Предметні розмови приводять до появи зморшок на лобі. Це так. :(
Але інколи ті зморшки вельми помічні, а ще створюють риси індивідуальності.:)

Іноді це ознака розумової діяльності :)
А якщо серйозно, Володю, то треба розрізняти просто репліки або враження, які зовсім не зобов"язані нести в собі якісь варіанти (хоча і можуть), і аналіз (чим, власне, і є критика). І тоді він має бути і конструктивним, і аргументованим (але теж не зобов"язуючий казати ваіранти, тут все залежить від особистості автора).

вставлю свої 5коп, якщо можна. просто моя думка: я вважаю, що жоден критик не має права пропонувати варіанти, за невеликими винятками.

наприклад, якщо це просто заміна якогось слова чи складу тощо - тобто, що несуттєве, але яке дещо покращує текст, але не порушує авторського задуму.

а якщо весь текст невдалий - тоді що має пропонувати критик? викинути його, чи як?

імхо, критика має бути конструктивною і спрямованою на майбутнє, а не на минуле. а виправляти уже написані тексти - це неконструктивно.

прочитавши аналіз своїх помилок, автор має шанс не помилитися аналогічно при написанні наступних своїх текстів.

на істину не претендую) але таке моє бачення.

Юлечко, уявімо собі творчу майстерню, школу якогось майстра-художника. Ось він проходить між полотнами учнів і що робить? Напевно кидає короткі зауваження? В сенсі - це роби так, а це роби інакше. Але йде чітка і небагатослівна конкретика?

Думаю, що можна, якщо дуже строго підійти, зауважити, що не так і багато опублікованих на ПМ композицій виглядають цілісними і завершеними, аби їх (а в ідеалі і майбутні спроби від критикованих авторів) не можна було вдосконалити?
Отже, між нами практиками, кажучи про критику ми говоримо про практичне вдосконалення... :)

РМ, я зрозуміла ваші аналогії. так, хороше порівняння. але хіба майстер-художник ходить і каже, що саме треба виправити? і вже точно він не совається з власним пензлем і полотна учнів

Ще й як совається!
Майстер він і є Майстер - що для нього наслідуванням невмілого мазка учня видати правильне спрямування всій роботі...
Але ж наші критики дуже часто самі нічого не вміють... :(

можна не вміти, але дати гарну пораду. іноді)

Юлечко, якщо не вміти, то "гарна порада" може стосуватися лише пари "критик"-"автор", а бажано, аби порада стосувалася пари "поезія"-"автор"?

Додав! :)

Дякую :)

І як на мене, Оленко, репліки часто вагоміші, аніж довгий і детальний аналіз (бо справжнім фахівцям у абсолютній більшості випадків не до великої кількості букв)...

Оленко, а ось ще - про щиру, конструктивно-виважену критику - якщо хтось, наприклад майстровитий примітивіст-експресіоніст, щиро-прещиро, конструктивно-преконструктивно буде радити-аналізувати майстровитому, наприклад, імпресіоністу, а тим більше постімпресіоністу, пейзажнику. Чи щось добре з того вийде?

Я теж кажу, що такі репліки дуже вагомі, бо засвідчують небайдужість до твору і вони кращі, як деякі ніби конструктивні поради, коли не вчитуючись у зміст, не задумуючись на замислом, говорять щось менторським тоном. всі тут люди недурні і як творчі особистості вразливі. Але це не значить, що критикувати не треба. Та якщо відчуваєш, що твір "не твій", краще промовчати.
Та байдужість ще страшніша.
А щодо другого питання, та я думаю, що якщо мистець дійсно майстровитий, то він має бути освічено людиною, і у якому стилі він би не працював інших буде критукувати виключно за майстерністю, а не за шаблоном подобається -не подобається. Принаймі я таких унікумів, щоб щиро радили поміяти стиль, бо він на їх думку кращий не зустрічала. А якщо хтось когось повчає виключно згідно своїх уподобань, то я сумніваюсь у його власній майстернності.

О, саме так, Оленко, і я думаю, - потрібно зважати на стиль автора, добре розумітися в стилях, відчувати гармонії кожного стилю, а якщо не твоє, то, і справді, доречніше промовчати...

воно ще не було, воно тыльки йде :)

треба вибрати лише 1 варіант?