиш
      (про дизайнера або епітафію)
      Що припишеш, те й залишиш
      (про статистику, або слідчого)
      Що впишеш, те й залишиш
      (про політичні списки)
      Що перепишеш, те й залишиш
      (про плагіатора або історію)
      Що спишеш, те й залишиш
      (про бухгалтера)
      Що розпишеш, те й залишиш
      (про маляра)
      ........................................................
      Що опишеш, то не залишиш...
      (про політика, або прокурора)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. РАЙ
      Замережило світ
      Несподіване бабине літо,
      Розлякало дощі,
      Що сховались в захмарних світах,
      Чи дорога у рай
      Отаким же безмежжям укрита?
      Чи в таких небесах
      Білосніжне крило пророста?
      Ці осколки роси
      Може раю крихкі голограми?
      Та й розпяття дерев
      Не для чорних воронячих зграй...
      Я по осені йду,
      Ніби йду по дорозі до храму,
      І сріблястими снами
      У обличчя летить мені рай!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. РЕЗЮМЕ КРОКОДИЛА ГЕНИ
      ( довільна форма)
      Колись я був собі звичайним крокодилом,
      Без жодного жалю усе живе ковтав,
      Але з писак котресь чогось нагородило
      І справжній крокодил у них мультяшним став.

      А хтось хоча б спитав тоді моєї згоди?
      А хтось мої права законні врахував?
      Морально – правові моменти хтось узгодив?
      І де мій гонорар, та інші де права?

      Незграбний капелюх на голову надітий,
      В руках пищить стара гармошка чи баян,
      Тріщить мій сюртучок, благесенько пошитий,
      (Хай цей прикид простить мені Табачник Ян).

      І надодачу ще, нав"язаний у друзі-
      Якийсь вухастий гном, чи невідомий звір,
      Я мушу з Вуханем ходити по окрузі
      Й співати з ним пісень на весь громадський двір.

      Ще й робить западло якась нудна особа,
      Підступна, як змія, худюща як скелет,
      оця її тусня мені не до вподоби,
      Цей тип жінок не мій, я не люблю галет.

      І все ж я крокодил, хоча і звуся Гена,
      Спроможний грати ще жорстоке й хиже щось,
      І кутні ще сверблять, і щось шепочуть гени,
      Якщо візьмеш на роль, не пожалкуєш, Бос!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    69. ЛЯМУР
      Захололо-пригусло,
      Та не скам*яніло в душі,
      бо осіло у серці,
      немов різнотрав*я медове,
      те колишнє гаряче,
      що нині уже не пашить,
      те колишньо- п*янке,
      що уже не вирує, мов повінь.
      А було ж, а було,
      Мов безмежжя травневих бузків,
      Як липнева гроза
      У гарячій розповені літа,
      Золота акварель
      у майоліці світлих мазків,
      вар*єте почуттів,
      при свічах зорепадів- леліток...
      Захололо – пригусло.
      Чому не питаєш «чому?»
      Мовчимо... розуміючи марність
      цього запитання,
      У гарячих долонях
      Ми гріємо згуслу лямур
      І, зігрівшись, вона,
      неодмінно відтане, відтане...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    70. КАЛЮЖА (байка)
      КАЛЮЖА
      В одному місті, ну скажімо, в Енську
      Жила-була Калюжа велетенська.
      Скажу відверто, провінційне місто
      Не особливо вабило туристів…
      Та слава про феномен дуже швидко
      Пішла рости, мов у клубочок нитка!
      Таких калюж, по площі, у відлигу
      Не знала навіть Гіннесова книга!
      Тому туристів ціла ґерилиця
      Забагла на Калюжу подивитись.
      А тут якраз така деталь відкрилась:
      Міський музей, (буває ж Божа милість!)
      Мов наслідок чиєїсь забаганки,
      У ту Калюжу упирався ґанком!
      Тож туристична стежечка зростала,
      Вела туристів у музейні зали,
      І за рахунок жвавої торгівлі
      Музей поставив латки у покрівлі!
      Байкують, що і досі міцно дружать
      Міський музей та видатна Калюжа…
      ЇЇ, що простяглась біля музея,
      Чекає точно, слава Колізея!
      ……………………………………….
      Там, де калюжі – нації надбАння,
      Музеям жити в їхньому сіянні…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ПЕРЕМОВИНИ
      Вона рішуче налаштована,
      А він упертий, ніби пень.
      Між ними, певне, перемовини
      Тривають вже не перший день.
      Горять очиська, а не так собі,
      І щоки у обох горять,
      У ролі невербальних засобів
      Вони мов прапор майорять.
      Слівце гладеньке вже кошлатиться,
      Пішли наразі сльози в хід,
      Цих перемовин дипломатія
      Вже розтопила б навіть лід...
      Ідуть, тривають перемовини,
      Сказавши А, вже кажуть Б,
      Обоє володіють мовою,
      Та кожен чує лиш себе.
      Чи дочекаються закохані,
      Що закінчиться слів запас,
      Тоді серця переполохані
      Порозуміються нараз.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ЗОДІАК УСМІХНЕНИЙ (3)
      ТІЛЕЦЬ
      Поступливим здавався
      І працював як віл,
      Але коли попався
      У пастку з гострих стріл,
      То імідж докорінно
      Змінив на бойовий,
      Бо є межа терпінню
      І у тільця в крові.

      БЛИЗНЮКИ
      Вони одне єдине ціле,
      Та сутність різна в них завжди,
      Два прагнення одного тіла,
      Конфлікт вогню, землі, води.
      Їм треба цей ковток повітря,
      Щоб вир життя не обмілів,
      Духівнику потрібна митра,
      Без слуг немає королів.

      РАК
      Обдарувань немало
      Мав од природи рак,
      Та сіті заважали,
      Чи впевненості брак?
      він мав у генах ланку
      Підкорення планет,
      Але занизив планку
      На свій найвищий злет.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. НАШЕ ЛІТО

      Коли ми зустрілись – у світі палало літо,
      Воно нам змішало молекули і частинки,
      Воно переплавило нас у єдиний злиток,
      І замість контрастів створило із нас відтінки,
      З тієї пори воно нами картину пише,
      Від літа до літа прозоріші наші фарби,
      Палітра багатшає й диво! Стає ніжніша…
      І клени горять від осяйно -дзвінкого карбу,
      Тужавіють грона калинові навперейми,
      Пашисте повітря і неба вгорі багато,
      І замість зірок ти несеш мені хризантеми,
      І наше кохання найбільший у світі статок.




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    4. ЗОДІАК УСМІХНЕНИЙ (2)
      ВОДОЛІЙ

      З посудини бездонної,
      Він щедро воду лив.
      Ні простору кордонів,
      Ні часу не жалів,
      У вежі, з мрій спорудженій,
      На спрагу не страждав,
      Та часом у посудині
      кінчається вода…

      РИБИ

      Лиш у одній
      З усіх стихій
      Вони щасливі,
      І вільні в ній,
      Сміливі в ній,
      Пливіть!
      Щасти вам!

      ОВЕН

      Не поступись
      ні стежкою, ні домом,
      ні сном, ні духом,
      будь мов скеля й сталь.
      А втім, твоя упертість
      всім відома,
      лиш не була б пуста…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ЗОДІАК УСМІХНЕНИЙ
      ДІВА
      Де праведність
      і вередливість
      За шаром шар
      будують стиль,
      Не диво – діва,
      Діві – диво,
      Що східці зводить
      До мети.

      ТЕРЕЗИ
      Коли на терези
      кладеш вантаж,
      ти ближнього
      зумисне не обваж.
      Себе також,
      не обмани ні разу:
      є діамант, є й стрази.

      СКОРПІОН

      Кого б іще вкусити,
      Подумав Скорпіон,
      Він був не злий і ситий,
      Та шанував закон.
      Тож «А» уже сказавши,
      Казати мусив «Б»,
      І навпіл тулуб склавши,
      Ужалив сам себе.

      СТРІЛЕЦЬ
      Націлюйся пильніше,
      Будь безжальним,
      Не відступайся від мети,
      А втім…
      Як знати, може,
      влучити бажання
      Є теж випробуванням
      непростим…




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. ПРО РЯБУ
      ТРАКТАТ ПОЛІТОЛОГА.
      ( Менторські – пафосно, з наростаючим динамічним наголосом, що поступово переходить у патетичний крик.)

