Автори /
Надія Рябенко (1940)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Шкільний вальс
•
Жита
•
Материнське чекання
•
Мадонна
•
Мамине сонце
•
Моїм землякам
•
За що, брати, вам воювать?!
•
‘‘Реформаторам’’
•
Роздуми поета
•
Коли б…
•
І життя засвітиться нове
•
Невмируща пісня
•
На крилах юність відлетіла
•
Все минеться
•
розбурханий світ
•
Душа не воскресає
•
Не дочекалась
•
Дорогому синочкові Олегу до дня прикордонника
•
Весна 2014
•
Весни Пролітають
•
Обійми ночі
•
Сумління
•
Іскра Життя
•
Приємні Сни
•
Клич Пам’яті
•
Самотня Хатина
•
Оклик в минуле
•
Світоч кобзаря
•
Не хочемо з Росією війни
•
Зупиніться і схаменіться
•
Небесна сотня
•
Спішать літа
•
Чекаю весну
•
Душа співає
•
Дооки ми живі
•
Весняні дзвони
•
В ніч Журавкою лечу
•
Як хочеться жить!
•
Пісня квітів
•
Вже не чекає мати
•
Вічне чекання
•
Кривавий майдан
•
Вдовина доля
•
Жінки-Солдатки
•
Розмова з портретом
•
Солдатським вдовам
•
Матусі
•
Матусині шляхи
•
Матусина любов
•
Вічний водевіль
•
БлагоСловенні…
•
Безцінний Оберіг
•
Весни Передзвони
•
оклик в минуле
•
Вечір у селі
•
у Спадок
•
уклін землякам
•
Мій Хомутець
•
Молитва
•
Первоцвіт мого життя
•
Забута мелодія
•
Присвята
•
Подвиг солдата
•
Життєвий шлях
•
Відгукніться
•
Блаженне відчуття
•
Плаче моя осінь
•
Серпнева замальовка
•
Танго прощання
•
Черешня
•
Срібне весілля
•
Чари ночі
•
Українській владі в день Незалежності
•
Довічний взірець
•
Голос літа
•
Бережімо друзів
•
Пам'ять серця
•
Донечці Ірі в день народження
•
Білий налив
•
Вага слова
•
Сон
•
Цвіт і пустоцвіт
•
Допоки вогник в серці не погас
•
Матусі
•
Нездійсненна мрія
•
Одинокі жіночі літа
•
Осіння замальовка
•
Обіймаю душею…
•
Нічна прогулянка
•
Життєва мить
•
Хотілося б знати…
•
Присвята
•
У судьбі моїй квітнеш ти
•
Не судилось
•
Мальви
•
Допоки я живу…
•
Казка дитинства
•
Марево…
•
Святий образ
•
Все, як раніше
•
Міраж
•
Зимова замальовка
•
Бабине літо
•
Запізніла любов.
•
Перший крок
•
Матусині весни
•
Сон весняної ночі
•
Вісімнадцять літ
•
Роздуми
•
Елегія
•
Мелодія весни
•
Твоя посмішка
•
Два береги
•
Повертайся
•
Клечана неділя
•
Полум’я душі
•
Недаремно
•
Простягни крило
•
Весняний розмай
•
Світлій пам'яті Івана Низового
•
Поверніться, сини…
•
Нічний танок
•
Незабутня стежина
•
Признання
•
Не вір…
•
Випускникам-дев'ятикласникам
•
Скажи мені…
•
Поговори…
•
Примхлива доля
•
Бабусина пісня
•
Одиноке гніздо
•
Весняні роздуми
•
Матусині квіти
•
У лісі
•
Дзвіночки лісові
•
Роздуми
•
На згадку
•
Молитва
•
Тепло душі
•
Вишнева повінь
•
Похмурої осені
•
Ніч у селі
•
В сніжнім полоні
•
Передчуття весни
•
В зоряну ніч
•
Лети моя любове…
•
Чари ночі
•
Я живу
•
Прощальний карнавал
•
Літньої ночі
•
Роздуми
•
Володарям землі
•
Вічний поклик
•
Жіноче щастя
•
Татові на згадку
•
Денису в день народження
•
Не кружляй, листопад
•
Явір і яворина
•
Чекання
•
Падолист
•
Ціна життя
•
Запроси…
•
Мамин заповіт
•
Клич батьківщини
Переглянути всі твори з цієї сторінки
У свій клас поспішаю востаннє,
На останній для мене урок,
На останній для мене урок,
Мені наснишся жита:
Стоять високою стіною
Стоять високою стіною
Затишно й привітно
в маленькій хатині,
в маленькій хатині,
Матусі Катерині Олексіївні
Маслій присвячую
Маслій присвячую
Матері, матері! Ваші світяться очі,
Як тримаєте ви своє рідне дитя.
