•  Перекажи себе мені

Перекажи себе мені –
Ми тут загублені надовго,

•  Все важче повертатись.

Все важче повертатись.
І щораз

•  І як ти там, де степ, і ніч, і яв...

І як ти там, де степ, і ніч, і яв
Така ж, як сон – імлиста і двоїста?

•  Там, де немає нас, у снігах Карпат...

Там, де немає нас, у снігах Карпат,
Вечір прийшов давно і розвів вогонь.

•  МОЛЬФАРКА

Різдво в смереках тихе і м'яке,
Загусле в ніч, одтворене в безмежжя.

•  *** (Бо час. Бо Введення. Бо ніч...)

Бо час. Бо Введення. Бо ніч.
Бо небо визріло до снігу.

•  *** (Ніч клинописом перепише...)

Ніч клинописом перепише
Світ по снігу до неспання.

•  *** (Усе не втямлю – і для чого...)

Усе не втямлю – і для чого
У час ненависті і сліз

•  Із листів жінки

Третій рік живемо наздогад
Від Покрови і знов – до Покрови.

•  Цілунок один відкриває Пандорин ящик

Цілунок один відкриває Пандорин ящик.
І поки не пізно не знати мене на дотик.

•  У чужому місті, що пахне кавою

У чужому місті, що пахне кавою,
Де вузькі провулки – лоза між каменем –

•  Сніг - наче житнє борошно...

Сніг – наче житнє борошно
Перемолола зима.

•  Коли день остигає сонячний...

Коли день остигає сонячний,
Площі, вулички привокзальні…

•  У підземці

Він не умів нічого. Тільки звук
Видобувати пружний з-під струни.

•  Дозволь мені...

Дозволь мені приходити частіше
У ці покої спокою і тиші,

•  УСЕ НА СВІТІ ПРОСИТЬСЯ - ЛЮБИ!

Усе на світі проситься – люби!
Стеблина кожна йде до рук довірливо,

•  ***

Осіннє море у мені гуде,
Гортає хвилі і гойдає чайок…

•  Набігають думки...

Набігають думки, як хвилі
Озера Мічиган.

•  Із циклу "Сад" (3)

Як добре у світі твоєму!
На ранок сад повен сонця,

•  Із циклу "Сад" (4)

Полоснула осінь полохливе
Літо охолодженим дощем.

•  Із циклу "Сад" (6)

Відходив сад і прищепив
Серце мені своє.

•  Із циклу "Сад" (5)

Це така потреба – в Тобі і Слові.
Щастя воно тихе – як ніч на Спаса,

•  ***

Відходив сад і прищепив
Серце мені своє.

•  Ти пишеш літо...

Ти пишеш літо. Знову пишеш літо –
Тягучі дні на білім полотні,

•  * * *

Благословен цей дім, і поріг його,
І вишневий сад, що в цвіту кругом,

•  * * *

Так не цілують.
Так – жалять безвинно,

•  * * *

Знов на планеті – осінь,
Повні медові соти.

•  * * *

Цей ліс, що мене частина –
Виколихав вітрами.

•  * *

Випадаєш із часу,
Випадаєш із календарів,

•  * * *

Сплелись вітри у сухожиллі віть,
Зійшли дощі на неозорі далі, -

•  * * *

Розлився на сто доріг
Мій світ на порозі липня.

•  * * *

Розплітала доленьку – на вітрах.
Розсипала – жменями – по світах.

•  * * *

Ген край небес – лебідка,
Сонце – з її крила.

•  * * *

Я кожен день починаю себе з початку,
Перев’язую наново, мов краватку,

•  * * *

Як добре, що ми усі разом: живі, здорові,
Що нас не зламало життя і стрімке, і шалене,

•  * * *

Я тут у снах іще буваю часто,
Свічки палю і слухаю Шопена.

•  * * *

Ніби нічого того не було ще –
Все лиш, до чого звикла:

•  * * *

Ще не було ні спису, ні кресала,
Хоча б до слова швидше добрести.

•  **

Прокидаюся ночами від плачу
Дитини, яка грудей хоче.

•  ***

Сильною – у любові.
Ніжною – там де сила.

•  ***

Неначе вигоріла земля –
Стеблини жодної.