      Коли знесла яєчко золоте
      Непоказна серед несучок Ряба,
      Ніхто їй не подякував за те,
      ані дідусь, ані, тим паче, баба.
      Лупили по яйцю і день і ніч,
      Гамселили, аби його розбити,
      Бо вже яскраво в них горіла піч,
      Був столик скатертиною накритий,
      Пательню грів зажерливий вогонь,
      Топилося до бараболі сало,
      Рум’янилась цибуля й ОДНОГО:
      Яйця до смакоти не вистачало.
      Тому так гірко плакали вони,
      тому так бідну курочку сварили,
      що золотих яєць, неїстівних,
      вони би у окропі не зварили…
      ………………………………………..
      З тих пір і проїдаються у нас
      валюта, фонди, золотий запас,
      натомість залишаються борги,
      убогі села, драні береги,
      і сині, штучно вирощені Ряби,
      без золотих яєць для діда й баби!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ЛИСТ ПАНУ КОЦЬКОМУ
      (колишній господар – коту)

      Добридень, Коцький, як ти там?
      Чи здогадався, хто це пише?
      То Гліб, господар твій колишній,
      Прощення просить у кота.
      Скажу тобі цілком відверто,
      Що я зробив жорстокий крок,
      і мав ти з голоду померти
      У лісі за короткий строк…
      Але, дійшли чутки до мене,
      Що дивом виживши тоді,
      Живеш, як у вершках вареник,
      Кругом - лисички молоді.
      У Коцькому вбачають звіра,
      Ведмеді, кабани, вовки!
      Ти там у них за рекетира…
      З моєї легкої руки!
      То я хотів тебе просити,
      Щоб ти й мене у ліс забрав,
      Ти там доглянутий і ситий,
      Я ж тут не маю жодних прав…
      Мов у в’язниці Монте Крісто -
      Покинутий, один як перст,
      Нащадки виїхали в місто,
      Пішов від мене навіть пес…
      Мізерна пенсія, до всього,
      Чи ліки обирай - чи хліб!
      Живу я, Коцю, дуже вбого…
      На тебе жду. Твій вірний Гліб.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    8. НАЧУВАЙСЯ
      Одягаю намет,
      Защебнула на блискавку,
      З тебе оцет чи мед,
      А мене не забризкає,
      А мені все одно,
      Я наметом захищена,
      Я заляжу на дно,
      Ти ж тиняйся горищами,
      А якщо мій намет
      Ти зберешся уразити,
      Я візьму кулемет
      І не зможу промазати.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. СТЕП
      Чимало степом віяло вітрів,
      Чимало колобродило - кружляло,
      А він усіх багаттям обігрів,
      Сміливих, боягузів і зухвалих.

      Він стільки літ чекав на сівачів,
      І мріяв, що впаде у нього збіжжя,
      Аби вояцький кінь не толочив
      Хвиль ковили сріблясту дивовижу.

      Він стільки бачив за усі віки,
      І стільки дум його не обминуло
      Про юнок, що плели йому вінки,
      Про юнаків що вічним сном поснули…

      І що вже дивуватися тепер,
      Коли той степ мов склеп долає втома,
      Бо він нічого з пам’яті не стер
      І ми колись починемо у ньому.





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ДОЛЯ КОТА У ЧОБОТЯХ
      Ви, певне, не повірите мені
      Та розкажу вам, друзі, все достоту...
      Зробив колись я кроки руйнівні,
      Щоб велетенську знищити істоту.
      Господар мій, тоді бідняцький син,
      Отримав і палац, і повну владу,
      Хоч оженився на принцесі він,
      Та не навів у королівстві ладу.
      Мене спочатку шанували всі
      І вірили, як магу - ескулапу,
      Пісні співали: «Коте, гей, єси!»
      Складали оди й цілували лапу.
      А потім все змінилося. Чому?
      Маркіз мій правив як останній дурень,
      Бо культу захотілося йому,
      То влаштував у царстві диктатуру.
      Народ повстав за втрачені права,
      і, гнаних ошалілою юрбою,
      нас заховала в хащах кропива,
      Де хвіст мій не здіймається трубою.
      Геройські чобітки діряві вже,
      та й капелюх зносився теж на пляцок,
      Та доля відчайдухів береже,
      Я може знову втраплю до палацу…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ОСІНЬ І ПОЕТИ
      Попрощалися з літом поети,
      Уклонились йому до землі,
      І з висот журавлиного лету
      Всі у осінь – Великі й Малі…

      Не зустріти ж її неможливо,
      Не помітити – просто абсурд,
      Невгамовну, примхливу, зрадливу,
      На уквітчаних ношах у - гурт,

      І допоки ще тепло й не сніжно,
      Золотаву, звабливу, руду,
      Навпрошки, по полям і обніжкам,
      Ніби жрицю несуть молоду

      Їй убрАння цілують шовкове,
      І шепочуть: ТАКА ти одна…
      А вона лиш надломлює брови,
      Випиваючи келих до дна!
      .
      Найвідвертішу має сукенку,
      А волосся – духмяний шафран!
      Хто ще так затанцює фламенко?
      Стільки па у суцільному гран!

      На жертовному вогнищі злато
      Переплавлять на попіл і дим.
      Не загадуй…Не згадуй Пілата…
      Утішайся вином молодим.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ЗВЕРНЕННЯ БІЛКИ...
      (За мотивами Казки про царя Салтана)
      «Белка песенки поет
      Да орешки все грызет…»
      «Ядра чистый изумруд,
      слуги белку стерегут»

      Нагризла стільки вже горіхів,
      Що можна збудувати дім.
      І що? Яку я маю втіху?
      Де я живу і що я їм?
      Сиджу у клітці мов злодюга,
      Крок уперед і пів - назад.
      Хіба ж це, й справді, не наруга?
      Вже краще в цирк, чи в зоосад!
      Та ще співай їм час від часу:
      «А ва саду лі в агарод…»
      Туристи платять гроші в касу,
      Я ж мушу тішити народ!
      Одне лице: що пані Лебідь,
      Що цар Салтан, що Чорномор…
      Усіх цікавить крЕдит – дЕбіт,
      А острів хай здолав би мор!
      Один знайомий охоронець
      Мені підморгував, оце,
      Казав, що у якомусь Домі
      Замовить лагідне слівце…
      Моя публічна рабська праця
      Насправді є Реаліт - шоу,
      За неї гроші платять, братці,
      усім, хто кастинги пройшов.
      Якщо хлопчина допоможе -
      Втечу! ( на все є воля Божа).
      І ви тікайте, добрі люди,
      Від зубожіння і огуди.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. МІЙ ПТАХ
      Коли закучерявляться поля
      На обрії моєї ойкумени,
      Я упіймаю в небі журавля,
      А може й сам він прилетить до мене…
      Мій невловимий, загадковий птах,
      в оперенні лишив мені ознаку,
      До втоми налітавшись по світах,
      Згадає про Тільця із Зодіаку.
      Тривалий лет над тінями світів
      Для сильних крил –то, врешті, не завада.
      І я скажу: «Невже ти прилетів!?
      Мій журавель, омріяна відрада!»
      І я побачу, що горить свіча,
      Що виросла троянда між ожини,
      Й визорюється небо по ночах,
      І доля вимережує стежину.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ПЕКЕЛЬНА ЗИМА
      Світи вмирали. Вистигало сонце.
      Тьмянішала найбільша із корон,
      На шлаки перетворювався стронцій,
      Протуберанці покидали трон.
      Скляніли очі синіх океанів,
      Схолола магма, згусла, мов желе,
      Жорстокий світ спокутував стражданням
      Усе лихе, нелюдяне і зле.
      Був лиш один вогонь. Одна пательня.
      Вогонь пекельний.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. З циклу "Неймовірні історії кохання"
      (за мотивами Казки про рибака та рибку)
      Жона:
      Пройшовши шлях від бідних до цариць,
      І знов упавши в злидні, наче бидло,
      Лежала цілий день я горілиць,
      Бо все на світі вже мені обридло.
      І раптом вся від думки затремтіла:
      Чи риба з дідом щось не замутила?

