Автори /
Надія Таршин (1949)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
А що писати про жалі....
•
А візьми і вивчи нашу солов'їну....
•
***
•
А що нині коїться....
•
Я б хотіла любити владу....
•
***
•
***
•
***
•
Уже на зиму повертають...
•
Сьогодні так, як і завжди....
•
Саде мій любий...
•
Я так думаю...
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Подай нам, Боже, міць і силу....
•
***
•
***
•
І знову ніч....
•
Миколі Цимлякову...
•
Калина...
•
Сюжет життя....
•
Нас розкидало по світу....
•
Сьогодні я, як і завжди...
•
А що мені нині болить....
•
***
•
* * *
•
* * *
•
Матуся сивенька...
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
Сирени виють ...
•
Про втрати запитайте у солдата....
•
Огорни крилечками ...
•
Обійму тебе солдате...
•
Синам України...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Я не пам'ятаю...
•
Ми мовчимо...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Женімо мову ворога навіки...
•
***
•
***
•
Тужу над їхніми очима...
•
Хочеться днів легкокрилих...
•
Чи буде війна...
•
***
•
***
•
Як я люблю тебе мій краю...
•
* * *
•
* * *
•
Безсоння...
•
Ми вийшли за волю....
•
Бабине літо...
•
Новітній цар Поганин...
•
Чорнобривці...
•
***
•
Калина.
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Ти тепер таке далеке...
•
Я мрію...
•
***
•
Ну а що там на паралелі...
•
***
•
***
•
Муркоти мій котику...
•
Слова мої...
•
А чи хто сьогодні знає....
•
На цій землі святій і грішній...
•
Жінки...
•
Крізь серце ідуть ці роки...
•
***
•
Землі болить...
•
Допекло...
•
У темені лечу...
•
А на плечах - все дівоче пальто...
•
Усе минає...
•
***
•
***
•
Термінатор.
•
***
•
***
•
***
•
Два краї...
•
Як у цирку...
•
***
•
***
•
Ми з дідом дивимся кіно....
•
Спішать на вибори старенькі...
•
***
•
Вово Потерпілий...
•
А душа не співає вже пісні голосні
•
У нас нині новини - розпечені жарини...
•
Сльозою болю і жалю....
•
***
•
У них немає нині свят...
•
Народ чекає перемін...
•
Якою надалі в нас буде дорога...
•
А нечисть лізе з усіх шпар...
•
***
•
Наймиліше у світі...
•
Я боєць і борець....
•
Хатнє щастя...
•
Кожен рік він ніби нота
•
***
•
* * *
•
Уже рік не була у селі...
•
* * *
•
* * *
•
Бажання змін...
•
Осінь...
•
* * *
•
* * *
•
Вони і хитрі і лукаві...
•
Кацапські трутні...
•
А, можливо, і не треба...
•
Як мак цвіте...
•
День Пам'яті, чи Перемоги...
•
Чорнобиль
•
Невигадана історія
•
А хата, як людина...
•
Де ви, мої вітрила...
•
* * *
•
Герою Васильку із м. Старий Самбір...
•
* * *
•
Допоможи нам,Боже...
•
Ніби вчора...
•
Осиротіла мати...
•
Очі України...
•
Болючі втати...
•
Далеко дім, де я родилась...
•
Різдво святе......
•
Матусі, зіроньки небесні...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Відпочивають серіали.
•
* * *
•
Україні
•
* * *
•
* * *
•
А Він загинув і за тебе...
•
А може пора прозрівати...
•
Пролісок...
•
В любові до землі спасіння...
•
Яким він буде ранок без війни...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Вставайте диванні - лежачі, сидячі...
•
Звітуємо синочкам ми, як Богу
•
* * *
•
І правнуки війну цю не забудуть
•
Лінія розмежування
•
Ці ганебні вихиляси...
•
Розпинають мародери...
•
Ой літа....
•
Тебе здолати їм несила...
•
Вдивися, країно, у очі солдата...
•
* * *
•
Шануймо своє...
•
Не киваймо на
•
Мить життя...
•
А знаєте, мені болять...
•
Лакейська, незнищенна рать...
•
Подай, мій Господи, прозріння...
•
Сумує за синами зажурений Дніпро...
•
До них
•
Горну до серця Україну...
•
В мене з квітами взаємно...
•
Підслухана розмова...
•
Тремтіть, іуди, бійтеся...
•
Матерям синів, що пропали безвісти...
•
У кого був хребет у поклоні...
•
Як ти живеш, мій друже...
•
Пошана матері велика...
•
Чорнобиль
•
Мамині вікна
•
Де для них роздобути совісті
•
А Бог нам допоможе...
•
Вклонюся низько я батьківській хаті...
•
Брати мої, українці...
•
Щоб світ реальний менше ранив...
•
Україні моїй любій...
•
* * *
•
Масони правлять світом...
•
Мрії линуть до Бога...
•
* * *
•
Гидко сичить контрреволюція...
•
На втіху нашим ворогам...
•
Святий вечір
•
* * *
•
* * *
•
У неділю, в надвечір'я...
•
* * *
•
Мій, онучку золотий...
•
* * *
•
Зупинися ти, Каїне клятий...
•
Ви зруйнували тишину...
•
Казки солодкі не хвилюють...
•
У час лихоліття, воєнну годину...
•
Глуха, сліпа, задурена, Росіє,...
•
Ворог іде війною...
•
Щось у нас іде не так...
•
Усім матерям Росії
•
Чи так було, а може снилось...
•
Cиночки дорогі, за все простіть...
•
Душа моя не відчуває віку...
•
* * *
•
Боже, змилуйся над Україною
•
Хто я є на цій землі...
•
Ти підняла на кого руку...
•
Вже скільки років Вас немає, мамо...
•
Плач
•
Ми по обидва боки барикад...
•
В Сибір мою родину висилали...
•
Молюсь за українця-брата
•
Не загубися знов у небутті...
•
Про царя Поганина...
•
Згорбилась бабуся і стоїть...
•
Не хочу їхати з Майдану...
•
В агонії бандитський клан...
•
Кривава ялинка
•
В молитвах їх не відспівали...
•
Моя мама село обшивала...
•
Підла влада, ниці вчинки...
•
Погоничі пригнали віслюків...
•
Стоять золотокосі за вікном...
•
Жила щасливою лебідкою...
•
Осінь непокірна, як і ми...
•
Моїй опонентці...
•
Не лицемір і не бреши...
•
Бо в кишені дірка...
•
* * *
•
* * *
•
Моя колиско ,Україно...
•
Їсте смачнюче наше сало...
•
Ідуть на вибори...
•
До тебе, як до мами, пригортаюся...
•
Я колискових маминих не пам'ятаю...
•
В плечі голову ввібрали...
•
Гілля моє, мої сини...
•
Вік у мене уже серйозний...
•
Моя знедолена земля...
•
Марусенько, Марусю...
•
* * *
•
Обіцяли покращення...
•
Втомилася, присіла в борозні...
•
Якби долинути до неба...
•
* * *
•
Бомбили ешелон...
•
Коли кажуть мені - пані...
•
Не в Придніпров'ї народилась...
•
Оченята хитро мружить...
•
* * *
•
Моє рідне село...