•  ***

А от і жовтень –
Розсипав листя,

•  ТИША, ЄДИНА ДЛЯ ВСІХ…

Бувають миті –
Часом коротші вистрілу,

•  У магазині «ЖИВА РИБА»

Продайте мені, будь ласка,
Рибину мертву.

•  МІНЛИВІ НАСТРОЇ

(Мініатюри)

•  * * *

Між нами земля нанизала століття
Так рясно – із горя, і болю, і блиску:

•  ПАМ'ЯТІ МИТЦЯ

Він пішов і забрав
За собою свою епоху.

•  ЗАМІСТЬ МОЛИТВИ

Господи!
Не полишай у біді, Усевишній!

•  ТОБІ

А коли живеш –
За душею тіло волочиш …

•  * * *

Біле все – хоч у бахілах – світом.
Щедрість неба – кришталі іскристі.

•  * * *

Як завжди все ніби то: знову
Сніжинки летять навскіс.

•  НАМИСТО

Як з розірваного намиста
Котяться намистини:

•  * * *

Коли звуки вкладаються спати
за вікнами дерев’яними,

•  * * *

Прогавиш перший сон, а кожен другий –
Уже не той, і не наздоженеш.

•  * * *

Розтане. І знов – занесе
Снігом. І спробуй – вилови!

•  КИЇВЩИНІ і ХЕРСОНЩИНІ

Не просто назад вертаюся –
У - будні, яких нанизано,

•  ***

А я не знаю, ні яка, ні хто я,
І чом прийшла сюди у це міжчасся,

•  * * *

А я не знаю, ні яка, ні хто я,
І чом прийшла сюди у це міжчасся,

•  ДОСВІД

Щось приходить з роками,
А щось – із музикою приходить,

•  * * *

Нам не знати поіменно
До Адама тих пра-пра-пра…

•  * * *

І – брат – за брата.
І – на брата – брат…

•  * * *

Дякую за ранок! І за вечір – дяка!
За усе, що буде і було!

•  * * *

Й опісля нас утопії не вимруть:
Світ житиме новими донкіхотами,

•  * * *

Білі-білі хороводи
Під нічними ліхтарями…

•  * * *

А дні чим далі – тим сідають нижче
І довше сходять на свої Олімпи,

•  * * *

Приходить час любити і мовчати,
Не поступатись вічнім в тимчасовім,

•  * * *

Не розбазарити б найдорожчого:
Господи, нащо, Скажи, так дешево?

•  * * *

Спасибі, Боже, за оцей двобій.
Й душі, буває, так потрібні лати!

•  ***

Тобі – в осінь, мені – в літо.
Було у радість, тепер – відчай.

•  ДО СИНА

Болить мені цей світ, який колись тобі
У спадок перейде в Чорнобилях, кредитах.

•  * * *

Ну що, маестро, - підтягуй струни,
штани, народ і –

•  * * *

Не вигадуй нічого – йди:
За світами – нові світи,

•  * * *

А на тій зупинці – пізня осінь.
(Не промчи, баский мій, не промчи!)

•  Б.Ж. присвячується

Ні дому, ні родини, ні дитини…
Дзвони і струни.

•  Привітальне

Ну що, скажіть, якихось 50?
Душа одвічна, що їй ці десятки?

•  ДРУЗЯМ, ЯКІ ВВАЖАЮТЬ СЕБЕ ВОРОГАМИ

Все, чим душі були повні –
До нуля зведено.

•  * * *

Краю оцьому не треба нічого:
Ні віри,

•  * * *

Нам нічого забирати із цього старого світу:
Ні золота, ані срібла, ні шовку, ні килимів.

•  * * *

Осінь стелить прілі простирадла,
Осінь зріє поночі дощем…

•  * * *

Я проживаю всі твої гріхи,
Всі перехрестя, сходи, переходи.

•  БАТЬКІВЩИНІ

Що селище – те, що й згарище:
Бояриня над коритом.

•  ПРОЩАЛЬНЕ

Прощатися – що стиснути в руці
Блискуче лезо, гостре до судоми.

•  * * *

Часу, на який так багаті дерева –
У мене немає.

•  * * *

Повний місяць, як німб зійшов,
Зорі сяяли, ніби вмиті.