      Від моря не відходить чоловік,
      не зводить з небокраю дикий погляд,
      не реагує на мовчання й крик.
      Хоч улаштовуй, бідному, медогляд!
      І в розпачі, (бо рушиться сім»я)
      У клуб « Колишніх жон» звернулась я…

      Приїхали, зробили макіяж.
      Розбили ночви: прощавай минуле!
      Вдягли сукенку – вищий пілотаж!
      І зачіску зробити не забули.
      Ще й кавалер мене повів ласкаво
      На рандеву і філіжанку кави…

      Звичайно, там я не ловила гав!
      Він, виявилось, пише детективи,
      Цей штрих нас дуже тісно об’єднав,
      Запрацювали плідно всім на диво!
      А що ж мій дід? Усе іще у морі
      Чекає рибу. Ось така лавсторі.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    16. НА САЙТІ "vkontakte.ru"
      Віні Пух(П’ятачкові):

      Привіт, П’ятак! Прийшли часи нові,
      З часами й ми змінилися, реально,
      Тож я тепер працюю на TV,
      Веду прогноз погоди у астралі,
      Як я потрапив? Просто переміг
      У «Битві» всіх можливих екстрасенсів.
      Тому і доручили, (це не збіг),
      Прогноз погоди, у прямому сенсі.
      Елементарно, «нюхом» чую все.
      Якщо свербить спина – чекай на спеку,
      А права п’ятка – снігом занесе,
      Ніс – то гроза! Турбуйся про безпеку!
      Таких прикмет у мене – повний віз,
      І меду маю тут безперевідно!
      Хто ж знав, що десь існує інший ліс,
      В котрому кожен з нас респекту гідний!
      Якщо ти вільний – підгрібай до нас,
      Нам нині на TV потрібні свині,
      (новий проект готує дід Панас))
      І не гальмуй, П’ятак.
      Друзяка Віні.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ЖІНОЧА ЛІГА (3)
      ВОНА(подумки):
      Ти торкаєшся пальцями пальців моїх обережно,
      Відчуваю цей дотик, уже поринаючи в сон,
      уві сні, мій ревнивцю, тобі я уже не належу,
      хоч серця наші близько і б’ються вони в унісон.

      ВІН(подумки):
      Спиш, кохана? Ще ні? Засинай, ми втомились обоє.
      Наші пальці так ніжно і віддано переплелись…
      Ну а я подивлЮсь перед сном на дівчат із Плейбоя,
      Хоч потішу уяву, як в юності ранній колись.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    18. НЕЗНАЙКО НА МАЙСТЕРНЯХ
      У мене, братці, черговий прокол:
      Зайшов на сайт Майстерень поетичних,
      Пристойний нік узяв собі : «ПаркО»
      Щоб сіяти розумне, добре, вічне!
      У віршуванні я не новачок,
      Мене в житті не обминає Муза,
      На авторську узяв не казна що…
      Пристойні речі із часів Союзу.
      Ну, там… про Цвіркуна один шансон,
      Іще прикольну річ про Бульку й Гульку,
      Щось про овечку, Знайка і вазон,
      Свою поему про Летючу Кульку…
      А в результаті – результатів нуль.
      Ані коментарів, ані оцінок!
      і мовчки я оголосив війну
      проти рудих, чорнявих та блондинок.
      Змінив свій благородний світлий нік
      На ЩЕлепу,( ім’я доволі грізне!)
      Мій синій капелюх із фотки зник,
      Натомість вишкір маєте залізний!
      Тож начувайся, ПеМівська , братва!
      Чекати довго я вас не примушу,
      Рука на миші, на рахунок «два»
      Атаку розпочну на кожну душу…
      Ну що? Висоцькі, Бернси, Глазові!
      Я прикручу вам рейтинги та гайки,
      Ми ж на сторінці з вами візаві…
      Я ЩЕЛЕПА!!! ( а в дійсності - Незнайко)



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    19. НОВІТНЄ У ОСВІТІ (байка)

      У міністерство Вовчої освіти
      Призначений був шефом Бегемот.
      Перечитавши всі можливі звіти,
      Інструкції, та зміст усіх угод,
      Насупив брови грізними кущами,
      Міцне чоло ногою він підпер,
      І заявив, що під його началом,
      Усе піде по іншому тепер.
      «Що за освіта? Що це за дипломи?
      Це ж суто вовчий, вибачте, білет!
      З таким дипломом лиш сидіти вдома,
      Або ж іти у жаб’ячий балет!
      Вам шлях закритий в Африку, в саванну,
      На Ніагарський, врешті, водоспад…
      Та навіть у просту звичайну ванну,
      Сідають Сіроманці, невпопад.
      Ви ж не вивчали ні стрибків у воду,
      Ані підводне дихання на дні,
      В науці ви завжди шукали броду,
      Ніколи, навіть, не пірнали, ні?
      Тож офіційно вам кажу сьогодні,
      Що Вовчим танцям покладу кінець!»
      Усі миттєво виказали згоду!!!
      Звели старі розробки нанівець:
      Старі програми, і навчальні плани,
      Підручники, оцінювань шкалу….
      Та, раптом, нагорі змінились клани,
      Й освіту вже довірили Орлу….
      він запровадив зміни докорінні:
      Польоти серед вільного падіння.
      ………………………………………
      Напевне, марно звати допомогу,
      Де самодур береться до нового
      Але й мовчання – знак для самодура:
      Трощити хутко все розумне, здуру.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    20. МАЙЖЕ ТОСТ
      «Я люблю тебе…Я люблю тебе!»
      Серед шалу й рутини буднів,
      Хай вітають цю мить салютами
      Зорі - свідки, і зорі - судді.
      Я не знаю, що там записано,
      на долонях у нас, чи в небі,
      і якими щитами - списами
      захищати кохання треба.
      Я не знаю, також, не відаю,
      Може серце мені підкаже,
      Як упоратися із бідами,
      Чи зі словом, та оком вражим.
      З лабіринту, де сірим привидом,
      причаїлось гірке й досадне
      Доля нас неодмінно виведе,
      Ніби ниточка Аріадни.
      Усміхнутися, небу й вулицям,
      І триматися вкупі, разом,
      Доки серце до серця тулиться,
      Ні - образам, ні - негараздам!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ВАЛЬС З ВІТРОМ
      Цей легкий вітерець,
      Що навіяв мелодію вальсу,
      Ледь торкнувшись руки, запросив на омріяний тур.
      Защебнув комірець
      І сказав мені: міцно тримайся.
      Буревієм поніс, розметавши листи партитур.
      Я трималась його
      У кружінні заплющивши очі,
      Аж судома звела мої пальці на тому плечі,
      Розгорався вогонь,
      І слова я згадала пророчі:
      Не впускай cобі вітру у долю ні вдень, ні вночі…
      Я спинила ту мить,
      І розпалась вальсуючи пара,
      Я упала у сніг, та мене обігрів пілігрим.
      Ну а що ж вітерець?
      Він і досі кружляє у хмарах,
      Не помітивши навіть, що я уже більше не з ним…




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. БЕЗСМЕРТНИКИ
      Мов зірочки з лілового конвертика,
      Під сонцем, що ніколи їх не милує,
      Живуть і квітнуть у степу безсмертники,
      З якоюсь несподіваною силою,
      Сухими паперовими пелЮстками,
      Такими гостроверхо – войовничими,
      Чи й справді не бажається вам плЮскоту
      Дощу й ріки, чи джерела криничного?
      Бузковий погляд, мов з-під лоба впертого:
      Не боїмося бездощів’я й спеки ми!
      Шепочуть тихо степові безсмертники,
      Мов давні скіфи мовами далекими.
      Лиш вранці над рівниною пологою
      Туман зійде , і степом заклубочеться,
      торкне на мить щокою їх вологою,
      Так і живуть, бо жити дуже хочеться…




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. НЕ В ПОПІЛ ВІД ЗІРОК
      Обличчям у траву, у квіти, у зірки,
      У кольорові сни, в солодке стигле літо,
      Та лиш не в самоту, де селяться крукИ,
      Не в попіл від зірок, не в опік від леліток.
      Очима до очей і пульсом до життя,
      Коханням - в рай долонь, та у обійстя ночі,
      Щоб з тих країв мені не знати вороття,
      Де б ранок цілував мої зелені очі.
      Де б ранок цілував, і колисала ніч,
      Загоїла б роса той опік від леліток,
      І попіл від зірок розвіяв би, опріч,
      Мій ніжний рятівник, легенький лЕгіт літа.