•
Країна, ніби іподром
•
Як же хороше з ріднею разом заспівати
•
Ледь взуває він черевики...
•
Я мріяла про небо
•
* * *
•
Утопія по-українськи...
•
Сниво бачила я днями...
•
Бо пережите додає сили...
•
Не соромилась ніколи, що з маленького села...
•
Дива на світі - є...
•
Черешні на межі
•
Коли мама була молодою...
•
Луг
•
Скільки я доріг пройшла...
•
На рідній землі далеко- далеко...
•
І біля вічного вогню - їх уже жменька...
•
Ти фронтами ішов від Москви до Берліна...
•
Знайома мудрість нам народна...
•
І чому ми мовчимо?
•
Боже, я літала уві сні...
•
Іду на цвинтар, де батьки лежать...
•
Вечорові страждання
•
Самотність
•
Налетіла вітром, юною весною...
•
Ти мати, Україно, і я мати...
•
Від кохання відречешся
•
Нема тебе весною, літом...
•
Чи народ у нас дурний, чи такі закони...
•
Була та хата на дітей багата
•
Я, Господи, прошу,
•
Синочку мій
•
Штовхає дитячий візок...
•
Живемо хворобливо
•
Ціна прожитих літ
•
Шикуйтеся, слова мої,
•
Не будемо ми про літа...
•
Бідність, п'яниці, розпуста...
•
Сповите вбогістю село...
•
Там на окраїні села
•
Ви скажете мені, що відцвіла
•
Я народилася, на щастя, навесні...
•
Хотіла я бути сильною
•
* * *
•
Телефонний дзвінок від брата
•
Дужче стискаються
•
Яку то совість треба мати?
•
Ми терплячі до загину
•
Дорога...
•
Сьогодні я думками з тими, кого нема
•
Мої літа, як літні дні
•
На покосі
•
Принцип макітри
•
Несуть, Тарасе, тобі квіти
•
Я оминаю рідну хату
•
Небачена порода...
•
Полечу лебідкою
•
Пригорнися поглядом до мене
•
Заціловуй мене...
•
Сіяв серпень зорями
•
Душа
•
Моїм сучасницям
•
Обіцянки роздавати не втомилися у владі
Обіцянки роздавати
•
Як дитину свою рідну...
•
Я народилася у краї...
•
Як гарно дунається уночі
•
На молочній росі залишаю сліди
•
Спопеляють тебе, Україно.
•
У кожній грудочці землі я чую лагідне прохання
•
У похмуру, несонячну днину
•
Придніпров'я моє, ти у серці моїм
•
Сад засновний павутиною
•
Глянуть в шибку до мене зажурені очі...
•
Коли душа занемагає
•
Спадок
•
Продажна душа
•
Світлий спомин
•
Синочку
•
Нехай ідуть собі літа...
•
Я тобі розкажу...
•
Тут коріння моє
•
Я щаслива людина
•
Чоловікам...
•
Два краї
•
Розмїття кольорів, подих осені
•
У селі поминальний день
•
“Месія” міняє “Месію”
•
Я вірю у свою країну...
•
Мій маленький шибеник
•
Над моєю хатою - сонечко сіяє
•
Мова моя - смерекова
•
Мати тужить за сином
•
Болять як мамині літа
•
Сонечко моє, моя дитинко...
•
Не пара
•
Розтерзана, зґвалтована, і на семи вітрах,
•
Життєві науки
•
Стежечка - в'юночок
•
Час працює не на нас...
•
Відгук на телепередачу “Розкішне життя”
•
Сяду увечері я під хатою...
•
Подай мені, Боже, великую милість
•
Затужила Україна
•
Соромимся одвічної, святої
•
Гомін
•
Матусю моя
•
Мамині долоні
•
Діалог
•
Живе моє село без мене
•
Ми не розбещені були...
•
Зрада чи підлість - різниці не має
•
Безнадія і розпука
•
Я купаюся досі в любові...
•
Скажи мені ти, Україно, навіщо гинули сини...
•
Святі матусині прикмети...
•
Господи, я дякую з все
•
Сини
•
Сину
•
Очманіло чіпляємось...
•
Всміхалися нам зорі...
•
Жебоніла тиха розмова
•
Верба моєї юності
•
Княгиня Ольга, Роксолна...
•
Вставай, народе...
•
МИ
•
Прогинаємся під всіх.
•
Ідуть мої друзі уже за межу...
•
Люблю тебе, земле
•
Доля, як пір'їнка
•
Набідувалися, доволі...
•
Країною правлять кати
•
Нас ділять на Захід і Схід...
•
Україно моя мила
•
Спориш
•
Я з древнього села
•
Знов ваша доля не дає заснути
•
Матусю, ластівко моя.
•
Надія
•
Федорине горе або гірка правда життя
•
Люби мене
•
З історії села....
•
Образи давно минули
•
Бо на все є своя пора
•
Радісна звістка
•
Нова влада стару хає
•
Знов думки, немов у вирій журавлі
•
Розмова з дзеркалом
•
Мамина груша
•
Краю любий
•
Народе наївний, до скону терплячий...
•
Все буває...
•
Огорнуся в шовк років
•
На душі так легко
•
Онук бере мене в команду...
•
Моя земля
•
Простіть мені, мамо...
•
Доля жіноча
•
Майже піввіку на землі
•
Як мені не хочеться їхати від тебе
•
Середина життя
•
Як далі ловитимеш гави - не буде у тебе держави
•
Повідає про тебе хто онукам......
•
20 років...
•
Мрія
•
Мово моя, пісне моя...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
А що писати про жалі,
Про біль наш неосяжний,
Про біль наш неосяжний,
А візьми і вивчи нашу солов’їну,
Нашу смерекову, нашу степову –
Нашу смерекову, нашу степову –
Можна писати про все –
Про біль і руїни, страждання…
Про біль і руїни, страждання…
А що нині коїться у нашому домі? –
Незрівнянно гірше, ніж було в Содомі….
Незрівнянно гірше, ніж було в Содомі….
Я б хотіла любити владу,
Жити в гідній, успішній країні,
Жити в гідній, успішній країні,
Немає генерації
І електрофікації –
І електрофікації –
Уже і подвиг нанівець
Уже Герой і не Герой…
Уже Герой і не Герой…
І коли вони набігли
Нестрункі мої літа?
Нестрункі мої літа?
Уже на зиму повертають
Мої стражденні будні дні,
Мої стражденні будні дні,
Сьогодні так, як і завжди,
Думкам кінця не маю, краю…
Думкам кінця не маю, краю…
Саде мій любий, друже мій вірний,
Як болить доля наша мені…
Як болить доля наша мені…
І шахеди, і ракети
Нищать мрії, наші злети,
Нищать мрії, наші злети,
Як закінчиться ця війна
Я буду плакати щоночі,
Я буду плакати щоночі,
А давайте помріємо,
Як бувало колись:
Як бувало колись:
А за вікном знову сніжить
Не поспішати б вже нікуди
Не поспішати б вже нікуди
А цар обрав собі придворних
Спаси нас, Боже, й сохрани…
Спаси нас, Боже, й сохрани…
Війна для нас, для бідаків,
Сьогодні визнає це кожний,
Сьогодні визнає це кожний,
Подай нам Боже міць і силу
Не обламати Волі крала.