•  * * *

Відцвіли і яблуні, і вишні,
Відцвіли, і вже дали плоди,

•  * * *

А знаєш,
- я надто маленька для цього вироку.

•  * * *

Залиши мене для себе,
Для світанків незабутніх:

•  * * *

В лігвищі,
В кублі гадовім,

•  * * *

Олівець я. Графіт і дерево.
Плоть, заповнена вщент душею.

•  БЕЗ ПРИСВЯТИ

Коли слова стираються у тишу, -
Мовчати, як мовчать перед грозою…

•  * * *

Ходить годинник: тік-так і так-тік.
Наче година, дивишся – рік.

•  * * *

Коли не віддам – порожня.
Не змовчу коли – розбита.

•  ***

Ніч затягує. Навкруги –
У героїв наряджені ниці.

•  * * *

Відхлинуло... І все пішло на дно…
Так глибоко, куди не кане промінь.

•  * * *

Коли ти їдеш, -
Мені –

•  * * *

Сходить сніг. Затягнуло рани.
Пахне листям за три версти.

•  * * *

Я вся перед тобою, як і є.
Пробач мені цю тугу непоборну:

•  * * *

Перший звук із пухкої тиші - пробудження.
Сон – за сном. За останнім – ранок. Солодко…

•  * * *

Сніг, із якого можна зробити камінь.
Серце, з якого … … …

•  * * *

Все-таки – по спіралі!
Все-таки – не замкнеться!

•  * * *

По-святковому урочисто
Сніг ляга на осіннє місто,

•  ПЕРШЕ КОЛО

(цикл)

•  НАШЕ (триптих)

У віршів моїх –
Очі твої,

•  * * *

У країні,
Тричі тобою проклятій,

•  НА ІСПИТІ

Cоромно, соромно…
Тільки біда –

•  ІЗ ЗАПІЗНЕННЯМ

До тебе – одна станція – і двадцять років:
Не доїхати мені, не дійти.

•  * * *

Дні як пазли – сплелися в тижні,
Не розіб’єш найтяжчим молотом.

•  * * *

Ти сьогодні ніжний і тривожний,
Як наближення грози над степом.

•  * * *

На цьому світі – вік, посада, чин,
На тому – тільки серце розпашіле.

•  * * *

І що не травень – розливає хміль.
І що не думка – то якась химера.

•  * * *

Мій хлопчику! Як рясно – сивина…
Мій хлопчику! Невже тобі за сорок?..

•  * * *

Усе, що проривається в слова –
Втрачає силу. Їм уже не вірять.

•  * * *

Дерева відходили в грудень.
Нічого з собою не брали.

•  * * *

Я осінь вишивала муліне.
Хвилини наповзали на хвилини.

•  * * *

А на Різдво – несподівано – тихо-тихо;
Під ліхтарями від снігу немає місця.

•  * * *

У світ за очі – за душею.
Осінь випита до оскомини.

•  ***

А жити чим?
Оцими бутербродами?

•  «ПЕДАГОГАМ» або "Ура! В садочок!"

Скільки коштує ваша ввічливість?
Ваше «Здраствуйте!» і «Спасибі»?

•  * * *

Напилася звуків, і тиша на
Не моїм шляху – загубила з виду.

•  * * *

До ночі – вірші. І весь день пливе.
Як впустиш тугу – тягнеться безодня.

•  Ім`я твоє...

«Як музика мені твоє ім`я».
Ярина Брилинська.

•  * * *

Не благаю тебе: прости.
Тобі вибачень цих не треба.

•  ЗЕМЛЯКИ

Твоє серце - не на припоні.
Твоє серце – інша планета.

•  * * *

В черевиках ногами ходимо,
Бо інакше, на жаль, не вмієм.

•  ПЕРЕД СНОМ

Благослови у дивні сни,
У край вершин Твоїх і стежок,

•  * * *

Якось вранці спинилась вражено:
Те, що ніколи – те – ніколи.

•  * * *

Так буває лише від любові
До всього. До всього і усіх.

•  * * *

Коли ми йдемо отуди, де -
ні посоху ні взуття,

•  * * *

Від себе самої мені уже холодно.
Господи! Пережити б!