      *легіт - літній вітерець



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. КРОПИВА (із збірки пародій)
      Кропива ти моя, кропива,
      Не косив я тебе цілий рік…
      (з репертуару Поплавського)
      КРОПИВА
      Я цілий рік не брав косу до рук…
      І трохи втратив форму, слово честі…
      На лоб не лізе жодна із перук,
      Фігура «руки вверх, стоять на мєстє»
      Сценічний образ дуже постраждав…
      Канкан вже не танцюю третій місяць!
      Ну хоч би хто серпа у руки дав!
      Ми в рейтингах би миттю піднялися…

      Лаша тумбай….
      (з репертуару Вєрки Сердючки)
      СТАНУ!
      Як прикро, як образливо до сліз!
      Мені «тум бай» сказала навіть Лаша!
      Сказала, чи сказав? Мосьє чи міс?
      Не розберу, де кашовар, де каша…
      Та, незабаром, імідж свій новий
      Жбурну я гордо просто Лаші в пику:
      Зніму бюстгальтер, зірку з голови
      І стану Зірко-Вєрко-чоловіком…




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Розмова журналіста початківця з Гімном України
      ЖУРНАЛІСТ: Скажіть, чи вмерла воля України?
      ГІМН: Та ні, не вмерла! Воля ще жива…
      Ж: А вороженьки як? Потроху гинуть?
      Г: Ці ще живі, і мають всі права…
      Ж: Що ж, доля вам, нарешті, усміхнулась?
      Г: Сказати чесно, тут вже як кому…
      Кого зігріла, а кого зігнула,
      Те плюс, що не жене на Колиму…
      Ж: А море Чорне, дід – Дніпро радіють,
      Що доленька настане тут колись?
      Г: Сказати важко… Є у них надія.
      Та стільки стоків вже туди влилИсь…
      Ж: А як завзяття тут і праця щира?
      Свого вже доказала всім, чи ні?
      Г: Хто жили рве, а хто дуріє з жиру,
      Батрачить люд простий на чужині…
      Ж: Чи ж розлягла гучна в країні пісня
      Аж за Карпати? Степом гомонить?
      Г: Так, пісня є, пісням у нас не тісно,
      Не замовкає пісня ні на мить.
      Ж: А чи ж настала України слава
      Між народАми, як речеться тут?
      Г: Ну, ви смішні! Це ж не тижнева справа,
      До слави буде не один «редут»…
      Ж: Чи не здається Вам, шановний Гімне,
      Що Ви занадто пафосний міраж?
      Г: Я не міраж, існую легітимно!,
      І замість Вас тримаю цей кураж!





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. НОВА ПРИГОДА КАРЛСОНА
      Лечу над містом. Дах за дахом.
      Заглух двигунчик, вниз несе,
      Та що ж це я такий невдаха?
      Де приземлЮсь? Приватне все…
      Кругом метало черепиця,
      басейни, вежі, вартові,
      і де ж це в біса приземлитись?
      Чи на даху, чи на траві?
      Та ось балкон; і зручно, й тиша,
      За склом, здається, є Малюк…
      Ну, слава Богу, сів успішно.
      Зручна кватирка, ніби люк.
      Малюк за компом, нуль на масу,
      Когось розстрілює в упор,
      Привіт, кажу, Малюк, я Карлсон!
      ?????????????????????
      - Ти гОніш! Ти Волондемор..!
      Не прикидайся ідіотом!
      Ти Хвост, Лохматий чи ЛюпІн??
      Куди подівся Гарі Потер?
      Де Герміона, Рон і Фін?
      Де взяв пропелер, в лавці Фреда?
      Шо за прикИд, із РівенклО?
      А хто у справі посередник?
      Калісь, бродяга, рот звелО?!
      !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
      Позадкував я до балкона,
      Малюк на мене йде з мечем,
      Кричить: «Мочи скоріш ГрифОна!»
      Я й вистрибнув, куди втечеш?
      Тепер лежу в міській лікарні,
      Двигун та ногу поламав
      до справи взявся розшук карний
      але ж… і винних тут нема…




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Дисертація та мотивація (байка)
      Узявся Кінь писати кандидатську,
      Отримав тему «Рівень мотивацій».
      Керівником призначили Козла
      І Кінь по вуха впрягся у діла…
      Проводив безліч тестів та анкет,
      І винайшов якийсь новий макет,
      Закономірність виявив нову,
      Для діаграм застосував канву,
      Відзняв потрясний тематичний кліп,
      І від роботи мало не осліп…
      Та кандидатську він не захистив,
      Бо рада, не змогла знайти... мотив.
      Узявся Лис писати кандидатську…
      Отримав тему: «Рівні мотивацій»
      Дізнався з перевірених джерел,
      Що керівник у захисті Орел.
      Це, загалом, не так уже й погано,
      Він має небагато забаганок,
      А тим , хто ухвалити не захоче,
      миттєво може виклювати очі.
      І Лис носив Орелику курей,
      Та інше птаство просто до дверей.
      Тож він і захистився на «ура!»
      Хоча й була у змісті лиш «мура».
      .................................
      Коли ж ущухне злива дисертацій,
      які дійшли до "рівнів мотивацій?"...





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.35 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. СЕРПНЮ
      Зажурився спекотний серпень
      Тихим смутком в очах блакитних,
      - Я жагучий, аж до нестерпу,
      Як хотів би я бути квітнем!
      І мені б від березня трохи,
      Чи хоча б молодого травня,
      Я б тоді калюжами брьохав,
      Я б купав молоденькі трави…
      -Не карай себе, любий друже,
      Прожени свій смуток, юначе,
      Ти для літа - прощальна смужка,
      А для осені – справжній мачо…
      Не сумуй, не карайся, милий,
      Справі - час, утіхам – година,
      Стихне жар, а грона нестиглі…
      Літо – літечко швидкоплинне…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. СПОЖИВЧИЙ КОШИК (байка)
      Обурились Рослини на Землі,
      Що Небо мало їм дає вологи:
      «Ми стали жалюгідні та малі,
      А деякі вже гинуть від облоги»
      Зібрало Небо Хмари – буруни,
      Сказало: «Орган утворити треба,
      Комісію чи раду, щоб вони
      Обчислили усі земні потреби.»
      Експеримент розпочали мерщій:
      В пісках сипучих, у жаркій пустелі,
      У Кактусів питали про дощі,
      І все у звіт заносили ретельно…
      Дійшли Експерти висновку такого:
      Рослинам шкодить надлишок вологи!
      Споживчий кошик Кактуса вони
      застосували для Озимини.
      Що трапилося далі? Скоротило
      Ще більше Небо грози та сніги,
      А потім дивувалось, що від пилу
      Сіріють мальовничі береги…
      ………………………………………
      Над кошиком споживчим ворожити
      Експертам легше, ніж народу жити,
      А щоби людям з голоду не вмерти,
      Хай би на кошик прожилИ експерти.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Покази сестриці Альонушки
      Мандруємо з Іванком автостопом
      Нас до кордону віз якийсь камаз,
      Тепер на Раву Руську і в Європу,
      А там ЄС загинути не дасть…
      В Італію! До Риму, чи у Ніццу.
      Я хворих доглядатиму бабусь,
      Іванко мій розвозитиме піццу,
      Я жодної роботи не боюсь.
      Куплю собі рожеві черевички,
      Панчохи з пояском а ля Париж,
      Забудемо жебрацтво й давню звичку
      Дорогами ходити босоніж…
      Та раптом зник Івась! Куди подівся?
      Де брат стояв – тепер автомобіль..
      І чую голос: «Я води напився,
      з калюжі, де проїхав цей дебіль…»
      Отак перетворився він на прадо…
      Хто пожаліє сиротинок, нас?
      Але ж сльозами горю не зарадиш!
      Тож за кермо, натиснула на газ!
      Проїхала по трасі метрів двісті…
      Вбік занеслО, буксую у багні…
      А тут ДАІшник з криком: стій на місці!
      Міліціянти, допити, Стогній…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    31. СТЕПОВІ СНИ
      Заплющив очі степ, у ковилу сповитий,
      Повітря аж пашить від полинів гірких,
      А у траві сюрчить цвіркун несамовито,
      І поринають в сон старезні вітряки.
      Їм сняться байдаки у межиріччі Буга,
      Козацькі курені, полковницький пернач,
      Багаття у степу, копит далекий стугін,
      Забутої доби жіноча пісня – плач…
      А як зайде у степ ранкова прохолода,
      І схлипнуть від роси блакитні васильки,
      Розвіє сни гіркі той вітерець - заброда,
      Що у забудьках спить за вигином ріки…