Як тримаєте ви своє рідне дитя.
Мої славетні земляки!
Сусіди і близькі й далекі,
Сусіди і близькі й далекі,
Народе мій. Терпиш знущання влади,
Сприймаєш мовчки болі і жалі.
Сприймаєш мовчки болі і жалі.
Ріст цін – тепер ‘‘реформаторами’’зоветься,
Вже борошно і гречка – золоті…
Вже борошно і гречка – золоті…
Чомусь не спиться уночі поету,
До болю серце рветься і кричить.
До болю серце рветься і кричить.
Коли б я думкою була,
Щоби до зір могла літати –
Щоби до зір могла літати –
Плачеш ти кривавими сльозами,
Україно зоряна моя.
Україно зоряна моя.
Голубінь ожин цілує небо,
Червоніє гронами калина.
Червоніє гронами калина.
На крилах юність відлетіла,
Лиш світлий спогад ожива.
Лиш світлий спогад ожива.
Все минеться — молодість і радість,
Біль розлуки, смуток і жалі.
Біль розлуки, смуток і жалі.
Ти указав мені на зміст життя,
Шалений неспокійний диво-світе.
Шалений неспокійний диво-світе.
Десять літ дверей не відкриваєш,
Не переступаєш свій поріг.
Не переступаєш свій поріг.
Жде з далеких доріг сина мати,
Став від часто приходити в сни.
Став від часто приходити в сни.
Не забувай за ночі
Всі безсонні,
Всі безсонні,
Квітують яблуні в садках,
Бузок п’янить щоночі.
Бузок п’янить щоночі.
Жевріє калина і шипшина,
У настої з різнобарв’я трав.
У настої з різнобарв’я трав.
Моя стихія – простір до безмежжя,
Трав оксамит, дерева і вода.
Трав оксамит, дерева і вода.
Щодня нуртує місто, мов шалене,
А уночі спить неспокійним сном.
А уночі спить неспокійним сном.
Вітерець щось шепоче хмільними вустами,
Розкрила повіки ясна голубінь.
Розкрила повіки ясна голубінь.
Я ще й досі літаю у снах,
Де щемлять журавлині пісні.
Де щемлять журавлині пісні.
Жовтий сонях купається в літі,
В сніжно-білім цвіту картоплі.
В сніжно-білім цвіту картоплі.
Виглядає хата чорними очима
Вікон, що невтомно дивляться у світ.
Вікон, що невтомно дивляться у світ.
Коли у дім приходила біда,
На небесах ховалися зірниці.
На небесах ховалися зірниці.
(Поема)
Частенько ‘‘ Кобзаря ’’ гортаю
Частенько ‘‘ Кобзаря ’’ гортаю
Недавно ми усі жили в Союзі
І вірили у світле майбуття.
І вірили у світле майбуття.
Страшна доба для нас настала
В історію ця ввійде мить.
В історію ця ввійде мить.
Ви так любили неньку - Україну
Без пам’яті, до самозабуття:
Без пам’яті, до самозабуття:
Куди ж ви поспішаєте, літа?
І багажем лягаєте на плечі.
І багажем лягаєте на плечі.
Очима зір відсвічувало літо,
Степ дихав захмелілим полином.
Степ дихав захмелілим полином.
Сивіє старість, сівши на порозі,
Не відпускає із кістлявих рук.
Не відпускає із кістлявих рук.
Життя сивіє, полином сповите,
Все віддаляється: і верби, і село.
Все віддаляється: і верби, і село.
Все, що пишу – моє земне життя,
Підйоми й злети, мрії й сподівання.
Підйоми й злети, мрії й сподівання.
Стиглі зорі в синьо-чорні води
Падають коралами вночі.
Падають коралами вночі.
Схилились замріяні верби,
Хмаринки у небі пливуть.
Хмаринки у небі пливуть.
У світанковім розмаї
Проліски, ніжно-блакитні,
Проліски, ніжно-блакитні,
В вишневім цвіті потопає хата,
Квітує кущ калини край воріт.
Квітує кущ калини край воріт.
На долівку, крізь шибку вікна,
Зайчик сонячний стеле доріжку.