•  * * *

Скільки неба в тобі глибокого!
Скільки сонця в тобі гарячого!

•  ПРЯМИЙ ЕФІР на НАЦІОНАЛЬНОМУ РАДІО

В суботу 14 листопада о 13.15 у прямому ефірі Ніціонального радіо "Культура" (3-й канал) в авторській програмі Володимира Бойка відбудеться творча зустріч із композитором Олексієм Кисельовим та поетесою Юлією Бережко-Камінською, присвячена виходу її поетичної збірки "Контрасти". Запрошуємо до розмови!
2009р.

•  * * *

Усе – як було. А на вчора – не схоже.
Час літо із нашого раю висмоктує.

•  * * *

Так, між нами початку немає,
Як у всіх на землі доріг.

•  «Твої слова моїх не потребують»

Це про неї шевченківський лауреат Ігор Павлюк написав: «Давно - після російських класиків срібного віку - не читав такої класної російськомовної лірики. Чесно».
Це їй присвячують свої вірші інші поети:

•  * * *

Сіяно густо.
Сіяно щедро.

•  * * *

Просто час такий: перемовчати
І себе, і осінь, і дощі,

•  * * *

А на зміну осені – знову… літо.
Все водночас – просто

•  * * *

Дощі, вітри…
Чого в нас не бува?

•  * * *

На повну - соки в дереві.
І трави

•  * * *

Лишилося – у сон, як у мішок.
У сон без сну. У світ живої тиші.

•  * * *

Це тобі і справді – не здалось.
Все як є, - слова мої не хитрі:

•  * * *

Зійти з небезпечних колій?
Ридати в рукав на людях?

•  * * *

Вже майже грудень.
Місяць карантину.

•  НА ЗАХИСТ

Обхопили рими, як браслети.
Там, де тисне – аж біліє вірш.

•  * * *

Ігорю Павлюку

•  ЯНГОЛУ

І знову так, як і було раніше:
Все на місцях, провітрені кімнати.

•  НАОСТАНОК

Ну от і все. Ще вечір – і зима.
На листя – іній, а на душу – Герцен.

•  * * *

Ти сьогодні мене не клич –
Ні провулками, ні городами…

•  * * *

Листя вигоріло
І згасло.

•  * * *

Я ловлю твої радіохвилі –
Серця стукіт, перестук коліс…

•  * * *

Вчитися жити без тебе так само:
Просто, і світло і чисто,

•  * * *

Навіть думати неможна.
Ні згадать тебе - не треба.

•  * * *

Нахапалася повітря – ротом, ротом,
За життям – як за останнім трамваєм.

•  * * *

А ночами туга така –
Не знаєш, де серце діти.

•  * * *

Вміти радіти
Зовсім простим речам:

•  * * *

День – на іншому боці штори:
Відкривай сміливіше!

•  * * *

Життя – найскладніший ребус.
І що б воно тільки значило?

•  * * *

Я люблю тебе. І тому –
Не чекай ні листів, ні дзвінків,

•  ЗА НАЙДОРОЖЧЕ

Осінь висохла до хрусту.
Під ногами - листя чіпсами.

•  * * *

Набираю твій номер,
Наче беру акорд.

•  РОЗРИВ

Остання хвилина скупа на слова.
Остання хвилина скупа на сльози.

•  * * *

Дитя черевики знімало з діда.
У вузол шнурки…

•  * * *

Чужою-таки на своєму ж святі,
Далекою із найближчими

•  * * *

Вечір нас терпляче слухав
Від дощів вологий.

•  * * *

В.К. присвячується
Інколи – тонко. Тонко – і страшно.

•  * * *

Я прокинулась - жовтень,
І дощі, і тумани,

•  ***

А до електрички, як до неба, -
Так далеко – не перечекати…

•  * * *

Моє майбутнє – це твоє минуле:
То радістю, то тугою дихне.

•  ***

Я живу між видихом і вдихом,
Там, де груди терпнуть від краси,

•  * * *

Дихнула музика – по шкірі сироти.
Дихнула музика – і світ як дім.

•  * * *

Річка в ніч і співає і кумкає,
Ліс душею п’янить сосновою.

