•  Dislike

Постав собі смайлик,
рандомна дівчинко,

•  ***

Сад у бабуні. Білих яблунь ряд…
Впирається у грушу неба тім’ячко.

•  ***

Зимно. Віра моя – наче Віра Холодна.
Ми вмираємо десь од іспанки до ранку.

•  ***

уливається в мене зима
наче кров

•  Пастиш на зиму

У полісі, де проспекти скавчать перед нас хортами,
де сніг у вітрини пнеться, зростається з чобітком,

•  ***

сняться сни. я в Колодяжному.
білу хату із вікнами в літо будую.

•  ***

Кажуть, гори близькі до солоного світла зірок.
А мені розбивали і ноги, і серце Ґорґани…

•  ***

І метелики падають з неба, і сині орли…
Серце досвітків сонце доп'є, як чужу медовуху.

•  ***

Хижа думка напроти, як нерпа нервова, німує.
Є слова, як луна. Що із того? Це тільки слова.

•  ***

Сніг наступає зі сходу,
зболені ранки бредуть.

•  ***

Білі дерева йдуть,
ніби прочани, в ніч.

•  ***

Виглядай мене із полювання по той край біди,
де годинник у дзьобі несе боривітер білусі.

•  ***

Вугільна гілка на дощі для грому – мітка.
Я вийду. Сад. Зоря - прудка, мов перська білка.

•  ***

Ріка мені давно пустила кров.
Така густа я, Господи, отавна.

•  ***

Пусти мою душу нагору,
де молиться ліс,

•  ***

кіт мармуровий
м’який наче літо

•  ***

у місті Лева
небесна брама

•  ***

У травні день – таки дитятко-Спас.
Роса, як мати, з вервиці, з гомілки.

•  ***

Так хочеться падати снігом у небо – не вмію;
себе привела до землі – колисала хвилину.

•  ***

Учора знову падала на сніг:
а дотик не такий - ніхто, нізвідки.

•  ***

Ти впав униз - упали два крила
і плакали безмовно, полиново.

•  ***

Бачиш, Іване Хрестителю, знову Йордань.
Знову шепоче морозами крапелька глею.

•  ***

Скидається сонце на Дантове пекло,
милуюся - біла, сміюся - блакитна.

•  ***

Хто улещує сни, де "Німфеї" Моне?
Між окатого інею пишуться звори.

•  ***

Біжу, щосили, – падаю у сніг…
А тигри вен урвали біле серце.

•  ***

У кішки велике серце, їй легко людей любити,
і хочеться облизати малесеньке кошеня.

•  ***

Юродивий ховався вночі від сумної сорочки.
По стіні прослизали думки, як голодні вужі.

•  ***

Я зостануся в цій діброві:
білі трави, солодкі трави...

•  ***

Одягнула твою сорочку:
ребра просяться тихо в руки.

•  ***

У місті дощ, як буриме сумне.
Трамвай тримає зорі над рікою.

•  ***

Приклади мене тихо, як літо, до ночі, до скроні.
Я не знаю, навіщо ця жертва; а треба - бери.

•  ***

Можеш мене добити,
можеш кидати камінь;

•  ***

Люблю очі меду, наповнені світлом,
навпроти сумної, тонкої ріки.

•  ***

Осінні губи запаху журби:
на тілі легко розчинили слово.

•  ***

Пригости мене чорним вином у гарячому сонці,
на червоному тілі журба - як побита луна.

•  ***

Перепрошую серце, лишаю каплицю на вітрі.
Хто ми завтра з тобою? - сьогодні питаю дощем.

•  ***

Завтра не зможу тебе любити,
завтра я - відьма, аорта стигне.

•  Strittu di Missina

дерево горлом біжить -
задихаються плечі

•  ***

Я жорстока. Прости. Не даю поцілунку до сну.
Вимагаю магнолій. Змагаюся з вітром і серцем.

•  ***

За виноградом сонце. Краплі вряд.
Затишшя серця. Кров тече лозою.

•  ***

Обличчя вечірні, всі маски в антракті.
Маестро-зітхання за тактом: у такті

•  ***

На квітку небо падає - до світла;
ніч не дає ні персня, ні човна...

•  ***

То ніби гатка – вишні на дощі.
Гашетка ночі пожаліла руки.