      *забудьки - степова трава з дрібними жовтими квітами (чорнобил, нехворощ)



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    32. Сповідь Буратіно
      Відкрив я двері Золотим ключем,
      Зайшов у вільний і новий театр,
      А через тиждень дах уже тече,
      І треба кошти, щоб перекривати.
      А через місяць – застарів дизайн,
      Старі лаштунки вийшли вже із моди,
      І треба кошти віддавати за
      Нові стільці, куліси та комоди.
      А через рік новітній Карабас
      Зробив заяву про права на власність,
      І хлопці в масках захопили нас,
      Бо ми ж ляльки, не наш закон і гласність.
      І ось тепер ми знову висимо:
      Той на гачечку, інший на гвіздочку,
      І наш хазяїн, цілковите чмо,
      Пускає наші речі з молоточка.
      І просто на очах широких мас
      Експлуатує наш талант і працю,
      А папа Карло в цей трагічний час
      Піариться на фотках папараці…




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    33. ТЕМА №10 (шансон)
      Допоки чоловік потужно і надривно
      Співає свій шансон, і не тамує біль,
      Він ідол і герой, пісні його нестримно
      Стікаючи зі струн, зникають у юрбі.
      А він дає шансон до хрипоти у нервах,
      До болю у серцях, до льоду у крові,
      І у безсонні сон шукає безперервно,
      А у вві сні любов знаходить візавІ,
      Він був, і він пішов, та зовсім недалеко…
      В найближчій із хмарин -лиш подивись довкруж.
      Хтось думав, що його вдалося просто спЕкать,
      А він лишився тут, хоч як очей не мруж.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    34. ДУМКИ СІРОГО ВОВКА (потік свідомості)
      Біжу кудись, а сил уже немає
      Заліз на спину здоровань Іван,
      Ще й на колінах панночку тримає,
      І панночка, напевне, пуда з два…
      Тож я, немов лошара, жму по хащах,
      Не по стежині – по чагарниках,
      А краснопикий Ванька, це ледащо,
      Жіночий стан тримає у руках...
      Та хоч би десь уже перепочити…
      Напитися водички, чи кваску…
      А може їх на хавчик замочити?
      Та у Івана ж меч на пояску…
      Життя, скажу я вам, ну вовче просто!
      Був друг мені, став їй тепер жених…
      Гормони – це біда! Хвороба зросту.
      Я й сам страждаю часом через них…
      ……………………………………….....
      А може заявити до Грін пІсу?
      Чи скинути обох, пославши к бісу?
      ………………………………………....
      Іван щось запідозрив. Репетує
      Та не очкуй, друзяко! Я жартую….



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.15 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    35. СПОВІДЬ ДЮЙМОВОЧКИ
      Після заручин з принцом ельфів
      Ми подалися з ним до Дельфів,
      Щоби оракул об’єктивно
      Нам напророчив перспективу.
      Про що ж я дізнаЮся, люди!!!
      Принц не видряпується з блуду!
      І я у нього вже не перша
      Така спонтанна кавалєрша!
      І що на кожнім континенті
      Він платить купу аліментів,
      у нього в багатьох країнах
      Коханки є або дружини…
      Мій стрекозел, не знає втоми,
      Дарма, що майже невагомий!
      І що тепер мені робити?
      Шлю месидж Ластівці, до Криту:
      «Рятуй, коханий, я пропала!
      Не прилетиш – піду по шпалах.
      Адью!Зі щирим конт рандЮ.
      Чекаю. Плачу. Ніжна Дю.»

      *конт рандю - звіт,доповідь(франц.)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    36. ЛІСУ
      Впусти мене! Хай серце стане птахом!
      Розвій мій сум, стринож мою печаль!
      Розкрийся небом чи зімкнися дахом,
      Прилинь до мене, підійди, причаль.
      Зігрій мене терпким настоєм сосен,
      Солодким вітерцем торкнися губ,
      Залоскочи у травах ноги босі,
      І над озерцем синім приголуб.
      Я вся твоя сьогодні до останку,
      До німоти найменшої з клітин,
      Щоб ти мене сповідував до ранку,
      Сказавши потім : «Пташечко, лети!»




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. ВЕРТАЙСЯ, ЩАСТЯ,,,
      Сьогодні день зіпсувався зрання:
      Пропав мій кіт, не прийшов з гуляння.
      Сумую дуже і тихо плачу.
      Пропало щастя моє котяче.
      Мій ніжний Персик. Пухнасте диво.
      Мені казали, коти зрадливі!
      Але ніколи, ніколи, чуєш,
      Я не питала, де ти ночуєш!
      Лежить порожній твій килимочок,
      Чекає марно тебе до ночі,
      І твій сніданок, твоя котлета,
      Застигла поруч із кіті кетом.
      А я сумую і тихо плачу.
      Вертайся, щастя моє котяче…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. ЕМіГРАНТИ
      В пустелі жити важкувато:
      Бо обмаль їжі та води…
      Тож долі іншої шукати
      Пішли звірята, хто куди!
      Лишились Змії, та ВерблЮди,
      Та інших декілька тварин.
      В нужді ніхто в нас не підсудний
      Хто вгору йде, а хто згори…
      Ті, хто лишився, працювали
      І виживали як могли,
      Копати узялись канали,
      Вологу в ґрунті берегли.
      Аж ось уже з Країв далеких
      Утікачі на З’їзд летять,
      «Ми Емігранти,» чути клекіт:
      «Ми є патріотична рать!
      Ми не забули рідну мову,
      І хутра зберегли старі,
      Отож, усі до нас на сповідь,
      Звітуйте, дідько вас бери!
      Чом неплодючі тут і кволі
      Іще трапляються піски?
      Верблюденята вчать у школі
      Які пісні? Які байкИ?
      Чом головний Верблюд не чемний,
      Заступник теж якийсь бандит?
      Ви сподіваєтесь даремно,
      На допомогу та кредит!
      Верблюди слухали, зітхали,
      І лиш піддакували: «Так!»
      І Змії жала заховали,
      Щоб свій не вставити п’ятак…
      А «патріоти» вже й забули,
      Що з Батьківщини дременули,
      Її покинули, небогу,
      Голодну, спраглу та убогу!
      …………………………..
      Лишати матінку негоже,
      В біді, хоч би й на милість Божу…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    39. Тема №10
      Сушу рушник над вогнищем із глиці.
      Собачий холод…
      Відкрив баклажку,(спирт нам тільки сниться)
      Лиш по приколу…
      Мій танк стоїть праворуч за смереков:
      Ідуть учіння…
      Я тут один, мій гарнізон далеко,
      Я в нижнім чині…
      Вже місяць я на цій проклятій точці
      Стою на варті…
      Продав штани, лишився у сорочці,
      Тут не до жартів…
      Харчі скінчились, щоки западають,
      Ніхто не пише…
      Якщо до свят про мене не згадають,
      Я пост залишу




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.42

    40. МОРЮ


      Зацілована морем,
      приголублена морем:
      Кожна хвиля - цілунок,
      кожна крапелька - жар,
      Я хмільна і щаслива
      від такої лав сторі
      Повертаюсь додому,
      під сузір’я Стожар.
      Ти вже більше не тужиш,
      моя скупана душе?
      Залишила у хвилях
      і печалі,і гнів…
      І з тобою обоє
      ми ідемо на сушу,
      Я - солона від моря,
      ти - солодка від снів…