•  Коктебельський цикл (3)

Не повторитись у собі самому.
Вчорашній – луска.

•  Коктебельський цикл (2)

Море точить леза хвиль.
Дно відкрите, як вітрина.

•  Коктебельський цикл

Від неї.
Від нього.

•  * * *

Хто я тобі
У цьому світі спроб і помилок,

•  * * *

Говоримо.
І черствіє наш хліб.

•  БЄЛИЙ ГОРОД

Тут на світанні небеса руді
Й такі далекі залізничні станції…

•  ***

Не викажи завчасно свій політ,
Словам не віддавай, бо – на поталу.

•  * * *

Вересень. Літо – на дим.
Листя – за вироком Лінча.

•  ***

Як заснути?
Цей місяць - не блимне, -

•  ***

Поле місяць залив ненадкушений,
Гарбузи підтяглися на вусиках.

•  ***

Говорить тиша.
Слухай – і мовчи.

•  ПЕРЕДЗУСТРІЧНЕ

Ти – близько, десь поруч зовсім,
Зносиш слова на вірші.

•  * * *

Коли вже сил земних не стачить зовсім,
В супутниках бува частенько біль, -

•  МІЖ СНАМИ

Якось снами закапала очі:
Два коротких за ніч – от і все.

•  КОЛИ НАЙТЯЖЧЕ

Господи!
Слався, слався!

•  * * *

Приголуб мене за сьогодні
І за вчора, й за те, що до…

•  * * *

День визрів у ніжній палітрі –
З мережива яблунь і слив.

•  * * *

А літо гаряче
Таке,

•  МУЗИКА

Ніжністю пальців
Легшу батисту,

•  * * *

Трави по груди – липень.
Сонце цілує в губи.

•  НА СВІТАННІ

Дорога під гору – в сонце.
Машини течуть по сріблу.

•  ЗАПИТАННЯ

Ішли ми поряд. В мене ти спитав
Про те, на що відповісти не в силах.

•  * * *

В.Костилєву
Буде усе. -

•  * * *

Я знову слова
У кишені лишила.

•  * * *

Коли в лахміття все життя роздерте
І тисне біль, немов чуже взуття, -

•  Перебродить бы...

Перевод с украинского Николая Ширяева

•  * * *

Колихався ранок на жоржині,
Всюди – дух соснової смоли,

•  ДІДОВА ХАТА

Сад яблуневий.
Розчахнуті вени дерев.

•  НЕДОЗВОЛЕНЕ

Ще трохи – і буде темно.
Ніч зірве фіранки облич.

•  ЯЛИНКИ

Присвячується усім ялинкам,
принесеним в жертву

•  * * *

У всьому є своя глибинна суть,
Підвладна лише дотику прозріння,

•  * * *

Чи довго в мені нитиме цей звук –
Пульс потяга на велетенських спицях?

•  ТУМАН

Ми відірвані від всесвіту. Туман.
Дні укотре замикає коло мжички.

•  ВІТЕР

Хатки тримають зношені брилі,
І ліс – неначе хор різноголосить.

•  * * *

На душі – косметичний шов.
І сховать його не вдалося.

•  * * *

Зірвані квіти
Кров випускають

•  КАПЕЛЮХ

Дзвінок у двері. На порозі – друг.
Застиглий погляд до нестями рідний.

•  НЕ З ЛЮБОВІ

Тут, у храмі цім –
Стільки Бога…

•  * * *

У мене від лободи
Високий город і зелений.

•  У СТАНІ РОЗЛУЧЕННЯ

Ш.О.Р.
День знову похмурий,

•  * * *

Світ – на тобі усе-таки – клином.
Світ – на тобі.

•  * * *

Навіть уявити – душа холоне
І думки зриваються в ритмі дикому:

•  ВІДМОВА

Ш.О.Р.
Все прозаїчно, що в серпні, що в грудні,

•  * * *

Несе мене на тебе, як на рифи…
Поезіє, візьми цей щем на себе!

•  * * *

На перетині тому самому
Наче схрещенні двох ножів

•  * * *

Час по колу летить.
У годинника

•  *** *** ***

Квітень пахне густими вишнями
(Не кажи: «Що ти в цьому тямиш?»)