•  Нічне танго

Танці на п’яльцях. Бери моє тіло й не спи.
Риби коралові – руки – і ритми, і рими.

•  ***

Місяць, неначе справді,
кисло-солодке яблуко –

•  Контемпорарі

Тіло болить, ніби мальва, натягнені руки.
Танець нагадує вени Христа на Голготі.

•  ***

краплі привчили мене
до музики Верді:

•  ***

Я, напевно, тебе не люблю.
Я, напевно, кохаюся з тишею.

•  ***

сонце – Моне світанку
кілька монет

•  ***

Опалена трава і вохра неба:
край неба поле - мідне, наче гріш.

•  ***

Розлито на полі скрипку -
цвіркун заспівав у світі.

•  ***

Спалахую, мов зірка чебрецю...
Бджола несе медок і карий спокій.

•  ***

літня тиша
мучиться

•  Портретування літнього поля

Чоловік розмальовує світ -
мрія пензлика масляно-вперта.

•  ***

Ходив туман. Про нього думав гай.
Оливи пахли, падало мовчання.

•  ***

Завмирає серцем рима...
Тільки дороги -

•  ***

Джміль-медовар утретє прилетів
шукати в полі жінку-конюшину.

•  ***

Я не твоя. Вже сонце - заколесник.
У возі днів дощі, дощі, дощі...

•  ***

Яка густа я падаю в жасмин:
даю рукам його кадильні руки.

•  ***

Шляхами...
Розкрита до неба,

•  ***

І я не знатиму, коли...
І я не знатиму, навіщо...

•  ***

Я утікаю ніччю у сади.
Мені не треба теплої одежі.

•  ***

Хочу собі хату,
файну велику хату

•  ***

Візьми мене на руки. Я – дощі.
Я стукала у двері, може, двічі.

•  ***

Дім на горі, де є бурштини,
захланні камені, як матові сичі.

•  ***

На світі меж, розкаянь і рубців
вечірнє сонце – нібито зигота.

•  ***

У світлі рим хибує тінь і темінь.
Двозначні риси вечора-чола.

•  ***

Кумасі-вишні сперлися на світ.
Лоскоче хрущ німе затишшя звуком.

•  ***

А він спасав тебе, та не від мене,
отой чугайстир, одиноко-сірий.

•  ***

Спасибі, дощ, за висріблені тонкощі:
народить вишня сонце і мене.

•  ***

Увечері прийшов додому сад,
уже босоніж був опісля мене:

•  ***

Мої думки – побілені планети,
до Великодня сповідддю світи.

•  ***

Куди ідеш, озимий чоловіче?
Чоло і серце знакові на смуток.

•  ***

Я отака. Люби мене з полів.
Ромашки літ… Не рви їх у букети.

•  ***

Сварга зими -
небо покраяне.

•  ***

Як ти важко живеш -
дотинає юрба і вклякає.

•  ***

Стагнація журби, відкрита рана тиші...
У цій весні весло замучиться в човні.

•  ***

Шукаю серце. Липи-кунтуші.
Шукаю слід окрушини і болю.

•  ***

...ця груша росте тут ще від тих часів,
коли на місці нинішнього села шумів ліс;

•  ***

Альбоми снів купила у бомжа ,
то на вагу – лише одна цигарка.

•  ***

М’яку печаль до Бога несемо –
катренами вінчаємо вітчизну.

•  ***

Люблю тебе. Розкажи,
чому наче біла вишня?

•  У твої зимові вертепи, Поділля…

Ой у світі на повіті
пішла слава по всім світі

•  ***

Жовкне сад, і листя пахне раєм.
Ніби він побіля серця, скраю.

•  Автопортрет

Я - мідна, я - осіння вишня,
недбало скинула минуле.

•  ***

жебрачкою
біля твого серця

•  ***

Я впізнаю твоє серце
під старою курткою…

•  Навколо майбутнього України й картини Віторе Карпаччо “Проповідь святого Стефана”

Вечірнє сонце – прощенний дяк

•  ***

Тонко, від ночі вище, скажемо, ніби свічі, –
схочеться малювати каракоко на вічі.

•  ***

Скотився сніг, собакою приліг
і облизав мовчання серед ночі.