Зайчик сонячний стеле доріжку.
Догора листопад
у пожухлому листі.
у пожухлому листі.
Прослалась з гаю сивочола мла,
На землю впали тіні сіруваті.
На землю впали тіні сіруваті.
Жінки-Солдатки
Як посміхаєшся з портрета,
Стає світліше на душі.
Стає світліше на душі.
Біліє гречки полотно,
Пшениця й жито половіє.
Пшениця й жито половіє.
Моя матуся – щира і проста,
В хустині білій, в ситцевій кофтині.
В хустині білій, в ситцевій кофтині.
Покрила доля шлях твій колючками,
Зігнула спину, мов тонку лозу.
Зігнула спину, мов тонку лозу.
Пливло життя і в щасті, і в тривозі,
І у достатку, і в лихій нужді.
І у достатку, і в лихій нужді.
Милуюсь, Дніпре, я тобою,
Бентежить око глибина.
Бентежить око глибина.
Благословенна рідна сторона
І біла хата з ластівками в стрісі,
І біла хата з ластівками в стрісі,
Сивіє непроглядна далина,
Все рідне навкруги: і ліс, і поле.
Все рідне навкруги: і ліс, і поле.
Виплив повний місяць із-за хати,
Зорі водять вічний свій танок,
Зорі водять вічний свій танок,
Кличе голос одвічний землі,
У леваді духмянять покоси.
У леваді духмянять покоси.
Сонечко спускається поволі,
Розтає у полум’ї жоржин.
Розтає у полум’ї жоржин.
Сяє сріблом місяць угорі
І яскраві зорі-янголята.
І яскраві зорі-янголята.
Низький уклін вам, добрі люди,
Мої сусіди й земляки.
Мої сусіди й земляки.
Незабутнє село барвінкове –
Найсвятіший куточок землі.
Найсвятіший куточок землі.
Прийми молитву, мій священний краю,
Помилуй, Боже, люд і захисти.
Помилуй, Боже, люд і захисти.
З далекого дитинства пам’ятаю,
Де на піщаних-сонячних грунтах
Де на піщаних-сонячних грунтах
Акордеону тиха музика
Звучить і б‘ється у вікно,
Звучить і б‘ється у вікно,
(поетесі Раїсі Пурс)
Якби-то можна повернуть назад,
Якби-то можна повернуть назад,
До дня визволення м. Кременчука
Ми із дитинства добре пам’ятаєм,
Ми із дитинства добре пам’ятаєм,
Як не спиться зимової ночі –
Дістаю із шухляди листи
Дістаю із шухляди листи
(Моїм однокласникам, випуску 1958 року)
Де ви тепер, дитинства мого свідки
Де ви тепер, дитинства мого свідки
Гортаю сторінки свого життя
Безсонними і довгими ночами,
Безсонними і довгими ночами,
(пісня)
Із беріз листочки
Із беріз листочки
До річки пригорнувсь туман,
Вона ним дихає й зітхає,
Вона ним дихає й зітхає,
Як сади повесні квітували,
Щемним запахом вабив бузок,
Щемним запахом вабив бузок,
(Пісня)
Черешню посадив ти біля хати…
Черешню посадив ти біля хати…
Вальс
(Своїм дітям Олегу та Ларисі присвячую)
(Своїм дітям Олегу та Ларисі присвячую)
У ставку, мов дзеркало, вода,
Все заснуло і не ворухнеться.
Все заснуло і не ворухнеться.
Встань Тарасе й подивися,
Що “пани” зробили…
Що “пани” зробили…
Для мене рідна ненька – символ волі:
Терпіння, сили, мудрості тепла,
Терпіння, сили, мудрості тепла,
Волошки у житах зоріють,
Біліє від ромашок день,
Біліє від ромашок день,
Як постука лихо у вікно
І присяде тихо на порозі,
І присяде тихо на порозі,
Відтоді не одна весна спливла,
А пам'ять серця – то відлуння болю,
А пам'ять серця – то відлуння болю,
Що побажать тобі в барвистім літі,
У розмаїті пишних квітів, трав?
У розмаїті пишних квітів, трав?
Серпневий замріяний ранок
Купає у росах траву
Купає у росах траву
Призначення для кожного у світі
Й мета в житті у кожного своя.
Й мета в житті у кожного своя.
На синім фоні вечір почорнів,
Вже й ліс скидає жовтий лист останній,
Вже й ліс скидає жовтий лист останній,
Як відрізнить від цвіту пустоцвіт?