•  * * *

Залиште мене у спокої,
Отут, де не вижухлі трави,

•  * * *

Яблука падають глухо...
так глухо...

•  * * *

Злобовій Олені
Приходь у гості – нагодую небом!

•  * * *

Дзвінок у двері. На порозі – друг.
Застиглий погляд до нестями рідний.

•  * * *

Допоможи не втратити надії
Отут, де час не перейшов за лютий,

•  АБОРТ

Усім ненародженим
присвячується

•  * * *

Творити тишу важче, ніж слова.
Творити тишу на усіх началах.

•  * * *

Спалити час, як спалюють листи,
Коли вони усі – впоперек серця.

•  ОДИН ДЕНЬ УДОМА

Подіям Великої Вітчизняної

•  *******

І навіть цей біль – не причина для відчаю.
Завжди так було, і, напевне, ще буде.

•  НЕНОВОРІЧНИЙ ВІРШ НОВОРІЧНОЇ НОЧІ

Міжсезоння. Зима – в жебраках, -
Ні снігів, ні морозів.

•  * * *

Просто Наповнив любов`ю, як глечик медом.
Стати б тепер густим, запашним і справжнім!

•  * * *

Я потребую звуків цих, маестро!
Для мене так ніхто іще не грав.

•  ЗА НАШИМ БУДИНКОМ

(ДИПТИХ)

•  РІДНОМУ МІСТУ

Вітер музику клав на ноти
Молодого вишневого листя.

•  * * *

тріпоче ім`я
у мені

•  * * *

Спасибі за тугу.
Що з нею робити - я знаю.

•  СКРИПКА

Я – скрипка, налаштована на тебе.
Мене торкайся ніжністю. Струна

•  * * *

Твої думки
Не проходять мимо,

•  ***

Зморщене яблуко -
Останнє у цім саду.

•  * * *

Яблука падають глухо...
так глухо...

•  ОЧІКУВАННЯ

Він довго не спав – усе слухав і слухав;
Це вітер у трубах, мов пісня індуса.

•  * * *

Ми лісом блукали на запах суниць,
Тріщали під кедами жолуді й шишки,

•  * * *

Щемить мені, як серце на погоду.
Чи буду я сама собі відверта?

•  ВАЗА У СПАДОК

Щербата ваза під аквамарин.
Блідий орнамент у античнім стилі.

•  РОЗЛУЧЕННЯ

Стиснутись до крапки. Тільки - очі.
Й ті тоді заплющити. Пробач.

•  МАШИНІСТУ ПОТЯГУ

Він проходить тут караваном
Між лиманом і диким степом.

•  * * *

Пусти мене у ліс збирать суниці.
Я цілу вічність не була з собою!

•  * * *

Творити тишу важче, ніж слова.
Творити тишу на усіх началах.

•  ***

І чом це поруч я така тремтлива?
На скло всім тілом налягає злива,

•  ДІДУСЬ

Світлій пам`яті К.К.
Він часто спить. І йому байдужі

•  * * *

Я знову слова
У кишені лишила.

•  * * *

То – потяг далекий, як вітер, як море,
Як пам`ять нахлинув і зник вдалині.

•  * * *

Задимлений тамбур.
Дихнути нічим.

•  Мобільний здох

Мобільний здох.
А ти ще не сказав

•  ПРОВОДИ

Олександру Б.
присвячується

•  МОЛИТВА

Навіть не смію
Просити нічого,

•  У листопаді сни завжди глибокі

У листопаді сни завжди глибокі.
Такі ж, як осінь, випита до дна,

•  РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО

Була і немає.
А стільки всього було!

•  ЧОРНОБРИВЦІ

На чорнобривцях – тонкошкірий сніг.
А я усе відтягувала осінь,

•  ЗА КАВОЮ

ЗА КАВОЮ

•  ПЕЧІНКОВИЙ ПИРІГ

Який пиріг!
А смак!

•  Хочу стати сміливою

Хочу стати сміливою,
Щоби

•  СУСІДАМ ЗА СТІНКОЮ

Це, можливо, вам видасться дивним чи
Як мінімум – некультурним:

•  ДОНЕЧЦІ

Донечко!
Як ти на мене чекала!

•  весна

Ох і небо!
Наче крига скресла!