Не обламати Волі крала.
В нашому нині домі
Тепер як у дурдомі,
Тепер як у дурдомі,
Не потрібно стенати і ридати невтішно
Ми і є тим народом, що пишатись не грішно.
Ми і є тим народом, що пишатись не грішно.
І знову ніч, і знову день…
І я, уже трухлявий пень,
І я, уже трухлявий пень,
Дивлюся на Твої світлини
І серце плаче від журби.
І серце плаче від журби.
Забагряніла, зацвіла
Калина біля дому.
Калина біля дому.
Сюжет життя є непростим
І не усе вдалося….
І не усе вдалося….
Нас розкидало по світу,
Як в бурю листочки.
Як в бурю листочки.
Сьогодні я, як і завжди,
Найперше помолюся Богу –
Найперше помолюся Богу –
А що мені нині болить?
Ну як Вам усе розповісти….
Ну як Вам усе розповісти….
І розпач бере, і туга долає –
І так в багатьох, знаю, нині,
І так в багатьох, знаю, нині,
Сильним потрібне лагідне слово
І задушевна привітна розмова,
І задушевна привітна розмова,
Подвійність в усьому і їхню «мораль»,
Нам розумом не осягнути…
Нам розумом не осягнути…
Матуся сивенька, утомлені крила…
Дітей, як могла, берегла і любила.
Дітей, як могла, берегла і любила.
А серце плаче і болить
За Ними, що уже не з нами,
За Ними, що уже не з нами,
І віру маю, і надію
Хоч як би важко не було –
Хоч як би важко не було –
Заворушилася, задихала земля
І квітку народила, мов маля.
І квітку народила, мов маля.
Моє рідне село, я люблю тебе ніжно
І на зустрічі наші, як на свято іду.
І на зустрічі наші, як на свято іду.
Світе почуй нас і захисти
Звірство на нашій землі не прости.
Звірство на нашій землі не прости.
Сирени виють за вікном
І сон знімає, як рукою.
І сон знімає, як рукою.
Про втрати запитайте у солдата,
Повідає усе і без брехні,
Повідає усе і без брехні,
Огорни крилечками, Боже, Україну,
Не дай її знищити – любу і єдину.
Не дай її знищити – любу і єдину.
Обійму Тебе, солдате, міцно пригорну,
У опалені війною очі зазирну.
У опалені війною очі зазирну.
За Подвиг уклонюся тобі, Сину,
Що затулив собою Україну.
Що затулив собою Україну.
Промайнула і весна,
І промчало літо…
І промчало літо…
А біль, і сльози упадуть
На їхні голови камінням.
На їхні голови камінням.
Покарай зло, Боже мій, покарай,
Щоб було їм навіки через край.
Щоб було їм навіки через край.
Я не памя'таю, як воно буває:
Коли серцю радісно, у спокої сяє,
Коли серцю радісно, у спокої сяє,
Ми мовчимо – доволі грізно….
Мовчання наше аж гуде.
Мовчання наше аж гуде.
Світоньку ясний мій,
Світе серцю любий,
Світе серцю любий,
Здаємо екзамен на гідність
І воїн уже, як брат.
І воїн уже, як брат.
Забула я про роки – війна…
Не згадую хвороби – війна…
Не згадую хвороби – війна…
В голові нові клопоти,
Що у нас одні лиш боти…
Що у нас одні лиш боти…
Женімо мову ворога навіки,
Щоб дух її у нас і не витав!
Щоб дух її у нас і не витав!
Щодня молюся я за Тебе-
За степ, ліси, за синє небо,
За степ, ліси, за синє небо,
Коли небо скапує кров’ю
І горить під ногами земля…
І горить під ногами земля…
Тужу над Їхніми очима –
У серце дивляться мені…
У серце дивляться мені…
Хочеться днів легкокрилих
Ясних, ніби неба блакить,
Ясних, ніби неба блакить,
Чи буде війна, чи не буде?
Біда ця давно у нас є!
Біда ця давно у нас є!
Перевеслом споминів перев'ю думки,
Дні щасливі, радісні, сміхом гомінкі...
Дні щасливі, радісні, сміхом гомінкі...
Усього світу українці -
Україні не чужинці
Україні не чужинці
Як я люблю тебе мій краю,
Я півстоліття тут живу,
Я півстоліття тут живу,
Пролітають стрімко дні –
І похмурі, і ясні,
І похмурі, і ясні,
А за вікном калина на вітрах -
Загублена хустина у снігах
Загублена хустина у снігах
Безсоння знов проникло межи віч,
Заполонило простір мій до ранку,
Заполонило простір мій до ранку,
Майдан був за волю і проти пітьми,
І Бог обіймав нас своїми крильми.
І Бог обіймав нас своїми крильми.
Бабине літо – сонце і квіти,
Неба осіннього ніжна блакить…
Неба осіннього ніжна блакить…
Новітній цар Поганин усівся знов на трон,
Плює на конституцію і на увесь закон.
Плює на конституцію і на увесь закон.
Квітують під небом, поборюють грози,
У спеку стійкі ці хоробрі сміливці...
У спеку стійкі ці хоробрі сміливці...
Трясе усіх, як в лихоманці,
І мало, мало нас трясе,
І мало, мало нас трясе,
Український оберіг і окраса двору,
Зачаровує красою в кожну свою пору.
Зачаровує красою в кожну свою пору.
За літами не плачу, не гукаю назад.
Шурхотить під ногами уже осені сад.
Шурхотить під ногами уже осені сад.
Чорно-біла світлина,
Розтривожила вечір…
Розтривожила вечір…
Я плачу, я сьогодні плачу,
Від усього, що нині навкруги...
Від усього, що нині навкруги...
Ах ви покручі і гади,
Ви Китаю уже раді.
Ви Китаю уже раді.
Ти тепер таке далеке,
А для мене, ніби вчора,
А для мене, ніби вчора,
Я мрію щоб у тебе була слава
Висока, Україно, осяйна…
Висока, Україно, осяйна…
Іде дідусь і винувато усміхається -
Соромиться дідусь своєї старості.
Соромиться дідусь своєї старості.
Ну а що там на паралелі?
Чи тривожно їм, як і нам?
Чи тривожно їм, як і нам?
Не кожному дано відчути слово
Воно іде з небес не випадково.
Воно іде з небес не випадково.
Над усіма не плачмо, не стенаймо…
Не допоможуть нині нам плачі.
Не допоможуть нині нам плачі.
Муркоти, муркоти, мій котику,
Ти для мене, як колискова.
Ти для мене, як колискова.
Слова мої, ви воїни,
Тому на бій ставайте.
Тому на бій ставайте.
А чи хто сьогодні знає
Де ключі від того «раю»,
Де ключі від того «раю»,
На цій землі святій і грішній
Живу я Богом дані дні.
Живу я Богом дані дні.
Доля у нас не схожа,
Різні усі ми такі –
Різні усі ми такі –
Крізь серце ідуть ці роки по Майданні,
Було у них зірко, було, як в тумані…
Було у них зірко, було, як в тумані…
Довірливі до краю, до знемоги,
На брехні, як метелики на світло,
На брехні, як метелики на світло,
Землі болить, бо усе чує,
Вона і є наш Бог земний.
