Мої славетні земляки!
Сусіди і близькі й далекі,
В самотньому гнізді лелеки,
І сивочолі ластівки,
І у садочку біла хата,
Де виглядала сива мати,
І в спориші густім стежина,
Там мого серця половина
Моєї юності сліди
Лишились в серці назавжди.

Доки я дужі крила мала –
В село частенько прилітала,
До мами в гості на пораду,
Аби побачити леваду,
Зелені у ромашках трави,
Рожеві обрію заграви,
Хоролу тихоплинну повінь,
Під вербами старенький човен,
Як падають в траву зірки.

Та вмить промчалися роки…
І відшуміли за водою…
А мої думи чередою
Летять у молодості світ
Весни бузковий дивоцвіт
В дитинство і голодне й бідне,
Але таке близьке і рідне
В віночку срібнім голова
А спогадах все ожива
Мій оберіг – судьби взірець
До болю рідний Хомутець.
29.04.2015