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Тема №10
      ***
      Яка відрада через літню річку
      іти убрід з сандалями в руці,
      Коли вже вечір тулиться до нічки,
      І прянощами пахнуть чабреці…
      Рожевий диск, заплутався у вербах,
      А потім покотився в комиші,
      І обійняв за плечі тихий серпень,
      Нашіптуючи пестощі й вірші…
      А ти мене чекаєш на порозі,
      В очах питання, сповнене тривог.
      - Де я була? Та ж серпень по дорозі
      Мене зустрів. Ми й заблукали вдвох.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Смачний спогад

      Весняна ніч. Сховалась у кутку
      Казкова тінь самотньої прочанки,
      Із профілем від давньої гречанки,
      А поруч… кошик стиглих маракуй!
      Бажання дике виникло раптово
      Зубами впитись в перестиглий плід,
      Ковтати сік солодкий знову й знову,
      Я весь у лихоманці. Навіть зблід!
      Смачне передчуття вже душу гріє
      Я втратив глузд. У мене майже шок!
      Я наближаюсь…Матінко Маріє!
      А то дідусь із кошиком грушок…
      ……………………………………….
      Почім грушки у Вас? - питаю діда.
      -Недорого, та стиглі ж, і в соку!
      Купив. Так, несподівано, й поснідав.
      Грушки у нас не гірші маракуй.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    43. ЖІНОЧА ЛІГА (2)
      НЕ МАЧО

      Ні, ти не мачо, однозначно.
      По перше, ці твої заначки…
      По друге, те, що на мобільний
      Якась надзвонює стабільно..
      А ще немодні, аж страшенно
      Ці танга у твоїй кишені!
      А от дрібнички від Гальяно…
      Мені в них зовсім непогано…
      Що? Ти купив мені для драйву
      Ще палантин М"якого сяйва?
      Ну що ж, приміряю побачу,
      Можливо ти і справді мачо?
      ………………………………….
      НЕ ЛЕДІ

      Послухай, люба, що за звички -
      трус у кишенях чоловічих?
      Я не люблю оцих комедій!
      Таке не чинять справжні леді...
      Та що ти за створіння вперте,
      В мобільнику усе вже стерто!
      Надзвонює мені у справах
      Новий начальник. Має право!
      Яка вона? Страшна, як Вій!
      Ти ж знаєш, Пупсик, я лиш твій.
      А танга – то такий сюрприз.
      Купуєш хутро – маєш приз.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ЖАБА ПЛІТКАРКА (байка)

      Дістала всіх одна Пліткарка Жаба,
      Усюди пхала свій цікавий ніс.
      Казала: «Білка вже як дирижабль,
      Куницю теж новітній корм розніс!
      А от Вужиха підповзала близько,
      То ледве я впізнала цей скелет…
      Що за дієта? Кажуть, що Кремлівська:
      Рахує бали і не їсть котлет.
      Сорока носить одяг «секонд хенду»
      А Лиска поміняла «боя френда…»
      Усім кістки вона перемивала,
      Та доля з нею жарт зіграла злий:
      У Жаби раптом апетит прорвало,
      Дебела стала, мов Горинич Змій!
      ЇЇ, незграбу, чоловік покинув,
      До першої дружини він утік,
      І Жаба навернулася з драбини,
      Потрапивши до списку Жаб – калік,
      З Болота, за постійні зловживання,
      Її за місяць вигнали, таки,
      І заніміли всі від здивування,
      Бо припинились Жабині плітки .
      ……………………………………..
      В чужій білизні порпатися годі,
      Бо ж у самого сороміцький одяг.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. СКІЛЬКИ?

      Скільки неба у мене?
      Скільки в душі висоти?
      Каюся! Nota bene.
      Мріє моя, лети.
      Скільки у мене моря?
      Скільки рік у душі?
      Каюся! ad honores?
      Чи для польоту вірші…
      Скільки вершин узято
      Нині, вчора, давно…
      Каюся! desiderata…
      За небокраєм воно.
      В сон поринаю від втоми,
      каюся сотні раз.
      Господи! Ecce homo.
      Ранок мудріший за нас!


      *аd honores - заради шани (лат.)
      *desiderata – бажане (лат.)
      *еcce homo – от людина! (лат.)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. жіноча ліга
      Bad girl

      Ти назвала мене сьогодні
      вже не вперше, чужим ім’ям.
      Все закінчено, з мене годі!
      Ох яка ж ти, виходить, змія!
      Як могла докотитись до зради?
      Ну, кажи! Хоч правда й гірка…
      Заспокойся, милий, насправді,
      То у любощах гра така…
      …………………………….

      Bad boy

      Ти сьогодні такий ласкавий
      Ти приніс мені чашку кави
      Прямо в постіль, у тепле ліжко,
      Пестиш ручку, цілуєш ніжку…
      Запопадливо дивишся в очі,
      хоч би часом тебе не зурочить..
      ну, кажи вже,нечиста сило
      де тебе до ранку носило?!!!
      ………………………………..



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    47. НЕ ПЛАЧУ!
      Ну от і все. Ти вже не мій.
      Ні, це не ранить. Це вбиває.
      Думки німі. Слова німі.
      Останні звуки. Вириваю.
      Зусиллям. Із душі. Сама.
      Без анестетика. Не плачу.
      Болить. Жива. Хоч і німа.
      Та, Богу дякувати, зряча!

      ***

      я знаю, що ти не повернеш
      мою половинку серця
      та вона мені і не потрібна
      я навчилася жити без неї
      виявляється так буває
      так що можеш залишити
      ту половинку собі
      як трофей
      і втикати в неї шпильки
      чи скористатися як мішенню
      знай, мені не буде боляче ніколи.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ЗАЯЧА СТАТИСТИКА
      Зробив заяву ліскомстат,
      мовляв, поменшало Зайчат
      Пустив аналіз швидко в хід,
      І бачить: зменшився окіт!
      Найголовніший в лісі Вовк,
      що часто воду в ступі товк,
      Негайно скликав мудре віче,
      ( - це справа також чоловіча!)
      Сиділо віче день і ніч,
      Гадало, в чому ж, власне, річ?
      Який знайти найліпший вихід,
      Щоб подолати грізне лихо?
      І віче видало указ:
      На роди шість морквин за раз!,
      А згодом, видавати й вісім,
      Щоб Зайці не перевелися.
      Прийшло у сім’ї справжнє свято,
      Радів новинам кожен тато,
      Ніхто отямитись не встиг,
      Чисельність почала рости!
      Зайчата швидко підростали,
      Та жодне з них смаку не знало
      Обіцяних шести морквин!
      Кору згризали з деревин.
      ..........................
      Хіба ж Зайчатко винувате,
      Що в лісі їжі малувато?





