ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія БережкоКамінська (1982) / Вірші

 * * *
Ген край небес – лебідка,
Сонце – з її крила.
Рік прожила я швидко,
Ніби і не жила.

Він спалахнув і канув –
Вигорілий сірник.
Тільки не перестане
Жити в мені цей рік.

Думала – що остудить
Щедрість його тепла?
Доля на повні груди
Ніби і не була.

Думала: що ж бо: рідко –
Виплакати й – одкоша?
Ген край небес – лебідка,
Ніби моя душа.
17.05.11




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-20 11:22:05
Переглядів сторінки твору 5762
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.043 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.01.08 21:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-05-20 14:40:34 ]
Кілька маленьких штрихів - а такий довершений малюнок


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-05-20 14:44:49 ]
просто і гарно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-05-20 15:27:52 ]
Сумно і ніжно водночас.
А рік хай живе в пам"яті, як і кожна мить. Життя ж бо неповторне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-05-20 15:58:10 ]
"Не летіть, літа, так дуже швидко, - |
Хай поплава з лебедем лебідка. |
Хай же краще висохне озерце,
Ніж кохання в лебединім серці".
* * *
Мне сразу понравилась эта песня Михаила Ткача, как только я попытался выяснить для себя, что это за такая лебедка - средство малой механизации или же нечто высокопоэтическое. Оказалось, что последнее.
А стихотворение тоже понравилось. Плюс "наводка" на песню.
Благодарствую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-05-20 16:02:22 ]
И трудновато начинать песнопение.
"Генкрай" сливается в одно слово. Получается что типа генсека (генерального секретаря), а то и вовсе что-то английское. Но я ни на чем настаиваю. Стихи ведь пишутся для себя и о своем. Не так ли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-05-20 16:16:33 ]
"Ген край" для українців не зливається в одне слово, о Алексію. :) "Ген" говориться протяжно і означає "от там, віддалік, далеко, десь так аж за горизонт" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-05-20 16:19:52 ]
Ну от що значить поетична натура - навіть коментар мусить віршем написати (це я про себе, без зайвої скромності) :))).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-05-20 16:23:49 ]
А-а-а-а-а-а-а... Вот она какая заковывка....
Я ведь параллельно английский осваиваю. К немецкому подкрадываюсью
Мне слышится и try, и cry... И многое другое...
Плохо быть полиглотом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-05-20 16:47:58 ]
Ні, поліглотом добре бути. :) У німецькій мові, наприклад, є слова, які і говоряться, як українські, і значення навіть мають однакове. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-20 16:22:23 ]
"Він спалахнув і канув -
вигорілий сірник".
В уяві - постає сірник, який до року має дуже далеке відношення. А щоб образ став цілісним, пропоную так:
"Він спалахнув і канув -
вигас, немов сірник.
Тільки не перестане
жити в мені цей рік"

В останній строфі я заплуталась у двокрапках... Щось там не те.
І, може, замість "рідко" (асоціюється з рідиною) - зрідка...

Юленько, вибачте за такий нестерпно нудний вступ.
Вірш гарний. Лебідка-душа у ньому - прекрасна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-05-20 16:38:56 ]
Файно! Початок останньої строфи може так:
Думала- надто рідко...
Виплач – і одкоша?
(?)
Бо наче склад один зайвий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-05-20 23:56:37 ]
Дійсно час спливає дуже швидко, але у ліргероїні були моменти завдяки яким цей рік буде жити в її серці. Тож мабуть то добре )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Гаврильченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-22 18:55:21 ]
Гарно!