ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Результати голосування
Ті, що голосували за Порошенка
1. Так нам і треба, пора розумнішати
 
  30 % (7)
2. Просто вчергове обмануті маси
 
  26 % (6)
3. Справжні патріоти
 
  22 % (5)
4. Хитромудрі і дальньовидні виборці
 
  13 % (3)
5. Дурний їх піп хрестив
 
  9 % (2)
6. Вороги України
 
  0 % (0)
Всього голосів: 23   | 2014-09-13

Інші рейтингові голосування:
Критика авторського твору на «Майстернях» повинна бути:

Всі актуальні голосування на "ПМ"

Коментарі
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-09-28 22:53:01 ]
Трохи про героїв і про щурів при владі

Юлія Латиніна "Ехо Москви"

".. Насколько я понимаю, между негласному соглашению между Путиным и Порошенко Мариуполь должен был отойти Путину. И мы видим, что гигантское было реальное наступление на Мариуполь, и что это было абсолютно необходимо, чтобы пробить коридор в Крым – я потом поговорю, что будет с Крымом без Мариуполя и без коридора. И украинская армия из Мариуполя отошла. И в этот момент – это был последний день до перемирия – украинская армия от Мариуполя отошла, батальон «Азов», который должен был защищать Мариуполь, сказал: «Нас 200 человек боеспособных, как мы будем защищать против не просто армии, - там была не просто плотность огня…, там просто все выжигалось перед наступающими танками «Градом», - как мы против этого можем противостоять?» И дальше, с моей точки зрения, героем обороны Мариуполя, в общем оказался губернатор Тарута, который сделал две вещи. Во-первых, он навез в Мариуполь гигантское количество всяких знаменитостей, который за день до уже фактически свершившейся сдачи города плясали там на улицах и весь Фейсбук был заполонен словами: «Мариуполь наш!»

Второе, и самое важно, что Тарута сделал – он ведь металлург по образованию. У него там два завода в Мариуполе: «Азовсталь» и другой – оба изготавливают слябы. Сляб – это, кто читал мою книжку «Охота на Изюбря», там даже главного героя Сляб зовут – это такая здоровенная штуковина, стальная балка гигантская, широкая, из которой потом делают прокат и разные другие вещи. Вот они стали эти слябы варить и делать из них домики, которые выдерживают прямое попадание «Града», выдерживали до 17 прямых попаданий «Града». И они эти домики стали ставить в качестве обороны перед наступающими танками. И после плясок в Фейсбуке вернулся батальон «Азов», потому что ему стало стыдно, залез в эти домики. И выяснилась такая ситуация: фактически уже сдан город Мариуполь, наступают танки, которые, конечно, российские танки. Перед ними все выжигается градом. Танк наступает по выжженной земле – вдруг из этого домика вылезает человек и начинает стрелять из гранатомета – подбивает танк. Один раз, другой, третий раз – наступление остановилось. Мариуполь был спасен, вернее Мариуполь бы не сдал наступающим, будем говорить честно, русским войскам и, насколько я понимаю, это был бонус, потому что Порошенко, скорей всего, Мариуполь сдал. Перерыв на новости..."

http://www.echo.msk.ru/programs/code/1407298-echo/