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ЛЕВ І САНАТОРІЙ

      Поїхав Лев у санаторій.
      В тісній кімнаті, не просторій,
      Маленьке ліжечко, поличка,
      Карафка, склянка й попільничка.
      У блоці душ на три кімнати,
      В їдальні стіл, дієта п’ята.
      Приїхав Заєць в санаторій:
      З балкона гарний вид на море,
      Двоспальне ліжко, холодильник,
      І кошик яблук молодильних,
      Є відео: стриптиз для друзів,
      А поруч – ванна та джакузі.
      Дізнавшись про такі умови,
      Лев напросився на розмову,
      У Зайця, запитавши, прямо:
      Якої, як то кажуть, мами?
      Косий, піднявши вгору брови,
      Сказав: «Ти хто? Звичайний Льова!
      А я в конторі «Лісгайгосп»
      Відомий профспілковий бос!
      Дарма, що м’язи в тебе є,
      Це, дурню, пільг не додає!»
      …………………………….
      Отож, Левко, твоїм фасадом
      Є гарні гроші та посада.
      Не маєш їх - тоді й курчата
      Тобою будуть керувати.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. СОРОКА ТА ЗОЗУЛЯ
      Зозулі заздрила Сорока,
      Що та ворожить на літа:
      «Дала б ти, краще, людям спокій,
      Немає на тобі хреста!
      Ку-ку, рахуєш нощно й денно,
      Лиш удаєш, що знаєш лік,
      Бо звідки знаєш достеменно,
      який у кого буде вік?
      Тож начувайся, пташко, ну ж бо!
      Ти всяку перейшла межу,
      Піду у податкову службу,
      Та все про тебе розкажу!
      Зозуля блиснула очима:
      «Хто говорив би, лиш не ти!
      Бо маєш сотню за плечима
      уже обкрадених квартир.
      І щоб від тебе, клептоманко,
      Не потерпав би чесний люд,
      Я прокуророві до ранку
      На тебе, Пташко, заявлю!»
      Допоки чубились пернаті,
      Настала в лісі ніч глуха,
      І від безсоння строгий Дятел
      На них настукав в ЖКХ.
      ………………………………
      Якщо вже задавила жаба,
      Слід пам’ятати над усе,
      Що заздрість, то поганий радник,
      І дуже кепський режисер!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. ЛАНЬ І САВАНА (байка)
      Жила собі у лісі Лань,
      Яскрава, симпатична леді.
      Фігура гарна, як не глянь,
      Вовки казали і Ведмеді.
      Але красуня до небес
      Здіймала часто гарний носик:
      «Я презираю этот лес!
      Сплошные заросли, заносы!
      Хотела б я в лесу ином
      Жить безмятежно, беззаботно,
      И пить под пальмами вино,
      Глядеть на Львов и Бегемотов!»
      Здійснилась мрія. Наша Лань,
      Потрапила до того раю,
      Але, на жаль, Господня длань
      Нам долі інші обирає…
      Скажу, хоч на душі і зле,
      Що ту красуню при дорозі
      Безжально перший ліпший Лев
      Загриз при першій ліпшій змозі…
      ……………………………………….
      Щоб знала про кінець поганий,
      Лань не помчала б у Савану…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. БАЙКАРСЬКІ ВУЗЛИКИ (2)


      ***
      Верблюду треба бути ситим,
      щоб на горбу когось возити.
      ***
      Два види спічів кажуть людям:
      Просту брехню і словоблуддя.
      ***
      Тунець своїм гордився тілом,
      тому, що всі його хотіли.
      ***
      Зробила пластику обличчя,
      тепер обличчя їй не личить…
      ***
      Навряд чи хтось гієну знищить,
      гієна не чіпає вищих.
      ***
      Хоча терміт і непомітний,
      Та сітку май проти термітну!
      ***
      У море треба? – заплати за вхід!
      І хто там каже, що часи лихі?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ПОЧАТИ СПОЧАТКУ
      Згасають зірки
      і стриножує вітер:
      з якого ти світу? З якого я світу?
      Пульсує снаряд
      вибухівки , фугасу:
      з якого ти часу? З якого я часу?
      Готується зілля
      гіркого аїру:
      якої ти віри? Якої я віри?
      Напнулися вени,
      клекоче аорта:
      якого ти сорту? Якого я сорту?
      Акрополь зруйновано,
      знесена брама.
      Чи знаєш дорогу? Чи дійду до храму?
      Відчинено кліті
      і зняті вериги:
      до сонця чи в кригу? До сонця і в кригу…
      Прощення готове,
      підписано буллу:
      забудь про минуле. Минуле минуло?
      Заснути. Забути.
      Розвіяти. Стерти.
      Почати спочатку. Andante. І вперто.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    54. Пісня подорожнього
      Сушу рушник над вогнищем із глиці.
      Собачий холод! Я до нього звик.
      Що день, то я все далі від столиці,
      Де жив, немов дірявий черевик.
      Не мав ані житла, а ні роботи,
      Не сподівався, навіть, на пайок,
      А в лісі – я без зайвої турботи
      Розвів багаття, скип’ятив чайок…
      Повітря свіже тут, немає чаду,
      Гриби ростуть, від них я гарно сплю,
      Та й на зразки жіночої принади,
      Сховавшись за смереками дивлюсь.
      Отак і просуваюсь до Говерли.
      А там пропасти , може, не дадуть…
      Наметик, тут, однак, у мене сперли,
      Що ж, посушу рушник і знову в путь.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Новий бренд
      • "Старий ставок. Цикади оболонка
      Самотньо плаває ногами догори..."
      На дубі надпис: тут була Альонка,
      І Ромця з міста Новий Чугирин.
      Пейзаж космічний постає навколо.
      Велично, по периметру ставка,
      Лежить нетлінна тара з пепсі коли,
      Та інші бренди різних фірм &K
      Отут би спрацював рекламний ролик
      І бренд новий прославив на віки:
      Це покоління обирає колу!!!
      & начисто споганені ставки.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    56. Таємний код

      • Допоки чоловік...тримає марку,
      Не докучай моралями йому,
      Нехай посмокче іноді цигарку,
      Нехай пограє іноді в ля мур,
      Нехай ковтне колись аперитиву,
      Чи з’їздить на рибалку на ставки,
      Удай, що ти закохана і хтива,
      Влаштуй йому цю гру у піддавки.
      Поглянь йому в самісінькі зіниці,
      І прочитай його таємний код.
      ……………………………………….
      Стовідсотковий шопінг у крамницях
      І ти – картинка із журналу мод.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. СПОВІДЬ САНДАЛІСТА (тема№10)

      • "Яка відрада -
      через літню річку
      Убрід іти з сандалями в руці..."
      Забути хоч на мить
      шкідливі звички,
      І не давити прищик на лиці,
      Не колупати в носі,
      не палити,
      Не гризти нігті! Щастя - ось воно!
      Не зловживати вебом,
      і не пити
      Міцнющу каву, пиво і вино.
      Вночі не зависати
      на Контактах,
      Не забивати смачно косяка,
      Не піклуватись
      про безпечні акти,
      не перейматись точністю кийка.
      Не програвати гроші
      в автоматах,
      Не рипатися більше в казино,
      Не марнувати часу
      і зарплати
      На бари, дискотеки і кіно.
      Позбутись фобій,
      комплексів і маній,
      що дошкуляють як гірке й лихе,
      і не хропіти більше
      на дивані
      яке то щастя, справді е- хе -хе!
      Отак би ніс
      оті сандалі доти,
      Аж поки сніг не ляже на вікно,
      Тримати у руках би їх,
      не проти,
      Із річки, навіть, вийшовши давно.
      Отак і відчував би
      пятой точкой,
      Що можеш пронести їх до весни,
      І стати сандалістом,
      между прочім,
      Реальний кайф, насправді, пацани!




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    58. ОДКРОВЕННЯ ПОЕТА
      Гірчать мені задимлені світи,
      Де все відносне і недосконале,
      Ох як гірчать! В горнятко до Ваала
      Душі я не поклала! Хай простить.
      Отож тепер у суєті суєт
      Несу свій хрест: свою свічу і книгу.
      Поезії любитель, чи поет?
      Чи з крилами, чи, може у веригах?
      Та це дрібниці! Дрібязковий крам!
      Бо у процеса є своя генеза:
      Коли з поезій виростає храм,
      І ти у нім могутніший за Креза!
      І там у тебе є свої жреці,
      Джерела і сади Семіраміди,
      На видноколі – трави-чабреці,
      І все, що хочеш, без втручань Феміди.
      Ти можеш навіть брата по перу,
      Чи критика покликати до герцю*,
      А те далеке, що гірчить в миру
      Нехай не шкодить ні душі, ні серцю.(?!)

      * герць - (іст.) боротьба думок, ідей, поглядів




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. П М
      Тут вишивають бісером небесним
      Світил одвічних золоту канву,
      Фантазій дивовижні перевесла,
      І сни, які приходять наяву
      Майстри свої будують анфілади,
      Казкові вежі з плетива думок,
      І древній шолом мудрої Паллади
      Їх надихає, мов живий струмок...
      ..................................
      Мережать в цій божественній майстерні
      І хрестиком, на грубім полотні…
      Але ж у землю теж кидають зерна,
      Не дивлячись, брудна вона, чи ні...