Бо пустоцвіт хизується собою,
Бо пустоцвіт хизується собою,
Сховались зорі у просторі неба,
Розтали, наче вогники в імлі.
Розтали, наче вогники в імлі.
Ти привела мене в цей грішний світ
І щедру долю вимолила в Бога.
І щедру долю вимолила в Бога.
Калина зацвіла біля криниці
Під синіми вітрилами ночей,
Під синіми вітрилами ночей,
Догорали світанки рожеві,
Заглядали у темне вікно,
Заглядали у темне вікно,
Малинові сукні скинули жоржини,
У туман пірнуло росяне село,
У туман пірнуло росяне село,
Обіймаю душею праотчу землицю,
Житнє поле матусі й стерню золоту
Житнє поле матусі й стерню золоту
Я літаю, мов пташка, у снах,
У сплетінні життєвих доріг.
У сплетінні життєвих доріг.
Складне життя, немов важкі жнива
Виснажливі в спекотно-спрагле літо,
Виснажливі в спекотно-спрагле літо,
Хотілося б знати
про що розмовляють
про що розмовляють
(Поетесі Нінель Новіковій)
Шкода, що мчать за обрій роки
Шкода, що мчать за обрій роки
З-під пришерхлих снігів бачу я
Ряст пробився, щоб розцвісти.
Ряст пробився, щоб розцвісти.
Материнкою пахнуть коси,
Випромінюють очі тепло,
Випромінюють очі тепло,
(Пісня)
Мальви пломеніють біля хати,
Мальви пломеніють біля хати,
Допоки я живу – живеш в мені
Мій храм земний–садочок і хатина…
Мій храм земний–садочок і хатина…
Мені судилось вирости в селі:
Співало казку золоте колосся,
Співало казку золоте колосся,
Летить душа моя, мов птиця
В мрійливе поле золоте,
В мрійливе поле золоте,
(Матусі присвячую)
Пахнуть руки любистком і м’ятою,
Пахнуть руки любистком і м’ятою,
Пухнасті котики жовтіють на вербі,
Волошками заголубіло небо.
Волошками заголубіло небо.
Зіроньку мені б свою знайти
І піднятись ввись назустріч грому,
І піднятись ввись назустріч грому,
В зимовий час природа спочиває,
В зажурі тихій довгі ночі й дні,
В зажурі тихій довгі ночі й дні,
(Пісня)
Як закінчиться ’’бабине літо ‘’,
Як закінчиться ’’бабине літо ‘’,
(Пісня)
Ми ненароком стрілися з тобою,
Ми ненароком стрілися з тобою,
Перший крок від матері у світ
У життя невидимі пороги
У життя невидимі пороги
У хустині, білій вишиванці,
Босоніж долаєш битий шлях.
Босоніж долаєш битий шлях.
Окутав вечір землю обігріту,
Принишкли мальви коло білих хат.
Принишкли мальви коло білих хат.
Колиска запашна весни
Гойдає білоквіт.
Гойдає білоквіт.
Життя сивіє, мов зимове небо:
Все огортає ніч м‘яким крилом.
Все огортає ніч м‘яким крилом.
Ти напій мене, зоряний краю,
Світлим трунком із росяних трав,
Світлим трунком із росяних трав,
Чую вітру тихеньке зітхання,
Сріблом зорі іскряться в вікно.
Сріблом зорі іскряться в вікно.
Ніжна посмішка – неба вечірня заграва,
Спалахнула неждано у юній душі.
Спалахнула неждано у юній душі.
(Пісня)
Лист багряний зліта
Лист багряний зліта
(Пісня)
Повертайся! Я жду
Повертайся! Я жду
Заквітчаю клечанням кімнати,
Задухмянить м’ята на вікні,
Задухмянить м’ята на вікні,
Солодкий спокій – мов струна бринить
Весняним сходом – паростком натхнення,
Весняним сходом – паростком натхнення,
Я знаю полиновий смак зажури,
Як гірко плаче серце в самотині,
Як гірко плаче серце в самотині,
В сивому тумані
чорний ворон кряче,
чорний ворон кряче,
Білим молоком розливсь туман
І земля світанком зустрічає,
І земля світанком зустрічає,
"Без мрії вже давно помер би.
До вас, мої плакучі верби
До вас, мої плакучі верби
Поверніться сини із далеких доріг
В теплий Крим і високі Карпати,
В теплий Крим і високі Карпати,
Човником місяць пірнає у висі,
Лебедем хмарки пливуть,
Лебедем хмарки пливуть,
Іду по втоптаній стежині,
Як і багато літ назад.