Вона і є наш Бог земний.
Допекло, ще і як допекло…
Що буває несила терпіти.
Що буває несила терпіти.
У темені лечу, бо маю крила,
І не лякає ця пітьма мене,
І не лякає ця пітьма мене,
Тітонько Ніно, гордість Ви наша,
Нині найстарші на увесь наш куток.
Нині найстарші на увесь наш куток.
Усе минає - вийдемо з болота,
Що затопило брудом все навкруг,
Що затопило брудом все навкруг,
І нехай вороги не плекають надію,
І не тішать до часу думками себе…
І не тішать до часу думками себе…
Мамо моя, трудівнице свята,
Вам усього на віку довелося…
Вам усього на віку довелося…
В його домі термінатор,
А була колись жона...
А була колись жона...
Люблю село я більше міста
За кусень нелегкого хліба,
За кусень нелегкого хліба,
І які нині банкрути
Не дають усім дихнути?
Не дають усім дихнути?
Пішли УБРІД - не знали броду...
Слуги якого ви народу?
Слуги якого ви народу?
Два краї рідні є мені,
Усе життя я поміж ними краюсь,
Усе життя я поміж ними краюсь,
Як у цирку на тонкому дроті,
Балансує країна нині.
Балансує країна нині.
На тім світі терміново
Сходяться на віче
Сходяться на віче
Ховає сина сільська хата,
Який загинув на війні,
Який загинув на війні,
Ми з дідом дивимся кіно,
Хоч не дивилися давно.
Хоч не дивилися давно.
Спішать на вибори старенькі –
В одежі давній і благенькій,
В одежі давній і благенькій,
Я нині уже і не схожа
на ту, що була молодою.
на ту, що була молодою.
Вово Потерпілий, як же воно буде?
Засміють у світі Україну люди...
Засміють у світі Україну люди...
А душа не співає вже пісні голосні,
Серце болем ридає в дні весняні, ясні.
Серце болем ридає в дні весняні, ясні.
У нас нині новини –
Розпечені жарини,
Розпечені жарини,
Сльозою болю і жалю
Умию серце я і душу,
Умию серце я і душу,
За що Ти нас, Боже, жорстоко караєш,
Що пам’яті люд наш своєї не має.
Що пам’яті люд наш своєї не має.
У них немає нині свят,
У свято - спогади про сина...
У свято - спогади про сина...
Народ чекає перемін,
Лакеям дує вітер змін...
Лакеям дує вітер змін...
Змією у душу вповзає тривога,
Якою віднині в нас буде дорога?
Якою віднині в нас буде дорога?
А нечисть лізе з усіх шпар
Ворожою огидна суттю.
Ворожою огидна суттю.
На війні було, як на війні,
Там є лінія, фронт, кордони
Там є лінія, фронт, кордони
Наймиліше у світі і рідне село,
Що на пагорби всілося хатами.
Що на пагорби всілося хатами.
Я боєць і борець і тому у строю,
Гопоті не віддам Україну мою.
Гопоті не віддам Україну мою.
Явився змучений, голодний,
У вечір зимний і холодний.
У вечір зимний і холодний.
Кожен рік він, ніби нота
У мелодії життя,
У мелодії життя,
Уже давно я на землі
Милуюся її красою
Милуюся її красою
На галявині, на пні
Сіли зайчики сумні
Сіли зайчики сумні
Уже рік не була у селі
І у серці знайомий неспокій.
І у серці знайомий неспокій.
Звітую перед Богом і перед ним одним,
Якою йду дорогою - куди і як, і з ким.
Якою йду дорогою - куди і як, і з ким.
Коли будемо казати ми на чорне – біле,
То життя не буде гідним, як би не хотіли.
То життя не буде гідним, як би не хотіли.
А зміни бажані, як камінь,
Що його котять догори –
Що його котять догори –
Осіння осяйна краса.
Іду по листі золотому…
Іду по листі золотому…
Думки бідують знову в голові –
Розхристані, болючі, не нові.
Розхристані, болючі, не нові.
Не повернулися з війни
Усміхнені і ясночолі...
Усміхнені і ясночолі...
Вони і хитрі, і лукаві,
І ми давно не ликом шиті,
І ми давно не ликом шиті,
Кацапські трутні, ла-ла-ла,
Вам буде кара немала…
Вам буде кара немала…
А, можливо, і не треба,
Щоб хапати зорі з неба.
Щоб хапати зорі з неба.
Як мак цвіте, то квітнуть й небеса,
А хтось його нарік, як квітку суму,
А хтось його нарік, як квітку суму,
День Пам'яті, чи Перемоги?
Вам юним звідки про це знати?
Вам юним звідки про це знати?
В одну єдину мить накрило чорне лихо,
І обірвалась нить – навкруг зловісно тихо.
І обірвалась нить – навкруг зловісно тихо.
- На ранок, щоб і духу не було,
Ти чуєш, бабо клята-переклята,
Ти чуєш, бабо клята-переклята,
А хата, як людина,
Вмирає помаленьку.
Вмирає помаленьку.
Де ви, мої вітрила?
Вдивляюся в далечінь…
Вдивляюся в далечінь…
Я бажаю весни
Без біди і війни,
Без біди і війни,
Синку любий, благаю прости
Нас усіх, хто живий і з руками…
Нас усіх, хто живий і з руками…
Розірве птаха сіті і вилетить на волю,
І злине переможно у неба височінь.
І злине переможно у неба височінь.
Допоможи нам, Боже, коли долає туга,
Не зрадити собі і мати плече друга.
Не зрадити собі і мати плече друга.
Ніби вчора був «Ультрас», футбольні фанати,
Нині, сину, пішов нас усіх захищати.
Нині, сину, пішов нас усіх захищати.
Осиротіла мати -
Їй сина не підняти,
Їй сина не підняти,
Ваші очі – блискавкою з неба,
Чи не зрадив, чи вчинив, як треба,
Чи не зрадив, чи вчинив, як треба,
А у окопах – на передовій,
Ти не зустрінеш сина депутата,
Ти не зустрінеш сина депутата,
Далеко дім, де я родилась,
Дороги часом замело.
Дороги часом замело.
Різдво святе, замети і зима...
Я спогадами лину у далеке,
Я спогадами лину у далеке,
Матусі, зіроньки небесні,
Немилосердно Вам болить,
Немилосердно Вам болить,
Ми не бидло й не раби,
Досить нам уже ганьби,
Досить нам уже ганьби,
Айстри виткали килим багатий,
В нім фантазії теплого літа…
В нім фантазії теплого літа…
Плакала жінка, сльозу утирала,
Що буде так важко, гадки не мала.
Що буде так важко, гадки не мала.
Уже не в моді серіали,
Бо є у нас своє кіно:
Бо є у нас своє кіно:
Отак буває, що і сил нема
І віра у високе підупала,
І віра у високе підупала,
Ти, пограбована, нещасна
Недоля сумом обіймає,
Недоля сумом обіймає,
Формула життя, яка вона зручна,
Як вмовив ти себе, що не твоя війна.
Як вмовив ти себе, що не твоя війна.
Болото і яке ж болото,
Нас оточило навкруги.
Нас оточило навкруги.