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ГАЧОК І ПАВУЧОК (байка)
      Дізнався Павучок про Інтернет,
      Таку собі гігантську павутину,
      Щільнішу від існуючих тенет,
      Що землю всю обплутує невпинно.
      Подумав він: ну що за чортівня?
      Ні, плагіату край покласти радше!
      Мій стиль якась привласнила свиня,
      За мій рахунок робиться багатша…
      Та кожен злодій на такий манер
      Чужі думки привласнювати буде!
      Нехай тремтить отой міліонер,
      Я позов подаватиму до суду!
      Процес відбувся. Суд оголосив,
      Що техніку свої плести тенета
      Павук….. не ліцензовано скосив
      З відомих сайтів того ж Інтернету!
      Тож мусить певний виплатити штраф
      За збитки і фінансові, й моральні.
      Та ще за наклеп, руйнування прав,
      Тюремні мусить чистити вбиральні!

      Ніхто не попередив Павучка,
      Що в правосудді є закон гачка.
      І той, хто вчасно не змастив гачок,
      Уже комашка, а не павучок!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. МАЙЖЕ БАЙКА
      Майно доділюють у Лісі…
      Кому ставок, кому дубок..
      Ті, що сильніші – слабших місять,
      Ну що? Ні плиг тепер, ні скок?
      Ще почекайте, далі буде…
      В реєстрі нині кожен кущ…
      Ніхто не винен, не підсуден
      Ні -чук, ні куч-, ні ющ-, ні плющ.
      Отож бо цить! Сидіти тихо!
      Служити: Ап! (поки живі),
      А потім, як дійде до здиху,
      Дамо полежать на траві.
      ………………………………..
      А десь вигукують малята
      Лічилку, чисту, як сльоза,
      ….чотири, п’ять, іду шукати!
      А хто не встиг, той винен сам!!!




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ВЕРЕДЛИВА ОСА (байка)

      - Життя нестерпне, люди всі мерзотні!
      Так починався кожен день в Оси…
      А потім, на сніданок, безтурботно,
      Вона вживала трохи ковбаси,
      Цукерки, мед, халву, і каву мокко,
      Чай з молоком, морозиво, соте...
      І, хоботком, потягуючи соки,
      Вона зітхала важко: «Все не те!
      Усе якесь ненатуральне, штучне,
      І не таке, яке було колись,
      Мене, комаху, це гнітить і мучить !
      Харчі нормальні, вже перевелись!»
      А потім забиралася на гілку;
      Щоби прийняти ультрафіолет,
      дивилась пильно на трудягу - Бджілку,
      й казала: от щасливий де білет!
      Живе в сім’ї, де є брати, сестрички,
      І має все: роботу, сенс життя…
      А я – останній потяг електрички,
      За мною порожнеча й забуття…
      Несу свій хрест, своє осине жало,
      І час від часу жалю ним людей,
      А де подяка? Краще б я вмирала,
      Як плем’я бджіл, потворне і руде!
      І люди їх за щось іще розводять,
      Підтримують узимку, чула я…
      Ото ганьба! Напевне, при нагоді,
      Я буду …проти їхнього роя!
      В обідній час, уже на солоненьке,
      Тягнула меланхолія Осу:
      Хтось рибку солить: нутрощі свіженькі!
      На квас, на пиво кличуть, на хамсу…
      І весь процес повторювався знову,
      І резюме підводила Оса:
      Усі підступні і життя хрінове,
      І вранці знову дістає роса…
      ………………………………

      Так, декому, і перли мілкуваті,
      І в їжі не догодиш на смаки,
      Вони хандрять, хоч ситі та багаті,
      Що їм до тих, у кого суп рідкий?





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5

    63. НОВА ЕРА (байка)
      Елітний туалет-папір,
      З шикарним запахом – шедевром,
      Хвалився, що з недавніх пір
      Вже коштує за… надцять євро.
      «- Моя ціна – це справжній стрес!
      Вже вища за окремі книги,
      В суспільстві, явно, це прогрес,
      Крім визнаних дітей – індиго!"
      У тому ж домі, в тій сім’ї,
      Стояли у книжковій шафі
      Толстой, Шекспір і рубаї,
      Немов гравці на лаві штрафів.
      З’являлось безліч там нових,
      Дрібничок дорогих, гламурних,
      Та не з’являлось більше книг
      У домі за високим муром.
      .................................
      Для туалетного паперу
      Вже золота настала ера,
      А потяг до літератури
      Зникає у часи глямура...






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ГЛЕЧИК
      Знайшли в розкопках старовинний Глечик,
      Зберігся дивом він продовж віків.
      Оказія ця трапилась під вечір,
      Поклали Глек до інших черепків.
      Сучасні Вази, стильні, кришталеві,
      Сміялися над Глечиком до сліз:
      «Оце так «ваза»! Чи не королеві
      Належала потвора ця колись?
      До ранку ця точилася розмова,
      Чинило галас кольорове Скло…
      Наш бідний Глечик лиш подумав: «Змова!
      Куди ж мя, бідолаху, занесло?»
      Та от зайшов господар до кімнати,
      За ним услід - мужів учених рій,
      Ну, старовинний Глечик вихваляти!
      Усі гуртом: і молоді, й старі.
      Хіба що не молилися на нього,
      Щербатого, і зовсім не нового!
      Тут занімів увесь сучасний посуд
      І припинився сміх, знущання й осуд.
      А потім шепотіли, тет а тет:
      Напевне Глечик - справжній раритет!
      ……………………………………..
      Стереотип долається непросто.
      По одежині зустрічати гостя…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. БАЙКАРСЬКІ ВУЗЛИКИ

      ***
      У страусиних осередках
      Пісок – найліпший посередник.
      Тамтешні видатні поети,
      Та члені творчих ПОП- спілок
      Переживали справжні злети,
      встромивши голову в пісок.

      ***
      Осел – прекрасний співрозмовник:
      З ним відриваєшся на повну:
      У сварці не перекричиш
      В мовчанні не перемовчиш!


      ***
      Звір'я усякого багато
      Ковтав підступний алігатор.
      Та лиш малесенькій пташині
      Гуляти дозволяв по спині,
      І пащу відкривав могутню,
      Щоб прочищала зуби кутні.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ЗНАЙДУ!

      Тихо крапають сльози дощу
      На барвисту хустиночку літа,
      Я із серця тебе не пущу,
      Вперто, мріючи, знову зустріти.
      І, якщо між несправджених снів,
      Хоч шпаринку залишиш у дверях,
      Я пройду босоніж по стерні,
      Та знайду наш омріяний берег.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    67. АМБІТНИЙ ОЛІВЕЦЬ (байка)
      Один амбітний Олівець,
      Загострений завжди, як жало,
      Казав: «Я світлий острівець
      У морі Олівців недбалих!
      Бо в органайзері, поміть,
      Усі Тупі і ще Тупіші,
      Тож, лише мною кожну мить
      Бос користується та пише…»
      І кожен день тиради ці
      Він проголошував амбітно,
      Аж доки серед Олівців
      Не став опецьком непомітним.
      А потім Олівця не стало.
      Його до краю вже списали.
      ..............................
      Не в дивину робота на кумира
      Але й жертовність вимагає міри…





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    68. ВОРОНА ДИРИГЕНТ
      Ворона прагнула кар’єри.
      Долала звукові бар’єри,
      Вокал сумлінно тренувала,
      Навчалась вперто і тривало.
      І дочекалася. Насилу
      ЇЇ сумлінність оцінили.
      Настав для істини момент
      І вже Ворона - диригент.
      У Гай призначили її
      Керівником до Солов’їв.
      Тож, одягнувши чорний фрак,
      Ворона всім сказала: «Так!
      З цієї самої хвилини
      Я вимагаю дисципліни.
      Ніяких фьють, ніяких тьох,
      Чи айяя, чи ох-ох-ох!
      Це витребеньки для нездар,
      Бо мусить бути тільки КАРРР!»
      Навчальний марафон тривав,
      В Гаю не місяць, і не два…
      Засумували Солов’ї,
      І восени в чужі краї
      Гуртом відправились вони,
      Де глум ніхто їм не чинив.
      Ще й досі в тих чужих краях
      Лунає пісня Солов’я.
      А що ж Ворона – диригент?
      Вона як справжній «шоу – мент»
      Тримає щастя в кулаку,
      Вчить Горобців у тім Гайку.
      …………………………..
      Ті хоч і галаслива рать,
      Та за кордони не летять!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --