Марія, ви напевно автору бажаєте зла, а адміністрація хоче навпаки - максимального увиразнення авторських талантів.

Це, як мені здається, чудовий білий вірш - з ритмікою, образами. Але ж існують правила на сторінці публікацій.
Я такого, як це, можу навивішувать низку, але я шукаю рими. І це нелегка праця.

ви такий знавець, виявляється ) то, може, знаєте, чим "білий вірш" відрізняється від верлібра (чи то "іншої поезії"? саме чітким ритмом, який присутній у цьому тексті. а значить ніяких правил ніби не порушено.
можна довго шукати і знаходити рими. а віршів не буде.

У верлібрі той ритмічний хаос, який спостерігається, у якийсь дивний спосіб набуває узгоджености і порядку, який неможливо обрахувать.
У білому віршуванні немає рим, але існує чітка ритміка (віршовий розмір, стопи-склади і т.д, і т.п.). За умови її наявности, я сказав би, відступає необхідність самого римування (це вже моє власне припущення.
Існує ще "вільний вірш". Це - звичайний вірш, але з різною кількістю стоп у кожному з рядків.

Мені так одного разу пояснили мої вчителі :)

хороші вчителі )
так у цьому тексті Шона досить чіткий ритм. ви ж чуєте його? значить, він аьсолютно законно знаходиться у "Віршіх". І написати хороший білий вірш абсолютно не легше, ніж римований. так що з "низкою" ви, здається, погарячкували )

Я ортодоксально налаштований на рими, бо учень. Можливо, коли вчителюватиму, я дозволю собі усі відхилення, які лише можуть буть. Мені дуже подобаються древні і зачовгані рими. не виключено, що я одного разу додам нових фарб до їхньої палітри.
Так, біле віршування нелегке, але для ортодокса, який навіть розмовляє хореями, ямбами, анапестами, дактилями, амфібрахієм і т.д., і т.п., крім (бо ще не досяг висот) античного та сучасного гекзаметрів, біле віршування не проблема, а питання часу та бажання. І, напевне, зміни поетичних орієнтирів.

Семене, а мені було б дуже цікаво,–
напишіть що-небудь у стилі Шона.
Я навіть не намагаюся - бо це неповторний стиль :))

Ви називаєте знавцем того, хто вміє відрізнити білий вірш від верлібру, Юлю? :)

Ні, Юлю, тут ритм рваний, і скоріше його можна віднести до верлібра, а не до білого чітко ритмізованого вірша, який відрізняється від звичайного силабо-тонічного римованого лише відсутністю рим.

Олю, Семен - категоричний противник наслідувань. )

Не напишу, Олю, я нічого подібного до цього, поки існуватимуть рими до будь-яких слів.
Я не відчуваю їхньої нестачі.
Кому їх бракує (я не казатиму про авторські пошуки себе у царині неримованих творів), нехай собі віршує.
Потім друге. Нащо мені зазіхать на чиюсь нішу? Вона зайнята, хай навіть поетом (есою) похилого віку. Доброго їм усім здоров'ячка на всі подальші роки та високих нобелівських відзнак у галузі геронтології.

Верлібр, або вільний вірш – вірш без рим, рядки якого мають різну довжину.
Білий вірш - вірш без рим. (Себто написаний не безладно, а ритмізованою мовою, - не частково ритмізованою, а цілісно)

http://maysterni.com/publication.php?id=844

(09) Жовтень рудою вивіркою
(10) Визбирує істини жолуді
(08) У темне дупло старості.
(09) Сірою мишею вечора
(07) Віршів шурхотить листям
(08) Сумних дитинства спогадів.
(08) Чорним щуром сучасності
(08) З хати з мертвим господарем
(09) Біжить на подвір’я Космосу
(07) Гризти нудьгу одвічну
(07) Чорну, як та безодня,
(09) Що висить на нами грішними
(09) Відколи втомлені пращури
(11) Очі відкрили Сонцю жорстокому.
(09) Гризе нудьгу, доки сутінки
(11) Людських думок та юної радості
(06) Стануть черствішими
(09) За хліб безхатька-філософа,
(12) Що блукає Сковородою одвічним
(06) Спаленим полем мрій.

Вірш без рим, рядки якого мають різну довжину - верлібр.

ВОЛЬНЫЙ СТИХ форма стихотворного произведения, в которой все строки выдержаны в едином силлаботоническом метре, но неравностопны. В рус. поэзии вольный стих представлен прежде всего вольным ямбом, который связан с двумя жанровыми традициями – басенной и элегической. При басенном вольном ямбе число стоп в смежных стихах свободно колеблется в пределах от одного до шести (так в баснях И. А. Крылова и в диалогах комедии «Горе от ума» А. С. Грибоедова), при элегическом – от четырёх до шести (так в элегиях и «посланиях» В. А. Жуковского, А. С. Пушкина и др., в монологах Чацкого в «Горе от ума»). К вольному стиху относятся и немногочисленные образцы вольного хорея («Товарищу Нетте, пароходу и человеку» В. В. Маяковского).