Як і багато літ назад.
Вся земля навкруги квітувала...
Ти признався мені у любові.
Ти признався мені у любові.
Не вір словам,
що я тебе забула,
що я тебе забула,
З дитинством ви прощаєтесь сьогодні,
Переступаючи шкійльний поріг.
Переступаючи шкійльний поріг.
Скажи мені, чия вина,
Що в цьому безбережнім світі
Що в цьому безбережнім світі
Поговори зі мною,
як у роки минулі,
як у роки минулі,
Жовте листя летить
пелюстками омріяних років
пелюстками омріяних років
Весни лунають передзвони срібні
На журавлинім втомленім крилі.
На журавлинім втомленім крилі.
На кленові листя рідіє,
Безлисті шипшини кущі,
Безлисті шипшини кущі,
Спішать літа у часоплині
Вервечкою тривожних дум.
Вервечкою тривожних дум.
Доглядає матусенька квіти,
Поливає їх щедро щоліта.
Поливає їх щедро щоліта.
Шуми гучніш зелений ліс,
Твій смуток гордий величавий.
Твій смуток гордий величавий.
Дзвіночки світлі лісові
Попід кущами виглядають,
Попід кущами виглядають,
Сад весь квітує,
вечір в вогні
вечір в вогні
Білий сніг обіймає
струнку тополину,
струнку тополину,
Пірнаю у мелодію печалі,
Бо безперервно плине часу річка.
Бо безперервно плине часу річка.
Розірване туманне покривало,
Ховає в сивім мареві село.
Ховає в сивім мареві село.
На землю обігріту ніч упала,
Розкинув крила біло пінний сад.
Розкинув крила біло пінний сад.
У осені похмуре небо,
Короткі і похмурі дні.
Короткі і похмурі дні.
Вітерець колише п’яні чорнобривці
І за діброву сонечко зайшло
І за діброву сонечко зайшло
Тепер від мене ти далеко,
Холодна залягла зима.
Холодна залягла зима.
Гуляє сніговій у сутінках зимових
І навіває білокрилі сни.
І навіває білокрилі сни.
Промовляю твоє ім’я,
Коли сяють, мов свічі, зорі
Коли сяють, мов свічі, зорі
Живи моя любове,
хоча ослабли крила,
хоча ослабли крила,
Біліє сонний сад, зітхає,стиха,
Квітує повінь ніжна і п’янка,
Квітує повінь ніжна і п’янка,
Відшуміла молодість крилата,
Лиш відлуння чується в піснях.
Лиш відлуння чується в піснях.
Гамірно в осіннім лісі,
Наче в пишний зал,
Наче в пишний зал,
Ніч ховає простору безмежжя,
Спить земля, дерева і ріка,
Спить земля, дерева і ріка,
Безмежно-неосяжний світ,
Цілує землю, небозвід,
Цілує землю, небозвід,
Поля заросли бур’янами,
Квітують п’які полини
Квітують п’які полини
Я пірнаю в спогади глибокі,
Де в блаженнім спокої поля,
Де в блаженнім спокої поля,
Жіноче щастя – ніби сновидіння:
Палке кохання перше повесні,
Палке кохання перше повесні,
Давненько я не чув твій голос, тату,
Мене залишив, як сім літ було.
Мене залишив, як сім літ було.
П'ятнадцять - і немало й небагато,
Всі кажуть – важко в вік перехідний.
Всі кажуть – важко в вік перехідний.
Зупиніться на хвильку літа,
Щоб натішитись диво-весною.
Щоб натішитись диво-весною.
Стелеться протоптана стежина,
В’ється від порога до воріт.
В’ється від порога до воріт.
Вже соловейко не збира вечірні роси,
Не чути його співу так давно.
Не чути його співу так давно.
Листя клена грайливо кружля
В заметілі яскраво-багряній.
В заметілі яскраво-багряній.
Ми лиш тоді цінуємо життя –
Коли з роками скроні побіліють,
Коли з роками скроні побіліють,
Запроси знову, любий на вальс
У замріяний вечір весняний,
У замріяний вечір весняний,
Осінній вечір сумно плив над хатою
І сивий розпач бився у вікно.
І сивий розпач бився у вікно.
Далина розмотує дороги
І веде до батьківського поля.
І веде до батьківського поля.