А Він загинув і за тебе,
Щоб ти спокійно жив, кохав…
Щоб ти спокійно жив, кохав…
Живемо у жорстокому світі
Де майже щасливих нема,
Де майже щасливих нема,
Ти багата на красу, земле моя мила,
У твоїй земній красі є могутня сила.
У твоїй земній красі є могутня сила.
Задума серце болем крає
Вона подовгу не втихає...
Вона подовгу не втихає...
Яким він буде – ранок без війни?
Як важко уявити це сьогодні.
Як важко уявити це сьогодні.
Відчай сходить із сльозами -
Я ще плачу… Слава Богу.
Я ще плачу… Слава Богу.
Сьогодні голі ми і босі,
На Сході гуркотить війна...
На Сході гуркотить війна...
Оплачена тусовка набридла до знемоги,
Усіх збиває з толку і вірної дороги.
Усіх збиває з толку і вірної дороги.
Лякають війною, бідою, зимою...
Знайомі нам виклики вражі оці.
Знайомі нам виклики вражі оці.
Небесна сотня, потім ще і ще -
Звитяга, мужність линули у небо,
Звитяга, мужність линули у небо,
Немає радості, ой як немає,
І Свята Трійця не помагає …
І Свята Трійця не помагає …
Не буде усмішок, рукостискань
І правнуки війну цю не забудуть…
І правнуки війну цю не забудуть…
Незбориму силу неба,
Бойове святе братання,
Бойове святе братання,
Ці ганебні вихиляси,
Політична кон’юнктура -
Політична кон’юнктура -
Розпинають мародери
Люд убогий на хрести,
Люд убогий на хрести,
А літа, вже осінні літа,
Сперечатися з юними марно...
Сперечатися з юними марно...
Не зможуть ці шакали люті
Тебе порвати на шматки
Тебе порвати на шматки
Вдивися, країно, у очі солдата,
Який уцілів у гібридній війні,
Який уцілів у гібридній війні,
«Вельмишановне» наше панство,
Любите розкоші і чванство?
Любите розкоші і чванство?
Багато я бажаю вам сказати,
Та інколи бракує мені слів,
Та інколи бракує мені слів,
Не киваймо на «кацапа», не клянімо «жида»
Бо «хохол» у Україні, псує її вида.
Бо «хохол» у Україні, псує її вида.
Загадково живемо ми у цьому світі,
Ніби вчора обіймав і голубив вітер.
Ніби вчора обіймав і голубив вітер.
А знаєте, - мені болять
Усі брехливі увивання,
Усі брехливі увивання,
Лакейська незнищенна рать
Лакуз негідних і лукавих:
Лакуз негідних і лукавих:
У Господа прошу прозріння
Усім сліпцям і онімілим,
Усім сліпцям і онімілим,
Сумує за синами зажурений Дніпро,
На берегах такого ніколи не було.
На берегах такого ніколи не було.
Сновигаю я тінню, думки услід за мною –
Від них нема спасіння ні вдень, ні уночі…
Від них нема спасіння ні вдень, ні уночі…
Горну до серця Україну
Із її болями, жалями…
Із її болями, жалями…
Квітували весну – осінь дерева і квіти
І були вони для мене, як маленькі діти.
І були вони для мене, як маленькі діти.
Кум повідав щиро куму наболілу тему –
Про свою, про чоловічу, незручну проблему.
Про свою, про чоловічу, незручну проблему.
Тремтіть, іуди, бійтеся
Недовго вам лишилося
Недовго вам лишилося
Мати похилилася на чуже плече,
На щоці сльозина мукою пече.
На щоці сльозина мукою пече.
У когО був хребет у поклоні
Той і нині залізо кує
Той і нині залізо кує
Як ти живеш, мій друже?
Болем лечу крізь роки…
Болем лечу крізь роки…
Пошана матері велика,
Яка зростила Чоловіка.
Яка зростила Чоловіка.
В одну єдину мить накрило чорне лихо,
І обірвалась нить – навкруг зловісно тихо.
І обірвалась нить – навкруг зловісно тихо.
Сумують зажурені мамині вікна,
Чорніють безмовні у темінь нічну.
Чорніють безмовні у темінь нічну.
Де для них роздобути совісті?
Ти нам, Господи, підкажи.
Ти нам, Господи, підкажи.
А Бог нам допоможе. У це я свято вірю,
І Він нам посилаю випробувань цих міру.
І Він нам посилаю випробувань цих міру.
Вклонюся низько я батьківській хаті,
А розпач в серце болем віддає.
А розпач в серце болем віддає.
Брати мої, українці,
Нам Господь дав волю,
Нам Господь дав волю,
Щоб світ реальний менше ранив
Ти вивілняйся від кайданів
Ти вивілняйся від кайданів
Україні моїй любій
Прошу миру і тепла,
Прошу миру і тепла,
Послав Господь нас у цей світ,
Щоб у труді жили щасливо,
Щоб у труді жили щасливо,
Масони правлять світом і це не новина.
І нас вони бояться – для них ми, як чума.
І нас вони бояться – для них ми, як чума.
Мрії линуть до Бога,
Давайте помріємо й ми:
Давайте помріємо й ми:
Ми так довго терпіли, Господи,
І наругу усю прощали,
І наругу усю прощали,
Гидко сичить контрреволюція: -
Що вам дала ця революція?
Що вам дала ця революція?
На втіху нашим ворогам
Знову гризня і підла зрада.
Знову гризня і підла зрада.
Усе навкруг закутане снігами,
Зими давно такої не було,
Зими давно такої не було,
Ти, пограбована, нещасна
Недоля сумом обіймає,
Недоля сумом обіймає,
БіжИмо, в поспіху втрачаємо,
Себе бездумно витрачаємо,
Себе бездумно витрачаємо,
У неділю, в надвечір’я, на призьбі сиділи
Заклопотані бабусі - про все гомоніли…
Заклопотані бабусі - про все гомоніли…
В димарі завиває вітер,
І по вікнах січе дощем…
І по вікнах січе дощем…
Мій, онучку золотий, ясне моє сонечко,
Виглядаю я тебе у своє віконечко.
Виглядаю я тебе у своє віконечко.
Уже немало прожила,
А ніби не жила у світі.
А ніби не жила у світі.
Знов завмерли усі у чеканні –
Чи зупиниться Каїн чи ні?
Чи зупиниться Каїн чи ні?
Сл. Надії Таршин Муз. на мелодію «Хотят ли русские войни»
Казки солодкі не хвилюють –
Ми знаємо дешеву їх ціну.
Ми знаємо дешеву їх ціну.
У час лихоліття, воєнну годину –
Молімося з вами за нашу країну.
Молімося з вами за нашу країну.
Глуха, сліпа, задурена, Росіє,
У світі зруйнувала мир...
У світі зруйнувала мир...
Ворог іде війною –
Зрадники звідусіль,
Зрадники звідусіль,
Щось у нас іде не так,
Граблі б’ють по лобі,
Граблі б’ють по лобі,
Почуйте нас всі матері Росії –
Не посилайте на війну дітей.
Не посилайте на війну дітей.
Чи так було, а може снилось,
Була тендітна і гінка,
Була тендітна і гінка,
Синочки дорогі, за все простіть,
Що всі роки терпіли і мовчали.
Що всі роки терпіли і мовчали.
Душа моя не відчуває віку,
Хоч літ уже назбирано без ліку
Хоч літ уже назбирано без ліку
Мереживом літа гаптують мою долю,
Осінні дні мої душі дарують волю.
Осінні дні мої душі дарують волю.
Боже, змилуйся над Україною
І не дай її роз'єднати,
І не дай її роз'єднати,
Посадила я город і посію квіти,
Причепурю свою хату і буду радіти.
Причепурю свою хату і буду радіти.
Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Цинічно брешеш всьому світу…
Вже скільки років Вас немає, мамо,
У серці притупилися жалі,
У серці притупилися жалі,
Снайпер цілився у шию,
Голову і груди –
Голову і груди –
Ми по обидва боки барикад.
І мені гірко, боляче за тебе.
І мені гірко, боляче за тебе.
Я словом, ніби житнім перевеслом,
З'єднаю міцно Захід мій і Схід,
З'єднаю міцно Захід мій і Схід,
Молюсь за українця-брата
І не засуджую я, ні
І не засуджую я, ні
Сьогодні мучуся я від безсилля -
Здобути важко зміни у житті...
Здобути важко зміни у житті...
Десь, колись, в якійсь країні
Цар Поганин царював.
Цар Поганин царював.
Згорбилась бабуся і стоїть,
Поряд мама і мала дитинка ,
Поряд мама і мала дитинка ,
Не хочу їхати з Майдану –
Мені, на диво,тут спокійно.
Мені, на диво,тут спокійно.
В агонії бандитський клан,
І по-звірячому лютує.
І по-звірячому лютує.
«Батько» - малечі свято лаштує –
Ялинку чомусь уночі везуть…
Ялинку чомусь уночі везуть…
Обіцяний нам «братом» рай
У пекло зАвжди переходив.
У пекло зАвжди переходив.
Моя мама усіх обшивала
Вправно голка ночами снувала.
Вправно голка ночами снувала.
Підла влада, ниці вчинки,
Не врожайні і обжинки.
Не врожайні і обжинки.
Погоничі пригнали віслюків
На мітинг – у підтримку президента,
На мітинг – у підтримку президента,
Стоять золотокосі за вікном,
Хитаються під дужими вітрами,
Хитаються під дужими вітрами,
Жила щасливою лебідкою
І квітувала диво-квіткою,
І квітувала диво-квіткою,
Осінь непокірна, як і ми,
Що хоче, те і витіває –
Що хоче, те і витіває –
У пошуках гідної долі
Усі виїжджали з села.
Усі виїжджали з села.
Не лицемір і не бреши –
Бо за гріхи карає небо.
Бо за гріхи карає небо.
На душі було і легко, і напрочуд мило,
Та втішалася недовго – скоро задощило.
Та втішалася недовго – скоро задощило.
Непомітно в суєті, і якось неспішно,
Друзі за межу iдуть – на душі невтішно.
Друзі за межу iдуть – на душі невтішно.
Земля одягне і озує,
І обігріє й нагодує -
І обігріє й нагодує -
Моя колиско, Україно,
Моя любов, моя жура.
Моя любов, моя жура.
Їсте смачнюче наше сало,
І хліб пахучий український,
І хліб пахучий український,
Ідуть на вибори старенькі –
В одежі давній і благенькій,
В одежі давній і благенькій,
Не намилуюся, не надивуюся,
Немає слів таких, щоб передати,
Немає слів таких, щоб передати,
Я колискових маминих не пам’ятаю,
Тоді їй не до них було:
Тоді їй не до них було:
В плечі голову ввібрали –
Усього ми боїмося.
Усього ми боїмося.
Гілля моє , мої сини,
Торкайтеся думками неба,
Торкайтеся думками неба,
Вік у мене уже - "заповітів",
На помилки не маю права –
На помилки не маю права –
Моя знедолена земля,
Сумую гірко над тобою:
Сумую гірко над тобою:
Марусенько, Марусю,
На тебе я дивлюся
На тебе я дивлюся
Літа зійшли і весни відшуміли,
Не відгукнути навіть мить назад.
Не відгукнути навіть мить назад.
Обіцяли покращення усьому народу -
Ідуть роки за роками... Плюнули у воду.
Ідуть роки за роками... Плюнули у воду.
Втомилася, присіла в борозні,
І вийняла із вузлика обід.
І вийняла із вузлика обід.
Якби долинути до неба,
На мить веселку обійняти,
На мить веселку обійняти,
Злість його аж розпирає, а чому не знає,
Бо отой йому сьогодні - жити заважає.
Бо отой йому сьогодні - жити заважає.
Бомбили ешелон, здригалася земля,
І мати молоденька бігла в поле.
І мати молоденька бігла в поле.
Коли кажуть мені пані, якось і незвично,
Як була я кріпачкою – нею буду вічно.
Як була я кріпачкою – нею буду вічно.
Не в Придніпров’ї народилася,
А прижилася я на цій землі.
А прижилася я на цій землі.
Оченята хитро мружить
Онучатко миле,
Онучатко миле,
Я пам’ятаю, як малою,
Упавши на м'яку траву,
Упавши на м'яку траву,
Моє рідне село, я люблю тебе ніжно
І на зустрічі наші, як на свято іду.
І на зустрічі наші, як на свято іду.
Сумнішають мої надії,
Зневіра в серце заповзає,
Зневіра в серце заповзає,
Підпирає пісня стелю,
Дужо лине з хати...
Дужо лине з хати...
Озуває ледь черевики,
Натирає ними мозолі,
Натирає ними мозолі,
Я мріяла про небо
І вірила у зорі,
І вірила у зорі,
Розмальоване вікно,
У гнізді лелека.
У гнізді лелека.
Фантастично живемо,
Вже давно не крадемо.
Вже давно не крадемо.
Сниво бачила я днями,
Що уже не жовто-синій,
Що уже не жовто-синій,
Несправедливість завжди болюча
І вибиває із колії.
І вибиває із колії.
Не соромилась ніколи,
Що з маленького села.
Що з маленького села.
Ой Женько, моя Женько,
Дитинство ти моє,
Дитинство ти моє,
Уминає за дві щічки
Мій онучок полунички,
Мій онучок полунички,
Коли мама була молодою,
Малювала для нас картини
Малювала для нас картини
Не мала я ніколи ляльки.
Тоді ми грались у війну,
Тоді ми грались у війну,
Скільки я доріг пройшла і стежин сходила,
А моя, що до села -найрідніша, мила.
А моя, що до села -найрідніша, мила.
На рідній землі далеко-далеко,
Не гасне віконце до пізньої ночі,
Не гасне віконце до пізньої ночі,
Іде дідусь і винувато усміхається -
Соромиться дідусь своєї старості.
Соромиться дідусь своєї старості.
Ти фронтами ішов -
Від Москви до Берліна,
Від Москви до Берліна,
Знайома мудрість нам народна,
Що риба з голови гниє,
Що риба з голови гниє,
І чому ми мовчимо?
Не туди знову йдемо…
Не туди знову йдемо…
Боже, я літала уві сні,
ще літала!
ще літала!
На цвинтар, де батьки лежать іду...
Дорога вгору круто в’ється...
Дорога вгору круто в’ється...
Сонце сіло за сонними хатами
І зоря вечорова зійшла,
І зоря вечорова зійшла,
Ти плачеш, чому не судилось
Прожити свій вік у коханні,
Прожити свій вік у коханні,
Налетіла вітром,
Юною весною,
Юною весною,
Ти мати, Україно, і я мати,
Та у любові до діток ми різні,
Та у любові до діток ми різні,
Від кохання відречешся –
І жалю не оберешся.
І жалю не оберешся.
Ідуть і дні, і місяці
Нашої довгої розлуки.
Нашої довгої розлуки.
Чи народ у нас дурний, чи такі закони,
Бо почнуться, мабуть, знову брудні перегони.
Бо почнуться, мабуть, знову брудні перегони.
Старенька хата, дерев’яна хата,
Яку вдалося до війни звести.
Яку вдалося до війни звести.
Я, Господи, прошу,
Молитвою прошу ,
Молитвою прошу ,
Синочку мій, соколе,
Любов моя, життя.
Любов моя, життя.
Штовхає дитячий візок
Маленька і немічна жінка,
Маленька і немічна жінка,
Живемо хворобливо,
І якось не так.
І якось не так.
До хлібного кіоску, на горбку
Зажурено бабуся пригорнулась.
Зажурено бабуся пригорнулась.
Шикуйтеся, слова мої,
У бій за матінку ставайте, -
У бій за матінку ставайте, -
Не будемо ми про літа,
Вони нам з тобою відомі, -
Вони нам з тобою відомі, -
Бідність, п’яниці, розпуста,
Злодії і мафія –
Злодії і мафія –
Сповите вбогістю село
Назустріч глянуло тужливо,
Назустріч глянуло тужливо,
Там на окраїні села
З ялини рідна моя хата,
З ялини рідна моя хата,
Ви скажете мені, що відцвіла,
Літа весняні і мої минули...
Літа весняні і мої минули...
Я народилася, на щастя, навесні,
Коли усе цвіте, трава буяє.
Коли усе цвіте, трава буяє.
Хотіла я бути сильною –
Не плакати, не нарікати.
Не плакати, не нарікати.
Як важко залишати рідні стіни,
Де пам’ятають крик мій, немовляти…
Де пам’ятають крик мій, немовляти…
ТЕлефонний дзвінок від брата:
-Знаєш, сестро, не можу спати.
-Знаєш, сестро, не можу спати.
Дужче стискаються «братні» обійми,
Скоро не зможемо вільно дихнути.
Скоро не зможемо вільно дихнути.
І яку совість треба мати,
Щоб цю біду не помічати.
Щоб цю біду не помічати.
Ніби цвях забили в спину,
Ми терплячі до загину.
Ми терплячі до загину.
Під ноги горнеться дорога.
Бере усі мої тривоги -
Бере усі мої тривоги -
Сьогодні я думками
З тими, кого нема.
З тими, кого нема.
Мої літа, як літні дні:
І сонечко, і хлюпне дощик.
І сонечко, і хлюпне дощик.
Собі тихо приляжу
На прив’ялий покіс
На прив’ялий покіс
Принцип макітри він показовий,
Владою нашою взятий в основу:
Владою нашою взятий в основу:
Несуть, Тарасе , тобі квіти -
Мужі від влади - брехуни.
Мужі від влади - брехуни.
Я оминаю рідну хату,
Вона тепер вже нічия.
Вона тепер вже нічия.
За роки незалежності всі ми
"Здобуток" чималенький здобули –
"Здобуток" чималенький здобули –
Полечу лебідкою
За високі хмари
За високі хмари
Пригорнися поглядом до мене
Підіпри мені плече своє,
Підіпри мені плече своє,
Заціловуй мене, заціловуй, мій милий,
Поки час у нас є, не упала роса,
Поки час у нас є, не упала роса,
Сіяв серпень зорями
Нам над головою,
Нам над головою,
Буває, я від радості свічусь уся,
Буває - в смутку захолоне серце,
Буває - в смутку захолоне серце,
Моя голубко, гідна в тебе доля,
Взяла життя ти на своє плече,
Взяла життя ти на своє плече,
Обіцянки роздавати
Як дитину свою рідну,
Огорну тебе я ніжністю,
Огорну тебе я ніжністю,
Я народилася у краї-
Серед лісів, зелених лук...
Серед лісів, зелених лук...
Як гарно думається уночі
І мрію про усе у світі –
І мрію про усе у світі –
На молочній росі залишаю сліди,
Як маленька, краплини п’ю росяні.
Як маленька, краплини п’ю росяні.
Спопеляють тебе, Україно,
Магнати новоявлені, круті.
Магнати новоявлені, круті.
У кожній грудочці землі
Я чую лагідне прохання:
Я чую лагідне прохання:
У похмуру несонячну днину
Виглядають ошатно.багато
Виглядають ошатно.багато
Придніпров’я моє, ти у серці моїм –
Люба, мила моя сторононька,
Люба, мила моя сторононька,
Cад заснований павутиною,
Літо бабине вже прийшло,
Літо бабине вже прийшло,
Осінь землю услала гіркими димами,
Одяглася у мокрі, важкі полини,
Одяглася у мокрі, важкі полини,
Коли душа зенемагає,
Мені земля допомагає.
Мені земля допомагає.
Любов до рідної кровинки
І до зеленої травинки,
І до зеленої травинки,
Продажній душі нелегко живеться,
Хоча вона легко усім продається.
Хоча вона легко усім продається.
Притулюся я чолом до рідної хати-
Тут жили колись у ній мої батько й
Тут жили колись у ній мої батько й
Ти журавликом витягнув шийку,
Заглядаєш довірливо в очі-
Заглядаєш довірливо в очі-
Посивів, голубе сизенький,
Для мене ти, як і колись –
Для мене ти, як і колись –
У думках прилечу
До твоєї оселі
До твоєї оселі
Тут коріння моє і моя пуповина,
Тут і луг, і мій ліс,і зелені поля,
Тут і луг, і мій ліс,і зелені поля,
Я щаслива, щаслива людина,
Бо весняної світлої днини –
Бо весняної світлої днини –
Чоловіки, ви ще живі?
На полі брані не упали?
На полі брані не упали?
Два краї стали рідними мені,
Усе життя я поміж ними краюсь,
Усе життя я поміж ними краюсь,
На осінній краєвид з позолотою
Я милуюся укотре з насолодою.
Я милуюся укотре з насолодою.
У селі поминальний день:
Звідусіль позліталися діти,
Звідусіль позліталися діти,
"Месія" міняє "месію",
А жити нелегко стає,
А жити нелегко стає,
Я вірю у свою країну
І буду вірити завжди,
І буду вірити завжди,
Мій маленький шибеник,
Як люблю тебе –
Як люблю тебе –
Над моєю хатою – сонечко сіяє,
Ясним своїм променем – душу звеселяє,
Ясним своїм променем – душу звеселяє,
Мово моя - смерекова,
Мово моя – волошкова,
Мово моя – волошкова,
Мати тужить за сином,
І немало вже літ.
І немало вже літ.
Рідненька голову схилила,
Зронила руки на коліна.
Зронила руки на коліна.
Сонечко моє, моя дитинко,
Невблаганно як летять роки.
Невблаганно як летять роки.
«Не пара, ой яка не пара», -
Усі зітхали за спиною.
Усі зітхали за спиною.
Розтерзана, зґвалтована,
І на семи вітрах,
І на семи вітрах,
Я люблю своє рідне село,
З ним у зустрічах я і прощанні.
З ним у зустрічах я і прощанні.
Світанкові роси, ноженята босі,
Cтежечка-в’юночок аж за небокрай,
Cтежечка-в’юночок аж за небокрай,
Час працює не на нас – секрету немає,
А на тих хто Україні жити заважає.
А на тих хто Україні жити заважає.
Ви пошили собакам шуби,
Я Вас, пані, з цим не вітаю.
Я Вас, пані, з цим не вітаю.
Сяду увечері я по-під хатою,
Гляну у небо, зірками уквітчане,
Гляну у небо, зірками уквітчане,
Подай мені, Боже, великую милість,
Бо я задля неї на світ народилась,
Бо я задля неї на світ народилась,
Затужила Україна:
«Ой, горе ти люте,
«Ой, горе ти люте,
Соромимся своєї і святої,
Як мати , і земля, і небеса,
Як мати , і земля, і небеса,
Гомонять міста і села,
Околиці, хутори,
Околиці, хутори,
Моя матусю, зіронько моя,
Скільки років Вас уже немає,
Скільки років Вас уже немає,
М’які і ніжні, затишні долоні
І усміх рідний, мамин на вустах.
І усміх рідний, мамин на вустах.
-Агов, Галинко, як ся маєш?
Як ти, рідненька, поживаєш?
Як ти, рідненька, поживаєш?
Живе моє село без мене,
І не один десяток літ.
І не один десяток літ.
Ми не розбещені були
Ні ласощами, ні ляльками -
Ні ласощами, ні ляльками -
Зрада чи підлість -
Різниці немає,
Різниці немає,
Безнадія і розпука –
Серце рветься на шматки,
Серце рветься на шматки,
Я купаюся досі в любові,
Мов коштовне каміння несу,
Мов коштовне каміння несу,
За тебе, земле Україно,
Щоб щастя і для нас було,
Щоб щастя і для нас було,
Лелеки, доню, прилетіли,
Побачити їх добре в леті,
Побачити їх добре в леті,
Господи, я дякую за все:
За хліб насущний на столі,
За хліб насущний на столі,
Нагородив Господь мене синами
І радість материнства дав відчути.
І радість материнства дав відчути.
Молюсь Богу кожну днину
Я за тебе, любий сину,
Я за тебе, любий сину,
Очманіло чіпляємся
За минуле своє,
За минуле своє,
Всміхалися нам зорі,
Складалися в слова.
Складалися в слова.
Жебоніла тиха розмова.
І сусід, мабуть спав, бо затих,
І сусід, мабуть спав, бо затих,
Верба моєї юності -
Розлога і крислата,
Розлога і крислата,
Княгиня Ольга, Роксолана
І Анна-королева – з нас...
І Анна-королева – з нас...
Вставай, народе, піднімайся,
Не спи окрадений, не спи,
Не спи окрадений, не спи,
Зіщулені в покорі спини,
Бо страх в них глибоко засів...
Бо страх в них глибоко засів...
Прогинаємся під всіх,
Живемо курям на сміх -
Живемо курям на сміх -
Ідуть мої друзі уже за межу,
З якої назад не вертають,
З якої назад не вертають,
Люблю тебе, земле, величну і пишну,
Моє ж бо життя на тобі – лише мить,
Моє ж бо життя на тобі – лише мить,
Доля, як пір’їнка,
Мимо пролетіла…
Мимо пролетіла…
Набідувалися - доволі!
Не треба їхати в світи,
Не треба їхати в світи,
Країною правлять кати,
Бандити, злодії в законі,
Бандити, злодії в законі,
Нас ділять на Захід і ділять на Схід,
І красень-Дніпро уже є розподілом.
І красень-Дніпро уже є розподілом.
Україно моя мила,
Ти дала мені ці крила,
Ти дала мені ці крила,
М’який спориш лоскоче мої ноги,
Петрові батоги – аж до небес,
Петрові батоги – аж до небес,
Я з давнього і славного села -
Звикаю досі до міського шуму...
Звикаю досі до міського шуму...
Знов ваша доля не дає заснути,
Багато з вас не доживе до завтра,
Багато з вас не доживе до завтра,
Матусю, ластівко моя,
Гніздо звивали Ви роками,
Гніздо звивали Ви роками,
Крізь грати видно небо синє,
Промені сонця золоті
Промені сонця золоті
На щастя, чи на горе
Господь вділив Федорі
Господь вділив Федорі
Люби мене, люби мене,
Як сонце, і пору весняну.
Як сонце, і пору весняну.
Скільки лиха у селі, Боже, наробили -
На початку всі болота навкруг осушили,
На початку всі болота навкруг осушили,
Образи давно минули,
І ніби їх не було,
І ніби їх не було,
Про кохання уже не
пишеться,
пишеться,
Звістка радісна прийшла,
Мою душу звеселила –
Мою душу звеселила –
Нова влада стару хає,
Усі гріхи спихає,
Усі гріхи спихає,
Знову думи, як у вирій журавлі,
Не дають на мить спокою голові,
Не дають на мить спокою голові,
У Вас, мадам ,проблеми,
І мало не біда,
І мало не біда,
Посадила мати грушу коло хати.
Загадала мама на свої літа -
Загадала мама на свої літа -
Краю любий, отчий краю -
Де живе моє село,
Де живе моє село,
Народе наївний, до скону терплячий,
Уже прозріваєш, ціну всьому бачиш.
Уже прозріваєш, ціну всьому бачиш.
Бувають і муки, бувають і болі,
Буває і доля, як у тополі,
Буває і доля, як у тополі,
Огорнуся в шовк років,
Плакати не буду,
Плакати не буду,
На душі спокійно, хороше, щасливо...
Дякую я Богу за велике диво.
Дякую я Богу за велике диво.
Онук бере мене в команду,
Від щастя і забракло слів,
Від щастя і забракло слів,
Цвіте, як маківка,
Сріблиться росами,
Сріблиться росами,
Простіть мені, мамо, не з Вами,
не з Вами
не з Вами
Доля жіноча – зажурені очі,
Руки пташата, недоспані ночі.
Руки пташата, недоспані ночі.
Майже піввіку на землі,
Милуюся її красою,
Милуюся її красою,
Як мені не хочеться
Їхати від тебе,
Їхати від тебе,
Середина життя - дивина це для мене,
Я уся іще там, де травиця зелена,
Я уся іще там, де травиця зелена,
Віками над нею знущаються,
Розтоптують і не каються
Розтоптують і не каються
Повідає про тебе хто онукам? –
Батьки уже на цвинтарі давно...
Батьки уже на цвинтарі давно...
Вшановуєм двадцять років,
А які вони важкі...
А які вони важкі...
В душі тривога і надія,
І заповітна моя мрія,
І заповітна моя мрія,
Мово моя, пісне моя -
Ти є ключ, що відкриває небо,
Ти є ключ, що відкриває небо,